"Динаміка розвитку регіонів: підсумки та очікування". Аналітична записка

Поділитися:

Анотація

 

Проаналізовано основні підсумки розвитку регіонів України у 2014 році та на початку 2015 року, на основі чого сформовано перелік загроз та очікувань подальшої динаміки ключових показників. Сформульовано рекомендації щодо пріоритетних напрямів економічної політики у регіонах з метою протидії негативним явищам та для стабілізації економічної динаміки.

 

ДИНАМІКА РОЗВИТКУ РЕГІОНІВ: ПІДСУМКИ ТА ОЧІКУВАННЯ

 

У 2014 р. соціально-економічний розвиток більшості регіонів характеризувався подальшим зменшенням обсягів промислового виробництва, відпливом інвестиційного капіталу, нестійкою експортною динамікою, скороченням обсягів будівництва, звуженням внутрішнього ринку, погіршенням ситуації на ринку праці і загальним падінням рівня доходів.

 

Серед позитивних тенденцій відзначимо лише зростання обсягів аграрного виробництва. Так, за підсумками 2014 р. обсяги виробництва сільськогосподарської продукції збільшились у 15 регіонах (від 1,6 % у Закарпатській до 16,0 % у Хмельницькій областях), тоді як спад виробництва спостерігався у 9 регіонах. Варто зазначити, що серед регіонів, у яких відбулось скорочення виробництва, є регіони, які формують значну частку аграрного виробництва України: Миколаївська (зменшення на 6,4 %), Полтавська (на 3,1 %), Черкаська (на 1,7 %) області.

 

У січні-березні 2015 р. загальне падіння обсягів сільськогосподарського виробництва по Україні склало 4,7 %, а зростання у порівнянні з цим же періодом 2014 р. спостерігалось лише у 6 регіонах. Помітних результатів досягла Вінницька область – приріст виробництва сільськогосподарської продукції склав 13,9 %. Варто зазначити, що у січні-березні 2014 р. цей показник для Вінниччини склав 37,8 %, а у січні-березні 2013 р. – 44,1 %, тобто база порівняння є високою. Стабільну позитивну динаміку протягом зазначених періодів мають також Херсонська, Тернопільська та Івано-Франківська області, проте темпи зростання у цих регіонах є помітно нижчими. Таким чином, формується певний кластер регіонів, менш залежних від кризових явищ і коливань кон’юнктури зовнішніх ринків і спроможний забезпечити стійке зростання аграрного виробництва.

 

Минулий рік засвідчив поглиблення негативних тенденцій у промисловості більшості регіонів. За підсумками 2014 р. обсяги промислового виробництва скоротились у 16 регіонах (від 0,5 % в Одеській до 42,0 % у Луганській областях). Істотне зменшення промислового виробництва зафіксовано у м. Києві (на 14,3 %), у Сумській (на 12,1 %), Дніпропетровській (на 7,7 %), Полтавській (на 7,2 %) областях.

 

Варто відзначити, що питома вага регіонів, які у 2014 році мали приріст виробництва (Вінницька, Волинська, Житомирська, Закарпатська, Київська, Кіровоградська, Миколаївська, Рівненська, Тернопільська області), у загальному обсязі реалізованої промислової продукції поступово зростає:  з 12,4 % у 2010 р. до 17,2 % у січні-березні 2015 р.

 

У першому кварталі поточного року спад виробництва продовжувався – на 21,4 % загалом по Україні. При цьому характер динаміки помітно змінився: якщо у січні падіння обсягів промислового виробництва зафіксовано у всіх регіонах (відносно попереднього місяця), то у лютому тільки 6 регіонів мали негативну динаміку, а у березні – 5. Проте говорити про ознаки стабілізації ситуації у промисловості можна буде говорити не раніше, ніж за підсумками трьох кварталів. При цьому, відновлення промисловості багато в чому залежатиме від експортного чинника.

 

Значний тиск на розвиток промисловості регіонів чинить ситуація на Сході України. Мова йде не лише про катастрофічне скорочення виробництва у Донецькій та Луганській областях. Сусіднім з ними регіонам, які мали потужні виробничо-збутові зв’язки з Донбасом, досі не вдається компенсувати ці втрати за рахунок інших каналів постачання.

 

Внаслідок воєнного конфлікту найбільший збиток нанесений підприємствам добувної, хімічної промисловості, гірничо-металургійного комплексу і машинобудування. Крім зростання ризиків для функціонування підприємств Донбасу, не меншої шкоди завдано промисловому виробництву й через порушення налагоджених зв’язків «сировина-виробництво-збут» з іншими регіонами країни. Із загостренням кризи проявились ті проблеми промислового комплексу регіонів, які накопичувались роками: надмірна залежність від зовнішньої кон'юнктури на ринках основних експортних товарів, висока енерго- та матеріалоємність виробництва, що стало причиною різкого зростання собівартості, дефіцит коштів для модернізації основних фондів, скорочення збуту на внутрішньому ринку через зменшення попиту на продукцію проміжного споживання та інвестиційного призначення.

 

У 2014 р. продовжилось зниження інвестиційної активності у всіх регіонах, крім Івано-Франківської (у якій обсяг освоєних капітальних інвестицій зріс на 26,9 %) і Хмельницької (на 2,6 %) областей. Водночас зростає регіональна диспропорційність інвестування: розрив між максимальним і мінімальним обсягом капітальних інвестицій на одну особу збільшився з 12,9 разу у 2013 р. до 13,4 разу у 2014 р. Як наслідок, 54,5 % обсягу освоєних інвестицій припало всього на 4 регіони: м. Київ (29,7 %), Дніпропетровську (9,5 %), Київську (9,0 %) і Донецьку (6,3 %) області.

 

Ще більш відчутним було скорочення обсягів іноземного інвестування, яке протягом року склало 11,1 млрд дол. США, що становить майже п’яту частину загального обсягу залученого іноземного капіталу з початку інвестування. Позитивна динаміка мала місце лише у Івано-Франківській області, де з початку 2014 р. приріст прямих іноземних інвестицій склав 112,1 млн дол. США або 13,8 %. Водночас, приріст іноземних інвестицій у регіоні сформовано за рахунок спрямування капіталу у сферу оптової і роздрібної торгівлі (обсяг інвестицій у цей вид економічної діяльності збільшився протягом року утричі), що дозволило компенсувати відплив іноземного капіталу.

 

Зменшення обсягу іноземних інвестицій спостерігалося у 24 регіонах; у абсолютних значеннях найсуттєвіше вартість іноземного капіталу зменшилась у м. Києві (-5,9 млрд дол. США), Дніпропетровській (‑1,3 млрд дол. США) і Донецької (-1,0 млрд дол. США) областях. Основною причиною цього стала втрата вартості через курсову різницю, проте у всіх регіонах зафіксовано також масштабне вилучення інвестицій, що свідчить про найбільше за всі часи падіння інвестиційної привабливості регіонів.

 

У першому кварталі 2015 року обсяг капітальних інвестицій продовжував скорочуватись і це скорочення становило 14,8 % загалом по Україні. Зменшення інвестування відбулось у 20 регіонах (у січні-березні 2014 р. – у 15 регіонах). Лише три регіони підтримують досить стабільну інвестиційну динаміку протягом двох років: Волинська, Хмельницька області та м. Київ.

 

Упродовж січня-березня 2015 року регіони України втратили 4,6 млрд дол. США іноземного інвестиційного капіталу – десяту частину накопичених за весь час прямих іноземних інвестицій. На відміну від 2014 року, коли основне зменшення інвестицій відбулось через курсову різницю, сьогодні має місце фізичний відплив капіталу. Окремі регіони втратили за три місяці року вельми значний обсяг іноземного капіталу: Кіровоградська (15,5 %), Вінницька (16,3 %), Сумська (22,6 %), Черкаська (26,0 %). Інвестиційні втрати м. Києва  за цей період сягнули 2,5 млрд дол., Дніпропетровської області – півмільярда доларів тощо.

 

Вкрай суперечливою упродовж 2014 року була динаміка зовнішньої торгівлі регіонів. Так, якщо обсяг експорту протягом перших трьох кварталів зростав помітними темпами (переважно – до країн ЄС), сформувавши на фоні падіння імпорту додатне товарне сальдо вперше з 2005 р., то вже у кінці року – різко скоротився. У підсумку сальдо зовнішньої торгівлі товарами набуло від’ємних значень у обсязі 468,3 млн дол. США, що більшою мірою є результатом значного скорочення імпорту, ніж приросту експорту.

 

За підсумками року експорт товарів зменшився у 14 регіонах, найбільш помітно – у Луганській (на 46,2 %), Донецькій (на 32,2 %), Сумській (на 21,1 %), Полтавській (на 19,9 %), Черкаській (на 19,0 %), Миколаївській (на 15,5 %) і Дніпропетровської (на 11,5 %) областях. Збільшилися обсяги експорту товарів у 11 регіонах: від 1,1 % у Львівській до 26,1 % у Чернігівській областях. Імпорт товарів зменшився у всіх регіонах, де скорочення варіювало від 1,3 % у Полтавській до 47,7 % у Донецькій областях.

 

Переважання експорту над імпортом мало місце у 18 регіонах; найбільше значення сальдо – у Донецькій (6,3 млрд дол. США), Дніпропетровській (4,2 млрд дол. США) і Запорізькій (2,2 млрд дол. США), Миколаївській (1,2 млрд дол. США), Полтавській (1,0 млрд дол. США) областях. Такі показники сформувались не в останню чергу через серйозне скорочення імпорту з Російської Федерації (яке для окремих регіонів досягло 1,5 разу при менш помітному зменшенні експорту у цю країну). Водночас, для багатьох, навіть західних регіонів, Росія залишається важливим торговельним партнером (табл. 1).

Початок 2015 року позначився помітним подальшим скороченням зовнішньоторговельної активності у більшості регіонів. За підсумками січня-лютого вже 21 регіон зменшив обсяги товарного експорту, а також всі регіони – імпорту. І якщо падіння імпорту пояснюється звуженням купівельної спроможності населення України щодо споживчих товарів, то у частині експорту варто говорити про те, що регіональні експортери поки що не змогли повною мірою компенсувати ринок Російської Федерації. Крім цього, неоднозначною є ситуація у сфері зовнішньої торгівлі з країнами ЄС: досягнута динаміка не відповідає задекларованим в Угоді про Асоціацію можливостям розширення вітчизняного експорту до Європи. Значною проблемою залишається зволікання з переходом на технічні стандарти ЄС, що призвело до змін у товарній структурі українського експорту на користь аграрної сировини та продовольчої продукції (рис. 1.).

 

Таблиця 1. Частка Російської Федерації у регіональному експорті та імпорті товарів у 2013 – січні-лютому 2015 рр.

 

Частка РФ у експорті, %

Частка РФ у імпорті, %

2013 рік

2014 рік

Січень-лютий 2015 р.

2013 рік

2014 рік

Січень-лютий 2015 р.

Україна

23,8

18,2

10,1

30,2

23,3

16,5

Луганська*

35,4

37,2

43,4

71,3

61,2

56,8**

Миколаївська

34,5

30,3

37,9

18,5

19,7

11,6

Харківська

46,2

42,8

31,1

31,3

29,6

26,3

Сумська

51,8

44,3

30,6

22,7

20,0

22,6

Запорізька

40,3

31,9

19,4

39,7

45,2

41,1

Хмельницька

44,8

30,7

15,5

9,9

13,9

4,4

Чернігівська

25,3

17,7

11,6

17,6

12,8

8,6

Житомирська

33,5

25,4

11,5

9,9

9,4

6,1

Кіровоградська

12,3

9,9

11,2

9,0

12,4

14,1

Івано-Франківська

22,6

14,8

10,6

9,7

10,7

7,8

Донецька*

19,7

13,3

10,1

50,3

31,1

23,6

Вінницька

23,7

17,4

9,0

13,8

10,3

10,3

Рівненська

25,6

18,7

8,4

82,4

15,9

12,1

Чернівецька

24,7

18,2

7,7

8,9

6,3

7,0

Дніпропетровська

24,8

21,1

7,7

23,8

20,7

15,2

Волинська

23,5

13,6

7,1

4,1

4,8

2,7

Львівська

13,5

10,6

6,8

3,6

4,2

3,3

Закарпатська

18,0

12,4

6,3

11,5

7,6

4,1

м. Київ

13,5

10,6

6,1

17,0

16,2

11,8

Херсонська

30,0

13,7

6,0

8,4

5,9

2,9

Полтавська

24,2

12,6

5,9

27,0

25,6

21,6

Київська

26,3

13,0

5,6

17,3

14,5

10,8

Черкаська

25,6

19,0

4,8

66,1

23,0

6,5

Тернопільська

15,9

5,0

2,4

1,7

1,5

0,4

Одеська

9,4

4,9

2,3

24,1

11,5

1,9

Розраховано за даними Державної служби статистики України.

Відсортовано за спаданням частки РФ у експорті у січні-лютому 2015 р.

* Дані для Донецької і Луганської області (2014 та 2015 рр. без урахування тимчасово окупованих територій)

** Дані для Луганської області – за січень 2015 р.

 

Розростання негативних тенденцій у регіонах, посилене кризовою ситуацією економіки Сходу України, формує низку загроз подальшої дестабілізації розвитку. Серед таких загроз найбільш гостро проявляються наступні:

 

1. Подальше скорочення промислового виробництва та погіршення результатів функціонування промислових підприємств. Так, за підсумками січня-вересня 2014 р. фінансовий результат великих і середніх підприємств України склав 168,0 млрд грн збитку. Збитковий фінансовий результат отримали всі регіони, серед них найбільш значний: м. Київ (-31,9 млрд грн), Луганська (-30,1 млрд грн), Донецька (-29,8 млрд грн) і Одеська (‑11,9 млрд грн) області.

 

2. Зниження інвестиційної спроможності регіонів, зменшення обсягу інвестиційного капіталу, поглиблення диспропорційності соціально-економічного розвитку регіонів через непривабливість традиційних галузей і територій для інвестування. Це призведе до подальшого падіння у найбільш інвестиційно залежних галузях, зокрема, у будівництві. Так, дефіцит інвестиційних ресурсів зумовив скорочення у 2014 р. обсягів будівництва у 22 регіонах від 1,2 % у Полтавській до 2,2 разу у Луганській областях. Значне падіння спостерігалося у Донецькій (на 49,9 %), Київській (на 37,8 %), Івано-Франківській (на 31,3 %), Черкаській (на 31,4 %), і Херсонській (на 30,0 %) областях.

 

3. Зменшення доходів населення та подальше обмеження його купівельної спроможності, що поставить під загрозу діяльність невеликих підприємств, індивідуального підприємництва, орієнтованого на внутрішній попит. Зменшення реальної заробітної плати спостерігалось у всіх регіонах: від 2,9 % у Дніпропетровській до 13,6 % у Луганській областях. Як наслідок, у всіх регіонах відбулось зменшення обсягів роздрібної торгівлі навіть попри кілька хвиль споживчого ажіотажу, викликаного коливаннями курсу національної валюти. Роздрібний товарооборот найбільш помітно зменшився у Луганській (на 50,2 %), Донецькій (на 37,5 %), Волинській (на 11,6 %), Полтавській (на 9,6 %), Миколаївській (на 8,3 %) областях і у м. Києві (на 7,3 %).

 

analitЗбільшити

 

Рис. 1. Зміна товарної структури українського експорту у 2013 – січні-лютому 2015 рр., частка основних товарних груп у %

 

4. Ускладнення ситуації з виплатою заробітної плати працівникам у регіонах. Збільшення боргу перед працівниками спостерігалось у 19 регіонах, серед яких найбільше у Чернівецькій (у 26,8 разу), Дніпропетровській (у 14,9 разу), Рівненській (у 10,7 разу), Донецькій (у 10,2 разу), Луганській (у 8,3 разу), Волинській (у 3,1 разу) областях і навіть у м. Києві (у 2,3 разу). В окремих галузях економіки регіонів заборгованість з виплати заробітної плати у 2014 р. виникла взагалі вперше.

 

5. Погіршення платіжної дисципліни і збільшення заборгованості за бюджетними платежами. Так, заборгованість по сплаті податків і зборів до бюджетів усіх рівнів зросла у всіх регіонах (за винятком Вінницької області): від 15,7 % у Рівненській до 7,4 разу у Запорізькій областях. Найбільші обсяги заборгованості за податковими зобов'язаннями мали м. Київ (6,2 млрд грн), Донецька (2,45 млрд грн), Харківська (1,66 млрд грн), Львівська і Сумська (1,27 млрд грн у кожній), Запорізька (понад 1,1 млрд грн), Київська (майже 1,1 млрд грн) і Луганська (понад 1,0 млрд грн) області.

 

Рекомендації

З метою протидії негативним явищам у соціально-економічному розвитку регіонів, недопущення поглиблення нерівномірності у рівнях соціально-економічного розвитку окремих територій, мінімізації впливу кризових явищ на розвиток регіонів та недопущення виникнення нових проблемних територій, забезпечення виходу економіки регіонів на траєкторію стабільного розвитку необхідно вжити наступних заходів:

 

1.    Міністерству регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України ініціювати внесення змін та доповнень до Закону України «Про стимулювання розвитку регіонів»[1]:

-  до п. 1 ст. 9 стосовно чіткого визначення поняття «депресивний регіон»: регіон вважається депресивним, якщо у цьому регіоні упродовж останніх п'яти років середній показник обсягу валового регіонального продукту (до 2004 року – обсягу валової доданої вартості) на одну особу не досягає 50 % середнього показника для всіх регіонів;

- до ст. 10 стосовно уточнення порядку визнання регіону депресивним: пропозиції щодо визнання регіону депресивними розробляються за результатами щорічного моніторингу соціально-економічного розвитку регіонів, який проводиться Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України; термін, на який території надається статус депресивної, не може перевищувати трьох років;

- до статті 10 стосовно визначення термінів внесення місцевими органами виконавчої влади програм подолання депресивності території на розгляд Кабінету Міністрів України: програма подолання депресивності території на наступний рік подається до 1 квітня попереднього року.

 

2. Кабінету Міністрів України спільно з Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України у розроблюваному Плані заходів з реалізації Державної стратегії регіонального розвитку на період до 2020 року унормувати необхідність відновлення укладання Угод щодо регіонального розвитку як інструменту стимулювання регіонального розвитку між обласними радами та Кабінетом Міністрів України (відповідно до Закону України «Про стимулювання розвитку регіонів»). Міністерству економічного розвитку і торгівлі України підготувати остаточні звіти про виконання укладених раніше Угод щодо регіонального розвитку Донецької, Львівської, Вінницької, Херсонської, Івано-Франківської та Волинської областей.

 

3.    Міністерству фінансів України ініціювати внесення змін до Бюджетного кодексу України[2]:

- до ст. 24-1 стосовно доповнення переліку заходів, які можуть фінансуватися з Державного фонду регіонального розвитку, такими заходами: «реалізація програм подолання депресивності територій»; «реалізація Угод щодо регіонального розвитку»;

- до ст. 105 стосовно переліку напрямів, на які може спрямовуватися субвенція з державного бюджету місцевому, таким напрямом: «фінансування програм подолання депресивності територій»;

- до ст. 69, 691 та 71 стосовно передання єдиного податку до спеціального фонду місцевих бюджетів і унормування здійснення надходжень від єдиного податку до бюджету розвитку місцевих бюджетів.

 

4. Міністерству фінансів України розробити та затвердити «Порядок фінансування Угод щодо регіонального розвитку», у якому визначити, що заходи в рамках виконання Угод можуть фінансуватися за рахунок Державного фонду регіонального розвитку, коштів міжнародних фінансових організацій, залучених інвестицій, кредитів; контроль за використанням коштів при реалізації Угод щодо регіонального розвитку має здійснювати Рахункова палата.

 

5. Міністерству аграрної політики та продовольства України спільно з місцевими органами виконавчої влади розробити комплекс заходів щодо стимулювання розвитку аграрного виробництва та включити їх до розроблюваної сьогодні Програми розвитку аграрного сектору економіки на період до 2020 року. Комплекс заходів має включати: відкриття проектів по залученню технічної та фінансової допомоги від міжнародних фінансових організацій для малих підприємств, що займаються переробкою та експортом сільськогосподарської продукції[3], укладання угод між місцевими органами виконавчої влади та банківськими установами щодо надання банківськими установами пільгових кредитів для сільськогосподарських виробників; визначення Міністерством фінансів України порядку встановлення податкових канікул та надання відстрочки по платежах до бюджету для сільськогосподарських виробників. Такі заходи місцевим органам виконавчої влади затвердити у щорічних програмах соціально-економічного розвитку регіонів.

 

6. Міністерству економічного розвитку і торгівлі України, Міністерству регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України спільно з місцевими органами виконавчої влади розробити план заходів щодо надання фінансової підтримки збитковим підприємствам та визначення шляхів санації чи реструктуризації підприємств, які є бюджетоутворюючими для міст і селищ, з метою недопущення їх штучного банкрутства; такими заходами є використання норм прискореної амортизації, надання кредитів комерційних банків під гарантії Уряду, відстрочка по платежах до бюджету.

 

7. Міністерству регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України включити у План заходів з реалізації Державної стратегії регіонального розвитку на період до 2020 року, що розробляється, розділ про стимулювання розвитку депресивних територій. У ньому визначити наступні інструменти стимулювання розвитку депресивних територій та стабілізації соціально-економічного розвитку регіонів: реалізація спільних міжрегіональних проектів у сфері розбудови транспортної інфраструктури та шляхів сполучення; інтенсифікація транскордонного співробітництва, пошук і стимулювання точок зростання економіки регіонів; розбудова інноваційної інфраструктури.

 

8. Міністерству регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України надавати інформацію обласним радам про реалізацію міжнародних проектів із залучення технічної допомоги на вирішення важливих питань регіонального та місцевого розвитку; обласним радам інформувати підприємницькі структури стосовно реалізації таких проектів, проводити тренінги по підвищенню кваліфікації посадових осіб органів місцевого самоврядування стосовно участі у таких проектах, проводити конкурси кращих пропозицій по вирішенню місцевих питань, під які можна залучати кошти міжнародної технічної допомоги.

 

9. Місцевим органам виконавчої влади включити програми подолання депресивності територій до середньострокових стратегій регіонального розвитку та щорічних програм соціально-економічного розвитку регіонів, заходи щодо виконання таких програм – до планів реалізації середньострокових стратегій соціально-економічного розвитку регіонів.

 

10.  Місцевим органам виконавчої влади:

- вносити на розгляд Кабінету Міністрів України ініціативи щодо місця проведення інвестиційних форумів, на яких будуть просуватися локальні інвестиційні пропозиції та готові до реалізації проектів; брати учать в ярмарках інвестиційних пропозицій; періодично оновлювати інвестиційні паспорти на власних веб-сторінках стосовно потреби в інвестиційних ресурсах;

- у щорічних програмах соціально-економічного розвитку регіонів затверджувати короткострокові плани підтримки основної діяльності бюджетоутворюючих підприємств регіону (які включають заходи по збереженню робочих місць, розширення географії ринків збуту для підприємств, орієнтованих на експорт, надання фінансової допомоги місцевим виробникам у освоєнні ними місцевих ринків імпортозамінної продукції) та подавати заявки на участь у проектах міжнародної фінансової допомоги (технічної та матеріальної), яка буде надходити на реалізацію таких заходів.

11. Міністерству регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України спільно з Міністерством фінансів України розробити заходи щодо формування фондів підтримки регіонального розвитку; управління такими фондами має здійснювати обласна рада, до фонду має спрямовуватися частина (до 1 %) обсягу загального фонду обласних бюджетів та залучатися кошти міжнародної фінансової допомоги; кошти фонду пропонується спрямовувати на фінансування капітальних проектів розвитку регіону, зокрема, відновлення інфраструктури та об’єктів житлово-комунального господарства.

 

Відділ регіональної політики

(В.І. Жук)

№ 25, Серія «Регіональний розвиток»

 



[1] Про стимулювання розвитку регіонів. Закон України від 8 вересня 2015 року N 2850-IV, зі змінами та доповненнями.

[2] Бюджетний кодекс України. Закон України від 8 липня 2010 року № 2456-VI зі змінами та доповненнями. Редакція від 11 червня 2015 року.

[3] На зразок проекту «Надання консультацій Україні з питань аграрної торгівлі», спрямованого на підтримку експортного потенціалу українських виробників сільськогосподарської продукції, що планується реалізувати між урядами України та ФРН