"Щодо державної підтримки розвитку сільськогосподарського дорадництва в Україні". Аналітична записка

Анотація

 

У записці здійснено аналіз стану сільськогосподарського дорадництва в Україні та виявлено причини, що стримують його розвиток на сучасному етапі. Запропоновано першочергові заходи, спрямовані на пришвидшення розбудови системи сільськогосподарського дорадництва в Україні, реалізація яких сприятиме підвищенню ефективності господарської діяльності, насамперед, дрібних і середніх сільгосппідприємств.

 

ЩОДО ДЕРЖАВНОЇ ПІДТРИМКИ РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ДОРАДНИЦТВА В УКРАЇНІ

 

Правові засади здійснення сільськогосподарської дорадчої діяльності в Україні визначає Закон України «Про сільськогосподарську дорадчу діяльність», яким встановлено, що сільськогосподарська дорадча діяльність (дорадча діяльність) – це сукупність дій та заходів, спрямованих на задоволення потреб особистих селянських та фермерських господарств, господарських товариств, інших сільськогосподарських підприємств усіх форм власності і господарювання, а також сільського населення у підвищенні рівня знань та вдосконаленні практичних навичок прибуткового ведення господарства[1].

 

З господарської точки зору сільськогосподарська дорадча служба (дорадча служба) – це юридична особа незалежно від її організаційно-правової форми та форми власності, або структурний підрозділ аграрного навчального закладу (науково-дослідної установи), які здійснюють дорадчу діяльність, мають у складі не менше трьох дорадників (які пройшли реєстрацію відповідно до законодавства) і внесені до Реєстру дорадчих служб.

 

Дорадчі служби разом із агроконсалтинговими фірмами та екстеншн‑центрами є складовими інфраструктури ринку інформаційно‑консультативних послуг у сільському господарстві. На відміну від агроконсалтингових фірм, діяльність яких переважно спрямовується на надання послуг великим сільгосппідприємствам, насамперед, у інвестиційно‑інноваційній сфері, та екстеншн-центрів, які займаються навчанням окремих цільових груп за межами офіційної системи освіти, функціонування дорадчих служб спрямоване як на навчання, так і на практичну допомогу сільськогосподарським підприємцям. Через те, що діяльність дорадчих служб частково фінансується коштами місцевого та державного бюджетів, а також іноземних інвесторів за окремими проектами, їхні послуги є доступними для середніх і малих підприємств.

 

За час свого існування дорадчі служби відіграли значну роль у забезпеченні процесів приватизації і роздержавлення землі і майна, становленні фермерства, реформуванні колишніх колгоспів і радгоспів у ринкові організаційні утворення. Проте нині в Україні сільськогосподарське дорадництво як система консультування виробників сільськогосподарської продукції не набуло належного розвитку. Мережа сільськогосподарських дорадчих служб ще тільки формується – нині дорадчими послугами охоплено менше 5 % сільгосптоваровиробників[2].

 

За даними Міністерства аграрної політики та продовольства в Україні станом на 1.01.2014 р. зареєстровано 71 сільськогосподарську дорадчу службу, в яких працюють 1392 професійних сільськогосподарських дорадників та експертів-дорадників.

 

Всі сільськогосподарські дорадчі служби, сільськогосподарські дорадники і експерти – дорадники об’єднані у Всеукраїнську громадську організацію «Національна асоціація сільськогосподарських дорадчих служб України» (НАСДСУ), яка була створена 11.03.2003 р.[3]. Метою діяльності НАСДСУ є сприяння покращенню добробуту сільського населення та розвитку сільської місцевості через підвищення рівня знань і вдосконалення практичних навичок сільського населення та сільськогосподарських товаровиробників, задоволення та захист соціальних, економічних, фахових та інших спільних інтересів членів Асоціації.

 

Основними завданнями НАСДСУ є:

- сприяння провадженню освітньої діяльності для сільського населення та сільськогосподарських товаровиробників, членів Асоціації та інших осіб із питань менеджменту, маркетингу, права, екології, застосування сучасних технологій та з інших питань, що пов’язані із сільськогосподарською дорадчою діяльністю;

- сприяння поширенню та впровадженню сучасних досягнень науки, техніки і технологій, здійснення демонстраційних показів форм і методів роботи сільського населення і сільськогосподарських товаровиробників;

- здійснення координації діяльності суб’єктів сільськогосподарської дорадчої діяльності, членів Асоціації, методичне забезпечення та розробка і впровадження правил їх поведінки;

- сприяння професійній підготовці дорадників та експертів‑дорадників шляхом організації навчання за програмами базової підготовки та підвищення їх кваліфікації за напрямками, зазначеними у кваліфікаційному свідоцтві;

- представництво та захист законних прав та інтересів членів Асоціації у центральних та місцевих органах державної влади у встановленому законодавством порядку;

- внесення у встановленому порядку пропозицій щодо розробки та вдосконалення нормативно-правових актів, що регулюють дорадчу діяльність в Україні та сприяють створенню системи правового й професійного захисту членів Асоціації;

- сприяння розвитку зовнішніх зв’язків членів Асоціації з міжнародними організаціями та партнерами, які займаються дорадництвом;

- сприяння популяризації дорадництва та поширення інформації про освітні програми та проекти;

- створення умов для доступу членів Асоціації до мережі інформаційного забезпечення та бази даних.

 

Асоціація та її члени беруть участь на партнерських засадах у міжнародних програмах і проектах Світового банку, ФАО, Європейської Комісії, урядів Сполучених Штатів Америки, Канади, Великобританії, Німеччини, Данії, Нідерландів, Швеції, Польщі, а також з дорадчими службами Болгарії, Естонії, Латвії, Литви, Молдови, Румунії, Угорщини, Японії, Білорусії, Китаю, Російської Федерації.

 

Основними причинами, що стримують розвиток сільськогосподарського дорадництва в Україні, є наступні.

 

1. Гальмування розвитку інституційної бази дорадництва. Так, розпорядженням КМУ «Про затвердження плану заходів щодо реалізації Концепції формування державної системи сільськогосподарського дорадництва на період до 2015 р.»[4] ще у 2012 р. передбачалося створення Національного центру сільськогосподарського дорадництва та обласних (регіональних) сільськогосподарських дорадчих служб з їх районними відділами. Проте досі такий центр не створено.

 

2. Зменшення обсягів фінансування сільськогосподарської дорадчої діяльності з державного бюджету, а також неповне використання державних коштів безпосередньо дорадчими службами. Матеріали аудиту, проведеного Рахунковою палатою щодо виконання заходів Державної цільової програми розвитку українського села на період до 2015 р. у частині підтримки дорадництва, засвідчують, що з державного бюджету на вказану мету за цією програмою протягом 2008-2011 рр. фактично було використано 7 млн грн або 15,6 % від прогнозного обсягу, зокрема у 2008 р. - 3487,6 тис. грн (33 % від запланованого обсягу), 2009 р. – 1863 тис. грн (17,3 %), 2010 р. – 1659,4 тис. грн (14,9 %)[5]. У 2012 р. з державного бюджету України було використано 1600 тис. грн із 2 млн грн запланованих, а у 2011 р. та 2013 р. кошти на державну підтримку сільськогосподарської дорадчої служби не виділялися.

 

3. Складність процедури отримання бюджетних коштів дорадчими службами, що не дозволяє забезпечити планомірність і ритмічність надання дорадчих послуг, а також своєчасність сплати соціальних платежів. Фінансування соціально спрямованих служб з державного бюджету здійснюється за фактом виконання робіт, тобто всі видатки, пов’язані з проведенням дорадчих заходів, повинна забезпечити дорадча служба, і після здачі акту виконаних робіт територіальні управління агропромислового розвитку здійснюють відшкодування витрат. Через відсутність можливості отримання дорадчими службами коштів з державного бюджету, а також низький рівень власних обігових коштів, дорадчі служби часто не мають можливості оплатити витрати щодо здійснення дорадчих заходів[6].

 

Проблеми зі сплатою соціальних платежів дорадчих служб зумовлені тим, що у момент оформлення акту передачі виконаних робіт у них виникає зобов’язання щодо сплати єдиного соціального внеску[7], а фактична відсутність розрахунків з боку державного казначейства щодо відшкодування витрат дорадчих служб унеможливлює своєчасне його здійснення.

 

4. Низька платоспроможність фермерських господарств, малого підприємництва та сільського населення, що знижує їхню здатність замовляти сільськогосподарські дорадчі та консультаційні послуги. У загальній кількості фермерських господарств частка господарств з рівнем виручки від реалізації продукції до 50 тис. грн за рік у 2012 р. становила 47,2 %, рівень збитковості цих фермерських господарств був 8,5 %. За останні роки відбулося зменшення кількості фермерських господарств: у 2012 р.[8] – на 289 од. порівняно з 2011 р. і на 848 од. порівняно з 2010 р. Також у 2012 р. порівняно з 2010 р. зменшилася кількість фізичних осіб‑підприємців у сільському, лісовому та рибному господарстві на 8814 од., або на 29,7 %. Частка домогосподарств у сільській місцевості із середньодушовими еквівалентними грошовими доходами на місяць, нижчими прожиткового мінімуму, у ІІІ кв. 2013 р. становила 15,8 %[9].

 

5. Низька вартість соціально спрямованих дорадчих послуг. Спільним наказом Міністерства аграрної політики та продовольства й Міністерства економіки України від 21.11.2007 р. № 816/394 «Про затвердження вартості соціально спрямованих дорадчих послуг»[10] визначено наступну вартість таких послуг: одноденний семінар (25 осіб-учасників) – 2000 грн; демонстраційний показ (30 осіб-учасників) – 3294,24 грн; індивідуальні дорадчі послуги (за 1 год. консультацій) – 25 грн; інформаційні видання: буклети, інформаційні листки, брошури (за один примірник) – 200 грн. З 2007 р. вартість послуг не переглядалася, що за нинішніх умов призводить до того, що дорадчі служби змушені відмовлятися від їх надання.

 

6. Скорочення міжнародних програм технічної допомоги розвитку сільськогосподарського дорадництва в Україні. В Україні із 71 зареєстрованої дорадчої служби працюють одиниці. Їхня діяльність в основному фінансується коштами міжнародної технічної допомоги, але значна частина міжнародних проектів вже завершилася або перебуває на стадії завершення.

 

Загалом, на державному рівні значення та роль дорадництва у забезпеченні сільськогосподарської діяльності в Україні сьогодні недооцінені. Водночас, варто врахувати, що витрачені державою кошти на підтримку дорадницьких служб можуть компенсуватися значним підвищенням ефективності сільського господарства – дослідження засвідчують, що віддача від вкладень у розбудову дорадчих служб найвища в порівнянні з іншими напрямками державної підтримки сільського господарства і складає 15 - 40 %[11].

 

Нерозвиненість системи дорадництва знижує конкурентоспроможність малого та середнього бізнесу в сільській місцевості. На початок 2013 р. в Україні налічувалося близько 100 агрохолдингових компаній[12], 49,1 тис. фермерських господарств[13], 4,3 млн особистих селянських господарств. Масовим явищем є праця на присадибних та садово-городніх ділянках, в якій беруть участь понад 80 % сільських сімей. Продуктивність та ефективність сільськогосподарського виробництва на присадибних ділянках, в особистих селянських і фермерських господарствах в Україні у 3-5 разів нижча, ніж у розвинутих країнах світу. Разом з цим ці багаточисельні дрібні сільськогосподарські товаровиробники виробляють близько 55 % валової сільськогосподарської продукції, у т.ч. 80-95 % трудомісткої (молоко, картопля, овочі і фрукти тощо). Вони практично не мають прямого доступу до цивілізованого аграрного ринку, не згуртовані належним чином для спільного господарювання, не мають відповідних знань і навичок прибуткового господарювання і потребують допомоги у вирішенні цих та інших господарських і соціальних питань, насамперед, за рахунок одержання дорадчих послуг.

 

Підтримка сільськогосподарської дорадчої діяльності у розвинутих країнах світу є одним з найважливіших інструментів стимулювання розвитку сільських територій. Збільшення обсягів виробництва продукції сільського господарства, стимулювання економічного зростання, підвищення рівня добробуту сільського населення, боротьба з бідністю, усунення соціальних негараздів, раціональне використання природних ресурсів – основні компоненти розвитку сільської місцевості, на яких сконцентрована діяльність дорадчих служб розвинених аграрних країн світу (Додаток). Крім того, дорадча діяльність може відігравати важливу роль у посткризовому відновленні країни – надання дорадчими службами сільськогосподарським товаровиробникам порад, направлених на удосконалення їх господарської діяльності, розвиток професійної майстерності працівників, здатне сприяти підвищенню ефективності сільськогосподарського виробництва[14].

 

Розбудова системи сільськогосподарського дорадництва в Україні є невід’ємною складовою євроінтеграційного процесу. Статтею 404 проекту Угоди про Асоціацію між Україною та Європейським Союзом передбачається, що співробітництво між сторонами у сфері сільського господарства та розвитку сільських територій охоплюватиме, серед іншого, наступні сфери: поширення знань шляхом проведення навчальних та інформаційних заходів; сприяння інноваціям шляхом проведення досліджень та просування системи дорадництва до сільськогосподарських виробників.

 

Забезпечуючи стабільне прибуткове ведення сільського господарства в Україні, ефективно функціонуюча дорадча діяльність в аграрній сфері сприятиме формуванню принципово нових виробничих відносин між сільськогосподарськими товаровиробниками, іншими учасниками аграрного ринку та органами державної влади, аграрною освітою і наукою, а також зниженню рівня бідності та поліпшенню добробуту селян. Для активізації державної підтримки розвитку сільськогосподарського дорадництва в Україні необхідно здійснити наступні першочергові заходи.

 

1.   Кабінету Міністрів України, Міністерству аграрної політики та продовольства України:

- забезпечити виконання Плану заходів щодо реалізації Концепції формування державної системи сільськогосподарського дорадництва на період до 2015 р.[15] у частині забезпечення надання соціально спрямованих дорадчих послуг не менш як 90 % суб’єктів господарювання на селі і сільського населення на період до 2015 р.;

- забезпечити виконання норм ст. 8 Закону України «Про сільськогосподарську дорадчу діяльність» передусім в частині фінансування дорадчої діяльності в розмірі не менше 5 % коштів, передбачених державними цільовими програмами, що спрямовані на розвиток сільського господарства та сільської місцевості;

- розробити заходи щодо реалізації положень проекту Угоди про асоціацію між Україною та ЄС і його державами-членами в частині просування системи дорадництва до сільськогосподарських виробників в Україні з урахуванням положень Регламенту № 73/2009 Ради ЄС;

- переглянути вартість надання соціально спрямованих дорадчих послуг, затверджену спільним наказом Міністерства аграрної політики та продовольства та Міністерства економіки України від 21.11.2007 р. № 816/394 «Про затвердження вартості соціально спрямованих дорадчих послуг», шляхом встановлення економічно обґрунтованих розцінок, які покриватимуть витрати дорадчих служб.

 

2.   Міністерству аграрної політики та продовольства України:

- забезпечити оприлюднення у місячний термін після закінчення бюджетного року на сайті Мінагрополітики звіту про використання бюджетних коштів, спрямованих на фінансування сільськогосподарського дорадництва, підготовку якого передбачено п. 10 Постанови КМУ від 19.09.2007 р. № 1131 «Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для державної підтримки сільськогосподарської дорадчої служби»[16].

 

3. Міністерству аграрної політики та продовольства України, обласним та районним державним адміністраціям:

- сприяти залученню до співпраці з сільськогосподарськими дорадчими службами закладів аграрної науки та освіти, установ Національної академії аграрних наук України, з метою дослідження можливостей впровадження світового досвіду вирішення питань інформаційно-консультаційного забезпечення функціонування сільськогосподарської діяльності в Україні;

- розглянути можливість формування дорадчих служб на кооперативних засадах, а також засадах державно-приватного партнерства із залученням бізнесових, професійних та громадських організацій;

- забезпечити інформування через засоби масової інформації сільгоспвиробників і сільського населення щодо видів та можливостей отримання послуг служб сільськогосподарського дорадництва;

- сприяти залученню міжнародної технічної допомоги для створення та розвитку сільськогосподарських дорадчих служб за участі органів місцевого самоврядування.

 

Відділ секторальної економіки

(Л. А. Жураковська)

 

Додаток

 

СВІТОВИЙ ДОСВІД ФУНКЦІОНУВАННЯ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ДОРАДЧИХ СЛУЖБ

Ефективний розвиток сільських територій більше ніж у 130 країнах світу залежить від інформаційно-консультаційного обслуговування з боку сільськогосподарських дорадчих служб.

 

Дорадчі служби в США функціонують на базі університетів, їх фінансування здійснюється з наступних джерел: 25 % – Міністерством сільського господарства США, 40 % – Урядом штату, 35 % – Урядом округу. Групи експертів на федеральному рівні розробляють стратегічні плани за пріоритетними програмами діяльності, які охоплюють сільськогосподарське виробництво і навколишнє середовище, соціальні, молодіжні програми та ін.

 

У Данії дорадчі інформаційно-консультаційні центри розташовуються у приміських зонах неподалік від фермерських господарств. Навколо будівлі центру розміщуються показово-дослідні ділянки, де спеціалісти центру проводять дослідження та знайомлять фермерів із досягненнями науки, пояснюють на практиці, як застосовувати засоби захисту, добрива, сільськогосподарські знаряддя. Інформаційно-консультаційні центри обладнані сучасною комп’ютерною технікою і проводять заняття у спеціальних навчальних класах. Особлива увага відводиться складанню програм та бізнес-проектів, фінансової звітності господарств (для них, зокрема, складають бухгалтерський та податковий звіти, адже переважна частина фермерів не має спеціальних знань та відповідного досвіду), а також показу фільмів з новими технологіями. Такі центри на постійній снові обслуговують до 70 фермерських господарств. Спеціалісти центру щомісяця забезпечують господарства інформаційними матеріалами, виїжджають на інспекторську перевірку, щоб на місці розібратися з проблемами господарств та впевнитися у правильності виконання рекомендацій[17].

 

У Великій Британії дорадча служба понад 100 років була державною, і її діяльність повністю фінансувалась за рахунок бюджетних коштів, а послуги клієнтам надавалися безкоштовно. З 1.04.1997 р. вона була приватизована і перейшла на самоокупність. У даний час держава є одним із клієнтів дорадчої служби. Консультаційна робота проводиться для фермерів, а також різних організацій і фірм, пов’язаних із сільським господарством, за наступними напрямами: виробництво продукції тваринництва; основні сільськогосподарські культури; садівництво; навколишнє середовище; менеджмент та ведення фермерського господарства; управління земельними ресурсами та розвиток; маркетинг продукції; будівництво, спорудження та обладнання; дослідження; проведення лабораторних аналізів; спеціалізовані проекти.

 

Дорадча служба Канади є складовою департаменту регіональних аграрних послуг Міністерства сільського господарства та продовольства та об’єднує 4 регіональні та 39 районних відділень, в яких працюють спеціалісти-дорадники, спеціалісти з питань аграрної економіки, аграрного виробництва (зоотехнії, агрономії), агробізнесу (менеджменту), інженери, адміністративний персонал. На районному рівні спеціалісти дорадчої служби надають послуги виробникам та їхнім родинам, підвищуючи знання та навички з аграрного менеджменту, маркетингу, нових виробничих технологій. Крім того, працівники дорадчої служби надають консультації родинам фермерів щодо покращення умов господарювання, планування господарської діяльності, організовують та підтримують клуби 4-Н[18], сприяючи розвитку лідерства у сільських громадах. Обов’язки спеціалістів з питань аграрного виробництва, які працюють в чотирьох головних регіональних дорадчих відділеннях, крім надання консультацій фермерам, включають також допомогу спеціалістам районних відділень.

 

Ефективною і структурованою є система дорадництва у Польщі, яка створена і функціонує за підтримки держави. Фінансування системи сільськогосподарського дорадництва з бюджету забезпечує отримання безкоштовної інформації фермерами та сільськими мешканцями, що є важливим інструментом допомоги аграрним виробникам[19]. З прийняттям 22.10.2004 р. Закону «Про сільськогосподарську дорадчу діяльність»[20] шляхом перетворення Національного центру дорадництва сільського господарства та розвитку сільських територій було створено Центр сільськогосподарського дорадництва в Брвінові[21], з філіями в Кракові, Познані і Радомі, який розпочав свою діяльність з 1.01.2005 р. Його діяльність охоплює всю територію країни і підпорядковується безпосередньо міністру сільського господарства та розвитку сільських територій. Конкретні завдання Центру включають заходи з підвищення рівня доходів і конкурентоспроможності фермерських господарств з метою сприяння сталому розвитку сільських територій.

 

У Європейському Союзі важливість системи сільськогосподарського дорадництва знайшла відображення у правових актах країн – членів цієї організації, а також у правових актах Європейського Союзу. Так, Регламент (ЄС) № 73/2009 Ради ЄС про заснування спільних правил для схем прямої підтримки фермерів у рамках Спільної сільськогосподарської політики і про заснування деяких схем підтримки для фермерів, що вносить зміни в Регламенти (ЄС) 1290/2005, (ЄС) 247/2006, (ЄС) 378/2007 та скасовує Регламент (ЄС) 1782/2003, містить норму про те, що держави-члени ЄС повинні мати систему консультування фермерів (тобто, систему дорадництва) з земельних питань та з питань управління фермами, управління якою здійснюється одним або кількома призначеними органами або приватними організаціями. А сама система консультування фермерів повинна відповідати національним вимогам ведення сільського господарювання країни[22].