"Щодо сучасного становища та заходів відбудови економік Донецької та Луганської областей" Аналітична записка

Поділитися:

Анотація 

У записці проаналізовано показники роботи і оцінено масштаби втрат у промисловості, сільському господарстві й транспортній галузі Донецької та Луганської областей. Запропоновано заходи щодо відбудови та розвитку економіки Донбасу, спрямовані на відновлення роботи існуючих виробництв, диверсифікацію експортних поставок продукції та розширення її внутрішнього споживання, забезпечення стабільного функціонування транспортної інфраструктури, а також структурну модернізацію виробничих потужностей із впровадженням енерго- та ресурсозберігаючих технологій і високих екологічних стандартів.

 

ЩОДО СУЧАСНОГО СТАНОВИЩА ТА ЗАХОДІВ ВІДБУДОВИ ЕКОНОМІК ДОНЕЦЬКОЇ ТА ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТЕЙ

Бойові дії на Сході України негативно позначаються на показниках роботи промисловості Донецької і Луганської областей. У січні-липні 2014 р. порівняно з січнем-липнем 2013 р. індекс промислової продукції у Донецькій області становив 85,3 %, Луганській – 87 %. У Донецькій області найбільше скоротився обсяг продукції у хімічній галузі (на 41,3 %), машинобудуванні (на 34,4 %), виробництві іншої неметалевої мінеральної продукції (на 22,3 %), добуванні неенергетичних корисних копалин та розробленні кар'єрів (на 8,2 %), виробництві коксу та продуктів нафтоперероблення (на 11,2 %), вугільній промисловості (на 13,1 %), металургійному виробництві та виробництві готових металевих виробів (на 13,1 %)[1].

 

Падіння промислового виробництва у цих двох областях було найбільшим серед інших областей України і негативно вплинуло на показники промислової продукції загалом по Україні. Так, у січні-липні 2014 р. індекс промислової продукції становив 94,2 % порівняно з січнем-липнем 2013 р., найбільше скорочення обсягів виробництва відбулось у машинобудівній промисловості – порівняно з січнем-липнем 2013 р. воно становило 18,9 %, виробництві хімічних речовин та хімічної продукції (‑5,2 %), металургійному виробництві (-9,2 %). Позитивну динаміку промислового виробництва зафіксовано лише у виробництві харчових продуктів (індекс виробництва промислової продукції становив 100,6 %) і фармацевтиці (102,4 %).

У липні 2014 р. порівняно з липнем 2013 р. падіння промислового виробництва у Донецькій області становило 28,5 %, у Луганській – 56 %[2].

 

Однією з найбільш зруйнованих і пошкоджених галузей Донбасу є вугільна промисловість, яка відіграє ключову роль у стабільному функціонуванні електроенергетики, металургійної промисловості, коксохімії, комунального господарства, а також у забезпеченні енергетичної незалежності країни та її соціального-економічного розвитку. На Донбасі видобувається близько 80 % кам’яного вугілля в Україні (у 2012 р. сукупна частка Донецької та Луганської областей становила 78,5 % від загального видобутку вугілля в Україні, у 2013 р. – 76,6 %, у січні-травні 2014 р. – 76,1 %). Частка Донецької області у реалізації товарів видобувної галузі у 2013 р. становила 24,1 %, Луганської – 8,4 %.

 

Станом на кінець серпня 2014 р. на Донбасі не працювало від 30 до 35 шахт. Частину шахт було затоплено внаслідок відключення електроенергії, інші працюють з перебоями залежно від наявності енергопостачання та близькості до зони бойових дій.

 

У Донецькій області у січні-липні 2014 р. обсяги видобутку готового вугілля, включаючи продукти збагачення і відвантажене рядове вугілля (у т.ч. для наступного збагачення), становили 15,6 млн т і порівняно з січнем-липнем 2013 р. зменшилися на 12,7 %. Наслідком такого скорочення стало падіння видобутку кам’яного та бурого вугілля загалом в Україні у січні-липні 2014 р. на 8,5 % порівняно з відповідним періодом 2013 р.

 

Виробництво в Україні коксівного вугілля (81,2 % якого видобувається у Донецькій області) у січні-липні 2014 р. скоротилось на 15,3 % порівняно з відповідним періодом 2013 р., що негативно впливає на діяльність вітчизняних підприємств чорної металургії, які є основними його споживачами[3]. Проте якість українського коксівного вугілля є низькою у зв’язку з високим вмістом у ньому сірки, що робить його неконкурентоспроможним на вітчизняному ринку та призводить до нарощування імпорту коксу та напівкоксу з кам’яного вугілля в Україну. Так, у 2011 р. було імпортовано 157 тис. т, у 2012 р. – 500,8 тис. т, у 2013 р. – 702 тис. т. У січні-червні 2014 р. імпорт коксу скоротився на 35,6 % порівняно з відповідним періодом 2013 р., що пояснюється падінням виробництва на підприємствах чорної металургії Донбасу.

 

Падіння видобутку вугілля призвело до скорочення його запасів на вітчизняних ТЕС. Так, за даними Міністерства енергетики та вугільної промисловості, станом на 1.08.2014 р. запаси вугілля на ТЕС у річному обчисленні скоротилися на третину, до рівня 2,8 млн т, що загрожує стабільній роботі станцій в осінньо-зимовий період.

Для забезпечення балансу вугілля урядом України підписано угоду з ПАР щодо його постачання в обсязі 1 млн т. Також розглядаються можливості імпорту вугілля з Австралії, Колумбії, Нової Зеландії[4].

 

На Донбасі зосереджено значні потужності металургійної промисловості – частка Донецької області в обсягах реалізації металургійної продукції у 2013 р. становила 34,4 %, Луганської – 9,3 %. У 2013 р. у Донецькій області вироблялось 24,6 % сталі, 22,1 % напівфабрикатів, отриманих безперервним литтям, 42,1 % прокату чорних металів, 22,5 % труб від усього виробництва цієї продукції в Україні. Частка металургії у структурі українського товарного експорту є найбільшою серед усіх галузей промисловості й становила у 2013 р. 27,8 %, у І півріччі 2014 р. – 28,7 %.

 

У Донецькій області у січні-липні 2014 р. виплавка чавуну становила 7,3 млн т, що менше аналогічного періоду 2013 р. на 0,7 %. Виробництво сталі скоротилося порівняно з аналогічним періодом 2013 р. на 11,2 % до 6,9 млн т, виробництво готового прокату – на 12,9 % до 3,9 млн т, виробництво металевих труб – на 11,9 % до 228,8 тис. т[5].

 

Станом на початок вересня 2014 р. у Донецькій і Луганській областях працюють лише 2 підприємства металургійної галузі – «Металургійний комбінат імені Ілліча» та комбінат «Азовсталь», які знаходяться у непідконтрольному бойовикам м. Маріуполі[6]. Через руйнування та пошкодження припинено діяльність таких важливих металургійних підприємств, як «Стаханівський завод феросплавів», ТОВ «Сталь», ПАТ «Алчевський металургійний комбінат», «Єнакіївський металургійний комбінат», «Харцизький трубний завод», ПАТ «Донецький електрометалургійний завод».

 

В умовах фактичної втрати українськими підприємствами російського ринку важливою проблемою є диверсифікація збуту української продукції. Частка РФ у структурі українського експорту чорних металів та виробів з них становить близько 20 % (у 2012 р. – 19,5 %, у 2013 р. і в І півріччі 2014 р. – 19,9 %). У І півріччі 2014 р. експорт чорних металів до РФ скоротився на 35,4 %, виробів з них – на 21,6 %. Перспективи переорієнтації українського експорту металургійної продукції на ринок ЄС ускладнюються невідповідністю значної її частини європейським стандартам, а також незадовільними екологічними характеристиками такої продукції. Існуючі можливості внутрішнього ринку металопродукції оцінюються експертами максимально в 10-11 млн т, що майже втричі менше порівняно з обсягами її експорту.

 

На Донбасі зосереджені ключові вітчизняні підприємства з виробництва інвестиційної машинобудівної продукції: гірничошахтного обладнання, машин та обладнання для металургійної та хімічної промисловості, підйомно-транспортного обладнання та механізмів, локомотивів та залізничних вагонів. Зокрема, машинобудівна промисловість Донбасу представлена такими підприємствами, як «Луганськтепловоз», АТ «Стаханівський вагонобудівний завод», ПО «Луганський верстатобудівний завод», АТ «Сєвєродонецький приладобудівний завод», ЗАТ «Стахановмаш», ПрАТ «Новокраматорський машинобудівний завод», концерн «Азовмаш», СКМЗ, Ясиноватський машзавод. Частка Донецької та Луганської областей у загальному обсязі реалізації машинобудівної продукції в Україні у 2013 р. становила 15,8 % та 6,9 % відповідно.

 

Станом на початок вересня були зруйновані або зазнали значних пошкоджень ПАТ «Точмаш», ПАТ «Краматорський завод важкого станкобудівництва», ПАТ «Енергомашспецсталь», Попаснянський вагоноремонтний, Первомайський електромеханічний заводи, «Лугцентрокуз», Кіровський «Центрокуз», ПО «Трансмаш».

Протягом багатьох років значна частина українських машинобудівних підприємств зберігала експортну орієнтацію, причому понад 80 % галузевого експорту становили товари важкого та залізничного машинобудування, виробництво яких зосереджене на Донбасі. Тому машинобудівні підприємства Донбасу зазнали чи не найбільших втрат від закриття російського ринку, адже найбільшою країною-імпортером українських товарів машинобудівної промисловості була саме РФ – її частка в експорті українських товарів машинобудівної промисловості у 2012 р. становила 52 %, у 2013 р. – 51,7 %. У такій ситуації слабка диверсифікованість ринків збуту машинобудівних підприємств регіону становить значну загрозу для відновлення галузі.

 

Зважаючи на те, що протягом останніх років понад половину українського експорту товарів машинобудівної промисловості було спрямовано на ринки РФ, багатьма вітчизняними підприємствами продукція виробляється згідно спільних з РФ нормативних документів, затверджених за часів СРСР. Тому, попри те, що станом на 24.09.2013 р. в Україні діють 43 технічні регламенти, розроблені на основі відповідних директив ЄС, ступінь впровадження європейських стандартів на українських підприємствах залишається недостатнім, що становить значну загрозу майбутньому розвитку галузі в умовах послідовного закриття російських ринків.

 

Перспективи модернізації вітчизняного машинобудування на основі запровадження європейських стандартів значним чином залежатимуть від залучення у галузь інвестицій міжнародних ТНК, кредитів міжнародних фінансових організацій, реалізації спільних інвестиційних проектів у стратегічних галузях машинобудування, а також проектів міжнародної технічної допомоги та міжнародного науково-технічного співробітництва.

 

Донецька та Луганська області відіграють важливу роль у виробництві хімічної продукції – у 2013 р. їхня частка у загальному обсязі реалізації такої продукції в Україні становила 15,9 % та 12,9 % відповідно. На Донбасі знаходяться ключові підприємства хімічної промисловості з виробництва мінеральних добрив, кислот, соди, пластмас. Найбільшими хімічними підприємствами регіону є ПАТ «Концерн Стирол», ПрАТ «Сєвєродонецьке об’єднання Азот», якими виробляється стратегічна продукція українського експорту – аміак та мінеральні добрива. Крім того, у регіоні розташовано один із найбільших у Європі коксохімічних заводів – Авдіївський коксохімічний завод, а також «Ліссода», «Лисичанський завод РТВ» тощо.

 

Пошкодження підприємств хімічного комплексу матиме значні техногенні наслідки для всієї України. Тому у травні 2014 р. ПАТ «Концерн Стирол» з метою забезпечення безпеки своїх працівників та жителів регіону призупинило виробництво таких небезпечних речовин, як аміак, карбамід, селітра тощо, які можуть використовуватись для здійснення терористичних актів[7]. Внаслідок цього виробництво аміаку в Україні у січні-липні 2014 р. порівняно з аналогічним періодом 2013 р. скоротилось на 40,4 %.

 

Катастрофічні наслідки для коксохімічних підприємств матимуть імовірні відключення електропостачання, що може спричинити незворотні процеси у коксових батареях і призвести до повної зупинки заводів. Крім того, тривала відсутність енергопостачання підвищує ризики викидів неочищених технічних вод, що матиме значний руйнівний вплив для екології регіону. У серпні 2014 р. такі загрози виникли на Авдіївському коксохімічному заводі, проте проблему вдалося вирішити шляхом термінового підключення підприємства до газорозподільних мереж[8].

 

Події на Сході України наразі не позначились на показниках сільського господарства Донецької області, де індекс обсягу сільськогосподарського виробництва у січні-липні 2014 р. порівняно з січнем-липнем 2013 р. становив 103,7 %, але негативно вплинули на результати сільськогосподарської діяльності у Луганській області, в якій за цей період індекс обсягу сільськогосподарського виробництва становив 96,6 % (відбулось падіння обсягів виробництва продукції рослинництва, у т.ч. зернових і зернобобових культур – на 12,3 %, овочів відкритого ґрунту – на 1,9 %, а також тваринництва, зокрема, молока  – на 0,2 %, яєць – на 2,6 %).

 

Основною загрозою для сільського господарства є неможливість проведення польових робіт зі збору сільськогосподарських культур. Станом на 1.08.2014 р. обмолочена площа зернових та зернобобових культур у Донецькій області становила 86,7 % від загальної площі їх посіву, у Луганській – 59,1 %, пшениці – 90,7 та 70,6 %, ячменю – 89,9 та 41,2 %, вівсу – 66,1 та 30,9 % відповідно. Площа, з якої було зібрано урожай картоплі, становила на Донеччині та Луганщині 8,2 % від загальної площі їх посіву.

Затягування кризи формує також ризики для закладення врожаїв наступного року через неможливість виведення на поля техніки для підготовки та засівання полів.

Складна обстановка на сході України негативно позначилась на показниках роботи транспортної галузі. Загальні обсяги перевезень вантажів в Україні за січень-липень 2014 р. скоротилися на 0,4 %, пасажирів – на 4,6 % порівняно з аналогічним періодом 2013 р.

 

За січень-липень 2014 р. порівняно з аналогічним періодом 2013 р. обсяг вантажних перевезень залізничним транспортом скоротився на 1,6 %, пасажирських – на 2,2 %, транзитних перевезень вантажів – на 7,8 %. Загалом, через падіння обсягів перевезень тільки за 6 міс. 2014 р. залізнична галузь України недоотримала близько 1 млрд грн, а за підсумками 2014 р. може недоотримати близько 3 млрд грн доходу, якщо ситуація на Сході країни не стабілізується.

 

Донецька залізниця – найбільший перевізник вантажів в Україні, її частка у вантажних перевезеннях Укрзалізниці становить 37 %. Підприємство обслуговує понад 4 тис. промислових підприємств Донбасу. За І півріччя 2014 р. Донецька залізниця навантажила 66,0 млн т вантажів, що на 1,8 % більше порівняно з аналогічним періодом 2013 р. Проте у зв'язку із бойовими діями і спадом промислового виробництва Донецька залізниця скоротила перевезення вантажів у липні 2014 р. у порівнянні з липнем 2013 р. на 21,8 % (навантажено 9,8 млн т), у серпні – у 3 рази (навантажено 4,14 млн т). Якщо у І півріччі 2014 р. середньодобове навантаження склало 365 тис. т, зокрема, у червні – 372 тис. т, то у липні воно становило вже 315 тис. т, а у серпні – лише 133,7 тис. тонн.

Пошкодження залізничної інфраструктури вплинуло на зменшення обсягів перевезень не лише вантажів, а й пасажирів, яких Донецька залізниця у І півріччі 2014 р. перевезла на 15 % менше, ніж за відповідний період 2013 р.

 

За підсумками січня-липня Донецька залізниця скоротила дохід на 15,5 %, або більше ніж на 1,6 млрд грн.

На Донецькій, Придніпровській і Південній залізницях пошкоджено понад 190 об'єктів залізничної інфраструктури, з яких, зокрема, 49 об’єктів колійного господарства, 74 – електропостачання, 30 – автоматики та зв'язку, 11 – будівель та цивільних споруд, що забезпечують функціонування пасажирського господарства. Наявні також пошкодження низки залізничних станцій, пасажирських вокзалів, ремонтної і експлуатаційної бази.

 

За даними Укрзалізниці, для відновлення пошкодженої залізничної інфраструктури на Сході України необхідно витратити близько 900 млн грн, з яких, зокрема, на відновлення колій – 333,6 млн грн, ремонт контактної мережі та приладів електропостачання – 334,1 млн грн, а також щонайменше 90 млн грн на відновлення залізничних мостів та інших інженерних споруд. 

Наразі роботи з відновлення пошкодженої інфраструктури ведуться лише власними силами залізниць. За інформацією головного управління колійного господарства Укрзалізниці, колійникам вдалося відновити 8 інженерних споруд та 1,6 км пошкодженої колії. Деякі об’єкти доводиться відбудовувати багаторазово.

 

У результаті бойових дій на сході України руйнувань різного ступеня складності отримали майже 962 км автомобільних доріг загального користування, з яких близько 250 км – у Донецькій області і понад 712 км – у Луганській, а також 20 мостів і шляхопроводів, загальна довжина яких становить 2,1 тис. погонних метрів. За даними прес-служби Укравтодору, для відновлення об'єктів дорожньої інфраструктури, пошкоджених або повністю зруйнованих у ході бойових дій на сході України, необхідно понад 2,16 млрд грн[9], у т.ч. вартість робіт з відновлення інфраструктури в Донецькій області складе 735,1 млн грн, в Луганській – 1423,3 млн грн.

 

У І півріччі 2014 р. на ринку авіаперевезень виконано 37,9 тис. комерційних рейсів, що на 10,4 % менше порівняно з І півріччям 2013 р., обсяги перевезення пасажирів скоротились на 8,2 % (з 3253,4 тис. пас. до 2985 тис. пас.), вантажів та пошти – на 28,6 % (з 50,4 тис. т до 36 тис. тонн).

Авіаційним транспортом України за січень-липень 2014 р. перевезено 3,8 млн пасажирів (на 5,1 % менше, ніж за січень-липень 2013 р.), вантажів і пошти – 0,04 млн т (на 26,3 % менше). У І півріччі 2014 р. пасажиропотік через аеропорти України скоротився порівняно з І півріччям 2013 р. на 15,3 % (з 6306,9 тис. пас. до 5340,1 тис. пас.). За цей період кількість обслугованих пасажирів головним аеропортом країни «Бориспіль» скоротилась на 4,8 %, «Київ» (Жуляни) – на 30,9 %, «Одеса» – на 8,7 %, «Львів» – на 12,5 %, «Харків» – на 6,6 %. Водночас пасажиропотік через аеропорт «Дніпропетровськ» зріс на 15,4 % (насамперед, за рахунок розвитку міжнародних регулярних перевезень базової авіакомпанії «Дніпроавіа» та у зв’язку із переорієнтацією пасажирів із Донецької та Луганської областей).

 

На сьогодні не працює частина вітчизняних аеропортів, скасовано або скорочено частоту виконання деяких рейсів. Суттєво пошкоджено аеропорт «Донецьк» (на підготовку якого до Євро-2012 витрачено понад 1,5 млрд дол. США); фактично знищено будівлю, злітно-посадкову смугу, а також світлосигнальне і радіонавігаційне обладнання Луганського аеропорту. За рішенням Державіаслужби України, ці аеропорти закриті для обслуговування рейсів, повітряний простір над Луганською і Донецькою областями закритий для польотів цивільних повітряних суден.

Негативна економічна ситуація в Україні, викликана подіями на Сході  країни, поки що не позначилася на портовій галузі (якщо не враховувати втрату кримських портів, які з квітня 2014 р. Адміністрацією морських портів України виключені із портової статистики України[10]). Обсяг вантажопереробки в морських портах України, за попередніми даними, у січні-серпні 2014 р. збільшився на 7,4 % порівняно з аналогічним періодом 2013 р. до 91,3 млн т. Основною причиню зростання стала, насамперед, переорієнтація потоків зерна, руди, металу і наливних вантажів з Криму в гавані Одеси, Миколаєва і Маріуполя. Втім річні підсумки портової галузі України залежатимуть від стабільності вантажопотоків через порти Азовського моря, де проводиться АТО, а також від кон’юнктури ринку традиційних експортних вантажів України.

 

Заходи щодо відбудови та розвитку промислового комплексу Донбасу мають бути спрямовані на відновлення роботи існуючих виробництв, диверсифікацію експортних поставок продукції і розширення її внутрішнього споживання, а також структурну модернізацію виробничих потужностей із впровадженням енерго- та ресурсозберігаючих технологій і високих екологічних стандартів, у т. ч. на основі залучення інвестицій у ключові для економіки регіону виробництва. З цією метою необхідно:

- розробити порядок надання, у разі потреби, в довгострокову оренду на пільгових умовах вільних виробничих площ, що знаходяться у державній власності, підприємствам, які зазнали найбільших втрат у ході бойових дій у регіоні;

- створити умови для модернізації виробництв та підвищення конкурентоспроможності промислової продукції регіону шляхом прийняття змін до Податкового кодексу в частині звільнення підприємств від сплати ввізного мита в разі імпорту обладнання та комплектувальних виробів до нього, які не виробляються в Україні та ввозяться з метою модернізації виробництва та зниження його енергоємності;

- запровадити реалізацію інвестиційних проектів з розроблення нових родовищ залізорудної сировини, сировини для виробництва феросплавів та високоякісного коксівного вугілля шляхом укладання угод з іноземними інвесторами про розподіл вугільної продукції[11] за умови впровадження ними новітніх технологій, обладнання та передових технічних розробок для ефективного пошуку, розвідки та розробки перспективних малодосліджених родовищ, що дозволить знизити залежність вітчизняних підприємств від імпорту ресурсів, необхідних для запровадження сучасних технологій виробництва;

- ініціювати інвестиційні проекти з будівництва компактних виробництв (міні-металургійних заводів), які використовують брухт або працюють за технологією прямого відновлення заліза з металізованих окатишів для виробництва продукції з високою доданою вартістю невеликими партіями (наприклад, спеціальних сталей і сплавів, титанових сплавів та прокату, алюмінієвої фольги, створення нових видів цирконієвої продукції підвищеного попиту, каліброваного прокату, гнутих профілів);

- вживати заходів для вдосконалення інфраструктури реалізації української металопродукції на внутрішньому ринку шляхом створення регіональними торговельно-промисловими палатами у співробітництві з обласними державними адміністраціями віртуальних торговельних майданчиків для промислових підприємств, запровадження системи моніторингу та прогнозування кон’юнктури внутрішнього ринку;

- завершити передприватизаційну підготовку державних шахт, прискорити процес закриття безперспективних шахт, розробивши механізми забезпечення соціального захисту категорій осіб, визначених Гірничим законом України, після фізичної ліквідації гірничих підприємств, а також соціальної підтримки населення територій, на яких розміщуються вугільні підприємства, що перебувають у стадії ліквідації (консервації);

- забезпечити державне замовлення на інвестиційне обладнання вітчизняного виробництва при реалізації проектів технічного переоснащення, модернізації інфраструктури та удосконалення виробництва (зокрема, залізничних локомотивів та вагонів, гідравлічного та пневматичного устаткування, сільськогосподарської техніки);

-  провести комплексне обстеження підприємств з метою визначення їхніх фактичних та потенційних можливостей щодо міжнародної науково-технічної та виробничої кооперації, а також спільного з підприємствами країн ЄС випуску продукції;

- сприяти налагодженню науково-технічних та виробничих зв’язків українських виробників з провідними виробниками ЄС, для чого слід посилити поінформованість провідних європейських корпорацій про науково-технологічні і виробничі можливості України шляхом створення галузевих каталогів продукції, ініціювати проведення переговорів з ЄС щодо можливостей започаткування нових проектів міжнародної технічної допомоги на основі розроблення плану дій та конкретизованих планів заходів щодо запровадження європейських стандартів на вітчизняних підприємствах, включаючи спільні інвестиційні проекти у стратегічно важливих секторах;

- організувати створення Міністерством економічного розвитку і торгівлі України лінії підтримки для надання інформаційно-консультаційних послуг підприємствам областей Сходу України щодо можливостей та умов постачання продукції на європейські ринки;

- активізувати роботу уряду з міжнародними донорськими організаціями (ЄБРР, USAID тощо) щодо розроблення та реалізації проектів технічної допомоги у промисловості з метою забезпечення приведення національних стандартів виробництва продукції у відповідність з європейськими гармонізованими стандартами;

- ініціювати розроблення Державним агентством з енергоефективності та енергозбереження України пілотних інвестиційно-інноваційних проектів на засадах державно-приватного партнерства, спрямованих на зменшення витрат паливно-енергетичних ресурсів і впровадження новітніх технологій в промисловості;

- у пріоритетному порядку розміщувати державне замовлення на продукти харчування для забезпечення потреб Збройних сил України серед підприємств агропромислового комплексу (харчової промисловості, а також сільгосппідприємств) Сходу України.

З метою забезпечення транспортними послугами виробничих і торговельно-економічних зв’язків східних регіонів з іншими регіонами України, обслуговування потреб зовнішньої торгівлі та задоволення попиту населення на перевезення доцільно:

- скласти перелік об’єктів залізничної та дорожньої інфраструктури Донецької та Луганської областей, які потребують першочергового відновлення шляхом будівництва, реконструкції, капітального та поточного ремонту у 2014-2015 рр.;

- забезпечити відновлення рухомого складу Укрзалізниці всіх різновидів із використанням фінансових механізмів лізингу, розміщення облігацій, залучення банківських кредитів на вигідних умовах та кредитів МФО, зокрема, прискорити оновлення локомотивного парку ДП «Донецька залізниця» на умовах лізингу та здійснити придбання вантажних напіввагонів у рамках реалізації тристоронньої Угоди між ЄБРР, Укрзалізницею та Донецькою залізницею «Проект оновлення рухомого складу – закупівля вантажних піввагонів» із розміщенням замовлень переважно на вітчизняних машинобудівних підприємствах; визначити потребу у закупівлі пасажирських поїздів (міжрегіональних, електропоїздів та дизельпоїздів) та спрямувати на ці цілі кошти, залучені під державні гарантії; 

- для забезпечення потреби населення у перевезеннях в напрямку східного регіону країни та в самому регіоні (по можливості) оптимізувати мережу маршрутів та скоригувати кількість міжміських і міжобласних рейсів автотранспорту як альтернативного залізничному транспорту способу пересування пасажирів громадським транспортом шляхом проведення відповідних конкурсів з перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування;

-  розробити генеральні плани розбудови залізничних та автомобільних доріг з урахуванням зміни обсягів вантажопотоків та напрямків їх руху внаслідок переформатування структури виробництва в країні та на Донбасі після закінчення бойових дій, нової логістики транзитних та зовнішньоторговельних перевезень з урахуванням анексії Криму та ускладнення відносин з Росією, необхідності інтеграції національної транспортної системи до європейської транспортної системи.

Відділ секторальної економіки

 (О. В. Собкевич, А. В. Шевченко, К. М. Михайличенко)

№ 35, Серія «Економіка»



[1] За даними Головного управління статистики у Донецькій області. Режим доступу: http://donetskstat.gov.ua/region/ek.php?dn=0714. Останні дані щодо індексів промислової продукції за видами промислової діяльності у Луганській області охоплюють період січня-травня 2014 р.

[2] Дані Головного управління статистики у Донецькій області та видання Кореспондент.net.

[3] Видобуток та перероблення коксівного вугілля в Україні зосереджено на великих металургійних холдингах, що входять до складу вітчизняних фінансово-промислових груп – групи «СКМ» (ТОВ «Метінвест-Холдинг»), «Донецьксталь» (ПрАТ «Макіївкокс», ПАТ «Ясиновський коксохімічний завод»)

[4] Потрібно закупити до п'яти мільйонів тонн вугілля [Електронний ресурс]. – Режим доступу:  http://gazeta.ua/articles/money-newspaper/_potribno-zakupiti-do-pyati-m…

[5] За даними Головного управління статистики у Донецькій області

[6] На Донбасі залишилося тільки два метзаводи, що працюють [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ukr.lb.ua/news/2014/09/10/278961_donbasse_ostalos_dva.html

[7] Официальное сообщение ПАО «Концерн Стирол» OSTCHEM [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.stirol.net/press-czentr/news/378-oficzialnoe-soobshhenie-pao…

[8] Глуши мотор! Как война оставляет Донбасс без промышленности [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://korrespondent.net/ukraine/politics/3408647-hlushy-motor-kak-voin…

[9] Сума у 2,16 млрд грн є орієнтовною, оскільки повноцінні обстеження наразі проведені лише на звільнених від терористів територіях, але вона вже зараз майже дорівнює сумі, яку в 2014 р. планувалась спрямувати на поточне утримання усіх доріг загального призначення в Україні за рахунок держбюджету (2,6 млрд грн)

[10] Анексія Криму позбавила Україну п'ятьох із 18 морських торговельних портів - Євпаторійського, Керченського, Севастопольського, Феодосійського, Ялтинського

[11] Згідно Закону України «Про Угоди про розподіл продукції». - Відомості Верховної Ради. – 1999. - № 44. – с. 391; 2011. - № 6. – с.47; 2012. - № 5. – с.31; № 27. – с. 275