"Щодо інформаційно-психологічної складової агресії Російської Федерації проти України (за результатами подій 1-2 березня 2014 року)". Аналітична записка



Анотація

 

Записка присвячена ключовим елементам спеціальної інформаційно-психологічної операції, що проводилась Російською Федерацією під час загострення ситуації в Криму 1-2 березня 2014 року. Акцентовано увагу на практику використання класичних ЗМІ, інтернет-ЗМІ та соціальних мереж у розгортанні даної спеціальної операції. Подано попередній огляд ефективності протидії з боку України цій спеціальній операції.

 

ЩОДО ІНФОРМАЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНОЇ СКЛАДОВОЇ АГРЕСІЇ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ ПРОТИ УКРАЇНИ (за результатами подій 1-2 березня 2014 року)

 

Намагання Російської Федерації провести кампанію із введенням збройних сил до АР Крим супроводжувалось діями, які мали всі ознаки підготовленої та продуманої за цілями, заходами та наслідками інформаційно-психологічної спецоперації, скерованої в першу чергу на російську аудиторію, а з іншого боку на українську та західну аудиторію.

 

Ключовими завданнями цієї спецоперації було:

  1. Деморалізація населення України.
  2. Деморалізація особового складу збройних сил та силових відомств, а також спонукування їх до державної зради й переходу на бік супротивної сторони.
  3. Формування у громадян Росії та України викривленого «медіа бачення» подій, що відбуваються, а не їх дійсних причин та наслідків.
  4. Створення вигляду масової підтримки дій РФ з боку населення Південно-Східних регіонів.
  5. Психологічна підтримка українських прихильників радикального зближення регіонів Сходу й Півдня України з РФ.

Зазначені завдання реалізувались через майже повний спектр каналів комунікацій, до яких передусім слід віднести:

  1. Традиційні ЗМІ.
  2. Електронні ЗМІ (телебачення).
  3. Інтернет ЗМІ.
  4. Соціальні мережі.

При цьому використовувалися усі методи інформаційно-психологічної боротьби – від розміщення тенденційною інформації та напівправди до неприхованої неправди («фейку»).

 

Крім того, були використані і більш традиційні заходи, що мали посилити вплив зазначених каналів на населення (як російське, так і українське), зокрема – перешкоджання діяльності ЗМІ[1] на Кримському півострові, спроби припинення функціонування мережі Інтернет[2]. Також використовувались механізми блокування веб-ресурсів, що активно спростовували (могли спростовувати) неправдиві повідомлення. Зокрема на виконання вимог Роскомнадзору в соцмережі ВКонтакте було заблоковано сторінки «Правого сектору» (начебто за розміщення заклику до Доку Умарова розпочати терористичну активність у Росії[3]) та «Євромайдану». Показово, що Російською Федерацією майже не використовувались[4] спроби масштабних хакерських атак (в т.ч. – DdoS-атак), хоча під час конфліктів із Естонією (2007) та Грузією (2008) вони більш ніж активно застосовувались. Швидше за все, подібна пасивність може бути пояснена, серед іншого, тим, що масштабне кіберпротистояння між опозиційними та пропрезидентськими силами ще в листопаді та грудні 2013 р. змусило обидві сторони вжити суттєвих заходів з метою посилення власної кібербезпеки.

 

За своїми основними меседжами, стилем і внутрішньою логікою операція з дезінформації та інформаційно-психологічного тиску, розпочата РФ довкола питань «волевиявлення» населення в АР Крим і Південно-Східних регіонів України, виглядає складовою (можливо, черговим етапом) більш широкої спеціальної російської інформаційної кампанії, розпочатої як мінімум у листопаді 2013 р., у зв’язку з подіями «Євромайдану». Уже починаючи з кінця лютого абсолютна більшість російських традиційних ЗМІ включились в інформаційно-психологічну боротьбу проти України, намагаючись підтримати проведення військової операції. Такі видання як «Известия», «Российская газета», «Московский комсомолец», «КомерсантЪ», «Взгляд», а також інформаційні агенції «РИА Новости», «ИТАР-ТАСС», «РОСБАЛТ», «АИС» не лише передруковували неперевірені новини, але й самі були помічені у створенні цілком неправдивих повідомлень (наприклад, щодо переходу на бік Росії корабля ВМС України «Гетьман Сагайдачний»)[5], який щойно повертався після виконання антипіратської місії у Аденській Затоці на Батьківщину[6].

 

Іншим прикладом стала спроба телеканалів, зокрема супутникових «Россия-24» та «НТВ мир», підтвердити відповідним відеорядом новини про наявність численних біженців з України до Росії[7] (це стало особливо актуальним, зважаючи на розповсюджену раніше інформацію про те, що близько 140 тис. українців звернулись за політичним притулком до Росії[8]). Для цього було використано відео[9] з україно-польського кордону, однак поява фото матеріалів[10] з реального україно-російського кордону цю новину дезавуювало. Також з посиланням на «РИА Новости»[11] передруковувалась новина, що в Україні спостерігається низька явка призовників у «перший день загальної мобілізації», хоча по-перше, загальна мобілізація оголошена не була, а наявні фото- та відео- матеріали доводять протилежне.

 

Виправдовуючи власні активні дії в Криму російське телебачення використовувало (1 березня) відео[12] в якому були зображені начебто «українські бойовики», що стояли на фоні лежачих нерухомих тіл російських військовослужбовців, на тлі автобусів з написом «Львів Тайган». На перевірку виявилося, що автобус з якого виходили «бандерівці» належить кримському підприємству «Парк Львів «Тайган», «українські бойовики» використовують зброю, яка знаходиться виключно на озброєнні російської армії, а у «жертв» немає навіть слідів крові.

 

Крім того, у підсумковій програмі «Сегодня» на НТВ світ від 02.03.2014 р. наголошувалося на тому, що референдум про статус Криму, що має відбутись 30 березня 2014 р. нібито цілком в дусі сучасних європейських реалій, нагадавши при цьому про заплановані аналогічні заходи в Шотландії (18 вересня 2014 року) та Каталонії (9 листопада 2014 року)[13].

 

Показово, що Росії вдалося і частково залучити західні ЗМІ для висвітлення власної позиції. Так на телеканалі CNN вийшли сюжети, що виправдовують дії Президента РФ, посилаючись на висловлення історика Стівена Коена, який вважає, що в українській кризі провини Путіна немає. В інтерв'ю телеканалу CNN він заявив, що в цій ситуації у російського президента не було іншого вибору. Більш того, на його місці президент США вчинив би точно так само, якщо не жорсткіше[14].

 

Активну двосторонню взаємодію продемонстрували російські провладні Інтернет-ЗМІ та відповідні активісти в соціальних мережах. Ціла низка російських сайтів, що займаються постійним інформаційно-психологічним протиборством на українському напрямі активно висвітлювали події, що відбуваються, розміщували публікації із неперевіреною та неправдивою інформацією, здійснювали активне поточне аналітичне коментування ходу подій. Ці новини або повністю формувались редакціями самих видань, або посилались на інформацію «дружніх активістів» в соцмережах. Зокрема, в соцмережі Facebook можна побачити цілі групи (communities) людей, що свідомо поширюють панічні настрої та неправдиві відомості, які мали на меті створити образ «непереможної російської армії». Варто відмітити, що їх повідомлення в своїх новинних стрічках передруковували і Інтернет-ЗМІ, а подекуди – і більш традиційні ЗМІ. Звичайно, для підтримання репутації цим медіа доводиться через певен час давати спростовування.

 

Важливою складовою інформаційної кампанії проти України було поширення відомостей про стрімке просунення російських військ в регіони України (зокрема до Запорізької[15], Дніпропетровської[16], Херсонської[17] областей), які в подальшому не були підтверджені. Вочевидь, це робилось з метою сіяння паніки й дезорганізації оборонних зусиль української держави (зокрема стимулювання розпорошеності військовиків), для створення враження масштабності вторгнення тощо.

 

Іншим важливим напрямом пропагандистських дій РФ були чисельні заяви про перехід українських військових на бік Росії або про добровільну здачу військових чистин/складів зброї/інших військових об’єктів російським військовим. Водночас серед підтверджених випадків є лише один – зрада присязі контр-адмірала Д. Березовського, який заявив[18], що переходить на бік самопроголошеного керівництва Криму. Всі інші випадки були спростовані самими військовими. Поруч із зазначеним поширювалась інформація про начебто чисельні випадки набування українськими військовими російського громадянства. Проте, реальні підтвердження щодо таких фактів є лише відносно кілька колишніх співробітників спецпідрозділу «Беркут» (отримали російські паспорти).

 

Задля підсилення викривленого сприйняття подій в Україні по супутниковому телеканалу «Россия-24» було показано сюжет про зізнання громадянина Росії, який начебто брав участь у заворушеннях у Києві[19]. Він стверджував, що на стороні «радикалів» воюють підготовлені найманці, зокрема з США, з Німеччини, Польщі та запевнював про нібито існування «Кодексу бойовиків», що передбачає жорсткі каральні заходи (навіть вбивство) за непокору чи зрадництво. Ця інформація потім була розтиражована й іншими російськими ЗМІ, зокрема «Российской газетой».

 

Цікавою була і нова складова компонента інформаційно-психологічного протиборства, яку використала Росія – створити враження, що світова преса підтримує дії Росії через передрук коментарів до статей відомих видань на їх веб-сайтах, як точок зору західної преси та суспільної думки[20], хоча з технічної точки зору ні що не заважає залишати ці коментарі самим росіянам.

 

Ще один приклад «світової» підтримки російських дій – це довільне трактування заяв міжнародних лідерів (Джона Керрі – агенцією ІТАР‑ТАСС[21], позиція Китаю в інтерпретації ІА REGNUM[22]).

 

Зміна інтерпретацій подій добре простежується на прикладі публікацій агенції «Інтерфакс». Заголовок новини: «Российские военнослужащие захватили аэропорт Бельбек близ Севастополя», через декільки хвилин – «Российские военнослужащие контролируют аэропорт Бельбек, чтобы не допустить прилета боевиков» (тобто вони вже не «захопили», а «контролюють»), насамкінець «Крымские отряды самообороны рассредоточились по периметру аэродрома Бельбек» (окремо в тексті підкреслюється – «российские военнослужащие не имеют никакого отношения к происходящему в аэропорту Бельбек»)[23].

 

Запровадження російськими інформаційними агентствами відповідних тегів, виділених червоним шрифтом: «Угроза гражданской войны на Украине» – ІА REGNUM, «КРИЗИС НА УКРАИНЕ» – ІТАР-ТАСС.

 

Показовим є і використання відповідних банерів, наприклад на Інтернет-порталі KM.RU розмістили два таких зображення – маленький в переліку тем та великій – в самій темі.

 

Фейком виявилася і одноголосна підтримка сенаторів введення військ в Крим: з загальної чисельності 166, було присутніми на засіданні 85, проголосувало за – 90[24].

 

Оцінюючи контрпропагандистські зусилля України, можна констатувати їх відносну ефективність у площині більш-менш своєчасного дезавуювання негативного контенту. Проте, таке реагування мало несистемний, переважно ситуативний характер, що пояснюється відсутністю в Україні  цілісної загальнодержавної стратегії зовнішньополітичного інформування та протиборства, майже повною відсутністю необхідних засобів та фахівців відповідного рівня, якими оперує, наприклад, створена ще наприкінці 2005 р. російська корпорація Russia today.

 

Перш за все варто відмітити, що медіа-активність ключових публічних осіб залишала бажати кращого. Незважаючи на начебто численні виступи перших осіб держави вони були багато в чому малозмістовними та не створювали у громадян враження адекватної активності, а швидше «метушливості». Понад те, неодноразові заяви щодо звернення до світового співтовариства (судячи з коментарів користувачів Інтернет-ЗМІ та соцмереж) більшою мірою створювало враження безпорадності керівництва держави перед агресією.

 

Самі ж виступи державних керівників лише частково відповідали конфронтаційно-кризовому дискурсу й не подавали конкретної й доречної інформації про дії й наміру уряду.

 

Найбільш ефективним механізмом, що стримував агресивну кампанію (як на інформаційному, так і реальному рівні) стало використання громадської журналістики та максимально широке висвітлення того, що відбувається в режимі он-лайн. В умовах, коли російська сторона намагалась створити виключно прийнятне для неї «постановочне» тло подій, он-лайнові трансляції з місця подій із використанням інструментів типу «Stream-ТВ» дозволило дезавуювати більшість провокаційних заяв, а в окремих випадках – попередити провокації з боку озброєних людей.

 

Показово, що новий для Росії формат «Stream-ТВ» став суттєвою проблемою для російських військових, які не знають як реагувати на таких «громадянських журналістів»[25]. Таким чином заклик «Максимальне висвітлення!» дійсно є адекватним до даної ситуації. Так само, як і спроба українських ЗМІ більш прискіпливо поставитись до перевірки будь-якої інформації, навіть тієї, що виходить із начебто «поважних» інформаційних агентств.

 

Абсолютно доречними та важливими стали ініціативи українських журналістів щодо порядку висвітлення подій, які відбуваються та заклики до їх російських колег не розпалювати своїми матеріалами україно-російський конфлікт[26]. Сюди ж можна віднести заклики окремих журналістів прийняти певний аналог «клятви Гіппократа» для ЗМІ[27]. Водночас принагідно варто нагадати, що більшість з цих закликів базується просто на дотриманні класичних правил журналістської етики та професії.

 

Водночас деякими українськими ЗМІ ретранслюються поширювані медіа РФ дезінформаційні повідомлення, офіційно спростовані Міністерством оборони України[28]. До таких, наприклад, належить відомості щодо захоплення або блокування військових та стратегічних об’єктів в Криму.[29]

 

Варто відзначити надзвичайно важливу вітчизняну ініціативу «StopFake» (http://stopfake.org/) та американську ініціативу «To inform is to influence», які зараз активно спростовують розповсюджуваний російською стороною «фейк»[30].

 

Водночас подібні вітчизняні проекти мають, або отримати більшу державну підтримку (в тому числі – аналітичну та моніторингову), або взагалі дублюватись аналогічними державними ресурсами (з максимальним поширенням адрес таких ресурсів в Мережі). Окрім того, подібна інформація має широко спростовуватися через державні ЗМІ, зокрема на телебаченні «Першим національним» та «Всесвітньою службою «Українське телебачення і радіомовлення».

 

Суттєва громадянська активність відбувається на тлі очевидної недостатності медіа реагування влади. Передусім майже повністю бездіяльні офіційні сайти ключових державних інститутів. Частковий інформаційний супровід подій, що відбуваються здійснюють сайт Кабміну та Верховної Ради України, в той час як сайт в.о. Президента України лише оприлюднює підписані Закони України.

 

Дискусійним є рішення значного числа вітчизняних телеканалів не змінювати сітку мовлення на проблемні дні 1-2 березня 2014 р. Єдине, що на всіх цих каналах в куточку було розміщене двома мовами гасло «Єдина Україна!» («Единая страна!»). Його, до, речі, можна було б подати ще й кримськотатарською мовою. З одного боку, така «пасивність» телеканалів щодо поточних додій пояснювалася, ймовірно, небажанням сіяти паніку серед населення, але наслідком цієї «пасивності» стала непоінформованість населення (більшість людей дізналась про драматичні події 1-го березня лише наступного недільного дня).

 

Така поведінка ЗМІ не вкладається в правила кризового медіа-комунікативного менеджменту, оскільки сприяє поширенню чуток, пліток, пересудів, і, як наслідок, - загальної знервованості населення.

 

Також дискусійною є пропозиція перервати трансляцію новинних форматів російського телебачення на території України. Швидше за все подібний крок дозволив би зменшити ефект негативного деморалізуючого впливу на населення України наслідків інформаційно-психологічної операції РФ, водночас він міг би простимулювати громадян самим шукати цей новинний контент з інших причин.

 

Висновки та рекомендації:

  1.  Україна має максимально ретранслювати свою версію подій у світі, (зокрема через наявні іномовні державні теле-, радіоканали - «Всесвітню службу «Українське телебачення і радіомовлення», «Перший Ukraine» та інформаційне агентство - «Укрінформ»). Хоча увага більшості світових ЗМІ і так прикута до Криму, вбачається доречним здійснити низку кроків для запрошення репортерів всіх ключових світових ЗМІ до Києва та Криму. Це значно ускладнить для Росії проведення власних силових операцій.
  2. В нинішніх умовах, коли ключовим стає завдання протидії інформаційним провокаціям та неперевіреним даним, доречно згрупувати роботу всіх моніторингових служб державних структур (зокрема, прес-служб й речників) на пошук та спростування таких відомостей та надання інформації про це максимальній кількості громадян (в т.ч. – через надання вже підготовлених матеріалів сайтам на кшталт «StopFake» та інших подібних громадських об’єднань).
  3. Варто актуалізувати чинні команди прес-служб (в т.ч. – Адміністрації Президента України) задля здійснення інформаційних контр-заходів.
  4. Необхідно інформувати через усі наявні канали, як світову громадськість в цілому, так і Російську Федерацію про реальний стан забезпечення прав російськомовних громадян в Україні та україномовних громадян в РФ. Зокрема, в Україні станом на 2013 р.
  • функціонує 19700 шкіл, з них навчання ведеться українською мовою у 16356, російською – у 1256, (що складає більше ніж 6 % від загальною кількості), кількома – у 1283. Зокрема, найбільше російських шкіл у Криму – 343, Донецькій – 200 та Луганській областях – 151.
  • виходить 2945 різноманітних періодичних і продовжуваних видань (крім газет) серед яких російською мовою 508 (17 %), а також газет – 2343, серед них російською мовою 845 (36 %) тощо.
  1. Налагодити співробітництво між телекомпанією CNN та Першим національним каналом України шляхом підписання низки договорів про співпрацю (на кшталт такого що був підписаний між Інтером та CNN[31]) задля взаємного обміну інформацією. З метою підвищення поінформованості населення (особливо у Південно-Східних регіонах) створити історично-інформаційний ролик трьома мовами (українська, російська, татарська) про реальний стан подій у АРК, відносини між різними національними меншинами, та поширити його на національних та приватних телерадіоканалах, а також в мережі Інтернет. Для розробки такого ролика залучити провідні PR-компанії країни.
  2. Необхідним є створення єдиної структури, відповідальної за інформаційну / комунікативну політику (у т.ч. моніторинг 24/7, що охоплює як відкриті, так і конфіденційні джерела; результатами моніторингу забезпечуватимуться Президент, депутати Верховної Ради, члени уряду). Оскільки моніторинг має бути лише одним із завдань такої структури, її доцільно створювати у підпорядкуванні прем’єр-міністра або першого віце-прем’єр-міністра.
  3. На часі створення українського порталу ІноЗМІ, що може бути реалізований як державно-приватне партнерство. Адекватний та своєчасний переклад міжнародних ЗМІ, доступний українською та російською мовами, уможливить ефективніше протистояння фальсифікаціям. На момент утворення порталу можна укласти угоди з тими медіа-організаціями, інформаційними агентствами, інтернет-виданнями (ГлавРед, Українська правда, Спільно бачення тощо), що вже мають відповідну рубрику, та дублювати її зміст на об’єднаному порталі.
  4. Окрім поширення перекладених матеріалів на широкий загал, портал може використовуватися як індикатор необхідності та напряму реагування органів державної влади (зокрема, згідно аналізу публікацій іноЗМІ щодо подій в Україні останніх днів, було виявлено замовчення ними факту існування Будапештського меморандуму, а відтак і необхідності забезпечення відповідних гарантій Україні[32]).

Відділ досліджень інформаційного суспільства

та інформаційних стратегій



[1] http://delo.ua/ukraine/zhurnalistov-ne-puskajut-v-krym-ugrozhajut-kalashom-kutepov-s-hr-228768/

[2] Ще 28-го лютого в Криму невідомими були заблоковані (захоплені) вузли зв’язку компанії Укртелеком, в результаті чого було пошкоджено магістральні оптико-волоконні кабелі. Проблема була вирішена лише на наступний день // http://podrobnosti.ua/society/2014/03/01/961822.html

[3] Лідер «Правого сектору» Д.Ярош заявив, що сторінка була зламана і відповідної заяви він не робив.

[4] Водночас є повідомлення про намагання порушити роботи низки Інтернет-ЗМІ

[5] http://izvestia.ru/news/566817

[6] http://izvestia.ru/news/566817

[7] http://www.interfax-russia.ru/South/main.asp?id=477460

[8] http://ria.ru/world/20140301/997697055.html

[9] http://poglyad.te.ua/podii/yak-lohanuvsya-telekanal-ort/

[10] http://inpress.ua/uploads/assets/images/Inna/%D0%B32(3).jpg

[11] http://ria.ru/world/20140302/997790546.html

[12] http://www.pravda.com.ua/news/2014/03/2/7017125/

[13] http://www.ntv.ru/peredacha/itogovaya/m22900/o227537/

[14] http://russian.rt.com/inotv/2014-03-03/CNN-Amerikanskie-SMI-iskazhayut-obraz

[15] http://ru.tsn.ua/politika/v-zaporozhskoy-oblasti-idet-kolonna-rossiyskih-voysk-smi-352254.html

[16] https://www.facebook.com/oleg.tsarov/posts/435979149867790, з сторінки О.Царева де він зізнається, що свідомо блокував пересування українських військ

[17] http://sovet.kidstaff.com.ua/question-356623

[18] https://www.youtube.com/watch?feature=player_embedded&v=Zt9efnLV4UY

[19] http://www.rg.ru/2014/03/02/naemniki-site.html

[20] http://odnarodyna.com.ua/content/mirovoe-obshchestvennoe-mnenie-na-storone-rossii

[21] http://avmalgin.livejournal.com/4378894.html

[22] http://expres.ua/world/2014/03/03/102833-yaponiya-kytay-tezh-zastupylys-ukrayinu

http://www.regnum.ru/news/polit/1773518.html

[23] http://www.aboutru.com/2014/02/interfax/

[24] http://uainfo.org/yandex/286061-senatory-soveta-federacii-rossii-ne-vse-golosovali-za-vvod-voysk-v-krym.html

[25] По одному з каналів «Stream-ТВ» демонструвався матеріал активіста, який машиною під’їжджав до невідомих озброєних людей і питав з якою метою вони тут знаходяться. Судячи з того, що їх єдиною реакцією було приховання облич за масками їх керівництво не передбачало подібної можливості та не давало їм настанов як себе поводити за таких обставин.

[26] http://www.newsru.com/world/03mar2014/tv_smi.html

[27] http://www.telekritika.ua/kontekst/2014-03-02/91016

[28] http://www.mil.gov.ua/

[29] http://expres.ua/digest/2014/03/01/102757-rosiyska-armiya-okupuvala-ponad-70-viyskovyh-strategichnyh-obyektiv-krymu

[30] Зокрема, серед останніх спростованих новин «StopFake» повідомлення про перестрілку у Сімферополі (http://stopfake.org/), а «To inform is to influence» - спростування повідомлення у ЖЖ про прибуття на територію України трьохсот співробітників американської військової компанії Xe Services LLC. (http://toinformistoinfluence.com/2014/03/02/report-blackwater-in-ukraine/).

[31] http://korrespondent.net/ukraine/politics/9960-inter-i-cnn-podisali-dogovor-o-sotrudnichestve

[32] http://comments.ua/politics/455341-zapadnie-smi-nazivayut-sobitiya-krimu.html




читайте також:


«Проблеми впровадження сучасних стандартів інформаційної безпеки в умовах становлення національної системи кібербезпеки України.» Аналітична записка
«Досвід Німеччини у функціонуванні платформ державно-приватного партнерства в сфері кібербезпеки.» Аналітична записка
"Державно-приватне партнерство в кібербезпековій сфері: досвід республіки Польща." Аналітична записка
"Нормативно-правові та організаційні засади державно-приватного партнерства США у сфері кібербезпеки". Аналітична записка
"Державно-приватне партнерство у сфері кібербезпеки: кейс Німеччини". Аналітична записка