"Україна на міжнародному ринку освітніх послуг вищої освіти". Аналітична записка



Анотація

 

В аналітичній записці проаналізовано світові тенденції розвитку міжнародного ринку освітніх послуг та сучасний стан експорту Україною освітніх послуг вищої освіти, виокремлено чинники, що стримують розвиток вітчизняного експортного потенціалу у зазначеній сфері. Визначено перспективні напрями та першочергові заходи, спрямовані на зміцнення позицій України на міжнародному ринку освітніх послуг.

 

УКРАЇНА НА МІЖНАРОДНОМУ РИНКУ ОСВІТНІХ ПОСЛУГ ВИЩОЇ ОСВІТИ

 

Тенденції міжнародного ринку освіти та сучасний стан експорту освітніх послуг вищої освіти в Україні

У контексті глобальних процесів інтернаціоналізації освіти одним із перспективних напрямів розвитку вітчизняної освітньої сфери є орієнтація на формування та ефективну реалізацію експортного потенціалу і на його основі подальшу інтеграцію у світовий освітній простір. Основною мотивацією експорту освітніх послуг є отримання значних коштів і розвиток економіки.

 

Міжнародний ринок вищої освіти становить близько 100 млрд доларів. За даними ЮНЕСКО, на світовому ринку освітніх послуг присутні вищі навчальні заклади (ВНЗ) понад 140 країн. За статистикою іноземний студент витрачає приблизно п’яту частину власних витрат в країні перебування на навчання, і чотири п’ятих – на проживання, харчування, розваги тощо. У США вища освіта – п’ята у грошовому обчисленні стаття експорту американської економіки, яка інколи перевищує обсяг надходжень від експорту зброї. В Австралії освітня галузь є третім найбільшим джерелом бюджетних надходжень в економіку країни. У 2014 р. канадський уряд визнав міжнародну освіту ключовим фактором у створенні нових робочих місць та покращенні добробуту і планує до 2022 р. вдвічі збільшити кількість іноземних студентів – до 450 тис. осіб. Це призведе до зростання витрат іноземних студентів у країні до 16,1 млрд доларів і дозволить створити в Канаді, щонайменше, 86,5 тис. нових робочих місць [1].

 

Українські ВНЗ мають достатній потенціал для боротьби за частку ринку освітніх послуг. За даними МОН України, у 187 ВНЗ України здобувають освіту 65 тис. студентів зі 146 країн світу. Частка України на міжнародному ринку освіти за чисельністю іноземних студентів становить 1,5 %. За останні роки кількість іноземних студентів значно збільшилась. Фінансові надходження від них у 2012/2013 рр. склали 4,3 млрд грн. Вагомі надходження коштів мають ВНЗ, у яких навчається значна частка іноземних студентів. Так, у 2012/13 навчальному році 40 % свого бюджету Харківський національний університет радіоелектроніки отримав завдяки іноземцям-контрактникам. Надання освітніх послуг іноземним громадянам у 2012/2013 навчальному році дозволило забезпечити роботою 5 тис. викладачів.

 

Іноземних студентів в українській освіті приваблює відносно низька вартість навчання та проживання, фундаментальність окремих напрямків освіти (наші фізико-математична та хімічна школи визнані у всьому світі) та репутація провідних українських університетів, що зберігається протягом багатьох років.

 

Щоб адекватно оцінити конкурентні переваги чи недоліки української освіти, необхідно, в першу чергу, проаналізувати вимоги глобального ринку. Моніторинг студентських уподобань свідчить, що вище всього на міжнародному ринку цінується бізнес-освіта. Майже 20 % студентів вивчають технічні та інженерні науки, найпопулярніші з них – інформаційні технології. Приблизно стільки ж студентів обирають природничі науки. Замикає список медицина – 4-5 %. Натомість в Україні 25 % (понад 16 тис.) іноземних студентів опановує медичний фах. А 20 % (понад 13 тис.) вивчають технічні науки. Гуманітарні та економічні факультети українських університетів користуються меншою популярністю серед іноземців.

 

Якщо взяти до уваги географію вступників, то в Україні найбільше (50 %) навчається студентів з Азії: Туркменістану, Азербайджану, Китаю, Російської федерації, Індії, Іраку, Ірану тощо. З африканського континенту чимало студентів приїздить з Нігерії. Понад 4 тис. іноземних студентів представляють європейські країни. Причиною того, що на навчання до України приїжджає мало іноземців з розвинутих країн, є недостатньо високі котирування вітчизняних ВНЗ у міжнародних рейтингах, за якими визначається рівень якості освіти. У 2014 р. через події в Україні кількість студентів-іноземців зменшилася. Так, до Івано-Франківського національного медичного університету студентів-першокурсників прибуло у 20 разів менше, ніж у 2013 р. В майбутньому потрібно інтенсифікувати інформаційну роботу за кордоном, щоб переконати потенційних студентів у безпечності навчання в Україні.

 

Для української вищої освіти розширення експорту освітніх послуг вигідне, по-перше, з економічної точки зору: підготовка фахівців для зарубіжних країн стає однією з найбільш вигідних статей доходу, особливо в умовах слабкого фінансування сфери освіти. По-друге, з точки зору підвищення якості освіти: прагнення залучити іноземних студентів спонукає українські ВНЗ до формування системи підготовки фахівців з урахуванням вимог світового ринку праці до якості освіти та напрямів підготовки фахівців.

 

Проблеми розвитку експорту української вищої освіти

Проблеми експорту української освіти можна поділити на дві групи.

 

1. Організаційні та правові проблеми розвитку експорту освіти

В Україні існує складна та забюрократизована система первинного запрошення іноземного студента на навчання. Наприклад, процедура оформлення візи для індійських студентів займає 2-3 місяці. Для порівняння: у країнах, зацікавлених в експорті вищої освіти, оформлення в’їзних документів займає максимум два тижні. За оцінкою МОН України, тільки за рік, через невирішеність проблеми отримання в’їзних віз до України, упущена вигода держави становить біля 70 млн доларів США [2].

 

Мережа закордонних рекрутаційних центрів українських ВНЗ не розвинена, внаслідок чого процвітає посередництво. Українське законодавство змушує іноземців звертатися по допомогу до консалтингових фірм, а через це різко зростають витрати іноземних абітурієнтів. Так, за твердженням Надзвичайного і Повноважного Посла Республіки Ірак в Україні віза, яка коштує 70 доларів, для студента з Іраку обходиться більш ніж у 1000 доларів [3].

 

Часто виникають проблеми з органами Державної міграційної служби та МВС України. Іноземні студенти свідчать, що зазначені структури ставляться до них, як до злочинців, і це поширює негативну інформацію про Україну.

 

Не вирішене питання зарахування до ВНЗ із врахуванням навчальних досягнень, які іноземні громадяни здобули, навчаючись за кордоном. Українські ВНЗ студента, який провчився три роки на бакалаврському рівні в іншій країні, повинні зараховувати тільки на перший курс. Натомість більшість університетів інших держав таких осіб зараховують на третій курс. Існують також ускладнення з визнанням українських дипломів за кордоном. Не врегульоване питання оплати праці іноземних викладачів, що обмежує можливості залучати високофахових лекторів з інших країн.

 

Іноземні студенти не мають права на працевлаштування під час навчання, що не дає можливості поліпшити своє матеріальне становище студентам з незаможних сімей.

Велику стурбованість викликає також високий рівень корупції у відносинах з іноземними студентами.

 

2. Проблеми якості освіти та запровадження сучасних форм навчання

Не вистачає нових навчальних програм і курсів на рівні міжнародних вимог, що забезпечують підготовленість випускників до роботи в умовах глобальної економіки. Реалізації програм подвійного диплому перешкоджають недостатнє нормативне забезпечення, проблеми з узгодженням обсягу і змісту навчання. У навчальному процесі відчувається недостатність наукової складової, яка є основою навчального процесу, особливо у дослідницьких університетах (незадовільний стан матеріально-лабораторної бази для навчання, освітнього сервісу, оснащеності навчальних аудиторій та ін.).

 

В українських ВНЗ мало програм, які викладаються англійською мовою, при цьому якість англомовного викладання подекуди доволі низька. Натомість у багатьох країнах-експортерах освіти збільшується частка англомовних курсів, що забезпечує зацікавленість з боку іноземних студентів.

 

Повільно розвивається післядипломна освіта для іноземних громадян (у провідних країнах її частка складає до 30 % від загального обсягу підготовки іноземців).

 

В Україні поки що не набули широкого застосування дистанційні освітні технології та електронне навчання, не створюються віртуальні (мережеві), транскордонні університети. Важливо наголосити, що реалізація експортоорієнтованих освітніх програм на основі сучасних технологій потребує менше коштів, оскільки не вимагає будівництва приміщень, забезпечення інфраструктури життєдіяльності студентів тощо.

 

Українські ВНЗ майже не беруть участі у створенні та діяльності міжнародних освітніх консорціумів і мереж, що дало б можливість більш активно долучатися до обміну освітніми і науковими розробками, новими програмами, методиками викладання, проводити дослідницьку роботу.

 

Висновки

Прибутковість міжнародного ринку вищої освіти зумовлює загострення конкуренції, відтак, нарощувати експорт освітніх послуг буде дуже складно. У зв’язку з цим для активізації процесів залучення іноземних студентів необхідно виділити ті переваги та пріоритетні напрямки, які можуть забезпечити українським університетам успіх у змаганні за студентів.

 

Перспективні напрями розвитку експорту української вищої освіти

1. Українські ВНЗ можуть запропонувати іноземцям, в тому числі й європейській молоді, фундаментальні дисципліни фізико-математичного та хімічного напрямів. Оскільки медична освіта у світі коштує дуже дорого, Україна може нарощувати кількість студентів медичного фаху за рахунок невисоких цін і достатньо якісної академічної школи та досить високого рівня знань у передових ВНЗ.

 

2. Потрібно приділяти увагу розробці ексклюзивних освітніх програм, які за рівнем якості будуть еквівалентні західним аналогам, але матимуть цінові переваги. Це можуть бути, наприклад, масові програми підготовки висококваліфікованих фахівців з інформаційних технологій (чому сприяє успішний досвід співпраці провідних українських ВНЗ з відомими хай-тек компаніями, серед яких IBM, Intel, Motorola, Festo, Microsoft та інші).

 

3. Перспективною лінією розширення контингенту іноземних студентів в Україні є використання дистанційних технологій навчання.

 

4. Потенційною сферою активності в галузі експорту освітніх послуг є країни СНД, Азії та Африки. У країнах цих регіонів потрібно відкрити представництва Українського державного центру міжнародної освіти для пропаганди навчання в українських ВНЗ.

 

5. Україна повинна активніше розвивати освітні стосунки з країнами, які є основними постачальниками студентів до вітчизняних ВНЗ, які мають орієнтуватися на підготовку спеціалістів для конкретних країн і за конкретними спеціальностями (прогнозується, що в найближчі роки відбудеться сегментація ринку зарубіжних абітурієнтів). З такими країнами необхідно укласти спеціальні угоди про співпрацю. Туркменістан та Бразилія вже висловили готовність організувати цільове спрямування своїх громадян для отримання освіти в українських ВНЗ.

 

Рекомендації

Для представлення інтересів країни на міжнародному ринку освіти та успішного його освоєння потрібна державна політика, заснована на знанні вимог світового ринку, об’єднаних зусиллях держави та ВНЗ. Зміцнення позицій України на міжнародному ринку освітніх послуг вищої освіти потребує низки заходів.

 

1. Верховній Раді України привести правовий статус іноземних студентів у відповідність із практикою розвинутих демократичних країн, зокрема, внести зміни до Закону України № 1382-IV «Про свободу пересування і вільний вибір місця проживання» від 11.12.2003 року, якими передбачити збільшення встановленого 10-денного терміну реєстрації для іноземних громадян, які отримали освіту в Україні та бажають продовжити навчання на наступних рівнях.

 

2. Кабінету Міністрів України для удосконалення механізму взаємодії органів державної влади, діяльність яких пов’язана з міжнародним освітнім співробітництвом (Міністерство освіти і науки України, Міністерство закордонних справ України, Державна міграційна служба України, Міністерство внутрішніх справ України та інші зацікавлені міністерства і відомства), створити Міжвідомчий координаційний центр з метою оперативного розв’язання проблем іноземних абітурієнтів та студентів, починаючи від сприяння в отриманні віз до допомоги у вирішення питань з міграційною службою чи МВС України.

 

3. Міністерству освіти і науки України розробити та внести в установленому порядку проект доповнень до Постанови Кабінету Міністрів України «Про ліцензування діяльності з надання освітніх послуг» № 1019 від 08.08.2007 року з визначенням вимог для ВНЗ України щодо ліцензування діяльності з підготовки іноземних громадян за акредитованими напрямами та спеціальностями. При підготовці проекту врахувати положення Закону України «Про вищу освіту» № 1556-VII від 01.07.2014 року, зокрема, Розділу V, статті 18 «Повноваження Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти», яка уповноважує Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти «проводити ліцензійну експертизу, готувати експертний висновок щодо можливості видачі ліцензії на провадження освітньої діяльності».

 

4. В рамках участі України у Болонському процесі, зокрема, на виконання положення щодо визнання попереднього навчання Міністерству освіти і науки України внести доповнення до Наказу МОН України «Деякі питання організації набору та навчання (стажування) іноземців та осіб без громадянства» № 1541 від 01.11.2013 року, якими передбачити зарахування іноземних громадян із врахуванням навчальних досягнень, здобутих в інших країнах.

 

5. З метою розвитку дистанційної освіти в Україні та виходу вітчизняних ВНЗ на міжнародний ринок послуг дистанційного навчання Кабінету Міністрів України внести зміни до Постанови Кабінету Міністрів України № 136 від 26.02.1993 року «Про навчання іноземних громадян», передбачивши право іноземних громадян, які здобувають вищу освіту у ВНЗ України, на навчання за дистанційною формою.

 

6. Міністерству освіти і науки України розробити Програму розвитку системи експорту освітніх послуг вищої освіти, в якій передбачити такі ключові напрями реалізації політики розширення експорту освітніх послуг:

  • формування мережі закордонних інформаційних та рекрутаційних центрів;
  • укладання міжнародних угод про співпрацю у сфері освіти, передусім з країнами, зацікавленими у підготовці кваліфікованих кадрів у ВНЗ України;
  • контроль якості набору іноземців та їх підготовки;
  • посилення наукової складової в навчальному процесі;
  • поширення практики навчання іноземних студентів в українських університетах англійською мовою;
  • запровадження програм післядипломної освіти для іноземних громадян;
  • входження вітчизняних ВНЗ до міжнародних освітніх консорціумів;
  • розвиток інфраструктури навчання та проживання іноземних студентів;
  • розробка системи заохочення державою ВНЗ за результатами залучення іноземних студентів і обсягу отриманих коштів.

 

Відділ гуманітарної безпеки

(В.С. Лозовий)

№ 13, Серія «Гуманітарний розвиток» 

 

 

Джерела

  1. У Канаді планують збільшити вдвічі кількість іноземних студентів [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zik.ua/ua/news/2014/01/16/u_kanadi_planuyut_zbilshyty_vdvichi_kilkist_inozemnyh_studentiv_453165
  2. Освіта України-2011(2) – Міністерство освіти і науки України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.mon.gov.ua/images/files/rephorma-osv/2011/4.doc
  3. Стенограма круглого столу на тему: «Проблеми нормативно-правового забезпечення розвитку міжнародного співробітництва в сфері вищої освіти України від 8 листопада 2013 року» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://kno.rada.gov.ua/komosviti/doccatalog/document;jsessionid=8B816D382BB5EE122BD59A16AF953F0D?id=58409