"Щодо першочергових напрямів підтримки розвитку сільськогосподарської кооперації в Україні". Аналітична записка

Поділитися:

Анотація

 

В записці представлено аналіз сучасного стану сільськогосподарської кооперації в Україні, проаналізовано основні причини, що стримують розвиток виробничих та обслуговуючих кооперативів. Запропоновано першочергові заходи, які сприятимуть розвиткові кооперативного руху на селі.

 

ЩОДО ПЕРШОЧЕРГОВИХ НАПРЯМІВ ПІДТРИМКИ РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ КООПЕРАЦІЇ В УКРАЇНІ

 

Ефективне сільськогосподарське виробництво є основою забезпечення продовольчої безпеки держави, задоволення населення країни високоякісними продуктами харчування в достатній кількості та різного асортименту. Нинішня аграрна структура, при якій збільшується концентрація земель агрохолдингів, які спеціалізуються на вирощуванні високорентабельних та монокультур переважно зернової та олійної груп, а виробництвом трудомісткої плодоовочевої та м’ясо-молочної продукції займаються дрібні особисті селянські господарства та фермери, є незбалансованою. Сільськогосподарська концентрація в такому вигляді не передбачає соціальний розвиток села, створення нових робочих місць, зниження цін на продукти харчування.

 

Розвиток сільськогосподарської кооперації в Україні дозволить використовувати переваги великого товарного виробництва і враховувати інтереси сільських товаровиробників, сприяючи відродженню селянина як господаря виробництва, реального власника засобів виробництва і виробленої ним продукції.

 

В Україні для успішної діяльності сільськогосподарських кооперативів сформовано достатнє нормативно-правове поле. Зокрема, це Закони України «Про кооперацію»[1], «Про сільськогосподарську кооперацію»[2], «Про споживчу кооперацію»[3], «Про кредитні спілки», Указ Президента України «Про заходи щодо розвитку кооперативного руху та посилення його ролі в реформуванні економіки України на ринкових засадах». Крім того, Державна цільова програма розвитку українського села на період до 2015 р. та Постанова Кабінету Міністрів України «Про заходи щодо активізації роботи з розвитку тваринництва»передбачають надання бюджетної підтримки особистим селянським господарствам, а також створенню і функціонуванню сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів із заготівлі, переробки та збуту продукції тваринництва, штучного осіменіння тварин, створенню й утриманню культурних пасовищ і суб’єктів малого підприємництва на селі.

 

На сьогодні потенціал сільськогосподарської кооперації в Україні залишається нереалізованим. Кількість виробничих кооперативів у 2002‑2010 рр. постійно знижувалась, невеликою була й кількість обслуговуючих кооперативів (рис. 1).

 

kooperaciaЗбільшити

 

Рис. 1. Динаміка кількості сільськогосподарських кооперативів, одиниць *

*Джерело: За даними Державної служби статистики України та оперативною звітністю Головних управлінь агропромислового розвитку обласних державних адміністрацій

 

Виробничий кооператив є юридичною особою, яка створюється громадянами з метою здійснення господарської діяльності на засадах підприємництва[4]. Основною причиною зниження кількості виробничих сільськогосподарських кооперативів є неможливість використовувати найману працю, що передбачено кооперативними принципами, закріпленими у законодавстві. Як наслідок, виробничому сільськогосподарському кооперативу важко реагувати на ринкову кон’юнктуру, зменшуючи чисельність працівників при низькому попиті та наймаючи додаткову робочу силу при зростанні ринку. Врешті, сільськогосподарський виробничий кооператив позбавляється перспектив подальшого існування і, як правило, або припиняє свою діяльність, або відбувається його реорганізація у певний вид господарського товариства.

 

Перспективи розвитку існують у сільськогосподарській обслуговуючій кооперації, яка є ключовим механізмом самоорганізації сільських товаровиробників, захисту невеликих селянських, фермерських господарств від недобросовісних посередницьких структур та залежності від них. Такий вид кооперації сприяє[5]:

- підвищенню ефективності сільськогосподарського виробництва завдяки оптимізації витрат товаровиробників на придбання засобів виробництва, проведення окремих технологічних операцій, здійснення маркетингових досліджень, а також збільшення прибутку від реалізації продукції;

- розширенню доступу сільськогосподарських товаровиробників, особливо особистих селянських та фермерських господарств, до агросервісних послуг;

- удосконаленню для сільськогосподарських товаровиробників процесу реалізації продукції, більш ефективному використанню каналів збуту, досягненню міцних позицій на ринку, адаптації до ринкових умов;

- створенню додаткових робочих місць у сільській місцевості, поліпшенню соціального захисту сільського населення, підвищенню рівня життя на селі.

 

Нині в Україні найбільшого розповсюдження набули спеціалізовані, агроторгові та багатофункціональні кооперативи (рис. 2).

 

kooperaciaЗбільшити

 

Рис. 2. Структура сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів *

* Джерело: Малік М.Й. Науково-методичне забезпечення розвитку кооперації в аграрній сфері / М.Й. Малік // Економіка АПК. – 2010. – №12. – С. 106.

 

Основними проблемами функціонування і розвитку сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів є наступні.

- Низький рівень державної підтримки розвитку сільськогосподарської обслуговуючої кооперації. Так, Міністерством аграрної політики та продовольства України у 2000 р. було затверджено «Програму становлення і розвитку сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів як неприбуткових організацій»[6] та «Рекомендації щодо створення сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів з використанням майнових паїв або часток в майні, що знаходиться у спільній частковій власності колишніх членів реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств»[7]. Проте ні Програма, ні Рекомендації не виконуються у повній мірі. Крім того, Державна цільова економічна програма підтримки розвитку сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів на період до 2015 р.[8], яка діяла з 2009 р., з червня 2011 р. втратила чинність відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про скорочення кількості та укрупнення державних цільових програм»[9].

- Подвійне оподаткування обслуговуючих кооперативів. Відповідно до ст. 2 Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію» обслуговуючі кооперативи не ставлять за мету отримання прибутку, а отже, мають бути визнані як неприбуткові організації і звільнені від оподаткування доходу. Натоміть у Податковому кодексі України (ст. 157)[10] обслуговуючий кооператив не внесено до переліку неприбуткових установ та організацій, і він оподатковується на загальних підставах[11]. Таким чином, нині відбувається подвійне оподаткування: членів обслуговуючого кооперативу, а також наданих ним послуг.

-  Низький рівень професійних знань управлінського персоналу обслуговуючого кооперативу щодо цілей і мети створення, особливостей оподаткування та господарської діяльності об’єднання, шляхів подальшого розвитку кооперативу через відсутність спеціалізованої підготовки фахівців у цій сфері у системі вищої освіти.

- Нерозвиненість споживчої кооперації та відсутність її підтримки з боку Центральної спілки споживчих товариств України (Укоопспілки), що не сприяє відродженню і зміцненню споживчих товариств, захисту інтересів її членів і сільського населення. Так, майнові об’єкти системи господарської кооперації перебувають у вкрай незадовільному стані, а ціни в кооперативних крамницях Укоопспілки завищені на 20-60 % порівняно з приватними магазинами[12].

- Нерозвиненість кредитної кооперації. Станом на 30.09.2011 р. кількість кредитних спілок в Україні становила 610, на 30.09.2010 р. – 679, на 30.09.2009 р. – 821; їхні активи були на рівні відповідно 2,4 млрд грн, 3,3 млрд грн, 4,5 млрд грн[13]. Це значно менше, ніж у розвинутих країнах: у Німеччині діє близько 2,5 тис. кредитних кооперативів[14], у США – 8,9 тис. кредитних спілок з активами близько 694 млрд дол. США[15]. Розвиток кредитної кооперації в Україні стримують відсутність загальнодержавної системи гарантування вкладів членів кредитних спілок (як це має місце щодо вкладників банків); відсутність нормативно-правових та інституційних умов розвитку фінансової інфраструктури ринку кредитної кооперації; недостатність реальних механізмів захисту прав членів кредитних спілок, що є одночасно їх власниками та клієнтами[16]. Водночас, в існуючих умовах, коли банкам невигідно кредитувати дрібних сільгоспвиробників (якими є переважна більшість фермерів, одноосібників та особистих підсобних господарств), кооперативна система фінансово-кредитної взаємодопомоги, яка належить селянам, повинна бути фінансовою основою їх розвитку і стати джерелом забезпечення сільських жителів доступними кредитами та іншими фінансовими послугами.

 

Важливість розвитку кооперативного руху визнається світовим співтовариством. У 1992, 1994, 1996, 1999, 2001 та 2002 роках питання розвитку кооперативів було одним із предметів обговорення Генеральної Асамблеї ООН. 18.06.2002 р. було прийнято спеціальну резолюцію 56/114 «Кооперативи в процесі соціального розвитку», в якій виписано низку рекомендацій та закликів до урядів країн-членів щодо розвитку кооперації, зокрема:

- врахувати і використовувати вклад кооперативів у соціальний розвиток, ліквідацію бідності, забезпечення продуктивної зайнятості, розширення соціальної інтеграції;

- стимулювати й сприяти створенню і розвитку кооперативів, особливо тих, які створюються найбільш уразливими групами населення;

- забезпечувати партнерство між урядами та кооперативним рухом;

- створювати бази статистичних даних про розвиток кооперативів та їхній вклад у національну економіку;

- розробляти програми заохочення кооперативів до навчання, обміну досвідом на регіональному і національному рівнях [17].

 

Крім того, Міжнародна Організація Праці вважає, що уряди країн‑членів організації повинні:

- полегшувати кооперативам доступ до служб підтримки для їх зміцнення, підвищення життєздатності як господарюючих суб’єктів, посилення їх потенціалу у створенні робочих місць і забезпеченість доходів населення;

- створювати сприятливі умови для розвитку технічних, комерційних і фінансових зв’язків між усіма формами кооперативів та полегшити обмін досвідом між ними і співпрацю.

 

При цьому державна політика має сприяти доступу кооперативів до кредитування; виходу кооперативів на ринки; доступу кооперативів до програм громадських робіт, інших загальносуспільних програм[18].

 

Підвищену увагу до питань розвитку сільськогосподарської кооперації спричинило банкрутство на початку ХХІ ст. п’яти провідних кооперативів аграрного сектору економіки Північної Америки (США і Канади): Agwau, «Farmland Industries» (FI), «Tri Valleu Growers» (TUG), «Rice Grower Association» (RGA), «Saskatchewan Wheat Pool» (SWP). Характерно, що тривалий час ці структури не тільки успішно розвивалися в умовах жорсткого ринкового середовища американського континенту, а й поширювали свою діяльність далеко за його межі. Причинами, які призвели до економічного краху цих кооперативних гігантів, стали[19]:

- неефективні економічні зв’язки, які характеризувалися великою кількістю різних операцій та високим рівнем диверсифікації напрямів діяльності;

- втрата почуття обов’язковості в колективі;

- недостатня гнучкість і невміння виконавчих структур кооперативних організацій професійно реагувати на виклики ринкового середовища;

- неефективність управлінських ланок;

- невміння визначати домінуючу проблему, від розв’язання якої залежить доля підприємства, а також неспроможність справлятися зі структурними проблемами.

 

В Україні існуючі організаційно-економічні та правові умови не сприяють розвиткові кооперативного руху на селі. Водночас об’єднання селян у кооперативи сприятиме ефективній реалізації ресурсного потенціалу сільського господарства при збереженні робочих місць, соціальному розвитку сільських територій. Поряд зі зміцненням фермерства та крупнотоварного приватного виробництва необхідно розвивати кооперативний рух на селі, який має стати важливим фундаментом структурної перебудови сільського господарства. З цією метою необхідно здійснити наступне.

 

1. Міністерству аграрної політики та продовольства України розробити державну цільову програму підтримки розвитку сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів в Україні, у якій передбачити: державну підтримку членам сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу на етапах створення та становлення, а також при просуванні сільськогосподарської продукції на ринок; заходи щодо поліпшення матеріально-технічної бази обслуговуючих кооперативів; надання пільгових кредитів за схемами, що застосовуються для сільськогосподарських товаровиробників, під солідарну відповідальність членів кооперативу.

 

2. Закріпити, у першу чергу на рівні податкового законодавства, правовий режим визнання обслуговуючих кооперативів як неприбуткових організацій з метою уникнення подвійного оподаткування членів кооперативу, та послуг, що він надає. З цією метою необхідно внести зміни до ст. 157 Податкового кодексу України «Оподаткування неприбуткових установ та організацій», у якій включити обслуговуючий сільськогосподарський кооператив до переліку неприбуткових установ та організацій.

 

3. Міністерству аграрної політики та продовольства України ініціювати внесення змін до Постанови КМУ від 11.08.2010 р. № 794 «Про порядок використання коштів, передбачених у державному бюджеті для здійснення фінансової підтримки суб’єктів господарювання агропромислового комплексу через механізм здешевлення кредитів та компенсації лізингових платежів», передбачивши у ній включення обслуговуючих кооперативів до переліку позичальників, яким надається компенсація за кредитами та позиками.

 

4. Міністерству аграрної політики та продовольства України спільно з Національною спілкою сільськогосподарських кооперативів України розробити інформаційно-просвітницький Інтернет-ресурс, який містив би нормативно-правову базу щодо створення та регулювання діяльності сільськогосподарських кооперативів, навчально‑практичні матеріали, збірники та посібники з розвитку кооперативного руху на селі, інформаційні матеріали щодо вітчизняного та світового досвіду сільськогосподарської кооперації.

 

5. Міністерству аграрної політики та продовольства України спільно з обласними та районними державними адміністраціями, установами Національної академії аграрних наук та Сільськогосподарською дорадчою службою організовувати на постійній основі тренінги, семінари та курси для керівників і працівників сільськогосподарських підприємств, фермерів, селян з метою підвищення кваліфікаційних знань про сільськогосподарську кооперацію, зміни нормативно-правового поля, що регулює їхню діяльність, особливості ведення бухгалтерського обліку та оподаткування членів кооперативу, механізми державної підтримки їх розвитку.

 

6. Міністерству аграрної політики та продовольства України ініціювати внесення змін до Закону України «Про кооперацію», якими передбачатиметься регламентування організації та порядку діяльності створюваних сільськогосподарськими кооперативами підприємств з переробки їх продукції, де члени кооперативу є його засновниками та постачальниками сировини, а виробничий процес забезпечуватиметься найманими працівниками. При цьому одержаний прибуток розподілятиметься між членами кооперативу відповідно до обсягів продукції, поставленої підприємству кожним із них.

 

7. Аграрній біржі передбачити можливість акредитації сільськогосподарських кооперативів за спрощеною системою та надання канікул по сплаті біржового збору на період до 12 місяців, що дозволить кооперативам одержати стабільний канал реалізації продукції за ринковими цінами та зарекомендувати себе на біржі як надійного постачальника продукції високої якості.

 

8. Прийняти Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань діяльності системи кредитної кооперації» (реєстр. № 2256), що дозволить передбачити на законодавчому рівні надійні механізми захисту вкладів членів кредитних спілок, підвищити якість державного регулювання їхньої діяльності.

 

Відділ секторальної економіки

(О. Собкевич, В. Русан, А. Юрченко)



[1] Про кооперацію : Закон України від 10.07.2003 № 1087-IV // Голос України. – 2003. – №160. – 28 серпня.

[2] Про сільськогосподарську кооперацію : Закон України від 17.07.1997 № 469/97-ВР // Голос України. – 1997. – 13 серпня.

[3] Про споживчу кооперацію: Закон України від 10.04.1992 № 2265-XII // Голос України. – 1992. – 9 травня.

[4] Виробничим кооперативом є добровільне об’єднання громадян на засадах членства з метою спільної виробничої або іншої господарської діяльності, що базується на їх особистій трудовій участі та об’єднанні майнових пайових внесків, участі в управлінні підприємством та розподілі доходу між членами кооперативу відповідно до їх участі у його діяльності. Господарський кодекс України : Голос України – 2003. – № 49. – 14 березня.

[5] Сільськогосподарська обслуговуюча кооперація : Словник-довідник / За аг. Ред. Р.Я. Корінця, М.П. Гриценка, М.Й. Маліка. – Львів : НВФ «Українські технології», 2010. – 160 с.

[6] Про розвиток сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів : Наказ Міністерства аграрної політики від 31.08.2000 р. № 168 // [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://pravo-law.kiev.ua/192258.html

[7] Про затвердження Рекомендацій щодо створення сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів з використанням майнових паїв або часток в майні, що знаходиться у спільній частковій власності колишніх членів реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств : Наказ Міністерства аграрної політики від 18.03.2003 р. № 67 // [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon.nau.ua/doc/?uid=1021.1414.0

[8] Про затвердження Державної цільової економічної програми підтримки розвитку сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів на період до 2015 року : Постанова Кабінету Міністрів України від 03.06.2009 р. № 557 // Урядовий кур’єр. – 2009. – № 103. – 12 червня.

[9] Про скорочення кількості та укрупнення державних цільових програм : Постанова Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 р. № 704 // Урядовий кур’єр. – 2011. – №121. – 7 липня.

[10] Податковий кодекс України : Закон України від 02.12.2010 р. № 2755-VI // Голос України. – 2010. – 4 грудня. – № 229 (№229-230)

[11] За даними ННЦ «Інститут аграрної економіки» неприбутковий статус одержали не більше 5-7 % сільськогосподарських кооперативів, інші були змушені реєструватися як комерційні структури. Джерело: Малік М.Й. Проблемні питання розвитку кооперації та інтеграційних відносин в АПК / М.Й. Малік, Ю.Я. Лузан // Економіка АПК. – 2010. – №3. – С. 5.

[12] «Від Укооп-компанії – до Укоопспілки, від вузькокорпоративних – до колективних інтересів» // [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.academia.org.ua/?p=903

[13] Підсумки діяльності кредитних спілок, інших кредитних установ та юридичних осіб публічного права за 9 міс. 2011 р. // [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.dfp.gov.ua/733.html

[15] Арсьонова А. О. Теоретичні підходи формування досвіду кооперативного руху / А. О. Арсьонова // [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.rusnauka.com/16_ADEN_2011/Economics/3_88120.doc.htm

[16] Про звіт Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування обставин та причин сучасного стану справ в системі кредитної кооперації : Постанова Верховна Рада України від 24.12.2010 № 2891-VI // Голос України. – 2010. – 29 груд. – № 248

[17] Малік М.Й. Науково-методичне забезпечення розвитку кооперації в аграрній сфері / М.Й. Малік // Економіка АПК. – 2010. – №12. – С. 103-108.

[18] Сільськогосподарська обслуговуюча кооперація : Словник-довідник / За аг. Ред. Р.Я. Корінця, М.П. Гриценка, М.Й. Маліка. – Львів : НВФ «Українські технології», 2010. – 160 с.

[19] Fulton М. The Changing Landscape of Cooperatives in North America / Fulton М., Hei J., Fairbairn B. – Papers presented at the  X1V International Economic Historry Congres Helsinki, Finland, 21 to 25  August 2006. page 32‑35.