Протягом 2010-2011 рр. економіка України демонструє позитивну динаміку економічного зростання, яке відбувається на тлі збереження стабільності основних макроекономічних показників. За попередніми даними, темп приросту ВВП України у 2011 р. склав 5,2 %, приблизно на третину перевищивши загальносвітовий показник, більш ніж втричі – темп зростання розвинених країн.
Економічна динаміка 2011 року характеризувалася наступними рисами.
1. Економічне зростання забезпечено передусім галузями реального сектора економіки. Найвищими темпами зростали обсяги валової доданої вартості у будівництві, обробній промисловості, сільському господарстві.
2. Темпи зростання промислового виробництва порівняно з 2010 р. знизилися з 11,2 % до 7,3 %. Найвищу позитивну динаміку у 2011 р. забезпечували експортоорієнтовані галузі – машинобудування (16,9 %), що зумовлено приростом виробництва транспортних засобів та устаткування (22,4 %), хімічна та нафтохімічна промисловість (14,4 %), металургійне виробництво (8,5 %). Галузі, орієнтовані на внутрішній ринок, демонстрували значно слабшу позитивну динаміку чи скорочували виробництво: легка промисловість підвищила виробництво на 6,1 %, у виробництві коксу та продуктів нафтоперероблення відбулось падіння – на 8,5 %, харчовій промисловості – на 0,7 %, целюлозно-паперовому виробництві – на 1,7 %.
3. Відбулося суттєве прискорення зростання в сільському господарстві: обсяги сільгоспвиробництва порівняно з попереднім роком зросли на 17,5 %, насамперед завдяки суттєвому зростанню виробництва продукції рослинництва (на 28,2 %) через сприятливі погодні умови. Водночас виробництво продукції тваринництва зросло лише на 2,5 %.
4. Досягнутий злам негативних тенденцій розвитку в будівельній галузі. Обсяги виконаних робіт у будівництві у 2011 р. порівняно з відповідним періодом попереднього року зросли на 11,1 %. На загальну тенденцію найбільше вплинула діяльність підприємств, що займаються будівництвом будівель і споруд (частка яких у загальному обсязі виконаних робіт становить 85,7 %). Серед них основними чинниками, що забезпечили зростання обсягів робіт у будівництві, стали спорудження об’єктів до Євро-2012 та масштабна реконструкція дорожньої інфраструктури.
5. Відбувалося стрімке зростання обсягів експорту (на 34,3 % за 11 місяців року), який у номінальному вимірі повернувся до історичного максимуму для України, досягнутого 2008 р. Причому ціновий чинник сформував майже 80 % загального обсягу приросту експорту товарів за підсумками трьох кварталів 2011 р. Високу динаміку зафіксовано в традиційних для вітчизняного експорту групах: обсяги експорту чорних металів та виробів з них зросли на 28,7 %, хімічних продуктів – 54,0 %, мінеральних продуктів – 51,8 %, транспортного обладнання – 51,7 %, машин та обладнання – 19,6 %. З третього кварталу відмічено також активне зростання обсягів експорту сільськогосподарської продукції, який загалом зріс за 11 місяців року на 37,9 %.
6. Високими темпами зростало валове нагромадження, динаміка якого вдвічі покращилася порівняно з попереднім роком. Вперше за останні три роки випереджаючими темпами порівняно з динамікою валової доданої вартості зростало валове нагромадження основного капіталу, досягнувши 10,3 %. Зростання інвестицій в основний капітал у січні-вересні досягло 21,2 % порівняно з відповідним періодом попереднього року. Основними джерелами приросту інвестиційної активності стали сільське господарство, добувна промисловість, виробництво та розподілення електроенергії, газу та води, сфера надання комунальних та індивідуальних послуг.
7. Прискорились порівняно з попереднім роком темпи приросту іноземного інвестування: за три квартали 2011 р. надійшло 3,7 млрд дол. США, що на 44,5 % більше, ніж за відповідний період попереднього року. Структура іноземного інвестування дещо змінилась в напрямі зростання частки промисловості та будівництва. Найбільші потоки були спрямовані у фінансову діяльність (29,6 % загального обсягу надходжень), промисловість (27,1 %), в сферу будівництва (17,6 %) та сферу операцій з нерухомим майном (15,5 %). При цьому в промисловості зацікавленість іноземних інвесторів також концентрувалася на сировинному секторі – добувній промисловості і сфері виробництва і розподілення електроенергії, газу та води, куди надійшло понад 50 % всіх прямих іноземних інвестицій, залучених в промисловість.
8. Динаміка приросту доходів населення дещо сповільнилася, проте залишилась відносно високою. За січень-вересень 2011 р. сукупні номінальні доходи населення зросли на 15,2 %, темп приросту реального наявного доходу склав у першому кварталі 8,7 %, у другому – знизився до 3,4 %, в подальшому підвищившись до 10,3 % у третьому кварталі. У 2010 р. реальний наявний дохід зріс на 17,1 %. Приріст реальної заробітної плати за 2011 р. склав 8,7 % порівняно з 10,2 % у 2010 р.
Важливим є те, що підтримання високих темпів економічного зростання супроводжувалося стійкою макроекономічною стабільністю.
1. Відбулося суттєве гальмування інфляційних процесів. Усього за 2011 р. ціни підвищилися лише на 4,6 %, що удвічі менше, ніж рік тому. Водночас, загальний помірний інфляційний показник відзначено на тлі значно вищого темпу зростання цін на низку соціально чутливих товарів та послуг: вартість хлібу зросла на 13,5 %, м’яса та м’ясопродуктів – на 9,8 %, олії – 10,9 %, житлово-комунальних послуг – на 11,0 %, транспортних послуг – на 19,7 % тощо.
2. На підґрунті низьких темпів інфляції активізувався процесу кредитування економіки. За 2011 р. обсяг наданих юридичним особам кредитів зріс на 19,1 %, а загальний обсяг кредитних вкладень в національній валюті збільшився на 21,6 % до 793,1 млрд грн. Частка банківських коштів у загальній структурі джерел фінансування інвестицій за підсумками січня-вересня 2011 р. досягла 17,2 % порівняно з 13,7 % у 2010 р.
3. Валютний курс гривні залишався практично незмінним – за 2011 р. офіційний обмінний курс гривні до долара США знизився з 7,96 до 7,99 грн/дол. США, або на 0,43 %. За даними НБУ, порівняно з груднем 2010 р. реальний ефективний обмінний курс гривні зріс на 1,7 % внаслідок як номінальної курсової стабільності, так і невисокого темпу інфляції. Курсова стабільність була досягнута коштом регулюючих заходів НБУ, на тлі нестабільної ситуації на валютному ринку.
4. Національним банком проводилася виважена політика забезпечення приросту грошової маси. Остання збільшилась за рік на 14,2 % при зростанні обсягу готівки лише на 5,3 %. Якщо в 2010 р. обсяги мобілізаційних операцій становили 248,1 млрд грн при зростанні грошової маси на 111,1 млрд грн, то у 2011 р. – 166,8 млрд грн при прирості грошової маси на 84,8 млрд грн.
5. Сформувалася тенденція до подолання дисбалансів між доходами та видатками в системі державних фінансів. В 2011 р. до державного бюджету України було мобілізовано 314,6 млрд грн, що (без врахування погашення у 2010 р. заборгованості минулих років з відшкодування ПДВ за рахунок випуску ОВДП по спеціальному фонду держбюджету) на 30,7 % більше, ніж за аналогічний період 2010 р. Передусім цього вдалося досягнути за рахунок відчутного зростання податкових надходжень, яке за 2011 р. склало 42,7 %. Водночас касові видатки Державного бюджету України були лише на 9,8 % більші, ніж в попередньому році. Завдяки цьому дефіцит держбюджету в 2011 р. склав 23,6 млрд грн або близько 1,8 % прогнозованого ВВП.
Отже, в 2011 р. в Україні помітно посилилась збалансованість економічного зростання за його основними чинниками (споживання, нагромадження та чистий експорт), за рахунок суттєвого збільшення частки валового нагромадження. Характерною рисою стало поступове послаблення протягом року впливу зовнішніх чинників макроекономічної динаміки – як позитивного впливу експорту, так і гальмівного впливу імпорту.
Грошово-фінансову та курсову стабільність значною мірою було досягнуто за рахунок:
- консервативної кредитної стратегії банків в умовах жорстких регулятивних вимог з боку НБУ та депресивності внутрішнього та зовнішнього попиту;
- жорсткої фіскальної політики, спрямованої на консолідацію дефіциту бюджету та збільшення інвестиційної частки бюджетних видатків.
Значним ризиком 2011 р. стало відставання позитивної динаміки показників соціального розвитку при посиленні інфляційного тиску на найменш забезпечені (та найчисленніші) категорії населення.
Слід враховувати, що триваюче економічне зростання поєднується з наростанням негативних суспільних очікувань щодо майбутнього української економіки, яке обумовлене не лише нестійкістю світової економічної динаміки, а й недостатньою послідовністю та ефективністю політики українського уряду у подоланні наслідків економічної кризи та забезпеченні антикризової стійкості національної економіки.
На думку переважної більшості експертів, в Україні відбувається поступове відновлення основних рис докризової моделі економічного розвитку. Хоча зміни, що відбулися у міжнародних фінансових відносинах та зовнішньоекономічних стосунках України у кризовий період, вже напевне не дозволять припуститися такого критичного накопичення суперечностей, як це відбулося в українській економіці на середину 2008 р., остання зберігає надмірну чутливість до коливань світової кон’юнктури, а також містить значний власний кризовий потенціал.
По-перше, потенціал нестабільності нагромаджено у банківській системі, зокрема:
- значну частку «поганих» кредитів та загалом низьку якість активів, що обумовлює недостатню прибутковість банків − фінансовий результат банків залишається негативним третій рік поспіль;
- зростання обсягів кредитування бюджетного дефіциту, а отже – залежність від стану державного бюджету;
- дефіцит ліквідності в умовах зростання наприкінці року платоспроможного попиту на кредитні ресурси, що обумовило зростання процентної ставки по кредитах в національній валюті з 13,9 % на 01.08.2011 р. до 17,2 % на 01.01.2012 р.;
- нестабільність ресурсної бази через переважання «коротких» депозитів та ризики швидкого відпливу вкладів в разі погіршення очікувань;
- випереджаюче зростання валютних депозитів (на 18,5 %) при зменшенні валютних кредитів (на 4,2 %), що повністю перекладає девальваційні ризики на банки;
- нерозвиненість фінансових інструментів страхування ризиків.
По-друге, зберігаються потужні ризики для курсової стабільності:
- погіршення стану поточного рахунку платіжного балансу – його дефіцит за підсумками 2011 р. сягнув 9,3 млрд дол. США, щодо 2012 р. існують негативні прогнози, пов’язані як з уповільненням зростання експорту так і зі збільшенням потреби в імпорті через подорожчання природного газу;
- нарощування зовнішніх боргів сектором державного управління – за 9 місяців 2011 р. борг зріс на 1,67 млрд дол. США, або на 6,7 %, усього валовий зовнішній борг України збільшився на 5,8 млрд дол. США, або на 4,9 %, причому, за даними НБУ, у 2012 р. загальна потреба в коштах для обслуговування державного і гарантованого державою боргу складе 6,8 млрд дол.;
- активний попит на готівкову валюту, зумовлений девальваційними очікуваннями населення та бізнесу: за 2011 р. населенням придбано готівкової валюти на 13,4 млрд дол. більше, ніж продано, обсяг готівкової валюти поза банками збільшився на 11,3 млрд дол. США;
- наростання розриву між динамікою номінального та реального курсів у другому півріччі 2011 р., загалом за червень-грудень це обумовило негативне сальдо інтервенцій НБУ на рівні 5,4 млрд дол. США, за рік валютні резерви НБУ зменшилися на 3,3 млрд дол.;
По-третє, високими є ризики прискорення соціально чутливих інфляційних тенденцій через:
- ймовірний негативний вплив девальвації гривні;
- зростання вартості імпортованих енергетичних ресурсів;
- прискорення динаміки зростання доходів населення в умовах стагнації галузей, орієнтованих на споживчий попит;
- погіршення девальваційних та інфляційних очікувань на тлі загальних ризиків світової фінансово-економічної кризи.
Отже, забезпечення стабільності соціального та економічного поступу в післякризовий період вимагає реалізації стратегії соціально-економічних реформ, спрямованих на системну модернізацію економіки країни, зміцнення внутрішніх чинників розвитку, суттєве підвищення конкурентоспроможності вітчизняного виробництва, оволодіння сучасними чинниками забезпечення макроекономічної стабільності національної економіки.
З огляду на високий ступінь експортної залежності національної економіки та високий рівень сприйняття міжнародними інвесторами кредитного ризику України, вплив на Україну ймовірної нової глобальної рецесії може бути значним. Водночас спеціальні антикризові заходи та важелі державної економічної політики, спрямовані на структурну модернізацію економіки згідно сучасних світових тенденцій, здатні послабити негативний вплив рецесії та протидіяти йому, успішніше здійснювати посткризове відновлення економіки.
Виходячи з вищезазначеного, пріоритети економічної політики держави у 2012 р. мають, на нашу думку, полягати в наступному.
1. Розширення інструментарію забезпечення макроекономічної стабільності
Ризики з боку кризових тенденцій міжнародних фінансів вимагають посилення стійкості банківської системи на основі підвищення рівня її капіталізації, ліквідності й якості активів банків. Це потребуватиме продовження процесу ліквідації слабких банків і консолідації банківської системи; ужорсточення вимог до великих «системних» банків; коригування нормативу адекватності капіталу залежно від фази бізнес-циклу; формування комплексної системи рефінансування і підтримки ліквідності банків.
Запобігання розвитку монетарних чинників інфляційного тиску та спекулятивних процесів у фінансовій сфері вимагає цілеспрямованої концентрації фінансових ресурсів банківського сектору на інвестиційні цілі. Це можливо за рахунок створення й розвитку спеціалізованих установ інвестиційного та експортного кредитування та гарантування банківських кредитів, наданих на інвестиційні цілі; перетворення державних банків на інструмент ефективної інвестиційної політики держави; запровадження Національним банком України регуляторних важелів стимулювання інвестиційного кредитування комерційними банками (умов рефінансування, резервування тощо).
Високий рівень інфляційних ризиків вимагає розширення застосування немонетарних інструментів запобігання інфляції. Зокрема: активної антимонопольної політики щодо торговельної сфери та природних монополій, розбудови інфраструктури внутрішнього оптового і роздрібного ринку, реалізації прозорої і контрольованої тарифної політики природних монополій, використання засобів державних товарних закупівель та інтервенцій.
Значні девальваційні ризики вимагають удосконалення та диверсифікації інструментів підтримання валютно-курсової стабільності. Це вимагатиме: зберегти та зміцнити адміністративні важелі регулювання валютного ринку, які можуть застосовуватися для нівелювання впливу спекулятивних та ажіотажних мотивів учасників ринку, впровадити інструменти залучення до економічного обороту готівкових валютних заощаджень населення – через застосування валютних сертифікатів НБУ, підвищення вигідності валютних депозитів, програми амністії капіталів тощо. Важливим є посилення економічних важелів залучення капіталів в країну та запровадження податку на міжнародні спекулятивні трансакції.
2. Продовження регуляторної реформи та створення сприятливого регуляторного середовища для підприємництва
Необхідне формування сучасної регуляторної системи, що забезпечила б реалізацію зобов’язань держави щодо захисту прав та безпеки споживачів, дотримання культури сплати податків, виконання вимог господарського законодавства, добросовісності конкуренції. Це дозволить забезпечити практичну лібералізацію умов для ведення бізнесу, зниження обтяжливості процедур, впровадження чіткої відповідальності державних регуляторних та силових структур за дотримання прав підприємців, передбаченої Податковим кодексом. В реалізації нової регуляторної політики значну роль мають відіграти самоврядні організації підприємців.
3. Створення стимулів для модернізації структури економіки та зростання національної конкурентоспроможності
Виклики світової макроекономічної нестабільності вимагають концентрації політики структурної модернізації у першу чергу на напрямах, які надають якнайшвидший та якнайвідчутніший ефект для зниження чутливості національної економіки до зовнішніх кризових явищ. Цього можливо досягти насамперед у сферах стимулювання експорту та імпортозаміщення.
Формування системи підтримки діяльності експортерів має концентруватися на запровадженні експортного кредитування, автоматизації відшкодування ПДВ, спрощенні виходу на зовнішні ринки малого й середнього бізнесу та забезпеченні захисту інтересів експортерів на зовнішніх ринках через реорганізацію діяльності торговельно-економічних місій і застосування економічної дипломатії.
Впровадження заходів імпортозаміщення передбачає широкий комплекс засобів: розвиток внутрішнього роздрібного та оптового ринку, розбудова внутрішньої постачальницько-збутової логістики, сприяння ринковій активності дрібних та малих виробників, проведення інформаційних кампаній та інформаційно-консультаційної підтримки вітчизняних виробників.
Потужним самостійним напрямом зниження імпортозалежності має стати сфера енергозбереження, що перебуває серед пріоритетів капітальних видатків бюджету 2012 р., а також належить до пріоритетних секторів, щодо діяльності яких Податковим кодексом передбачено податкові стимули.
4. Реформування земельних відносин та сфери аграрного виробництва
Аграрна реформа відіграватиме важливу роль у мобілізації недозадіяного досі економічного потенціалу аграрного сектору, що, у свою чергу, оптимальним чином поєднуватиме показники макроекономічного зростання з підвищенням доходів безпосередніх виробників, тобто сприятиме «соціалізації» економічного зростання. У зв’язку з підготовкою до впровадження з 2013 р. повноцінного ринку землі мають бути оперативно завершені встановлення та оформлення прав власності на землю, сформовані механізми захисту прав власників під час оренди та продажу землі, важелі забезпечення ефективності використання сільгоспземель їхніми власниками за прямим призначенням.
Реформування потребує система державної підтримки агровиробництва, що має базуватися як на субсидованому (гарантованому) кредитуванні і на наданні прямої фінансової підтримки, так і на сприянні розвитку аграрного бізнесу.
5. Модернізація соціальної політики
Модернізація соціальної політики має забезпечити максимальну дієвість витрачання жорстко обмежених бюджетних коштів. Пріоритетні завдання полягають у раціоналізації соціальних видатків бюджету шляхом забезпечення ефективності функціонування організацій соціальної сфери та цільового характеру надання соціальної допомоги. Невід’ємними складовими у цьому руслі є реформування медицини та житлово-комунальна реформа. Враховуючи соціальну чутливість зазначених сфер, реформування має відбуватися на засадах непогіршення становища найчисельніших груп населення, з виокремленням кола першочергових, відчутних, швидкодосяжних позитивних зрушень.
В світлі очікуваного зростання структурного безробіття, яке формуватиметься у процесі структурної модернізації країни, необхідно суттєво реформувати засади регулювання ринку праці в напрямі забезпечення його адекватної реакції на зміни попиту та еволюції його галузевої та регіональної структури. Питання захисту прав працюючих та партнерських взаємовідносин між працівниками і роботодавцями мають бути врегульовані в рамках Трудового кодексу, розроблення якого має відбуватися на максимально прозорих засадах та при широкому обговоренні.
Відділ економічної стратегії
(Я. Жаліло, Д. Покришка)