Анотація
В аналітичній записці розглянуто сутність та значення впровадження Концепції рамкових країн НАТО. Досліджено основні цілі, механізми, склад учасників, особливості та умови реалізації. Зроблено висновки щодо місця, ролі Концепції, привнесення нею нового виміру у трансформацію НАТО з розвитку багатонаціонального співробітництва з удосконалення потенціалів. Надано пропозиції щодо посилення можливостей задіяння партнерів та необхідності пошуку шляхів залучення України.
КОНЦЕПЦІЯ РАМКОВИХ КРАЇН НАТО ЯК НАПРЯМОК РОЗВИТКУ НОВИХ ОБОРОННИХ МОЖЛИВОСТЕЙ АЛЬЯНСУ
У червні 2014 р. міністри оборони країн НАТО представили Концепцію рамкових країн (Framework Nations Concept). Концепція ґрунтується на досвіді, набутому Альянсом під час операції МССБ в Афганістані, й передбачає об’єднання зусиль груп країн-членів на багатонаціональному рівні для спільного напрацювання сил і спроможностей, які відповідатимуть вимогам Альянсу під проводом «рамкової» країни.
Концепція спрямована на досягнення двох цілей. По-перше, зберегти наявні потенціали та бути основою для узгодженого розвитку нових потенціалів у середньостроковій і довгостроковій перспективі, ґрунтуючись на принципах багатонаціонального вдосконалення потенціалів у рамках Розумної оборони. По-друге, Концепція рамкових країн (КРК) має посилювати взаємодію між країнами в якості механізму для спільних навчань, тренувань та підготовки певних угрупувань сил. Наприклад, ті країни-члени, що підтримують широкий спектр потенціалів, забезпечуватимуть основу для приєднання інших. Офіційно КРК була затверджена під час саміту НАТО в 2014 р. в Уельсі.
Реалізація Концепції має сприяти забезпеченню НАТО, відповідно усім вимогам Альянсу, комплектами сил і потенціалів, особливо в Європі. Це допоможе продемонструвати готовність європейських союзників зробити більше для спільної безпеки; зменшити розрив у потенціалах між США і європейськими країнами-членами, а також між європейськими союзниками та партнерами. Отже, завдяки багатонаціональним та національним ініціативам здійснюється важлива робота зі створення сил та засобів і посилення потенціалу НАТО.
Перша група з 10 країн-членів (на теперішній час 15 [1]) на чолі з Німеччиною як рамковою країною зобов’язалися працювати разом, зосереджуючись на розвитку власних потенціалів, поглиблюючи та активізуючи довготривале співробітництво з метою створення у різних конфігураціях низки багатонаціональних проектів, які відповідали б пріоритетам Альянсу з широкого спектра можливостей. Відпочатково передбачалось створення узгоджених комплектів можливостей у таких сферах, як: логістика, РХБЯ захист; ведення вогневого бою на суші, у повітрі й на морі; розгортання пересувних штабів управління.
Для управління цим амбіційним завданням Німеччина створила складну багаторівневу структуру, яка поєднує наглядові органи «на рівні 16» та «кластери» робочого рівня, зосереджені на окремих областях можливостей, залучаючи зацікавлених учасників, а також країни-спостерігачі. У даний час діяльність з розвитку можливостей, складається з чотирьох основних категорій: штаби здатні до розгортання; об’єднана вогнева підтримка; ППО та ПРО; об’єднані розвідка, спостереження та рекогносцировка. У свою чергу ці категорії поділяються на окремі кластери, такі, як об’єднана мережа місій; логістика; цивільно-військове співробітництво; і протичовнова оборона, об'єднуючи різні комбінації 16 країн-членів Альянсу.
Під час Варшавського саміту 2016 р. був відзначений значний поступ у реалізації Концепції рамкових держав НАТО. Шістнадцять країн-членів працюють над створенням більших військових з’єднань з метою надання придатних до використання сил та засобів. Міністри оборони Німеччини, Румунії і Чеської Республіки 15 лютого 2017 р. підписали домовленості про поглиблення військової взаємодії. У рамках цих домовленостей чеська 4-та бригада швидкого розгортання і румунська 81-а механізована бригада тісно працюватимуть з 10-ю бронетанковою дивізією і дивізією Сил швидкого реагування Німеччини.
Інша група з 7 країн-членів (Данії, Естонії, Латвії, Литві, Нідерландах та Норвегії) на чолі з Великою Британією як рамковою країною домовилися створити Об’єднані експедиційні сили (Joint Expeditionary Force), які здатні швидко розгортатись та проводити цілковитий спектр операцій, включаючи операції високої інтенсивності. Об’єднані експедиційні сили, здатна до нарощування конструкція Великої Британії для планування та проведення експедиційних операцій із реагування високої інтенсивності на національному, об'єднаному (із будь-якими або всіма шістьма країнами-учасницями сил) або на базі британсько-французьких Спільних об’єднаних експедиційних сил Combined Joint Expeditionary Force (CJEF). Багатонаціональні Об’єднані експедиційні сили мають досягти повної оперативної спроможності у 2018 р. Об’єднані експедиційні сили мають сприяти ефективному розгортанню існуючих та новосформованих військових підрозділів і частин.
Група з 6 країн-членів (Албанія, Хорватія, Угорщина та Словенія, Австрія) на чолі з Італією як рамковою країною, ґрунтуючись на тісних регіональних зв'язках, зосереджена на поліпшенні низки сфер військового потенціалу Альянсу, таких, як стабілізація й відбудова, з особливим акцентом на реалізації концепції НАТО «допомога національним силам безпеки», забезпечення оперативних зобов'язань Альянсу, використання різних форм земельного рельєфу, а також системи командування й управління. Група, очолювана Італією, є, таким чином, корисною прив'язкою КРК на півдні Європи та потенційним напрямом для налагодження більш тісного зв'язку багатонаціональних зусиль та структур військ (сил) у регіоні з їхніми північноєвропейськими союзниками та НАТО.
Хоча кожна з трьох груп КРК на чолі з Німеччиною, Італією та Великою Британією відрізняється своєю спрямованістю та складом, усім їм притаманні чотири ключові особливості: (1) рішучість розвивати рамки, спроможні адаптувати та використовувати гнучко, але в структурований спосіб конкретні внески більших та менших країн-членів; (2) унікальна роль та відповідальність, яку добровільно бере на себе рамкова країна з управління та генерування прогресу у межах своєї групи; (3) свобода усіх країн-учасниць щодо формування власної участі в будь-якій групі КРК й безпосередня взаємодія з відповідною рамковою країною, не підпорядковуючись консенсусному правилу, що поєднує всіх інших учасників; (4) зосередження уваги на відповідності вимогам НАТО щодо надання потенціалів та забезпечення готовності та придатності сил. Це важливі особливості, які забезпечують збалансованість суверенітету, автономії, співпраці, конкурентних переваг, розподілу тягаря, раціоналізації викликів, операційної ефективності та ефективності використання ресурсів.
Зміни стратегічної обстановки, зростання напруження та виникнення одночасно декількох криз й, особливо збройної агресії Росії в Україні, змусило НАТО знову повернутись до підвищення оперативності СРН, розвиваючи сили та засоби, які здатні швидко пересуватися і реагувати на потенційні виклики й загрози. У цьому контексті було прийнято рішення посилити СРН шляхом створення «передових сил» («spearhead force») – Об’єднаних оперативно-тактичних сил надзвичайно високої готовності (Very High Readiness Joint Task Force (VJTF) – нового об’єднаного підрозділу, спроможного до розгортання протягом декількох днів з метою врегулювання викликів, які виникають, зокрема, на віддаленій території НАТО. Угрупування пройшло сертифікацію, провело навчання з коротким терміном попередження і перебуває напоготові з 2015 р. Було визначено сім рамкових держав (Франція, Німеччина, Італія, Польща, Іспанія, Туреччина, Велика Британія) для цього угрупування та розроблено план ротації до 2022 р. включно.
З огляду на те, що виклики у галузі безпеки і надалі змінюватимуться, під час саміту у Варшаві було ухвалено рішення, що оборонна позиція НАТО має еволюціонувати в майбутньому. У рамках запланованих змін лідери Альянсу санкціонували посилену передову присутність НАТО (enhanced forward presence) на ротаційній основі у Балтійському і Чорноморському регіонах, щоб продемонструвати солідарність, рішучість і здатність діяти з метою захисту території держав-членів Альянсу. Від початку 2017 р. посилена передова присутність забезпечується багатонаціональними силами, наданими рамковими державами, що роблять свій внесок на добровільній та сталій ротаційній основі. Основу цих сил складатимуть 4 тактичні групи розміру батальйону, які здатні злагоджено взаємодіяти з національними силами, постійно перебувають у цих країнах і спираються на дієву стратегію підсилення. Канада, Німеччина, Сполучене Королівство та США запропонували себе в якості рамкових держав для забезпечення потужної багатонаціональної присутності відповідно в Латвії, Литві, Естонії та Польщі. Канада очолює бойову групу в Латвії, до якої входять також представники Албанії, Італії, Польщі, Словенії та Іспанії. Німеччина очолює бойову групу в Литві, у складі також представників Бельгії, Люксембургу, Нідерландів і Норвегії. Велика Британія очолює бойову групу в Естонії, яка включає також представників Франції. Сполучені Штати очолюють бойову групу в Польщі, до якої входять також представники Румунії та Великої Британії. У мирний час багатонаціональні сили на території Естонії, Латвії, Литви і Польщі тренуватимуться разом із національними збройними силами у країнах дислокування, маючи на меті підвищення оперативної сумісності й поліпшення їх здатності проводити операції на місцях. У разі агресії ці сили діятимуть згідно з правом на самозахист у взаємодії із національними збройними силами країни-господаря.
Ці угрупування перебуватимуть під командуванням і управлінням НАТО. Штаб багатонаціонального корпусу Північний схід розташований у м. Щецин (Польща). Рамковими країнами є Данія, Німеччина і Польща. Шістнадцять інших країн виділятимуть особовий склад. Основним завданням є колективна оборона у північно-східній частині зони відповідальності НАТО, а також здійснення функції командування й управління сухопутним розгорнутим компонентом СРН, командування й управління 6 Підрозділами інтеграції сил НАТО в означеному регіоні.
У передовому розгортанні в Чорноморському регіоні братиме участь багатонаціональна бригада, що становитиме основу для спільних тренувань. Передбачаються також заходи із розширення військово-повітряної та військово-морської присутності в регіоні. Рамковою країною щодо цієї багатонаціональної бригади є Румунія, до складу входять підрозділи рівня батальйону з Болгарії, Польщі й Туреччини. Про додаткові значні внески проголосили такі члени НАТО, як Канада, Німеччина і США. Штаб багатонаціональної дивізії (Південний схід), розташований у м. Бухарест (Румунія). Рамкова країна – Румунія. Основним завданням є колективна оборона у південно-східній частині зони відповідальності НАТО, функція командування й управління розгорнутим сухопутним компонентом СРН, а також командування й управління двома підрозділами інтеграції сил НАТО в означеному регіоні.
Стратегія швидкого підкріплення НАТО також передбачає, що на підтримку цих сил можуть прибувати Об’єднані оперативно-тактичні сили надзвичайно високої готовності, а також більші за чисельністю СРН НАТО, істотні сили подальшого підкріплення, а також додаткові сили підвищеної готовності з країн- членів Альянсу в разі потреби. Передова присутність НАТО становитиме невіддільну частину позиції НАТО в галузі стримування й оборони.
Одним із напрямів задіяння концепції рамкових країн є Центри передового досвіду (Centres of Excellence (COE) і міжнародні військові організації з підготовки та освіти. Центри сприяють розробці доктрини, аналізу отриманих уроків, удосконаленню оперативної сумісності та потенціалів, а також здійснюють тестування та перевірку концепцій шляхом експериментів. Крім того, центри забезпечують експертизу та досвід, необхідні Альянсу, підтримують трансформацію НАТО, уникаючи при цьому дублювання наявних активів, ресурсів та можливостей. У роботі Центрів беруть участь рамкові країни, країни-спонсори та країни-контрибутори. Рамкова країна бере на себе відповідальність за розробку концепції Центру та її впровадження. Крім того, вона надає фізичний простір для діяльності й персонал для управління установою. Спонсорські країни надають фінансову допомогу і персонал. Країни-контрибутори можуть надавати фінансову підтримку чи інші корисні для діяльності форми допомоги. Станом на початок 2017 р. 25 Центрів отримали акредитацію Альянсу, останній Європейський центр передового досвіду з протидії гібридним загрозам у Гельсінкі (Фінляндія), перший у країні-партнері.
Напередодні саміту НАТО в Уельсі 2014 р., під час обговорень майбутньої Концепції рамкових країн, надавались пропозиції щодо співробітництва з партнерами у форматі рамкових країн, зокрема на чолі зі США. Ключові елементи мали включати розвиток взаємосумісних військових потенціалів партнерів; співпрацю з партнерами щодо глобальних об’єктів загальної власності та проблем транснаціональної безпеки; реалізація освітніх проектів, проектів з підготовки та наставництва для розвитку оборонного та безпекового сектору; встановлення стратегічної співпраці з партнерами з питань міжнародної безпеки.
Визначалось, що партнери також можуть бути рамковими країнами в проектах, коли типи викликів безпеці, з якими стикається НАТО, пов'язані з глобальними, спільними або транснаціональними проблемами, такими, як кібер-захист, піратство, енергетична безпека, нерозповсюдження, боротьба з тероризмом тощо.
Майбутня співпраця між НАТО та партнерами могла б бути посиленою з боку певних партнерів в якості рамкових країн, які безпосередньо мають справу з відповідними загрозами й можуть надати знання та можливості для ефективних рішень.
Перший крок у цьому напрямку зроблено під час сесії ПАР на рівні міністрів оборони країн-членів НАТО в червні 2017 р. Були підписані Листи про наміри Австрією та Фінляндією – першими країнами-партнерами, що візьмуть участь в Концепції. Ще дві країни-партнера Швейцарія та Швеція, також засвідчили свою зацікавленість.
Висновки та пропозиції
1. Концепція рамкових країн передбачає об’єднання зусиль груп країн-членів на чолі з рамкою (рамковими) країнами на багатонаціональному рівні для спільного напрацювання сил і потенціалів, які відповідатимуть вимогам Альянсу. Конкретні багатонаціональні ініціативи, що впроваджуються в рамках Концепції рамкових держав мають безпосередньо сприяти розвитку сил та засобів, зміцненню потенціалу стримування та оборони й у такий спосіб посилювати спроможність Альянсу виконувати основні завдання в новому безпековому середовищі.
Можливості, розроблені за допомогою механізмів КРК, будуть доступні всім членам Альянсу й таким чином сприятимуть досягненню цілей, узгоджених на багатосторонньому рівні через процес оборонного планування НАТО.
2. Концепція рамкових країн є внеском у більш ефективний трансатлантичний розподіл тягаря, оскільки структурно поєднуючи свої військові можливості, європейські країни підвищуватимуть ефективність своїх оборонних зусиль у рамках Альянсу. Отже, Концепція рамкових країн привносить новий вимір у трансформацію НАТО щодо розвитку багатонаціонального співробітництва з вдосконалення потенціалів.
3. НАТО вже розпочала процес задіяння країн-партнерів у дану Концепцію. Поки що він відбувається з країнами-партнерами, що мають відповідний до країн-членів Альянсу рівень розвитку оборонних потенціалів. Проте, очевидно, що НАТО зацікавлена розглядати перспективні пропозиції від країн-партнерів, які безпосередньо мають справу з відповідними загрозами й можуть надати знання та можливості для ефективних рішень. У цьому напрямку є шанс для України бути залученою в даний трансформаційний процес.
4. Перспективним напрямом є повноцінна участь у роботі Центрів передового досвіду, яка наразі, навіть у важливих для України сферах, зводиться до робочих контактів, спільної реалізації окремих проектів, ініціатив та заходів. Приєднання до роботи таких центрів, як Цивільно-військової співпраці (Нідерланди, рамкові країни Німеччина та Нідерланди), Багатонаціональних об’єднаних морських операцій (Велика Британія, рамкова країна США), Командування та управління (рамкова країна Нідерланди), кібер-захисту (рамкова країна Естонія), протидії СВП (рамкова країна Іспанія), кризового менеджменту та ліквідації наслідків катастроф (рамкова країна Болгарія), енергетичної безпеки (рамкова країна Литва), стратегічних комунікацій (рамкова країна Латвія) тощо.
5. Україна могла б стати другою рамковою країною Центру передового досвіду з протидії гібридним загрозам, виходячи з 3-річного досвіду протистояння російській агресії. Ймовірно створення можливості на базі певних українських навчальних центрів для стимуляційних навчань в даній сфері.
Необхідно також розглянути інші можливості використання інструментів й механізмів Концепції рамкових країн НАТО, в яких існує реальний шанс запропонувати власну участь, що сприятиме донесенню своєї позиції й обміну власним досвідом, з метою підвищення задіяності в трансформацію НАТО й додаткового посилення безпекової позиції нашої держави.
Т. Брежнєва
Регіональний філіал у м. Дніпрі,
Національний інститут стратегічних досліджень
Джерела та література
- Centres of Excellence [Електронний ресурс]. – NATO Topic. ‒ Last updated: 26 Aug. 2016. ‒ Режим доступу: https://www.nato.int/cps/en/natohq/topics_68372.htm? selectedLocale=en
- Framework Nations Concept: cooperation intensifies [Електронний ресурс]. – German Delegation to NATO. ‒ 29 June 2017. ‒ Brussels. ‒ Режим доступу: http://www.nato.diplo.de/ Vertretung/nato/en/00/en_00_2017-06-29_Article_Framework_ Nation_Concept.html
- Kramer F. D. NATO’s Framework Nations: Capabilities for an Unpredictable World [Електронний ресурс] / F. D. Kramer // Atlantic Council. – Apr, 2014. ‒ Режим доступу: http://www.atlanticcouncil.org/images/publications/NATOs_ Framework_ Nations.pdf
- NATO Capabilities [Електронний ресурс]. – NATO Topic. ‒ Last updated: 19 May. 2017. ‒ Режим доступу: http://www.nato.int/cps/en/natohq/topics_49137.htm?
- Ruiz Palmer D. A. The Framework Nations’ Concept and NATO: Game-Changer for a New Strategic Era or Missed Opportunity? [Електронний ресурс] / D. A. Ruiz Palmer // NDC Research Paper. – # 132. – 20165. ‒ Режим доступу: http://www.ndc.nato.int/download/downloads.php?icode=495
- The Secretary General's Annual Report 2016 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// www.nato.int/nato_static_fl2014/assets/pdf/pdf_2017_03/20170313_SG_ AnnualReport_2016_en.pdf
- Wales Summit Declaration Issued by the Heads of State and Government participating in the meeting of the North Atlantic Council [Електронний ресурс]. ‒ Wales. ‒ Sep. 2014. Режим доступу: http://www.nato.int/cps/en/natohq/ official_texts_112964.htm? selectedLocale=en
- Warsaw Summit Communiqué, Issued by the Heads of State and Government participating in the meeting of the North Atlantic Council [Електронний ресурс]. – Warsaw. ‒ July 2016. ‒ Режим доступу: http://www.nato.int/cps/en/natohq/official _texts_133169.htm?selectedLocale=en
[1] Бельгія, Болгарія, Хорватія, Чеська Республіка, Данія, Естонія, Угорщина, Люксембург, Латвія, Литва, Нідерланди, Норвегія, Польща, Румунія та Словаччина.