"Роль НАТО в забезпеченні енергетичної безпеки та захисті енергетичної інфраструктури". Аналітична записка



Анотація

В аналітичній записці проаналізовано роль НАТО в забезпеченні енергетичної безпеки та захисту енергетичної інфраструктури країн-членів Альянсу та країн партнерів. Виділено сфери окремі сфери зосередження уваги НАТО та запропоновано шляхи інтенсифікації співробітництва Україна-НАТО в забезпеченні енергетичної безпеки та захисту енергетичної інфраструктури.

 

РОЛЬ НАТО В ЗАБЕЗПЕЧЕННІ ЕНЕРГЕТИЧНОЇ БЕЗПЕКИ ТА ЗАХИСТI ЕНЕРГЕТИЧНОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ

 

У сучасних умовах, безпека енергетичної інфраструктури не може реалізовуватись без міжнародної координації, оскільки енергетичний сектор, як і його інфраструктура, стає все більш глобалізованим та взаємопов’язаним. Інцидент в одній країні може мати руйнівні наслідки в іншому.

 

Тому зусилля захисту енергетичної інфраструктури вимагає міжнародної координації з метою раціоналізації національних зусиль та уникнення неузгодженості дій у транскордонних перетинах. У даному аспекті заслуговує на увагу зусилля НАТО в забезпеченні енергетичної безпеки та захисті енергетичної інфраструктури.

 

Роль НАТО у забезпеченні енергетичної безпеки

Організація Північноатлантичного Договору (НАТО) в останні роки внесла загрози енергетичній безпеці до переліку найважливіших загроз безпеці[1]. Недопущення виникнення військової загрози для об’єктів енергетики, ліній постачання та маршрутів передбачає проведення практичного і матеріально-технічного планування з метою захисту поставок енергоносіїв заради підтримки стабільності й безпеки країн-членів та оперативного потенціалу НАТО.

 

У той же час останнім часом НАТО відходить від питання виключно захисту об’єктів інфраструктури і звертає увагу на більш широкий спектр проблем енергетичної безпеки[2]. На думку деяких науковців проблема виникнення збройних конфліктів за доступ до енергетичних ресурсів, є досить серйозною[3]. Тому питання енергетичної безпеки країн євроатлантичного регіону (і зокрема кран-членів НАТО) постає перед країнами НАТО все гостріше.

 

Цьому сприяють декілька чинників:

-          залежність країн-членів НАТО від імпорту енергоресурсів, часто з віддалених і нестабільних регіонів, та одночасне зростання конкуренції на глобальному ринку створює ризики переривання та цінової нестабільності поставок енергоресурсів;

-          можливість використання енергоресурсів в якості інструменту політичного впливу з боку країн-постачальників;

-          терористичні напади та піратство, що реалізує асиметричні методи боротьби із правовими режимами міжнародних відносин та створює невизначеність щодо способів реагування[4].

 

Враховуючи специфіку різноманітних енергетичних секторів, нафтовий і газовий сектори є найбільш вразливими для нападу, а наслідки порушень в їх функціонуванні можуть спричинити катастрофічні результати у зв’язку із значною взаємною залежністю між ними й іншими галузями економіки. Особливостями нафтової і газової інфраструктури є те, що вона може знаходитися не тільки на території визначеної країни, а й далеко за її межами. Тому енергетична безпека окремої держави потребує забезпечення безпеки енергетичної інфраструктури на всьому ланцюжку поставки енергоносіїв від місця їх видобування або виробництва. З огляду на це Альянс і зосереджує увагу на захисті найважливіших елементів енергетичної інфраструктури, як одного з аспектів підвищення енергетичної безпеки, шляхом зменшення її вразливості і ймовірності стати потенційною ціллю для нападів.

 

Питання енергетичної безпеки були важливим елементом стратегії НАТО з часів «холодної війни». Формування ролі НАТО в енергетичній безпеці з військової точки зору полягає у: забезпеченні оперативного потенціалу Альянсу енергоресурсами на період воєнного часу або під час операцій та місій; попередження військової загрози енергетичним об’єктам, лініям постачання та маршрутам; запобігання можливим наслідкам через незабезпеченість ресурсами майбутніх операцій та місій.

 

Фактично, енергетична безпека означала для союзників по НАТО забезпечення поставок палива для сил Альянсу на період воєнного часу та, відповідно в мирний час, створення необхідної інфраструктури. З цією метою була створена Система трубопроводів НАТО (СТН), яка складається з десяти окремих систем військових сховищ та розподільників паливно-мастильних матеріалів і працює для повсякчасного забезпечення потреб НАТО в нафтопродуктах та їх розподілу. СТН проходить територією 13 країн НАТО і охоплює близько 11 500 км трубопроводів, що зв’язують нафтосховища, авіаційні бази, цивільні аеропорти, насосні станції, нафтопереробні заводи та вхідні пункти.

 

На сьогодні питання енергетичної безпеки стали предметом підвищеної уваги кран-членів НАТО за ширшим колом питань. Декларація Ризького саміту НАТО 2006 р. містила зобов’язання союзників підтримувати «узгоджені міжнародні зусилля щодо оцінки ризиків для енергетичної інфраструктури та щодо підвищення рівня безпеки енергетичної інфраструктури»[5]. Північноатлантичній раді було доручено провести консультації у постійному складі стосовно найбільш вірогідних ризиків у галузі енергетичної безпеки з метою визначення тих галузей, у яких НАТО могла бути корисною в плані підвищення рівня захисту інтересів країн Альянсу та підтримання національних й міжнародних зусиль.

 

На виконання рішення, прийнятого під час Ризького саміту, була підготовлена доповідь «Роль НАТО в енергетичній безпеці» й декларація Бухарестського саміту 2008 р.[6] вже містила визначені принципи та надані рекомендації для діяльності Альянсу в сфері енергетичної безпеки. На базі цих принципів НАТО має залучатися у наступних сферах: інформаційна та розвідувальна інтеграція та обмін, проектування стабільності, посилення міжнародного та регіонального співробітництва, підтримка врегулювання наслідків та підтримка захисту енергетичної критичної інфраструктури. Альянс висловив намір сприяти діяльності та координувати свої зусилля із міжнародними організаціями, які працюють у сфері забезпечення енергетичної безпеки.

 

На наступному, Лісабонському саміті 2010 року була прийнята нова Стратегічна Концепція НАТО де також було приділено значну увагу питанням енергетичної безпеки[7]. Зокрема було акцептовано увагу, що стабільне та надійне постачання енергоресурсів, диверсифікація маршрутів, постачальників та видів енергетичних ресурсів, а також розширення та об’єднання енергетичної інфраструктури на міжнародному рівні залишається критично важливим. Альянс висловився за подальше посилення співпраці в частині проведення консультацій та обміну інформацій з питань енергетичної безпеки, розвиток спроможності Альянсу в напрямках визначених на попередньому саміті. Було прийнято рішення активізувати співробітництво із міжнародними організаціями, які працюють у сфері забезпечення енергетичної безпеки, а також імплементувати питання енергетичної безпеки у політику планування та діяльність НАТО.

 

На Чиказькому саміті 2012 року НАТО[8], ще раз було підтверджено зобов’язання та наміри розширити співпрацю у сфері енергетичної безпеки. Також прийнято рішення створення інформаційного центру у якості координаційного центру діяльності країн-членів НАТО з питань енергетики. У вересні 2013 році започатковано роботу Центру Енергетичної безпеки НАТО у Вільнюсі, завданням якого стало проведення досліджень у цій сфері, поширення та обмін інформацією між членами Альянсу, а також розробка заходів щодо підвищення ефективності енерговикористання в діяльності Альянсу[9].

 

В рамках реалізації ініціатив, спрямованих на виконання даного завдання, планується посилити:

-         інформаційну підтримку в питаннях висвітлення основних видів загроз для енергетичного сектору;

-         контроль над маршрутами енергопостачання, в першу чергу морськими маршрутами;

-         обмін досвідом та ідеями в рамках діяльності Альянсу;

-         технічну підтримку і підготовка персоналу з третіх країн;

-         безпосередній захист енергетичної інфраструктури при виникненні потенційної загрози, зокрема для захисту танкерів з нафтою.

 

Враховуючи безпосередній зв’язок між енергозабезпеченням та безпекою країн НАТО, а також прямий характер певних загроз, енергетична безпека стала одним із питань, що обговорюються в НАТО. Захист стратегічно важливих елементів інфраструктури та заходи реагування на кризи шляхом застосування військової сили стали частиною загального пакета ініціатив, необхідних для гарантування енергетичної безпеки.

 

Прикладом такого підходу може слугувати задіяння морського компоненту Сил реагування НАТО. Зокрема, в Середземному морі проводяться багатонаціональна морська операції «Активні Зусилля» та операція «Океанський щит» з протидії піратству вздовж берегів Сомалі, яку НАТО розпочало, в тісному співробітництві із Європейським Союзом.

 

Для забезпечення безпеки основних маршрутів ресурсів в Середземному морі, кораблі НАТО здійснюють патрулювання та моніторинг судноплавства у Східному Середземномор’ї для виявлення та припинення терористичної діяльності, забезпечення супроводу невійськового судноплавства та проведення обстеження підозрілих суден. Якщо говорити тільки про енергетику, то близько 65 відсотків нафти і природного газу, що споживається у Західній Європі, щорічно проходить через Середземне море, оскільки Лівію й Італію, а також Марокко та Іспанію зв’язують великі трубопроводи. Тому кораблі НАТО систематично здійснюють попередні огляди маршрутів у «вузьких» місцях та у важливих протоках і гаванях в усьому районі Середземномор’я.

 

На Саміті НАТО 2015 року в Уельсі, Великобританія[10] було підтверджено стратегічні пріоритети альянсу у цій сфері, погоджено продовження операцій «Активні зусилля» та «Океанський щит», з врахуванням виникнення нових ризиків в зоні стратегічних пріоритетів Альянсу, а також окремо засуджено незаконну інтервенцію Росії в Україну та анексію Криму.

 

Враховуючи складне безпекове середовище, яке складається на даний час, Саміт НАТО відзначив необхідність формування комплексного, з врахуванням політичних, цивільних та воєнних аспектів, підходу до формування систем безпеки та кризового менеджменту.

 

В частині енергетичної безпеки Альянс підтвердив вагомість забезпечення стабільності та надійності постачання енергоресурсів; забезпечення диверсифікації маршрутів, постачальників та джерел енергоресурсів; взаємопо’єднання мереж енергопостачання. Зазначено, що враховуючи відповідальність національних урядів та міжнародних організацій за забезпечення сталості на надійності функціонування систем енергопостачання, НАТО посилить свою увагу до розвитку подій у сфері енергетичної безпеки, особливо подій пов’язаних із Україно-Російською кризою та зростаючою нестабільністю на Близькосхідному та Північноафриканському регіоні.

 

НАТО продовжить пошук можливих шляхів та заходів посилення спроможності Альянсу у сфері енергетичної безпеки, зосереджуючись на сферах:

-      розширення усвідомлення розвитку подій в сфері енергетичної безпеки та їх впливу на безпеку Альянсу та його партнерів;

-      посилення компетенції НАТО в сприянні захисту критичної енергетичної інфраструктури;

-      покращення ефективності використання енергоресурсів військовими формуваннями;

-      удосконалення програм навчання та освіти у цій сфері та залучення країн-партнерів до цих програм.

 

Саміт НАТО відзначив прогрес у підготовці звіту НАТО з питань енергетичної безпеки закликав продовжувати діяльність у цій сфері відповідно до принципів та керівництв прийнятих на Бухарестському Саміті та рекомендацій наступних Самітів.

 

Висновки

Таким чином, можна відзначити, що НАТО бере на себе певну роль в забезпеченні енергетичної безпеки, виходячи з положень основного документу Альянсу – Північноатлантичного Договору: згідно із Статтею IV відбуваються консультації, згідно із Статтею V - НАТО має бути готовим для забезпечення безпеки своїх членів[11]. Енергетичний аспект не відрізняється від інших, а природа загрози в особі терористів, піратів і навіть окремих країн, потенційно може відбуватися у формі збройного нападу, що може бути причиною для звернення до Статті V.

 

НАТО може також брати на себе управління аварійними запасами які підконтрольні йому (в рамках СТН), але не може розглядатися в якості регулятора енергетичного ринку. Відповідними механізмами володіють інші міжнародні організації, такі як Міжнародне енергетичне агентство, Міжнародне агентство з атомної енергії, Міжнародна морська організація та Європейський Союз.

 

Альянс також може застосовувати патрулювання та захист критичної інфраструктури, де є конкретні загрози високого рівня. Такого роду діяльність вже передбачена в документі Військового Комітету (MC 401), де визначено роль НАТО у захисті об’єктів нафтогазового комплексу в Північному морі в разі збройного нападу. У той же час це не означає, що НАТО у випадку нападу на об’єкт інфраструктури обов’язково буде застосовувати свої збройні сили.

 

У той же час слід зазначити, хоча НАТО відіграє важливу роль в забезпеченні енергетичної безпеки, для Альянсу безперечним є той факт, що енергетична безпека залишається національним питанням. Більшість країн ЄС і НАТО мають різні точки зору на енергетичну ситуацію, що обумовлено географічним положенням, ресурсною базою та розвитком інфраструктури, потужностями й, отже, різницею стратегій в галузі енергетики.

 

Заходи, які Альянс намагається здійснювати, спрямовані саме на те, щоб запобігати конфронтації між країнами; сформувати консенсус щодо спільної позиції за окремими напрямами; сформувати систему обміну інформацією та досвідом; розвиток спроможності країн-членів забезпечити захист стратегічно важливих елементів інфраструктури та формування системи реагування на кризи.

 

Рекомендації

У ситуації розширення уваги НАТО до питань енергетичної безпеки, появи реальної зацікавленості країн-членів НАТО до сталого функціонування маршрутів постачання енергоресурсів у Балто-Чорноморсько-Каспійському регіоні; бажання перейняти досвід України в частині реагування на загрози функціонування енергетичної критичної інфраструктури, що виникли внаслідок агресії Росії проти України, доцільно інтенсифікувати співробітництво між Україною та НАТО у сфері енергетичної безпеки.

 

Посилення співпраці дозволить залучити кращий досвід НАТО у формуванні системи захисту критичної енергетичної інфраструктури та безпосередньо інтегруватись у європейську систему забезпечення.

 

Зважаючи на зазначене, доцільно створити спільну робочу групу Україна-НАТО з питань енергетичної безпеки, завданням якої доцільно визначити:

-         оцінку енергетичної політики країн Балто-Чорноморсько-Каспійського регіону та їх вплив на постачання енергоресурсів до країн‑членів НАТО та України, визначення основних ризиків безпеці, що виникають у зв’язку із цим та формування пропозицій щодо нейтралізації загроз;

-         проведення аналізу ситуації та обміну відповідною інформацією щодо загроз транскордонній енергетичній і, загалом, критичній інфраструктурі;

-         підвищення організаційної та ресурсної готовності країн-членів НАТО та України до запобігання та реагування на можливі кризові ситуації у сфері енергетичної безпеки;

-         формування суспільної підтримки України на шляху євроатлантичної інтеграції завдяки усвідомленню спільності інтересів та реалізації заходів з питань сталого забезпечення потреб суспільства в енергії.

У якості конкретних форм організації роботи робочої групи та інструментів забезпечення виконання завдань пропоную виділити наступні практичні заходи:

-         створення інституційної бази підвищення рівня стратегічного розуміння впливу енергетики на безпеку країн НАТО та України (періодичне проведення в Україні міжнародної конференції з питань забезпечення енергетичної безпеки; організація круглих столів – для вищого рівня державного управління з питань стратегічного аналізу проблем енергетичної та техногенної безпеки);

-         реалізація навчальних та тренінгових програм для підготовки персоналу з питань захисту критичної інфраструктури (підвищення рівня професійної готовності відповідних структур оборонного сектору, цивільного захисту, службовців);

-         виконання спільних дослідницьких робіт з питань забезпечення енергетичної та техногенної безпеки (оцінка можливості загроз маршрутам транспортування, постачання, розподілу енергоресурсів, ідентифікації загроз, оцінки вразливості та планування контрзаходів);

-         створення та роботи окремих груп консультативної підтримки з питань енергетичної безпеки та захисту критичної інфраструктури для забезпечення координації дій на випадок кризових ситуацій (розробка законодавчих актів, експертна підтримка, обмін інформацією, організація та узгодження дій різних інституцій);

-         розробки пропозицій щодо удосконалення систем енергозабезпечення військових підрозділів (удосконалення систем управління підрозділами, систем автономного енергозабезпечення, підтримка розробки та трансферу технологій).

 

Національний інститут стратегічних досліджень має достатній ресурс для забезпечення організаційного та науково-аналітичний супроводу роботи зазначеної групи.

 

Відділ енергетичної та техногенної безпеки

(О.М. Суходоля)

№ 18, Серія «Національна безпека»



[1] NATO’s role in energy security: Energy security: a major factor in international security. http://www.nato.int/cps/en/SID-AB56F36F-DC8AA0FD/natolive/news_102919.htm?selectedLocale=en  

[2] 170 ESC 06 E – Energy Security.   http://www.nato-pa.int/default.asp?SHORTCUT=1000

  157 CDS 08 E – Energy Security: Co-operating to Enhance the protection of Cretical Energy Infrastructures.
[3] Monaghan A. Energy Security: NATO’s Limited, Complementary Role // Research Paper. NATO Defense College Research Division. ─ Rome. ─ 2008. ─ #36.
[4] Moran D., Russell J.A. The Militarisation of Energy Security /[Електронний ресурс]: Strategic Insights. The Center for Contemporary Conflict at the Naval Postgraduate School in Monterey, California. ─ 2008. ─ # 1. ─ Vol. 7. ─ P.2. – Режим доступу: http://handle.dtic.mil/100.2/ADA484679  
[5] Riga Summit Declaration. 29 November 2006 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nato.int/docu/pr/2006/p06150e.htm
[6] Bucharest Summit Declaration. 3 April 2008 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nato.int/cps/en/natolive/official_texts_8443.htm
[7] Lisbon Summit Declaration. 20 November 2010. http://www.nato.int/cps/en/natolive/official_texts_68828.htm
[9] Secretary General opens NATO Energy Security Centre of Excellence in Vilnius. http://www.nato.int/cps/en/SID-42547711-6A1A545A/natolive/news_102853.htm?selectedLocale=en



читайте також:


«Проблеми забезпечення взаємодії при реагуванні на інциденти та кризи комплексного характеру на об`єктах критичної інфраструктури». Аналітична записка
«Концептуальні підходи щодо забезпечення громадської безпеки: іноземний досвід, висновки для України». Аналітична записка
“Пріоритетні напрями законодавчого та організаційного забезпечення паспортизації об’єктів критичної інфраструктури”. Аналітична записка
«Іноземний досвід залучення громадянського суспільства до загальнодержавних систем протидії тероризму.» Аналітична записка
«Аналіз існуючих програм субсидування в енергетиці та пріоритети впорядкування». Аналітична записка