"Щодо фінансових механізмів структурних змін у промисловому секторі". Аналітична записка

Анотація

 

Охарактеризовано стан та проблеми фінансування структурних змін у промисловому секторі України, розглянуто альтернативні механізми фінансування промисловості (фінансовий лізинг, первинне розміщення цінних паперів підприємств на фондовому ринку, спільне інвестування). Визначено пріоритетні напрями удосконалення фінансових механізмів реструктуризації промисловості.

 

ЩОДО ФІНАНСОВИХ МЕХАНІЗМІВ СТРУКТУРНИХ ЗМІН У ПРОМИСЛОВОМУ СЕКТОРІ УКРАЇНИ

 

Формування інвестиційно-інноваційної моделі розвитку України передбачає здійснення структурних змін у промисловому секторі, що сприяють зростанню виробництва продукції і підвищенню її конкурентоспроможності на внутрішньому і зовнішньому ринках. Важливу роль у цьому відіграють фінансові механізми структурних зрушень у промисловості, які підвищують ефективність руху грошових коштів і дозволяють спрямувати фінансові ресурси до пріоритетних галузей економіки.

 

До основних джерел фінансування інвестиційно-інноваційної діяльності підприємств належать власні кошти підприємств, позичкові і залучені фінансові ресурси, бюджетні інвестиційні асигнування, кошти іноземних інвесторів.

 

Основним джерелом інвестицій у міжнародній практиці є власні кошти підприємств – прибуток та амортизаційні відрахування. Прибутки, які залишаються у розпорядженні промислових підприємств в Україні, є низькими, що зумовлено їх технологічним відставанням, значним податковим навантаженням, високим ступенем зношеності основних фондів (ОФ). У 2008-2009 рр. прибутки скоротились через погіршення фінансового стану підприємств внаслідок фінансово-економічної кризи (табл. 1).

 

Таблиця 1

Чистий прибуток (збиток) підприємств за видами промислової діяльності, млн грн

Джерело: Статистичний збірник «Діяльність суб’єктів господарювання» за 2009 р.

 

У 2008 р. прибутки промислових підприємств скоротилися на 81,1 % відносно 2007 р., у 2009 р. ці підприємства отримали збитки на рівні 14192,5 млн гривень. У 2010 р. частка збиткових підприємств у промисловості зросла до 45 % (у 2009 р. – 41,5 %) від загальної їх кількості. 

 

Діюча в Україні система нарахування амортизації не дає змоги формувати амортизаційні фонди навіть в обсягах, еквівалентних зношенню ОФ, не кажучи про їх розширене відтворення. Ступінь зношеності ОФ у 2009 р. в добувній промисловості становив 46,1 %, у переробній – 64,9 %. Якщо в розвинутих країнах ОФ оновлюються кожні 12–15 років, то в Україні – протягом 50 і більше років.

 

В Україні діють два види нарахування норм амортизації[1]. Для ОФ, які були придбані до 01.01.2004 р., застосовуються наступні річні норми: для І групи – 5 %, ІІ групи – 25 %, для ІІІ групи – 15 %, для IV групи – 25 %. Для ОФ, придбаних після 01.01.2004 р., діють інші річні норми: для І гр. – 8 %, для ІІ – 40 %, для ІІІ – 24 %, для IV – 60 %. Зважаючи на те, що переважна більшість ОФ у промисловості були придбані до 2004 р., нові норми застосовуються лише для незначної частини ОФ. Тому обсяги амортизаційних фондів промислових підприємств є вкрай недостатніми для використання в якості інвестиційного ресурсу. Крім того, через відсутність контролю з боку держави та скрутний фінансовий стан підприємств амортизаційні відрахування часто спрямовуються на поточні витрати.

 

Можливості використання коштів Державного бюджету для фінансування промисловості обмежені через значний дефіцит Держбюджету в Україні[2], а також відсутність єдиної стратегії інноваційно-інвестиційного розвитку промисловості. Єдиним на сьогодні міжгалузевим програмним документом у сфері промислової політики є «Державна програма розвитку промисловості на 2003-2011 рр.», завдання якої протягом цього періоду не було виконано, а запланованих показників не було досягнуто.

 

Державній підтримці пріоритетних галузей промисловості також перешкоджає відсутність інформаційно-статистичного інструментарію аналізу високотехнологічної виробничої сфери України. На сьогодні в Україні немає єдиної класифікації високотехнологічних товарів, що суттєво ускладнює визначення державних пріоритетів фінансування промислового виробництва.

 

Найбільша частка бюджетних видатків припадає на паливно‑енергетичний комплекс (в основному, на вугільну галузь та інші галузі з видобутку твердого палива) (табл. 2). За період 2006‑2010 рр. фінансування ПЕК зросло на 38,6 %, а видатки на дослідження і розробки у сфері ПЕК збільшились у 3,7 разу. Обсяг фінансування переробної промисловості, до якої входять високотехнологічні та наукоємні виробництва, за аналізований період скоротився на 5,1 %.

 

Таблиця 2

Видатки Державного бюджету України за видами економічної діяльності, млн грн

^*Показники наведено згідно з функціональною класифікацією видатків бюджету без урахування чистого кредитування

Джерело: дані Міністерства фінансів України

 

В умовах обмежених можливостей бюджетної підтримки і дефіциту власних ресурсів підприємств важливим механізмом фінансування промисловості має бути банківське кредитування. Найбільші обсяги банківського кредитування промисловості припадають на переробну промисловість: 86,6 % у 2008 р., 84,7 % у 2009 р., 82,6 % у 2010 р. від загального обсягу (табл. 3). Протягом 2008‑2010 рр. найбільший обсяг кредитів надходив до харчової промисловості (25,7 % від усіх кредитів у переробну промисловість у середньому за період), машинобудування (23,0 %), металургії (18,6 %), хімічного виробництва (8,1 %), виробництва іншої неметалевої мінеральної продукції (7,4 %). Частки банківського кредитування інших підгалузей не перевищували 6 %.

 

Таблиця 3

Кредити, надані у промисловість, млн грн ^*

* Джерело: складено за даними Бюлетенів НБУ за 2008–2011 рр.

 

Строкова структура кредитів у промисловий сектор є незбалансованою: переважна їх більшість є короткостроковими (табл. 4), що свідчить про спрямування кредитів на поповнення оборотних коштів підприємств. Фінансування ж інвестиційно-інноваційних заходів здійснюється за рахунок довгострокових кредитів, частка яких у структурі кредитування промисловості залишається низькою.

 

Таблиця 4

Кредити, надані промисловому сектору, за строками погашення, млн грн

Джерело: НБУ

 

Процентні ставки за кредитами, наданими банками промисловому сектору, залишаються високими; у 2006–2009 рр. спостерігалась тенденція до їх зростання (табл. 5). У 2010 р., внаслідок поступового укріплення банківського сектору, зумовленого поверненням депозитів та відновленням довіри до банківської системи з боку фізичних і юридичних осіб, відбулось зниження кредитних ставок для всіх галузей промисловості.

 

Таблиця 5

Процентні ставки за кредитами, наданими комбанками промисловому сектору, % ^*

^*середньозважені ставки у річному обчисленні

Джерело: НБУ.

 

Основними чинниками, що гальмують нарощування обсягів кредитування банками промислового сектору, є наступні:

• недостатній рівень капіталізації банківського сектору: якщо у 2009 р. сукупний власний капітал українських банків складав 13,1 % ВВП (120,2 млрд грн), то у 2010 р. він скоротився до 12,6 % ВВП (137,7 млрд грн), тоді як, наприклад, у РФ цей показник становить 37 %, а у країнах Центральної Європи – близько 40 % ВВП[3];
• погіршення якості активів банків через зростання частки проблемних кредитів (у 2008 р. частка прострочених кредитів, наданих нефінансовим корпораціям, склала 2,3 %, у 2009 р. – 11,3 %, у 2010 р. – 13,1 %);
• високий рівень ризиків, пов’язаних з кредитуванням малих і середніх підприємств, що зумовлено низькими кредитоспроможністю та фінансовою стійкістю цих підприємств;
• нестабільність валютно-курсової динаміки, високі інфляційні ризики в Україні, що призводить, з одного боку, до необхідності компенсації цих ризиків банками шляхом підвищення відсоткових ставок за кредитами і формування додаткових резервів на покриття можливих втрат, а з іншого - до невизначеності щодо можливостей погашення заборгованості підприємствами.

 

Важливим джерелом фінансування промисловості є прямі іноземні інвестиції (ПІІ). Частка ПІІ у промисловість у загальній структурі накопичених ПІІ у 2006-2008 рр. скоротилась з 28,2 % до 22,6 %, у 2009 р. зросла до 33,2 %, а в 2010 р. знову знизилась до 31,4 % (табл. 6). Для іноземних інвесторів привабливішими були інші види економічної діяльності з більш високим рівнем рентабельності та швидким обігом капіталу: фінансова діяльність, торгівля, операції з нерухомим майном.

 

Таблиця 6

ПІІ у промисловий сектор України^*

^*наростаючим підсумком з початку інвестування

 

Секторальний розподіл ПІІ (табл. 7) свідчить, що найбільш привабливими для іноземних інвесторів галузями промисловості протягом багатьох років залишаються підприємства харчової, хімічної та нафтохімічної промисловості, підприємства добувної промисловості, а також металургія та машинобудування.

 

Менш привабливими є підприємства з виробництва мінеральної продукції, коксу та продуктів нафтоперероблення (їх частка у структурі ПІІ складає 3–6 %). Найменші обсяги ПІІ (1–2 %) надходять до виробництв, орієнтованих на внутрішній ринок (у легку промисловість; оброблення деревини; целюлозно-паперове виробництво; виробництво та розподілення електроенергії, газу та води). Це пояснюється схильністю інвесторів до вкладання коштів у менш ризикові виробництва, які гарантують отримання прибутків за відносно короткий період.

 

Таким чином, розподіл ПІІ у промисловому секторі України характеризується значними структурними диспропорціями (технологічними, галузевими, регіональними, по джерелах інвестування), що загрожує поглибленням дисбалансів товарних і фінансових ринків, консервацією неефективної структури виробництва, монополізацією окремих стратегічно важливих або соціально значущих сфер економіки, нераціональним використанням сировинно-ресурсної бази та виробничих потужностей.

 

Таблиця 7

Структура ПІІ за видами промислової діяльності в Україні^*

^*Складено та розраховано за даними Держкомстату України. Дані наведені наростаючим підсумком з початку інвестування.

^**Згідно з методологією Держкомстату у 2005-2009 рр. частка обсягів ПІІ не розподілялася за видами економічної діяльності. З 01.01.2010 р. ці обсяги ПІІ були розподілені за видами економічної діяльності. 

 

Альтернативні механізми фінансування структурних змін у промисловості – фінансовий лізинг, первинне розміщення цінних паперів на фондовому ринку, спільне інвестування в Україні не набули достатнього розвитку.

 

У країнах із розвиненою ринковою економікою частка фінансового лізингу в інвестиціях в основний капітал складає до 30 %, в Україні у 2009 р. вона була на рівні 1,6 %. У країнах Центральної та Східної Європи, які демонструють високі темпи зростання (Естонія, Чеська Республіка, Угорщина, Польща), співвідношення річного обсягу лізингу і ВВП складає 2‑5 %, в Україні у 2009 р. – лише 0,27 % (табл. 8). 

 

Таблиця 8

Показники розвитку ринку фінансового лізингу в Україні ^*

^*Складено за даними Держкомстату та річних звітів Українського об’єднання лізингодавців

 

Основними споживачами лізингових послуг є транспортна галузь, сільське господарство та будівництво (табл. 9). Частка вартості договорів фінансового лізингу у галузях промисловості, де зосереджено високотехнологічні виробництва, не досягає навіть 1 % (на машинобудування припадає 0,4 %, хімічну промисловість – 0,3 %).

 

Таблиця 9

Вартість договорів фінансового лізингу за галузями економіки

у січні-вересні 2010 р. ^*

^* Джерело: Державна комісія з регулювання ринку фінансових послуг України

 

Причинами низького рівня розвитку фінансового лізингу в Україні є наступні:

• недосконалість законодавства про фінансовий лізинг, згідно з яким предметом лізингу може бути лише річ, віднесена до основних фондів[4], що унеможливлює передачу у лізинг об’єктів інтелектуальної власності, які є невід’ємною частиною високотехнологічного обладнання;
• відсутність пільгового кредитування та оподаткування лізингової діяльності;
• нерозвиненість страхового ринку для страхування лізингових операцій;
• нестача довгострокових банківських ресурсів для фінансування лізингу.

Для залучення капіталу на довгостроковій основі у світі також широко використовується первинне розміщення цінних паперів у формі відкритого лістингу на міжнародних фондових біржах - Initial Public Offering (IPO).

 

За даними компанії Ernst & Young[5], у 2010 р. відбулося значне пожвавлення процесів ІРО у світі – залучені через ІРО фонди сягнули рекордної позначки у 300 млрд дол. США. Зокрема, на країни Азії припадало 164,5 млрд дол. США; Північну Америку – 40 млрд дол. США, країни Європи – 32,8 млрд дол. США, Близький Схід та Африку – 5 млрд дол. США. Лише у Європі у 2010 р. відбулося зростання залучення капіталу через ІРО на 526 % у порівнянні з 2009 р.

 

В Україні у 2010 р. також спостерігалася активізація залучення інвестицій через ІРО після суттєвого скорочення у 2008‑2009 рр. на тлі фінансово-економічної кризи. Загалом протягом останніх п’яти років українські компанії провели 59 великих розміщень, у ході яких було залучено 6,2 млрд дол. США. Цінні папери українських емітентів розміщено в основному на Варшавській і Лондонській фондових біржах.

 

Залученню капіталу шляхом ІРО в Україні перешкоджають наступні чинники:

• низький рівень захисту прав інвесторів щодо отримання дивідендів та повернення вкладених інвестицій;
• поширеність неринкових засобів впливу на управління підприємством (рейдерство);
• невідповідність фінансової звітності українських компаній міжнародним стандартам, що є необхідною передумовою їх виходу на міжнародні біржі;
• відсутність прозорої структури управління у багатьох українських компаніях.

 

Розвиток інститутів спільного інвестування (ІСІ) дозволяє перетворити вільні кошти населення на ефективний інвестиційний ресурс, значно розширити можливості фінансування промислового сектору, у т. ч. інноваційних проектів створення високотехнологічної продукції. Кількість ІСІ в Україні зростає: якщо на кінець 2007 р. в Україні нараховувалося 834 ІСІ, то на кінець 2009 р. – 985. Сукупна вартість активів ІСІ у 2009 р. зросла відносно 2008 р. на 30,5 %, відносно 2007 р. – на 102,4 % (табл. 10). Частка активів ІСІ у ВВП України збільшилась з 5,8 % у 2007 р. до 9,0 % у 2009 р.

 

Таблиця 10

Активи ІСІ ^*

^* Джерело: Українська асоціація інвестиційного бізнесу

 

У 2009 р. переважна частка активів ІСІ (92,1 %) припадала на венчурні фонди. Н