"Окупуй разом": нові тенденції у глобальному протестному русі". Аналітична записка

Триваюча світова економічна криза призвела до погіршення соціально-економічного становища широких верств населення і у розвинених країнах. Ситуація ускладнюється внаслідок недостатньої ефективності заходів, що здійснюються урядами цих країн з метою виправлення ситуації, а також поширеного уявлення про відповідні заходи як несправедливі, такі що сприяють великому бізнесу за рахунок пересічних громадян.

 

На цьому тлі уже давно існуюча проблема зростання соціальної нерівності стала достатньо потужним мобілізаційним чинником. Вона обумовила успіх заклику символічно окупувати «фінансовий центр світу» Уолл-Стріт, запропонованого канадською «контркультурною» групою AdBusters[1]. За задумом, акція мала продемонструвати несправедливість економічної системи, що діє в інтересах лише 1 % населення. Візуалізація протестної дії полягала, насамперед, у створенні наметових містечок та постійному перебуванню активістів на «захопленій» ділянці[2].

 

Фактично, організаторами акції був використаний досвід «кольорових» революцій початку 2000–их та подій «арабської весни». Учасники нинішніх протестів часто наголошують на спадкоємності з останньою. Крім того, у серпні 2011 року відбулися масові і частково успішні соціальні протести в Ізраїлі, де протестуючі розбили наметове містечко у найпрестижнішому торгівельному кварталі столиці [3]. 

 

Після початку акції «Occupy Wall-Street» («Окупуй Уолл-Стріт») у Нью-Йорку 17 вересня ц.р. завдяки широкому використанню учасниками соціальних мереж та інших інтернет-комунікацій, подібні акції поширилися спочатку на інші американські міста, а потім і на інші країни. При цьому через Інтернет поширюється не лише ідеологія руху, але й напрацьовані учасниками методики організацій акцій, поводження зі ЗМІ, правоохоронними органами тощо.

 

Лише за місяць після початку акції прямо чи опосередковано пов’язані з нею протести відбулися більш ніж у 900 містах по всьому світі[4]. Сформувався соціальний рух «Occupy Together» («Окупуй разом»), що діє у глобальному масштабі.

 

Враховуючи вплив місцевих чинників, цілком очікувано масштаби протестів у різних країнах та містах значно різнилися. Їх діапазон коливався від спорадичних виступів кількох активістів до демонстрацій, що об’єднували десятки тисяч осіб. Аналіз представлених на сайті «Окупуй разом»[5] даних демонструє, що ядром руху залишаються США, він досить широко представлений у країнах т.зв. «першого світу» (особливо, англомовних). Лише окремі групи діють у країнах Латинської Америки, Південної та Східної Азії, постсоціалістичних країнах Європи. На сайті позначені дві групи з України (у Києві та Смілі (Черкаська обл.)), проте схоже, що їх діяльність має віртуальний характер.

 

Рух позиціонується як горизонтальний, тобто він не має визнаних лідерів, а при ухваленні рішень учасники акції намагаються досягти консенсусу. Протестуючі на початку не мали конкретних вимог чи програми, яку вони вважали б за потрібне втілити у життя. Основний месідж руху – демонстрація масового незадоволення існуючим станом речей та діями великих корпорацій, які призводять до зростання соціальної нерівності. Найпоширеніше гасло протестуючих – «нас 99 %». Водночас, ідея щодо висунення списку вимог обговорюється, а окремі акції час від часу затверджують маніфести, що містять конкретні побажання.

 

І хоча критика бізнесу пов’язана з лівою ідеологією, «Окупуй разом» намагається дистанціюватися від традиційних партій лівого спрямування та профспілок і залучити прихильників правих. Наприклад, попри спроби прихильників лівих у США представити рух як певну прогресивну «продемократичну» альтернативу консервативному «Tea Party» («Рух чаювань»[6]), самі учасники руху «окупантів» намагаються уникати ідеологічних суперечок та навіть закликають «чаювальників» приєднатися до них, щоб боротися не лише проти «занадто великого уряду», але й «занадто великих корпорацій».

 

До певної міри саме ідеологічна невизначеність руху «Окупуй разом» сприяє розширенню бази його підтримки. Так, згідно даних опитування погоджуються з гаслами акції «Окупуй Уолл-Стріт» 43 % американців, у той час як не погоджуються лише 27 %. Водночас симпатики поглядів руху частіше зустрічаються серед молоді та людей лівих поглядів, ніж серед людей старшого віку та консерваторів[7]. Іншим наслідком ідеологічної амбівалентності стали спроби використати відповідний майданчик для висловлення своїх поглядів представниками усталених, але маргінальних політичних течій, такими як «лібертіанці», комуністи, анархісти, «енвайроменталісти». На мітингах лунали навіть ксенофобскі гасла[8]. Проте наразі механізм ухвалення рішень на заходах запобігає їх ідеологічній поляризації.  

 

Істотною характеристикою руху є його принципово ненасильницький характер. З одного боку, це сприяє кращому сприйняттю руху, оскільки не відштовхує потенційних прихильників, більшість яких не бажають солідаризуватися з екстремістами. З іншого боку, акція, пов’язана з використанням насильства, була б досить швидко припинена правоохоронними органами і, відповідно, справила значно менш потужний вплив на інформаційний простір.

 

Завдяки широкому використанню соціальних мереж, інтернет-форумів та IRS-чатів[9] учасники руху «Окупуй разом» спонукали традиційні ЗМІ, які спочатку не приділяли значної уваги акціям, розпочати регулярне висвітлення їх перебігу. Сам рух опинився у центрі політичних дискусій. Так, у США демократи, зокрема і президент  Б. Обама, розглядають його як вираження поширеного у суспільстві розчарування існуючою фінансовою системою. Республіканці, у свою чергу, розцінюють підтримку учасників протестів демократами як доказ їх прихильності до політики «класової війни»[10]. У Великій Британії лідер опозиційної Лейбористської партії Ед Мілібенд зазначив, що протести  є «сигналом небезпеки» та відображають широку кризу довіри до цінностей еліт, що здійснюють політику та займаються бізнесом. Водночас прем’єр-міністр країни, лідер Консервативної партії Девід Камерон, підтримавши викликаний протестами заклик архієпископа Кентерберійського до більшої відповідальності верхівки суспільства, водночас зазначив, що свобода демонстрацій не включає свободи ставити палатки будь-де у Лондоні[11].

 

Попри ефективне використання сучасних інформаційних технологій, настільки потужний вплив руху «Окупуй разом» був би неможливий, якби він залишався виключно віртуальною акцією. Водночас, у «реальному просторі» табори активістів, розбиті у різних містах, стали об’єктом тиску з боку поліцейських структур. Не оспорюючи право громадян на мирні протести, у багатьох випадках поліція досить жорстко використовує норми законодавства щодо заборони перекриття транспортних шляхів, створення тимчасових жител, засмічення території як привід для затримання протестуючих чи накладення на них адміністративних стягнень. У американських містах Денвері та Окленді проти протестуючих було навіть використано сльозогінний газ та гумові кулі[12].

 

З іншого боку, поширена протестуючими та медіа інформація про дії поліції, які багатьма сприймаються як несправедливі чи навіть незаконні, справляє мобілізуючий вплив на прихильників руху. Більшою загрозою для майбутнього «Окупуй разом» у нинішньому форматі є настання холодного сезону, який суттєво ускладнить проведення акції на відкритому повітрі. Проте, досягнуті рухом успіхи вірогідно сприятимуть його збереженню у віртуальному форматі. Очікуваним є також посилення впливу постійно діючих мережевих структур, залучених до підтримки руху.   

 

Висновки

Попри те, що соціальні процеси, проявом яких став рух «Окупуй разом», продовжують розгортатись, вже нині можна констатувати настання нового етапу еволюції глобального протестного руху. «Альтерглобалістам», тобто силам, що заперечують не саму ідею глобалізації, а нинішні форми її втілення, вдалося не лише відмежуватися від значною мірою дискредитованого антиглобалістського руху, але й сформувати власний привабливий бренд.

 

Боротьба за соціальну справедливість у глобальному масштабі пропонує позитивну альтернативу ізоляціоністським та консервативним позиціям власне антиглобалістів. Крім того, старі форми протестів − демонстрації з нагоди зустрічей у форматі «Великої вісімки», «Великої двадцятки», форумів у Давосі, конференцій Світової Організації Торгівлі тощо, асоціювався з використанням насильства та не міг стати дійсно масовим у силу організаційних обставин, насамперед необхідності для активістів діставатися до часто досить віддалених від їх постійного місця проживання місць. 

 

Мобілізаційний потенціал соціальних протестних рухів значною мірою обумовлюється економічною ситуацією. Збереження проблем у світовій економіці та потужний глобальний протестний рух буде використовуватись як засіб тиску на прихильників консервації існуючої глобальної економічної та політичної системи як на рівні міжнародних структур, так і національних держав.

 

Рух «Окупуй разом» не викликав помітного резонансу в українському суспільстві внаслідок дії мовного бар’єру та відносно нижчого рівня проникнення інформаційних технологій у порівнянні з країнами Заходу. Зазначені чинники визначатимуть збереження у середньостроковій перспективі ізоляції соціальної протестної активності в Україні від впливу рухів глобального характеру.

 

Відділ глобалістики та безпекових стратегій

(М. Паламарчук)