УКРАЇНА В БЕЗПЕКОВІЙ ПОЛІТИЦІ США
Неочікувана для світового політикуму перемога Д. Трампа на виборах президента єдиної світової наддержави зумовила стан своєрідної «геополітичної паузи». Для лідерів світових держав та впливових недержавних акторів позиція Сполучених Штатів щодо врегулювання викликів та загроз міжнародній безпеці – війна в Сирії, збройна агресія РФ на Донбасі, міжнародний тероризм, роззброєння та контроль за ядерним озброєнням залишається визначальною.
Республіканська адміністрація Д. Трампа лише визначає порядок денний своїх дій на міжнародній арені. Триває формування зовнішньополітичного та безпекового блоку Адміністрації, зокрема на українському напрямі. При цьому у внутрішньополітичному житті позиції нового президента не виглядають стійкими. У Конгресі триває розслідування можливого впливу Росії на перебіг президентських виборів – Д. Трамп та його оточення підозрюються у корупційних зв’язках з президентом РФ В. Путіним. У цій ситуації зростає ймовірність суб’єктивних, не повною мірою обґрунтованих кроків американського президента у чутливих для міжнародної безпеки питаннях.
Для України корегування зовнішньополітичного та безпекового курсу Сполучених Штатів створює вікно можливостей у протидії гібридній агресії Росії Відсутність суттєвого прогресу в імплементації Мінських домовленостей та подальша ескалація проросійськими бойовиками ситуації та Сході потребує якісно-нових механізмів врегулювання конфлікту. Приєднання США до Нормандського формату або вихід на прямі двосторонні переговори з лідерами України та Росії – найбільш ймовірні варіанти відновлення суверенітету й територіальної цілісності української держави. При цьому головною пересторогою на цьому шляху є стан невизначеності позиції США щодо ключових проблем міжнародної безпеки сьогодення В аналітичній записці зроблено спробу передбачити можливі дії Сполучених Штатів на міжнародній арені. З огляду на фінансово-економічний, науково-технологічний та військовий потенціал, саме США залишаються провідним актором, який визначає порядок денний міжнародних відносин, навіть за умови можливого корегування зовнішньополітичного й безпекового курсу держави Адміністрацією Д. Трампа. У записці пропонуються можливі інструменти україно-американської співпраці у воєнно-політичній та військовій площині в реаліях сьогодення.
Правові засади співпраці
В умовах збройної агресії Російської Федерації системна співпраця з Сполученими Штатами Америки у воєнно-політичній, військово-технічній та військовій сферах є ключовим зовнішнім чинником забезпечення суверенітету й територіальної цілісності української держави.
Чинна нормативно-правова база співробітництва України та США протягом тривалого часу не змінювалась й не повною мірою відповідає як викликам та загрозам сучасної геополітичної ситуації, так і потребам української держави у протистоянні агресії РФ в Криму та на Донбасі.
Закон України «Про основи національної безпеки України» основним напрямом забезпечення безпеки держави визначає «Поглиблення співпраці з Організацією Північноатлантичного договору з метою досягнення критеріїв, необхідних для набуття членства у цій організації» [1].
При цьому у статті 8 Воєнної Доктрини України, затвердженої Указом Президента України № 555/2015, від 24 .09.2015 р., наголошується: «Зовнішньополітичні умови не сприяють врегулюванню збройного конфлікту на Сході України. За таких обставин Україна може розраховувати, насамперед, на власні сили та підтримку США, держав−членів ЄС і НАТО, які вважають, що збереження незалежності та територіальної цілісності України є одним із визначальних факторів забезпечення світової та регіональної стабільності» [2].
Сучасний стан україно-американських відносин об’єктивно відображає трансформаційні процеси в українській державі, викликані, значною мірою, зовнішніми умовами. Як наслідок – постійними змінами зовнішньополітичного та безпекового курсу України («багатовекторність» президента Л. Кучми (1994-2004 рр.), «євроатлантична інтеграція президента В. Ющенка (2005-2010 рр.), «позаблоковість», поглиблення співпраці з РФ президента В. Януковича (2010-2013 рр.).
Водночас США – гарант безпеки України за Будапештським меморандумом, визначаючи українську державу як стратегічного партнера на пострадянському просторі, не здійснювали заходів, щодо впровадження одного з можливих механізмів забезпечення безпеки української держави:
1. Членство у Північноатлантичному альянсі.
2. Статус союзника США поза межами НАТО.
3. Двосторонній договір про надання військової допомоги для забезпечення суверенітету й територіальної цілісності України.
Війна Росії проти Грузії 2008 року, що призвела до втрати офіційним Тбілісі частини суверенної території, не змінила позиції США щодо протидії РФ на пострадянському просторі, який Кремль офіційно оголосив «зоною своїх привілейованих інтересів». Вашингтон продовжував сприяти розвитку демократії в Україні, підтримав Революцію Гідності, але не знайшов ефективних шляхів протидії анексії Росією Криму та окупації окремих районів Донецької та Луганської областей.
У геополітичному протистоянні між США та РФ Україна стала «слабкою ланкою» – міжнародні гарантії суверенітету й територіальної цілісності виявились декларативними, питання повноцінного членство у НАТО офіційним Брюсселем не розглядається.
Головним міждержавним документом, що регламентує відносини між Україною та Сполученими Штатами Америки, залишається «Хартія Україна–США про стратегічне партнерство» [3], підписана міністрами іноземних справ обох країн 19 грудня 2008 року у Вашингтоні.
У сучасних геополітичних реаліях положення Хартії є одним із міжнародно-правових чинників, що підтверджує гарантії безпеки української держави, закріплені у Будапештському меморандумі про гарантії безпеки у зв’язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї (998_158), від 5 грудня 1994 року.
У Хартії визначені зобов’язання США щодо України:
- підтримка суверенітету, незалежності, територіальної цілісності й непорушності кордонів ;
- сприяння здатності до відповідального самозахисту;
- співробітництво з поглиблення інтеграції України до євроатлантичних структур; сприяння збільшенню українських можливостей та посилення України як кандидата на членство в НАТО;
- розширення рівня нинішніх програм співробітництва та допомоги з оборонних та безпекових питань з метою подолання загроз глобальному миру та стабільності.
З метою сприяння розбудові Збройних Сил України, розширенню участі України у міжнародному військовому співробітництві, а також для обміну досвідом, розвитку військової освіти та підготовки кадрів 8 грудня 1999 року у Вашингтоні було підписано міжурядову «Угоду щодо реалізації програм та проектів міжнародної допомоги у військовій сфері» [4] (ратифіковано Законом України N 2079-III, від 02.11.2000).
Угода була підписана терміном на 5 років, й автоматично пролонгована по сьогодні. Угода регламентує всі види надання урядом США допомоги Україні у військовій сфері (обладнання, майно, послуги, підготовка кадрів), а також всі види допомоги США Збройним Силами України щодо їх участі у Програмі «Партнерство заради миру».
У свою чергу Україна звільняє всі види допомоги США від усіх платежів та податків, що стягуються на її території . Усі види транспорту, які належать США та використовуються в межах цієї Угоди звільняються від митного огляду в Україні. Цивільній та військовий персонал уряду США, що перебуває на території України у зв’язку з наданням допомоги у військовій сфері отримує статус, еквівалентний тому, який надається адміністративному та технічному персоналу відповідно до Віденської конвенції про дипломатичні зносини від 18 квітня 1961 року.
Тобто, чинна нормативно-правова база дозволяє США реалізовувати в Україні військові та військово-технічні проекти поза межами НАТО. Кількісні та якісні параметри американської допомоги залежать від стану політико-дипломатичного врегулювання конфлікту на Донбасі у Нормандському форматі та Мінських домовленостей сторін.
Допомога США у протистоянні збройній агресії РФ
З початку Революції Гідності й по сьогодні Сполучені Штати залишаються головним світовим актором, що допомагає Україні протистояти гібридній агресії РФ. США продовжують надавати Збройним Силам України значні обсяги нелетальної зброї, спорядження, іншої матеріально-технічної допомоги, американські радники беруть участь у підготовці українських військових відповідно до сучасних стандартів ведення бойових дій силами НАТО.
Протягом 2014-2016 рр. ЗСУ отримали від США та інших країн Заходу матеріально-технічної та гуманітарної допомоги на суму близько 3 млрд грн (лазерна система імітації тактичних дій MILES, медичне обладнання, аптечки, обладнання для розмінування, прилади нічного бачення і тепловізори, бронежилети і кевларові шоломи, радіолокаційні станції контрбатарейної боротьби, автомобілі підвищеної прохідності типу HMMWV, індивідуальне спорядження та обмундирування).
Міністерство оборони США передало співробітникам Державної прикордонної служби України засоби військового радіозв’язку на 21 млн дол.
Всього було вручено 569 комплектів виробництва компанії HARRIS різних типів. Радіостанції, серед яких стаціонарні, автомобільні, ранцеві та портативні, будуть встановлені на кораблях (катерах) морської охорони, постах технічного спостереження. Прилади радіозв’язку будуть розміщені у підрозділах охорони державного кордону в зоні АТО та надані мобільним підрозділам. Радіостанції дозволять організувати захищений телефонний радіозв’язок в умовах застосування противником засобів радіоелектронної боротьби.
Загальний бюджет США-2017 становить 4,1 трлн дол., одна з найбільших статей витрат – оборонна. Загальний розмір військового бюджету США у 2017 році складає 618,7 млрд доларів. Конгрес США схвалив виділення Пентагону у 2017 фінансовому році 3,42 млрд дол. у рамках Ініціативи з підтримки безпеки Європи.
США планують розширити військову співпрацю з Україною, зокрема, надати спорядження і технічну підтримку прикордонній службі України. З оборонного бюджету США на 2017 рік, в якому на допомогу Україні передбачено $350 млн, $50 млн буде спрямовано на потреби Державної прикордонної служби та Національної гвардії України і $300 млн – для ЗСУ.
Заплановано поставки броньованих машин «Хаммер» для медичної евакуації. Також від США будуть поставлені безпілотні літальні апарати, прилади нічного бачення, системи зв’язку. Планується, що буде надана допомога американської сторони в питанні створення автоматизованої системи управління військами. Україна розраховує на допомогу США в нарощуванні спроможностей Сил спеціальних операцій.
Перелік видів допомоги розширено за рахунок включення до нього надання засобів технічної підтримки для розробки цілісної системи моніторингу державного кордону України, а також допомоги у підготовці штабних офіцерів та вищого військового командування ЗСУ.
У Конгресі США представлено Консолідований закон про бюджетні асигнування на 2017 рік, згідно з яким на програми допомоги Україні планується виділити не менше 560 млн. дол. США. Зокрема, на військову і безпекову допомогу Україні до кінця бюджетного року (до 1 жовтня) – не менше 238 млн дол. США.
Військові навчання Україна–США (НАТО) Вагомим чинником трансформації збройних сил та інших структур сектору безпеки та оборони України до сучасних стандартів НАТО є проведення спільних військових навчань. Верховна Рада України прийняла Закон України «Про схвалення рішення Президента України про допуск підрозділів збройних сил інших держав на територію України у 2017 році для участі в багатонаціональних навчаннях».
Цим Законом унормовано питання щодо допуску підрозділів збройних сил інших держав на територію України у 2017 році для участі у багатонаціональних військових навчаннях, визначено загальну чисельність типів і кількості озброєнь, військової техніки, строків перебування та місць дислокації на період проведення навчань, зокрема, допуску підрозділів збройних сил інших країн для участі у багатонаціональному навчанні з підготовки підрозділів збройних сил, українсько-американському навчанні «Сі Бриз-2017» та «Репід Трайдент – 2017».
У рамках багатонаціональних навчань з підготовки підрозділів збройних сил пропонується допустити на територію України строком до 365 днів до 3 тис. військовослужбовців ЗС США, інших держав-членів НАТО та держав-учасниць програми «Партнерство заради миру» з озброєнням і військовою технікою, зокрема і до 6 літаків і вертольотів.
Триває планування українсько-американського навчання «Sea Breeze-2017». Метою навчань, які пройдуть у липні, буде відпрацювання спільних дій багатонаціональних органів управління та сил під час морської операції з безпеки в кризовому регіоні. Складовими військових маневрів будуть морська, сухопутна і повітряна компоненти. Основним документом, за яким буде функціонувати багатонаціональний штаб, є установка NTTP 3-32.1 (ВМС США). учасники заходу визначили логістичні потреби, порядок забезпечення сил, рекогносцировку місць проведення майбутнього заходу.
Координацію ходу навчань здійснюватиме командувач румунським флотом, а фрегат «Король Фердинанд» забезпечить керівництво військово-морською групою, що складається з міноносця, чотирьох фрегатів, підводного човна, шести літаків іноземних партнерів, а також 11 суден і чотирьох літаків, що належать Румунії.
Загалом, підрозділи Збройних Cил України візьмуть участь у 20 командно-штабних навчаннях за кордоном і в 16 багатонаціональних навчаннях, в яких візьмуть участь близько 1,5 тис. українських військовослужбовців. Навчання спрямовані на підвищення бойової готовності українських військ і їх сумісність з силами НАТО. Також у 2017 році запланована підготовка штабів і індивідуальна підготовка особового складу ЗСУ.
Фінансування витрат, пов’язаних із підготовкою та проведенням багатонаціональних навчань на території України та поза її межами 2017 року на суму 34 888,3 тис. грн планується здійснити в межах асигнувань, передбачених Міністерству оборони України на 2017 рік за бюджетною програмою «Забезпечення діяльності Збройних сил України та підготовка військ».
У лютому 2017 року в східній частині акваторії Чорного моря на площі 80 тис. кВ. км. було проведено Військово-морські навчання «Морський щит-2017» за участю 7 країн-учасниць НАТО і України. У навчаннях взяли участь близько 2,8 тисячі військовослужбовців з Румунії, Болгарії, Греції, Туреччини, США, Канади, Іспанії та України.
У 2017 році контингент Нацгвардії Сполучених Штатів прибуде на Яворівський полігон в Україні у рамках «Міжнародної програми армії США», спрямованої на підготовку українських солдатів до бойових дій і стабілізацію регіону в цілому. 250 військовослужбовців 1-го батальйону 179-го піхотного полку з Оклахоми кілька місяців готувалися до умов, які їх очікують після прибуття в Україну. Американські солдати пробудуть в Україні шість місяців разом із військовими та експертами з інших країн – Великобританії, Канади, Литви і Польщі.
Військово-технічна співпраця Україна-США. У межах Багатонаціонального об’єднаного координаційного комітету з питань військового співробітництва та оборонного реформування за сприяння Уряду США започатковано Програму впровадження рішень щодо створення Логістичної інформаційної системи (LIS).
Реалізація проекту спланована з використанням програмного забезпечення на основі платформи САП, її конфігурації під потреби Збройних Сил України, закупівлі та розгортання необхідної інфраструктури. Впровадження системи фінансуватиметься за рахунок програми допомоги США. У 2018-2019 рр. планується створити Командування логістики Збройних Сил України на базі Тилу та Озброєння Збройних Сил, запровадити логістичну інформаційну систему ЗС України, оптимізувати мережу об’єднаних центрів забезпечення, арсеналів, баз і складів та завершити реалізацію заходів Трастового фонду НАТО з розвитку логістики та стандартизації.
Тривають переговори щодо передачі Україні кораблів та суден зі складу військово-морських сил країн НАТО На фінішну пряму вийшли домовленості щодо передачі з боку США кораблів типу «Айленд» (Whidbey Island). Катери цього типу, зняті з озброєння, також отримала Грузія.
Триває реалізація проекту США та їх союзників по НАТО по створенню для потреб Міністерства оборони України комплексної інформаційної системи, яка б поєднувала в собі можливості забезпечення кібер-безпеки, управління військами та організації їх логістичного та медичного забезпечення. Контракт міністерства оборони США на здійснення робіт отримав провідний американський провайдер технологічних рішень корпорація Black Box. Вартість контракту становить 22,7 млн дол.
У рамках зазначеного контракту Black Box здійснить розробку, постачання комплектуючих та обладнання, інсталяцію, налагодження та тестування необхідних для повноцінної роботи Центру систем – комплексної системи управління, контролю, зв’язку, комп’ютерізації та розвідки (C4I), а також систем медичного та логістичного забезпечення.
Контракт на створення Центру кібербезпеки в Україні для Black Box Corporation є останнім серед тих, що вже були раніше успішно реалізовані корпорацією в інтересах збройних сил США та союзників США в Європі та Азійсько-Тихоокеанському регіоні.
Це частина більш масштабного проекту під назвою Ukraine Security Assistance Initiative - Information Technology (USAI-IT). Реалізація проекту здійснюється в рамках підтримки урядом США зусиль України на шляху до повноцінного членства в НАТО.
Стратегія національної безпеки СШA – стан та можливості для України
У новій республіканській адміністрації США триває формування параметрів зовнішньої, оборонної та безпекової стратегії. Представник великого бізнесу, новачок у американському політичному істеблішменті, президент Д. Трамп поступово позбавляється від популістичних обіцянок своєї виборчої кампанії. Перестороги щодо американського ізоляціонізму та націоналізму у зовнішній та безпековій політиці виявились, значною мірою, перебільшеними.
Адміністрація Д. Трампа поступово формує порядок денний зовнішньої та безпекової політики для своїх союзників по НАТО та з окремими країнами-партнерами на двосторонній основі. Сполучені Штати визнають важливість геополітичної місії єдиної світової наддержави, що базується на наступних складових:
- військова присутність у будь-якій точці Земної кулі для забезпечення національних інтересів.
- ядерне озброєння залишається ключовим механізмом забезпечення міжнародної стабільності.
- відданість забезпеченню демократичних прав і свобод у всьому світі.
Наріжним каменем сучасних відносин між США та РФ як найбільшими світовими ракетно-ядерними державами є Договір СНО-2010, відповідно з яким сторони зобов’язались вийти на новий паритет за боєзарядами та носіями до 5 лютого 2018 року. Саме ядерне роззброєння та контроль над озброєнням залишається чи не єдиним спільним глобальним проектом Москви та Вашингтона.
Основні перестороги у визначенні напрямів можливого корегування політики національної безпеки США пов’язані з особливостями постаті нового президента держави. Відповідно до Конституції саме президент очолює виконавчу гілку влади, й особисто визначає її зовнішню та безпекову політику Сполучених Штатів.. При цьому за американською політичною традицію практично кожен новообраний президент пропонує власну Стратегію національної безпеки, що, як правило, залишається чинною на термін його каденції та у перехідний період.
Чинна Стратегія [5] національної безпеки президента Б. Обами (лютий 2015 р.) засвідчує збереження та посилення геополітичного домінування США. Ключовим чинником, що забезпечує статус Сполучених Штатів як єдиної світової наддержави є найбільш потужні в історії людства збройні сили та система оборонних альянсів, що дозволяє США забезпечувати свої національні інтереси у будь-якій точці Земної кулі. Основними загрозами національній безпеці США, що, водночас, є глобальними загрозами сьогодення, Стратегія визначає:
- міжнародний екстремізм, зростання загрози терористичних атак на США та їх союзників;
- загрози кібербезпеці;
- агресивні дії Росії;
- негативний вплив кліматичних змін;
- поява нових інфекційних захворювань.
Головною геополітичною місією Сполучених Штатів залишається відданість справі підтримки демократичних прав і свобод, боротьба з корупцією, допомога інститутам громадянського суспільства у всьому світі. Пріоритетами США у сфері забезпечення міжнародної глобальної безпеки є:
– протидія загрозам міжнародного тероризму з боку «Аль-Каїди», ІДІЛ та їх філіалів, створення потенціалу викорінення причин та наслідків появи екстремістської ідеології всередині інших країн;
– захист ядерних матеріалів та технологій, протидія ядерному розповсюдженню;
– об’єднання світової спільноти на вирішення глобальних проблем, насамперед, кліматичним змінам та інфекційним захворюванням.
Сполучені Штати демонструють глобальне лідерство й спроможність самостійно протистояти глобальним викликам та загрозам, при цьому стверджують відданість своїм союзницьким зобов’язанням на євроатлантичному просторі в межах НАТО та на двосторонній основі (Канада, Велика Британія, Франція, Німеччина та Італія). Розширення Альянсу на Схід зумовило посилення військової співпраці з Польщею та країнами Балтії.
В АТР безпеку гарантують двосторонні оборонні альянси з Японією, Південною Корею та Австралією. На рівні особливого партнерства США гарантують безпеку Державі Ізраїль.
Стратегія національної безпеки президента Б. Обами окремо виділяє завдання врегулювання громадянської війни в Сирії та збройної агресії РФ на Донбасі. Сполучені Штати визнають, що підтримують та озброюють помірковану сирійську опозицію, як противагу режиму Б. Асада та терористам з ІДІЛ. Кінцевою метою є політичне урегулювання конфлікту, гарантування громадянам Сирії можливості реалізувати демократичні права.
Анексія Криму та події на Сході України викликали комплекс заходів США, які змушують агресора заплатити відповідну ціну. Одним із основних інструментів тиску на авторитарний режим В. Путіна є режим економічних санкцій, як в рамках ООН, так й в односторонньому порядку. Санкції мають цілеспрямований характер, і будуть посилюватись аж до остаточного врегулювання конфлікту. Збройна агресія й демонстративне нехтування нормами міжнародного права не може бути залишеним без адекватної відповіді – Сполучені Штати мають рішучість та можливості покарати Росію за скоєні злочини. У Стратегії зазначається: «Російська агресія проти України показала, що європейська безпека та інститути протидії захопленню територій вже не є константою. У відповідь США очолили зусилля світової спільноти для підтримки українському народу, що самостійно вибирає своє майбутнє, розвиває демократію та ринкову економіку. Ми надаємо гарантії союзникам, підтверджуємо свої зобов’язання у сфері безпеки та підвищуємо боєготовність за рахунок проведення бойової підготовки та спільних навчань. США забезпечують свою динамічну військову присутність у Центральній та Східній Європі для стримування подальшої російської агресії. Ми продовжимо підтримувати Грузію, Молдову та Україну в напрямі посилення взаємодії з НАТО та підвищення рівня їх обороноспроможності» [6].
З огляду на потенціал Росії у чутливих для міжнародної безпеки сферах, США зберігають вікно можливостей для відновлення діалогу та співпраці з Москвою, за безумовної поваги Кремлем суверенітету й демократичного розвитку України, Грузії та інших держав.
Економічні санкції – основний інструмент протидії РФ. У сучасному глобалізованому світі, господарські комплекси національних держав, транснаціональні компанії й банки перебувають у стані постійного динамічного зв’язку та взаємовпливу. Самодостатніх фінансово-економічних систем не існує, спроможність Російської Федерації здійснювати агресивні зовнішньополітичні кроки в Україні та Сирії, підтримувати міжнародні терористичні організації, пов’язана з багаторічною сприятливою експортною кон’юнктурою на енергоносії, що дозволило режиму В. Путіва акумулювати значні фінансові ресурси для цих проектів.
Рішення ГА ООН щодо незаконності приєднання Криму до Росії, яке підтримали майже усі світові держави, стало відправною точкою режиму міжнародної ізоляції країни-агресора. Визначені в Стратегії національної безпеки президента Б. Обами механізми економічних санкцій залишаються найбільш вагомим інструментом тиску на позицію РФ щодо відновлення суверенітету України в Криму та на Донбасі. Сполучені Штати ініціювали виключення Росії з групи G-8, й координують з Європейським Союзом, Канадою, Австралією, Японією та іншими провідними світовими державами комплекс заходів протидії агресивній політиці Росії на міжнародній арені.
На сьогодні діє шість законодавчо закріплених та підписаних президентом США санкцій урядових актів. Сполучені Штати на невизначений термін припинили видачу ліцензій та заборонили експорт по раніше виданим ліцензіям високотехнологічної продукції подвійного призначення (товарів, технологій, програм), що потенційно можуть бути використанні у виробництві озброєння та військової техніки. До переліку високотехнологічної продукції віднесено детонатори, програмне забезпечення, акустичні прилади та ін. Основними власниками ліценцій на експорт до Росії були постачальники електронного й механічного обладнання для систем безпеки та програмного забезпечення.
Найбільший вплив на стан російської економіки в цілому, та на реалізацію зовнішньополітичних проектів мають санкції за наступними напрямами:
- нафтогазова сфера (заборона інвестицій, кредитування, будь-якої комерційної співпраці з компаніями «Новатэк», «Роснефть», Нефтяной терминал Феодосии);
- фінансова сфера (заборона надання кредитів найбільш потужним банкам та пов’язаним з ними юридичним особам – «Внешэкономбанк», «Газпромбанк», «Банк Москвы», ВТБ та ін.);
- оборонна промисловість (заборона будь-якої співпраці з промисловими та оборонно-промисловими компаніями – «Уралвагонзавод», НПО «Ижмаш», НПО «Базальт», концерн «Калашников», НПО Машиностроения, ОАО «Конструкторское бюро машиностроения» та ін);
- ракетно-космічна сфера (заборона поставок в Росію космічних апаратів американського виробництва та апаратів, в яких використано американські комплектуючі, що заблокувало запуски європейських космічних апаратів з американськими комплектуючими російськими ракетоносіями.
З 2014 р. й по сьогодні витрати на утримання Криму з федерального бюджету Росії досягли майже 400 млрд рублів і постійно зростають. Окремою статтею бюджету РФ є будівництво мосту через Керченську протоку (350 млрд рублів).
В останній за часом Доповіді Всесвітнього Банку [7], присвяченій стану економіки Російської Федерації, зазначається, що у першому кварталі 2017 р., з’явились перші ознаки виходу з рецесії, в якій економіка РФ перебуває з 2014 року. Якщо у 2015 році падіння ВВП Росії склало 2,8 %, то у 2016 р. – лише 0,2 %. Це пов’язано зі значним скороченням видатків федерального бюджету, плаваючим курсом національної валюти та використанням коштів Резервного фонду. На фоні падіння доходів від зовнішньоекономічної діяльності загальний дефіцит Федерального бюджету у 2017 році склав 2,7 % (1,7 % у 2015 р), пенсії було проіндексовано нижче рівня інфляції, заробітні плати у бюджетній сфері «заморожено». У 2016 році загальні бюджетні видатки скоротились по всім статтям (крім соціальної сфери, національної оборони, та охорони навколишнього середовища) від 10 % до 50 %. Існує інформація щодо блокування золотовалютних резервів РФ, які зберігаються в Західних банках.
Для подолання руйнівного впливу міжнародних санкцій, російська сторона розгорнула масштабну кампанію протидії. На основі потужного фінансового та інформаційного ресурсу режим В. Путіна намагається розхитати єдність демократичного світу стосовно відповідальності Кремля за безпрецедентні порушення норм міжнародного права в Криму та на Донбасі. Найбільш бажаним для Кремля сценарієм повинна була стати перемога на президентських виборах у США кандидата від республіканської парті Д. Трампа, який у передвиборчих перегонах зробив низку відверто проросійських заяв.
В умовах, коли адміністрація президента Д. Трампа лише формує офіційну позицію по відношенню до конфлікту на Сході України, режим економічних санкцій проти компаній та фізичних осіб РФ не лише збережено, але й розширено. У березні 2017 року урядом США на два роки запроваджено санкції проти АО «Рособоронэкспорт» та ще семи провідних російських компаній (АО «150-й авиационный ремонтный завод», АО «Научно-производственное объединение «Базальт», АО «Научно-производственная корпорация «Конструкторское бюро машиностроения», Внешнеэкономическое объединение «Авиаэкспорт» та ін.) за порушення американського законодавства у сфері нерозповсюдження ядерного озброєння (співпраця з Сирією, Іраном та КНДР).
У червні 2017 року Сенат США прийняв законопроект, яким забороняє президенту країни на власний розсуд пом’якшувати, призупиняти або відміняти санкції проти Росії. У відповідь на окупацію Криму, підтримку режиму Б. Асада в Сирії та втручання у президентські вибори в США новий законопроект (після прийняття Конгресом та підписання президентом) запроваджує нові санкції щодо реального сектору російської економіки (ГМК, ПЕК, транспортна сфера), фінансових інституцій, фізичних осіб та організацій, причетних до порушення прав людини на окупованих Росією територіях.
Посилений режим санкцій передбачає заборону торгівлі товарами та послугами, продаж озброєння та військової техніки, видачу американських ліцензій та будь-яку іншу співпрацю для американських державних установ та приватних компаній. За відсутності очевидного прогресу в урегулюванні ситуації в Криму та на Донбасі, Росія поступово перетворюється у геополітичного маргінала, з яким не можлива будь-яка воєнно-політична, військово-технічна та воєнно-економічна співпраця.
Збереження та посилення консолідованої позиції США, Європейського Союзу, інших провідних світових держав щодо режиму економічних санкцій залишається основним інструментом тиску на позицію Росії у межах політико-дипломатичного механізму врегулювання конфлікту в Криму та на Донбасі.
На Українському напрямі існує усвідомлення, що Мінський процес політико-дипломатичного врегулювання потребує додаткових заходів інтенсифікації за участю США. Механізми американського плану врегулювання конфлікту уточнюються, проте константою є встановлення режиму повного припинення вогню, розміщення посиленої Місії ОБСЄ на лінії розмежування сторін, обмін полоненими та подолання гуманітарної катастрофи серед цивільного населення окупованих територій.
Стратегічна співпраця Україна-США поза межами НАТО
Одним із найбільш ефективних політико-дипломатичних заходів України на цьому шляху могло стати отримання статусу «Основного союзника США поза НАТО» (Major Non-NATO Ally, MNNA). Японія, Ізраїль, Афганістан, Пакистан та інші американські союзники (всього-15) на певних етапах свого геополітичного позиціонування отримали такий статус, що дало змогу реалізувати важливі для національної безпеки та оборони можливості: участь у спільних оборонних ініціативах; проведення спільних досліджень військового характеру; проведення обмежених контр-терористичних заходів; поставки обмежених видів озброєння; спільна участь у космічних проектах та інше.
Для надання Україні статусу «Основного союзника США поза НАТО» конгресом США було підготовлено відповідний законопроект «Акт підтримки свободи в Україні (The Ukraine Freedom Support Act of 2014 (S.2828)» Прийнятий обома палатами парламенту, але заветований президентом США Б. Обамою, цей законопроект зокрема передбачав: надання Україні військової та військово-технічної допомоги, сприяв зменшенню залежності України від російського газу; передбачав надання допомоги збройним силам України