"Відновлення транзитного потенціалу в контексті підвищення конкурентоспроможності України на міжнародному ринку транспортних послуг". Аналітична записка

Поділитися:

Анотація 

У записці досліджено причини стрімкого скорочення обсягів транзитних перевезень через українську територію, доведено існування загрози виключення України з глобального ринку обслуговування транснаціональних вантажопотоків та втрати статусу міжнародного транзитера. Запропоновано напрями та заходи державної політики, реалізація яких сприятиме відновленню транзитного потенціалу України.

 

ВІДНОВЛЕННЯ ТРАНЗИТНОГО ПОТЕНЦІАЛУ В КОНТЕКСТІ ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ УКРАЇНИ НА МІЖНАРОДНОМУ РИНКУ ТРАНСПОРТНИХ ПОСЛУГ 

 

Шлях розвитку України як транзитної держави був обраний одразу після набуття незалежності і обумовлений необхідністю якомога скорішого відновлення національної економіки із використанням усіх ресурсів та конкурентних переваг, які на той час мала наша держава. Вигідне географічне положення України на перетині осей Схід – Захід та Північ – Південь, а також наявність розвинутої транспортної інфраструктури, включаючи 22 тис. км залізничних шляхів, з яких 45 % електрифіковано, щільної мережі автомобільних доріг загального користування протяжністю 170 тис. км, цілої системи незамерзаючих морських торговельних портів Чорноморсько-Азовського басейну та портів в Українському Придунав’ї, великої кількості річок, придатних для судноплавства, не залишають сумнівів в тому, що розвиток транзитного потенціалу – це важлива складова формування потужної ефективної економіки України.

 

Проте сьогодні України стрімко втрачає свої позиції транзитера та стає неконкурентоспроможною на міжнародному ринку транспортних послуг. Реалізація Комплексної програми утвердження України як транзитної держави на 2002-2010 рр. та включення України в систему міжнародних транспортних коридорів (МТК) забезпечили зростання фактичних обсягів транзитних перевезень, які у 2007 р. досягли свого історичного максимуму 107,2 млн т (без урахування трубопровідного транспорту). Однак результат виявився нестійким, оскільки був досягнутий переважно завдяки сприятливій економічній кон’юнктурі та запровадженню заходів, які виявилися ефективними лише в короткостроковий період – вони покращували умови експлуатації існуючого транзитного потенціалу, але не сприяли його зміцненню та примноженню. За 2007-2014 рр. втрачено дві третини транзитного вантажопотоку, обсяг транзиту скоротився до 36,2 млн т у 2014 р. (таблиця). У структурі зовнішньоторговельних вантажних перевезень (експорт, імпорт, транзит) частка транзиту знизилася з 37 % у 2007 р. до 15 % у 2013 р., що відповідним чином зменшило обсяг валютних надходжень в Україну.

 

Таблиця

Динаміка транзитних вантажопотоків за видами транспорту *

  

2007

2008

2009

2010

2011

2012

2013

2014 

тис. тонн 

Усього (без трубопровід- 

ного)

107154,2

101925,1

50152,4

52913,5

58123,5

47915,5

40877,4

36197,2 

залізничним

99882,4

93347,6

44834,6

44511,8

48669,5

40940,1

32983

29398,3

морським

2694

3487

1899,4

3660,4

3912,1

1637,7

1519,3

797,2

автомобільним

4494,6

4908,7

3354,2

4649,1

5011,2

4850

5585

5863,9

річковим

37,43

74,73

0

0

0

7,6

2,2

-

авіаційним

1,3

1,5

1,2

1,6

2,8

3

0,8

1,2

інше

44,5

105,5

62,9

90,6

527,8

477,1

787,1

136,6

% до попереднього року

Усього (без трубопровід- 

ного)

135,2

95,1

49,2

105,5

109,8

82,4

85,3

88,6

залізничним

133,1

93,5

48,0

99,3

109,3

84,1

80,6

89,1

морським

107,1

129,4

54,5

192,7

106,9

41,9

92,8

52,5

автомобільним

278,5

109,2

68,3

138,6

107,8

96,8

115,2

105,0

річковим

202,3

199,7

-

-

-

-

28,9

-

авіаційним

111,1

115,4

80,0

133,3

175,0

107,1

26,7

150

інше

169,0

237,1

59,6

144,0

582,6

90,4

165,0

17,4

* Складено та розраховано за даними «Транзитні перевезення вантажів» за період 2006-2014 років Державної служби статистики України/[Електронний доступ]: http://www.ukrstat.gov.ua

 

Основу транзитного потенціалу України становить залізничний транспорт, яким перевозиться 81 % усіх транзитних вантажів у країні. В основному це експортні вантажі з Росії, Білорусі, Казахстану, які направляються в Словаччину, Угорщину, Австрію, Чехію, Румунію, а також через порти в інші країни світу. У 2014 р. залізниці України перевезли 29,4 млн тонн транзитних вантажів, що на 10,9 % менше, ніж у 2013 р. і становить лише 7,6 % від загального обсягу перевезень вантажів залізничним транспортом (у 2007 р. частка транзиту в загальному обсязі вантажних перевезень залізничним транспортом становила 19,4 %). Обсяги транзиту впали за рахунок нафти і нафтопродуктів (на 22,5 %), вугілля (на 5,5 %), хімічних і мінеральних добрив (на 30,5 %) та хімікатів (на 28,9 %). Всього у 2014 р. порівняно з 2007 р. Укрзалізниця втратила 70,5 млн тонн щорічного обсягу транзитних перевезень вантажів.

 

Другою не менш важливою складовою транзитного потенціалу України є її портовий комплекс, що включає 13 (до анексії Криму - 18) морських торговельних портів. У 2014 р. переробка транзитних вантажів у портах континентальної України скоротилася до 20,5 млн т, або на 12,1 % відносно рівня 2013 р. (на 30 % – з урахуванням портів АР Крим та м. Севастополь). Загалом з 2007 по 2014 р. щорічний обсяг перевалки транзиту в морських портах України, включаючи втрату транзитного вантажопотоку через порти Криму, скоротився майже на 50 млн т або на 71 %.

 

Загалом технологічні потужності національної транспортної інфраструктури дозволяють щорічно перевозити залізницями, внутрішнім водним та автомобільним транспортом та переробляти в портах понад 110 млн т транзитних вантажів. Проте фактичні обсяги транзиту складають лише 41 млн т, тобто наявний транзитний потенціал України (без трубопроводів) використовується менше ніж на 40 %.


У географічній структурі транзитних перевезень перше місце посідає Росія, формуючи 85,0 % вантажної бази українського транзиту (з урахуванням трубопровідного транспорту). У відправленні транзитних вантажів залізничним транспортом частка Російської Федерації у 2013 р. склала 67,1 %, автомобільним – 19,8 %, морським – 15,9 %.

 

Україна втрачає транзитні вантажі з цілої низки причин як внутрішнього, так і зовнішнього характеру. Але якщо кілька років тому основною причиною падіння транзиту в Україні називали глобальну фінансово-економічну кризу, згортання виробництва та зменшення попиту світової економіки на низку товарів, то сьогодні превалюють дещо інші чинники. До головних системних чинників втрати Україною транзиту слід віднести наступні:

1. Цілеспрямована політика Росії щодо виключення України з транзитних потоків. Для цього наш східний сусід використовує весь арсенал доступних засобів, починаючи від протекціоністської політики по відношенню до власних транспортних підприємств і закінчуючи прямим нищенням транспортної інфраструктури на сході України руками терористів і російських найманців. Цій меті Росія підпорядкувала свою тарифну, інвестиційну та регуляторну політику на транспорті та цілу низку заходів в рамках Федеральної цільової програми «Розвиток транспортної системи Росії» (2010-2020 рр.), зокрема здійснює розбудову транзитної залізничної і дорожньої транспортної мережі в обхід території України, здійснює переорієнтацію майже усіх вантажів російського походження, що перевантажуються у портах України, на порти РФ, активно використовує можливості Митного союзу для перенаправлення вантажів в обхід території України на найважливішому напрямку транзиту Європа – Азія, застосовуючи у рамках Митного союзу спрощені митні та дозвільні процедури, а також уніфікуючи тарифи.

 

2. Недостатність темпів та обсягів розбудови транспортної інфраструктури, техніко-технологічне відставання якої суттєво здорожує процес доставки товару та призводить до переорієнтації транспортних потоків в обхід території України. Внаслідок незадовільного транспортно-експлуатаційного стану доріг України, 90 % яких потребує реконструкції або ремонту, середня швидкість руху на автодорогах України у 2-3 рази нижча, ніж у західноєвропейських країнах, на вітчизняних дорогах стає економічно невигідною експлуатація сучасних автомобілів з поліпшеними технічними та екологічними характеристиками, що суттєво звужує транзитні можливості України. Наявність «вузьких місць» в залізничній інфраструктурі не дозволяє налагодити більш ефективний зв’язок з портовою галуззю, що набуває особливої актуальності зараз, коли вантажопотоки будуть обходити АР Крим і необхідно запропонувати замісні шляхи сполучення. Темпи і масштаби розбудови транспортної інфраструктури України у напрямку міжнародних транспортних коридорів не зіставні з подібними процесами у країнах ЄС, Азії та Сходу, і навіть найближчих сусідів України – Росії та Білорусі, які активно розбудовують свої транспортні мережі з метою приєднання до міжнародної транспортної системи та створюють потужну конкуренцію Україні на міжнародному ринку транспортних послуг, насамперед у боротьбі за обслуговування основних трансконтинентальних і транснаціональних вантажопотоків на напрямках Схід – Захід і Північ – Південь.

 

3. Відсутність належного сервісу та уваги до потреб клієнтів з боку державних транспортних монополій та державних контролюючих органів та служб. Експедитори та вантажовласники нарікають на недостатню швидкість перевезень, відсутність гарантій збереження вантажів, високий рівень транспортних тарифів та необґрунтовані затримки з боку перевіряючих органів на кордонах України, тобто не витримуються всі три головні умови транзиту – час, вартість та безпека доставки вантажу. Саме це робить найбільш важливий для України в сучасних геополітичних умовах коридор ТРАСЕКА недостатньо конкурентним порівняно з іншими євроазіатськими маршрутами на осі Схід – Захід[1] та створює загрозу недовикористання українського транспортного коридору «Балтійське море - Чорне море» на осі Північ – Південь, на якому здійснюють комбіновані перевезення поїзди «Вікінг» та «Зубр». Відповідно зростає конкуренція з боку Росії, Румунії, Молдови, Білорусі щодо залучення на свою територію традиційних для України і нових транзитних вантажопотоків.

 

Експедитори наголошують, що неадекватна політика Укрзалізниці, як тарифна, так і стосовно управління своїм парком, позначається на транзиті України навіть сильніше, ніж військові дії на частині її території та російські транспортні стратегії. Тарифи залізниці є високими і зростають набагато швидшими темпами, аніж в країнах-конкурентах. Разом із неузгодженістю тарифної політики Укрзалізниці та морських торговельних портів України, лобіюванням ними інтересів окремих комерційних структур, все це відштовхує вантажовласників від транспортування вантажів через територію України та здійснення перевалки вантажів через українські порти. Складність і тривалість процедур перетину кордону, а також недостатня пропускна спроможність пунктів перетину кордонів є додатковим фактором тиску на транзит.

 

4. Відсутність послідовної державної політики щодо розвитку транзитного потенціалу України та розбудови пріоритетної транспортної мережі. В Україні досі відсутнє стратегічне бачення конкурентних переваг транспортно-дорожнього комплексу порівняно з іншими країнами, перспектив розвитку транзитних вантажопотоків з урахуванням кон’юнктури світового ринку товарів і глобальної виробничої спеціалізації країн. Внаслідок цього Україна поступається іншим країнам на ринку надання транспортних послуг, склалась стала тенденція втрати транзитних вантажопотоків на напрямку Європа – Азія. У 2010 р. закінчився термін дії двох найважливіших програм – Комплексної програми утвердження України як транзитної держави на 2002-2010 рр. і Державної Програми розвитку національної мережі міжнародних транспортних коридорів в Україні на 2006‑2010 рр., відповідно до яких реалізовувалась політика Уряду щодо залучення транзитних вантажопотоків на територію України, зокрема шляхом створення сприятливих умов для транзиту, розбудови мережі МТК на території України, інтеграції транспортної системи України до транс’європейської транспортної системи та ефективного транспортного забезпечення транзитних потоків країн Європи та Азії через територію України. Ці Програми не були виконані в повному обсязі, але нові державні програми розвитку транзитних перевезень та розбудови транспортної інфраструктури не розроблялись. Відсутні обґрунтовані прогнози обсягів транзитних перевезень вантажів як у цілому, так і за видами транспорту та напрямками перевезень на середньострокову перспективу.

 

Необхідність відновлення транзитного потенціалу вимагає від України якомога скоріше вибудувати власну стратегію щодо розвитку національної транспортної мережі, будівництва найважливіших об’єктів інфраструктури та залучення нових транзитних вантажопотоків.


В цьому контексті Україні необхідно зосередити увагу на виконанні Плану заходів, передбачених Угодою про асоціацію між Україною та ЄС. Напрями співробітництва України та ЄС у сфері транспорту фокусують увагу на нових розробках та ефективності вибору видів транспорту при перевезеннях, мультимодальності, поліпшенні роботи пунктів пропуску на митному кордоні, і, в більш широкому сенсі, включають всі компоненти інтегрованих транспортних мереж, зокрема передбачають:

-          поєднання Транс’європейської транспортної мережі з інфраструктурою України за допомогою реалізації пріоритетних транспортних проектів;

-          участь України у програмах Єдине європейське небо та Спільний авіаційний простір;

-          імплементацію директив ЄС, спрямованих на послаблення регуляторного тиску, впровадження принципів недискримінації, спрощення ведення судноплавного бізнесу та виконання норм з безпеки на морському транспорті;

-          більш ефективне використання потенціалу вантажних перевезень залізничним транспортом за рахунок поступового відкриття ринків та зменшення технічних бар’єрів;

-          забезпечення розподілу між управлінням інфраструктурою та транспортними операціями та надання рівних умов доступу до залізничної інфраструктури всім суб’єктам господарської діяльності;

-          покращення безпеки на дорогах, забезпечення сучасних технічних, екологічних та соціальних стандартів в роботі автотранспорту;

-          сприяння використанню інтелектуальних транспортних систем та інформаційних технологій при управлінні і використанні всіх видів транспорту, співробітництво у використанні космічних систем і впровадженні комерційних рішень, що полегшують транспортні перевезення;

-          усунення чинних бар’єрів для транскордонного руху товарів і пасажирів;

-          спрощення реалізації регіонального транспортного співробітництва тощо.

 

В умовах обмеженості фінансових ресурсів для розвитку високовартісних об’єктів транспортної інфраструктури Україні необхідно максимально реалізувати можливості, що надає співробітництво з ЄС у рамках політики сусідства, а в найближчій перспективі – асоціації з ЄС, для розвитку на території України маршрутів транс’європейської транспортної мережі, міжнародних транспортних коридорів та нових транснаціональних транспортних осей. Мова йде про реалізацію проектів із залученням фінансових інструментів ЄС та коштів фінансових установ ЄС (ЄІБ, ЄБРР). Актуальною є участь України в регіональних проектах, зокрема щодо реалізації власних інтересів в рамках виконання Стратегії ЄС для Дунайського регіону. Йдеться про просування проекту відновлення і розвитку транзитного потенціалу України між основними вузлами Транс’європейської транспортної мережі (TEN-T) у Дунайському регіоні.

 

Реалізація крупних інвестиційних проектів щодо розвитку портової інфраструктури дозволить наростити обсяги перевалки транзитних та експортно-імпортних вантажів. У 2014 р. завершено реалізацію І та ІІ етапу проекту будівництва нового контейнерного терміналу Карантинний мол в Одеському МТП, загальна пропускна потужність якого складе 600 тис. TEU. Вже зараз Одеський порт може приймати сучасні контейнеровози підвищеної місткості – 8 тис. TEU довжиною до 323 м та осадкою до 14 м. В подальшому термінал зможе приймати контейнеровози довжиною до 364 м, осадкою до 15,5 м та контейнеромісткістю до 10 тис. TEU. За результатами модернізації інфраструктури МТП «Южний» у 2014 р. (будівництво підхідного каналу та внутрішніх водних підходів до глибоководних причалів) порт став найглибшим на Чорному морі, здатним обробляти судна з осадкою до 19 м та дедвейтом понад 200 тис. тонн, що суттєво зміцнило конкурентоздатність національної транспортної системи України.

 

На залізницях необхідно пришвидшити електрифікацію доріг на напрямках, від яких можна отримати найбільший економічний ефект, зокрема на напрямку Долинська – Миколаїв – Колосівка. Зазначене підвищить ефективність перевезень до «портів Великої Одеси» та Миколаєва. Актуальними є проекти електрифікації залізниці у напрямку кордонів з Польщею та Білоруссю. Як наслідок розвиватиметься транспортний коридор Балтійське море - Чорне море. Всього за 5 років Україна має намір електрифікувати 838 км шляхів до чорноморських портів та кордону з Польщею та Білоруссю. Продовження за участі ЕІБ будівництва нового Бескидського залізничного тунелю (МТК № 5) має забезпечити стабільне сполучення України з країнами Центральної та Південної Європи, обслуговування транзитних потоків та приєднання України до транс’європейської мультимодальної транспортної мережі. Після завершення будівництва пропускна здатність тунелю збільшиться з 47 до 100 пар поїздів на добу, а швидкість проходження зросте з 40 до 60 км/ч.

 

Завершено переговори із Світовим банком про кредит на реконструкцію ділянки автомобільної дороги М-03 Київ – Харків – Довжанський від Полтави до Харкова, існують попередні домовленості про співпрацю з МФО щодо будівництва та ремонту ділянки дороги Київ – Одеса у напрямку порту.

 

Україні потрібно переглянути пріоритетні транспортні маршрути з урахуванням оновленої політики ЄС щодо розвитку Транс’європейської транспортної мережі (TEN-T), а також змін, що відбулись у політичній та економічній ситуації у зв’язку із анексією Криму Росією, тривалою антитерористичною операцією на сході країни, внаслідок якої частина кордону України залишається неконтрольованою, а транспортна інфраструктура регіону зруйнованою.

 

У цьому контексті важливим є розвиток перевезень вантажів у напрямку Балтійське море – Чорне море. У 2014 р. в Україні розроблено проект міжурядової Угоди про розвиток міжнародного транспортного коридору Балтійське море – Чорне море, який надіслано на узгодження до азербайджанської, білоруської, болгарської, грузинської, естонської, латвійської, литовської, молдовської, польської і турецької сторін.

 

Подальший розвиток коридору ТРАСЕКА підтримуватиметься Євросоюзом, оскільки забезпечує надійну правову основу, організаційну структуру і стратегічну орієнтацію на налагодження стабільного функціонування перевезень у напрямку Європа-Азія і диверсифікує ризики, пов’язані із транзитом, що здійснюється територією Росії.

 

Перспективними для майбутнього розвитку транзитного потенціалу залізниць України є проекти щодо їх інтеграції до транспортної мережі ЄС на засадах активної співпраці у розбудові колії 1520 мм на території Західної Європи, а також модернізації існуючої в Україні колії європейського зразка (проекти побудови євроколії від кордону Польщі до Львову, що дозволить з’єднати Європу та Україну швидкісним залізничним сполученням, подальша участь України у проекті організації прямого залізничного сполучення за напрямком Чоп (Павлово) – Кошице – Братислава – Відень шляхом будівництва залізничної колії шириною 1520 мм). В рамках транскордонного співробітництва України, Угорщини та Словаччини слід ініціювати перед ЄС повернення до проекту створення мультимодального логістичного комплексу та розбудову доріг в регіоні трьох кордонів Чоп – Загонь – Кральовські Хлмец – Михайловце. Разом з Польщею та Білоруссю доцільна участь України у проекті відновлення водного шляху Е-40, який передбачає налагодження транспортного сполучення внутрішніми водними шляхами між Чорним та Балтійським морями. Річкова магістраль Е-40 становить близько 2000 км і проходить по Віслі, Західному Бугу, Прип’яті та Дніпру.

 

Відновлення транзитного потенціалу України та її участі у глобальних транзитних маршрутах, збільшення обсягів транспортних послуг, що надаються українськими транспортними підприємствами на міжнародному ринку транспортних послуг, вимагають виконання наступних першочергових кроків:

КМУ, Мініфраструктури України:

-                розробити та затвердити Стратегію відновлення транзитного потенціалу України до 2030 р., в якій передбачити напрями законодавчої, інвестиційної, регуляторної, технічної політики держави у сфері транспорту, що забезпечать конкурентні позиції України на міжнародному ринку транспортних послуг та її участь в обслуговуванні транснаціональних і трансконтинентальних транспортних маршрутів;

-                забезпечити участь України у розробленні загальної стратегії розвитку мережі міжнародних транспортних коридорів, що проходять за європейськими й азіатським напрямками, формуванні нових транзитних магістралей континентального значення, доповнення базових міжнародних транспортних коридорів маршрутами, що проходять територією України, зокрема включення внутрішнього водного транспорту України в мережу мультимодальних транспортних коридорів;

-                розробити та затвердити Концепцію та Програму розвитку Національної (пріоритетної) транспортної мережі України на 2015‑2025 рр. з метою інтеграції національних транспортних шляхів у Транс’європейську транспортну мережу TEN-T та забезпечення розбудови інфраструктури шляхів згідно з перспективними напрямами транзитних вантажопотоків;

-                розвивати сучасні логістичні технології та мультимодальні перевезення, стимулювати створення українських мультимодальних транзитних операторів, побудову мережі вантажних митних комплексів і логістичних центрів у зоні їх тяжіння до крупних транспортних вузлів, що передбачає розроблення на національному рівні Комплексного плану розвитку логістики та прийняття законопроекту, спрямованого на розвиток в Україні мультимодальних перевезень, адаптацію законодавства України в цій сфері до права ЄС.

Мінінфраструктури, Мінфіну, Держприкордонслужбі України:

-                спростити правила перевезення вантажів територією України, у т.ч. відповідно до норм та положень спільної транзитної процедури, що діє в країнах ЄС, скоротити кількість документів, необхідних при перетинанні кордону, спростити та модернізувати митні процедури, зокрема запровадити електронний документообіг, забезпечити розвиток інформаційних систем та всієї інфраструктури транзитних перевезень з метою прискорення доставки транзитних вантажів, забезпечення гарантій їх збереження, підвищення якості сервісу.

Мінінфраструктури України:

-                здійснити реалізацію масштабних інвестиційних проектів, у т.ч. міжнародних, спрямованих на розвиток транзитних перевезень, зокрема щодо розвитку портової інфраструктури, ліквідації «вузьких місць» залізничної інфраструктури, підвищення експлуатаційної надійності та технічних характеристик автомобільних доріг на напрямках МТК, розбудови відповідно до сучасних європейських стандартів пунктів перетину кордону, що зміцнить конкурентоздатність національної транспортної системи та дозволить наростити обсяги транзиту. Всебічно сприяти реалізації таких проектів шляхом розроблення та запровадження ефективних законодавчих, економічних, дозвільних механізмів залучення інвесторів;

-                забезпечити формування та реалізацію ефективної тарифної політики, здатної зацікавити експедиторів і вантажовласників до співробітництва з транспортними підприємствами України та сприяти залученню транзитних вантажів на територію України, вжити заходи для збалансування тарифної політики усіх видів транспорту (залізничного, морського, автомобільного, річкового) та формування наскрізних тарифів на перевезення вантажів на всьому шляху прямування, у тому числі через морські торговельні порти України;

-                очолити та скоординувати роботу щодо активного пошуку транспортними підприємствами вантажної бази шляхом проведення маркетингових досліджень, формування вигідних пропозицій і умов для здійснення транспортування через територію України, налагодити діалог між країнами як на рівні органів, що відповідають за транспортну політику, так і на рівні транспортних підприємств, асоціацій експедиторів, вантажовласників, експертів, неурядових громадських організацій.

Загалом, потенціал України на міжнародному ринку транспортних послуг оцінюється експертами досить високо. За індексом логістичної ефективності (Logistics Performance Index) 2014 р., розрахованому Світовим банком, Україна зайняла 61 місце, що стало кращим показником серед усіх країн СНД (Казахстан – 88 місце, РФ – 90, Молдова – 94, Білорусь – 99). Тому успіх у відновленні транзитного потенціалу України залежатиме головним чином від потужності зусиль, які здійснюватиме уряд України та всі учасники перевізного процесу для досягнення цієї мети. Україні потрібно працювати над тим, щоб держави, з якими вона може і повинна співпрацювати в сфері транзитних перевезень, не обирали для себе під час визначення транспортної логістики шлях поза межами території нашої країни. Адже саме транзитні перевезення можуть дозволити Україні посісти гідне місце на економічній мапі світу, забезпечити нове джерело надходження зовнішніх платежів і сформувати стійкий фундамент для розвитку всієї економіки держави.

 

Відділ безпеки реального сектору економіки 

(К.М. Михайличенко, Є.В. Бєлашов)

№ 53, Серія «Економіка»



[1] Транс-Російським маршрутом (Західна Європа – Білорусь – Росія – Казахстан – Китай) і Транс-Турецьким (Європа – Туреччина – Іран – Туркменістан – Таджикистан – Киргизія – Казахстан – Китай