Щодо інституційних чинників підвищення ефективності використання потенціалу розвитку прикордонних сільских територій західних регіонів України

Анотація

В аналітичній записці визначено основні проблеми розвитку інституційного середовища прикордонних сільських територій західних регіонів України. Головну увагу приділено інституційно-правовим, інституційно-організаційним та інституційно-психологічним аспектам цього питання. Обґрунтовано пропозиції для органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на удосконалення інституційного середовища як засіб підвищення ефективності використання потенціалу розвитку прикордонних сільських територій західних регіонів України.

ЩОДО ІНСТИТУЦІЙНИХ ЧИННИКІВ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ПОТЕНЦІАЛУ РОЗВИТКУ ПРИКОРДОННИХ СІЛЬСЬКИХ ТЕРИТОРІЙ ЗАХІДНИХ РЕГІОНІВ УКРАЇНИ 

Активізація євроінтеграційної складової зовнішньоекономічної політики України актуалізує необхідність пошуку шляхів підвищення ефективності використання потенціалу розвитку сільських територій нашої держави, зокрема в її західних регіонах, які межують з країнами-членами ЄС.

Це обумовлено, насамперед, необхідністю адаптації України до інституційних вимог і стандартів ЄС в частині розвитку сільських територій. Адже сьогодні політика розвитку сільських територій у більшості європейських державах ґрунтується на міцному інституційному фундаменті, який охоплює сукупність інституційно-правових, інституційно-організаційних та інституційно-психологічних інструментів і важелів впливу. Комплексний підхід дозволяє забезпечувати максимально ефективне використання потенціалу розвитку сільських територій, постійно нарощувати обсяги аграрного виробництва та гарантувати високу якість життя сільського населення.

Натомість в Україні через низку проблем розвитку інституційного середовища сільські території залишаються одними з найбільш уразливих в економічному відношенні. Особливо це стосується прикордонних сільських територій західних регіонів України. З одного боку, ці території характеризуються значною щільністю населення та високою часткою низькотоварної продукції, що виробляється в особистих селянських господарствах, а з іншого – українські прикордонні сільські території межують із прикордонними регіонами сусідніх країн-членів ЄС, що стимулює трудову еміграцію та імпорт на внутрішній ринок регіону значного обсягу споживчих товарів.

 

До основних недоліків інституційного середовища, які в сучасних умовах знижують конкурентоспроможність прикордонних сільських територій західних регіонів України та обмежують ефективність використання потенціалу їх розвитку, слід віднести наступні:

1.  Прогалини в інституційно-правовому забезпеченні розвитку прикордонних сільських територій. Так, протягом 2005-2013 років на загальнодержавному та регіональному рівнях було розроблено низку проектів нормативно-правових актів, пов’язаних з регулюванням вказаної сфери. Проте більшість із них так і не були прийняті (проект Закону України «Про планування територіальної інфраструктури сільської місцевості» (2005 р.); проект Закону України «Про упорядкування сільської поселенської мережі, поглиблення принципів місцевого самоврядування у сільській місцевості та сприяння деурбанізації народонаселення» (2009 р.); проект Закону України «Про упорядкування сільської поселенської мережі» (2010 р.), проекти Концепції розвитку сільських територій до 2020 р. (2010 р. і 2013 р.)). Як наслідок, досі в Україні законодавчо не визначено поняття «сільська територія», не здійснено нормативно-правової класифікації сільських територій, а також не забезпечено належного інституційно-правового регулювання механізмів функціонування їх господарських комплексів, у тому числі і щодо прикордонних сільських територій.

 

2.  Інституційно-організаційні проблеми. Насамперед, ці проблеми стосуються недостатньої ефективності функціонування механізмів управління прикордонними сільськими територіями, зокрема в контексті реалізації потенціалу транскордонного співробітництва. Наприклад, адміністративні повноваження та фінансова забезпеченість органів місцевого самоврядування сільських територіальних громад Волинської, Львівської, Закарпатської, Івано-Франківської та Чернівецької областей значно поступаються рівню адміністративної та фінансової спроможності їхніх аналогів у прикордонних регіонах Польщі, Словаччини, Угорщини та Румунії. Це суттєво знижує ефективність використання потенціалу розвитку прикордонних сільських територій західних регіонів України шляхом реалізації спільних транскордонних проектів, спрямованих на подолання диспропорцій у життєзабезпеченні сільських мешканців по обидва боки кордону; гальмує процеси адаптації відповідних інституційних стандартів ЄС до українського ґрунту, зокрема щодо розвитку соціальної та інженерно-комунальної інфраструктури прикордонних західноукраїнських сіл. Крім того, наявність низки інституційно-організаційних проблем сприяє поширенню на вказаних територіях таких негативних явищ як іллегальна транскордонна міграція сільського населення, неконтрольована човникова торгівля сільськогосподарськими товарами, контрабанда і тіньовий обіг продовольчих товарів на транскордонних ринках, корупція.

 

3.  Негативний вплив інституційно-психологічного компоненту на економіку прикордонних сільських територій. Тривалий період невирішеності соціальних проблем сільських мешканців у західних регіонах України, переважаюча моноспеціалізація економіки їх сільських територій в умовах малоземелля та низької товарності аграрного виробництва зумовили неконтрольовану міграцію трудових ресурсів із сільської місцевості в міста і за кордон. Вказана тенденція обертається деградацією людського капіталу сільських територій, зокрема, обумовлює деформацію інститутів сім’ї, школи та підприємництва, сприяє поширенню різних форм девіантної поведінки на селі, обертається системними збоями у функціонуванні інститутів громадянського суспільства. Ситуація ускладнюється й прогалинами у підготовці кадрів для аграрного сектору та для роботи у сфері сільської економіки загалом, руйнівним впливом агрохолдингів на соціальну інфраструктуру сільських територій та якість соціального капіталу більшості сіл у кожному з прикордонних регіонів Західної України.

 

Зазначені проблеми розвитку інституційного середовища призводять до зниження ефективності використання потенціалу розвитку сільських територій західних регіонів України.

По-перше, середня продуктивність праці в аграрному секторі прикордонних сільських територій західних регіонів України на 35-40 % поступається аналогічному показнику по Україні загалом, а для окремих областей ця різниця становить два і більше рази (див. Табл. 1).

 

Таблиця 1

Продуктивність праці в сільському господарстві

прикордонних областей Західної України[1]

^*В постійних цінах 2010 року

 

По-друге, спостерігається скорочення потенціалу традиційної для сільських регіонів тваринницької галузі. Зокрема, відбувається зменшення поголів’я великої рогатої худоби. Станом на 1 січня 2014 року її поголів’я у п’яти прикордонних західних областях України становило 905,4 тис. голів (19,3 % від загальноукраїнського показника), скоротившись порівняно з початком 2010 року на 74,8 тис. голів або на 7,6 % (загалом по Україні зменшення аналогічного показника становило лише 2,7 %). 

 

По-третє, поглиблюється деградація людського капіталу прикордонних сільських територій. Так, за період, що минув з часу останнього перепису населення (дані на 1 січня 2002 р.) до початку 2014 р., чисельність сільських мешканців зменшилась у Львівській області на 7,1 % (міських – на 0,9 %),  Волинській – на 5,5 % (міських мешканців збільшилася на 1,6 %), Івано-Франківській – на 4,2 % (міських мешканців збільшилася на 1,1 %), Закарпатській – на 0,2 % (міських мешканців збільшилася на 0,3 %), Чернівецькій – на 5,1 % (міських мешканців збільшилася на 3,3 %). Разом з цим, зростає рівень фактичного безробіття серед селян, посилюється їх трудова міграція до країн ЄС. В прикордонних районах багатьох областей сформувалися цілі «династії», які спеціалізуються виключно на «човниковій торгівлі», значна частина якої відбувається у напівлегальному режимі.

 

По-четверте, укорінюється моноспеціалізація господарських комплексів прикордонних сільських територій, яка супроводжується блокуванням можливостей диверсифікованого розвитку сільської економіки, у т.ч. шляхом активізації транскордонного співробітництва. Так, у 2012 р. в сільському господарстві, мисливстві, лісовому господарстві та рибальстві Чернівецької області було зайнято 27,2 % усього зайнятого населення, в Івано-Франківській – 27,4 %, у Волинській – 26,8 %, у Закарпатській – 24,7 %, у Львівській – 18,7 % усього зайнятого населення. В той же час, в цілому по Україні у сільському господарстві, мисливстві, лісовому господарстві та рибальстві було зайнято лише 17,2 % усього зайнятого населення.

 

По-п’яте, низькою є інноваційна активність сільгоспвиробників. Переважна частина засобів виробництва, які використовуються в сільському господарстві прикордонних областях західних регіонів

України, вже вичерпала свій технологічний ресурс, а на закупівлю нової техніки у домогосподарств, які є основними агровиробниками в регіоні, як правило, не вистачає коштів. З цієї ж причини в ґрунт вноситься недостатньо мінеральних добрив. Наприклад, оптимальне співвідношення для внесення азотних, фосфорних і калійних добрив у Волинській області, за розрахунками експертів, відповідає 1 : 0,8 : 1,1, фактично ж воно становить 1 : 0,2 : 0,2[2]. У Львівській області при оптимальному співвідношенні вказаних пропорцій 1 : 0,6 : 0,8 насправді витримується пропорція 1 : 0,3 : 0,4[3].

 

Таким чином, основними орієнтирами удосконалення інституційного середовища як засобу підвищення ефективності використання потенціалу розвитку прикордонних сільських територій західних регіонів України слід визнати:

1. Покращення нормативно-правового забезпечення з огляду на європейські стандарти і цінності. Це дасть змогу наблизити вітчизняне законодавство з питань розвитку сільських територій, просторового розвитку і транскордонного співробітництва до вимог ЄС. Як наслідок, прикордонні сільські території західних регіонів України отримають змогу розвиватися та нарощувати власний економічний потенціал на новій інституційно-правовій базі, яка підтвердила свою ефективність у країнах ЄС упродовж кількох останніх десятиріч. Очікуваними результатами щодо удосконалення інституційно-правового забезпечення розвитку вказаних сільських територій стануть, насамперед, економічна диверсифікація їх господарських комплексів та посилення інноваційної спрямованості аграрного бізнесу в західних регіонах України.

2.  Модернізацію інфраструктури прикордонних сільських територій західних регіонів України. Адже в нинішніх соціально-економічних умовах, коли виробничий і транзитний потенціал вказаних територій послідовно зростає у зв’язку з наближенням вступу України до ЄС, розбудова транспортно-логістичної, маркетингової, фінансової, соціальної та інших видів інфраструктури сільських територій у західноукраїнських областях є вагомим важелем підвищення ефективності використання їх ресурсного, людського та креативного (у т.ч. етнічного, культурного) потенціалу. Передусім це відбуватиметься за рахунок мультиплікування інноваційних ефектів від інфраструктурного забезпечення до інших сегментів сільської економіки, зокрема сільського господарства та агробізнесу, яке супроводжуватиметься збільшенням продуктивності праці та підвищенням якості людського капіталу села.

 

3.  Розбудову інститутів громадянського суспільства з метою підвищення ефективності використання наявного соціально-економічного потенціалу прикордонних сільських територій західних регіонів України. Так, формування розгалуженої мережі бізнес-асоціацій, аграрних і торгово-промислових палат (у тому числі білатеральних), інших громадських організацій в українсько-польському, українсько-словацькому, українсько-угорському та українсько-румунському прикордонні дозволить активізувати трансфер сучасних агротехнологій і стандартів ведення бізнесу з прикордонних регіонів країн-членів ЄС на прикордонні сільські території західних регіонів України. Успішність такого трансферу визначатиметься збільшенням продуктивності праці у сільському господарстві та суміжних із ним секторах економіки, поглибленням її диверсифікації, відновленням ресурсного потенціалу тваринницької галузі, нарощуванням інноваційного потенціалу агропродовольчого сектору.

 

4.  Нівелювання деструктивної дії неформальних інститутів, що обмежують ефективність використання наявного соціально-економічного потенціалу прикордонних сільських територій західноукраїнських областей. Насамперед це стосується адаптації на вітчизняний ґрунт ментальних стереотипів поведінки сільських мешканців, подолання утриманських настроїв серед селян та відновлення у них навичок дієвого самоврядування, ефективного кооперування, підприємницької діяльності та соціальної відповідальності. Це стане підставою для підвищення якості людського та соціального капіталу села в прикордонних регіонах Західної України, скорочення рівня трудової еміграції сільських мешканців, зростання продуктивності їхньої праці, зниження рівня іллегальності сільської економіки та подолання її монофункціональності.

 

У руслі вище окреслених орієнтирів, ключовими завданнями удосконалення інституційного середовища як засобу підвищення ефективності використання потенціалу розвитку прикордонних сільських територій західних регіонів України слід визнати:

 

1.  Проведення адміністративно-територіальної та бюджетної реформ з метою посилення інституційної  та фінансової спроможності органів місцевого самоврядування сільських територіальних громад. Ця реформа повинна забезпечити сільські території реальними інструментами реалізації їх самоврядних функцій, зокрема в частині фінансування об’єктів інженерної, транспортної та соціальної інфраструктури, стимулювання розвитку підприємництва на сільських територіях, реалізації спільних інвестиційних та інших проектів спільно з органами місцевого самоврядування прикордонних сільських територій Польщі, Словаччини, Угорщини та Румунії.

2.  Прийняття Закону України «Про пріоритетні напрями розвитку сільських територій України», в якому має бути представлено чітке визначення сільських територій, їх класифікацію та завдання щодо розвитку різних типів сільських територій, у тому числі передгірних і гірських, приміських і прикордонних. Зокрема, вказаний закон повинен закріплювати за прикордонними сільськими територіями спеціальний статус, який передбачатиме спрощений режим здійснення зовнішньоекономічної діяльності, залучення іноземних інвестицій, налагодження двосторонніх зв’язків з прикордонними регіонами-партнерами з країн ЄС, реалізації транскордонних проектів тощо.

3.  Завершення процесу розмежування земель загальнодержавної та комунальної власності, а також забезпечення органів місцевого самоврядування сільських територіальних громад правом розпоряджатися земельними ресурсами, що перебувають у власності відповідної територіальної громади (здача в оренду, застава, визначення величини земельного податку тощо).

4.  Формування низки транскордонних аграрних кластерів та аграрно-індустріальних парків, а також агротехнопарків із залученням до співпраці у цій сфері суб’єктів господарювання, що розташовані на суміжних прикордонних сільських територіях сусідніх країн-членів ЄС. З цією метою доцільно використовувати як грантові кошти ЄС, так і фінансові ресурси приватних інвесторів, а також залучати асигнування з обласних та місцевих бюджетів. Наприклад, прикордонні сільські території Львівської області можуть бути включені до складу українсько-польського молокопродуктового та м’ясопродуктового кластерів, Волинської області – українсько-польського зернопродуктового та овочівницького кластерів, Закарпатської – українсько-угорського плодоовочевого та виноробного кластерів, Івано-Франківської, Чернівецької та Закарпатської областей – лісопереробного та туристичного кластерів тощо.

5.  Реалізацію низки транскордонних пілотних проектів за участю прикордонних сільських територій західних регіонів України та сусідніх країн-членів ЄС, спрямованих на:

• поширення обслуговуючої, кредитної та споживчої кооперації в аграрному секторі прикордонних сільських територій західних регіонів України (насамперед у Львівській, Волинській і Закарпатській областях);
• диверсифікацію економічної діяльності та розвиток несільськогосподарського підприємництва на прикордонних сільських територіях західних регіонів України (у Закарпатській, Чернівецькій та Івано-Франківській областях – «зеленого» туризму та рекреаційно-туристичної індустрії, у Львівській області – сфери послуг, у Волинській – легкої та переробної промисловості, у Закарпатській і Львівській – ремонтно-сервісних послуг і машинобудування) тощо;
• розбудову транспортно-логістичної, маркетингової інфраструктури прикордонних сільських територій західних регіонів України, зокрема, залучення іноземного капіталу та партнерів із сусідніх регіонів країн-членів ЄС до будівництва спільних багатофункціональних транспортно-логістичних центрів, автопортів, автотерміналів, митно-ліцензійних складів, виставково-ярмаркових закладів, оптових ринків.

Регіональний філіал у м. Львові

(В. І.Волошин, В. В.Борщевський)