Круглий стіл "Порядок денний для України – 2014" (частина друга - соціально-економічна політика)

Поділитися:

Uchast5 березня 2014 року у конференц-залі Національного інституту стратегічних досліджень відбулося засідання «круглого столу» на тему «Порядок денний для України-2014», у ході якого відбулось обговорення соціально-економічної ситуації в Україні, учасниками було запропоновано рекомендації щодо перших кроків соціально-економічної політики нового уряду. У роботі заходу взяли участь представники органів державної влади, провідні науковці, експерти неурядових організацій.

 

Список учасників

 

Прес-реліз

 

UchastВідкриваючи засідання, перший заступник директора НІСД Ярослав Жаліло зазначив, що країна сьогодні проходить низку дуже важливих випробувань, а на передній план виходять економічні виклики, які дедалі очевидніше лімітують процеси, в тому числі й ті, що відбуваються в політичній сфері. Він вказав на те, що хронічна інституційна криза, яка розгорталася в суспільстві останні декілька років, стала спусковим гачком, який запустив трагічні і серйозні вибухи в суспільному житті не лише в економічній, а й в інших сферах. Сьогодні очевидний наявний суспільний попит на трансформацію суспільства та економіки, є готовність до радикальних рішень, в тому числі через перезавантаження основних владних пріоритетів та формування нових стратегічних пріоритетів. І ця готовність співпадає з реальними потребами модернізації суспільства під впливом викликів посткризового світу, пріоритетів європейської інтеграції України.

Реалізація цього запиту на зміни, наголосив Я. Жаліло, має складати головний зміст роботи новоствореного уряду, і будь-які спроби ігнорувати інституційну кризу і застосовувати типові заходи пожежного реагування на якісь моментальні речі, які потребують такої реакції без системних змін в суспільстві і в економіці, вестимуть лише до консервації і розростання кризових явищ, що знижуватиме ефективність держави, конкурентоспроможність економіки і зрештою вестиме до зростання соціальної напруженості.

 

Я. Жаліло відмітив, що визначення шляхів розвитку країни має відбуватися на шляхах консолідації громадянського суспільства на основі широкого суспільного діалогу. І предметом цього діалогу мали б стати засадничі принципи нової моделі розвитку, яка б відповідала на ті головні проблемні питання, які стали точками суперечок і наростання громадянського конфлікту. Якби вдалося на основі цього діалогу досягти згоди щодо цих основних точок, то це могло б стати кроком до формування дійсно легітимної влади і легітимної стратегії суспільного розвитку. Він відзначив такі точки суперечок та наростання громадянського конфлікту, що потребують вирішення: визначення «дорожньої карти» реалізації стратегії європейської інтеграції країни, враховуючи не лише питання євромодернізації суспільства, але й питання побудови взаємостосунків України з Митним союзом, визначення потенційних ризиків, які виникають у всіх географічних напрямах, і вирішення їх у контексті євроінтеграційних спрямувань; збалансування фіскального навантаження і виконання державою покладених на неї функцій; забезпечення рівності доступу до бюджетних благ та стимулів; гарантування свободи підприємництва і конкурентності ринку, включаючи гарантії недоторканості приватної власності, перезавантаження механізмів регуляторної політики, максимальне сприяння розвитку підприємницького клімату в Україні; практична реалізація прав регіонів на власний розвиток, тобто розширення можливості реалізації регіонами власного потенціалу розвитку, а також збільшення відповідальності регіонів за розбудову власних точок відповідальності.

Я. Жаліло зауважив, що було б помилковим покладатися лише на зовнішній ресурс для вирішення проблем України, оскільки за рахунок зовнішньої допомоги можливо вирішити лише «пожежні» питання. Він зазначив, що деякі непопулярні заходи в контексті економічної ситуації, що склалася, однозначно для України є неминучими, але ці заходи мають здійснюватися синхронно і з соціальними компенсаторами. Такими можуть бути підвищення ефективності соціальних видатків, тобто запровадження механізмів цільового характеру їх використання, надання можливості гідного заробітку для активної частини населення, розкриття можливості реалізації людського потенціалу, можливості для ефективного розвитку України в регіональному розрізі, тобто в контексті максимального використання того потенціалу, який міститься в специфіці кожного із різноманітних регіонів нашої країни. Наприкінці свого виступу Я. Жаліло закликав учасників до обговорення кроків, які могли б сприяти побудові для України порядку денного 2014 року.

 

UchastРозпочав дискусію Голова ради Незалежної асоціації банків України Роман Шпек, який розкрив причини основних макроекономічних проблем. Перша з них полягає, на його погляд, у викривленні джерел фінансування, що призвело, зокрема, до формування прихованого дефіциту бюджету. Друга – велике негативне сальдо рахунку поточних операцій. Третя – підвищення протягом кількох років рівня соціального захисту при зниженні фактичних темпів зростання ВВП, яке фінансувалося за рахунок внутрішніх та зовнішніх запозичень. На його переконання, в таких умовах «видимого добробуту» питання підприємницького клімату нікого не цікавило, як наслідок поширеними були судове свавілля, низький рівень захисту власності, складність повернення банками кредитів, виданих суб’єктам господарювання, тісно пов’язаним з політиками. Як наслідок, четверта причина – посилення податкового тиску на бізнес через існування можливості трактування податковими органами норм Податкового законодавства на свою користь, що призвело до втрати стимулів для ведення бізнесу та посилення тінізації економіки. П’ята – неефективна система соціального захисту, неспроможна забезпечити його тим, хто цього потребує. Шоста – переобтяження бюджету необ’єктивними і несправедливими пільгами, що порушує принцип здорової конкуренції. Сьома – можливості ухилення від сплати податків для окремих суб’єктів господарювання, а також великі обсяги тіньової зарплати, що обмежує можливості держави щодо виплати пенсій. Наприкінці виступу Р. Шпек закликав учасників дискусії сприяти формуванню запиту на реформи і підтримувати владу у тих складних рішеннях, які зараз буде необхідно прийняти, оскільки реформа, яку треба здійснити – це інвестиція в майбутній добробут країни.

 

UchastДиректор Інституту демографії та соціальних досліджень ім. М.В. Птухи НАН України, академік НАН України Елла Лібанова наголосила на наявності проблем політичної волі, а також проблем в узгодженні окремих складових реформ та інформаційно-роз’яснювальному супроводі реформ. Е. Лібанова застерегла, що не треба очікувати, що підвищення тарифів дозволить відразу вирішити всі проблеми бюджету. Вона навела розрахунки, за якими підвищення тарифів для населення на 50 % призведе до зменшення частки бюджету, яка залишаються в населення після витрачання коштів на купівлю продуктів харчування та сплати за житлово-комунальні послуги, з 36-40 % до 25 % (у бідніших верств населення до 10-15 %). А це приведе до зростання вартості програми житлових субсидій втричі.

 

Е. Лібанова наголосила, що для збільшення обсягів податків і внесків до Пенсійного фонду необхідним є підвищення легальної заробітної плати, а тому потрібно вести переговори з бізнесом, якому, в свою чергу, треба надати гарантії захисту прав власності, лояльності податкової перевірки тощо.

Для усунення невідповідності між тими фахівцями, на навчання яких витрачаються бюджетні кошти, та тими, яких насправді потребує ринок, Е. Лібанова запропонувала забезпечення бюджетного замовлення виключно на спеціальності, які потрібні сьогодні економіці, а також передати функції щодо формування такого замовлення до Міністерства економічного розвитку і торгівлі.

Е. Лібанова наголосила ще на одному важливому напрямі соціальної політики − запровадженні прогресивної шкали оподаткування доходів населення.

 

UchastНезалежний експерт Ігор Шумило наголосив на необхідності переходу до прозорості та відкритості влади, конкурентності і прозорості тендерних процедур, а також зауважив про існування загрози не лише соціального, а й адміністративного популізму. Він звернув увагу на досвід Німеччини, уряд якої у складній економічній ситуації здійснює разове оподаткування 10-20 % активів заможного населення. І. Шумило запропонував запровадження податку за легалізацію майна, що з одного боку буде підтримкою бюджету, а з іншого – врахує соціальні інтереси всіх верств населення, передусім найбідніших.

 

UchastЮрій Ганущак висловив протилежний погляд щодо диференціації податку на доходи фізичних осіб, обґрунтувавши це тим, що повинна бути прогнозованість і точність для забезпечення адекватної трансфертної політики. Він зауважив, що рівень оподаткування в Україні є досить низьким порівняно з іншими країнами Європи, та запропонував запровадити однаковий рівень оподаткування для всіх галузей і всіх рівнів. Ю. Ганущак пояснив, що без здійсненої реформи заробітної плати неможливо говорити про диференційовані ставки оподаткування, оскільки фактично податок сплачує роботодавець, а працівник не відчуває, який податок він платить. Незбалансованість державного бюджету Ю. Ганущак пояснює відсутністю «жорсткої фіксації» та пропонує у Конституції України прописати, що дефіцит бюджету допускається лише у випадку від’ємного значення прогнозного показника ВВП. Також він наголосив на необхідності реформування системи закупівлі та здійснення реформ адміністративно-територіального устрою.

 

UchastПродовжуючи дискусію, директор Центру світової економіки і міжнародних відносин НАН України Олег Устенко наголосив, що ключовою позицією у сучасній ситуації є часовий горизонт діяльності нового уряду, який найімовірніше триватиме не довше, ніж до нових президентських виборів. Тому, на його погляд, немає потреби намагатися складати для уряду будь-яких довгострокових планів та порад. Серед пріоритетних завдань уряду О. Устенко назвав: проведення «регуляторної гільйотини» щодо норм законодавства України у сфері регулювання бізнес-середовища; реформування державного апарату на основі усестороннього функціонального обстеження у стислі строки (до місяця), що дозволить усунути дублювання функцій окремих міністерств, а також передача певних функцій приватному сектору. Відмова від виконання органами державної влади невластивих функцій дозволить спростити і роботу міністерств та відомств, і попередити виникнення корупційних дій.

Не менш важливим у загальному полі реформ, як підкреслив О. Устенко, є подолання корупції через діяльність організацій громадянського суспільства і бюджетної децентралізації. Тут, на його думку, приховано величезний потенціал для розвитку економіки України через подолання тіньової економіки країни. Найдієвішим засобом, на його переконання, може стати створення умов для відмови від тіньових зарплат тощо.

Крім цього, О. Устенко коротко описав сучасну геополітичну ситуацію навколо України, зазначивши, що головним наслідком для України є перегляд економічних стратегій інвесторів на користь країн-сусідів України і периферійних країн Європи (Греції, Італії та інших). Між тим, він не оминув питання європейської інтеграції України, позитивний довгостроковий ефект якої не викликає сумнівів. Проте він запропонував з метою консолідації суспільства розглянути певний третій шлях (наприклад, неприєднання до глобальних політико-військових блоків). Зокрема, навів досвід Норвегії чи Швейцарії із набуття реального нейтрального статусу з одночасним підписанням економічних угод із Європейським Союзом.

 

UchastЗаступник голови Федерації профспілок України Сергій Кондрюк відзначив необхідність проектування та моделювання нової країни без «зациклювання» на поточних і вже давно відомих проблемах. Тобто, на його думку, необхідно чітко проектувати кінцеву мету здійснюваних змін. При цьому, зазначив С. Кондрюк, тут варто розуміти виклики для України, де метою має бути не виживання за допомогою «затягування пасків», а цілком проектоване майбутнє, до якого прагнутиме країна. Цй процес має супроводжуватися усвідомленням нового значення справедливості, яка, у більшості випадків, розуміється саме як урівноважений розподіл доходів між різними верствами населення. Відтак він вважає, що реформи розпочинати варто із реформування системи оплати праці на основі зрозумілих критеріїв. С. Кондрюк підкреслив, що у цьому контексті Федерація профспілок вимагає відновлення Міністерства праці зважаючи на безсистемність уваги держави до проблем у цій сфері.

На доповнення до цього С. Кондрюк зосередив увагу на необхідності переоцінки та переформатування соціальних стандартів у країні. Не пересічне значення у цьому він вдводить діагностиці соціального середовища через суспільний діалог. С. Кондрюк наголосив на необхідності відновлення дійсного суспільного діалогу для обґрунтування на перший погляд непопулярних рішень. Крім того, він висловився за делегування певних державних повноважень не бізнесу, а громадським організаціям, зокрема профспілкам. Ще одна порушена ним проблема стосувалася активної форми участі організацій громадянського суспільства у законодавчій владі, у варіанті певної громадської палати. У підсумку, його позиція зводилася до необхідності моделювання майбутнього та активної участі громадськості щодо прийняття рішень.

 

UchastДолучившись до дискусії, президент Академії фінансового управління Міністерства фінансів України Тетяна Єфименко відзначила, що більшість кроків щодо реформ є вже давно обґрунтованими і визначеними. Тому, на її думку, головне питання, на яке потрібно давати відповідь: «Чому нічого із неодноразово пропонованого не реалізовувалося?». Така постановка проблеми наштовхнула її на роздуми про необхідність пошуку політичних стимуляторів соціально-економічних змін в Україні. Зокрема вона відзначила досвід Грузії, коли схвалення непопулярних у суспільстві рішень відбувалося за короткий проміжок часу за рахунок великого кредиту довіри громадян до нової влади. У цьому контексті Т. Єфименко підкреслила важливість бюджетних реформ і реформ державного управління узагалі. Актуалізованим, на її погляд, є проведення адміністративно-територіальної реформи та заходів бюджетної консолідації. Зокрема, Т. Єфименко наголосила, що у питаннях бюджетної консолідації варто запроваджувати максимально прозорі процедури збору та розподілу податків. Кожен платник повинен розуміти, на які цілі витрачаються його відрахування. У соціальному дискурсі, наголосила вона, бюджетна консолідація вимагає наявності обґрунтованих і прозорих стандартів соціального забезпечення. Як один із базових інструментів тут може бути Хартія місцевого самоврядування, яка передбачає рамковий розподіл повноважень щодо міри надання територіальними громадами низки соціально значимих послуг. Т. Єфименко також звернула увагу на державні видатки, необхідність опрацювання і формування механізмів державної підтримки суб’єктів господарювання і розвиток державно-приватного партнерства в Україні.

 

UchastВасиль Костриця підкреслив першочерговість не скільки швидкості реакції уряду, стільки встановлення узгодженості між цими рішеннями і діями. На його переконання, не можна у визначенні сучасних суспільних проблем та запитів оперувати дефініціями на зразок «соціальної маргіналізації», оскільки вони не відображають системної проблеми. Серед головних проблем він назвав нехтування правами людини, зокрема правом на працю громадян. Він зазначив, що основною проблемою соціального невдоволення є ситуація обвалу ринку праці, безробіття, а також підкреслив поспішність попередніх реформ та некоректність розуміння соціальної політики як соціальних видатків. Водночас він наголосив на необхідності чітко вказати, які антикризові заходи здійснюватимуться на ринку праці. Серед можливих заходів В. Костриця запропонував: відновлення субсидій на працевлаштування на перше робоче місця; визнати часткове безробіття; скоротити певні навчальні програми Міністерства соціальної політики або ліквідувати їх як безрезультатні з встановленням чітких показників щодо розвитку ринку зайнятості в Україні; детінізація зайнятості.

Узагальнюючи власні роздуми, В. Костриця підкреслив, що пріоритетами уряду мають бути, по-перше, ринок праці, по-друге, забезпечення прав людини.

 

UchastНародний депутат України Ксенія Ляпіна наголосила, що сьогодні чудова нагода і час для прийняття і ухвалення достатньо сміливих політичних рішень. Водночас вона зазначила, що поточний стан справ в країні свідчить про неможливість подальшого її розвитку без проведення реальних реформ. А їх реалізація ускладнюється тим, що в умовах існуючого військового конфлікту суттєво знизилися надходження до бюджету, адже бізнес боїться сплачувати податки чи намагається якось відтягнути їх сплату, існують дуже високі ризики, які також дестимулюють короткострокові інвестиції. Завершення цього конфлікту і створення необхідних умов, на її переконання, стануть передумовами залучення в країну інвесторів, які створять нові компанії і нові робочі місця. К. Ляпіна загострила увагу на таких нагальних завданнях рефорування економіки, як забезпечення захисту прав власності і переформатування судової системи, скорочення і підвищення прозорості бюджетних видатків. Разом з тим вона висловила переконання щодо доцільності співпраці з МВФ, який може надати дешеві кредити не для фінансування соціальних зобов’язань держави, а для структурної перебудови економіки.

 

UchastНачальник Управління реформ медичної допомоги Департаменту реформ і розвитку медичної допомоги Міністерства охорони здоров’я України Костянтин Надутий відзначив, що більшість реформ, які сьогодні здійснюються, формулювалися протягом останніх 10-15 років, а також відзначив основні документи, які супроводжують реформу системи охорони здоров’я. К. Надутий наголосив, що система охорони здоров’я сьогодні не може бути профінансована в повному обсязі за рахунок бюджетних коштів, а шлях до вирішення цієї проблеми потрібно шукати через добровільне медичне страхування.

 

UchastЗавідувач відділу соціально-економічних проблем праці Інституту економіки та прогнозування НАН України Вікторія Близнюк висловила переконання, що в центрі соціально-економічної політики має бути людина, тому у проголошених реформах важливо саме не втратити довіру людини і зберегти мотивацію до ефективної праці. На її погляд, не можна протягом тривалого часу заморожувати доходи, а суттєве скорочення розміру заробітних плат може проявитися у звуженні внутрішнього ринку, зменшенні платоспроможного попиту. В. Близнюк зазначила, що головним завданням в соціально-трудовій сфері на сьогодні має бути збереження трудового потенціалу і не допущення дестабілізації ринку праці. В. Близнюк назвала основні заходи для розробки і узгодження необхідних для впровадження реформ бюджетної економії: запровадження обґрунтованої прогресивної шкали оподаткування; здійснення реформи системи соціальних пільг; перегляд переліку національних бюджетних установ, яким встановлено необґрунтовано високий рівень оплати праці; скорочення витрат на апарат центральних органів державної влади; скорочення тіньового сектору економіки.

 

UchastГоловний науковий співробітник відділу економічної стратегії НІСД Захарій Варналій відзначив, що, на його переконання, в Україні не було реалізовано жодної реформи, яка мала б комплексний системний характер, крім грошово-кредитної; також розпочата та ще не завершена бюджетна реформа. З. Варналій погодився з нагальною необхідністю проведенням адміністративно-регіональної реформи, тоді як реформу територіального устрою потрібно проводити дуже виважено. Також він наголосив, що реформи це кардинальні системні зміни, які не бувають безкоштовними. Разом з тим вони мають бути простими, зрозумілими, обґрунтованими і бажано адресними, динамічними, прозорими, мати системність, реалізовуватися на засадах єдності, цілісності, взаємозв’язку, ієрархічності. З. Варналій наголосив на необхідності не тільки тактичних змін, а й стратегічних – сьогодні через Верховну Раду України треба визначити та проголосити стратегічні пріоритети, щоб зрозумілим був зв’язок тактичних дій з стратегічними пріоритетами нової влади. З. Варналій висловив переконання, що швидкі зміни мають пройти на засадах консолідації суспільства, високого рівня бюджетно-фінансової дисципліни, добросовісної конкуренції при демонополізації та ліквідації численних пільг, детінізації, ліквідації правового нігілізму, дерегуляції. Також він назвав основні проблеми, які залишаються невирішеними до сьогодні: надмірне і складне адміністрування податків, адміністративні бар’єри, за які треба платити, відсутність захисту прав власників, відсутність довіри до держави.

 

UchastСтарший науковий співробітник відділу зовнішньоекономічної політики НІСД Борис Соболєв поінформував про свою бачення того, коли в Україні почалися реформи і як вони реально проходили, а також надав інформацію про переговори з МВФ. Б. Соболєв зазначив, що потрібно ідентифікувати борги країни, визначити формулу їх реструктуризації та показати, які сфери можна точково інвестувати через державний і приватний сектор, для того щоб генерувати додатковий ВВП, з якого можна почати розраховуватися з кредиторами. Також він наголосив, що країна повинна потрапити під цивілізований протекторат кредиторів, в якому жоден з них не мав би контрольного права.

 

UchastНа завершення Ярослав Жаліло подякував учасникам "круглого столу" за участь в дискусії, побажав мирного життя і цікавих творчих звершень.