18 червня 2014 року в Національному інституті стратегічних досліджень відбувся «круглий стіл» «Українська культурна політика: проблеми та пріоритети». Для обговорення було запропоновано аналітичну доповідь відділу гуманітарної політики НІСД «Проблеми та пріоритети модернізації української культурної політики», а також наступні питання:
1. Проблеми формування культурної політики в умовах подолання системної кризи в Україні.
2. Пріоритетні напрямки культурного розвитку на даному етапі.
3. Перспективи інтеграції українського культурного простору у європейський гуманітарний і культурний ландшафт.
До участі у дискусії були запрошені провідні науковці, експерти неурядових організацій, представники Адміністрації Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, інших установ та організацій.
Зі своїм виступом до учасників «круглого столу» звернувся Перший заступник директора Національного інституту стратегічних досліджень Ярослав Жаліло. Він відзначив важливість вироблення ефективної культурної політики в сучасних умовах, зокрема в її комплексності, що недостатньо усвідомлюється суспільством та управлінським класом в Україні. Ефективна культурна політика є важливою складовою забезпечення системних заходів у житті суспільства. Існує чимало проблем, з якими пов’язане вироблення культурної політики. На думку Я. Жаліло, це і відчутне ментальне неприйняття суспільством тих чи інших кроків влади у сфері культури, і вплив на національну ідентичність певних суперечностей між регіонами України, і нерозкритий людський потенціал у культурі як головний із чинників конкурентоспроможності нашої країни у світі. Варто констатувати недостатні кроки нашої держави в плані реалізації культурної політики, адже культура відіграє потужну роль у відтворенні кожної з націй. Для того, щоб не відставати від інших складових, які відтворюють потенціал нації, культура повинна бути динамічною, конкурентоспроможною, сучасною. Він зазначив, що науковий колектив НІСД неодноразово порушував питання щодо подальшого розвитку гуманітарної та, зокрема, культурної сфери, а нещодавно це знайшло своє відображення в аналітичній доповіді колективу НІСД «Системна криза в Україні: передумови, ризики, шляхи, подолання».
Завідувач відділу гуманітарної політики НІСД Сергій Здіорук акцентував увагу на тому, що культура не менш важлива для суспільства, ніж економіка, політика, воєнна безпека та інші чинники. Від того, як громадяни самоідентифікують себе та представляють свою країну у світі, залежить і їхнє майбутнє. Події, які сталися в Україні впродовж поточного півріччя, особливо в Криму та на Донбасі, показують, що за останні 20 років у нашій державі не було послідовної, цілеспрямованої, ефективної культурної політики, котра би давала можливість усім громадянам України, незалежно від віку, статі та походження, розуміти історичні, ціннісні орієнтації і бачити місце свого народу в сучасному світі. Він наголосив, що в академічних колах існує чимало визначень культури та культурної політики, проте науковці та аналітики відділу гуманітарної політики НІСД наголошують на тому, що культурна політика повинна бути ефективним державним менеджментом, а для цього необхідно розробити відповідне законодавче поле та забезпечити інституційні, фінансові й організаційні засоби для його реалізації. Модеруючи роботу Круглого столу, Сергій Здіорук зауважив, що основним завданням нашої аналітичної доповіді та заходу є вироблення конкретних практичних пропозицій і рекомендацій щодо культурної політики для Президента України та вищих органів державної влади.
Аналітичну доповідь відділу гуманітарної політики НІСД «Проблеми та пріоритети модернізації української культурної політики», представив завідувач сектору культурологічних досліджень відділу гуманітарної політики НІСД Анатолій Астаф´єв.
Презентація аналітичної доповіді.
Доповідь викликала жвавий інтерес та активну фахову дискусію серед присутніх.
Радник Міністра культури Микола Скиба зауважив, що представляє експертну групу Міністерства культури України, яка об’єднує фахівців різних секторів. На його думку, важливим є обговорення поняття «сенсу», що є ключовим для розуміння сучасних культурних процесів і гуманітарної політики. Він наголосив, що саме культура, як сфера формування цінностей, володіє ключем до цього ціннісного контенту та до формування громадських, суспільних і корпоративних компетенцій. Говорячи про наслідки ігнорування сфери культури, М. Скиба привернув увагу до таких негативних явищ, як патерналізм і відсутність діалогу. Потрібно заохочувати мобільність і комунікацію між людьми та ідеями, створювати можливість вироблення спільних правил гри. А це вже не вузький секторальний підхід. Він додав, що важливо також позиціонувати культуру як сферу безпечного спілкування, адже культура може собі дозволити більше, якщо не обмежується чинниками цензури, які завжди призводили до тих чи інших форм вандалізму.
Завідувач секретаріату Комітету Верховної Ради України з питань культури і духовності Наталя Колесніченко-Братунь наголосила, що проблема формування культурної політики в Україні передбачає розуміння оптимальної моделі впровадження, адже існує чимало моделей культурної політики, тому завжди необхідно уточнювати, про яку модель йдеться чи про який гібрид цих моделей. Вона акцентувала увагу на необхідності підвищення конкурентоспроможності українського культурного продукту, вдосконалення законодавчого поля, особливо в мовній та культурній сфері, оскільки виникає низка політичних спекуляцій навколо тих чи інших суперечливих тлумачень. Також важливим є законодавче врегулювання питання пільг у книговиданні. Що стосується митниці і книг – це проблема складна. Необхідна узгодженість дій гілок влади, відповідальних за цю ситуацію, насамперед із митниками і податківцями.
Заступник керівника управління культури і духовності Головного управління з питань гуманітарної політики Адміністрації Президента України Сергій Анжияк відзначив, що розвиток культури має бути спрямований на конкретного користувача. Водночас варто залучати дітей та молодь до участі у культурних проектах. Він підкреслив, що потрібно також розробити стратегію національної культурної політики, щоб вона мала середню та довгострокову перспективи. Розробляти її доцільно не окремим науковим інститутом, а залучити до роботи всі ланки, дотичні до культурного процесу: суб’єктів культурно-мистецької діяльності – від аматорів, недержавних організацій, творчих спілок до навчальних закладів, науково-дослідних установ, професійних мистецьких колективів, управлінських структур галузі. Щодо популяризації української мови, він підкреслив, що в Україні, на жаль, відсутня соціальна реклама переваг української мови, а окремі локальні проекти та програми нічого не вирішують. Тому державні безкоштовні курси вивчення української мови – це важлива актуальна ідея.
Провідний науковий співробітник відділу філософської антропології Інституту філософії НАН України Назіп Хамітов питання формування культурної політики поставив у філософсько-методологічній площині, зауважуючи, що культура – це не просто царина людської свободи, а царина креативної свободи людини, в результаті якої і виникають смисли і цінності, без яких суспільство починає деградувати. Він акцентував увагу учасників засідання на тому, що культурні надбання не можна взяти і перенести, скажімо, з американського чи шведського ґрунту на український. Вони повинні органічно вільно «виростати», маючи іманентну логіку розвитку. Культурна політика, переконаний він, можлива у двох формах – управління культурою і актуалізація культури, коли ми створюємо умови для ринкових відносин всередині тієї чи іншої держави, але в Україні ринкові відносини гальмуються своєрідною неофеодальною роздробленістю та олігархатом. У таких умовах, зауважує Н. Хамітов, маємо культурну незбалансованість, коли різні регіони висувають свої культурні проекти, які не синтезуються. Необхідно змінювати діалог між різними ідентичностями, які є в Україні. Важливо розуміти динаміку розвитку плюральності ідентичностей. Повинна бути синтеза ідентичностей – це єдиний шлях, щоб в Україні запанував мир.
Завідувач кафедри соціальних і фундаментальних дисциплін Університету інноваційних технологій Віталій Матвєєв підкреслив, що сьогодні вкрай важливо підвищити культурний рівень, виробивши для цього певне світоглядне підґрунтя, наприклад – певну ідеологію для розуміння подальшого шляху розвитку. Передусім – це стосується освітньої сфери, зокрема переорієнтації на розвиток індивідуальних здібностей, оскільки сучасний стан і якість культури та освіти не викликає оптимізму і тому потрібні докорінні якісні перетворення.
Голова Національної спілки кінематографістів Сергій Тримбач звернув увагу на те, що в культурній політиці необхідно більше уваги приділяти проблемам галузі кіно. Це, зокрема, відтворення соціально орієнтованої регіональної мережі кінотеатрів, оскільки в Україні залишилося лише 400 залів і близько 200 кінотеатрів: це не дозволяє робити український фільм прибутковим. Він наголосив, що потрібно створити додаткові джерела фінансування кіно, щоб був зацікавлений бізнес. Необхідно змінювати кіноосвіту в Україні, яка знаходиться у жалюгідному стані. Він зауважив, що в Україні надто малий ринок телевізійної рекламної продукції, а за рахунок цього в основному повертаються кошти: треба об’єднувати ресурси різних структур, державних і недержавних, створювати одночасно фільм у кінотеатральному та в телесеріальному варіантах. Підсумовуючи, С. Тримбач підкреслив, що великим позитивним сигналом є спроба співпраці держави і громадянського суспільства в культурній царині, що відбувається зараз.
Стратег громадської організації «Гараж Генг», співзасновниця платформи соціальних інновацій «Велика Ідея» Ірина Соловей наголосила, що сьогодні для культури вкрай важливим є колективне фінансування проектів спільнотою, громадськістю, а це вже проблема інвестиційної привабливості сфери культури. На її думку, однією з перепон для інвестиційної привабливості культурних проектів є низький рівень спроможності культурних діячів, культурних інституцій управляти коштами і відсутність вміння передбачати свою активність на рік чи два наперед. Поки культура не покаже свою ефективність, з нею не захочуть працювати ні інвестори, ні галузі, які на сьогоднішній день демонструють цю ефективність, як, наприклад ІТ-галузь, а також буде низька зацікавленість і з боку медіа до культури.
Завідувач лабораторії моніторингу суспільно-політичних процесів Інституту соціальної та політичної психології НАПН України Олена Суший зауважила, що поки не буде подолано соціальну несправедливість і не зруйновано корупційні схеми, говорити про результативність та ефективність культурної політики рано. На її думку, держава самоусунулась від опікування культурною сферою, яка не мала фінансової підтримки. Потрібно створити інвестиційну привабливість сфери культури, зокрема через механізми державно-приватного партнерства. На її думку, досі нема жодного закону, який пов'язаний із сферою меценатства і тих заходів, які зроблять це привабливим для інвесторів, тобто зроблять привабливим спонсорство культури.
Науковий співробітник Національного центру театрального мистецтва ім. Леся Курбаса Лариса Венедиктова зауважила, що громадянське суспільство неможливе в країні, де є Національна комісія з питань захисту суспільної моралі. Її потрібно ліквідувати, оскільки у цій інституції мораль намагаються регулювати. Вона підкреслила важливість посилення культурної присутності України у світі і назвала неприпустимим той факт, що українські митці їздять за кордон винятково за іноземні кошти. Треба підтримувати український культурний продукт і це стане умовою популярності й української мови.
Керівник культурно-екскурсійної фірми «Святослав» Володимир Загривенко звернув увагу на недостатність українського контенту в Інтернеті і, зокрема, іноді вкрай низьку його якість. На його думку, передусім це стосується української Вікіпедії, чимало статей якої програють англомовним та іншим версіям, є поверховими з точки зору інформативності, навіть коли йдеться про факти, сторінки та діячів української історії, науки, культури. Він підкреслив, що на заваді популяризації України та нашої культури у світі стоять потужні інформаційні впливи, які здійснює на світ та Україну зокрема влада Російської Федерації, нав’язуючи винятково власну точку зору на багато подій і явищ.
Завідувач кафедри соціології Академії муніципального управління Світлана Крилова розпочала свій виступ з висловлювання Ф. Достоєвського, що краса врятує світ. Вона переконана, що сьогодні вкрай бракує краси стосунків, краси вчинків, які здатні формувати культуру та імідж людини, особливо це стосується «екранної культури», яка репрезентує нашу сучасність. На її думку, саме кіно формує систему цінностей, зокрема й популяризує цінності свободи й особистості. Дуже важливо актуалізувати творчий потенціал молодих людей, які прагнуть творити такий продукт у літературі та кіно, котрий буде цікавий не лише окремим групам інтелектуалів, а й усьому суспільству та світові.
***
Від імені відділу гуманітарної політики та куратора політико-гуманітарного напряму – заступника директора НІСД Василя Яблонського – модератор «круглого столу» Сергій Здіорук подякував учасникам за плідну співпрацю та висловив надію, що науковці Національного Інституту стратегічних досліджень разом із усіма зацікавленими сторонами візьмуть участь у доопрацюванні Концепції гуманітарного розвитку України. Серйозним стимулом до концентрації зусиль у цьому напрямі може стати той факт, що Міністерство культури України вже розпочало роботу над Стратегією культурної політики України.
Насамкінець Сергій Здіорук закликав усіх присутніх протягом тижня надати свої аналітичні матеріали, котрі разом з аналітичною доповіддю відділу гуманітарної політики НІСД «Проблеми та пріоритети модернізації української культурної політики» у перспективі вийдуть окремим друкованим виданням.