19 червня 2014 року у Національному інституті стратегічних досліджень відбулося засідання «круглого столу» «Україна та Світовий банк: досвід та перспективи співпраці».
На порядок денний засідання було винесено наступні питання:
1. Хід виконання Україною та Міжнародним банком реконструкції та розвитку, Міжнародною фінансовою корпорацією та Багатостороннім агентством гарантування інвестицій стратегії партнерства з Україною на період 2012-2016 фінансових років;
2.Шляхи досягнення проголошених цілей позик на розвиток від МБРР, зокрема DPL1, ухваленої Радою керуючих Світового банку 22 травня 2014 року;
3. Ефективність секторальних позик, виданих на проекти з розвитку експорту, розвиток системи державної статистики, електроенергетику, модернізацію державних фінансів, покращення автомобільних доріг та безпеки руху, підвищення енергоефективності тощо;
4. Напрямки покращення співпраці України з групою Світового банку.
У засіданні взяли участь представники профільних органів державної влади, провідні вітчизняні науковці та спеціалісти-практики в сфері взаємовідносин України та Світового Банку.
Відкриваючи засідання, перший заступник директора Національного інституту стратегічних досліджень Ярослав Жаліло зазначив, що важливість співпраці зі Світовим банком полягає в тому, що завдяки їй Україна залучає кошти, які спрямовуються на вирішення проблем структурної модернізації економіки країни, та запросив присутніх до дискусії стосовно покращення співпраці зі Світовим банком.
На початку свого виступу Голова координаційної ради Українського кредитно-банківського союзу (колишній заступник міністра фінансів України, а у 1992-95 рр. - заступник Керуючого від України у Світовому банку ) Борис Соболєв нагадав про перші кроки в діалозі між Україною та Світовим банком і наголосив на тому, що кредитний рейтинг України не дає можливості ефективно позичати на вільному ринку кошти, що підвищує значення співпраці зі Світовим банком. Розмірковуючи про ефективність співпраці України зі Світовим банком, Б. Соболєв зазначив, що за 22 роки найвищій показник співвідношення між реалізованими та виділеними коштами кредитів Світового банку в Україні становив 30 %, а середній - 17 % в той час, як середній показник у світі становить 47 %, а найкращій показник - 100 % (у Грузії).
На завершення Б. Соболєв закликав розглядати співпрацю України зі Світовим банком не лише з позиції Світового банку в Україні, а і з позиції України у Світовому банку.
Директор та засновник компанії Management Consulting Center (у 1991-93 рр. - завідувач відділу по зв’язках з міжнародними фінансовими організаціями Секретаріату Кабінету Міністрів України) Богдан Будзан підняв питання необхідності вироблення системи оцінки ефективності використання кредитів Світового банку та потреби суспільства в отриманні більшої інформації щодо того, як використовуються кредити, надані Світовим банком.
Тамара Соляник, яка за квотою України займала посаду заступника Виконавчого директора Світового банку (1999-2013р р.), зазначила, що отримання останнього кредиту від Світового банку є вагомим досягненням для України та висловила думку про те, що співробітництво України зі Світовим банком раніше не носило системного характеру. Продовжуючи дискусію про оцінку ефективності співробітництва України зі Світовим банком, вона вказала на те, що Світовий банк оцінює ефективність проектів по двох критеріях: сприяння розвитку та мінімізація проявів корупції. Таку оцінку слід проводити як в державних установах, так і за їх межами. На жаль, цього практично не робиться: реалізація проектів МБРР в Україні детально аналізується лише Рахунковою Палатою, але підхід цієї установи до такого аналізу занадто політизований, що a priori обумовлює «негативний ухил». Далі Т. Соляник розповіла про досвід Грузії у співпраці зі Світовим банком та запропонувала уряду інтегрувати програми співробітництва в програму соціально-економічного розвитку і бюджет країни.
Заступник директора Департаменту боргової та міжнародної фінансової політики - начальник управління співробітництва з міжнародними організаціями та координації міжнародної технічної допомоги Міністерства фінансів України Вікторія Колосова наголосила на потребі проведення наукового аналізу мандату Світового банку на предмет виявлення додаткових можливостей і напрямків використання ресурсів. Говорячи про критерії ефективності, В. Колосова зазначила, що методика їх визначення в Україні відсутня, а аналіз, який проводиться Рахунковою Палатою, значною мірою має політичний характер.
Досить критично до співробітництва з міжнародними фінансовими організаціями (зокрема – Світовим банком) був налаштований Сергій Яременко ( у 1992-96 рр. - Голова правління Державного експортно-імпортного банку, а у 2005 р. - Заступник голови Національного банку України), який вказав на те, що механізм надання кредитів викликає багато запитань. Взагалі, за словами виступаючого, провідну роль в кредитуванні інфраструктурних реформ відігравали так звані Банки Розвитку. В більшості країн вони виконували належні функції перші 20 років, після чого відійшли від своєї основної мети та почали направляти кошти на соціальні потреби. На жаль, Україна «запізнилася» на цей процес (оскільки справжній Банк Розвитку в Україні так і не з’явився) і вимушено користається кредитами МБРР на цілі, які можна було б досягти за рахунок власних ресурсів (зокрема, за умови перекриття каналів «втечі капіталу» в офшорні зони). Виходячи з цього, він запропонував зосередитися на інфраструктурних проектах і відмовитись від інституціональних кредитів або реструктурувати їх в цільові кредити для проектів з наглядом з боку комерційних банків. Крім того, було висловлено думку, що 100-відсоткова державна гарантія за кредитами МБРР не потрібна (оскільки нівелює банківські ризики і не стимулює реальну оцінку ефективності проектів), а також породжує корупцію.
На завершення С. Яременко закликав при розробці концепцій і стратегій розвитку фінансової системи країни використовувати інститут аутсорсингу шляхом залучення широких наукових кіл, оскільки в Національному банку України та інших органах виконавчої влади, на його думку, відсутній достатній кадровий потенціал для написання стратегій та існує велика ймовірність кон’юнктурного підходу.
З пропозиціями щодо відмови від інституціональних кредитів не погодилися деякі інші учасники «круглого столу», зокрема, Т.Соляник та В.Колосова, які зауважили, що кошти Світового банку також слід залучати під інституціональні проекти саме для підвищення управлінської спроможності України. На підтвердження цієї думки, Т. Соляник навела приклад ефективного співробітництва Індії та Світового банку в частині отримання кредиту під глобальну програму реформування фінансового сектору країни.
Професор Національної академії державного управління при Президентові України Всеволод Ніколаєв наголосив на необхідності використання теорії альтернативних витрат для вибору проектів співпраці з Світовим банком. В частині ефективності він зазначив, що існує три види ефективності: фінансова (для суб’єктів господарювання), бюджетна (для бюджету країни) та соціально-економічна (критерії «затрати-вигоди»). Значною проблемою В. Ніколаєв назвав відсутність в Україні методики визначення ефективності капітальних державних інвестицій. За його словами, в Україні, на відміну від інших країн, не існує нормативів та інформації про ціни на будівництво, внаслідок чого будь-які витрати можна списати на капітальні інвестиції.
Виступаючий зазначив, що на кожний проект зі Світовим банком необхідно використовувати не універсальну, а особливу методику визначення ефективності та підготовки техніко-економічного обґрунтування і проводити моніторинг визначених в ньому показників. Технічні обґрунтування повинні включати в себе кількість робочих місць, використання власної (національної) продукції , надходження податків, перелік обладнання для проекту, яке буде імпортовано тощо. На його думку, Україна повинна мати активну позицію в процесі розроблення технічного обґрунтування і чітке розуміння тих показників, які повинні бути включені до нього.
На завершення В. Ніколаєв зазначив, що будь-який соціальний проект, в принципі, можна виміряти за фінансовими результатами, а якщо цього неможливо зробити - такий проект слід відхилити.
Член координаційної ради Українського кредитно-банківського союзу Юрій Блащук зазначив, що кредити МБРР дуже нагадують «бюджетні кредити», а тому відносини зі Світовим банком треба наближувати до того, щоб позичальники реально повертали надані кредити. Також Ю. Блащук звернув увагу на наявність невивчених проблем в банківській системі України, які можливо вирішити за допомогою Світового банку, а саме того, що і як впливає на наявність високих процентних ставок та проблему достатності ресурсів для довгострокових кредитів в національній валюті («довгої гривні»).
Голова Ради директорів компанії GMC (Великобританія), колишній працівник Світового Банку в Україні Ніколос Дімітров навів приклади співробітництва зі Світовим банком в інших країнах світу, досвід яких було б доречним використати українській стороні. Зокрема, він розповів про порядок підготовки та моніторингу проектів МБРР в Індії, де цей процес досить детально регламентований і з боку індійської сторони супроводжується однією відповідальною особою з самого початку до повного завершення проекту, що помітно підвищує ефективність взаємодії уряду та МБРР.
Завідувач відділу зовнішньоекономічної політики Національного інституту стратегічних досліджень Олександр Шаров навів аналогічний порядок організації роботи з іноземними інвесторами в Португалії і зазначив, що програми та конкретні проекти співробітництва зі Світовим банком повинні готуватися в Україні на основі власних підходів. Зокрема, було б доречним, щоб для фінансування з боку МБРР пропонувалися найбільш важливі проекти, які і повинні мати статус «національних». Він також висловив думку, щодо необхідності координації усіх проектів, які фінансуються за рахунок міжнародних фінансових організацій з тим, щоб в цілому вони складали єдиний, логічно пов'язаний «пакет» з чітко визначеними пріоритетами та строками виконання, що дозволить визначати ефективність не тільки окремих проектів, але і усієї системи співробітництва з міжнародними фінансовими організаціями. Виступаючий також наголосив на необхідності більш відповідального підходу на відбору кандидатів на посади в апараті МФО за квотою України, як і необхідності підтримання стосунків з українцями, які працюють в цих установах на основі індивідуальних контрактів, зазначивши, що вони є, по суті, «золотим фондом» професійних кадрів в фінансово-банківській галузі.
Завершуючи «круглий стіл», Я. Жаліло подякував всім за участь та зазначив, що пропозиції, висловлені учасниками, будуть враховані в роботах Національного інституту стратегічних досліджень.