Враховуючи законодавчо закріплений стратегічний курс України на євроінтеграцію, важливим і корисним є досвід країн, що вже набули членства у ЄС. Зокрема, цікаве у цьому сенсі вивчення реального досвіду трансформацій Болгарії.
Болгарія чітко визначила курс на європейську інтеграцію ще у 1990 р. Європейський вибір країни активно реалізовувався шляхом прийняття офіційних документів, укладення багатосторонніх та двосторонніх угод та вступу до різних регіональних та спеціалізованих організацій.
Довідково: липень 1990 р. – Болгарія отримала статус спеціально запрошеної до Парламентської Асамблеї Ради Європи (ПАРЄ). Травень 1992 р. – Болгарію прийняли до Ради Європи (РЄ). Лютий 1994 р. – приєднання до програми НАТО «Партнерство задля миру». З 1 лютого 1995 р. – асоційований член ЄС; 16 грудня 1995 р. подала заявку на вступ до ЄС. Лютий 1997 р. – Болгарія оголосила про своє бажання увійти до НАТО. Грудень 1999 р. – одержала запрошення розпочати переговори про приєднання до ЄС. У результаті активної співпраці у листопаді 2002 р. Болгарія набула членства у НАТО. Квітень 2005 р. – Європейський Парламент (ЄП) проголосував за вступ Болгарії до ЄС у січні 2007 р., незважаючи на сумніви деяких європарламентарів з приводу наявності проблем реформування системи судочинства та низької ефективності боротьби з корупцією в країні. Зрештою, 1 січня 2007 р., Болгарія набула статусу держави-члена ЄС.
Рухаючись євроінтеграційним шляхом, Болгарія взяла на себе обов’язки виконати низку вимог ЄС, основними з яких можна назвати наступні:
- гармонізація законодавства Болгарії із європейським законодавством;
- проведення структурних реформ;
- реформування системи правосуддя, органів, що покликані боротися з корупцією та організованою злочинністю;
- сприяння політиці розширення ЄС за рахунок країн Західних Балкан;
- приєднання до енергетичних стандартів ЄС;
- включення підрозділів болгарської армії до складу Європейських сил швидкого реагування.
Увійшовши до ЄС, Болгарія розраховувала на збільшення іноземних інвестицій у розвиток власної економіки, що мало стати підґрунтям для підвищення життєвого рівня населення, а також стати потужним стимулом для проведення активної реформи системи державного управління, наближаючи її до європейських стандартів. Партнерами Болгарії на шляху європейської інтеграції стали Німеччина, Франція, Бельгія, які зробили свого часу найбільші за обсягами інвестиції у розвиток болгарської економіки.
Довідково: суттєвим стимулом для збільшення зацікавленості іноземних інвесторів у Болгарії були перспективи доступу до величезного європейського ринку і прискорена гармонізація болгарської нормативно-законодавчої системи з європейською. Вирішальним чинником у наявність цьому процесі стало удосконалення Закону про інвестиції (з 06.08.2004 р. «Закон про стимулювання інвестицій») відповідно до вимог ЄС. Податок на прибуток і ПДВ одні з найнижчих в Центральній і Східній Європі. При реінвестиції прибутку ставка податку рівна 0 %. Максимально спрощені дозвільні і ліцензійні питання.
Більш того, визнана пряма інвестиція у розмірі більше 500 тис. дол. США дає право на постійне перебування в країні (ПМП), а надалі і на болгарське громадянство.
За наслідками світової фінансово-економічної кризи прямі іноземні інвестиції в економіку Болгарії з 2011 року почали скорочуватися. Більше за всіх скоротили інвестиції фірми Німеччини і Великої Британії, хоча їх частка в інвестиціях залишається досить вагомою. Натомість найбільш активним інвестором в болгарську економіку сьогодні стала Росія (20,5 % від усіх іноземних інвестицій за 2012 р.).
Перевагами вступу Болгарії до ЄС можна назвати наступні:
- безмитний доступ до ринків співдружності;
- свобода пересування громадян в межах єдиної Європи;
Довідково: введення рядом країн-членів ЄС жорстких заходів економії, обумовлених світовою економічною кризою 2008 року, та різке зростання в зв’язку із цим протестних настроїв було значно пом’якшене свободою пересування. Близько третини населення Болгарії працездатного віку, переважно молоді, покинуло батьківщину у пошуках заробітку. Це дало можливість їх сім’ям пережити кризу та знизило градус протестних настроїв в країні.
- отримання фінансової та технічної допомоги від офіційних структур ЄС;
- стимулювання конкуренції (нова правова та управлінська система посилила інститути вільного ринку);
- упорядкування та модернізація системи держзамовлень і тендерів;
- встановлення чітких вимог до прозорості публічного витрачання коштів.
Довідково: ЄС має можливості здійснювати антикорупційний контроль за діяльністю державних органів нещодавно приєднаних до ЄС країн. Зокрема, у 2008 р. на підставі документально підтверджених фактів корупції ЄС заморозив надходження до країни 800 млн євро різноцільової допомоги, з яких близько 220 млн євро болгари втратили назавжди. Історичним прецедентом стало й те, що болгарське суспільство підтримало це рішення Брюсселя, яке по суті, блокувало чимало важливих антикризових проектів та сповільнювало розвиток національної економіки.
- зміцнення національної безпеки Болгарії шляхом приєднання до ЄПБО та вступу до НАТО.
Довідково: розміщення американських військ на болгарській території також посилило безпеку Болгарії і суттєво вплинуло на розвиток її національних збройних сил та економіки (завдяки спільним військовим навчанням підвищилася якість підготовки збройних сил Болгарії, з’явилися додаткові можливості для переозброєння болгарських військових підрозділів та приведення їх до стандартів НАТО. На модернізацію болгарської військової інфраструктури було залучено досить значні фінансові ресурси від США. За оцінками експертів, близько 30 % від суми ВВП Болгарії у 2005 р. досягали обсяги фінансової підтримки від структур НАТО. Тільки у розвиток інфраструктури полігону «Ново село» американська сторона інвестувала близько 60 млн дол. США).
Законодавчі та економічні трансформації Болгарії охопили майже всі сфери життя суспільства. Цей процес не завершився після вступу Болгарії до ЄС і триває дотепер.
Проблемними питаннями приєднання Болгарії до ЄС можна вважати наступні:
- приєднання Болгарії до провадження кліматичної політики було завчасним і не відповідало можливостям країни;
Довідково: підписуючи угоду про вступ до ЄС, Болгарія зобов’язалася виробляти до 2010 р. 11 % електроенергії за рахунок відновлювальних джерел енергії, а пізніше обіцянки були збільшені до 16 % у 2020 році. Наслідком намагань виконати ці зобов’язання стало значне зростання вартості електричної енергії для населення, що викликало так звані «електричні протести» по всій країні, сутички мітингувальників з поліцією, три самоспалення, більше сотні ув’язнених та, як наслідок, відставку уряду. Зміна влади не призвела до стабілізації ситуації в країні, - із травня 2013 року протестні настрої населення знову вилились на вулиці міст. Політична нестабільність стала перманентним явищем.
- контроль з боку органів ЄС не гарантує значного зниження проявів корупції в органах державної влади без адекватних дій з боку суспільства та влади;
Довідково: На переконання багатьох експертів, нинішня політична криза в Болгарії зумовлена небажанням політичних еліт боротися із монополістами та наскрізь корумпованою системою державного управління. Корупція суттєво знижує ефект від фінансової допомоги з боку ЄС. Також завершенню євроінтеграційного процесу заважають невирішені питання реформування судово-правових органів. Через це, зокрема, Болгарія до цього часу не може приєднатися до Шенгенської зони ЄС.
- виникла необхідність залучення додаткових ресурсів для протидії нелегальній міграції до інших країн ЄС, враховуючи, що кордон Туреччини і Болгарії став південно-східним кордоном ЄС. Ця проблема набула ще більшого загострення в зв’язку з конфліктом у Сирії.
Висновки
Болгарський досвід європейської інтеграції доводить, що:
- процес євроінтеграції створює ефективні стимули для внутрішніх трансформацій. Водночас, прискорені і негнучкі реформи мають суттєві побічні наслідки;
- максимально широке залучення до спільних європейських проектів у сфері безпеки допомагає країні вистояти у зоні тиску між Заходом і Сходом і зберегти незмінність стратегічного курсу на інтеграцію в ЄС, зберегти незалежність і цілісність, вірність декларованим європейським цінностям та одночасно сформувати прагматичні відносини добросусідства з іншими країнами;
- ефективним на шляху реформ є використання інструментів, які надаються участю у міжнародних організаціях (ООН, ВТО);
- проблема корупції в країні не може бути вирішена лише шляхом зовнішнього тиску, і залишатиметься основним викликом для ефективної реалізації національних інтересів країни без ефективної внутрішньої політики протидії корупції.
Відділ глобалістики та безпекових стратегій
(Т.В. Черненко)