Анотація
В аналітичній записці проаналізовано заходи з декарбонізації енергетики України, передбачені низкою програмних документів стратегічного рівня, зокрема, Енергетичною стратегією України на період до 2035 року та Стратегією низьковуглецевого розвитку України до 2050 року.
Зроблено висновок, що Україна має значний потенціал ядерної та відновлюваної енергетики, який може і має бути використаний для стимулювання інноваційного розвитку економіки країни, досягнення встановлених політичних цілей (енергетична незалежність) та глобальних цілей (боротьба зі зміною клімату).
У свою чергу, це вимагає формування відповідного балансу енергогенеруючих потужностей: ядерна енергетика, гідроенергетика, сонячна та вітрова енергетика, отримання енергії з біомаси, інші відновлювані джерела енергії з найменшим рівнем викидів парникових газів (геотермальна енергія, енергія хвиль та припливів, енергія довкілля, вторинні енергетичні ресурси, до яких належать доменний та коксівний гази, газ метан дегазації вугільних родовищ).
При цьому, з урахуванням особливостей використання відновлюваних джерел енергії, зокрема енергії сонця та вітру, що обумовлені природними умовами, необхідним є узгодження та збалансування періодичності та обсягів видачі електроенергії, виробленої на сонячних та вітрових електростанціях, в об'єднану енергетичну систему України.