"Щодо особливостей зовнішньоекономічної політики України в умовах створення нових інтеграційних мега-блоків". Аналітична записка

Анотація

 

Після завершення Другої світової війни провідним інструментом утвердження правил вільної торгівлі в світі стала система ГАТТ-СОТ. Водночас проблеми інституційного характеру, які виникли в цій організації, створили перепони для ефективності її існування. Як наслідок, країни почали шукати альтернативні шляхи вирішення питань порядку денного світової торгівлі, в тому числі й шляхом створення інтеграційних об’єднань зі своїми правилами торгівлі. Поява таких об’єднань, особливо коли їх учасниками стали провідні торговельні країни світу, актуалізувала питання щодо майбутнього СОТ.

 

ЩОДО ОСОБЛИВОСТЕЙ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ В УМОВАХ СТВОРЕННЯ НОВИХ ІНТЕГРАЦІЙНИХ МЕГА-БЛОКІВ

 

Одним з основоположних рішень щодо повоєнного світоустрою після закінчення Другої світової війни було забезпечення відкритості ринків і відсутності дискримінації у світовій торгівлі. Інституційне втілення цих завдань було покладено на систему, створену Генеральною угодою з тарифів та торгівлі (ГАТТ). Стрімкий розвиток світових торговельних відносин в другій половині ХХ сторіччя, зростаюча активність різних за розміром країн світу в обміні товарами та послугами обумовили потребу в створенні єдиних правил торгівлі. Значне збільшення країн-учасниць, що приєдналися до угоди ГАТТ, нові питання, що постали на порядку денному світової торгівлі, обумовили  створення в січні 1995 року на базі ГАТТ Світової організації торгівлі (СОТ).

 

Водночас зростання кількості членів СОТ створило проблеми в прийнятті рішень цієї організації, а отже знизило ефективність її функціонування. В таких умовах постало питання пошуку альтернатив СОТ, насамперед шляхом укладання двосторонніх та багатосторонніх преференційних угод. Розвиток торговельних угод став підривати діяльність СОТ, адже вони фактично підміняли собою СОТ, регулюючи торгівлю всередині торговельних блоків.

 

В залежності від рівня інтегрованості торговельні блоки бувають трьох видів:

 

1) Зони вільної торгівлі - торговельні блоки, які не мають внутрішніх тарифів або квот на торгівлю між членами, проте кожна країна може встановити свій власний рівень тарифів до решти країн  світу.

 

2) Митні союзи - торговельні блоки з скасованими тарифами та митами між членами та з встановленими спільними тарифами відносно решти країн світу, яких повинна дотримуватися кожна країна-учасниця.

 

3) Спільні ринки – торговельні блоки, які охоплюють набагато більше питань, ніж мита, тарифи і квоти. Вони зазвичай характеризуються наступними рисами:

- наявність законів щодо вільного руху трудових ресурсів та капіталу між країнами-учасницями;

- гармонізація податкових систем, відповідно до якої не повинно бути суттєвих відмінностей між країнами-членами в сфері оподаткування;

- прийняття деяких спільних заходів в сфері монетарної політики, таких як використання спільної валюти на території усіх країн спільного ринку, чи окремих його частинах;

- запровадження фіксованого курсу обміну валюти між країнами-членами.

 

Найбільшими світовими торговельними блоками є АСЕАН (створена в 1967 р.), Європейський Союз (створений в 1992 р.), МЕРКОСУР (створена в 1991 р.) та НАФТА (створена в 1994 р.). Якщо наприкінці XX сторіччя домінувала тенденція створення регіональних торгівельних блоків, то протягом останніх років намітилась тенденція до створення мега-блоків між країнами різних географічних регіонів. Насамперед йдеться про Угоду про Транстихоокеанське Партнерство та Угоду про Трансатлантичне Торговельне та Інвестиційне Партнерство.

 

Переговори про створення Транстихоокеанського Партнерства (ТПП) розпочались в 2006 році, проте значної ваги для світової торговельної системи воно набуло в 2008 р., коли до нього приєдналися США. Очікувана мета переговорів – поглиблення економічної інтеграції в Азійсько-Тихоокеанському регіоні.

 

Поруч з переговорами про створення ТПП США розпочали в 2013 р. переговори з ЄС про створення Трансатлантичного Торговельного та Інвестиційного Партнерства (ТАФТА). Метою цих переговорів є розширення існуючої торгівлі між США та ЄС, лібералізація інвестицій, зняття бар’єрів в сфері технічного регулювання та інших нетарифних бар’єрів.

 

У підготовці рішень в рамках торговельних блоків беруть участь набагато менше країн у порівнянні з багатосторонніми торговими переговорами СОТ. Відтак компроміси в переговорах є більш імовірними та країни-учасники можуть з більшою упевненістю представляти свої пропозиції та вивчати потенційні поступки, на які вони підуть.

 

Ці та інші аргументи привели до стрімкого зростання різних торгівельних блоків протягом останніх років. Наразі у світі налічується понад 350 зон вільної торгівлі, і їхня кількість продовжує зростати. Одним з аргументів на користь укладання торговельних угод є необхідність страхування від невдалого закінчення глобальних переговорів по лібералізації торгівлі в рамках СОТ.

 

Водночас така динаміка зростання торговельних блоків загалом та перспективи виникнення серед них мега-блоків зокрема створюють, на думку провідних світових економістів, системний ефект «змішання переваг і хаосу у світовій торговельній системі», Експерти констатують, що американська доктрина запровадження багатосторонньої лібералізації торгівлі шляхом укладання угод про вільну торгівлю створює значні ризики для лібералізації світової торгівлі[1].

 

Основні проблеми, що породжуються функціонуванням торговельних блоків для світової торгівлі:

 

1) Фрагментація глобальної лібералізації. Збільшення уваги до лібералізації торгівлі в рамках торговельних блоків фактично призводить до відволікання уваги від глобальних переговорів в рамках СОТ, а отже послаблює цю організацію та ставить під сумнів ефективність багатосторонніх раундів переговорів.

 

На відміну від правил торгівлі в рамках СОТ, які є стандартними для країн світу, угоди про вільну торгівлю в рамках блоків можуть широко варіюватися, і в значній мірі мають дискримінаційний характер щодо країн, що не входять до цих блоків. Крім того кожний блок встановлює свої правила, що створює додаткові трансакційні витрати для підприємств, які прагнуть експортувати свою продукцію до кожного з них.

 

2) Створення передумов для поділу світу на блоки та конфронтація між ними. Торговельні блоки конкуруватимуть один з одним, оскільки вільна торгівля існує всередині кожного блоку, проте кожний блок захищатиме свій ринок від зовнішньої конкуренції, встановлюючи більш високі тарифи. Конфлікти в торговельній сфері можуть призвести до торговельних війн, які, в свою чергу, можуть перейти в політичну, або й воєнну площину. Сам факт наявності блоків може мати, окрім економічного, ще й суспільно-психологічне значення. Адже фактично відбувається групування країн світу відповідно до їх приналежності до певного блоку.

 

3) Нівелювання досягнень багатосторонніх переговорів в сфері сільського господарства. Враховуючи вагоме значення сільськогосподарської галузі для країн, що розвиваються, та найменш розвинених країн, одним з основних питань порядку денного багатосторонніх торговельних переговорів є усунення експортних та виробничих субсидій в сфері торгівлі сільськогосподарською продукцією. Домовленість, прийнята країнами-учасницями СОТ в 2005 р. щодо усунення субсидій на експорт сільськогосподарської продукції з 2014 р., не була втілена в життя. Це стало підставою для перенесення вирішення цього питання на рівень блоків та двосторонніх торговельних угод. Водночас досягнути зазначеної цілі можливо шляхом саме багатосторонніх переговорів, адже переговори в рамках блоків чи на двосторонньому рівні можуть лише частково вирішити проблему, оскільки домовленості будуть не між всіма країнами світу, а лише між учасниками торговельних блоків.

 

4) Збереження домінування більш розвинених країн в питаннях побудови правил світової торгівлі. Як показав досвід формування порядку денного ТПП, багато з його аспектів відображають вимоги бізнесових кіл США, насамперед в частині більш жорсткого, ніж в системі СОТ, захисту авторських прав та стандартів праці. Ці вимоги, які в системі СОТ потрапили до так званого пакету «СОТ +» (додаткові вимоги до країн-учасників СОТ, по яких не прийнято рішення на Доха-раунді) в рамках ТПП фактично стали умовою входження до цього мега-блоку. Тобто, США, розуміючи проблематичність запровадження цих правил через СОТ, спробували використати формат торгівельних блоків і мега-блоків, в яких позиції супротивників запровадження цих правил будуть не такими сильними.

 

5) Заміщення механізму вирішення суперечок СОТ. Запроваджений в рамках СОТ інструментарій вирішення суперечок став однією з найбільш ефективних гарантій функціонування правил світової торгівлі, встановлених цією організацією, та, на думку багатьох експертів, виявився доволі успішним. В той же час запровадження в рамках торговельних блоків та двосторонніх угод власних механізмів вирішення спорів призведе до створення власного арбітражу цих суперечок. Розвинені країни, насамперед США та країни-учасниці ЄС, мають більшу економічну вагу та краще підготовлений кадровий потенціал, що надасть їм змогу мати більший вплив в цих арбітражних комісіях, а отже, і на їх результати. Розвинені країни робитимуть все від них залежне, щоб вирішувати суперечки відповідно не до правил СОТ, а до правил торговельних блоків. Це, в свою чергу, може остаточно підірвати продуктивність вирішення суперечок в СОТ.

 

Попри вказані ризики для лібералізації світової торгівлі, наявність торговельних блоків є реальністю нинішнього глобального торговельного режиму. Відсутність чітких перспектив завершення Доха‑раунду СОТ стає стимулюючим фактором утворення торговельних блоків, насамперед мега-блоків. Створення останніх означатиме, що значна частка світової торгівлі відбуватиметься в їх межах. Наслідком стане те, що СОТ неминуче втрачатиме свою актуальність в глобальній торговельній системі. Водночас створення блоків, особливо в контексті відсутності очікуваного результату від Доха-раунду, виявилося однією з найбільш життєздатних альтернатив для країн, що розвиваються, для розширення доступу до ринків їх товарів та послуг. У цьому контексті особливо корисне створення торговельних блоків між країнами, що розвиваються. З іншого боку, в умовах торговельних мега-блоків може відбутися певна маргіналізація країн, що розвиваються, адже вони практично не матимуть впливу на процес прийняття рішень.

 

Тенденція виникнення торгових блоків та мега-блоків викликала значну кількість дискусій стосовно перспектив світової економіки, розділеної між конкуруючими «торговельними блоками». На теоретичному рівні відсутній консенсус між економістами стосовно впливу створення торговельних блоків на багатосторонню торговельну систему. Враховуючи згадане вище, Україні слід долучитися до наукових дискусій стосовно ролі і місця торговельних блоків в світовій економічній системі. Для цього необхідно визначити позицію стосовно цих блоків та провести аналіз впливу їх функціонування на національні економічні інтереси країни.

 

Членство України в СОТ створило певні стратегічні можливості для розвитку країни шляхом отримання доступу до ринків країн-учасниць СОТ на рівних з іншими країнами умовах. Проте виникнення блоків, за умови відсутності України в них, нівелює вигоди, отримані від приєднання до СОТ, адже Україна матиме гірші умови доступу до ринків країн-учасниць цих блоків.  

 

Крім участі в наукових дискусіях стосовно ролі і місця торговельних інтеграційних мега-блоків у світовій економіці, слід також забезпечити отримання інформації стосовно питань порядку денного торговельних блоків, на базі якої можна оцінити їхній вплив на економіку України та проводити заходи, спрямовані на мінімізацію потенційного негативного впливу.

 

Насамперед необхідно проводити постійний моніторинг ситуації з переговорами щодо утворення ТАФТА. Для цього необхідно звернутися до США та Європейської Комісії з проханням надати відповідну інформацію стосовно перебігу переговорів зі створення ТАФТА. Згодом слід звернутися з проханням постійного інформування України щодо вказаних питань, а в перспективі підняти питання про можливість отримання статусу спостерігача на цих переговорах. Також слід розглянути питання про налагодження контактів з секретаріатами ТПП та інших торговельних блоків, насамперед АСЕАН. Такий діалог доцільно організувати через дипломатичні представництва України в країнах, де знаходяться штаб-квартири відповідних інтеграційних торговельних блоків.

 

Важливим інструментом забезпечення присутності вітчизняних експортерів на ринках країн-учасниць торговельних мега-блоків є підписання з цими країнами угод про вільну торгівлю. Підписання таких угод може мінімізувати втрати, викликані встановленням в рамках блоку більш сприятливого режиму, ніж встановлений правилами СОТ Режим найбільшого сприяння. При цьому переговори про укладання угод про вільну торгівлю слід вести не лише з країнами, які на даний момент є провідними торговельними партнерами України, а й з країнами, ринки яких в перспективі можуть бути цікавими для вітчизняних експортерів. Насамперед це країни Близького Сходу та Південно-Східної Азії, які демонструють помітну динаміку зростання, мають відносно до інших регіонів велике населення та збільшують споживання товарів та послуг, що виробляються в Україні.

 

Висновки

1. Виникнення торговельних мега-блоків було частково обумовлене реакцією на невдачі багатостороннього раунду переговорів щодо лібералізації торгівлі в рамках СОТ (Доха раунд). Водночас вони не є адекватною заміною для СОТ в якості інструменту запровадження лібералізації світової торгівлі.
2. Тенденція зростання кількості торговельних блоків призводить до фрагментації світу, яка радше відображає інтереси розвинених країн. Необхідні результати в переговорах щодо правил торгівлі легше досягти з декількома країнами, ніж з понад 150 країнами-членами СОТ. Це сприятиме лібералізації торгівлі між ними, проте не створить загальносвітового ефекту.
3. Однією з цілей створення Світової організації торгівлі було запобігання військовим конфліктам глобального масштабу шляхом створення основи для економічного розвитку. Наявність економічних блоків створює передумови для поділу країн світу на конкуруючі групи, а отже, конфронтації між ними. Конфлікти в торговельній сфері можуть перерости в конфлікти в політичній, або й воєнній площинах.
4. Багатостороння торговельна система СОТ і системи врегулювання суперечок СОТ, ймовірно, будуть підірвані торговельними блоками. В цьому контексті необхідно забезпечити першорядність системи врегулювання суперечок СОТ по відношенню до систем вирішення суперечок в рамках блоків.
5. Зростаюча увага світової спільноти до створення інтеграційних мега-блоків вимагає від України проведення детальних досліджень з цієї тематики з метою вироблення державної позиції щодо них.
6. Міністерству закордонних справ Україні слід виступити з ініціативою отримання від стратегічних партнерів (США, ЄС) додаткової актуалізованої інформації щодо переговорів зі створення Трансатлантичного партнерства, а в подальшому - також статусу спостерігача на переговорах щодо утворення ТАФТА та доручити дипломатичному представництву в Новій Зеландії налагодити більш тісні ділові відносини з секретаріатом Транстихоокеанського партнерства, а дипломатичному представництву в Індонезії - з секретаріатом АСЕАН (маючи на увазі пошук форм безпосередньої співпраці України з даними торговельними мега-блоками).
7. Міністерству економічного розвитку і торгівлі слід проводити активну політику щодо укладання угод про вільну торгівлю з країнами-учасницями переговорів про створення торговельних мега-блоків. Такі угоди слід укладати не тільки з нинішніми торговельними партнерами, а і з країнами, які в перспективі можуть стати ринком збуту вітчизняної продукції.

Відділ зовнішньоекономічної політики

 (І.В. Уc)