Відбулася науково-практична конференція “Запровадження комунікації органів державної влади: виклики та завдання”.

Поділитися:

4 листопада 2015 року в конференц-залі Інституту відбулася науково-практична конференція “Запровадження комунікації органів державної влади: виклики та завдання”.

 

До обговорення було запропоновано такі теми:

• українська влада: перехід від інформування до комунікації;

• понятійно-категоріальний апарат, що визначає сферу комунікації органів державної влади;

• інституційне забезпечення комунікації органів державної влади;

• нормативно-правове забезпечення комунікації органів державної влади.

 

18Відкрив засідання заступник директора НІСД Василь ЯБЛОНСЬКИЙ. Він наголосив на тому, що комунікація стає невід’ємним складником системи національної безпеки в умовах, коли існують послідовні зусилля з дестабілізації ситуації в країні, які зрештою спрямовані на підрив довіри громадськості до влади, а отже, демонтаж наявної системи управління. Проте і не під час кризових ситуацій попит на комунікативну діяльність уряду завжди є високим. Комунікація стає обов’язковою діяльністю сучасних демократичних режимів, забезпечуючи участь громадськості у прийнятті рішень і контроль за діями влади; являючи собою процес обміну інформації, забезпечуючи відкритість влади для громадськості та, навпаки, громадськості для влади, формуючи довіру громадян до влади та надаючи останній можливість отримати підтримку, стабілізуючи суспільні відносини.1

 

В. Яблонський також визначив мету проведення науково-практичної конференції:

• ознайомити громадськість з конкретними проблемами та досягненнями практики впровадження комунікації органів влади з метою врахування цих реалій при визначенні напрямів наукових досліджень;

• дізнатися про останні здобутки наукової думки з метою використання цих результатів у практичній діяльності.

 

З вітальною промовою до усіх присутніх звернувся Мартін НАНН – радник прем’єр-міністра України, лідер The communication reform group при Кабінетові Міністрів України. Пан радник поділився результатами соціологічних досліджень: незважаючи на те, що в країні реформи останньої хвилі здійснюються вже понад рік, 91,7 % населення не розуміє, що відбувається. Ймовірно, проведення більшої кількості соціальних кампаній чи створення ще більшої кількості історій про реформи з допомогою медіа не є єдиним розв’язанням проблеми. На сьогодні в практиці впровадження комунікації органів державної влади бракує наукових підходів й методичного забезпечення. Окремою серйозною перешкодою стає досі не вироблений єдиний глосарій відповідних термінів. М. Нанн висловив сподівання, що конференція слугуватиме виправленню цієї ситуації.

 

2Модератор першої панелі «Завдання та перспективи комунікації органів державної влади: реалії сьогодення», завідувач відділу інформаційної безпеки та розвитку інформаційного суспільства НІСД Дмитро ДУБОВ запросив до слова радника міністра інформаційної політики України, лідера The communication reform group при Кабінетові Міністрів України Іветту ДЕЛІКАТНУ, яка презентувала результати аудиту урядових комунікацій. Зокрема, аудит виявив, що:

• у 80 % міністерств відсутня комунікативна стратегія;

• 87 % не вимірюють власну ефективність;

• упорядкованих баз даних ЗМІ немає;

• 70 % не бачать необхідності в горизонтальній взаємодії;

• 47 % відчувають проблеми взаємодії усередині міністерства;

• 41 % зазначають недостатню швидкість інтернету;

• 46 % не мають файлообмінників;

• 35 % відповідальних не знають статистику відвідування власних сайтів;

• 41 % мають поєднані функції прес-секретаря і керівника інформаційного підрозділу;

• у 3-х міністерствах посада прес-секретаря відсутня;

• особистий PR міністра забирає більшу частину часу прес-секретаря;

• середня зарплата фахівців – 3200 грн;

• відсутня типова структура відповідного підрозділу;

• немає чітких нормативно-правових актів, що регулюють урядові комунікації. Як наслідок – не існує законодавчих підстав, а відповідно, і фінансування урядових комунікацій.

 

Висновок: систему відремонтувати неможливо, її потрібно перезавантажити. Її призначенням має бути перехід від інформування до комунікації у відносинах влада-суспільство, забезпечення зворотного зв’язку, гарантії врахування громадської думки у рішеннях влади.

 

Сергій САМОЙЛЕНКО,4 заступник директора, завідувач відділу фахової експертизи та взаємодії з органами виконавчої влади Департаменту інформації та комунікацій з громадськістю Секретаріату Кабінету Міністрів України підкреслив, що нині стосовно реформи системи комунікацій органів влади є високий рівень усвідомлення проблеми та існує політична воля її здійснити. Цього року відбулося окреме засідання Кабінету Міністрів з питань цієї реформи, участь в якому взяли члени уряду та керівники прес-служб. Попередні спроби змін у сфері комунікацій були дискретними. На часі системні й стратегічні зміни. Уряд зацікавлений у залученні провідних науковців до вироблення понятійно-категоріального апарату і розроблення стратегічних документів. Синергія представників наукової спільноти, іноземних консультантів, представників бізнесу, а також державних службовців створить можливості для розбудови нової системи публічних комунікацій в Україні.

 

Світлана КОНДЗЕЛЯ, 5керівник Головного департаменту забезпечення доступу до публічної інформації Адміністрації Президента України розповіла про забезпечення того складника комунікації влада-суспільство, за яке відповідає очолюваний нею департамент. Закону «Про доступ до публічної інформації» лише 4,5 роки, проте за цей короткий термін Україна доклала багато зусиль, що обумовило її високі позиції – 19 місце – у Глобальному рейтингу доступу до інформації. Для порівняння: США посідають 45 місце. Адже український закон є дуже прогресивним. Наприклад, за сферою застосування наш закон поширюється на всіх суб’єктів владних повноважень, американський закон не поширюється на законодавчу гілку влади та Президента США. За об’єктами доступу в США надається виключно документ, в Україні – будь-яка публічна інформація, яка є у розпорядника. Також маємо коротші терміни відповіді – 5 робочих днів порівняно з 20 днями у США, а також менше винятків – 3 (конфіденційна інформація, таємна інформація та службова інформація) на противагу 12 в США (9 виключень В1-В9 і 3 «спеціальних виключення» С1-С3). С. Кондзеля зазначила, що в процесі роботи департамент безпосередньо співпрацює з усіма підрозділами Адміністрації Президента, і ця взаємодія налагоджена успішно.

 

Валентин ПЕТРОВ, 6керівник служби з питань інформаційної безпеки Апарату Ради національної безпеки і оборони України зазначив, що погляди військових теоретиків на перемогу розвивалися так: подолати військові сили противника (ХІХ ст.), захопити систему управління (ХХ ст.), завоювати громадську думку (ХХІ ст.) Він зауважив, що перебіг конфлікту на сході України підтверджує слушність сучасних міркувань. Питання скоординованого і належного використання комунікативних можливостей на всіх рівнях державної політики завжди було гострим. Проте особливої актуальності воно набуло в умовах агресії Російської Федерації проти України, її постійних намагань дестабілізувати суспільно-політичну ситуацію в нашій державі, сформувати проросійське лобі на міжнародній арені або принаймні розколоти єдність цивілізованого світу в позиції щодо українсько-російського конфлікту, загасити патріотичне піднесення народу України, зірвати мобілізацію, підірвати моральний дух нашого війська. Перший рік конфлікту діяльність профільних органів в Україні відбувалася в режимі «пожежної команди» і у багатьох випадках вимагала якісно нових рішень. Немає сумніву, що багато помилок було зроблено в цей період, але жодним чином не зводить нанівець докладені зусилля.

 

Наразі, розв’язавши нагальні тактичні питання, певним чином налагодивши комунікативну роботу, є можливість перейти до вирішення стратегічних завдань. З цією метою 22 вересня 2015 р. Секретарь РНБО України О.Турчинов і Генеральний Секретар НАТО Є. Столтенберг підписали Дорожню карту Партнерства зі стратегічних комунікацій між РНБО України та Міжнародним секретаріатом НАТО. Документ з НАТО є політичним, рамковим, але доповідач підкреслив, що він розглядається як рушійна сила, яка дозволить переформатувати комунікативну діяльність силового блоку. Ця робота абсолютно корелюється з тим, що наразі вже зробив Секретаріат Кабінету Міністрів в цілому та The communication reform group зокрема.

 

Дмитро КУЛЕБА,19 посол з особливих доручень Міністерства закордонних справ України, поділився досвідом міністерства щодо розподілу комунікативних функцій. По-перше, було ухвалене рішення щодо автономної діяльності прес-служби та новоствореного відділу стратегічних комунікацій, який став частиною патронатної служби міністра. Мотивацією таких дій було відокремлення поточної роботи, тобто «гасіння пожеж», з виробленням пропозицій стратегічного характеру та діяльності щодо реформування системи комунікацій. По-друге здійснюється активна внутрішня робота з формування розуміння, що комунікація Міністерства не є завданням прес-служби; це завдання всього Міністерства, кожного його співробітника. По-третє, процес змін впливатиме і на взаємодію Міністерства із зовнішнім середовищем. Традиційно цю діяльність було зосереджено на інформуванні: написати прес-реліз, надати відповідь на запит. Насправді сьогодні, у ХХІ столітті комунікація – це проактивна взаємодія. Це набагато більше, ніж інформування, зокрема це «живе» спілкування з лідерами думок або з пересічними людьми, які виявляють інтерес до вашої діяльності.

 

Пан посол зазначив, що суттєву проблему становить процес планування комунікативної діяльності. Регулярно та якісно відповідати на запити комунікативні підрозділи вже вміють, але щойно порушується питання про планування, управління інформаційним процесом ми наражаємося на глуху стіну. До головних викликів сьогодення Д. Кулеба відніс переведення комунікативної функції з допоміжної дорадчої в основну виконавчу. Це означає, зокрема, що професійні державні комунікатори мають брати безпосередню участь в обговоренні та остаточному ухваленні управлінських рішень.

 

Тетяна ГУЗЕНКО , 7заступник директора Департаменту – начальник управління преси та інформації Київської міської державної адміністрації, підкреслила, що сьогодні вже недостатньо бути відкритими для комунікацій влади і суспільства, утворювати майданчики для діалогу. Ефективність впровадження державної комунікативної політики, поширення і позитивного сприйняття офіційної інформації, якісне та раціональне її використання можливе через розвиток правових механізмів активного залучення громадських інституцій до процесів підготовки управлінських рішень. Разом з тим уряди повинні триматися подалі від пастки «відкритого уряду», яка спотворює його суть та зміст і перевантажує громадян непотрібною інформацією. Замість надання надмірного обсягу непотрібної інформації уряди повинні дослухатися до громадської думки і надавати інформацію за конкретними потребами. Динаміка суспільних відносин і технічний прогрес вимагає інтенсифікації розвитку сфери комунікації органів влади відповідно до сучасних викликів. Сьогодні цифрові сервіси набувають стрімкого розвитку в столиці. Міська влада на чолі з Віталієм Кличком працює над тим, щоб перевести значну частину комунікативних процесів в електронний формат, втілювати найновітніші технології. У столиці вже функціонують такі проекти, як Smart City, електронний бюджет, «Картка киянина», оплата послуг ЖКГ онлайн, електронні петиції (новий сервіс для громадян, який дає можливість донести свої ініціативи до Київської міської ради), система SMS- та електронної пошти для інформування киян про екстренні та надзвичайні ситуації у столиці, несприятливі погодні умови, зміну режиму роботи шкіл та дитсадків, Wi-Fi у метро та багато інших. І це лише початок. Далі треба розробляти комунікативні плани, стратегії, такі, приміром, як «Урядова комунікація 2020», розроблена для німецького уряду. Т. Гузенко висловила впевненість у тому, що цілком реально розробити пілотний проект комунікативної стратегії для столиці України, а потім поширити наш досвід на всю країну.

 

Антоніна КОХАН, директор 8Департаменту комунікацій та інформаційної політики Сумської міської ради, наголосила, що сьогоднішній тарифний майдан, попередні податковий, пенсійний, Євромайдан як явища суспільного невдоволення є свідченням того, що попри наявність значної кількості способів і методів комунікації на державному так на місцевому рівнях, ефективність їх залишається доволі низькою. На переконання А. Кохан доволі низьким є ступінь впливу громадськості на формування місцевої та державної політик, неунормованим є статус громадської думки, яка сьогодні фактично функціонує як політичний інститут, не систематизовано процеси дослідження громадської думки. Доповідач навела приклад взаємодії Сумської міської ради з громадою: жителі Сум добре поінформовані про діяльність органів місцевого самоврядування, мають доступ до будь-якої публічної інформації, проектів рішень, документів, що готуються до розгляду та ухвалюються виконкомом і міською радою. Завдяки цьому Суми стабільно входять до п’ятірки міст України з найвищим індексом публічності. Разом з тим за всій відкритості міського голови та Сумської міської ради постійно виникає чимало гострих питань, вирішення яких в ультимативній формі перманентно переносяться в сесійні зали, а мали б вирішувалися раніше: під час попередніх слухань, обговорень, консультацій.

 

З-поміж рекомендацій для розвитку сфери комунікацій органів державної влади А. Кохан навела необхідність ухвалення не відокремленого профільного закону, а відповідної системи нормативно правових актів – закон-стратегія-програма. Іншим нагальним завданням доповідачка назвала розроблення критеріїв оцінювання комунікативної діяльності в органах виконавчої влади та місцевого самоврядування.

 

Ольга ТУНІЙ, заступник 8начальника Управління організаційного забезпечення, зв’язків з громадськістю, ЗМІ та інформатизації Державної архітектурно-будівельної інспекції України, розповіла про сайт установи як невід’ємний інструмент комунікації в сучасних умовах. Сайт є першим джерелом інформації, яке вивчає людина, перед зверненням до самої установи. За минулий рік сайт ДАБІ відвідало понад 40 тис. осіб, за 2015 рік наразі – понад 80. За допомогою сервісу електронних звернень протягом року було отримано понад 2 тис. листів. Також за минулий рік було отримано 16,5 тис. дзвінків до контакт-центру, телефони якого також розміщено на сайті. Досягнення цих показників стало можливим завдяки впровадженню клієнт-орієнтованого підходу при створенні нової версії сайту. Ключовими принципами, за якими було вирішено створювати новий сайт, став простий інтерфейс і зручність у користуванні (юзабіліті). Оскільки кожен громадянин не може знати, чим займається інспекція, якими є її функції, вирішено було додати таку інформацію. З метою ефективного змістовного наповнення сайту було визначено пріоритетні потреби користувачів. Також було обрано диференційовану структуру сайту залежно від потреб користувачів. При наповненні сайту акцент було зроблено на компактність інформації – знайдена користувачем інформація має вміщуватися на моніторі комп’ютера. На окрему увагу заслуговує запроваджена на сайті ще рік тому функція електронних звернень. Вона забезпечує безпосередній зворотний зв’язок. Громадяни мають змогу написати листа керівнику кожного департаменту і отримати відповідь протягом 5-10 днів, тобто значно раніше, ніж вимагає закон. Усі відповіді мають публічний статус – їх відскановану версію публікують на сайті. Це також є елементом обопільного контролю - з боку влади і з боку громадськості - що спрямований на недопущення «відписки» замість змістовної відповіді.

 

Модератор другої панелі «Наукові підходи до реалізації комунікації органів державної влади України»Іветта ДЕЛІКАТНА закликала представників наукової спільноти у своїх доповідях робити наголос на тих розробках та результатах, що є корисними для розв’язання практичних проблем, які наразі постали перед органами державної влади України.

 

Сью ВОЛЬСТЕНХОЛЬМ, 9директор агентства Ashley Public Relations, колишній президент Королівського інституту зі зв’язків з громадськістю (Великобританія), президент Європейської асоціації досліджень та освіти у сфері зв’язків з громадськістю (EUPRERA) у 2009 – 2010 роках, розповіла, що зараз у системі урядових комунікацій Британії працює приблизно 1000 осіб. Їхня діяльність ґрунтується на чітко визначених професійних стандартах: базова фахова кваліфікація, етичний кодекс, процес безперервного підвищення рівня кваліфікації. Саме такі завдання покладено в основу діяльності The communication reform group при Кабінетові Міністрів: створити базу знань для навчання фахівців з комунікації в органах державної влади, розробити етичний кодекс, що його мають підписати відповідні чиновники, створити ефективний механізм підвищення кваліфікації.

 

С. Вольстенхольм зазначила, що фахівці у сфері комунікацій повинні мати такі якості, як цікавість (noisy), критичне мислення та здатність створювати проблеми (бути trouble maker). Ці якості гарантуватимуть спроможності для пошуку істини, можливості пропонувати нові рішення, здатність змінювати ситуацію, що склалася. Ті державні службовці, на яких покладено відповідальність за комунікативну діяльність, мають бути впевненими у своїх силах. Тому ключовим завданням є пояснення – як для них, так і для керівництва держави – цінність роботи, що здійснюють комунікатори, для країни, важливість їхнього внеску в розбудову демократичного суспільства в Україні. Безперечно, така діяльність (і практична – у вимірі створення професійних стандартів, і роз’яснювальна) має у своїй основі наукові знання та розробки. Ефект від комунікації є, радше, результатом колективних зусиль, аніж індивідуальних. Саме це свідчить про важливість проведення конференції, про необхідність спільних зусиль для розбудови комунікативної спроможності органів державної влади України.

 

Наталія ДРАГОМИРЕЦЬКА, 10професор кафедри філософських та соціально-політичних наук Одеського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України розповіла історію становлення діяльності зі зв’язків з громадськістю в органах державної влади України, що мала замінити собою попередню практику пропаганди. Вона згадала діяльність відповідного проекту TACIS та результати, яких вдалося досягти. У своїй промові Н. Драгомирецька наводила багато прикладів з міжнародного досвіду. Так, у процесі вироблення правових дефініцій корисною може бути методика Європейської Комісії: якщо чітке визначення відсутнє, використовується робоче визначення, тимчасово вводиться в законодавство, поки із залученням науковців, практиків, експертів не доробляються всі зміни та деталі й не формулюється остаточна дефініція. Наразі в країнах ЄС спостерігається нова хвиля уваги до розвитку комунікації держави, уряду з населенням. Перша хвиля спостерігалася у 2007-2008 рр., наступна розпочалася з 2014 р. Ще один приклад – VI Європейська конференція з питань суспільної комунікації (21-22 жовтня 2015 р., Брюссель) за участі 900 європейських фахівців і понад 500 інформаційних центрів, що вели пряму трансляцію. На обговорення були винесені питання аналогічні обговорюваним зараз: прозорість: зобов’язання чи можливість?, Як політиці відповісти на вимоги громадськості? Наука чи здоровий глузд?, Зв’язок управління і освіти, оцінювання комунікацій в ЄС, нові тенденції в урядових кампаніях тощо. На жаль, на конференції Україна представлена не була, хоча був передбачений електронний формат участі.

 

Доповідач підкреслила, що в нас є дуже цікаві наукові напрацювання з теорії державного управління, але немає досліджень, що стосуються зміни структури і відповідно до цього зміни функціональних підходів до діяльності, особливо для комунікативної.

 

Наталя ГРИЦЯК, 11завідувач кафедри інформаційної політики та електронного урядування Національної академії державного управління при Президентові України, зауважила, що легко переконувати однодумців у методах вирішення проблем, але, на жаль, не завжди від таких однодумців залежить їх вирішення. Як мінімум доцільною була би присутність представника Нацдержслужби, адже на часі включення до кваліфікаційної характеристики посад комунікативного складника, причому не лише для посад інформаційних структурних підрозділів, а для абсолютно всіх державних службовців. Друга компонента – це компетентнісний підхід до формування навчальних програм, тобто узалежнення їх формування від рівня компетенції: знань, вмінь, навичок, які вони насправді дають державному службовцю. Наразі всі слухачі академії вивчають навчальну дисципліну «Публічні комунікації», що має 90 годин, три кредити. Але відповідно до Постанови Кабінету Міністрів про нові галузі освіти вже немає галузі «державне управління», є «публічне управління та адміністрування». Тому сьогодні Академія працює над розробленням нових навчальних програм. Доповідачка зауважила, що дуже сподівається на результати роботи проекту, щоб мати можливість використати їх у новій програмі за спеціалізацією «Інформаційно-комунікативна діяльність у публічному управлінні». Це буде значна кількість годин – сорок кредитів на 1200 годин, а складатися спеціалізація буде з п’яти модулів: «управління та адміністрування в умовах розвитку інформаційного суспільства», «комунікації в публічному управлінні», «зв’язки з громадськістю в публічному управлінні», «електронна демократія», «організація діяльності прес-служб в органах публічної влади». Це перші навчальні кроки в заданому напрямі.

 

Микола ОЖЕВАН, 12головний науковий співробітник відділу інформаційної безпеки та розвитку інформаційного суспільства Національного інституту стратегічних досліджень, порушив важливу тему комунікації перших осіб з громадськістю. М. Ожеван зазначив, що колись президент Рузвельт практикував «Бесіди у каміна» (по радіо, телебачення тоді ще не було). Пізніше, в 90-ті роки, подібну тактику використовував Борис Єльцин. Наразі Арсеній Яценюк проводить «десятихвилинки» («Десять хвилин з Прем’єр-міністром»), присвячені тарифам і субсидіям. Доповідач зазначив, що суттєвим недоліком обраного формату є відсутність зворотного зв’язку: народ не має можливості задати свої питання, отже, прем’єр-міністр на них не відповідає й діалогу не виникає. Те саме відбувається із тарифним майданом, що розгорнули під стінами Кабміну: прем’єр-міністр не виходив і не спілкувався з протестуючими. Ці аспекти також варто змінювати у процесі реформи комунікації органів влади.

 

Тетяна ДЖИГА, головний консультант 13відділу розвитку політичної системи Національного інституту стратегічних досліджень, зазначила, що наразі в Україні сферу комунікації влада-громадськість регулює т.зв. «інформаційне» законодавство, яке на момент прийняття відповідало ключовим демократичним стандартам, проте наразі воно не спроможне задовольнити потреби суспільства. Зокрема, влада досі зобов’язана «інформувати» та «висвітлювати» свою діяльність, а не виробляти рішення в процесі діалогу з громадськістю. Незважаючи на те, що де-факто відповідні норми законодавства (відкритість, прозорість діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування, участь громадян у розробленні та реалізації державної політики) є доволі розвиненими, їх реалізація позначається неналежною якістю.

 

Сергій ДАНИЛЕНКО, 14доцент кафедри міжнародних медіакомунікацій та комунікативних технологій Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка розповів про мету та досвід створення Центру Комунікацій КНУ, адже певною мірою функціонування університету можна розглядати як модель взаємодії у державі загалом. Понад те, окремі інновації почасти тестуються в науковому середовищі, а вже потім стають надбанням всього суспільства. Отже, університет зіткнувся з проблемою браку комунікацій як внутрішніх, так і зовнішніх, а також відсутністю «єдиного голосу». В аспекті внутрішніх комунікацій: природники часто не розуміють гуманітаріїв, а студенти - тих професорів, які їм викладають. Відсутність спадковості є ознакою не лише урядових структур, а й навчальних закладів. На межі переходу академічного товариства від внутрішніх до зовнішніх комунікацій також виявилися складнощі. Зокрема, дуже важко було знайти спікерів, які могли б мовити на зовнішню аудиторію. Маємо викладачів, які є спікерами, але вони не мають можливостей вийти на зовнішню аудиторію. До того ж додалася проблема адміністративного нерозуміння: керівництво університету так само є носієм штампів і міфів щодо необхідності комунікації, як і переважна більшість державних службовців.

 

За неповні півроку від моменту заснування Центр Комунікацій КНУ об’єднав розрізнені інструменти: газету, сайт, прес-центр; здійснив роботу з формування групи спікерів університету; забезпечив відкрите проведення виборів ректора.

 

Олена КРУТІЙ, професор Харківського15 регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України аргументувала, що модель діалогової взаємодії органів влади та громадськості має ґрунтуватися на чіткому понятійно-категоріальному апараті та відповідному організаційно-правовому механізмі. Проте на спроможність вести діалог суттєвий вплив справляє саме суб’єктивний чинник (причому це справедливо і щодо державних службовців, і щодо представників громадськості). Дослідження виявили, що понад 60 % опитаних не мають достатнього рівня готовності до діалогу. Саме тому реальність діалогу влада-громадськість залежить як від об’єктивного чинника (наприклад, наявності певних майданчиків, зокрема цифрових), так і від суб’єктивного розуміння його важливості.

 

Оксана ЯРОШ, професор16 кафедри політології та державного управління Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки, підкреслила, що глосарій потрібен передусім для того, аби представники влади й громадськості однаково розуміли, що таке комунікація. Щодо формулювання «урядова комунікація» чи «публічна», чи «суспільна», О. Ярош зазначила, що «урядова комунікація» сприймається як щось «дуже далеке», бо у нас досі влада і громада існують паралельно. На підставі шведського досвіду розбудови міст доповідачка зауважила, що продуктивні рішення ухвалюються тільки через осіб, яких безпосередньо стосується те чи інше рішення. Це і має бути філософією влади: самій владі вигідно ухвалювати колективні рішення із залученням громадськості й в інтересах громадськості, бо колективні рішення – це колективна відповідальність. Якщо влада думає інакше, її потрібно переконувати. Інакше маємо «ізольовані» рішення, нав’язані згори, послуги державного управління надаються в інтересах громади, але без урахування думки цієї громади. Треба не боятися віддавати послуги на аутсорсинг. Не треба виконувати за якусь громадську організацію роботу, якщо вона може це виконувати, це буде вигідніше і дешевше. І не потрібно продукувати нових структур, зберігаючи режим економії.

 

Також на конференцію надійшли два відеозвернення від наших колег з Литви та Польщі – Далі Банкаускайте та Олександра Радченка.

 

Відкриваючи третю панель «Вироблення рекомендацій щодо запровадження комунікації органів державної влади», модератор Іветта ДЕЛІКАТНА підкреслила, що конференція є добрим прикладом інституційної пам’яті: новий елемент в системі аналізу / оцінки / реалізації комунікації органів державної влади – проект The communication reform group - виступив співорганізатором дискусії з метою акумулювання досвіду, що вже накопичили науковці й практики.

 

Під час обговорення окремі питання отримали цілковиту підтримку учасників конференції. Зокрема:

• необхідність переходу від інформування до здійснення комунікації;

• доцільність формування глосарію;

• важливість закріплення відповідальності органів влади за відсутність комунікації;

• нагальність питання належного статусу підрозділів, відповідальних за комунікацію;

• потрібність пілотних проектів з метою визначення тих світових практик, що працюють в Україні та що не працюють.

Інші проблеми викликали гостру дискусію. Зокрема, перспективи нормативно-правового регулювання комунікативної діяльності:

• доцільність ухвалення окремого закону;

• перспективність прийняття закону vs використання системи чинних нормативно-правових актів;

• актуальність підготовки зеленої та білої книг державної політики тощо.

 

За результатами обговорення передбачено підготовку резолюції науково-практичної конференції “Запровадження комунікації органів державної влади: виклики та завдання”.