"Щодо протидії прихованому відпливу капіталу з України через контрольовані іноземні компанії". Аналітична записка

Анотація

 

Досліджено проблему виведення українських капіталів з використанням технік міжнародного структурування бізнес-процесів. Запропоновано засади формування механізмів протидії прихованому відпливу капіталів шляхом включення прибутків контрольованих іноземних компаній до складу доходів їх власників-резидентів України.

 

ЩОДО ПРОТИДІЇ ПРИХОВАНОМУ ВІДПЛИВУ КАПІТАЛУ З УКРАЇНИ ЧЕРЕЗ КОНТРОЛЬОВАНІ ІНОЗЕМНІ КОМПАНІЇ

 

Недостатні обсяги бюджетних надходжень обмежують фінансування розвитку економіки України та негативно позначаються на спроможності держави виконувати соціальні зобов’язання. Успішна реалізація реформ економічної та соціальної сфери залежить від забезпеченості вирішення відповідних завдань та заходів фінансовими ресурсами, основним джерелом яких є бюджетні кошти. Оскільки подальше посилення податкового тиску на економіку може призвести до руйнівних наслідків для бізнесу, ключовим питанням зміцнення ресурсної бази реалізації реформ є розширення бази оподаткування через залучення капіталів, які обслуговують тіньову економіку, до легального обігу. Зокрема, значний потенціал розширення бази оподаткування та збільшення бюджетних надходжень має залучення до національної економіки коштів, які формуються при здійсненні економічної діяльності вітчизняних суб’єктів господарювання, проте виводяться та нагромаджуються поза її межами.

 

З метою мінімізації податкових зобов’язань суб’єкти господарювання штучно виводять окремі бізнес-процеси у «податкові гавані», локалізувавши на цих бізнес-процесах прибутки, що дозволяє їм штучно зменшувати прибутки, які підлягають оподаткуванню в Україні. Масове використання таких схем негативно позначається на обсягах бюджетних надходжень, призводить до масштабного відпливу капіталів за межі національної економіки. 

 

Крім того, продовження зниження ставок податків на додану вартість та прибуток, які передбачені Податковим кодексом України (ПКУ) у наступні два роки, може негативно позначитися на обсягах бюджетних надходжень, якщо не буде забезпечено відповідне розширення бази оподаткування. Очікування масштабного виходу бізнесу з «тіні» через таке зниження податкових ставок можуть виявитися надмірно оптимістичними. Хоча високий рівень податкових ставок традиційно вважається одним із чинників тінізації, емпіричні дослідження підтверджують, що зниження податкових ставок автоматично не приводить до виходу суб’єктів господарювання з «тіні». Компанії, які вже звикли користуватися відпрацьованими та перевіреними схемами, що дозволяють їм зменшувати їх податкові зобов’язання, можуть відмовитися від цього, лише коли використання таких схем втрачає економічний ефект чи стає недоцільним внаслідок невиправданого ризику. Проте дієвих механізмів для створення таких умов ПКУ не передбачено.

 

Якщо найближчим часом у податковому законодавстві не передбачити дієві механізми протидії прихованому виведенню капіталів, які б робили схеми мінімізації оподаткування надто коштовними та ризикованим, зниження податкових ставок стане загрозою дестабілізації бюджету. Тому одним із першочергових завдань податкової політики в Україні має стати створення законодавчих передумов щодо протидії прихованому виведенню коштів з країни, яке здійснюється з метою мінімізації податкових зобов’язань.

 

Поширеним засобом прихованого виведення капіталів з України є міжнародне структурування бізнес-процесів. Компанії, які резиденти України створюють на інших економічних територіях, зокрема у «податкових гаванях», використовуються для формування штучних транзакцій, які дозволяють перевести капітали в інші країни, мінімізувавши при цьому обсяг податкових зобов’язань, сплачених в Україні. Техніки міжнародного структурування бізнес-процесів використовуються для мінімізації податкових зобов’язань як юридичних так і фізичних осіб.

 

Використання транснаціональними корпораціями (ТНК) та промислово-фінансовими групами (ПФГ) технік міжнародного структурування бізнес-процесів дозволяє їм зменшувати їх зобов’язання за податком на прибуток. Користуючись перевагами режимів здійснення підприємницької діяльності у різних країнах, компанії та корпорації розміщують бізнес-процеси у країнах з найбільш сприятливими для кожного бізнес процесу умовами. З метою мінімізації податкових зобов’язань суб’єкти господарювання штучно перерозподіляють доходи та витрати між бізнес-процесами у різних країнах. Розміщуючи бізнес процеси з виробництва товарів або послуг у країнах з більш дешевими ресурсами, додану вартість, створену в результаті цих бізнес-процесів, компанії штучно акумулюють на бізнес-процесах, пов’язаних з управлінням, та розміщують їх на територіях з низьким або нульовим рівнем оподаткування.

 

Так, перевагою розміщення виробничих бізнес-процесів на вітчизняних виробничих комплексах є економія на вартості кваліфікованих трудових ресурсів. Низький рівень оплати праці та високий рівень тінізації ринку праці дозволяють компаніям економити ресурси, необхідні для виплати заробітних плат та страхових внесків. Низький рівень зборів за користування природними ресурсами та недостатньо жорсткі обмеження щодо забруднення навколишнього середовища в Україні дозволяють мінімізувати витрати, пов’язані з використанням природних ресурсів, придбанням та експлуатацією основних засобів, необхідних для запобігання забрудненню навколишнього середовища. Разом з тим, значна частина доданої вартості, яка створюється в результаті виробничих бізнес-процесів в Україні, штучно акумулюється на бізнес-процесах, пов’язаних з управлінням, які ТНК та ПФГ розміщують на низькоподаткових територіях. Це, зазвичай, здійснюється з використанням інструментів трансфертного ціноутворення, фіктивного надання послуг, маніпуляцій з цінними паперами тощо.

 

Створення компаній у «податкових гаванях» дозволяє резидентам України штучно зменшувати свої пасивні доходи. Користуючись гнучкими регуляторними процедурами щодо нарахування та розподілу дивідендів в умовах низьких або нульових податкових ставок та лояльних правил формування бази оподаткування, ці компанії акумулюють прибутки та використовують їх на користь власника. Власник користується коштами, акумульованими в таких компаніях, як особистими доходами, проте, оскільки формально ці кошти не були нараховані йому у вигляді дивідендів, вони не увійшли до складу його доходів та не були враховані при оподаткуванні. В результаті використання таких технік юридичні особи мінімізують свої зобов’язання за податком на прибуток, а фізичні особи – за податком на прибуток фізичних осіб.

 

Ефективним інструментом протидії прихованому відпливу капіталу та мінімізації оподаткування з використанням технік міжнародного структурування бізнес-процесів є оподаткування контрольованих іноземних корпорацій (КІК). Сутність режиму КІК полягає у зарахуванні доходів іноземних компаній, які контролюються фізичними або юридичними особами-резидентами, у доход цих резидентів для цілей оподаткування. Це призводить до втрати економічного сенсу у використанні компаній, які зареєстровані у «податкових гаванях», для мінімізації оподаткування та акумуляції доходів. Регулювання КІК робить невигідним для резидентів країни декомпозицію бізнес-процесів, їх розміщення у інших країнах та штучний перерозподіл доходів між країнами. Це дозволяє зменшити прихований відплив капіталу з країн, у яких безпосередньо здійснюються виробничі бізнес-процеси, до країн з низькоподатковими режимами.

 

Правила регулювання та оподаткування КІК є невід’ємною складовою податкового законодавства майже усіх країн ОЕСР. Так, наприклад, у США положення щодо регулювання КІК були запроваджені у 1962 р. Необхідність запровадження правил регулювання КІК для протидії руйнівним наслідкам шкідливої податкової конкуренції була доведена ОЕСР за результатами досліджень шкідливих податкових режимів та узагальнення досвіду країн щодо протидії використанню таких режимів для штучної мінімізації податкових зобов’язань[1]. В Україні правові норми щодо регулювання КІК відсутні, а відповідно, для резидентів України використання КІК залишається легальним засобом мінімізації податкових зобов’язань та виведення капіталів за межі національної економіки.

 

Хоча концепції регулювання КІК у різних країнах є дещо схожими, уніфіковані підходи або стандарти процедур і правил обліку та оподаткування КІК на міжнаціональному рівні поки що не створені. При наявності певних особливостей щодо визначення КІК у різних країнах, а також режимів їх регулювання, основні принципи регулювання КІК є схожими у більшості країн. Вони спрямовані на:

- запобігання виведенню прибутків із національної економіки до країн з низькоподатковими режимами;

- протидію штучному звуженню бази оподаткування за податками на прибуток та доходи юридичними та фізичними особами;

- запобігання порушенням національних податкових законодавств та податковій дискримінації;

- створення умов, за яких КІК оподатковуються на таких самих умовах, які застосовуються до іноземних філій або представництв національних компаній;

- протидію виведенню активів поза межі національних економік.

 

З метою побудови дієвої системи регулювання КІК та залучення активів цих суб’єктів господарювання до національного фінансового потенціалу необхідно сформувати підходи до вирішення у контексті вітчизняного податкового законодавства наступних питань:

- визначення поняття та формування критеріїв ідентифікації контрольованої іноземної корпорації для цілей оподаткування;

- визначення видів податків, які мають сплачувати КІК в Україні, та принципів визначення об’єктів оподаткування для КІК;

- забезпечення податкового обліку та звітності КІК;

- організація контролю додержання вітчизняного податкового законодавства з боку КІК.

 

У світовій практиці КІК ідентифікують базуючись на поняття прямого, опосередкованого та конструктивного володіння компанією-нерезидентом або часткою корпоративних прав на неї. Відповідно до законодавства про КІК, особа визнається опосередкованим власником іноземної компанії, якщо вона володіє нею через інші іноземні компанії. У разі, якщо іноземною компанією володіють пов’язані з резидентом особи або структури, резидент визнається конструктивним власником такої компанії. Виходячи із зазначених форм володіння іноземною компанією, компанія-нерезидент визнається КІК, якщо резидент володіє (прямо, опосередковано або конструктивно) її корпоративними правами. Правила ідентифікації мають певні особливості у різних країнах, проте більшість країн дотримується схожих принципів визначення КІК.

 

У вітчизняному податковому законодавстві поняття опосередкованого та конструктивного володіння не визначені. Дещо близьким за змістом є поняття контролю господарської діяльності, проте цього поняття недостатньо для ідентифікації КІК, оскільки воно не дозволяє встановити частку резидента України у статутному фонді КІК. Тому у ПКУ слід визначити поняття прямого, опосередкованого та конструктивного володіння корпоративними правами. При цьому, слід вказати період, протягом якого іноземна компанія має перебувати у власності резидента України, щоб бути визнаною КІК. Це дозволить запобігти штучним маніпуляціям корпоративними правами КІК з метою уникнення ідентифікації КІК на підставі того, що резидент України не був її власником, наприклад, на звітну дату. Таким чином, юридичну особу нерезидента України доцільно визнавати КІК, якщо фізична або юридична особа-резидент України прямо, опосередковано або конструктивно володіє її корпоративними правами та його частка у майні (активах) КІК складає не менш ніж 10 % протягом не менш ніж 30 днів на рік.

 

Прибуток КІК, який не був нарахований учасникам (власникам) КІК у вигляді дивідендів, має включатися до складу доходів юридичної або фізичної особи-резидента України, який володіє корпоративними правами КІК, у обсязі, пропорційному його частці у майні (активах) КІК. Відповідно, доходи власника корпоративних прав КІК збільшуватимуться на суму прибутку КІК, незалежно від того, чи був він нарахований власникам (учасникам) КІК у вигляді дивідендів. Якщо власником КІК є фізична особа, то ця сума збільшуватиме суму його податку з доходів фізичних осіб, а якщо юридична особа – суму податку на прибуток.

 

Оскільки підходи до обчислення прибутку у різних країнах відрізняються, власник (учасник) КІК має подавати в Україні фінансову та податкову звітність про діяльність КІК згідно з діючим в Україні законодавством. Відповідно, прибуток КІК, який її власник (учасник) має включити до своїх доходів, має бути розрахований згідно з податковим законодавством України.

 

Слід зазначити, що запровадження дієвої системи регулювання КІК залежить від ефективності обміну інформацією між вітчизняними податковими органами та податковими органами країн, у яких зареєстровані КІК. Щоб запобігти приховуванню або викривленню інформації у звітах КІК, вітчизняні податкові органи мають здійснювати контроль такої інформації через безпосереднє отримання інформації з адміністративних джерел країни, де зареєстрована КІК. За таких умов посилюється важливість складання та ефективного функціонування угод про взаємний обмін інформацією між податковими органами України та інших країн.

 

Запровадження зазначених положень регулювання КІК формуватиме умови, за яких штучне міжнародне структурування бізнес-процесів для вітчизняного бізнесу буде економічно недоцільним. Виведення бізнес-процесів з управління або окремих послуг у КІК та концентрація на цих бізнес-процесах прибутків не матиме економічного ефекту порівняно з розміщенням цих бізнес-процесів в Україні. Оскільки виведення прибутків у країни з низько податковими режимами втрачатиме економічних сенс, зменшаться обсяги прихованого відпливу капіталу, що дозволить значно зміцнити національний фінансовий потенціал.

 

Таким чином, з метою протидії прихованому виведенню капіталів з національної економіки необхідно запровадити оподаткування КІК, що передбачає:

1. Внесення зміни у вітчизняне податкове законодавство, запровадивши у ньому поняття контрольованої іноземної корпорації, опосередкованого та конструктивного володіння корпоративними правами.

 

2. Визначення у податковому законодавстві правил ідентифікації КІК, які базуються на розмірі частки резидента України у майні (активах) КІК, якою він прямо, опосередковано або конструктивно володіє.

 

3. Внесення змін до ПКУ щодо введення прибутку від діяльності КІК до складу доходів юридичних та фізичних осіб, які володіють корпоративними правами КІК. При цьому, розрахунок прибутку КІК має здійснюватися відповідно до вітчизняного податкового законодавства та включатися до складу доходів у обсязі, пропорційному частці володіння резидентом України корпоративними правами КІК.

 

4. Організаційне та кадрове забезпечення ДПС, необхідне для адміністрування та податкового контролю діяльності КІК.

 

5. Забезпечення звітування власників КІК до вітчизняних податкових органів щодо активів та діяльності КІК, при цьому податкова звітність повинна складатися відповідно до національного законодавства.

 

6.  Забезпечення щорічного оприлюднення інформації Державною податковою службою щодо:

- активів та фінансових результатів КІК;

- частки фізичних та юридичних осіб резидентів України у КІК;

- дивідендів, сплачених КІК резидентам України;

- прибутків КІК, які були включені до складу доходів фізичних та юридичних осіб-резидентів України.

 

Відділ макроекономічного прогнозування

 та досліджень тіньової економіки

(Т. Тищук)