Анотація
У зв’язку з неоголошеною військовою агресією Російської Федерації проти України проаналізовано можливості та запропоновано шляхи використання потенціалу громадянського суспільства для суспільно-політичної консолідації, зміцнення обороноздатності та забезпечення національної безпеки України. Подано практичні рекомендації задля досягнення цієї мети.
ВИКОРИСТАННЯ ПОТЕНЦІАЛУ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА ДЛЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ В УМОВАХ ЗОВНІШНЬОЇ АГРЕСІЇ
Системний характер агресії Російської Федерації та породжені нею виклики національній безпеці України
Військова інтервенція РФ до Криму призвела до повної окупації території Автономної Республіки Крим, захоплення на ній адміністративних установ та стратегічних об’єктів, українських військових частин та прикордонних застав з наступною вимушеною евакуацією їх особового складу, заволодіння їх майном та об’єктами інфраструктури.
Самопроголошений маріонетковий «уряд» зімітував проведення референдуму щодо самовизначення Криму, грубо порушивши при цьому Конституцію України, Конституцію АРК, закони України та загальновизнані міжнародні правові норми, права і свободи громадян України, що проживають на території АРК. Незважаючи на те, що заздалегідь сплановані та сфальсифіковані результати кримського референдуму невизнані переважною більшістю держав світу – членами ООН та авторитетними міжнародними організаціями, президент РФ, Державна Дума РФ, російський уряд поспішно визнали його результати та прийняли рішення про перетворення Криму й Севастополю в суб’єкти Російської Федерації.
Водночас РФ продовжує кампанію інспірування сепаратистських та проросійських заворушень у регіонах Сходу та Півдня України, в яких приймають участь та відіграють керівну роль добре оснащені розвідувально-диверсійні підрозділи. При цьому у безпосередній близькості від українського кордону на території РФ та в анклаві Придністров’я сконцентровано значні угруповання Збройних Сил РФ та військової техніки, достатні для повномасштабного військового вторгнення у зазначені регіони.
Своїми діями РФ грубо порушила умови Меморандуму про гарантії безпеки у зв’язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї (Будапештський меморандум 1994 р.) та цілу низку як двосторонніх, так і багатосторонніх міжнародних угод.
Усі ці дії супроводжуються надзвичайно агресивною риторикою з боку Президента РФ, російського уряду та депутатів Державної думи РФ, які не визнають легітимності нинішньої української влади та не виключають можливості застосування Збройних Сил РФ для захисту інтересів російськомовного населення України, які, начебто, там порушуються.
При цьому РФ широко застосовує проти України всі засоби політичного та економічного тиску, як у двосторонніх відносинах, так і на міжнародній арені. Через повністю підконтрольні російській владі ЗМІ проти України ведеться масована інформаційна війна. Все це дає експертам підстави стверджувати: «Операцію, яка проводиться і план якої, очевидно, був підготовлений заздалегідь, слід розглядати як черговий етап реалізації російської довгострокової стратегії стосовно України…» [1].
Доводиться також констатувати, що тривала пропагандистська обробка призвела до схвалення більшістю російського суспільства агресивних дій російської влади проти України. Так, за даними опитування, проведеного у березні цього року російською недержавною дослідницькою організацією Левада-Центр, 58% росіян у тій чи іншій мірі підтримували введення російських військ на територію Криму та в інші регіони України, 43% респондентів (відносна більшість опитаних) переконані, що «росіянам в Україні реально загрожують націоналісти і бандити, і тільки російські війська можуть захистити їх від загрози насильства». Водночас, за даними соціологічного опитування Фонду «Громадська думка», анексія Криму збільшила рейтинг президента Росії В. Путіна на 20 %: від 44 % опитаних на початку лютого до 64% респондентів у кінці березня [2]. За висновком російських соціологів, «безпрецедентна за весь пострадянський час, кампанія пропаганди і дезінформації дала потужний ефект і масове схвалення політики Путіна щодо України» [3].
Положення України ускладнюється тим, що за попередньої влади свідомо проводилася політика фактичного розвалу Збройних Сил України (ЗС України) та інших державних інститутів відповідальних за забезпечення національної безпеки. Значна частина співробітників правоохоронних органів, підрозділів спеціального призначення та Служби безпеки України, посадових осіб органів виконавчої влади та місцевого самоврядування (особливо у східних та південних регіонах) знаходяться у деморалізованому стані, займають пасивну позицію, ухиляючись від виконання своїх безпосередніх службових обов’язків, або ж, навіть відкрито підтримують сепаратистські та проросійські рухи.
У ситуації, що склалася внаслідок зовнішньої агресії, не відповідають невідкладним завданням забезпечення національної безпеки засадничі документи державної політики у безпековій сфері у нинішній редакції, зокрема, Стратегія національної безпеки України та Воєнна доктрина України. Так, у Стратегії національної безпеки України (підрозділ «3.1.3. Безпосередні зовнішні виклики національній безпеці України») навіть не передбачалася можливість прямої збройної агресії з боку будь-якої держави [4]. Тому вказані документи потребують термінового перегляду та адаптації до необхідності протидії нинішнім загрозам та викликам національній безпеці України.
Зміни у зовнішньополітичному середовищі Української Держави, безумовно, вимагають прискорення нею євроінтеграційних процесів та, виходячи з національних інтересів, ставлять на порядок денний необхідність перегляду її позаблокового статусу.
Ефективне вирішення цих та інших завдань з метою забезпечення національної безпеки України можливе лише за умови повноцінного використання не лише всіх державних інститутів (особливо, враховуючи їх надзвичайно ослаблений стан), але й можливостей недержавного сектору, зокрема, потенціалу інститутів громадянського суспільства.
Основні напрями використання потенціалу громадянського суспільства щодо зміцнення обороноздатності та забезпечення національної безпеки України
Під час подій кінця листопада 2013 р. – лютого 2014 р. громадянське суспільство реально довело, що воно здатне виступати надійним гарантом незворотності демократичних перетворень в Україні. Цей безпрецедентний досвід та аналіз подальшого перебігу суспільно-політичних процесів дає підстави розглядати громадянське суспільство в Україні як вагомий суб’єкт протидії зовнішній агресії та забезпечення національної безпеки.
Сталою тенденцією останніх років залишається зростання кількості офіційно зареєстрованих громадських об’єднань. Так, за даними Єдиного державного реєстру установ та організацій України (ЄДРПОУ), станом на 1 квітня 2014 р. було зареєстровано (включно з міжнародними, всеукраїнськими, місцевими організаціями, їх осередками, філіями та відокремленими структурними підрозділами) 77840 громадських організацій, 29954 профспілок та їх об’єднань, 15223 благодійних організацій, 16438 об’єднань співвласників багатоквартирних будинків та 1517 органів самоорганізації населення [5].
Діяльність значної частини громадських об’єднань тією, чи іншою мірою причетна до різних аспектів зміцнення обороноздатності держави та забезпечення національної безпеки. Це стосується, зокрема, незалежних аналітичних центрів, науково-технічних товариств, об’єднань ветеранів бойових дій, ветеранів збройних сил та спецпідрозділів, оборонно-спортивних товариств, оздоровчих та фізкультурно-спортивних об’єднань, козацьких об’єднань, молодіжних патріотичних організацій та інших.
Слід відзначити, що до складу Громадської ради при Міністерстві оборони України входять представники 75 громадських організацій, козацьких організацій та професійних спілок [6]. Найбільш активно співпрацювали у цьому консультативно-дорадчому органі такі громадські об’єднання, як Організація ветеранів України, Всеукраїнський союз учасників війни, Всеукраїнський Союз громадських об’єднань учасників бойових дій, ветеранів військової служби та правоохоронних органів, Українська спілка ветеранів Афганістану, Всеукраїнська асоціація ветеранів-підводників, Об’єднання ветеранів розвідки України, Всеукраїнська спілка безквартирних офіцерів, Всеукраїнська громадська організація «Громадський рух «За майбутнє», Всеукраїнська громадська організація «Союз Чорнобиль України», Українське реєстрове козацтво.
На нашу думку, задля координації дій, обміну інформацією та досвідом, налагодження горизонтальних зв’язків, акумуляції зусиль та підтримки найперспективніших громадських ініціатив усіх патріотично налаштованих організацій громадянського суспільства (ОГС) необхідно створити відповідний єдиний координуючий орган. З цією метою доцільно поновити при Адміністрації Президента України роботу Координаційної ради з питань розвитку громадянського суспільства, функціонування якої було паралізовано після подій 30 листопаду 2013 р., коли на знак протесту проти силового розгону мирної акції низка впливових громадських організацій вийшла з її складу. Також слід кардинально оновити її персональний склад та переформатувати діяльність відповідно до нових суспільно-політичних умов, зокрема, утворити в структурі Координаційної ради постійно діючу робочу групу з вирішення проблем забезпечення національної безпеки, яка працювала б у безпосередньому контакті з Радою національної безпеки та оборони України, Міністерством оборони України, Службою безпеки України, Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами державної влади та державними установами, задіяними у цій сфері.
Серед пріоритетних напрямів використання безпекового потенціалу громадянського суспільства в умовах протидії зовнішній агресії виокремимо наступні.
1. Задіяння потенціалу ОГС для оновлення засадничих документів державної політики та нормативно-правових актів у безпековій сфері, зокрема, Закону України «Про основи національної безпеки України», Стратегії національної безпеки України, Воєнної доктрини України, участі у розробці інших документів та управлінських рішень на даному напрямі державної політики.
Так, за даними визнаного міжнародного щорічного рейтингу аналітичних центрів, що укладається Пенсільванським університетом (США) у межах програми «Аналітичні центри та громадянське суспільство», в Україні у 2013 р. працювало 47 аналітичних центрів, рівень фаховості яких відповідає високим критеріям цього дослідження [7]. Значна частина з них працює у галузі оборони та національної безпеки, зовнішньої політики та за іншими напрямами актуальними у безпековому контексті.
2. Підтримка та раціональне використання масового мобілізаційного руху добровольців до лав Збройних Сил України та інших збройних формувань, що стали на її захист.
Вже з перших днів російської агресії у різних регіонах України почався масовий приток до військових комісаріатів добровольців, які бажали захищати Батьківщину зі зброєю в руках. Однак система військових комісаріатів та інші структурні підрозділи Міністерства оборони України виявилися неготовими до оперативної мобілізації значної кількості призовників. Тому, на перших порах у більшості з них лише уточнювали облікові дані та одразу відправляли додому.
Тим часом, у регіонах Сходу та Півдня України вже розгорталися сепаратистські заворушення, що супроводжувалися захопленням адміністративних будівель. На цьому тлі нездатність військових комісаріатів провести повноцінну мобілізацію, а правоохоронних органів – забезпечити належний правопорядок, викликали вкрай негативну реакцію патріотично налаштованої громадськості та спонукали її до активної самоорганізації.
Так, наприклад, активісти одеського Євромайдану у своєму ультиматумі главам силових відомств Одеси вимагали навести порядок у місті та забезпечити захист адміністративних будівель: «Треба покарати осіб, що намагаються розколоти країну. У випадку не реагування суспільство буде змушене саме організуватися перед лицем загрози» [8].
За даними соціологічного дослідження, проведеного Центром Разумкова у кінці квітня 2014 р., у разі широкомасштабного російського вторгнення 13,9 % опитаних заявили, що підуть добровольцями до української армії, 10,3 % – що братимуть участь у підпільній або партизанській діяльності проти Росії, 39,3 % – що підтримуватимуть українську армію [9].
З часом мобілізаційні заходи стали проводитися більш ефективно та системно. Масова мобілізація добровольців відбувається тепер не лише до лав Збройних Сил України, але й до Національної гвардії України (оперативно сформованої відповідно до Закону України «Про Національну гвардію України» від 13.03.2014 р. № 876-VII), підрозділів патрульної служби міліції особливого призначення (створені на базі обласних органів внутрішніх справ) та батальйонів територіальної оборони.
Найактивнішу участь у формуванні вказаних підрозділів взяли ВГО «Самооборона Майдану» та інші громадські структури, утворені під час Євромайдану.
Станом на кінець травня 2014 р. сформовано вже 27 підрозділів патрульної служби міліції особливого призначення у 16 регіонах України та в м. Києві. Штатна чисельність окремих батальйонів при цьому коливається від 100 до 500 бійців [10]. За даними Прес-центру СБУ, лише серед колишніх правоохоронців протягом останнього часу висловили бажання повернутися на службу заради збереження територіальної цілісності України та її незалежності понад 20 тис. патріотів [11].
У створенні необхідних умов для нормальної життєдіяльності та функціонування новосформованих підрозділів, їх фінансовому, матеріально-технічному, продовольчому та медичному забезпеченні активну участь приймають органи місцевого самоврядування, громадські об’єднання та рухи, спілки підприємців та окремі громадяни.
3. Фінансова та матеріальна підтримка громадянами та громадськими об’єднаннями Збройних Сил України та інших українських збройних формувань.
Масового поширення серед громадян та громадських об’єднань України набуло надання благодійної допомоги ЗС України, зокрема, в рамках акції «Підтримай Українську армію!». З цією метою Міністерством оборони України було відкрито телефонну лінію «565», через яку можна переказувати кошти за допомогою телефонних дзвінків або надсилання СМС-повідомлень, два реєстраційні рахунки для надсилання банківських переказів [12].
Станом на 29 травня 2014 р. у рамках вказаної акції на рахунки Міністерства оборони України в якості допомоги ЗС України від юридичних і фізичних осіб надійшло майже 126,7 млн грн. З цієї суми 119,1 млн грн – грошові перекази на матеріально-технічне, решта – на медичне забезпечення ЗС України. За допомогою дзвінків на єдиний мобільний номер «565» на підтримку Української армії перераховано більше 29 млн 730 тис. грн (усі – на матеріально-технічне забезпечення ЗС України). Крім того, на рахунки Міністерства оборони України надійшло 105 тис. дол. США та 46,3 тис. євро [13].
Згідно заяви Міністерства оборони України, використання зазначених коштів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України, законів України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України», «Про здійснення державних закупівель» та Положення про облік та використання коштів спеціального фонду Державного бюджету в Міністерстві оборони України виключно на цілі, вказані відправником у призначенні платежу [14].
Однак процедура визначення номенклатури закупок за рахунок добровільних пожертв проводиться Міністерством оборони України без консультацій із громадськістю та без належного громадського контролю. Перша офіційна інформація щодо використання зібраних коштів була оприлюднена Міністерством оборони України лише 15 травня 2014 р. (тобто більш, ніж через два місяця після початку їх збору) [15]. В українських ЗМІ з’явилась низка публікацій, в яких незалежні експерти критикують нераціональність та непродуманість пропозицій Генерального штабу ЗС України щодо використання коштів зібраних в рамках акції «Підтримай Українську армію!», їх неадекватність реальним потребам ЗС України у контексті новітніх загроз національній безпеці та надто уповільнені темпи процедур реалізації намічених планів [16].
До того ж слід мати на увазі значні корупційні ризики, які існують при розподілі та використанні таких коштів. Як зазначає експерт з особливих питань НАТО Адріан Кенді: «…на озброєння на планеті витрачають від 1,6 до 1,8 трильйонів доларів…, але через корупцію близько 30 відсотків із цієї суми зникає у невідомому напрямку» [17]. Для України ця проблема стоїть особливо гостро, враховуючи наскрізь корумпований на всіх щаблях характер попередньої влади («Transparency International» у 2013 р. назвала Україну «найбільш корумпованою країною Європи» [18]) та її цілеспрямований курс на розвал обороноздатності держави. Це, зокрема, підтверджується і недавньою заявою виконуючого обов’язки Міністра оборони України генерал-полковника М. Коваля, який повідомив, що Міністерство оборони України передало до прокуратури матеріали щодо зловживань у системі постачання ЗС України [19].
Тому, щоб запобігти корупційним ризикам та забезпечити цільове, раціональне, максимально ефективне та оперативне використання благодійної допомоги для потреб ЗС України та інших її збройних формувань необхідно утворити всеукраїнський благодійний фонд, який міг би компетентно вирішувати весь комплекс відповідних питань. Своєю чергою, всеосяжний громадський контроль за діяльністю цього фонду має здійснювати створена при ньому наглядова громадська експертна рада. До її складу доцільно включити громадських активістів, незалежних експертів-фахівців з військової справи та національної безпеки та представників Міністерства оборони України та силових відомств.
Необхідно також здійснити удосконалення законодавчого забезпечення громадського контролю у цій сфері. Адже до початку російської агресії вітчизняним законодавством передбачалось фінансування ЗС України виключно за рахунок бюджетних коштів. В оперативному порядку 8 квітня 2014 р. Верховна Рада України схвалила Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення матеріально-фінансового забезпечення обороноздатності держави». Внесені ним зміни до деяких законодавчих актів передбачають, що відтепер «фінансування потреб національної оборони держави може здійснюватися додатково за рахунок благодійних пожертв фізичних та юридичних осіб…» [20].
Однак при цьому законодавці обійшли своєю увагою Закон України «Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави». Згідно з його чинною редакцією (ст. 5), предметом цивільного контролю, зокрема, є «…формування, затвердження і використання визначених законом про Державний бюджет України видатків на потреби оборони, національної безпеки, правоохоронної діяльності; дотримання бюджетного законодавства в цих сферах…» [21]. Тобто, виникла правова колізія: на законодавчому рівні передбачений громадський контроль лише над бюджетним фінансування оборонної сфери, а над позабюджетним – не передбачений. Отже, існує нагальна необхідність доповнити норми Закону України «Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави» положеннями, які б поширили його дію на позабюджетне фінансування.
4. Участь громадських об’єднань в організації та проведенні військової підготовки, допризовної військової підготовки, у військово-патріотичному вихованні молоді.
Внаслідок здійснення комплексу мобілізаційних заходів відбувається суттєве кількісне зростання особового складу ЗС України, інших силових структур. У зв’язку з цим актуалізуються питання навчання його військовій справі, закріплення навиків володіння зброєю, військовою технікою та індивідуальними засобами захисту. До їх вирішення доцільно залучати представників чисельних громадських об’єднань офіцерів запасу, учасників бойових дій, спецпризначенців, військово-спортивних товариств, асоціацій власників стрілецької зброї, козацького руху.
Також заслуговують на увагу ініціативи громадськості щодо поновлення викладання у загальноосвітніх середніх школах, інших навчальних закладах повноцінного курсу початкової військової підготовки та відновлення мережі військових кафедр у ВНЗ. Так, у резолюції круглого столу «Військово-патріотичне виховання та допризовна підготовка молоді, організація співпраці козацьких організацій з військовими комісаріатами та частинами Збройних Сил України» пропонується: «Козаки готові тісно співпрацювати у цьому напрямку зі Збройними Силами, із закладами освіти та органами державної влади в усіх регіонах України. …В Україні існують козацькі організації, які можуть проводити не тільки відбір молоді до війська, а й початкову військову підготовку» [22].
5. Організація та проведення масових мирних акцій, спрямованих на суспільно-політичну консолідацію, засудження війни та агресора, протидію російській пропаганді та об’єктивне інформування світової громадськості.
Після початку російської агресії громадськими рухами, об’єднаннями та неформальними спільнотами в Україні та за кордоном була проведена велика кількість демонстрацій, мітингів, пікетів, флеш-мобів та інших мирних заходів патріотичного та миротворчого характеру. Їх учасники рішуче виступили за збереження миру, суверенітету та територіальної цілісності України, на підтримку оборонних дій української влади та ЗС України, викривали та засуджували агресивний характер зовнішньої політики РФ. Так, силами українських громадян, представників української діаспори та місцевих громадських активістів були проведені антивоєнні мітинги та пікетування російських дипломатичних представництв та інших офіційних установ РФ у столицях майже всіх європейських країн та інших країн світу.
Переважна більшість громадських об’єднань національно-культурного спрямування, що представляють в Україні інтереси етнічних меншин (включаючи етнічних росіян та російськомовних громадян) виступили з офіційними заявами та зверненнями, в яких спростували російські пропагандистські міфи про, начебто, якісь утиски та порушення прав людини у нашій країні за етнічними, релігійними та мовними ознаками; рішуче висловилися на підтримку суверенітету, цілісності та територіальної недоторканості України, засудили російську агресію.
Завдяки активності небайдужих Інтернет-користувачів, блогерів, незалежних ЗМІ та спільнот у соціальних мережах, петиція із закликом визнати Російську Федерацію «спонсором тероризму» на офіційному сайті Білого Дому достроково зібрала необхідні 100 тисяч підписів. Це тягне за собою певні правові наслідки та означає, що даний документ має бути спеціально розглянутий в Адміністрації Президента США [23].
Масового характеру набув в Україні рух споживачів за бойкот товарів виробництва РФ як країни-агресора. Так, за даними Інтернет-опитування, проведеного компанією TNS у квітні 2014 р., 52 % опитаних позитивно або скоріше позитивно ставляться до бойкоту російських товарів, при цьому трохи більше третини (39 %) респондентів відповіли, що самі їх бойкотують [24]. За оцінкою аналітиків міжнародної фінансової компанії «Альпарі», в Україні внаслідок бойкоту імпорт російських товарів впродовж січня-лютого 2014-го року знизився на 700-800 млн дол. США (що складає близько 20 % від його загального обсягу) у порівнянні з аналогічним періодом минулого року [25].
6. Співпраця органів державної влади з громадськістю щодо протидії та припинення діяльності організацій антидержавного, сепаратистського спрямування.
В умовах зовнішньої агресії особливо актуалізується необхідність протидії підривній діяльності на території України об’єднань та організацій, яка містить всі ознаки зазіхань на «…порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства, розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини…» [26].
Згідно з чинним законодавством (Конституція України (ст. 37), Закон України «Про громадські об’єднання» (ч. 1 ст. 4 та п. 2 ч. 1 ст. 25), діяльність таких громадських об’єднань повинна бути негайно припинена за рішенням суду про їх заборону (примусовий розпуск). Своєю чергою, організатори, керівники та активісти вказаних об’єднань мають бути притягнуті до кримінальної відповідальності, зокрема, згідно Закону України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України (щодо відповідальності за злочини проти основ національної безпеки України)» від 8 квітня 2014 р. Цим законом збільшено строки позбавлення волі за вчинення найтяжчих злочинів проти основ національної безпеки України (зміни внесено до статей 110, 111, 113, 114, та 279 Кримінального кодексу) та доповнено Кримінальний кодекс новою статтею 114-1, яка встановлює відповідальність за перешкоджання в особливий період законній діяльності ЗС України та інших військових формувань, утворених відповідно до чинного законодавства [27]. Заслуговує також підтримки громадська ініціатива щодо прийняття змін до Закону України «Про громадянство України», згідно яких особи, участь яких в акціях, спрямованих на загрозу суверенітету України, була доведена судом, можуть бути позбавлені українського громадянства.
Для виявлення фактів і проявів такої протиправної діяльності, збору інформації та подання відповідних позовів до суду Міністерству юстиції України, Генеральній прокуратурі України, СБУ, правоохоронним органам варто діяти у тісній співпраці з патріотично налаштованими ОГС. З цією метою вважаємо за доцільне створення спеціальної моніторингової мережі, у роботі якої приймали б участь громадські об’єднання, незалежні аналітичні центри, ЗМІ, блогери, спільноти соціальних мереж та окремі громадяни.
Висновки та рекомендації
З метою більш повного та ефективного використання потенціалу громадянського суспільства для забезпечення національної безпеки України в умовах зовнішньої агресії вважаємо за доцільне наступне.
1. Адміністрації Президента України із залученням ОГС ініціювати поновлення роботи Координаційної ради з питань громадянського суспільства за умови оновлення її персонального складу, переформатування діяльності відповідно до нових суспільно-політичних умов, утворити в її структурі постійно діючу робочу групу з проблем забезпечення національної безпеки.
2. Раді національної безпеки та оборони України утворити робочу групу для коригування засадничих документів державної політики та нормативно-правових актів у безпековій сфері (Стратегії національної безпеки України, Воєнної доктрини України, Закону України «Про основи національної безпеки України» та інших). Залучити до її роботи незалежних експертів, представників громадських об’єднань, неурядових аналітичних центрів.
3. Міністерству оборони України спільно з представниками громадськості з метою запобігання корупційним ризикам та забезпечення максимально ефективного та оперативного використання благодійної допомоги для потреб Збройних Сил України, інших її збройних формувань ініціювати створення при ньому спеціалізованого всеукраїнського благодійного фонду та наглядової експертно-громадської ради.
4. Міністерству юстиції України розробити та внести на розгляд Верховної Ради України зміни та доповнення до Закону України «Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави», які б поширили його дію не лише на бюджетне, але й на позабюджетне фінансування.
5. Міністерству оборони України та Міністерству внутрішніх справ України для навчання та спеціальної підготовки новосформованих у ході мобілізації підрозділів максимально залучати представників громадських об’єднань офіцерів запасу, ветеранів бойових дій, воїнів-інтернаціоналістів, спецпризначенців, військово-спортивних товариств, асоціацій власників стрілецької зброї, козацького руху, які володіють необхідним рівнем знань та навиків.
6. Міністерству освіти України та Міністерству оборони України з метою підвищення мобілізаційного потенціалу, на підтримку відповідних громадських ініціатив запровадити викладання у загальноосвітніх середніх школах, інших середніх навчальних закладах курсу початкової військової підготовки та відновити мережу військових кафедр у ВНЗ.
7. Міністерству юстиції України та Службі безпеці України спільно з представниками патріотично налаштованих ОГС ініціювати створення спеціальної недержавної моніторингової мережі, яка б відстежували всі факти та прояви протиправної діяльності організацій та об’єднань антидержавного та сепаратистського спрямування.
8. Міністерству юстиції України на підтримку відповідних громадських ініціатив розробити та внести на розгляд Верховної Ради України зміни та доповнення до Закону України «Про громадянство України», згідно яких особи, участь яких в акціях, спрямованих на загрозу суверенітету України була доведена судом, можуть бути позбавлені українського громадянства.
Відділ стратегій розвитку громадянського суспільства
(Ю.В. Опалько)
Додаток
Список використаних джерел
[1] Литвиненко О. Аншлюс а ля рюс / Олександр Литвиненко // Дзеркало тижня. Україна. – 2014. - № 8, 6 березня. – С. 1.
[2] Анексія Криму збільшила рейтинг Путіна на третину – опитування // [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://www.unian.ua/world/900769-aneksiya-krimu-zbilshila-reyting-putin…
[3] Більшість росіян підтримують вторгнення в Україну// [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.pravda.com.ua/news/2014/03/13/7018628/
[4] Стратегія національної безпеки України «Україна у світі, що змінюється» / Затверджено Указом Президента України від 12 лютого 2007 року № 105 (в редакції Указу Президента України від 8 червня 2012 р. № 389/2012) // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/105/2007
[5] Кількість суб’єктів ЄДРПОУ за організаційно-правовими формами господарювання (на 1 квітня 2014 року) // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ukrstat.org/uk/edrpoy/ukr/EDRPU_2014/ks_opfg/ks_opfg_0414.htm
[6] Звіт про підсумки співпраці органів військового управління з громадськими організаціями у 2013 році // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.mil.gov.ua/index.php?lang=ua&part=social_council&sub=report_…
[7] 2013 Global Go To Think Tank Index Report / James G. McGann, Ph.D. Director/ Think Tanks and Civil Societies Program University of Pennsylvania Philadelphia, PA USA. – 2014. – Р. 22.
[8] Одесский Евромайдан поставил ультиматум силовикам // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.segodnya.ua/regions/odessa/odesskiy-evromaydan-postavil-ulti…
[9] Громадська думка про суспільно-політичну ситуацію в Україні, електоральні орієнтації громадян / Результати соціологічного дослідження. - К.: Центр Разумкова, 2014. – С. 3. // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.razumkov.org.ua/upload/1399382915_file.doc
[10] Захищати державу слід у форматі спеціально створених державних структур - Микола Величкович // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://vv.gov.ua/news.php?nid=4782&lang=ua&mid=1
[11] Правоохоронні органи буде посилено офіцерами-резервістами // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.sbu.gov.ua/sbu/control/uk/publish/article?art_id=125069&cat_…
[12] Підтримай Українську армію! // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.mil.gov.ua/mou.html
[13] В рамках акції «Підтримай Українську армію» на рахунки Міністерства оборони України надійшло майже 126,7 мільйона гривень // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.mil.gov.ua/index.php?lang=ua&part=news&sub=read&id=35116
[14] У Міністерстві оборони України попередньо опрацьовані пропозиції щодо розподілу коштів, які надходять на рахунки в рамках акції «Підтримай Українську армію» // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.mil.gov.ua/index.php?lang=ua&part=news&sub=read&id=33618
[15] Державні закупівлі в Міністерстві оборони України здійснюються у суворій відповідності до вимог чинного законодавства України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.mil.gov.ua/index.php?lang=ua&part=news&sub=read&id=34726
[16] Бутусов Ю. Куда тратят средства фонда 565 и как спасать ситуацию / Юрий Бутусов // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://censor.net.ua/resonance/282449/kuda_tratyat_sredstva_fonda_565_i…