"Щодо розвитку науково-технічного потенціалу промислового сектору України". Аналітична записка

Поділитися:

Анотація

 

В аналітичній записці проаналізовано тенденції розвитку науково-технічного потенціалу промислового сектору України, виокремлено проблеми, зумовлені обмеженим застосуванням на підприємствах промисловості передових світових та вітчизняних технічних досягнень. Визначено першочергові заходи, реалізація яких сприятиме підвищенню науково-технічного потенціалу промислового сектору.

 

ЩОДО РОЗВИТКУ НАУКОВО-ТЕХНІЧНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ПРОМИСЛОВОГО СЕКТОРУ УКРАЇНИ

 

Одним із важливих завдань на шляху до побудови сучасного промислового комплексу України, спроможного адекватно реагувати на зміни ринкової кон’юнктури та здатного стати рушієм довгострокового економічного зростання держави на якісній основі, є розвиток науково-технічного потенціалу промислового сектору.

 

Розвиток науково-технічного потенціалу промислового сектору України характеризується незадовільними тенденціями, що обумовлено низьким рівнем активності промислових підприємств щодо створення передових виробничих технологій (ПВТ). Протягом 2010 р. у промисловості створено лише четверту частину всіх ПВТ в економіці, а рівень активності промислових підприємств України щодо створення ПВТ становив лише 4,6 %. Це свідчить про низький рівень задоволення виробничих потреб промислових підприємств у технологіях та технологічних процесах, створених на основі найновіших вітчизняних науково-технічних досягнень, зокрема у сфері мікроелектроніки, комп’ютерної техніки тощо. Низька активність щодо створення ПВТ зумовлює використання підприємствами промисловості під час проектування, виробництва або обробки продукції доступних технологій, що є в наявності, які, як правило, мають високу моральну зношеність.

 

Галузевий аналіз створення ПВТ промисловими підприємствами у 2010 р. показав домінуючу роль підприємств машинобудування (рівень активності створення ПВТ складав 8,3 %), металургії (5,8 %), хімічного та нафтохімічного виробництва (4,0 %), харчової промисловості (3,7 %). У галузях, в яких зосереджено високотехнологічні виробництва, рівень активності промислових підприємств щодо створення ПВТ становив 5,3 %.

 

Нестача якісних вітчизняних науково-технічних ресурсів частково компенсується придбанням іноземних технологій для їх подальшого впровадження у промисловій діяльності. Проте у 2010 р. кількість придбаних іноземних технологій промисловими підприємствами України скоротилась до 142 технологій проти 534 у 2009 р. і була найменшою за 2005-2010 рр. (рис. 1).

 

NTRЗбільшити

 

Рис. 1. Кількість придбаних за кордоном технологій у 2005‑2010 рр., одиниць

 

Аналіз тенденцій придбання іноземних технологій підприємствами за видами промислової діяльності показав, що найбільш активно у 2005‑2010 рр. придбання іноземних технологій здійснювали підприємства машинобудування (в середньому галузі належало 52,4 % всіх придбаних іноземних технологій), хімічної та нафтохімічної (13,7 %) і харчової промисловості (10,7 %) (рис. 2). Активність у набутті іноземних технологій підприємствами хімічного та нафтохімічного виробництва і машинобудування пояснюється наявністю у структурі цих видів промислової діяльності високотехнологічних виробництв. Водночас, це свідчить про недостатню забезпеченість цих промислових виробництв вітчизняними технологіями.

 

NTRЗбільшити

 

Рис. 2. Структура придбання іноземних технологій підприємствами промисловості України у 2005‑2010 рр., відсотків

 

У 2005-2010 рр. частка підприємств галузей, в яких зосереджено високотехнологічні виробництва, у загальній кількості промислових підприємств, у придбанні іноземних технологій скоротилась з 42,5 % до 16,9 %, тоді як частка підприємств металургії зросла з 4,5 % до 28,2 %, що свідчить про переміщення акценту розвитку науково-технічного потенціалу з підприємств, на яких виробляється продукція з високою доданою вартістю, в бік промислових виробництв, які мають низькотехнологічне та сировинне спрямування.

 

Отже, науково-технічний потенціал промислового сектору України використовується недостатньо, обмежене застосування на підприємствах промисловості передових світових та вітчизняних технічних досягнень призводить до:

- послаблення конкурентних позицій української продукції на зовнішніх ринках. Україна залишається аутсайдером світового рейтингу загальної конкурентоспроможності. За оцінкою «World Competitiveness Yearbook»[1] Україна з 46 місця у 2007 р. спустилась до 57 місця в 2011 р. в щорічному рейтингу конкурентоспроможності країн світу. Україна залишилася позаду таких країн, як Естонія (33 місце), Польща (34 місце), Казахстан (36 місце), Литва (45 місце), РФ (49 місце);

- задоволення потреб внутрішнього ринку на високотехнологічні товари в основному за рахунок імпорту: у 2005‑2010 рр. імпорт високотехнологічних товарів в Україну зріс з 1,6 млрд дол. США до 3,3 млрд дол. США;

- скорочення попиту на існуючу високотехнологічну продукцію внаслідок вичерпання науково-технічного потенціалу, закладеного ще за часів СРСР, та гальмування розвитку нових високотехнологічних виробництв через нестачу технологій і технологічних процесів, заснованих на мікроелектроніці або керованих за допомогою комп’ютера, що мають використовуватись при виробництві такої продукції;

- звуження можливостей оновлення основних засобів через несумісність новітнього обладнання із застарілими технічними рішеннями, якими переважно користуються вітчизняні промислові підприємства;

- зниження інвестиційної привабливості підприємств внаслідок використання ними застарілих способів виробництва, відсутності новітньої продукції, що має попит на світовому та внутрішньому ринках та низького рівня інтелектуального капіталу промислових підприємств;

- технологічного відставання промислового комплексу України від розвинутих країн, що обмежує можливості співпраці у науково-технічній та виробничій сферах.

 

Для розвитку науково-технічного потенціалу промислового сектору України необхідним є виконання наступних умов:

1.  Підвищення рівня фінансування науково-дослідних і дослідно-конструкторських розробок (НДДКР) у промисловості, що вимагає збільшення фінансових видатків з усіх джерел на наукові та науково-технічні роботи підприємницького сектору.

 

За даними ретроспективних досліджень Національної фундації науки США, саме науковим персоналом підприємницького сектору створюється та патентується найбільша кількість науково-технічних рішень та найвищим є ступінь використання науково-технічних розробок. Так, протягом 1998‑2003 рр. дослідниками підприємницького сектору подавалась найбільша кількість заявок для отримання патентів на інтелектуальні продукти: 80,5 % від загальної кількості поданих заявок; частка підприємницького сектору у загальній кількості отриманих патентів складала 77,5 %. Рівень успішності комерціалізації патентів у підприємницькому секторі становив 58,1 % та перевищив рівень вузівського, державного секторів та позасекторальних дослідників (42,5 %, 13 % та 48 % відповідно)[2], що свідчить про високий потенціал використання та найбільшу комерційну цінність створюваних інтелектуальних продуктів. Висока патентна активність та успішність комерціалізації науково-технічних розробок підприємницького сектору пояснюється тим, що створені на підприємствах або за їх ініціативи інтелектуальні продукти відповідають попиту та вимогам промисловості, а тому є найбільш затребуваними для використання у виробничих процесах.

 

Рівень фінансування НДДКР у підприємницькому секторі України у 2006-2010 рр. за рахунок усіх джерел є низьким; з 2006 р. до 2010 р. він зазнав скорочення з 0,56 % до 0,47 % до ВВП (рис. 3).

 

NTRЗбільшити

 

Рис. 3. Фінансування НДДКР у підприємницькому секторі у 2006 – 2010 рр., % до ВВП

 

Водночас, розвинуті країни та країни, що розвиваються, приділяють фінансуванню розробок у підприємницькому секторі найвищу увагу. Так, у країнах ЄС-27 рівень фінансування НДДКР у підприємницькому секторі до ВВП у 2005‑2009 рр. в середньому становив 1,2 %. Зокрема, найвищі показники демонстрували Фінляндія (2,6 %), Швеція (2,6 %), Данія (1,8 %), Австрія (1,8 %), Німеччина (1,8 %). У США, Японії та Південній Кореї рівень фінансування НДДКР у підприємницькому секторі у 2005‑2008 рр. в середньому становив 1,9 %, 2,6 % та 2,4 % відповідно[3].

 

2. Забезпечення надійного та ефективного захисту прав на інтелектуальні продукти, створені промисловим сектором країни, що дозволить вільно та ефективно розпоряджатись ними та використовувати, зокрема, шляхом впровадження у виробничі процеси, та вільно продавати продукцію, створену з використанням прав на ці продукти.

 

Як свідчать міжнародні оцінки, на сьогодні рівень захисту прав на інтелектуальну власність в Україні є низьким. Позиції держави у рейтингу Глобальної конкурентоспроможності Всесвітнього економічного форуму за показником «Захист інтелектуальної власності» є одними з найнижчих; у 2009/2010 рр. – 108 місце (зі 133), у 2010/2011 рр. – 113 місце (зі 139), у 2011/2012 рр. – 117 місце (зі 142).

 

3. Забезпечення високої якості придбаних новітніх іноземних технологій, що дозволить підвищити технологічний рівень української промислової продукції та використовувати іноземні інтелектуальні ресурси для створення власної науково-технічної бази промисловості.

 

Відсутність контролю за придбанням нових технічних досягнень актуалізує проблему якості придбаних інновацій, які часто не є передовими надбаннями науки і техніки та їх застосування у виробничій діяльності лише поглиблює науково-технологічне відставання промислового комплексу України від розвинутих країн. Сьогодні в Україні відсутнє державне регулювання передачі технологій, створених приватними авторами (винахідниками) при здійсненні міжнародної торгівлі. Законом України «Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій» від 14.09.2006 р. № 143-V лише передбачено контроль з боку держави за придбанням технологій, на купівлю або використання яких виділяються державні кошти.

 

Відсутність контролю за якістю придбаних технологій, окрім іншого, призводить до закріплення наздоганяючої моделі інноваційного розвитку промисловості, що ґрунтується на суто споживацькому ставленні підприємств до придбаних з-за кордону інтелектуальних продуктів та призводить до технологічної залежності України від розвинутих країн, поглиблення науково-технологічного відставання промислового комплексу й країни в цілому. Про це свідчить значний обсяг виплат та стабільно низька частка надходжень від розпорядження українськими промисловими підприємствами об’єктами інтелектуальної власності (ОІВ) за участю іноземних контрагентів (табл. 1).

 

Таблиця 1

Фінансові показники промислових підприємств щодо обміну правами на ОІВ з

іноземними партнерами у 2005‑2009 рр., тис. грн

Показник

2005

2006

2007

2008

2009

Виплати

397163,7

554687,2

562366,6

618730,0

845190,7

Надходження

17366,9

32921,0

45877,0

22755,6

95823,1

Сальдо

-379796,8

-521766,2

-516489,6

-595974,4

-749367,6

 

Світовий досвід залучення та використання іноземних технологій довів ефективність державної регулятивної політики у цьому напрямку. Наприклад, у Південній Кореї Центр із залучення іноземних технологій проводив експертизу технологій, «ноу-хау» та надавав дозволи на їх придбання з метою обмеження допуску в країну застарілих технологій. В країні прийнято правила, що регулюють використання технологій, зокрема, для використання технологій та інших видів ноу-хау необхідно отримання дозволу. Проте, для збереження та підвищення інвестиційної активності, ці правила були лібералізовані. При цьому лібералізація мала чітко встановлені межі: заявки не задовольнялися, якщо технологія вважалася застарілою, відхилялася від норми; за наявності несправедливих та обмежувальних умов щодо експорту товарів, які планувалося виробляти (йдеться про випадки, що стосуються обмеженої ділової практики); у разі продажу тільки сировинних матеріалів або окремих компонентів, деталей та вузлів для виробництва запланованої продукції; коли контрактом передбачене просте використання зразків, фабричних марок та торговельних знаків (останнє обмеження згодом було скасовано).

 

4. Налагодження співпраці між секторами, в яких виконуються НДДКР, що дозволить промисловим підприємствам використовувати у виробництві науково-технічні досягнення як державного, так і приватного неприбуткового секторів та сектору вищої освіти, а також позитивно позначиться на якості створених спільними зусиллями інтелектуальних продуктів за рахунок переорієнтації системи створення науково-технічних продуктів та інновацій на ринковий попит, тобто на потреби промислових підприємств.

 

Відповідно до визначених умов для розвитку науково-технічного потенціалу промислового сектору України необхідно вжити низку заходів.

 

Для підвищення рівня фінансування НДДКР у промисловості необхідно:

- внести зміни до Податкового Кодексу України, передбачивши звільнення від податку на прибуток підприємств, які вкладають кошти в інноваційну діяльність, зокрема у проведення досліджень та розробок, у розмірі, пропорційному витратам підприємства на НДДКР, встановивши граничне обмеження таких знижок у розмірі не більше 50 % прибутку;

- Міністерству освіти і науки, молоді та спорту України здійснювати фінансову підтримку та інформаційно-консультативний супровід підприємств, які здійснюють виконання прикладних розробок, що мають на меті створення технологій, які мають використовуватись для поліпшення якості виробничих процесів у промисловості. Підтримка має надаватись на стадіях отримання правового захисту на результати прикладних розробок та впровадження їх у виробництво.

 

Для забезпечення надійного та ефективного захисту прав на результати інтелектуальних продуктів, створених промисловим сектором, доцільно:

- внести зміни до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», до законів про охорону прав на об’єкти промислової власності та процесуального законодавства, де передбачити створення патентних судів в Україні, визначити підвідомчість спорів таких судів, порядок вирішення спорів, вимоги до суддів, терміни розгляду справ тощо. Це дозволить більш кваліфіковано вирішувати судові спори, пов’язані із захистом прав на ОІВ;

-  забезпечити розвиток недержавної системи захисту інтелектуальної власності шляхом внесення змін до Закону України «Про страхування» від 07.03.1996 р. № 85/96-ВР, де передбачити такий вид добровільного страхування як страхування об’єктів права інтелектуальної власності. Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, розробити основні вимоги до договорів про страхування об’єктів права інтелектуальної власності, зокрема, від порушення патентних прав, від витрат на захист цих прав у судовому порядку, втрат у випадку неотримання чи неповного отримання ліцензійних платежів та покриття упущеної вигоди страховику, пов’язаної із неправомірним використанням ОІВ тощо.

 

Для забезпечення високої якості придбаних новітніх іноземних технологій необхідно:

- Міністерству освіти і науки, молоді та спорту України здійснювати реєстрацію договорів про міжнародний трансфер технологій, в рамках якої проводити державну наукову та науково-технічну експертизу цих договорів. Це дозволить запобігти притоку застарілих технічних рішень та обмежити витік передових науково-технічних досягнень з України;

- Кабінету Міністрів України, Міністерству освіти і науки, молоді та спорту України розглянути можливість заснування Фонду фінансування придбання технологій, який здійснюватиме часткове відшкодування витрат промислових підприємств на придбання передових виробничих технологій в рамках патентно-ліцензійної діяльності для вдосконалення власного виробництва. Наповнення фонду передбачити за рахунок коштів, які сплачують фізичні та юридичні особи за набуття правової охорони ОІВ та підтримання в чинності діючих охоронних документів.

 

Для налагодження співпраці між секторами, в яких виконуються НДДКР, необхідно:

- передбачити податкові пільги для промислових підприємств у вигляді податкових відрахувань на витрати, пов’язані з проведенням за власні кошти НДДКР за договором підряду з академічними або галузевими науково-дослідними установами;

- Державній інноваційній фінансово-кредитній установі здійснювати пріоритетний супровід інноваційних проектів, які передбачають створення та розвиток науково-дослідних партнерств між українськими промисловцями та установами вузівської і галузевої науки. 

Відділ секторальної економіки

(О. Собкевич, В. Савенко)

 



[2] Розраховано за даними: Patenting indicators on scientists and engineers, by sector of employment: 1998‑2003 (corrected April 2011) Appendix table 3-7 [Електронний ресурс] / Національна фундація науки США. – Режим доступу  : http://www.nsf.gov/statistics/seind10/appendix.htm#c3

[3] Розраховано за даними: Science, technology and innovation. Database [Електронний ресурс] / Євростат. – Режим доступу : http://epp.eurostat.ec.europa.eu/portal/page/portal/science_technology_…