"Відкрита освіта: новітні технології у навчальному процесі та освітньому менеджменті як засіб інтенсифікації розвитку освітньо-наукової системи України". Аналітична записка



Анотація

 

Висвітлено чинники, що зумовлюють необхідність впровадження відкритої освіти у вітчизняну освітню систему. Виділено найбільш перспективні для вітчизняної освітньої системи сфери застосування складових відкритої освіти, охарактеризовано основні групи технологічних її інструментів і засобів. Проаналізовано зміст поняття «відкрита освіта» з позицій актуальності для українського контексту його ключових складових. Подано пропозиції щодо заходів, спрямованих на ефективну реалізацію потенціалу відкритої освіти в контексті реформування вітчизняної освітньої системи.

 

ВІДКРИТА ОСВІТА: НОВІТНІ ТЕХНОЛОГІЇ У НАВЧАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ ТА ОСВІТНЬОМУ МЕНЕДЖМЕНТІ ЯК ЗАСІБ ІНТЕНСИФІКАЦІЇ РОЗВИТКУ ОСВІТНЬО-НАУКОВОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ

 

Впровадження відкритої освіти як складова реформування освітньої сфери

Необхідність реформування системи освіти і формування цілісної ефективної освітньо-наукової системи, що повною мірою відповідає вимогам часу, зумовлюється низкою чинників внутрішнього і зовнішнього характеру. У «Програмі економічних реформ на 2010–2014 роки» серед найгостріших проблем вітчизняної освіти, зокрема, називаються невідповідність наявної якості освіти сучасним вимогам, недостатній ступінь впровадження у навчальний процес інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ), недостатній доступ до якісної освіти, недостатня ефективність фінансування освіти, поглиблення диспропорції між підготовкою фахівців і попитом на них на ринку праці[1]. Негативний вплив на поточний стан системи освіти та її розвиток також справляють і деякі інші чинники, серед яких передусім можна назвати скорочення кількості учнів і студентів та недостатньо міцні позиції України на міжнародному освітньому ринку.

 

Одним з перспективних шляхів подолання цих проблем вітчизняної освітньої системи та забезпечення її поступального розвитку є впровадження елементів відкритої освіти. Про необхідність освоєння новітніх освітніх технологій, методів і підходів йшлося, зокрема, у Посланні Президента України до Українського народу (2010): «освітня система України повинна стати на шлях запровадження принципів відкритої освіти»[2]. Застосування у навчальному процесі та освітньому менеджменті на всіх рівнях новітніх інформаційно-комунікаційних технологій та інноваційних методів роботи, що спираються на ці технології, може відіграти значну позитивну роль у реформуванні різних сфер освітньої діяльності – від забезпечення ефективного моніторингу до створення цілісних систем забезпечення доступу до освітніх ресурсів та обміну передовим педагогічним досвідом і методичними матеріалами.

 

Питанням інформатизації освіти, впровадження новітніх інформаційно-комунікаційних технологій в освітню сферу в Україні приділяється доволі значна увага. Зокрема, ухвалено Закони України: «Про національну програму інформатизації»[3], «Про основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні»[4]; Державну програму «Інформаційні та комунікаційні технології в освіті і науці»[5], «Комплексну програму забезпечення загальноосвітніх, професійно-технічних і вищих навчальних закладів сучасними технічними засобами навчання з природничо-математичних і технологічних дисциплін»[6]. У 2011 році Урядом України було затверджено Державну цільову програму впровадження у навчально-виховний процес загальноосвітніх навчальних закладів інформаційно-комунікаційних технологій «Сто відсотків»[7] та Державну цільову соціальну програму підвищення якості природничо-математичної освіти на період до 2015 року[8]. Разом з тим необхідно констатувати, що рівень виконання цих державних рішень не завжди є належним.

 

Потенціал впровадження інформаційно-комунікаційних технологій в освіті дорослих

Потенціал ІКТ для освітньої сфери є особливо великим в освіті дорослих. Застосування новітніх засобів і методів викладання і навчання дає змогу організувати ефективний навчальний процес у найбільш прийнятних для студентів формах, у тому числі – забезпечити можливість повноцінного навчання без необхідності вносити значні зміни у поточну діяльність. Посилення ролі освіти дорослих є однією з визначальних тенденцій у розвитку освітніх систем розвинутих країн, зумовлених об’єктивними чинниками соціально-економічного розвитку (передусім старінням суспільства і зростанням темпів оновлення загальних і професійних знань). У промислово розвинутих країнах Північної Європи відсоток громадян віком 25–64 роки, задіяних у різноманітних формах навчання протягом життя, становить від 23 % до 32 %. Ще більше уваги освіті дорослих приділяється суб’єктами економічної діяльності країн Європейського Союзу: в середньому по ЄС забезпечують професійне навчання своїх співробітників 60 % підприємств усіх видів діяльності, а у Великобританії цей показник сягає 90 %[9]. Рівень і темпи зростання ступеня охоплення освітою дорослого населення у першу чергу пояснюється цілеспрямованою політикою ЄС і відповідних національних урядів: навчання протягом життя затверджене Радою Європи як один з основних компонентів європейської соціальної моделі, причому цей компонент не обмежується рамками самої освітньої сфери, поширюючись на сфери зайнятості, соціального забезпечення, економічного зростання, конкурентоздатності[10]. Сьогоднішній рівень проникнення освітньої діяльності в життя дорослого населення у Європі значною мірою досягається за рахунок активного впровадження новітніх технологій – як власне технічних інновацій, так і новацій в організації навчального процесу й викладання та в освітньому менеджменті.

 

Найбільш актуальні аспекти відкритої освіти

Потрібно відзначити, що саме стосовно розбудови повнофункціональної сучасної освіти дорослих як складової освіти протягом життя актуальним для українських реалій є поняття «відкрита освіта» у своєму широкому тлумаченні – як освіта без бар’єрів, доступна усім охочим навчатися. Більша застосовність у національному контексті дещо вужчої інтерпретації поняття «відкрита освіта» для вітчизняної середньої та вищої освіти пов’язана з тим, що проблема доступності цих компонентів освіти в цілому має для нашої країни меншу значущість порівняно з гострими проблемами недостатніх якості та відповідності вимогам часу і соціально-економічним (у тому числі глобальним) реаліям і тенденціям.

 

Істотні відмінності в інтерпретації поняття «відкрита освіта», а інколи цілковито незбіжні та навіть взаємосуперечливі його розуміння, пояснюються швидкими темпами впровадження ІКТ в освіту і змінами, які нині переживає освітня сфера, та наявністю у міжнародній фаховій спільноті різних підходів до проблеми. Так, для однієї з поширених інтерпретацій відкритої освіти головним є аспект доступності, відкриття можливостей долучитися до освіти соціальних груп, що досі такого доступу не мали. Очевидно, що для України (за важливим винятком освіти дорослих) цей аспект не є найбільш актуальним. Однак існує ще одна важлива складова поняття відкритої освіти, яка наголошує на організаційних і технологічних аспектах цього явища. Саме вона видається найбільш значущою для України, відкриваючи можливості для оновлення і розвитку, підвищення якості освіти та ефективності навчального процесу.

 

Проте не можна вважати позитивним і цілковите зведення відкритої освіти тільки до комп’ютеризації, інформатизації та впровадження комунікаційних технологій. Відкрита освіта не може прирівнюватися до використання комп’ютерів і мереж як ще одного «технічного засобу навчання», не зважаючи на неоднакову застосовність різних її складових і аспектів. Відкрита освіта – це передусім нові методи і прийоми навчання, викладання, підготовки і організації освітнього процесу та нові підходи до освіти, базовані на продуктивному і творчому використанні новітніх технологій. Це не самі по собі новітні технології, а їх творче новаторське використання в освітній сфері. Такий підхід до інформатизації і комп’ютеризації освіти здобуває дедалі більше поширення і підтримку серед українських освітян. Питання застосування новітніх технологій на засадах реалізації принципів відкритої освіти, висвітлюються, зокрема, у працях провідних науковців Інституту інформаційних технологій і засобів навчання Національної академії педагогічних наук України.

 

Технології та інструменти відкритої освіти

До арсеналу технологій та інструментів відкритої освіти належать засоби забезпечення доступу до навчальних матеріалів (передусім, електронні бібліотечні системи), засоби візуалізації, інструменти колективної роботи з різноплановим освітнім контентом (як в рамках самого навчального процесу, так і для підготовки до занять вчителів і викладачів), а також широкий спектр засобів забезпечення сучасної дистанційної освіти – у першу чергу засоби аудіо- і відеозв’язку. До кола завдань, що можуть успішно вирішуватися за допомогою інструментів і методів відкритої освіти, також належить розширення можливостей для колективної роботи в рамках навчального процесу як на рівні викладач-студент (зокрема, також і в дистанційній освіті), так і по горизонталі – між колегами-учителями та викладачами вищих навчальних закладів (як і студентами та аспірантами в рамках вирішення конкретних освітніх та наукових завдань). Важливо, що новітні засоби забезпечення доступу до навчальних матеріалів та інструменти організації колективної роботи можуть ефективно сприяти подоланню наслідків недостатньої забезпеченості шкіл комп’ютерною технікою, даючи можливість органічно інкорпорувати в освітній процес комп’ютери та мобільні пристрої в родинах, бібліотеках тощо[11]. Крім того, відкрита освіта – це також і базований на сучасних комп’ютерних технологіях менеджмент освітнього процесу, здатний суттєво підвищити як рівень поінформованості громадськості щодо стану справ в освіті, так і ефективність управління системою освіти.

 

Поряд з електронними бібліотечними системами дедалі більшого поширення в освітній практиці набуває також і ще одна велика група новітніх засобів на основі інформаційних технологій – системи управління навчанням (СУН, англ. Learning Management Systems, LMS). СУН використовуються для розробки і поширення навчальних матеріалів та роботи з ними у навчальному процесі. Складовими систем управління навчанням є індивідуальні завдання, контрольні роботи різних типів, начальні проекти для роботи у малих групах, різноманітні текстові та мультимедійні посібники. Ці складові інтегруються у навчальні комплекси за допомогою відповідних комунікативних засобів, зокрема, сервісів повідомлень та голосового і відеозв’язку. СУН використовуються на всіх освітніх рівнях, однак на сьогоднішній день найбільшого поширення вони набули у вищій освіті. За даними Українського інституту інформаційних технологій в освіті, близько 100 українських ВНЗ у своїй практиці використовують платформи електронного навчання (у тому числі дистанційного), як безкоштовні, так і комерційні. Про ефективність, високий технологічний рівень і надійність сучасних платформ навчання і обміну знаннями свідчить, зокрема, те, що такі програмні платформи успішно перепрофілюються і використовуються у повсякденній роботі великими бізнесовими структурами, зокрема фінансовими і страховими установами та провайдерами мобільного зв’язку й Інтернету[12].

 

Світові лідери галузі інформаційних технологій останнім часом дедалі більшу увагу звертають на освітню галузь, причому йдеться не про традиційні знижки на продукти і пристрої для навчальних установ, а про самостійні спеціалізовані освітні проекти. Так, Google спільно з одним із найбільших у світі видавництв навчальної літератури Pearson започаткувала роботу над безкоштовною системою управління навчанням OpenClass (http://www.joinopenclass.com/open/view/t1). Компанія Microsoft нещодавно оголосила про створення власної навчальної соціальної мережі SO.CL (http://www.so.cl/).

 

Значною віхою у розвитку доступних високотехнологічних освітніх ресурсів обіцяє стати нова програмна розробка компанії Apple, яка 19 січня 2012 року представила оновлений програмний пакет iBooks 2, призначений для роботи з електронними книжками. До складу пакета тепер входять спеціалізовані компоненти для роботи з мультимедійними інтерактивними підручниками (МІП), створення таких підручників та підготовки супутніх матеріалів (роздатковий матеріал, картки тощо)[13]. Зважаючи на те, що раніше Apple кілька разів вдавалося здійснювати радикальні перетворення на інших ринках (аудіоплейєри, мобільні телефони, планшетні комп’ютери), оцінки щодо «революціонізації» і «нового відкриття» екосистеми підручників видаються доволі підставовими. Примітно, що у своїй новій стратегії щодо підручників компанія покладається на принципи, близькі до ідей відкритої освіти, а саме на підвищення доступності підручників та інших освітніх матеріалів, орієнтуючись на простоту використання програм і порівняно низькі ціни на електронні підручники та відкриваючи можливість для безкоштовного їх поширення за такого бажання авторів (правовласників). В разі імовірного успіху проекту компанії Apple аналогічні електронні підручники та схеми їх поширення будуть швидко створені для платформи Windows, і МІП у розвинутих країнах упродовж вже кількох наступних років можуть де-факто стати стандартом навчальних матеріалів. Враховуючи це, доцільним для профільних вітчизняних установ є докладне вивчення нових можливостей щодо створення, поширення і практичного використання МІП в українській освіті.

 

Перспективні напрями для України та рекомендації щодо заходів

З урахуванням особливостей поточного етапу соціально-економічного розвитку України та освітньої системи, найбільш перспективними для нашої країни є такі напрями впровадження елементів відкритої освіти:

 

1. З огляду на потреби українського суспільства, на становище у системі вищої освіти та на складні проблеми соціального і демографічного характеру, елементи відкритої освіти можуть широко використовуватися у дистанційній освіті та освіті протягом життя. До навчання буде залучатися дедалі більше людей середнього віку. Тут телекомунікаційні технології, що дають можливість не тільки розповісти, а й показати, змоделювати конкретну ситуацію, здатні принести значні позитивні результати вже у короткотерміновій перспективі.

 

2. Технології відкритої освіти, а саме технології створення і поширення електронних публікацій можуть відіграти значну роль у подоланні браку якісних навчальних матеріалів. Це – різноманітні підручники і посібники, методичні матеріали для учнів і вчителів, студентів і викладачів у цифрових форматах. Електронні публікації дають змогу зробити такі навчально-методичні матеріали набагато дешевшими і доступнішими, а роботу з ними зручнішою й ефективнішою.

 

3. Технології електронної публікації, обміну цифровим контентом та колективної роботи з ним дають змогу значно поліпшити якість викладання через забезпечення ефективного обміну досвідом та різноманітними освітніми матеріалами між викладачами. У нас актуальність такої роботи визначається не в останню чергу великим академічним навантаженням на викладачів.

 

4. Елементи відкритої освіти здатні забезпечити вищий рівень прозорості системи освіти – що і як викладається і вивчається, які матеріали і методики використовуються, якими є навчальні досягнення студенів і учнів, якою є якість роботи вчителів і викладачів. Тобто система освіти завдяки цим елементам відкритої освіти може стати прозорішою для суспільства, і, з іншого боку, може бути забезпечено краще керування нею.

 

Для реалізації найбільш перспективних напрямів впровадження елементів відкритої освіти у вітчизняну освітню практику доцільним є вжиття, зокрема, таких заходів:

- Кабінетові Міністрів України забезпечити належне фінансування виконання державних програм, що передбачають заходи з інформатизації системи освіти та впровадження новітніх технологій в освітню сферу.

- Міністерству освіти і науки, молоді та спорту України із залученням Національної академії педагогічних наук України, представників освітньої спільноти розробити теоретичні та практичні засади використання принципів, ідей, технологій і методів відкритої освіти у реформуванні вітчизняної освітньої сфери.

- Міністерству освіти і науки, молоді та спорту України, Міністерству інфраструктури України, Державному агентству з інвестицій та управління національними проектами України створити Єдиний портал цифрових освітніх ресурсів, що використовуються у середній освіті, на яких буде розміщено підручники, посібники, програми, методичні матеріали, додаткові матеріали для використання на уроках, найкращі матеріали для позакласної та позашкільної роботи для вчителів та учнів середніх шкіл.

- Міністерству освіти і науки, молоді та спорту України спільно з Національною академією педагогічних наук України, представниками фахових спільнот визначити параметри загальнонаціональної системи управління навчанням для середньої школи з обов’язковим урахуванням необхідності належного захисту приватних даних учнів та їхніх родин.

- Інституту інноваційних технологій і змісту освіти Міністерства науки і освіти, молоді та спорту України із залученням фахівців Інституту інформаційних технологій і засобів навчання Національної академії педагогічних наук України, освітян-практиків, науковців, представників ІТ-спільноти, вивчити можливості створення і впровадження в освітню практику вітчизняних мультимедійних інтерактивних підручників.

- Міністерству освіти і науки, молоді та спорту України, Національній академії педагогічних наук України, Державному агентству з питань науки, інновацій та інформатизації України розробити стандарти професійних умінь і навичок для: а) підготовки спеціалістів, що безпосередньо займатимуться впровадженням цифрових технологій у культурну та освітньо-наукову практику; б) забезпечення необхідного рівня підготовки викладачів і студентів ВНЗ, вчителів і учнів середніх шкіл для забезпечення можливості активного користування електронними освітніми матеріалами у навчальному процесі.

- Міністерству освіти і науки, молоді та спорту України, Міністерству економічного розвитку і торгівлі України із залученням Національної академії педагогічних наук України, представників освітньої і підприємницької спільнот розробити Концепцію і Програму розвитку в Україні системи освіти протягом життя. В Концепції і Програмі в частині щодо освіти дорослих передбачити адекватне використання принципів, методів і технологій відкритої освіти для вирішення завдань розбудови сучасної національної системи освіти дорослих.

 

Відділ гуманітарної політики

(А. Іщенко)



[1] «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава: Програма економічних реформ на 2010–2014 роки», Комітет з економічних реформ при Президентові України. – с. 30  [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.president.gov.ua/docs/Programa_reform_FINAL_1.pdf

[2] Послання Президента України Віктора Януковича до Українського народу, 03.06.2010 року. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.president.gov.ua/news/17307.html

[3] Закон України «Про Національну програму інформатизації» [Електронний ресурс]. – Режим доступу:  http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/74/98-%D0%B2%D1%80

[4] Закон України «Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=537-16

[5] Постанова Кабінету Міністрів України від 7 грудня 2005 р. № 1153 «Про затвердження Державної програми «Інформаційні та комунікаційні технології в освіті і науці» на 2006-2010 роки» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.nau.ua/doc/?code=1153-2005-%EF

[6] Постанова Кабінету Міністрів України від 13 липня 2004 р. № 905 «Про затвердження Комплексної програми забезпечення загальноосвітніх, професійно-технічних і вищих навчальних закладів сучасними технічними засобами навчання з природничо-математичних і технологічних дисциплін» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/905-2004-%D0%BF

[7] Постанова Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 р. № 494 «Про затвердження Державної цільової програми впровадження у навчально-виховний процес загальноосвітніх навчальних закладів інформаційно-комунікаційних технологій "Сто відсотків" на період до 2015 року» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/494-2011-%D0%BF

[8] Постанова Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 р. № 561 «Про затвердження Державної цільової соціальної програми підвищення якості шкільної природничо-математичної освіти на період до 2015 року» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=561-2011-%EF

[9] Quality Report on the European Union Labour Force Survey 2007 [Electronic resource]. – Mode of access: http://epp.eurostat.ec.europa.eu/cache/ITY_OFFPUB/KS-RA-09-015/EN/KS-RA-09-015-EN.PDF

[10] Making a European area of lifelong learning a reality [Electronic resource]. – Mode of access: http://ec.europa.eu/education/

[11] Незважаючи на скорочення кількості учнів загальноосвітніх навчальних закладів на один комп’ютер майже вдвічі протягом 2005–2010 років, поточний показник – 27 учнів на комп’ютер залишається неприйнятно високим (Національна доповідь про стан і перспективи розвитку освіти в Україні (за заг. ред. В. Г. Кременя). – К.: Пед. думка, 2011. – с. 293). В той же час, показники проникнення інтернету (близько 40%) та порівняно висока середня швидкість доступу до інтернету свідчать (24-те місце серед країн світу), що існує значний технічний потенціал, що може використовуватися з освітньою метою («Проникновение услуги доступа в Интернет по итогам 2011 года достигнет 37-40%» [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://news.zn.ua/TECHNOLOGIES/

proniknovenie_interneta_v_ukraine_v_2011_godu_dostignet_40-83259.html).

[12] В. Валуйський, «Статистика використання e-learning платформ в Україні» [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://uiite.kpi.ua/ua/about-dl/regions.html

[13] «Apple: iBooks 2 will 'reinvent textbooks'» [Electronic resource]. – Mode of access: http://www.guardian.co.uk/technology/2012/jan/19/apple-unveils-ibooks-2-textbooks-ipad?newsfeed=true




читайте також:
"Шляхи оптимізації національної культурної політики в Україні". Аналітична записка
"Ризики регіоналізації мовної політики: негативний досвід АК Крим". Аналітична записка
"Визначення оптимальної структурно-функціональної моделі незалежної агенції гарантування якості освіти". Аналітична записка
"Служба військових капеланів у Воєнній організації Української Держави: необхідність, можливості та перспективи". Аналітична записка
"Глобальні тенденції і проблеми розвитку освіти: наслідки для України". Аналітична записка