10 листопада 2017 року в Національному інституті стратегічних досліджень відбувся «круглий стіл» з питань розвитку громадянського суспільства, пріоритетів та завдань державно-громадської взаємодії. Участь у заході взяли представники міжнародних організацій, органів державної влади, провідних наукових установ та аналітичних центрів України, громадських об’єднань, засобів масової інформації.
У вітальному слові директор НІСД Володимир Горбулін наголосив
, що саме громадянське суспільство відстояло європейський шлях розвитку України наприкінці 2013 р. та створило величезний потенціал захисту Батьківщини в 2014-2015 роках через потужний волонтерський рух. Українська держава і українське суспільство зараз проходять цивілізаційний вибір – між реальною демократією і так званою «керованою демократією». Цей вибір - не лише тест на зрілість, а й тест на виживання. І цей тест держава і суспільство України зможуть пройти лише у тісній взаємній співпраці, взаємно посилюючи одне одного. В. Горбулін відзначив, що саме на таке взаємне посилення спрямована затверджена Указом Президента України Національна стратегія сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні на 2016 – 2020 роки, науковий супровід реалізації якої здійснює Національний інститут стратегічних досліджень.
Директор НІСД стисло зупинився на основних висновках 6-ої аналітичної доповіді про стан розвитку громадянського суспільства в Україні, яку підготував Інститут. По-перше, очікування громадян від держави стосуються питань соціального забезпечення, справедливості та правосуддя, захисту від зовнішньої агресії, гідного медичного обслуговування, наявності робочих місць, створення рівних правил для всіх при мінімальному втручанні держави в економіку. Водночас спостерігається посилення кризи довіри до органів влади, падіння матеріального добробуту, що формує радикальні настанови у частини українських громадян. Загальною небезпечною тенденцією є те, що люди починають звикати до безпринципності, правового нігілізму та популізму політиків, імітації боротьби з корупцією. Це спричиняє апатію, розчарування, протестні та міграційні настрої.
По-друге, про системність і ефективність практики взаємодії між органами публічної влади та організаціями громадянського суспільствами говорити ще зарано. Про формальність відносин свідчать неналежне проведення консультацій з громадськістю, неврахування пропозицій громадськості при розробленні та прийнятті політичних рішень, створення «кишенькових» громадських рад та поява так званої «імітаційної громадськості». Сьогодні вкрай затребуваним є реальне залучення громадян до вироблення та реалізації публічної політики. По-третє, потребує уваги резонансне питання щодо обов’язкового електронного декларування представниками громадських об’єднань. В аналітичній доповіді чітко зроблено наголос на необхідності його скасування та знаходженні компромісного варіанту щодо звітності організацій громадянського суспільства.
Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет
відзначив, що церква небайдужа до стану суспільства та до умов його життя. Церква хоч і поза політикою, але разом з народом та підтримує розвиток громадянського суспільства в Україні. Він зауважив, що між владою та громадянським суспільством повинна бути гармонія, яка базується на справедливості. Влада повинна виконувати свої обов’язки: служити народу, а не служити собі. Філарет зазначив, що у цьому є проблема, але це не означає, що влада взагалі нічого не робить для свого народу, своєї держави. За його словами, зараз українське суспільство має єднатись для того, щоб мати силу, насамперед, в захисті України від агресії. Він також підкреслив, що треба в середині змінити систему, бо вона корумпована. На його думку, необхідно з одного боку, захищати державу, а з іншого - наводити порядок у суспільстві. Громадянське суспільство повинне впливати і примушувати владу діяти на благо українського народу. За словами Філарета, «нам всім треба працювати для цього, не покладати надію тільки на владу... Тому нам треба єднатися і виконувати ті обов’язки, які покладені на всіх нас».
Заступник Глави Адміністрації Президента України Ростислав 
Павленко наголосив, що зараз настав час для рефлексії щодо рівня і змісту відносин між владою і громадянським суспільством із виходом на найбільш ефективні форми взаємодії, які б дозволили досягти єдиної мети – розвитку України як демократичної, європейської держави. На його думку, вперше за досить тривалий час, і істеблішмент, і громадянське суспільство поділяють єдині цінності. За останні три роки створено чимало майданчиків для взаємодії громадянського суспільства і держави. Зокрема, це Національна рада реформ, Рада регіонального розвитку, Координаційна рада сприяння розвитку громадянського суспільства, Рада національної єдності. Завершується робота над створенням фонду розвитку громадянського суспільства, відбуваються зміни в законодавстві, що стосується благодійної діяльності, спрощення господарської діяльності. Було зроблено системні і якісні зміни щодо прозорості державних органів і контролю відповідальності тих, хто уповноважений на виконання функцій держави. На думку Р. Павленка, для того, щоб створені механізми працювали більш ефективно, необхідно, щоб і представники громадянського суспільства, і представники держави, більш активно працювали над спільним порядком денним. Ці механізми повинні обслуговувати не абстрактну взаємодію, а мають бути спрямовані на вирішення конкретних питань.
Керівник програм «Українського незалежного центру політичних досліджень», директор проекту USAID «Громадяни в дії» Максим Лациба відзначив окремі проблемні питання розвитку громадянського суспільства. За його.jpg)
словами, останнім часом відсутня динаміка у розвитку молодіжних організацій і організацій школярів, недостатньо розвинутий сектор організацій захисту прав споживачів. На думку М. Лациби, необхідно більше розвивати сервіс секторних організацій, які надають соціальні послуги. Громадські організації в Україні мають розвивати свою спроможність виробляти соціальні послуги, а держава має делегувати їм цю функцію. Доповідач відзначив, що останнім часом дедалі більше людей виявляє активну громадянську позицію. Насамперед це помітно на місцевому рівні у створенні об’єднаних територіальних громад. М. Лациба також наголосив на важливості об’єднання зусиль громадських і релігійних організацій (щодо збору коштів, допомоги, в освітній діяльності, тощо). Головними задачами розвитку громадянського суспільства в Україні, на його думку, є налагодження партнерських відносин між державою і громадянським суспільством в управлінні державними справами, розбудова мережі різних форм організацій громадянського суспільства (особливо у нових сферах - захист споживачів, органи самоорганізації населення, молодіжний рух, тощо), розвиток співпраці між громадськими організаціями.
Координатор проекту «Громадянське суспільство задля розвитку демократії і прав людини в Україні» Представництва Програми розвитку ООН в Україні Олена Урсу зазначила, що програма розвитку ООН підтримує загальноукраїнський моніторинг реалізації Стратегії сприяння розвитку громадянського суспільства на регіональному рівні. ПРООН також розвиває мережу хабів – опорних організацій громадянського суспільства в Україні та допомагає їм пройти програму організаційного розвитку. Доповідачка підкреслила важливість такого напрямку, як надання соціальних послуг громадськими організаціями та відзначила заходи з його активізації в регіонах.
Керівник відділу громадянського суспільства Офісу Координатора проектів ОБСЄ в Україні Ольга Озерна зауважила, що між органами влади та організаціями громадянського суспільства бракує ефективної співпраці. Ймовірною причиною цього вона назвала брак адекватних дій чи законодавчої бази як основи для цієї співпраці. Проекти Офісу в Україні спрямовані на поліпшення цієї законодавчої бази на основі міжнародних практик та розвиток демократичних механізмів щодо співпраці органів влади та органів громадянського суспільства. О.Озерна також відзначила створення Національного фонду розвитку громадянського суспільства як механізму інституційної підтримки громадських організацій. На її думку, органи влади більш відкриті до співпраці з організаціями громадянського суспільства, ніж самі організації.
Пленарне засідання «круглого столу» пройшло під головуванням заступника директора НІСД Василя Яблонського,
який відзначив, що у громадянського суспільства традиційно високий рівень невдоволеності державою. На його думку, причина цього невдоволення не в тому, що держава не змінюється, а тому що громадянське суспільство висуває більш високий рівень вимог до держави. Розвивається і держава, і суспільство, таким чином відбувається суспільний поступ.
Голова Національного агентства України з питань державної служби, доктор політичних наук, професор Костянтин Ващенко у своєму виступі охарактеризував хід та основні результати реформи державного управління. Він також наголосив на важливості та відзначив виклики і можливості реформи децентралізації. К.Ващенко підкреслив, що одним із критеріїв якості державних рішень є врахування громадської думки під час їх розроблення та їх підтримка громадянським суспільством.
Заступник Міністра молоді та спорту України Олександр Ярема висловив переконання, що держава має позбавлятись певних функцій та делегувати їх організаціям громадянського суспільства або розвивати з ними партнерство через різноманітні інструменти. На його думку, у взаємовідносинах держави і громадянського суспільства дуже важливе питання довіри. Важливо робити кроки на зустріч, формувати спільний порядок денний. Як приклад він навів міжсекторальну співпрацю представників органів державної влади, організацій громадянського суспільства, міжнародних партнерів в рамках реалізації Національної стратегії сприяння розвитку громадянського суспільства. О. Ярема наголосив на важливості питань громадянської освіти та підтримки спроможності організацій громадянського суспільства, зокрема, молодіжних організацій. На його думку, мають з’явитися простори дружні для молоді, де молодь у вільний від навчання та роботи час може збиратися та реалізовувати свої ініціативи, отримувати нову інформацію, нові знання, нові навички. Міністерство працює над створенням таких платформ, які можуть стати «інкубаторами» громадських, молодіжних ініціатив.
Заступник директора Департаменту інформації та комунікацій з громадськістю – завідувач відділу Секретаріату Кабінету Міністрів України Наталія Окша зазначила, що органи виконавчої влади на центральному та обласному рівнях проводять до 800 консультацій з громадськістю на квартал, з них 50% відбувається шляхом електронних консультацій. Проте завжди виникає питання їх ефективності. На її думку, органи влади мають починати консультації з громадянами, представниками інститутів громадянського суспільства, науковцями, представниками підприємницького середовища ще на етапі формулювання проблеми. Це має бути відображено у проекті закону «Про публічні консультації», остання редакція якого була розроблена за участю представників громадянського суспільства за підтримки Офісу Координатора проектів ОБСЄ. Н. Окша відзначила основні новації законопроекту: проведення консультацій на ранньому етапі, а не тільки проектів актів; запровадження терміну «консультації зі всіма зацікавленими сторонами» замість «консультації з громадськістю», планування консультацій та інформування зацікавлених сторін про порядок їх проведення. Водночас, доповідачка зауважила, що законодавство не може вирішити всі питання. Навіть добре прописані процедури, які відповідають європейським і світовим стандартам, якщо вони не реалізовуються на практиці, просто не мають сенсу. Н. Окша також наголосила на важливості питання співпраці і навчання, як представників органів виконавчої влади, так і представників інститутів громадянського суспільства у веденні конструктивного діалогу.
Заступник директора Департаменту сімейної, гендерної політики та протидії торгівлі людьми - начальник відділу запобігання домашньому насильству Міністерства соціальної політики України Олександр Кулик наголосив на важливості співпраці з громадянським суспільством. За його словами, Міністерство соціальної політики залучає інститути громадянського суспільства до розробки та контролю виконання практично всіх проектів законів, інших нормативно-правових актів, в тому числі тих, що стосуються сімейної політики.
Керівник магістерської програми Національного університету «Києво-Могилянська Академія», доктор наук з державного управління, професор Валерій Тертичка зазначив, що влада орієнтується на чотири, максимум – вісім інструментів співпраці з громадськістю з тих що існують. На його думку, використання більшої кількості інструментів могло б розширити коло співпраці. Серед позитивних зрушень доповідач зазначив зміни в регламент, створення директоратів зі стратегічного планування та аналізу політики. В.Тертичка також зазначив про необхідність запровадження моніторингу оцінювання та аудиту виконавства. На його думку, цей напрям може зацікавити учасників громадянського суспільства щодо співпраці із владою.
Директор Державного інституту сімейної та молодіжної політики, кандидат педагогічних наук Ірина Пєша зазначила, що в країні втрачена система роботи з молоддю по груповій роботі, лідерській роботі. На її думку, починати роботу з молоддю вже запізно. Тут має підключатися освіта, тому що не можна стати демократичним за один день. За словами І. Пєшої, об’єднати громадянське суспільство, державні інституції може ідеологія.
Голова громадської організації «Українська Демократія» Марко Скакун у своєму виступі навів деякі результати дослідження взаємодії органів центральної виконавчої влади із громадськістю, проведене організацією. Зокрема, доповідач відзначив прогрес у розвитку електронної демократії в Україні та наголосив на необхідності внесення змін до Закону України «Про звернення громадян», визначення у чинному законодавстві порядку розгляду пропозиції громадських організацій органами державної влади, розробки та ухвалення нового закону про громадську експертизу органів державної влади.
Президент громадської організації «Академія політичних наук», доктор політичних наук Петро Мироненко наголосив на важливості аналітичних і наукових розробок у прийнятті державних рішень. Він також закликав громадські організації розвивати дослідницьку, видавничу діяльність.
Співкоординатор Платформи з питань захисту прав дітей та з питань взаємодії з місцевими громадами, громадська організація «Активна громадянська позиція» Наталя Омельченко повідомила про резолюцію «круглого столу» щодо обговорення проекту державної стратегії інтеграції внутрішньо-переміщених осіб, розроблену громадськими організаціями, та звернула увагу на проблемні моменти розгляду та врахування пропозицій громадських організацій органами державної влади.
Директор Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва Ірина Бекешкіна
зазначила, що після Революції Гідності, яка була витвором активних громадян, роль громадського сектору неймовірно зросла. Волонтери, добровольці, Реанімаційний пакет реформ почали активно втручатися в процес реформування, але потім все почало гальмуватись. Сталося це, на думку І.Бекешкіної, насамперед через збереження олігархічна-кланової економіки та корупції. Вона підкреслила, що без змін цих основних характеристик наша держава не може рухатися далі. За словами І. Бекешкіної, люди не бачать успіхів у реформах, зокрема у боротьбі з корупцією, і не довіряють владі. Тут повинна бути спільна робота влади і громадських організацій. Вона зазначила, що громадськість добилася дуже багато, зокрема, під тиском громадськості і закордонних партнерів було запроваджено електронне декларування. Те, що зараз відбувається, на думку І. Бекешкіної, це помста громадському сектору. Вона наголосила на необхідності негайного припинення переслідування антикорупційних активістів за сфабрикованими звинуваченнями, засудження дискредитаційних кампаній, що спрямовані проти антикорупційних активістів та громадських організацій; зміни законодавчих положень щодо електронного декларування громадських організацій.
Провідний науковий співробітник Інституту політичних і етнонаціональних досліджень імені І.Ф.Кураса НАН України, доктор політичних наук, професор Галина Зеленько продовжила міркування про існуючі кампанії з дискредитації громадських організацій. На її думку, це пов’язано із втручанням громадських організацій в сферу, що загрожує стабільності політичного режиму. При цьому вона наголосила, що коли йдеться про трансформацію від тоталітарного до демократичного режиму, громадянське суспільство в буквальному сенсі «відвойовує» сфери компетенції у держави і саме від громадянського суспільства залежить, якими будуть ці інструменти, механізми політичної участі.
Професор Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут», доктор політичних наук Лідія Смола звернула увагу на великі очікування від держави, що впливає на суспільні настрої. На її думку, є нагальна потреба в новому соціальному договорі. І тут, як зауважила науковець, представникам громадянського суспільства потрібно більш чітко артикулювати правила. Л. Смола у своїй доповіді порушила питання інтенсивної комунікації через соціальні мережі, які, на її думку, сьогодні стали інформаційним відбитком громадянської активності. Також науковець окремо відзначила існуючий високий протестний потенціал у суспільстві, наявність великої кількості зброї у населення та посттравматичний синдром внутрішньо переміщених осіб та учасників АТО, що може бути використано зацікавленими сторонами та сильно вплинути на процеси в країні.
Керівник Аналітичного центру – заступник Голови Всеукраїнської асоціації сприяння розвитку громадянського суспільства, директор Одеського інституту соціальних технологій, доцент ОРІДУ НАДУ при Президентові України, кандидат політичних наук Андрій Крупник наголосив на важливості реалізації Національної стратегії сприяння розвитку громадянського суспільства на практиці, насамперед на регіональному рівні, та розповів про моніторингову роботу органів виконавчої влади, що здійснюється в даному напрямку громадськими організаціями.
Директор програмної ініціативи «Демократична практика» Міжнародного фонду Олексій Орловський у своєму виступі зупинився на питаннях розвитку місцевої демократії в умовах реформи децентралізації, наголосивши на необхідності сприяти розвитку різноманітних форм і інструментів участі для налагодження діалогу громадськості з представниками органів влади.
Питання порядку денного «круглого столу» також розкрили у своїх виступах головний науковий співробітник відділу розвитку політичної системи НІСД, доктор політичних наук, професор Олександр Корнієвський; координатор Всеукраїнської мережі організацій та об’єднань внутрішньо переміщених осіб Роман Омельченко; доцент Національної академії державного управління при Президентові України, кандидат політичних наук Андрій Круглашов; доцент кафедри менеджменту і адміністрування Харківського національного університету міського господарства імені О. М. Бекетова, доктор наук з державного управління Тетяна Бєльська; завідувач кафедри філософії та соціально-гуманітарних дисциплін Чернігівського національного технологічного університету, кандидат історичних наук, доцент Олександр Крук; головний консультант Головного департаменту з питань внутрішньої політики Адміністрації Президента України Володимир Максимович; член правління громадської організації «Українська альтернатива» Валентин Хохлов; голова Соборного Патріаршого товариства Святого Рівноапостольного Великого Київського князя Володимира, радник по зв’язках з державними органами Патріаршої Курії УГКЦ Михайло Канафоцький.
