Анотація
В аналітичній записці наведено огляд основних загроз національній безпеці України в частині забезпечення енергетичної безпеки. На основі аналізу цих загроз розроблені рекомендації щодо узгоджених конкретних дій законодавчої та виконавчої влади спрямованих на покращення стану енергетичної безпеки України.
ЗАГРОЗИ У СФЕРІ ЕНЕРГЕТИЧНОЇ БЕЗПЕКИ ТА ЇХ ВПЛИВ НА СТАН НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ (МОНІТОРИНГ РЕАЛІЗАЦІЇ СТРАТЕГІЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ)
У діючій Стратегії національної безпеки України «Україна у світі, що змінюється» затвердженої Указом Президента України від 12 лютого 2007 року № 105 із змінами згідно з Указом Президента № 389/2012 від 08.06.2012 р. (далі – діюча Стратегія) вказуються наступні загрози енергетичній безпеці України:
− надмірна залежність від імпорту енергоносіїв, невирішені проблеми диверсифікації джерел і маршрутів їх постачання, недостатнє використання власного енергетичного потенціалу;
− низька ефективність використання паливно-енергетичних ресурсів, відносно повільні темпи впровадження новітніх технологій;
− недостатня реалізація енерготранзитного потенціалу та інтеграція України в європейський енергетичний ринок;
− відсутність зведеного енергетичного балансу держави.
Серед ключових завдань політики національної безпеки у внутрішній сфері наведених у п 4.3 діючої Стратегії, безпосереднє відношення до енергетичної безпеки має п. 4.3.4, в якому йдеться про необхідність зміцнення енергетичної безпеки України шляхом:
− підвищення ефективності використання енергетичних ресурсів, впровадження енергозберігаючих технологій, розвиток виробництва та використання альтернативних джерел енергії;
− забезпечення стабільності постачання паливно-енергетичних ресурсів, зокрема, шляхом диверсифікації його джерел;
− створення умов для надійного функціонування вітчизняної інфраструктури транзиту та постачання енергоносіїв на внутрішній і зовнішні ринки;
− створення системи стратегічних резервів паливно-енергетичних ресурсів відповідно до практики ЄС і нормативів Міжнародного енергетичного агентства;
− забезпечення формування балансів основних видів енергоресурсів і зведеного енергетичного балансу держави та аналіз їх виконання, впровадження ефективної системи прогнозування та стратегічного планування розвитку паливно-енергетичного комплексу;
− дієвий захист критичної інфраструктури паливно-енергетичного комплексу від еколого-техногенних впливів та зловмисних дій;
− модернізація атомних електростанцій;
− зменшення рівня залежності від імпортних енергоносіїв за рахунок розвитку видобутку (виробництва) власних енергетичних ресурсів.
Частина положень діючої Стратегії вже реалізована, зокрема, вже створений та регулярно публікується зведений енергетичний баланс держави.
Моніторинг виконання Стратегії національної безпеки України в частині забезпечення енергетичної безпеки
В результаті анексії Криму та втрати контролю над частиною територій Донецької і Луганської областей із захопленням відповідних активів, Україна тимчасово втратила частину енергогенеруючих потужностей, в тому числі на основі відновлюваних джерел енергії, значну частку власних енергетичних ресурсів й значну частину підготовлених та діючих родовищ корисних копалин.
На території, що контролюється українською владою залишилось тільки 45-48 % потужностей з видобутку вугілля (за обсягом видобутку) – інші 52-55 % потужності з видобутку вугілля знаходяться в зоні антитерористичної операції (АТО) і контролюються бойовиками. Відсутність постачання вугілля з територій підконтрольних бойовиками на українські теплоелектростанції (ТЕС) призведе до необхідності імпорту антрациту на рівні 6,9-12,2 млн тонн у рік та імпорту вугілля марки П на рівні 3,7‑8,3 млн тонн у рік, більшу ціну якого по відношенню до українського необхідно врахувати у тарифі для відповідних ТЕС. В разі зупинки ТЕС через дефіцит вугілля потрібний буде імпорт електроенергії з річним обсягом на рівні 14-26 млрд кВт∙год. чи створення та виконання графіків відключення частини споживачів у години пікового споживання електроенергії.
Дефіцит вугілля, який очікується в 2015 році потребуватиме значних обсягів імпорту, тому не має бути обмежень на імпорт, що дозволить наситити внутрішній ринок достатньою кількістю вугілля і стимулюватиме до зменшення собівартості та покращення якості вугілля українських виробників.
Для збільшення ефективності використання наявних в Україні електростанцій пріоритетними для держави мають стати наступні проекти, фінансування яких передбачено у Державному бюджеті України на 2015 рік:
− Будівництво ПЛ 750 кВ Рівненська АЕС – Київська;
− Будівництво повітряної лінії 750 кВ Запорізька – Каховська;
− Реконструкція гідроелектростанцій ПАТ «Укргідроенерго».
Вчасне виконання цих проектів дозволить зменшити дефіцит електроенергії в ОЕС України в разі проблем з постачанням вугілля на українські ТЕС.
В результаті втрати контролю над видобутком корисних копалин у АР Крим та частині Луганської і Донецької областей щомісячний видобуток природного газу зменшився на 3-6 %, нафти – на 9-11 %, газового конденсату – на 24-27 %.
Через зниження цін на нафту на світовому ринку і, пов’язаного з цим, зниження цін на природний газ, економічно непривабливими стають проекти з видобутку сланцевого газу, метану вугільних родовищ та газу щільних пісковиків, що обмежує потенціал зростання видобутку природного газу в Україні. Додаткові обмеження на зростання видобутку природного газу можуть виникнути в результаті збільшення рентних платежів.
Можливості суттєвого збільшення використання біопалива в українській енергетиці у найближчій перспективі стримуються відсутністю достатньої кількості енергогенеруючих установок, відсутністю вільних коштів для реалізації масштабних проектів, недосконалістю та нестабільністю законодавства (Податковий кодекс, Земельний кодекс, відсутність закону, що регламентує діяльність енергосервісних компаній, наявність вимог до місцевої складової в Законі України «Про електроенергетику»).
Збільшення вітроелектростанцій ВЕС, сонячних електростанцій (СЕС) та малих гідроелектростанцій (МГЕС) окрім вимог до місцевої складової в Законі України «Про електроенергетику» обмежується тим фактом, що основний потенціал цих відновлюваних джерел енергії знаходиться на території АР Крим, в зоні АТО у Приазов’ї, які не контролюються українською владою чи сусідніх з ними територій, та в Карпатах, де не розвинена інфраструктура.
Підвищення енергоефективності національної економіки є одним із способів позбутися імпортної залежності. З технологічної точки зору відсутні бар’єри для впровадження заходів з енергоефективності в українській економіці – постачальники технологій відомі, технології доступні. Основні бар’єри з впровадженням заходів з енероефективності в Україні знаходяться у економічній та законодавчій площині.
З економічної точки зору, як показує досвід впровадження заходів з енергоефективності в світовій та в українській економіці, суттєвих успіхів вдається досягти тільки в умовах, коли термін повернення відповідних інвестицій не перевищує максимуму, встановленому у вимогах інвесторів, – більшість інвесторів орієнтується на термін менше 7 років. Ця частина проблеми на державному рівні регулюється тарифною політикою, яка має стимулювати споживача енергії та енергоресурсів до економії. Так, в Німеччині, де вдалося досягти значних успіхів у впровадженні заходів з енергоефективності, тарифи на електроенергію для промисловості перевищують українські у 1,4 разу із збільшенням різниці в результаті девальвації гривні у 2014-2015 роках. Теж саме стосується українських цін на вугілля та газ, які мають бути економічно обґрунтованими для всіх категорій споживачів. Тому, подальше підвищення тарифів на українську електроенергію та внутрішніх цін на енергоносії, окрім стимулювання населення і промисловості до енергоефективності, підвищить інвестиційну привабливість української енергетики.
В законодавчому полі для прискорення впровадження заходів з енергоефективності потрібно розробити та прийняти закони щодо регулювання діяльності енергосервісних компаній, в яких чітко прописати механізми повернення інвестицій.
Для збереження обсягів транзиту енергоресурсів територією України єдиний шлях, який існує, – це забезпечення і підтримка репутації надійного транзитера, забезпечення домовленостей з країнами партнерами за умови економічної привабливості даного маршруту, для чого необхідно проводити періодичну модернізацію потужностей із забезпеченням найкращих світових стандартів. На виконання цих заходів потрібно встановлення економічно обґрунтованих тарифів, без чого надання кредитів на модернізацію буде неможливо внаслідок неможливості повернення вкладених інвестицій.
Диверсифікація постачальників енергоресурсів має стати основним завданням на найближчу та середньострокову перспективу. Головними критеріями в цьому напрямі мають бути:
− проведення заходів із забезпечення диверсифікації постачальників у технологічно безпечний спосіб;
− забезпечення достатньої кількості енергоресурсів від альтернативних постачальників для функціонування на потрібному рівні відповідних підприємств в разі припинення постачання із РФ.
В ядерній енергетиці важливо провести повний цикл дослідно‑промислової експлуатації палива компанії Westinghouse нової конструкції (ТВЗ-WR), щоб довести можливість його безпечної експлуатації в умовах активних зон реакторів типу ВВЕР російського виробництва, і дати можливість беззаперечного розширення його використання на українських АЕС. Потрібно розробити та узгодити з компанією Westinghouse в частині обсягів та термінів постачання план дій на випадок різкого припинення постачання ядерного палива із РФ. Частиною цього плану має бути знаходження умов експлуатації палива компанії Westinghouse поточної конструкції (ТВЗ-WR), в яких (в умовах незавершеної дослідно-промислової експлуатації) буде гарантовано на потрібному рівні (величина ризику) безпечність його використання у всіх українських ядерних реакторах типу ВВЕР-1000.
ЄС залежить від постачання природного газу із РФ на рівні 31 %[1]. Тому, постачання природного газу з європейських ринків на нинішній час є єдиним відносно незалежним від РФ джерелом. Важливим для ЄС та України з точки зору диверсифікації постачальників природного газу і зменшення залежності від РФ за рахунок постачання азійського природного газу в обхід РФ може стати реалізація проекту будівництва газопроводу Eastring (http://www.eastring.eu/) та інших аналогічних проектів в рамках розбудови південного газотранспортного коридору.
Постачання природного газу із Туркменістану і Казахстану в достатній кількості та за прийнятною ціною нині можливо здійснювати тільки через територію РФ. Як наслідок, можливі привабливі ціни цього газу на границі Туркменістану та Казахстану можуть бути знівельовані суттєвим внеском в кінцеву ціну транспортного складника за рахунок транзиту через територію РФ. Тому, на нинішньому етапі складних відносин з РФ, розглядати Туркменістан і Казахстан як варіанти диверсифікації постачання природного газу слід з поправкою на невирішені в судовому порядку спірні питання в газовій сфері з РФ та можливі ускладнення внаслідок різних з РФ поглядів на територіальну цілісність України.
Проблеми, які виникли в реалізації проекту побудови LNG терміналу в Україні, не дозволяють очікувати його завершення у найближчій перспективі. Але, постачання LNG газу в Україну за прямими договорами з виробниками дозволить зменшити залежність від постачання природного газу із РФ. Додатково, наявність прямих договорів між українською стороною та виробниками LNG газу дозволить зменшити напруженість у відношеннях європейських країн-партнерів з постачальниками природного газу у РФ за рахунок наявності законтрактованих обсягів природного газу неросійського походження для постачання в Україну. Організувати таке постачання можливо у найближчій та середньостроковій перспективі, використовуючи наявні та заплановані в Європі LNG термінали. Для цього потрібно домовитися про використання частини потужності цих терміналів українською стороною і узгодити графік постачання придбаного LNG газу з графіком роботи відповідних існуючих та будівництвом нових терміналів з регазифікації LNG газу у Європі. При цьому вже на даному етапі можливо укладання прямих договорів на купівлю LNG газу у виробників, для чого буде потрібно узгодити цінові параметри, обсяги та терміни постачання. Для забезпечення доставки потрібно орендувати, придбати існуючі чи побудувати нові танкери для транспортування LNG газу. Для доставки потрібних обсягів природного газу від згаданих LNG терміналів до споживачів в Україні потрібно будівництво додаткових магістральних трубопроводів з відповідною інфраструктурою. В цьому аспекті стратегічного значення набуває збільшення можливостей обсягів реверсного постачання природного газу із Польщі. Тому, реалізацію проекту будівництва магістрального газопроводу-інтерконектора «Дроздовичі – Більче-Волиця» слід розглядати як задачу стратегічного значення.
Можливо також використовувати LNG термінали у Туреччині, але при цьому слід враховувати, що ціни на LNG газ у Туреччині в середньому вищі за європейські (http://www.botas.gov.tr/defaultEN.asp), і, крім того, варіант постачання через турецький термінал потребуватиме більших обсягів коштів для розбудови нових газопроводів для реверсного постачання.
Для зменшення залежності від зовнішнього постачання нафтопродуктів в Україну на нинішньому етапі в умовах напружених відносин з РФ потрібно максимально завантажити Кременчуцький нафтопереробний завод. Важливим є питання створення стратегічного запасу нафтопродуктів.
Для інтеграції енергетичного сектору України до енергетичних ринків ЄС та системи європейської енергетичної безпеки потрібно, в першу чергу, ціни на енергію та енергоресурси в Україні привести до рівня економічно обґрунтованих. При виконанні ринкових перетворень та реформ можливо та потрібно користуватися, як дорожньою картою, Планом заходів з імплементації Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, на 2014-2017 роки затвердженому Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 р. № 847-р, в якому прописано більшість необхідних кроків, які потрібно зробити в цьому напрямі. Зокрема, щодо ринкових перетворень, маркування, впровадження стандартів.
Моніторинг показників енергетичної безпеки України здійснюється в рамках своїх повноважень Державною службою статистики України, Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, Міністерством економічного розвитку і торгівлі України, Державним агентством з енергоефективності та енергозбереження України, Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України».
Із згаданих відомств тільки Державна служба статистики України та НАК «Нафтогаз України» здійснюють за графіком збір та публікацію інформації достатньої для оцінки стану енергетичної безпеки України.
Останні звіти щодо енергоефективності на інтернет-сторінці Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України датуються 2011 роком.
Оперативна інформація наведена на офіційній інтернет-сторінці Міністерства енергетики та вугільної промисловості України має бути вдосконалена та розширена, зокрема, мають бути додані офіційні дані щодо імпорту вугілля та електроенергії, дані щодо запасів вугілля на електростанціях як критично важливі в ситуації, що склалася.
Міністерство економічного розвитку і торгівлі України фактично не здійснює розрахунок та публікацію оцінок стану економічної безпеки України. При публікації результатів розрахунків загального показника стану економічної безпеки корисним було б у табличному вигляді розмістити вхідні параметри для розрахунку окремих компонент загального показника, щоб була можливість оцінити проблеми в окремих галузях економіки, зокрема, проблеми забезпечення енергетичної безпеки.
Висновки
Для покращення стану національної безпеки в частині забезпечення енергетичної безпеки на даному етапі потрібно:
Кабінету Міністрів України та Верховній Раді України:
− прийняти нову редакцію Стратегії національної безпеки України, яка буде більш адекватною змінам, що сталися в Україні в період 2013‑2015 років;
− забезпечити стабільність податкового законодавства;
− розробити та прийняти законодавство щодо регулювання діяльності енергосервісних компаній (наприклад, взявши за основу законопроекти №1532 від 22.12.2014 та №1533 від 22.12.2014);
− не встановлювати обмеження на імпорт вугілля, що в умовах дефіциту, дозволить наситити внутрішній ринок достатньою кількістю вугілля і стимулюватиме до зменшення собівартості та покращення якості вугілля українських виробників;
Кабінету Міністрів України:
− забезпечити виконання Плану заходів з імплементації Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, на 2014-2017 роки затвердженому Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 р. № 847-р;
− для компенсації зменшення в Україні доступних обсягів вітчизняного антрациту та вугілля марки П внаслідок зменшення видобутку та подій в зоні АТО, з метою забезпечення стабільної роботи ОЕС України забезпечити закупівлю достатньої кількості імпортного антрациту та вугілля марки П для стабільної роботи Зміївської ТЕС та Трипільської ТЕС ПАТ «Центренерго»;
Кабінету Міністрів України, Міністерству енергетики та вугільної промисловості України, Міністерству економічного розвитку і торгівлі України, Державному агентству з енергоефективності та енергозбереження України, Державній службі статистики України:
− Кабінету Міністрів України забезпечити достатні обсяги фінансування для збору, обробки та публікації статистичної інформації з енергетичної безпеки Державною службою статистики України;
− на офіційній інтернет-сторінці Міністерства енергетики та вугільної промисловості України в рамках відображення статистичної інформації про стан паливно-енергетичного комплексу України розширити та удосконалити відображення статистичної інформації щодо основних показників енергетичної безпеки України;
− Державному агентству з енергоефективності та енергозбереження України забезпечити моніторинг та періодичну публікацію параметрів енергоефективності згідно своїх повноважень;
− Міністерству економічного розвитку і торгівлі України періодично публікувати на офіційній інтернет-сторінці результати оцінки рівня економічної безпеки, включаючи вхідні параметри для розрахунку окремих компонент загального показника;
Кабінету Міністрів України та ДП НЕК «Укренерго»:
− забезпечити стабільне фінансування та вчасне виконання передбачених у Державному бюджеті України на 2015 рік проектів: 1) Будівництво ПЛ 750 кВ Рівненська АЕС – Київська; 2) Будівництво повітряної лінії 750 кВ Запорізька – Каховська; 3) Реконструкція гідроелектростанцій ПАТ «Укргідроенерго»;
Кабінету Міністрів України та ПАТ «Укртрансгаз»
− забезпечувати збереження репутації України як надійного транзитера;
− з метою диверсифікації постачання природного газу в Україну приділити особливу увагу проекту будівництва магістрального газопроводу‑інтерконектора «Дроздовичі – Більче-Волиця» як стратегічно важливого для забезпечення енергетичної безпеки України;
Кабінету Міністрів України та НАК «Нафтогаз України»
− домовитися про використання частини потужності LNG терміналів українською стороною;
− розпочати укладання прямих договорів на купівлю LNG газу у виробників для чого буде потрібно узгодити цінові параметри, обсяги та терміни постачання;
− узгодити графік постачання придбаного газу з графіком роботи відповідних існуючих та будівництвом нових терміналів з регазифікації LNG газу у Європі;
− для забезпечення доставки розглянути варіанти оренди, придбання існуючих чи побудови нових танкерів для транспортування LNG газу;
Кабінету Міністрів України та ПАТ «Укрнафта»
− інтенсифікувати роботу щодо створення стратегічних запасів нафтопродуктів в Україні;
− максимально завантажити Кременчуцький нафтопереробний завод;
Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг:
− підвищувати тарифи на українську електроенергію та внутрішні ціни на енергоносії до економічно обґрунтованого рівня, що, окрім стимулювання населення і промисловості до енергоефективності, підвищить інвестиційну привабливість української енергетики;
− для забезпечення стабільної роботи ОЕС України врахувати цінові параметри імпортного вугілля у тарифі для відповідних ТЕС, що працюють на антрациті та вугіллі марки П;
ДП НАЕК «Енергоатом»
− до початку розширення використання палива компанії Westinghouse на інші українські АЕС провести повний цикл дослідно-промислової експлуатації палива компанії Westinghouse на Южно-Українській АЕС;
− розробити та узгодити з компанією Westinghouse в частині обсягів та термінів постачання план дій на випадок різкого припинення постачання ядерного палива із РФ.
Відділ енергетичної та техногенної безпеки
(С.В. Бєгун)
№ 16, Серія «Національна безпека»