27 червня 2017 року в Національному інституті стратегічних досліджень відбувся круглий стіл «Безпекові виміри освітньої політики». Для обговорення було запропоновано аналітичну доповідь відділу гуманітарної безпеки НІСД «Безпекові виміри освітньої політики: світовий досвід і українські реалії».
До участі в дискусії були запрошені провідні науковці, експерти, представники Адміністрації Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, представники НАН України, НАПН України, навчальних закладів, інших установ та організацій.
Засідання круглого столу відкрив модератор заходу – заступник директора Національного інституту стратегічних досліджень Василь Яблонський.
Аналітичну доповідь «Безпекові виміри освітньої політики: світовий досвід і українські реалії», представила завідувач відділу гуманітарної безпеки НІСД Тетяна Черненко.
Презентація аналітичної доповіді.
Тетяна Черненко відзначила, що питання освітньої політики, зокрема, її безпекового виміру до цього часу залишається дискусійним серед громадськості та фахівців, які займаються безпосередньо питаннями національної безпеки, оскільки до останнього часу безпекова політика будувалася на пріоритетності силового блоку. Проте прийняття Стратегії національної безпеки окреслило нові тенденції в цій сфері, в т. ч. такі, що прямо корелюють із питаннями освітньо-наукової сфери. Серед загроз національній безпеці в гуманітарній царині було особливо визначено інформаційно-психологічну складову «гібридної війни», фальшування української історії, формування російськими ЗМІ викривленої інформаційної картини світу у свідомості споживачів їх інформаційного продукту. З огляду на сказане, вона резюмувала, що в контексті триваючої світової гібридної війни, фахівці відділу гуманітарної безпеки, працюючи над доповіддю, намагалися визначити чіткі критерії національної безпеки в освітній сфері (зокрема, спираючись на міжнародний досвід).
Головний консультант відділу гуманітарної безпеки НІСД Сергій Зубченко в своєму виступі наголосив, що гуманітарна політика (в т. ч. освітня політика як її органічна складова) є невід’ємною частиною політики національної безпеки України. Відтак, ілюзії стосовно того, що освіта може бути «поза політикою», є практично шкідливими. Події останніх чотирьох років (зокрема, на окупованих Росією територіях ОРДЛО та анексованому Криму) переконливо підтвердили, що «гуманітарна зброя» (освіта, наука, культура, релігія тощо) є серйозним чинником у війнах подібного типу. Враховуючи це, він підкреслив, що пріоритет в системі освіти має надаватися: 1) кадровим питанням – задля недопущення використання освітніх установ як майданчиків поширення антиукраїнської пропаганди та міфологем «русского мира»; 2) формуванню вміння оцінювати, аналізувати і порівнювати, що є критично важливим, відповідно до European Qualification Framework (в той час як самі знання, розуміння і їх застосування є всього лише базовими навичками); 3) використанню безпекового та національно-консолідаційного потенціалу дисциплін гуманітарного циклу (через вдосконалення навчальних програм з української мови та літератури, запровадження елементів сучасної медіаосвіти в наявні навчальні курси, особливого акценту на курси історії, правознавства та суспільствознавства); 4) реалізації освітніх прав мешканців Донбасу та Криму (особливо, молоді), забезпеченню роботи евакуйованих внаслідок російської збройної агресії закладів освіти.
Аналітична доповідь викликала активну фахову дискусію.
Перший віце-президент НАПН України Володимир Луговий відзначив актуальність та значущість доповіді, яка справляє інтегральне враження, є досить професійною, якісною та фахово виконаною. Вона охоплює ключові проблемні зони, які є зараз в освітній сфері, містить коректні акценти щодо запозичення передового досвіду. В. Луговий також поінформував учасників про перебіг розгляду проекту Закону України «Про освіту», вказав на існуючі проблеми в аспекті ресурсного забезпечення функціонування вітчизняної освіти і науки.
Президент Міжнародної асоціації позашкільної освіти Олена Биковська в своєму виступі підкреслила важливість питання розвитку освіти для гарантування національної безпеки. Адже освіта є «містком» між людиною і державою, інструментом домінування держави в світі, складовою соціальної системи і систем нижчого порядку. Вона констатувала наявність значних проблем в українській освіті, що вимагає посиленої державної уваги до формування та реалізації освітньої політики, а також наголосила на важливості та необхідності широкого оприлюднення представленої на круглому столі доповіді НІСД.
Заступник директора Інституту соціальної та політичної психології НАПН України Зінаїда Сіверс закцентувала увагу присутніх на тому, що останнім часом на рівні держави приділяється чимала увага реформуванню освіти. Проте, на її думку, при цьому необхідно розрізняти політику в галузі освіти та власне освітню політику (як більш широку категорію, яка включає в себе різні освітні компоненти та освітні впливи різних напрямків внутрішньої політики – економічної, соціальної, інформаційної тощо). Вона також зупинилася на деяких проблемних питаннях вищої освіти, наголосивши на необхідності законодавчого закріплення преференцій і вимог для суб’єктів, які вкладають гроші в освіту; формування медіа-культури громадян (в першу чергу молоді, представників ЗМІ); розвитку інтелектуальних компетентностей молодого покоління.
Доцент кафедри Київського Національного лінгвістичного університету Наталія Сердюк в своєму виступі підкреслила важливість питання забезпечення освітніх прав ВПО, зокрема дітей-переселенців та окреслила деякі практичні проблеми впровадження Болонської системи, правової освіти у середній та вищій школі, формування правової культури в Україні, наголосивши на незадовільному рівні державного фінансування освіти і науки в Україні, неприпустимості скорочення видатків на гуманітарну сферу – освіту, науку, культуру.
Головний науковий співробітник відділу профільного навчання Інституту педагогіки НАПН України Микола Піддячий звернув увагу присутніх на необхідності чіткого визначення, які знання, навички, компетенції, якості і цінності варто розвивати в учня/студента задля виховання гармонійної особистості (особливо в період з 14 до 18 років, коли формується психологічна сфера молодої людини). Наразі компетентісний підхід в системі загальної середньої освіти організований досить дискусійно. Також він наголосив на необхідності цілісного подання освітніх компонентів для учнів, чіткішого визначення моделі розвитку освіти – соціально-орієнтованої або професійно-орієнтованої, а також висловив пропозицію щодо внесення в узагальнену статистично-аналітичну довідку з освіти показників, які стосуються формування психологічної сфери.
Завідувач сектору науково-освітньої політики відділу гуманітарної безпеки НІСД Микола Карпенко в своїй репліці зауважив, що критика Болонської системи спрямована не проти Болонського процесу як такого, а проти методів запровадження цієї системи. Зокрема, це стосується скорочення навчальних годин у професорсько-викладацького складу вищої школи. Адже в країнах із розвинутою освітньою системою співвідношення роботи з викладачем і самостійної роботи складає 1 до 6. Проте наразі є недоліки в запровадженні Болонської системи в Україні, вона запроваджується фрагментарно і спорадично. Натомість, більш продумане і послідовне її впровадження в усіх компонентах дозволить зняти більшість критичних зауважень.
Завідувач кафедри психології і педагогіки НПУ ім. М.П. Драгоманова Інна Лапченко вказала на проблему відсутності наступності в початковій, середній і вищій школах, проблему кадрового забезпечення системи освіти та освітнього процесу, а також необхідність вдосконалення існуючої системи ЗНО з урахуванням компетентісного підходу в освіті.
Провідний науковий співробітник сектору науково-освітньої політики відділу гуманітарної безпеки НІСД Сергій Здіорук зауважив низку важливих аспектів стосовно участі релігійних організацій в освітньому процесі (зокрема, громадянської освіти). Серед іншого, він наголосив на недостатньому розумінні серед деяких представників державної влади в Україні загроз, які несе УПЦ (МП) (організаційно підпорядкована РПЦ), котра перманентно намагається формувати громадську думку у вигідному для Росії ключі.
Заступник директора Національного інституту стратегічних досліджень Василь Яблонський, підсумовуючи обговорення, подякував всім учасникам та зазначив, що дискусія допомогла у цілісному осмисленні ключових викликів і загроз в освітній сфері України та їх вплив на національну безпеку, визначення пріоритетів освітньої політики Української Держави в сучасних суспільно-політичних умовах.