24 листопада 2011 р. в Національному інституті стратегічних досліджень відбулося засідання «круглого столу» на тему: «Державна інформаційна політика: оптимізація структури керівних документів».
У дискусії взяли участь представники органів державної влади, співробітники наукових, аналітичних установ, освітніх закладів, неурядових організацій.
Засідання відкрив заступник директора Національного інституту стратегічних досліджень О.В. Литвиненко, який підкреслив, що й досі серед широкого чиновницького загалу побутує нерозуміння різниці між концепцією, стратегією, доктриною: ці документи розглядаються як однозначні, однопорядкові і, власне, суто риторичні. Тривають й наукові дискусії щодо їх ієрархії. Ця проблема виходить поза межі суто інформаційної політики, на прикладі якої вона була проілюстрована у презентованій доповіді. Вкотре посталий на порядку денному проект Закону «Про державне стратегічне планування» підвищує важливість проведення «круглого столу».
Старший консультант відділу досліджень інформаційного суспільства та інформаційних стратегій Національного інституту стратегічних досліджень А.В. Баровська виступила з презентацією аналітичної доповіді. Зокрема, вона зазначила, що в Україні порушена проблема ієрархії керівних документів державної політики вивчається в межах трьох наукових напрямів – аналізу політики національної безпеки, стратегічного планування та функціонування системи нормативно-правових актів. Ці наукові дискусії є відокремленими і комплексного спільного обговорення теми досі не відбулося. Авторка переосмислила запропоновану РНБО ієрархію документів (доктрин, концепцій, стратегій, програм та планів): довела доцільність дотримання саме такої послідовності, встановила необхідність розширення ієрархії у спосіб включення національних проектів, обґрунтувала нове бачення змісту документів (у частині доктрин та концепцій), запропонувала шляхи нормативно-правового розв’язання проблеми.
Начальник управління стратегічного планування розвитку економіки Міністерства економічного розвитку і торгівлі України П.О. Онищенко наголосив на тому, про те що процес розробки згаданого Законопроекту ґрунтувався саме на тезі, що «актуальність стратегічного планування пояснюється його раціональністю». Строковість документів, передбачених Законопроектом, цілком свідомо була обмежено, адже п’ять років – це термін політичної відповідальності уряду, президента. Він зазначив, що невключення до Законопроекту національних проектів було спричинено відсутністю сформованого нормативно-правового поля їх функціонування. Також було зауважено, що чиновники апріорі не спроможні розробляти ані концепції, ані доктрини.
Голова Правління Центру політико-правових реформ І.Б. Коліушко зауважив, що в доповіді окремо не розглядається Програма діяльності Кабінету Міністрів – єдиний документ державної політики, закріплений в Конституції України. Так само поза увагою залишилося і співвідношення цієї Програми й щорічного послання Президента. Доктрина, на його думку, не може затверджуватися ані законом, ані указом, адже вона генерується наукою. Концепція і стратегія є документами галузевої державної політики і на практиці сьогодні використовуються як рівноправні.
Декан факультету суспільно-політичного розвитку Національної академії державного управління при Президентові України А.І. Семенченко акцентував на новизні аналізу процесу стратегічного планування в контексті державної інформаційної політики. Він зауважив, що процес прийняття адміністративно-політичних рішень розкладається на дві частини. Перша з них – формування політики, друга – державне управління. Стратегія, як правило, опиняється посередині: вона включає елементи політики і є переходом до державного управління, що надалі розгортається в програмах, проектах, планах.
Радник директора Національного інституту стратегічних досліджень А.Б. Качинський висловив підтримку пропозицій щодо необхідності ієрархії керівних документів державної політики, зауваживши, що запропонований варіант він цілком підтримує в частині підпорядкування доктрин, концепцій та стратегій. Водночас фахівець підкреслив, що нижній рівень ієрархії має формуватися ланцюжком: програми-проекти-плани.
Заступник начальника навчально-наукового інституту заочного та дистанційного навчання – декан факультету заочного навчання цивільних осіб Національної академії внутрішніх справ В.Л. Федоренко у своєму виступі погодився з позицією автора доповіді, щодо існування доктрин, яким притаманний нормопроектний вимір. Відповідно до чинного законодавства такою є військова доктрина, яку досі не ухвалено. На думку доповідача, всі інші доктрини мають існувати в теоретичній площині. Також фахівець зауважив на недоцільності порушення питання про супідрядність концепції та стратегії, оскільки ці документи є різними за своїм функціональним призначенням.
Головні питання засідання викликали жваву дискусію серед учасників. До обговорення долучилися директор Програми сприяння Парламенту України Е. Валентайн, завідувач кафедри національної безпеки Національної академії державного управління при Президентові України Г.П. Ситник, здобувач відділу конституційного права Інституту держави і права ім. В.М.Корецького НАН України І.С. Чиж, начальник відділу Науково-дослідного центру правової інформатики Академії правових наук України В.С. Цимбалюк, керівник Київського регіонального центру Національної академії правових наук України В.П. Тихий, менеджер по зв’язкам з органами державної влади Програми сприяння Парламенту України Д.С. Базилевич, генеральний директор видавництва “Академпрес” В.С. Андрійчук.
Підбиваючи підсумки засідання “круглого столу”, завідувач відділу досліджень інформаційного суспільства та інформаційних стратегій Національного інституту стратегічних досліджень Д.В. Дубов подякував всім присутнім за конструктивну фахову дискусію.