27 квітня 2011 р. в Національному інституті стратегічних досліджень (НІСД) відбулося засідання «круглого столу» на тему «Забезпечення фінансової стабільності в Україні в умовах посткризової економіки», в ході якого були розглянуті питання фінансової стабільності у посткризовій економіці, шляхи протидії ризикам фінансової дестабілізації, орієнтири, пріоритети та інструменти модернізації фінансової системи у післякризовий період.
У заході взяли участь посадові особи органів державної влади, експерти, представники наукових установ та неурядових організацій та засобів масової інформації.
Відкрив засідання директор НІСД Андрій Єрмолаєв. Розпочинаючи дискусію, він відмітив існування великої ймовірності «другої хвилі» світової фінансової кризи, про що говорять багато експертів. А. Єрмолаєв запропонував окреслити модернізаційні програми зі згладження кризових явищ в Україні в умовах глобальних викликів. Зокрема, він наголосив на перевагах країн, в тому числі й України, з недостатньо розвинутими фінансовими та фондовими ринками в кризовій ситуації. Тому в України є шанс для відновного та якісного зростання, а також модернізації фінансової системи.
Перший заступник директора НІСД Ярослав Жаліло окреслив коло питань, що стосуються позиціонування України в умовах загрози «другої хвилі» глобальної фінансової кризи, щодо типів та етапності стабілізації фінансової системи.
Із презентацією основних положень доповіді «Забезпечення фінансової стабільності в Україні в умовах посткризової економіки» виступила провідний науковий співробітник відділу економічної стратегії НІСД Яніна Белінська, окресливши важливі акценти фінансової стабілізації 2010 року та посткризового періоду. Вона наголосила, що ключовою умовою сталого економічного зростання України є забезпечення фінансової стабільності. За її словами, в умовах високих ризиків кризового та посткризового періоду зусилля уряду та суб’єктів економічної діяльності зосереджуються на вирішенні поточних проблем. При цьому нові перспективи, які відкриваються у період кризових зламів, як правило, залишаються поза їхньою увагою. Однією з причин такої ситуації, за словами Я. Белінської, є нестача внутрішніх фінансових ресурсів та труднощі залучення зовнішнього фінансування, тому лише за стабілізації ключових параметрів фінансової системи стає можливим перехід до реалізації стратегічних цілей розвитку.
Я. Белінська зауважила, що фінансово-економічна криза відіграла для України роль каталізатора модернізації, спонукавши до усвідомлення необхідності зміни моделі економічного розвитку. За її словами, побудова стійкої фінансової системи, адекватної потребам економіки, орієнтованої на акумулювання і використання внутрішніх ресурсів відповідно до пріоритетів національних інтересів, має відбуватися на основі синхронного розвитку всіх її секторів – банківського, страхового, фондового, інвестиційного з одночасним поглибленням фінансового ринку та вдосконаленням його інфраструктури.
Криза суттєво розширила перелік інструментів забезпечення фінансової стабільності за рахунок використання інструментів антикризової дії. Водночас Я. Белінська наголосила, що фінансова стабільність, що базується на раціональному розміщенні та ефективному використанні фінансових ресурсів, врівноваженості платіжного балансу потребує застосування низки модернізаційних заходів. Ключовим принципом відбору та реалізації заходів щодо забезпечення фінансової стабільності, як зазначила Я. Белінська, є балансування між захистом фінансової системи та наданням учасникам фінансового ринку можливості проводити ризиковані операції. Надмірна обережність та жорсткість регулювання спроможна підірвати основи економічного відновлення. Держава має обрати, яке співвідношення тих або інших заходів найкраще сприятиме її розвитку та підвищенню суспільного добробуту.
Презентація виступу Я.В. Белінської.
Продовжив дискусію виконавчий директор Центру соціально-економічних досліджень (CASE Україна) Дмитро Боярчук. Він зазначив, що зараз в Україні, як свого часу в країнах Латинської Америки, існує структурна проблема «двох дефіцитів», що прямо впливає на економічну стабілізацію. На його думку, розростання негативного зовнішньоторговельного сальдо є однією із ключових загроз для фінансової стабільності в Україні.
Д. Боярчук спрогнозував, що найближчі 5-7 років національна валюта буде девальвувати. Зберігаючи таку систему, зазначив він, дуже важко буде провести пенсійну реформу, оскільки вона буде нівельована девальваційним циклом.
Керівник Групи радників Голови Національного банку України Валерій Литвицький зазначив, що фінансова криза передує кризі реального сектора. Однак, в 1998 та 1999 роках девальвація гривні не призвела до падіння економіки. І, навпаки, в 2000 та 2001 роках відбувалися обернені процеси.
Нинішню фінансову ситуацію В. Литвицький охарактеризував як післякризова, зазначивши, що інфляція, платіжний баланс та макропоказники стабільні. Водночас, підкреслив він, говорити про повну фінансову стабілізацію зарано. Вона легко може бути порушена без проведення реформ, особливо в бюджетній сфері.
В. Литвицький звернув увагу на те, що необхідно враховувати уроки минулих стабілізацій, а саме: термін фінансової стабілізації залежить від глибини реформ; фінансова стабілізація вимагає особливої уваги до бюджетної сфери; фінансова стабілізація не відбудеться за рахунок нарощування боргу та дефіциту бюджету як альтернативи реформ; домінування політичних, а особливо, електоральних, інтересів шкодить навіть намірам до первісної фінансової стабілізації.
Продовжив дискусію народний депутат України, перший заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань бюджету Владислав Лук’янов. Головним фактором стабілізації національної валюти він назвав збалансованість бюджету. Він зазначив, що якщо порівнювати бюджети 2010 та 2011 років, то динаміка позитивна. Відбувається падіння дефіциту як, власне, державного бюджету, так і бюджету НАК «Нафтогаз». В. Лукянов відзначив виконання бюджету за підсумками І кварталу 2011 року, його збалансованість, впровадження механізму середньострокового планування, що дозволяє забезпечення виконання програм.
Щодо питання зростання економіки та ролі прямих іноземних інвестицій, то В. Лук’янов зазначив, що є ряд банків, у яких відкриті великі кредитні лінії для фінансування промислових груп, що працюють як на внутрішньому ринку, так і на експорт.
Водночас він зазначив, що сьогодні назріли реформи, особливо у фінансові та гуманітарній сфері, оскільки Україна є найбіднішою країною на пострадянському просторі. Також необхідна консолідація суспільства, яка сприятиме економічній стабілізації.
Директор Інституту економіки та прогнозування НАН України, віце-президент НАН України, академік НАН України Валерій Геєць у своєму виступі подякував колективу Інституту за цікаву і ґрунтовну аналітичну доповідь. В продовження дискусії він зауважив, що інтерес становить не стільки поточна ситуація, скільки прогноз.
Значною проблемою для української економіки В. Геєць вважає емісію резервних валют світу, оскільки велика грошова маса іноземної валюти змінює курс національної валюти, робить її залежною від стану економік країн-емітентів цих валют, перекидаючи таким чином тягар світової фінансової кризи з високорозвинених країн до бідніших. Виходячи з цього, В. Геєць зробив прогноз, що «друга хвиля» кризи цілком ймовірна.
В. Геєць наголосив на необхідності переходу до імпорту товарів інвестиційного призначення. Крім того, за його словами, для утримання фінансової стабільності до кінця поточного року необхідно здійснити низку регуляторних дій з метою запобігання втечі капіталів за кордон та максимізувати бюджетні інвестиції, оскільки бюджет має стати локомотивом інвестиційного процесу.
Президент Академії фінансового управління при Міністерстві фінансів України Тетяна Єфименко продовжила обговорення міркуваннями про те, що в будь-якому із запропонованих сценаріїв перш за все повинні бути реформовані державні інститути управління для досягнення синергетичного ефекту приватних та державних інвестицій. Для цього, за її словами, необхідно, щоб юридичні процедури, які супроводжують інвестиційний процес, були закріплені у Цивільному кодексі. Плани інвестування повинні впроваджуватись паралельно з інституційними змінами в державно-приватному інвестиційному партнерстві.
Президент Асоціації українських банків Олександр Сугоняко окреслив наявні джерела фінансової дестабілізації в Україні. Серед них: зовнішні, інфляційна небезпека, бюджетні (дефіцит, державний борг та його обслуговування), банківська система (якість кредитного портфелю, зовнішня заборгованість) та зовнішньоторговельні (негативне сальдо торговельного балансу, дестабілізація на світових ринках). Він зазначив, що економіка України здатна подолати ці ризики.
Водночас О. Сугоняко відзначив комплекс небезпечних внутрішніх факторів. По-перше, небезпечна структура національного великого бізнесу. Тому потрібно розвивати малий та середній бізнес з метою зародження та розвитку середнього класу. По-друге, тотальна закредитованість національної економіки на всіх рівнях. О. Сугоняко запропонував розробляти «кризовий» бюджет, щоб витрачати кошти відповідно до доходів.
Радник директора Національного інституту стратегічних досліджень Валерій Воротін додав, що в Україні погана поінформованість регіональної влади про рішення і дії на центральному рівні. Тому необхідно посилити взаємодію центру і регіонів.
Керівний партнер Фінансової компанії «Капітал Таймс» Ерік Найман висловив думку, що Україна є взірцевим продуктом глобалізації, яка має абсолютно відкриту економіку. Національна економіка зростає разом з глобальною. Постає питання: чи здатна українська економіка зростати без зовнішніх запозичень? Чи може Україна зменшити залежність від глобальних проблем? Для цього, він наголосив, національна економіка повинна накопичувати резерви, а не борги.
На його думку, в України великий фінансовий потенціал, але необхідно забезпечити грамотний перетік грошей з фінансового сектора до реального та сектору споживання; захищати міноритарних акціонерів та чітко дотримуватись захисту депозитів.
Підсумовуючи засідання, Ярослав Жаліло подякував присутнім за висловлені зауваження та готовність співпрацювати з Інститутом, запевнив в продовженні аналітичної роботи щодо шляхів стабілізації фінансової системи України.