5 березня 2014 року в Національному інституті стратегічних досліджень відбувся "круглий стіл" на тему: "ПОРЯДОК ДЕННИЙ ДЛЯ УКРАЇНИ - 2014".
На обговорення першої частини "круглого столоу" були винесені питання:
1. Базові принципи формування нової влади. Механізми забезпечення демократичних виборів.
2. Створення дієвих механізмів суспільного контролю за діяльністю нової влади. Люстрація. Антикорупційні заходи.
3. Збереження територіальної цілісності та забезпечення суверенітету України.
4. Національні культурні цінності – основа для порозуміння в суспільстві і становлення демократичного суспільства.
5. Європейська інтеграція як шлях до утвердження демократії та верховенства права в Україні.
В обговоренні взяли участь експерти з питань внутрішньої, зовнішньої та гуманітарної політики, конституційного права та державного управління.
Відкрив "круглий стіл" перший заступник директора НІСД Ярослав Жаліло.
Доброго ранку, шановні пані та панове! Дуже раді вітати вас в стінах нашого Інституту. Завжди на цьому майданчику прагнули збирати, збираємо і збиратимемо тих людей, яким не байдуже те, що відбувається в країні, ті шляхи, якими Україна має рухатись. Це, власне, і є одна з провідних функцій нашого інституту: організовувати координацію і спільні дії інтелектуалів у цьому напрямку.
Сьогодні ми зібрались в дуже складний для країни період. Країна проходить низку дуже важливих випробувань. Думаю, що не помилюся, якщо скажу, що головні випробування залишаються все ще попереду. Бо головне – це побудова нової країни, яка відповідає очікуванням нації, очікуванням суспільства, яка відповідає потенціалу, який у нас сьогодні є в країні. І, власне, в цьому пошуку і слідуванню таким шляхом і полягає Порядок денний-2014, який винесений як предмет нашої сьогоднішньої дискусії.
На певний час жорстока криза в країні посунула на другий план стратегічні побудови, плани, але думаю, що зараз мають запанувати розум, відповідальність щодо пошуку таких шляхів. Ми повинні розуміти, що припинення гострої фази політичного протистояння, власне кажучи, стало тільки першим кроком на шляху відбудови в Україні легітимної (тобто, такої, яка визнана всім суспільством і є дієздатною) влади. Але така відбудова конче необхідна, щоб Україна вийшла з тих випробувань, які зараз перед нами стоять, оновленою, єдиною, суверенною, яка здатна послідовно реалізовувати обрані орієнтири свого розвитку, в тому числі орієнтири європейської інтеграції. Думаю, що ми повинні бути свідомі важливих ризиків, які сьогодні перейшли в практичну реальність.
Це ризики, які пов’язані з труднощами формування професійного кадрового потенціалу, це ризики, пов’язані з втратою суверенності в державній політиці через зростання залежності від зовнішніх впливів, в тому числі через фінансові інструменти, це ризики руйнування засад правового суспільства і гарантування базових прав та безпеки, це ризики, пов’язані з тим, що можуть розпочатися процеси, які містять в собі механізми запуску регіонального сепаратизму тощо. Ми спостерігаємо це сьогодні в країні. Це ризики, які пов’язані з руйнуванням економічних процесів, які ґрунтувалися значною мірою на зрощуванні бізнесу з владою і які ґрунтувалися на корупційній моделі. Відповідно, ризики витоку капіталу з країни, економічно депресивних тенденцій. Це ризики, зрештою, перетворення політичного конфлікту на соціальний у разі різкого погіршення ситуації в системі соціального забезпечення. Тобто, відповідно, це ті ризики, які ми повинні усвідомлювати і враховувати при побудові державної політики вже сьогодні.
Переконаний, що в центрі уваги має перебувати забезпечення дієздатності влади, перед якою сьогодні стоять гранично важливі завдання. Наскільки послідовність і адекватність держави сьогодні важлива, свідчить в тому числі і ситуація з військовою інтервенцією, яку ми сьогодні маємо на території нашої держави. Думаю, що це той мотив, той чинник, який сьогодні повинен особливо підкреслити важливість такої нашої роботи. Зрештою ми переконані, що наразі головне завдання експертної спільноти України, незалежно від політичних, регіональних, чи якихось інших особливостей – забезпечити впровадження основи для суспільного діалогу і визначити нову модель розвитку суспільства, як і визначити ті шляхи, які привели країну в стан такої глибокої кризи, які спричинили конфлікт в Україні.
Ми закликаємо учасників Круглого столу, а також всіх експертів, аналітиків, науковців України докласти до цього всі можливі зусилля. Ми розпочинаємо серію дискусій в Інституті. Сьогодні після обіду у нас відбудеться дискусія суто з соціально-економічної тематики. Зараз ми починаємо з суспільно-політичної тематики.
Я хочу передати слово для подальшого ведення нашої дискусії, заступнику Директора, Василю Миколайовичу Яблонському. Будь ласка.
Яблонський В. М.
Дякую, Ярославе Анатолійовичу! Я радий вітати учасників нашого Круглого столу. Шановні колеги, ситуація останнім часом розвивалася, скажімо так, більш швидкими темпами, ніж ми могли формулювати запрошення і формулювати порядок денний. Але тим не менше, власне ці питання, які ми подавали до обговорення та дискусії залишаються. Я хочу сказати, що вони, звичайно, не є вичерпними. ми сьогодні можемо говорити і, очевидно, будемо говорити про більш широке коло питань. Але я просто хочу нагадати про наш порядок денний: базові принципи формування нової влади, механізми забезпечення демократичних виборів, створення дієвих механізмів суспільного контролю за діяльністю нової влади, люстрація, антикорупційні заходи. Наступне: збереження територіальної цілісності та забезпечення суверенітету України. Національні культурні цінності – основа для порозуміння в суспільстві і встановлення демократичного суспільства, європейська інтеграція як шлях до утвердження демократії та верховенства права в Україні.
Очевидно, що якісь проблеми будуть наскрізними під час нашого обговорення. Це стосується, звичайно, територіальної цілісності і забезпечення суверенітету України та європейської інтеграції як основи для подальших перетворень. Очевидно, до початку розмови хотілось би зупинитися на проблемах, які стосуються принципів формування нової влади, механізмів забезпечення демократичних виборів. Єдине, що хочу сказати, що у нас немає попередньо, на даний момент, списку виступаючих, тому я хотів би закликати усіх учасників Круглого столу до такого вільного формування бажаючих висловитись.
Для початку, очевидно, кілька слів про формування нової влади і власне умов, в яких це відбувається. Ми бачимо, що навіть ті органи влади, інституції, які зараз діють і які є легітимними, і визнання яких ми отримали від переважної більшості країн, вони все-таки не є такими однозначними для наших стратегічних чи колишніх стратегічних партнерів, в яких на даний момент є застереження щодо повноважень тих чи інших посадових осіб, владних інституцій в Україні. Тому на фоні цього ми повинні розуміти, що процес формування нової влади, забезпечення демократичних виборів і Президента України, і Верховної Ради нового скликання виходять на перший план. Стосовно президентської кампанії, яка на даний момент оголошена, ми перебуваємо в стані ведення президентської кампанії, але тим не менше багато запитань і стосовно проблем організації виборів Президента України на усій території, і проблем дотримання українського законодавства в ході цього процесу.
Також не зняте питання з порядку денного щодо подальшої долі Верховної Ради і цього скликання, і, очевидно, ми знаємо про те, що і в суспільстві є досить потужні настрої стосовно перевиборів Верховної Ради. І ми повинні, знову ж таки, знайти відповіді на низку запитань. Це підстави до таких дій і власне терміни їх проведення. Постає також запитання, яким чином на цей момент (до визначення долі Верховної Ради цього скликання) і чи проводити взагалі довибори замість тих народних депутатів, у яких уже немає повноважень, і ціла низка інших питань.
Особливої актуальності набуває, звичайно, і конституційний процес, який не просто назрів, він, очевидно, перезрів в Україні. Ми розуміємо, що всі ці, до певної міри, імітаційні дії із однією конституційною асамблеєю, вони все-таки не давали відповіді, яку зараз ми і суспільство хотіли б отримати від політикуму: яка у нас повинна бути конституція і яким чином ми повинні йти до її зміни.
Власне, з цих питань, з цих проблем я б хотів розпочати нашу сьогоднішню розмову. Прошу присутніх колег до слова. Володимир Миколайович Шаповал, можливо?
Член-кореспондент Національної академії наук України Володимир Шаповал присвятив свій виступ основним принципам формування нової влади та суспільному контролю за нею. Він наголосив на тому, що суспільство не прийме іншого варіанту розвитку подій, окрім докорінної зміни якості влади.
Натомість, на думку академіка, наявні спроби певної «імітації змін». Наприклад, спроби люстрації колишньої влади виглядають як показове «випускання пару». Сьогодні вона відбувається на рівні гасел. Для того, щоб вона мала результат, тобто досягнення нової якості влади, необхідно прийняти ряд відповідних нормативно-правових актів, у яких мають бути визначені критерії та мета люстрації, коло осіб, на яких поширюється дія цих актів, та органи, що відповідатимуть за їх виконання. Доповідач підкреслив, що люстрація першочергово має торкнутися тих посадових осіб, які приймали одіозні рішення. Він також звернув увагу на потребу у переатестації суддівського та прокурорського корпусів, щоб унеможливити їх використання новою владою у політичних цілях.
В. Шаповал висловив переконання, що процес конституційної реформи має бути задекларований та прийнятий ВР України у вигляді нормативного акту з чіткою послідовністю дій із модернізації Конституції України. Проте, на його думку, нинішній процес не буде відрізнятися від попередніх, і нова Конституція все-таки не зможе стати реальним суспільним договором, а знову набуде вигляду угоди між політиками. Реформування Конституції має бути спрямоване на посилення парламентаризму, але даний процес необхідно тісно пов’язати із удосконаленням законодавства, в першу чергу – виборчого та антикорупційного. Також у Основному Законі України повинні бути відображенні такі новели, як народна законодавча ініціатива та створення додаткових запобіжників у конфліктних ситуаціях між Парламентом та Президентом.
Наостанок В. Шаповал зазначив, що проведення у травні справді демократичних виборів потребує величезних зусиль, і не лише організаційних, але й щодо дотримання самими політиками узгодженої лінії на боротьбу з корупцією.
Експерт організації «Влада незалежна» Юрій Ганущак присвятив свій виступ проблемам децентралізації влади та створенню потужного місцевого самоврядування, у тому числі у місці Севастополі, які мають стати серйозним запобіжником жорсткій централізації влади (призначення керівництва у Севастополі з Києва). Він наполягав на тому, що саме цей останній чинник спричиняє політичну дестабілізацію влади та управління у регіонах. Було наголошено на прийнятті законопроекту «Про місто Севастополь», який був розроблений ще у 2009 році, зараз він зареєстрований, але залишається без розгляду. Севастополь, що нині складається з 33 населених пунктів, має бути поділений на п’ять адміністративно-територіальних одиниць зі своїми органами місцевого самоврядування. На рівні усього Севастопольського регіону має функціонувати місцева державна адміністрація, щоб координувати діяльність силових структур, приймати відповідні рішення.
Загалом Ю. Ганущаком була висловлена думка про розподіл повноважень органів місцевого самоврядування та центральних органів влади, які мають лише контролювати законність актів та дій місцевої влади.
Експерт зазначив, що вирішення питання децентралізації влади сприятиме збереженню цілісності країни, запобіганню федералізації. Території повинні отримати свій пакет повноважень, що значно полегшить взаємовідносини «центр – території», сприятиме позитивним домовленостям між ними, буде відсутня соціальна мотивація йти проти Центру. Має бути прийнято закон щодо міста Києва, який би розмежував повноваження між КМДА і виконавчими органами місцевого самоврядування.
Директор з питань науки та розвитку Інституту громадянського суспільства Анатолій Ткачук зазначив, що ще до розстрілів в Києві ініціативна група 1-го грудня підготувала документ "Національний акт свободи". Ідея документу полягала в тому, щоб зробити політичну оцінку того, що відбулося, з’ясувати чому це сталося, визначити кроки, які мають бути зроблені у коротко-, середньо- і довготерміновій перспективах. Цінність документу не втрачена. Сьогодні вкрай важливо прийняття такого політичного документу, який би зафіксував, що має бути зроблено.
Доповідач підкреслив, що на сьогодні ми зіткнулись з викликами, про які ще не думали тиждень тому, – це зовнішня агресія. Перед українською владою стоїть декілька термінових нагальних тактичних завдань і важливих стратегічних. Найперше і найважливіше ‑ забезпечення безпеки і цілісності України, – створення серйознішого спротиву у випадку агресії (реанімація армії, звернення до інших держав щодо отримання комплексу протиповітряної оборони, відновлення перенавчань резервістів уже сьогодні, створення резервної армії); опанування ситуації в українських регіонах. А. Ткачук наголосив на тому, що регіональні еліти сформувалися у централізованій системі виконавчої влади, вказавши на необхідність переходу державних адміністрацій до кар’єрної державної служби.
Експерт також торкнувся проблеми консолідації суспільства. На думку А. Ткачука, регіони наразі дезорієнтовані і їм має бути даний посил ‑ що буде змінюватися. Доповідач нагадав, що наразі у ВР України внесено три законопроекти. Вони стосуються внесення змін до Державного бюджету України – 2014 р. у частині фінансування регіонального розвитку, затвердження Концепції реформи місцевого самоврядування і територіальної організації влади, а також відкритості публічних процесів. Оскільки Україна являє собою плюралістичну систему, то найважливіші рішення мають прийматися не простою більшістю, а через публічні консультації, 3/4-ми, 2/3-ми голосів, для різних рішень – різні способи прийняття цих рішень, але забезпечена максимальна публічність. Це дасть змогу заспокоїти і регіональні еліти, і простих людей, показати, що влада не повернулася до тої самої системи прийняття рішень.
А. Ткачук наголосив, що в умовах одночасної дії великої кількості викликів Уряд мав би звернутися до українського інтелектуального середовища, бути відкритим до дискусії і створювати групи радників при міністерствах при активній участі міністрів з метою формування відкритої політики, зрозумілої для суспільства.
Президент української громадської організації «Інститут виборчого права» Юрій Ключковський у своєму виступі зауважив, що в Україні здійснилася та загроза, на яку український істеблішмент 20 років не звертав увагу – агресивний північний сусід виявив бажання поглинути Україну та нав’язати тут свої «порядки», навісивши та використавши ярлики «націоналістів», «бандерівців» та «вбивць». На його думку, на сьогоднішній день проблемами першого порядку виступають безпека та гарантії існування України як держави. Проте питання збереження державності вступають у протиріччя із тими завданнями та вимогами, які висуває суспільство до нової влади.
Важливим висновком, який ми маємо зробити, є той, що Україна як держава має захищати себе по усіх параметрах: не повинно бути жодного лібералізму щодо подвійного громадянства; до виведення Чорноморського Флоту не на часі є проблема розширення самоврядування у м. Севастополі; потрібно вирішити проблему кадрового потенціалу (реформування державної служби), підписати невідкладно угоду про асоціацію з ЄС, поставити питання про план дій щодо членства в НАТО, забезпечити реальне здійснення принципу верховенство права в Україні.
Стосовно конституційної реформи Ю. Ключковський зазначив, що це має бути не «латання» старої, а дійсно нова Конституція України, яка має бути розроблена та прийнята ще цього року. Теза про верховенство права та про те, що народ є джерелом влади, має бути реалізована на практиці, насамперед через реформу виборчого законодавства, але також через поступову зміну психології ставлення до державної служби, законодавчого процесу і судочинства. Люстрація суддівського корпусу має бути спрямована на виявлення осіб, що порушили закон.
Експерт підкреслив, що вибори Президента України у травні обов’язково мають відбутися, але вже на основі удосконаленого виборчого законодавства. Це ж саме стосується і майбутніх виборів до Верховної Ради України.
Основним завданням для реформи місцевого самоврядування, децентралізації влади Ю. Ключковський назвав не так зміну інституційну систему, як підготовку до цього психології українського суспільства.
Професор кафедри політології Національного університету «Києво-Могилянська академія» Олексій Гарань, характеризуючи події, що відбулися в Україні, зазначив, що їх лише з певними застереженнями можна визначити як революцію. Відбулася зміна режиму (бандитського, кримінального), демократизація. Але в Україні мають відбутися ґрунтовні зміни. Нова влада має спиратися на демократичну легітимність, проводити вибори (Президента, Парламенту, і, можливо, органів місцевого самоврядування).
О. Гарань зауважив, що хоча ситуація для того, щоб це зробити, є несприятливою (враховуючи економічну ситуацію і тиск Росії), люди готові миритися з економічними негараздами та непопулярними кроками за умови, що вони відчуватимуть, що є справедливість.
Найбільша небезпека, на його думку, буде полягати в тому, що може повторитися ситуація після «помаранчевої революції», яка трансформувалася у непрозорий розподіл посад і відновлення корупції. Щоб цього не відбулося, необхідна демонстрація прикладів «згори» – оприлюднення реальних декларацій про доходи, майно і видатки тощо. Люди, призначені за «квотою Майдану», мають отримати реальні повноваження. Чиновники повинні почати з себе та працювати прозоро.
О. Гарань позитивно оцінив повернення до конституційного дизайну 2004 року. Це європейська модель, яка полягає в тому, що Уряд має відповідати перед Парламентом і формуватися за результатами виборів.
На думку експерта, Росія буде діяти тепер через лобістські групи, через парламентські фракції. В. Путіну не вдається реалізувати план розколу України, але він спробує перетворити Крим у «сіру зону», буде далі проштовхувати «повзучу» федералізацію і пробувати перетворити Україну на аморфний конгломерат. Виходом із ситуації має стати розбудова реального місцевого самоврядування.
Що стосується люстрації, то, як зазначив О. Гарань, важко існувати з тим депутатським корпусом, який приймав ганебні закони, з тими ж суддями, прокурорами, представниками інших силових структур. З іншого боку, скрутній ситуації, через тиск Росії ми знову вимушені йти на компроміс. Але ті, хто вчинив злочини, мають бути покарані. Люстрація не обов’язково має набути вигляду формальних процедур, а має бути своєрідним моральним осудом в суспільстві, щоб політики, які голосували за ці закони, не мали морального права залишатися в Парламенті.
Доповідач наголосив, що треба шукати компроміс по мовному питанню, але таким чином, щоб одночасно піднімати статус української мови (особливо на Сході) і змушувати чиновників на місцях вивчати її.
О. Гарань підкреслив, що кількість прихильників НАТО зросла, адже тільки НАТО є реальною гарантією. Однак, у процесі ведення з Росією неминучих переговорів з метою повернення Криму це питання може бути використане як розмінна монета або козир.
Президент Української асоціації книговидавців і книгорозповсюджувачів Олександр Афонін зазначив, що більшість теперішніх проблем – соціальних, політичних, економічних – значною мірою детерміновані тим, що в Українській Державі, з моменту її відродження, книга не стала інструментом соціальних комунікацій. Сьогодні Україна істотно поступається європейським країнам з точки зору не лише продукування, а й споживання книги, що значно знижує професійний інтелектуальний кадровий рівень населення.
Доповідач дійшов висновку, що книги, які формують світогляд людини, фактично є недоступними для середнього споживача, у тому числі через бібліотечні фонди. За даними 2012 року, ринок загальнодоступної книги, яка впливає на формування професіональних якостей і розуміння соціальних, політичних та інших процесів, сумарно склав приблизно 30 млн. примірників на 46 млн. населення України. При цьому за роки незалежності України системно зменшувалося фінансування бібліотек для закупівлі книжкових новинок, а в останні роки воно фактично припинилося або ж здійснювалося за корупційними схемами.
Також О. Афонін вказав на проблему недостатнього розповсюдження у Східній Україні літератури українських авторів, домінування історичної та пізнавальної російськомовної літератури, що має вплив на формування світогляду сучасної молоді.
Експерт наголосив на тому, що стратегічним завданням є створення Інституту книги, що відповідатимете за розвиток книговидання та читання і який мають усі європейські країни. Актуальною залишається проблема створення власної програми щодо популяризації читання, реалізації стратегії наукового видання, підручників для вищої школи (сьогодні видається лише 0,3 підручника в рік на одного студента), створення професійної школи авторів зі спеціальних дисциплін, зокрема природничих, технічних, інженерних тощо.
Завідувач відділу гуманітарної політики НІСД Сергій Здіорук торкнувся питання цілісності та забезпечення суверенітету Української Держави. На його думку, сепаратизм активізується здебільшого в умовах трансформації суспільно-політичної та економічної ситуації. С. Здіорук звернув увагу на потужну деструктивну інформаційну кампанію з дискредитації України з боку Російської Федерації, яка підсилена сьогодні економічними, політико-дипломатичними та іншими засобами, що паразитують на тимчасовій слабкості нашої держави. Саме по собі існування регіональних спільнот із вираженою ідентичністю не становить загрози територіальній цілісності держави. Реальною така загроза стає тоді, на його думку, коли ідею відокремлення починає підтримувати регіональна еліта, принаймні її суттєва частина.
Крім цих основних факторів у кожній країні існують свої специфічні, характерні тільки для даного суспільства чинники активізації сепаратистських рухів. Для України такими чинниками є наступні: 1) історичний, 2) релігійний, 3) етнічний, 4) економічний, 5) незавершеність конституційного процесу, а відтак і незавершеність становлення інститутів центральних органів державної влади, 6) низький рівень внутрішнього кооперування виробництва окремих територій в межах України на тлі переважно односторонньої зовнішньої спрямованості господарських зв’язків, особливо Сходу та Півдня України, на Росію, 7) різновекторність ціннісних та геополітичних орієнтацій населення та 8) мовна своєрідність регіонів. Важливою передумовою нівелювання подібних сепаратистських настроїв, на його думку, є проведення реальної гуманітарної політики.
С. Здіорук завів мову також про механізм люстрації, який, на його думку, сьогодні профанують та «спускають на гальмах». Проте, вона є реальним механізмом прозорості, транспарентності влади, адже майже десяток країн Європи з колишнього соцтабору прийняли закони про люстрацію. Це, як вважає С. Здіорук, було б корисно для кадрової політики держави, а, особливо, для боротьби з корупцією.
Соціальний психолог Олег Покальчук звернув увагу на те, що мова, якою говорить влада не відповідає тому, що хоче почути від неї суспільство. На думку експерта, наразі суспільство психологічно знаходиться у стані війни, воно чекає від представників влади і лідерів громадськості мови дій. Тільки ця мова здатна повернути повагу до державної служби, повернути легітимізацію влади. О.Покальчук вважає, що емоційне очікування людей зараз створює запит на певні символічні страти, які би мали показовий характер.
Говорячи про динаміку емоційних і політичних станів, експерт зазначив, що нині ми вступаємо в терористично-диверсійну фазу, коли терор буде торкатися не лише матеріальних об’єктів, а й суспільної думки. Тому семантика дій, рішень нової влади повинна повністю розумітися і сприйматися суспільством.
Експерт також акцентував на важливості питань безпеки – особистої та державної. Він зазначив, що нині в Україні не існує інституцій, які здатні гарантувати таку безпеку. На його думку, для того, щоб реформувати МВС, СБУ необхідно використати величезний мобілізаційний порив людей який спостерігається останнім часом у суспільстві. Експерт вважає, що мілітаризація суспільства, особливо в умовах війни, – на часі, бо потрібно залучити велику кількість людей до війська, до муніципальної поліції.
Завідувач відділу політичних стратегій Національного інституту стратегічних досліджень Максим Розумний у своєму виступі зупинився на трьох головних аспектах розв’язання політичної кризи в Україні. Йдеться про проблему легітимності влади в Україні, вибір моделі організації влади та конституційний процес.
Легітимність влади сьогодні, на думку М.Розумного, значною мірою забезпечується інформаційними засобами, оскільки саме в інформаційній площині зосереджені основні загрози для особи, суспільства і держави в Україні. Послідовна, раціональна, відкрита позиція України – це єдиний спосіб протидії шаленій зовнішній пропагандистсько-інформаційній експансії. Інший спосіб забезпечення легітимності влади – це чесні, прозорі, демократичні вибори, які дозволять сформувати нові органи влади, наділені мандатом народної довіри. У цьому контексті слід визначати логіку виборчого процесу на найближчу перспективу. Вона полягатиме у тому, що обрання нового президента в травні-червні 2014 року стане першим стабілізуючим фактором, а дочасні парламентські вибори восени цього ж року стануть другим таким кроком. Парламентські вибори мають, по-перше, виправити ті спотворення народного волевиявлення, що відбулися у 2012 році внаслідок маніпуляцій з виборчим законодавством та прямих фальсифікацій. По-друге, відобразити ту нову якість громадянського суспільства і реальну підтримку, яку отримали суб’єкти політики впродовж останніх місяців. По-третє, певною мірою синхронізувати президентський та парламентський виборчий цикли. І по-четверте, створити легітимний орган для розгляду і прийняття нової Конституції або внесення змін до чинної.
В експертному середовищі, зауважив М.Розумний, склався консенсус щодо основних напрямків конституційного реформування. Очевидно, що в новій моделі влади має бути посилений вплив парламенту на формування і діяльність уряду. При цьому модель, сформована внаслідок прийняття конституційних змін 2004 року, має бути збалансована і оптимізована. Зокрема, нові принципи взаємодії та розподіл повноважень між Президентом, Урядом і Верховною Радою мають враховувати ту міру децентралізації влади, яку планується здійснити в результаті адміністративної реформи та реформи територіальної організації влади.
Аналітик Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва Марія Золкіна присвятила свій виступ проблемі збереження територіальної цілісності України у світлі ситуації, що склалася в областях Сходу та Півдня України. За її оцінкою, процеси останніх років у цьому регіоні характеризувалися низькою протестною активністю населення. Головною небезпекою зараз є не так самі сепаратистські виступи, що здійснюються агресивною меншістю від імені усього населення регіону, як пасивна позиція основної частини мешканців щодо таких акцій.
На думку М. Золкіної, сприйняття нової влади мешканців Південного Сходу перш за все залежатиме від розуміння основних напрямів її політики та кадрових призначень у цих областях, оскільки сприйняття центральної влади формується через образ її ставлеників на місцях. До призначуваних мають висуватися особливі вимоги. Крім того необхідно чітко роз’яснити зміст люстрації: вона має бути спрямована на збереженні в органах влади високопрофесійних службовців, яких необхідно зробити союзниками ідеї модернізації України. При цьому, за словами експерта, зараз необхідно забезпечити підтримку цієї ідеї серед молоді.
Також, як зауважила М. Золкіна, мешканцям Південного Сходу необхідно довести, що повернення до курсу на європейську інтеграцію не є наслідком зміни політичного режиму, і переконати їх у наявності практичної користі від підписання Угоди про Асоціацію з ЄС для простих громадян.
Завідувач відділу зовнішньої політики НІСД Андрій Гончарук, долучаючись до розпочатої дискусії, відзначив, що те, що в АР Крим зараз не точиться кривава війна, зумовлено дією 2 чинників: неочікуваною для В. Путіна реакцією на події з боку Заходу (бо світ, на його думку, робить висновки зі своїх попередніх помилок) та принциповою позицією українського офіцерства у Криму (те, що офіцери не зрадили Україну – це заслуга Майдану). На його переконання, усі попередні розмови В. Путіна щодо того, що українці та росіяни – це один народ являли собою підготовку російською стороною конфлікту аншлюсу України. Сьогодні світ має захистити своє майбутнє через забезпечення суверенітету України – у Криму мають бути присутні міжнародні спостерігачі, щоб забезпечило виконання на його території норм міжнародного права.
Доповідач також підкреслив, що люстрацію суддівського та прокурорського корпусів населення підтримує, а от державної служби (особливо низових її ланок) – ні. Розпочинати цей процес потрібно із повної люстрації суддівського корпусу. Що ж стосується люстрації державної служби, то, в першу чергу, доцільно звертати увагу на досвід та фаховість посадових осіб, які підлягають перевірці.
Натомість тривогу зараз викликають непрозорі призначення в системі МВС.
А. Гончарук висловив сподівання, що усі свої завдання нова влада буде будувати виходячи з актуальних запитів українського суспільства. Що стосується питання федералізації України, то вперше цю ідею в сучасній історії України запропонував В. Чорновіл, однак вона кардинально відрізняється від тієї, яка сьогодні пропонується проросійськими активістами для АР Крим.
Заступник голови правління Центру політико-правових реформ Роман Куйбіда у своїй доповіді звернув увагу на проблематичність здійснення люстрації суддів в Україні, оскільки посада судді передбачає певні правові гарантії на конституційному рівні. Реалізація такої процедури передбачати у перспективі не лише зміну усієї судової системи, а й внесення важливих змін до відповідного розділу Конституції України. Проте, на його переконання, люди не готові чекати змін до Конституції, а одночасна заміна 9 тисяч професійних суддів не є реальною, тому сьогодні мова має йти про так звану часткову люстрацію.
На думку експерта, підготовлений люстраційний проект Закону «Про відновлення довіри до судової системи» не відповідає ні чинному Основному Закону України, ні європейським стандартам, а його застосування може потягнути за собою негативні наслідки (наприклад, позови звільнених суддів до Європейського суду з прав людини). Реальними ж люстраційними механізмами можуть бути питання дисциплінарної відповідальності, звільнення з посади за порушення присяги судді. Важливим питанням є те, хто буде реалізовувати ці механізми. Оскільки старі органи (Вища рада юстиції, Комітет Верховної Ради України з питань судочинства) використовувалися раніше з метою тиску на суддів, для цього має бути створена громадська люстраційна комісія.
Нагальною Р. Куйбіда називає реформу усієї судової системи, у тому числі зміну принципів формування органів самоврядування суддів (Всеукраїнського з’їзду суддів тощо). Що стосується антикорупційної політики у цій сфері, то вона може включати запровадження «тестів на доброчесність».
Завідувач відділу стратегій розвитку громадянського суспільства Національного інституту стратегічних досліджень Олександр Корнієвський у своєму виступі наголосив на важливості для нової влади підтримувати зворотній зв'язок із суспільством. У попередні роки становлення громадянського суспільства відбувалось зверху, був директивно-концептуальний період підготовки базових документів: Стратегії державної політики сприяння розвитку громадянського суспільства України, інших нормативно-правових актів. Хоча ці документи не втратили своєї значущості, така політика влади по відношенню до суспільства призвела до імітаційної демократії. На сьогоднішній день влада вже не може ігнорувати позицію громадянського суспільства.
На думку експерта, нинішній період становлення нових взаємовідносин між владою і суспільством висуває нові завдання для науковців у напрямі інституалізації громадянських ініціатив Євромайдану - розробки Закону про органи контролю за діями органів влади, створення громадської люстраційної комісії, інших законодавчих актів.
Експерт відзначив доцільність використання існуючих механізмів, зокрема запропонував відновити роботу Координаційної ради сприяння розвитку громадянського суспільства, а також надати їй функції з громадської експертизи актів і рішень, які приймаються, залучивши до її роботи активні структури і організації, які були на Євромайдані.
В контексті забезпечення відкритості і прозорості виборчого процесу експерт наголосив на необхідності закріплення на законодавчому рівні статусу громадських об’єднань як спостерігачів у виборчому процесі. Також експерт відзначив важливість недопущення приватизації політичними партіями управління політичн