«Зараз, фактично, залишається останній етап перед врученням Томосу, - заявив Ростислав Павленко на зустрічі з журналістами. – Зараз все залежить від єпископів українських церков, вони мають зібратися на об'єднавчий Собор, якій, власне, і оголосить про створення нової автокефальної церкви - незалежної церкви, яка не буде частиною ані Вселенського, або якогось іншого патріархату, яка стане п’ятнадцятою незалежною православною церквою в переліку та обере предстоятеля, який і отримає Томос - грамоту про створення цієї церкви.
Собор має бути скликаний Вселенським Патріархом. Коли це буде, залежить від того, наскільки активно та результативно йтимуть переговори між єпископами. Все те, що залежало від держави - зроблено. Вселенський Патріархат прийняв на своєму Синоді кілька принципових рішень, які дають підстави для оптимізму і якісно відрізняють нинішню ситуацію від попередніх спроб отримання автокефалії.
Перше - є письмове і публічно оголошене синодальне рішення про те, що церква буде незалежною. Ніякої автономії, екзархії не передбачається і це закріплено рішенням синоду Вселенського Патріархату.
Друге, що надзвичайно важливо – всі архієреї, священики та миряни, які відносять себе до УПЦ Київського Патріархату, Української автокефальної ПЦ визнаються канонічними. Усі таїнства визнаються Вселенською Патріархією і всіма, для кого важливе слово Вселенського Патріарха.
І третя дуже важлива фіксація це те, що фактично рішення про передачу Київської митрополії Московській церкві скановано через невиконання умов. Бо у XVII ст йшлося, і про це говорив Вселенський Патріарх і його представники, про те, що не було передачі Київської митрополії «всередину» московського патріархату, йшлося про можливість висвячення Київського митрополита.
Крім того, Ростислав Павленко відповів на кілька питань журналістів та гостей заходу.
На якому етапі переговори щодо надання Томосу УПЦ?
Залежатиме від того, наскільки ці переговори будуть змістовними, інтенсивними, і наскільки швидко закінчиться фаза презентації позиції і сторони перейдуть до більш прикладної роботи над Собором і над його рішеннями.
Для того, щоб не пускати ситуацію на самоплив, в нас працюють екзархи Вселенського Патріархату, які підтримують діалог з усіма церквами. Ви знаєте, переговори це матерія дуже чутлива, і я думаю, що ми ще почуємо багато різних, і дивних, заяв... Важливий не процес, а важливим буде результат.
Чи є Онуфрій нелегітимним митрополитом?
Він є очільником Української Православної церкви, яку часто називають «УПЦ МП», і з точки зору держави він продовжує таким бути.
Як довго вестимуть переговори щодо Томосу? Чи потрібно вводити будь-які законодавчі зміни після надання Томосу?
Весь цей процес зараз розвивається достатньо динамічно. По церковним міркам — надзвичайно динамічно.
Щодо законодавчих змін, думаю, що багато що будуть диктувати потреби моменту. Окрім назви, там ще історії з механізмом переходів, і таке інше. Нинішнє законодавство є рамкове. У 1990-х, пам'ятаєте, коли УГКЦ виходило з підпілля, коли Київський Патріархат формувався, то цей закон дозволив багато питань вирішити на місцевому рівні. Якщо потрібна буде деталізація — законопроекти є, очевидно, їх треба буде доопрацьовувати, не виключається нічого. Головне — що це має виходити з потреб результату.
Що призвело до рішення про Томос?
По-перше, процес почався не вчора. 4 роки тільки за президентства Порошенка було постійне інформування, постійні контакти, і розуміння з одного боку Константинопольським Патріархатом, з другого — іншими помісними церквами реальної ситуації з церквами в Україні зіграло велику роль. Друге, звичайно, це росіяни, які вирішили що вони і далі можуть домінувати, і в т.ч. у православному просторі — неявка на собор. Потім, в 2017 — офіційне рішення про те, що вони не визнають результатів собору. Думаю, що фактори звелися. Третє — прямі переговори між Президентом України і Вселенським патріархом в квітні цього року, я б і назвав переломною точкою для нашої країни.
У якій формі приймуть остаточне рішення?
Є озвучене синодальне рішення про надання автокефалії. Залишився останній елемент цього процесу — це проведення Собору. Собор проводить той, хто надає автокефалію. Власне і Патріарх Філарет, і його архієреї сьогодні говорили, що це залежить від його рішення. Сигнал має надійти від церков і від екзархів. Найголовніше, якщо є готовність, тоді Собор буде оголошено і проведено.
Чи можливо створення двох українських православних церков? Чи можуть справи в Україні піти за естонським сценарієм?
Не зовсім за естонським, бо там немає незалежної естонської церкви, є естонська церква як автономна частина Вселенської Патріархії. В цьому сенсі не буде, бо йдеться про створення незалежної церкви в Україні. Але те, що може теперішнє УПЦ МП може у якомусь вигляді залишитися у зв'язку з Москвою, це може бути, тільки в якій формі, під якою назвою, з яким статусом — це все теж відкриті питання.
Чи зможе нову структуру очолити український архієрей?
Автокефалія означає «сам собі голова», що в грецькій, що в російській, чи в будь-якій іншій традиції. Я власне чому в вступному слові наголосив, що немає ні автономії, ні екзархії, ніяких інших форм залежності будь-якої церкви включно з Вселенським Патріархатом. Не буде нічого цього, ідеться про створення незалежної автокефальної церкви, тут ніяких двозначностей бути не може. Для тих, хто захоче залишитися в єдності з Москвою, може бути якась форма — це є, ми маємо виходити із потреб свободи віросповідання, ненасильницького, добровільного характеру, це може бути. Щодо того, хто очолить — кого оберуть, той і очолить. Не державі обирати митрополитів, патріархів....
А якщо ієреї УПЦ Московського Патріархату дадуть заднього ходу?
Буде готовність — буде дата — буде собор. Кожен попередній етап проходив не без «а якщо не буде», «а якщо не дадуть», «а якщо не підтвердять автокефалію», «а якщо кинуть». Оці всі «якщо» ми вже проходили. Все буде гаразд!
Відео: youtube-канал «Наш Формат»