"Адаптація до змін клімату в Україні: проблеми і перспективи". Аналітична записка



Анотація

 

Проаналізовано актуальні загрози екологічній та економічній безпеці, викликані впливом глобальних змін клімату в Україні. Досліджено проблемні питання недостатньої ефективності заходів з адаптації до змін клімату на державному рівні. Запропоновано пріоритетні напрями державної природоохоронної політики у сфері адаптації до змін клімату в контексті Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом та інших міжнародних зобов’язань держави.

 

АДАПТАЦІЯ ДО ЗМІН КЛІМАТУ В УКРАЇНІ: ПРОБЛЕМИ І ПЕРСПЕКТИВИ

 

За даними міжурядової групи експертів з питань зміни клімату, антропогенний вплив на кліматичну систему є визначальним чинником потепління, що спостерігається в багатьох країнах світу, включаючи Україну з середини XX століття. Для уникнення негативних наслідків зміни клімату має бути досягнуто скорочення обсягів викидів парникових газів у масштабі, необхідному для утримання глобального потепління в межах 2°С [1, 2].

 

Викликані глобальними змінами клімату підвищення середньої температури та нерівномірний розподіл опадів в цілому може призвести до істотної трансформації переважної частини кліматичних і сільськогосподарських зон України. Треба відмітити, що найбільш помітним наслідком зміни клімату буде не стільки поступове потепління, скільки зростання кількості та інтенсивності екстремальних погодних явищ: сильні засухи, повені, шторми, урагани, надзвичайно спекотні дні. Тому існує нагальна потреба в підвищенні адаптації до кліматичних змін у деяких галузях національної економіки України, зокрема й у сільському господарстві.

 

1. Проблемні питання адаптації до змін клімату в Україні

Зміни клімату створюють серйозні загрози для збалансованого розвитку України через високий рівень вуглецевої ємності економіки, збільшення кількості екстремальних погодних явищ та пов’язаних з ними ризиків для здоров’я і життєдіяльності населення, природних екосистем, секторів економіки, що мають тенденцію до посилення в найближчому майбутньому. Україна є стороною Рамкової Конвенції ООН про зміну клімату та Кіотського протоколу до неї й має забезпечувати виконання комплексу зобов’язань за цими міжнародними угодами [3].

 

Підписання Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом та його державами-членами, з іншої сторони (УПА) відкрило нові можливості реформування та створення нових стандартів у різних сферах суспільного життя, включаючи й сферу охорони довкілля [4]. Секторальні питання співробітництва у сфері охорони навколишнього природного середовища в УПА закріплено у Главі 6 «Навколишнє природне середовище» Розділу V «Економічне та галузеве співробітництво». Важливість питань адаптації до змін клімату в Україні набуває особливого значення в контексті Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, оскільки у статті 365 зазначено, що співробітництво сторін охоплює питання розвитку та  імплементації  політики з питань зміни клімату [4].

 

Останні дослідження NASA і Національного управління океанічних і атмосферних досліджень США свідчать про те, що 2015 рік був найбільш спекотним в історії метеорологічних спостережень [5]. Середня температура повітря на планеті минулого року становила близько 15 градусів Цельсія, що приблизно на 0,2 градуса вище, ніж показник 2014 р., і на 0,9 градуса вище за середньорічну температуру всього XX століття. Загалом 14 із 15 найбільш спекотних років за історію спостережень припадають на XXI століття.

 

У грудні 2015 р. в Парижі відбулася конференція ООН із проблем зміни клімату, на якій сторони схвалили угоду про скорочення парникових газів, що призводять до нагрівання Землі [6]. Відповідно до Паризької угоди, її Сторони взяли на себе зобов’язання щодо запобігання змінам клімату шляхом скорочення глобальних щорічних викидів парникових газів до 2020 року і траєкторіями сукупних викидів пропорційно цілям утримання приросту глобальної середньої температури набагато нижче 2°С.

 

Паризька Угода 2015 р. спрямована на зміцнення можливостей глобального реагування на загрозу зміни клімату в контексті сталого розвитку шляхом [6]:

• утримання приросту глобальної середньої температури набагато нижче 2°С понад доіндустріальних рівнів і докладання зусиль з метою обмеження підвищення температури до 1,5°С, визнаючи, що це значно скоротить ризики і вплив змін клімату;

• підвищення здатності адаптуватися до несприятливих впливів зміни клімату та підтримка опірності до зміни клімату при зниженні обсягів викидів парникових газів таким чином, щоб унеможливити загрози для виробництва продовольства.

Що стосується нашої держави, то останніми роками на її території почастішали прояви екстремальних погодних умов, що не характерні для клімату України [10]. Збільшення частоти та інтенсивності екстремальних погодних умов в Україні в останні десятиріччя пов’язані зі зміною клімату.

 

Основною причиною зміни клімату є використання викопного палива, неефективне його перетворення та споживання енергії, що виробляється. Парникові гази, що утворюються внаслідок діяльності людини, викликають посилення парникового ефекту.

 

Адаптація до глобальної зміни клімату є процесом пристосування у природних чи людських системах у відповідь на фактичні або очікувані деструктивні кліматичні впливи, що дозволить знизити їх негативні наслідки та скористатися сприятливими можливостями. При цьому адаптаційний потенціал розглядається як здатність системи пристосуватися до мінливості клімату та екстремальних погодних явищ, щоб зменшити потенційні збитки, скористатися можливостями та впоратися з наслідками. В умовах України виділяють декілька найуразливіших до зміни клімату сфер, щодо яких мають проводитися заходи з адаптації [10].

 

Серед основних загроз на території України, викликаних змінами клімату в галузі сільського господарства та виробництва харчових продуктів, можна виділити втрати врожаю через збільшення частоти повеней, необхідність інтенсивнішого зрошення влітку, поширення процесів опустелювання, виникнення несезонних заморозків та збільшення амплітудних коливань температури, зміни режимів дозрівання сільськогосподарських культур та підвищення їх вразливості до ураження шкідниками.

 

У сфері водних ресурсів зміни клімату можуть призвести до зміни кількості опадів, гідродинамічного режиму та водного балансу річок, почастішання випадків повеней та надмірної посухи, дефіциту прісної води.

 

Негативний вплив змін клімату в енергетичній сфері проявлятиметься через збільшення попиту на електроенергію під час літньої спеки, ускладнення функціонування об’єктів гідроенергетики через зміни в характері опадів та річкового стоку, негативні наслідки від екстремальних погодних явищ.

 

Зміни клімату можуть привести також і до погіршення здоров’я населення через збільшення кількості потерпілих від теплових ударів, погіршення здоров’я міського населення через поверхневе забруднення та зміни в озоновому шарі, підвищення рівня смертності внаслідок серцево-судинних захворювань, загрози поширення хвороб, що передаються через воду, формування умов для поширення патогенних організмів і нових видів адаптованих інфекцій.

 

Загрози для гірничодобувної галузі через зміни клімату проявлятимуться через зростання уразливості численних гірничодобувних комплексів до ерозії ґрунтів і сильних повеней.

 

Негативний вплив змін клімату для прибережних зон проявлятиметься через підвищення рівня моря і формування загрози затоплення та ерозії прибережної зони, зниження відвідуваності курортних зон і погіршення розвитку туризму, зростання ризику для населення, що проживає на висоті до 10 м над рівнем моря, зміни видового складу морської флори та фауни, почастішання випадків цвітіння водоростей, зміну солоності води через зниження річкового стоку, зміну характеру опадів та температурного режиму.

 

Загрози для біологічного різноманіття через зміни клімату проявлятимуться у вигляді зменшення кількості корисних видів, зміни складу лісу та фауни, деградації ґрунтів та зміну видового складу ґрунтової флори і фауни.

 

2. Пріоритетні напрями державної політики у сфері адаптації до  змін клімату

Враховуючи вплив наслідків глобальних змін клімату на забезпечення енергетичної, екологічної та економічної безпеки держави, серед пріоритетних напрямів державної політики у цій сфері можна виділити підвищення опірності до пов’язаних з кліматом загроз і стихійних лих, забезпечення поступового переходу України до низьковуглецевого розвитку економіки, зниження вуглецевої ємності економіки, підвищення якості поглиначів і накопичувачів парникових газів, адаптація соціально-економічної системи держави до зміни клімату, посилення ролі України у глобальних зусиллях щодо вирішення проблеми зміни клімату.

 

Надзвичайно важливим кроком для ефективної адаптації є чітке розуміння очікуваних наслідків, вразливості та ризиків, пов’язаних зі зміною клімату у короткостроковій, середньостроковій і довгостроковій перспективах для основних галузей економіки. Правильне розуміння наслідків, ризиків і вразливості дозволить тим, хто приймає рішення, не тільки вирішити послідовність дій, але й зрозуміти, для яких сфер необхідно розробити відповідні заходи та програми. Для цього варто розробити окрему науково-дослідну програму з вивчення наслідків зміни клімату на короткострокову і довгострокову перспективу.

 

Важливе значення має розвиток системи моніторингу довкілля, що здатна контролювати тенденції та характер змін клімату. Нині спостереження за гідрометеорологічними умовами в Україні проводяться на 180 метеостанціях і 440 гідрологічних постах. Дані спостережень узагальнюються в центральній геофізичній обсерваторії Гідрометслужби та зберігаються в галузевому державному архіві, що утворено при цій обсерваторії. Разом з тим сучасний стан системи моніторингу довкілля не дозволяє адекватно оцінювати та моделювати тенденції і характер очікуваних змін клімату та  їх наслідків для території та галузей економіки України через недостатній рівень запровадження і використання сучасних технологій геоінформаційних систем і дистанційного зондування Землі.

 

Важливість питань адаптації до змін клімату в ЄС підтверджується тим, що в 2013 р. Європейська Комісія прийняла комюніке «Стратегія ЄС з адаптації до зміни клімату», що включає декілька елементів підтримки країн-членів ЄС у процесі адаптації до зміни клімату, зокрема: надання консультацій та фінансування, пропагування нових знань та обміну інформацією, посилення опірності окремих найбільш вразливих секторів життєдіяльності [7]. Також країни ЄС погодилися виділяти протягом 2014-2020 рр. принаймні 20 % свого бюджету на заходи, пов’язані зі зміною клімату, у тому числі на пом’якшення та адаптацію.

 

Також Європейський Союз включив питання адаптації до зміни клімату до ряду галузевих сфер політики ЄС у вигляді рекомендацій щодо моніторингу та аналізу необхідних заходів [8, 9]. Дана стратегія містить перелік впливів зміни клімату, а також більш конкретні заходи та дії з адаптації до зміни клімату, і закликає до визначених комплексних або галузевих заходів з адаптації на рівні ЄС або країн ЄС.

 

Загальна мета Стратегії з адаптації ЄС полягає у підвищенні стійкості Європи до зміни клімату шляхом підвищення готовності і здатності реагувати на впливи зміни клімату на місцевому, регіональному, національному рівнях і на рівні ЄС, розробки узгодженого підходу і поліпшення координації. У стратегії ЄС відмічається, що рекомендованим інструментом її запровадження є національні стратегії з адаптації як головні аналітичні документи для інформування і визначення пріоритетних заходів та залучення інвестицій [7, 9].

 

Європейські країни усвідомлюють необхідність адаптації до зміни клімату, про що свідчить наявність на даний час затверджених Національних стратегій адаптації до ЗК у 21 країні ЄС, а 12 країн затвердили Національні плани дій. Проте, незважаючи на відсутність єдиного національного законодавства, що чітко регламентує дії та діяльність у сфері адаптації до зміни клімату, органи місцевого самоврядування та окремі суб’єкти державного господарювання мають повне право розробляти власні стратегії та плани дій з адаптації до зміни клімату, включати окремі заходи в місцеві галузеві програми та внутрішні робочі інструкції, плани реагування на виникнення надзвичайних ситуацій.

 

Європейська платформа адаптації до зміни клімату є новим інструментом, що був підготовлений і розроблений в рамках спільного проекту Європейської комісії та Європейського агентства з навколишнього середовища [7]. Платформа допомагає користувачам отримувати інформацію з питань, що стосуються актуальних та очікуваних змін клімату в Європі, вразливості різних територій і галузей в Європі, стратегій і діяльність з адаптації в Європі, конкретні приклади та інструменти, що допомагають в плануванні адаптації до кліматичних змін.

 

Забезпечення адаптації до зміни клімату, підвищення опірності та зниження ризиків, пов’язаних зі зміною клімату є невід’ємною складовою зобов’язань України, що випливають з ратифікованої Рамкової Конвенції ООН про зміни клімату та Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом [3, 4]. Комплекс  необхідних заходів із реалізації цього завдання має враховувати включення питань адаптації до зміни клімату та підвищення опірності до пов’язаних з кліматом ризиків і стихійних лих до державних і національних стратегій, планів і програм розвитку економіки держави та її галузей, надання державної підтримки створенню і постійному оновленню оцінки фактичних та моделюванню очікуваних змін клімату та їх наслідків, включаючи регіональний розподіл, визначення ризиків та вразливості до зміни клімату на рівні територіальних громад, природних екосистем, секторів економіки.

 

Нагальним питанням в цьому зв’язку є створення загальнодержавної системи управління ризиками, обумовленими зміною частоти й інтенсивності екстремальних явищ погоди та стихійних лих на території України, а також міграцією внаслідок кліматичних чинників, реалізація спільно із сусідніми країнами-партнерами транскордонних проектів з адаптації до зміни клімату, а також розробка і реалізація національних планів заходів з адаптації до зміни клімату, скоординованих з відповідними планами, що реалізуються на рівні областей, районів і територіальних громад.

 

У той же час в Україні вкрай повільно відбувається імплементація положень природоохоронних директив ЄС у сфері змін клімату та захисту озонового шару, що не дозволяє повною мірою використовувати можливості Угоди про асоціацію між Україною та ЄС для поліпшення стану довкілля. Це стосується, насамперед, прийняття національного законодавства та визначення уповноваженого органу в рамках впровадження положень Директиви № 2003/87/ЄС про встановлення схеми торгівлі квотами на викиди парникових газів, Регламенту (ЄС) № 842/2006 про окремі фторовані парникові гази, Регламенту (ЄС) № 2037/2000 про субстанції, що руйнують озоновий шар.

 

У рамках регулювання негативного антропогенного впливу на зміну клімату та адаптації до його змін і виконання вимог Рамкової конвенції Організації Об’єднаних Націй про зміну клімату та Кіотського протоколу до неї Україною в серпні 2015 р. до  Секретаріату  Рамкової  конвенції  ООН  про  зміну  клімату подано Національний кадастр антропогенних викидів із джерел та абсорбції поглиначами парникових газів в Україні за період 1990-2013 рр. У жовтні 2015 р. було проведено процедуру його перевірки експертами Секретаріату РКЗК ООН та опубліковано звіт із зауваженнями, що необхідно врахувати при підготовці Національного кадастру антропогенних викидів із джерел та абсорбції поглиначами парникових газів в Україні на 2014-2016рр. [10].

 

Висновки

1. Міжнародні зобов’язання України як сторони Рамкової конвенції ООН про зміну клімату передбачають здійснення і регулярне оновлення національних програм, що містять заходи із запобігання зміні клімату шляхом обмеження й скорочення антропогенних викидів парникових газів, захисту і підвищення якості поглиначів і накопичувачів, а також заходи зі сприяння адекватній адаптації до зміни клімату.


2. Незважаючи на необхідність імплементації положень Угоди про асоціацію між ЄС та Україною в частині змін клімату, у нашій державі спостерігається низький пріоритет діяльності профільних міністерств у сфері  адаптації до зміни клімату, а також недостатня поінформованість осіб, які ухвалюють рішення, про загрози та виклики для України у зв’язку зі зміною клімату.

3. Сучасний стан системи моніторингу довкілля не дозволяє адекватно оцінювати та моделювати тенденції й характер очікуваних змін клімату та їх наслідків для території та галузей економіки України. Система моніторингу довкілля як важлива складова системи державного управління у сфері екологічної безпеки та виконання міжнародних зобов’язань України у природоохоронній сфері потребує кардинального удосконалення, особливо в частині запровадження сучасних технологій геоінформаційних систем і дистанційного зондування Землі.


4. Серед основних проблем в адаптаційній політиці на загальнодержавному рівні можна виділити законодавчу і нормативно-правову неврегульованість у сфері адаптації до зміни клімату, брак системного підходу до проведення наукових досліджень щодо оцінки параметрів фактичних та очікуваних змін клімату й їх наслідків. Проведення наукових досліджень для розробки, обґрунтування і реалізації заходів з адаптації до зміни клімату гальмується через вкрай недостатнє фінансування.

5. Незважаючи на глобальний характер уваги до проблем адаптації  та подолання наслідків глобальних змін клімату, спостерігається недостатня участь профільних установ у міжнародному обміні інформацією щодо найкращих світових технологій і практик у сфері здійснення адаптації до зміни клімату, а також неврахування складових з адаптації до зміни клімату в існуючих планах та програмах соціально-економічного розвитку.

 

6.  Відповідно до статей 360-363, 365, 366, Додатку XXX до Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, нашій державі необхідно впровадити положення Директиви 2003/87/ЄС Європейського Парламенту та Ради про встановлення схеми торгівлі викидами парникових газів у рамках Співтовариства та внесення змін і доповнень до Директиви Ради 96/61/ЄС із змінами і доповненнями, внесеними Директивою 2004/101/ЄС.

 

Рекомендації

1. Кабінету Міністрів України розглянути питання щодо створення Державного агентства з адаптації до змін клімату та передачі йому функцій ліквідованого Агентства екологічних інвестицій, враховуючи глобальний вимір наслідків змін клімату та їхній деструктивний вплив на економічний розвиток Україну та її міжнародні зобов’язання.


2. Міністерству екології та природних ресурсів України розробити та подати на розгляд Кабінету Міністрів України проект закону щодо визначення основних засад державної політики України у сфері зміни клімату та адаптації до них.


3. Кабінету Міністрів України, Міністерству екології та природних ресурсів України на виконання положень Угоди про асоціацію між Україною та ЄС в частині зміни клімату та захисту озонового шару:

- імплементувати положення Директиви 2003/87/ЄС Європейського Парламенту та Ради про встановлення схеми торгівлі викидами парникових газів у рамках Співтовариства та внесення змін і доповнень до Директиви Ради 96/61/ЄС із змінами і доповненнями, внесеними Директивою 2004/101/ЄС;

- передбачити встановлення  системи  моніторингу,  звітування  та верифікації обсягів викидів парникових газів, встановлення загальнодержавного обмеження викидів парникових газів, створення Національного плану розподілу викидів при запровадженні Директиви 2003/87/ЄС;

- запровадити положення Регламенту 842/2006/EC про певні фторовані парникові гази, передбачивши при цьому прийняття національного законодавства та визначення уповноваженого органу, встановлення національних освітніх та атестаційних вимог для відповідного персоналу та компаній, запровадження систем звітності для отримання даних про викиди з відповідних секторів;

- для впровадження Регламенту ЄС № 2037/2000 про субстанції, що руйнують озоновий шар, забезпечити прийняття національного законодавства та визначення уповноваженого органу, передбачити встановлення заборон на підконтрольні речовини, включаючи припинення використання гідрохлорофлоровуглеводнів до 2020 р., визначити комплекс зобов’язань щодо відновлення, переробки, регенерації та знищення використаних підконтрольних речовин, встановлення процедур моніторингу та перевірок витоків підконтрольних речовин;

- розробити план дій на довготермінову перспективу стосовно пом’якшення змін клімату та адаптації до них відповідно до Додатку ХХХ Угоди про асоціацію між Україною та ЄС.

6. Міністерству екології та природних ресурсів України забезпечити участь і представництво держави в міжнародних угодах, спрямованих на регулювання питань адаптації до зміни клімату включаючи Рамкову Конвенцію ООН про зміну клімату, Стратегію Європейського союзу з  адаптації до впливів зміни клімату.

 

7. Кабінету Міністрів України, Міністерству екології та природних ресурсів України:

- на виконання рішення Ради національної безпеки і оборони України від 25 квітня 2013 року «Про комплекс заходів щодо вдосконалення проведення моніторингу довкілля та державного регулювання у сфері поводження з відходами в Україні», уведеного в дію Указом Президента України від 18 жовтня 2013 року № 572, розробити та схвалити концепцію
реформування державної системи моніторингу довкілля;

- на законодавчому рівні здійснити запровадження єдиних підходів до формування суб’єктами державної системи моніторингу довкілля інформаційних ресурсів про стан навколишнього природного середовища, створення та ведення єдиної електронної бази даних про стан природних та техногенних об’єктів, провести уніфікацію методик і обладнання системи моніторингу довкілля відповідно до Угоди про асоціацію України з ЄС;

- забезпечити удосконалення комплексної оцінки та прогнозування змін стану навколишнього природного середовища шляхом використання сучасних геоінформаційних систем, технологій дистанційного зондування Землі, геопросторового аналізу даних, тематичного картографування і прогнозування.

Відділ енергетичної та техногенної безпеки

(С. П. Іванюта)

№ 32, Серія « Національна безпека»

 

Список використаних джерел

1. IPCC, 2013: ClimateChange 2013: ThePhysicalScienceBasis. ContributionofWorkingGroup I totheFifthAssessment-ReportoftheIntergovernmentalPanelonClimateChange [Stocker, T.F., P.M. Midgley (eds.)]. CambridgeUniversityPress, Cambridge, UnitedKingdomandNewYork, NY, USA, 1535 pp.

2. IPCC, 2014: ClimateChange 2014: Impacts, Adaptation, andVulnerability. Part B: RegionalAspects. ContributionofWorkingGroup II totheFifthAssessmentReportoftheIntergovernmentalPanelonClimateChange [Barros, V.R., L.L. White (eds.)]. CambridgeUniversityPress, Cambridge, UnitedKingdomandNewYork, NY, USA, 688 pp.

3. Закон України про ратифікацію   Рамкової конвенції ООНпро зміну клімату. [Електронний ресурс]. − Режим доступу :http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435/96-%D0%B2%D1%80

4. Угодапро асоціацію між Україною та Європейським Союзом. [Електронний ресурс]. − Режим доступу :http://www.kmu.gov.ua/kmu/control/uk/publish/article?art_id=246581344&cat_id=223223535

5. NASA, NOAA AnalysesReveal Record-Shattering GlobalWarmTemperaturesin 2015. [Електронний ресурс]. − Режим доступу:

http://www.nasa.gov/press-release/nasa-noaa-analyses-reveal-record-shattering-global-warm-temperatures-in-2015/

6. ParisAgreementunderthe United Nations Framework Convention on Climate Changeat21st Conference of the Parties of the UNFCCC. [Електронний ресурс]. − Режим доступу :https://treaties.un.org/pages/ViewDetails.aspx?src=TREATY&mtdsg_no=XXVII-7-d&chapter=27&lang=en

7. EuropeanCommission, 2013, CommunicationfromtheCommissiontotheEuropeanParliament, theCouncil, theEuropean-EconomicandSocialCommitteeandtheCommitteeoftheRegions: “An EU StrategyonAdaptationtoClimateChange», COM (2013) 216.

8. Principlesandrecommendationsforintegratingclimatechangeadaptationconsiderationsunderthe 2014-2020 EuropeanMaritimeand-FisheriesFundoperationalprogrammes, SWD (2013) 299.

9. CommunicationfromtheCommissiontotheEuropeanParliament, theCouncil, theEuropeanEconomicand-SocialCommitteeandthe-CommitteeoftheRegions. An EU strategyonadaptationtoclimatechange - Councilconclusions.

10. Report on the individual review of the inventory submission of Ukraine submitted in 2015. http://unfccc.int/resource/docs/2016/arr/ukr.pdf

 

 

 




читайте також:


«Шляхи модернізації системи забезпечення національної безпеки у контексті розбудови національної стійкості». Аналітична записка
«Проблеми забезпечення взаємодії при реагуванні на інциденти та кризи комплексного характеру на об`єктах критичної інфраструктури». Аналітична записка
«Концептуальні підходи щодо забезпечення громадської безпеки: іноземний досвід, висновки для України». Аналітична записка
“Пріоритетні напрями законодавчого та організаційного забезпечення паспортизації об’єктів критичної інфраструктури”. Аналітична записка
«Іноземний досвід залучення громадянського суспільства до загальнодержавних систем протидії тероризму.» Аналітична записка