"Російські ініціативи для загальноєвропейської безпеки". Аналітична записка



Анотація


Матеріал присвячено розгляду останніх ініціатив Російської Федерації у сфері європейської безпеки: проекту „Договору про європейську безпеку” (проект ДЄБ) та реформуванню ОБСЄ („процес Корфу”). Здійснено аналіз проекту ДЄБ, розглянуто суперечливі аспекти цього документа та його основні недоліки. Проаналізовано основні цілі Росії в контексті просування проекту ДЄБ. На основі аналізу останніх тенденцій „процесу Корфу” окреслено перспективи подальшого перебігу реформування ОБСЄ.

 

Зроблено висновки щодо можливостей реалізації російських ініціатив, їх наслідків для України та дані відповідні рекомендації.

 

РОСІЙСЬКІ ІНІЦІАТИВИ ДЛЯ ЗАГАЛЬНОЄВРОПЕЙСЬКОЇ БЕЗПЕКИ

 

Розвиток системи європейської безпеки в останні роки зазнав суттєвих змін. Розширення Північноатлантичного альянсу та ЄС, що було характерною особливістю безпекових процесів у Європі, сповільнилося і, можна сказати, перейшло у фазу очікування та переосмислення. Україна залишилася поза межами ефективної системи колективної безпеки на невизначений час.

 

Разом з тим, активізується політика Російської Федерації на європейському безпековому напрямі. Росія пропонує власне бачення системи політико-безпекових відносин у Європі та просуває відповідні ініціативи.  Метою даної політики є створення таких механізмів взаємодії на європейському просторі, які дозволять Росії впливати на прийняття політико‑безпекових рішень європейськими країнами.

 

В цьому контексті безпосередньо України стосується прагнення Росії закріпити зону пострадянського простору як сферу своїх особливих інтересів. Задля цього реалізуються два підходи, спрямовані на: 1) обмеження активності держав ЄС і НАТО на цьому просторі через зобов’язання в межах нових міжнародно-правових документів; 2) позбавлення держав пострадянського простору можливості реалізовувати зовнішню політику, виходячи з власних національних інтересів.

 

Аналіз російських безпекових ініціатив, що є метою даної аналітичної записки дозволить: 1) оцінити можливі наслідки від їх практичної реалізації для безпекової політики України; 2) запропонувати кроки, спрямовані на упередження потенційних негативних результатів.

 

Видимої активності політика Російської Федерації набула протягом двох останніх років. Російські пропозиції неодноразово озвучувалися на міжнародних конференціях, під час важливих зустрічей на високому рівні. Їх суть зводилася до тез про „неподільність європейського безпекового простору” та про „неприйнятність забезпечення власної безпеки за рахунок безпеки інших країн”, робився наголос на неефективності „блокових підходів” у сфері безпеки, зазначалася необхідність укладання нового повномасштабного договору про європейську безпеку.

 

Довідково: найбільш важливими виступами президента РФ щодо європейської безпеки є:

· Выступление на встрече с представителями политических, парламентских и общественных кругов Германии. 5 июня 2008 г., Берлин. http://news.kremlin.ru/transcripts/320

· Выступление на конференции по вопросам мировой политики. 8 октября 2008 г., Эвиан. http://www.kremlin.ru/transcripts/1659

· Выступление Президента РФ Д. Медведева в Университете Хельсинки и ответы на вопросы аудитории. 20 апреля 2009 г. http://www.kremlin.ru/appears/2009/04/20/2258_type63374type63376type63377_215266.shtml 

 

Сприятливим контекстом для реалізації нових ініціатив РФ у сфері європейської безпеки була тривала відсутність згоди між державами-членами ЄС щодо ключових аспектів подальшого розвитку Євросоюзу, в тому числі стосовно розширення ЄС і неспроможність союзників по НАТО дати адекватну відповідь щодо бачення ролі Альянсу у сучасному світі, неузгодженість їх позицій щодо низки питань.

 

Останнім часом у середовищі російської політичної еліти панує переконання щодо необхідності укладання „великого європейського договору про безпеку”. Ця ідея була закріплена в основному зовнішньополітичному документі РФ – Концепції зовнішньої політики Російської Федерації[1]. Однак, влітку 2009 р. поряд з питанням укладання Договору про європейську безпеку російська сторона підняла проблему реформування ОБСЄ[2].

 

Оскільки Росія наголошує на тому, що проект ДЄБ і реформування ОБСЄ не є тотожними сферами, хоча і мають взаємодоповнюючий характер[3], доцільно розглядати ці ініціативи окремо.

 

Проект „Договору про європейську безпеку”

29 листопада 2009 р. Президент РФ Д. Мєдвєдєв представив російський проект „Договору про європейську безпеку” (далі ДЄБ) (див. Додаток 1). Його мета визначена в преамбулі – „створити дійсні та оперативні механізми взаємодії для врегулювання суперечок і розбіжностей, що виникають, зняття занепокоєнь, вироблення адекватної реакції на виклики та загрози у сфері безпеки”. Ця теза цілком відповідає російській позиції щодо недієздатності діючих організацій та майданчиків у безпековій сфері[4].

 

Аналіз тексту документа приводить до наступних висновків:

 

1. Проект ДЄБ обмежується сферою жорсткої безпеки.

Президент РФ у своїх виступах висловлював переконання, що новий договір може розглядатися як договір „Хельсінкі плюс”, тобто підтверджувати та розвивати раніше узгоджені принципи, включати розроблення ефективних інструментів застосування хельсінкського процесу, але „вже у ХХІ столітті ... з урахуванням появи нових суб'єктів міжнародного права”[5]. Однак в якості основної загрози в ДЄБ вбачається військова агресія проти учасника договору. Цим, відповідно, і зумовлені механізми взаємодії учасників договору, зокрема, ст. 7 передбачається право на колективну оборону.

 

2. Суттєвим недоліком документа є декларативний характер окремих положень ДЄБ і відсутність термінологічних роз'яснень.

Так, у ст. 1 закріплений принцип „неділимості безпеки”. Механізм дотримання цього принципу учасниками договору визначений у ст. 2. Водночас його недієвість заздалегідь зумовлена можливістю різних трактувань щодо „дій, які суттєво зачіпають безпеку одного або декількох Учасників даного Договору”.

 

Така неоднозначність знижує дієвість іншого, передбаченого ДЄБ механізму взаємодії- можливості подання учасником договору «запиту щодо надання інформації стосовно заходів законодавчого, адміністративного чи організаційного характеру, які здійснюються іншим учасником, і які, на думку того, хто здійснює запит, зачіпають його безпеку» (Ст. 3, П. 1).

 

3. Додаткового роз'яснення потребують наступні положення ДЄБ:

  • про обов’язковість рішень конференції учасників і надзвичайної конференції учасників. Положеннями ДЄБ передбачено те, що Конференції є правочинними, якщо у їх роботі беруть участь в першому випадку дві третини учасників, у другому – чотири п'ятих складу учасників. В обох випадках рішення приймаються консенсусом і є обов’язковими. Однак не зрозумілою залишається „обов’язковість” цих рішень для тих учасників, які відмовилися брати участь у конференціях;

· про можливість отримати відповідь на запит щодо заходів законодавчого, адміністративного та організаційного характеру відповідно до Пункту 1 ст. 3. Стаття не передбачає зобов'язання надати відповідь на цей запит;

· про склад Учасників ДЄБ. Стаття 10 дає досить розмите тлумачення географічної приналежності держав, щоі можуть стати учасниками договору – „від Ванкувера до Владивостока”.

 

Відповідно до здійсненого аналізу можна стверджувати, що наявність значних недоліків в пропонованому Росією проекті ДЄБ робить неперспективним обговорення його як цілісного документа, що ляже в основу масштабного договору про європейську безпеку. Можна прогнозувати, що міжнародна спільнота обмежиться лише незначними критичними коментарями.

 

Очевидність такого висновку свідчить про те, що Росія не очікує на прийняття подібного міжнародного договору в найближчій перспективі. Вірогідною ціллю представлення проекту ДЄБ було “затягування часу” та чергове виголошення російських вимог у сфері європейської безпеки.

 

Реформування ОБСЄ

Іншим напрямом російської зовнішньополітичної активності в європейській безпековій сфері стала ідея щодо реформування ОБСЄ. Певні пропозиції були висловлені Міністром закордонних справ РФ С. Лавровим ще 23 червня 2009 р. на відкритті Щорічної конференції ОБСЄ з огляду проблем у сфері безпеки у Відні. Міністр зазначив, що проблема європейської безпеки могла б бути легко вирішена шляхом забезпечення „послідовної інституалізації ОБСЄ, перетворення її в повноцінну регіональну організацію за змістом Глави VIII Статуту ООН. Тобто ОБСЄ займалася б всім спектром проблем в Євро-Атлантиці і, насамперед забезпечувала б у регіоні – на основі юридичних зобов'язань – відкриту систему колективної безпеки[6].

 

На наступному неформальному саміті міністрів іноземних справ держав-членів ОБСЄ на о. Корфу (Греція) 27 червня 2009 р. за спільною згодою започаткувався новий діалог з питань європейської безпеки, т.зв. „процес Корфу”.

 

Станом на сьогодні, в тому числі за результатами 17-ої Наради міністрів ОБСЄ (1-2 грудня 2009 р.), зрозуміло, що „процес Корфу” буде досить тривалим і доповнюватиметься роботою над вирішенням протиріч в питаннях Договору про СНО та ДЗЗСЄ. Саме оновлення ОБСЄ вірогідно полягатиме в прийнятті статуту цієї організації та перегляду/підтвердження її міжнародно-правового інструментарію (в тому числі Хельсінкського Заключного Акта).

 

Варто зауважити, що російська сторона під час 17-ої Наради ОБСЄ не піднімала питання про важливість надання організації юридичних повноважень у сфері безпеки. Водночас наголошувалося на необхідності прийняття статуту ОБСЄ[7].

 

Потреба вдосконалення роботи ОБСЄ усвідомлюється усіма країнами-учасницями, що і зумовило загальне схвалення „процесу Корфу”. Водночас держави-члени ЄС і НАТО не бачать необхідності в переформатуванні основ і механізмів європейської безпеки таким чином, як це пропонується проектом ДЄБ. Відповідно до їх позиції діючі механізми (насамперед НАТО) є цілком адекватними і потребують лише певної корекції.

 

Аналіз динаміки розвитку позиції РФ стосовно переформатування системи європейської безпеки приводить до висновку, що для Росії ідея перетворення ОБСЄ на організацію з широкими повноваженнями у сфері безпеки має другорядний характер порівняно з ДЄБ.

 

Водночас аналіз висловлювань офіційних осіб російського МЗС з приводу системи європейської безпеки дає підстави зробити висновок, що де-факто Росія прагне обмежити її обговорення діалогом лідерів таких організацій: ЄС, ОБСЄ, НАТО, ОДКБ, СНД. Даний формат відповідає інтересам Росії, оскільки дві з п'яти названих організацій цілковито підтримуватимуть її ініціативи. Таким чином, незважаючи на засудження „блокового підходу” в європейській безпеці, російські пропозиції не знімають цей, на думку росіян, основний її недолік. Наслідком обмеження діалогу щодо європейської безпеки згаданими вище суб’єктами переговорного процесу матиме результатом розділення його учасників на два блоки, що протистояли б один одному – держави ЄС і НАТО з одного боку і держави СНД та ОДКБ з іншого. Поза тим існуватиме група буферних країн, що будуть позбавлені можливості вести незалежну зовнішню та безпекову політику. Україна належатиме до їх числа.

 

Висновки

Ініціативи Російської Федерації у сфері європейської безпеки мають єдину мету – отримання Росією контролю над прийняттям політико-безпекових рішень в Європі. На даний момент активність спостерігається на двох напрямах – реформування ОБСЄ та робота над ДЄБ.

 

Реформування ОБСЄ знаходить всезагальну підтримку учасників і має вигляд „процесу Корфу” – регулярних зустрічей для обговорення актуальних питань покращення функціональності організації. Перспективним питанням для обговорення та вирішення у найближчий час може стати прийняття статуту ОБСЄ.

 

Реформування ОБСЄ розглядається державами ЄС і НАТО як найбільш прийнятний варіант для переформатування європейської системи безпеки й надання їй всеохоплюючого характеру. З іншого боку, деяка пасивність РФ у цьому питанні може говорити про те, що дійсно всеохоплюючий характер європейської безпеки не є в російських інтересах. Ця теза знаходить підтвердження у намаганні РФ перевести обговорення важливих безпекових питань у формат діалогу керівників ЄС, НАТО, ОБСЄ, СНД та ОДКБ. Для України, зокрема, це становить загрозу зменшення впливу на процес трансформації європейської системи безпеки.

 

Найімовірніше проект ДЄБ, представлений російською стороною 29 листопада 2009 р. буде відхилений державами ЄС та НАТО, що однак не заперечує дискусію навколо піднятих у договорі питань. Суттєвою перешкодою для укладання повномасштабного ДЄБ є також розходження між Росією та іншими державами‑учасницями ОБСЄ у питанні визнання Абхазії та Пд. Осетії, що однак не стоїть на заваді співробітництва між сторонами в цілому. Очевидно, що РФ і не розраховувала на прийняття саме такого документа. Однак слід очікувати подальшого просування головних ідей договору: 1) можливості отримання Росією контролю над політико‑безпековими рішеннями європейських держав; 2) обмеження числа активних учасників європейської безпеки колом впливових держав. Наслідком цього для України стало б суттєве зменшення її впливу на розвиток європейської системи безпеки та втрата можливостей реалізації суверенної зовнішньої та безпекової політики.

 

Цілком вірогідним залишається укладання подібного договору у середньостроковій перспективі (5-10 років). Ймовірно такий договір матиме вигляд угоди між НАТО та ОДКБ і фактично означатиме закріплення „сфер інтересів у Європі”. Такий розвиток подій є небажаним для України, оскільки негативно впливатиме на реалізацію її стратегії євроатлантичної інтеграції.

 

Відділ зовнішньополітичних стратегій

(О. Снігир) 

 

Додаток 1

ДОГОВОР О ЕВРОПЕЙСКОЙ БЕЗОПАСНОСТИ

(Проект)

Участники настоящего Договора,

 

стремясь развивать отношения в духе дружбы и сотрудничества в соответствии с международным правом;

 

руководствуясь принципами, содержащимися в Уставе Организации Объединенных Наций, Декларации о принципах международного права, касающихся дружественных отношений и сотрудничества между государствами в соответствии с Уставом Организации Объединенных Наций 1970 г., Хельсинкском Заключительном акте Совещания по безопасности и сотрудничеству в Европе 1975 г., а также положениями Манильской декларации о мирном разрешении международных споров 1982 г., Хартии Европейской безопасности 1999 г.;

 

напоминая о недопустимости в их взаимных, как и в целом в международных отношениях, применения силы или угрозы силой как против территориальной целостности или политической независимости любого государства, так и каким-либо другим образом, несовместимым с целями и принципами Устава Организации Объединенных Наций;

 

признавая и поддерживая роль Совета Безопасности Организации Объединенных Наций, на который возложена главная ответственность за поддержание международного мира и безопасности;

 

признавая необходимость объединения усилий для эффективного реагирования на современные вызовы и угрозы безопасности в глобализированном и взаимозависимом мире;

 

имея в виду создать действенные и оперативно запускаемые механизмы взаимодействия для урегулирования возникающих вопросов и разногласий, снятия озабоченностей, выработки адекватной реакции на вызовы и угрозы в области безопасности,

 

договорились о нижеследующем:

 

Статья 1

В соответствии с настоящим Договором его Участники сотрудничают на основе принципов неделимой и равной безопасности, ненанесения ущерба безопасности друг друга. Любые меры в области безопасности, принимаемые каждым Участником настоящего Договора индивидуально либо совместно с другими Участниками, в том числе в рамках международной организации, военного союза или коалиции, осуществляются с учетом интересов безопасности всех других Участников. В целях реализации этих принципов и укрепления безопасности друг друга Участники действуют в соответствии с настоящим Договором.

 

Статья 2

1. Участник настоящего Договора не осуществляет действий или мероприятий, существенно затрагивающих безопасность одного или нескольких Участников настоящего Договора, не участвует в них или не поддерживает их.

 

2. Участник настоящего Договора, являющийся членом военных союзов, коалиций или организаций, добивается того, чтобы такие союзы, коалиции и организации соблюдали принципы, содержащиеся в Уставе Организации Объединенных Наций, Декларации о принципах международного права, касающихся дружественных отношений и сотрудничества между государствами в соответствии с Уставом Организации Объединенных Наций, Хельсинкском заключительном акте, Хартии европейской безопасности и других документах по безопасности и сотрудничеству в Европе, принятых в Организации по безопасности и сотрудничеству в Европе, а также статье 1 настоящего Договора, и чтобы решения, принимаемые в рамках таких союзов, коалиций и организаций, не затрагивали существенным образом безопасность одного или нескольких Участников настоящего Договора.

 

3. Участник настоящего Договора не допускает использования его территории, а также не использует территорию другого Участника в целях подготовки или осуществления вооруженного нападения против одного или нескольких Участников настоящего Договора, или иных действий, существенно затрагивающих безопасность другого Участника или нескольких Участников настоящего Договора.

 

Статья 3

1. Участник настоящего Договора вправе по дипломатическим каналам или через Депозитария обратиться к другому Участнику с запросом о предоставлении информации относительно принимаемых этим другим Участником существенных мер законодательного, административного или организационного характера, которые, по мнению запрашивающего Участника, затрагивают его безопасность.

 

2. О запросе, упомянутом в пункте 1 настоящей статьи, и содержании ответа на него Участники информируют Депозитария, который доводит эту информацию до сведения других Участников.

 

3. Ничто в настоящей статье не препятствует Участникам предпринимать иные действия, обеспечивающие открытость и взаимное доверие в их взаимоотношениях.

 

Статья 4

Учреждается следующий механизм рассмотрения вопросов, затрагивающих предмет настоящего Договора, а также разногласий и споров, которые могут возникнуть между его Участниками в связи с его толкованием и применением:

а) консультации Участников;

b) Конференция Участников;

c) Чрезвычайная Конференция Участников.

 

Статья 5

1. Участник настоящего Договора, по мнению которого существует нарушение или угроза нарушения его положений другим Участником или Участниками, либо у которого имеется любой иной вопрос, касающийся предмета настоящего Договора и требующий, по его мнению, рассмотрения его совместно с другим Участником или Участниками, может направить предложение о проведении консультаций Участнику или Участникам, которых он сочтет заинтересованными в рассмотрении вопроса. Информация о таком предложении одновременно доводится его автором до сведения Депозитария, который информирует о нем всех Участников.

 

2. Такие консультации начинаются как можно ранее, но не позднее (…) дней со дня, когда Участник получит соответствующее предложение, если в нем не будет указан более поздний срок.

 

3. Любой Участник, который не был приглашен принять участие в консультациях, вправе принять в них участие по собственной инициативе.

 

Статья 6

1. Любой участник консультаций, указанных в статье 5 настоящего Договора, вправе после их проведения предложить Депозитарию созвать Конференцию Участников с целью рассмотрения вопроса, бывшего предметом упомянутых консультаций.

 

2. Конференция Участников созывается Депозитарием, если предложение о ее проведении поддерживается не менее чем (двумя) Участниками настоящего Договора, в течение (…) дней после получения соответствующего запроса.

 

3. Конференция Участников является правомочной, если в ней участвуют не менее двух третей Участников настоящего Договора. Решения Конференции Участников принимаются консенсусом и являются обязательными.

 

4. Конференция Участников принимает свои правила процедуры.

 

Статья 7

1. Если произойдет вооруженное нападение на Участника настоящего Договора или возникнет угроза такого нападения, незамедлительно осуществляются действия, предусмотренные пунктом 1 статьи 8 настоящего Договора.

 

2. Без ущерба для положений статьи 8 настоящего Договора Участник вправе рассматривать вооруженное нападение на другого Участника как вооруженное нападение на него самого. В порядке осуществления права на самооборону в соответствии со статьей 51 Устава Организации Объединенных Наций он вправе предоставить Участнику, на которого совершено вооруженное нападение, с его согласия, необходимую помощь, включая военную, до тех пор, пока Совет Безопасности Организации Объединенных Наций не примет мер, необходимых для поддержания международного мира и безопасности. О мерах, принятых Участниками настоящего Договора при осуществлении права на самооборону, незамедлительно сообщается Совету Безопасности Организации Объединенных Наций.

 

Статья 8

1. В случаях, предусмотренных статьей 7 настоящего Договора, Участник, на которого совершено вооруженное нападение или в отношении которого существует угроза такого нападения, информирует об этом Депозитария, который незамедлительно созывает Чрезвычайную Конференцию Участников для определения необходимых коллективных мер.

 

2. В случае отсутствия у Участника, подвергшегося вооруженному нападению, возможности информировать об этом Депозитария, любой другой Участник вправе обратиться к Депозитарию с требованием о созыве Чрезвычайной Конференции Участников, в каковом случае применяется процедура, предусмотренная в пункте 1 настоящей статьи.

 

3. По решению Чрезвычайной Конференции Участников на нее могут быть приглашены третьи государства и международные организации и иные заинтересованные стороны.

 

4. Чрезвычайная Конференция Участников является правомочной, если в ней участвуют не менее четырех пятых Участников настоящего Договора. Решения Чрезвычайной Конференции Участников принимаются единогласно и являются обязательными. В случае если вооруженное нападение совершено Участником настоящего Договора либо от него исходит угроза такого нападения, голос этого Участника не включается в общее число голосов Участников при принятии решения.

 

5. Чрезвычайная Конференция Участников принимает свои правила процедуры.

 

Статья 9

1. Настоящий Договор не затрагивает и не будет толковаться как затрагивающий главную ответственность Совета Безопасности Организации Объединенных Наций за поддержание международного мира и безопасности, а также права и обязательства Участников, вытекающие из Устава Организации Объединенных Наций.

 

2. Участники настоящего Договора подтверждают, что их обязательства, вытекающие из других действующих на дату подписания настоящего Договора международных соглашений в области безопасности, не противоречат настоящему Договору.

 

3. Участники настоящего Договора не принимают международных обязательств, которые не совместимы с настоящим Договором.

 

4. Настоящий Договор не затрагивает права любого Участника на нейтралитет.

 

Статья 10

Настоящий Договор открыт для подписания с (…) по (…) в (…) всеми государствами евроатлантического и евразийского пространства от Ванкувера до Владивостока и следующими международными организациями: Европейским союзом, Организацией по безопасности и сотрудничеству в Европе, Организацией Договора о коллективной безопасности, Организацией Североатлантического договора, Содружеством Независимых Государств.

 

Статья 11

1. Настоящий Договор подлежит ратификации подписавшими его государствами и утверждению или принятию подписавшими его международными организациями. Соответствующие уведомления об этом передаются Депозитарию, которым является Правительство (…).

 

2. Международная организация в уведомлении о принятии или утверждении настоящего Договора очерчивает сферу своей компетенции в отношении регулируемых Договором вопросов.

Упомянутая международная организация незамедлительно сообщает Депозитарию о любом соответствующем изменении сферы своей компетенции.

 

3. Государства, указанные в статье 10 настоящего Договора, которые не подписали его в период, указанный в той же статье, могут присоединиться к настоящему Договору путем передачи соответствующего уведомления Депозитарию.

 

Статья 12

1. Настоящий Договор вступает в силу через (десять) дней с даты сдачи на хранение Депозитарию (двадцать пятого) уведомления в соответствии с его статьей 11.

 

2. Для каждого государства или международной организации, которые ратифицируют, принимают или утверждают настоящий Договор или присоединяются к нему после сдачи на хранение Депозитарию (двадцать пятого) уведомления о ратификации, принятии, утверждении или присоединении, настоящий Договор вступает в силу на (десятый) день после даты сдачи на хранение Депозитарию таким государством или организацией соответствующего уведомления.

 

Статья 13

1. К настоящему Договору после его вступления в силу с согласия всех Участников настоящего Договора может присоединиться любое государство и любая международная организация путем передачи соответствующего уведомления Депозитарию.

 

2. Для присоединяющегося государства или международной организации настоящий Договор вступает в силу через (180) дней с даты сдачи на хранение Депозитарию документа о присоединении при условии, что за указанный период ни один из Участников не направит письменного уведомления Депозитарию о своем возражении против такого присоединения.

 

Статья 14

Каждый Участник вправе выйти из настоящего Договора, если он решит, что относящиеся к содержанию настоящего Договора исключительные обстоятельства поставили под угрозу его высшие интересы. О намерении выйти из настоящего Договора Участник сообщает Депозитарию не менее чем за (…) дней до предполагаемого выхода. В уведомление, направляемое Депозитарию, Участник включает заявление об исключительных обстоятельствах, которые этот Участник рассматривает как поставившие под угрозу его высшие интересы.



[1] Концепция внешней политики Российской Федерации. http://kremlin.ru/text/docs/2008/07/204108/shtml (неофіційний переклад)

[2] Выступление Министра иностранных дел России С. В. Лаврова на открытии Ежегодной конференции ОБСЕ по обзору проблем в области безопасности, Вена, 23 июня 2009 года (996-23-06-2009). ВЫЗОВЫ ЖЕСТКОЙ БЕЗОПАСНОСТИ В ЕВРО-АТЛАНТИКЕ. РОЛЬ ОБСЕ В СОЗДАНИИ УСТОЙЧИВОЙ И ЭФФЕКТИВНОЙ СИСТЕМЫ БЕЗОПАСНОСТИ. http://www.mid.ru/brp_4.nsf/2fee282eb6df40e643256999005e6e8c/aded9c34ee795d2bc32575de003decd1?OpenDocument

[3]Выступление директора Департамента общеевропейского сотрудничества МИД России В. И. Воронкова на общем заседании Форума ОБСЕ по вопросам сотрудничества в области безопасности и Постоянного Совета ОБСЕ, 15 сентября 2009 г. http://www.mid.ru/brp_4.nsf/0/4F87D13A9F5EE371C32576330045DCBE

[4] Выступление Президента РФ Д. Медведева в Университете Хельсинки и ответы на вопросы аудитории. 20 апреля 2009 г. http://www.kremlin.ru/appears/2009/04/20/2258_type63374type63376type63377_215266.shtml

[5] Там само

[6] Выступление Министра иностранных дел России С.В. Лаврова на открытии Ежегодной конференции ОБСЕ по обзору проблем в области безопасности, Вена, 23 июня 2009 года (996-23-06-2009). ВЫЗОВЫ ЖЕСТКОЙ БЕЗОПАСНОСТИ В ЕВРО-АТЛАНТИКЕ. РОЛЬ ОБСЕ В СОЗДАНИИ УСТОЙЧИВОЙ И ЭФФЕКТИВНОЙ СИСТЕМЫ БЕЗОПАСНОСТИ. http://www.mid.ru/brp_4.nsf/2fee282eb6df40e643256999005e6e8c/aded9c34ee795d2bc32575de003decd1?OpenDocument (переклад автора)

[7] Выступление Министра иностранных дел Российской Федерации С. В. Лаврова на 17-ом заседании Совета министров ОБСЕ http://www.osce.org/documents/cio/2009/12/41738_ru.pdf 



читайте також:


"Фактори виникнення енергетичної бідності та пріоритетні напрями її подолання". Аналітична записка
"Проблеми і перспективи створення в Україні нафтового та енергетичного резервів". Аналітична записка
"Енергоефективність регіонів України: проблеми оцінки та наявний стан". Аналітична записка
"Щодо змісту ухвалених 19 липня 2017 року Державною Думою Російської Федерації змін до Федеральних законів "Про громадянство Російської Федерації" та "Про правове положення іноземних громадян в Російській Федерації". Аналітична записка
"Роль планування у забезпеченні захисту та стійкості критичної інфраструктури". Аналітична записка