"Проблеми йодної профілактики в Україні на випадок радіаційної аварії на АЕС". Аналітична записка



Анотація

Аналітична записка підготовлена на основі матеріалів спільного засідання круглого столу Національного інститут стратегічних досліджень та Національної комісії з радіаційного захисту населення України на тему: «Проблеми аварійної готовності. Чи враховані уроки Чорнобиля і Фукусіми?».


ПРОБЛЕМИ ЙОДНОЇ ПРОФІЛАКТИКИ В УКРАЇНІ НА ВИПАДОК РАДІАЦІЙНОЇ АВАРІЇ НА АЕС

Внаслідок аварій на ядерних установках відбуваються викиди в оточуюче природне середовище радіоізотопів йоду, які надходять в організм переважно через органи травлення і дихання. При надходженні в організм радіоізотопи йоду вибірково накопичуються в щитоподібній залозі і викликають її опромінення й ураження. Фактор конверсії (Гр/Бк) активності накопиченого радіоактивного йоду в поглинуту дозу опромінення щитоподібної залози має чітку вікову залежність із найбільшими значеннями для наймолодшого віку. Діти є критичною групою щодо ураження радіоізотопами йоду.

 

Вживання населенням препаратів стабільного йоду (йодна профілактика) є дуже ефективним і організаційно простим заходом попередження уражень щитоподібної залози радіойодом. Найвища ефективність йодної профілактики досягається при завчасному вживанні препаратів стабільного йоду і значно зменшується при затримці їх вживання навіть на декілька годин після початку надходження радіоізотопів йоду в організм.

 

Своєчасний прийом препаратів стабільного йоду практично виключає опромінення щитоподібної залози у радіологічно значимих дозах.

Найбільш небезпечним наслідком опромінення щитоподібної залози є злоякісна трансформація цього органа. З причин вказаних вище найбільш вразливим  в цьому плані є дитяче населення.

 

Довідково. Рак щитоподібної залози у дітей та підлітків в світі зустрічаються дуже рідко: 2–3 випадки на 1 000 000 в рік. В окремих регіонах після аварії на ЧАЕС захворюваність на рак щитоподібної залози зросла до 100 разів. За післяаварійний період в Україні прооперовано на рак щитоподібної залози близько 8 тис. громадян, що були дітьми та підлітками на момент аварії. За даними Інституту ендокринології та обміну речовин ім. В.П. Комісаренка НАМН України до 70 % з цих прооперовиних раків мають радіогенне походження. Дози опромінення щитоподібної залози внаслідок аварії на ЧАЕС в окремих дітей перевищували 1000 сГр.

Основними причинами таких важких наслідків Чорнобильської аварії став провал йодної профілактики уражень щитоподібної залози у населення територій, що зазнали впливу аварійних радіоактивних викидів, та відсутність оперативного інформування населення щодо правил поведінки в радіологічних умовах, що склалися. Чинні на момент аварії на ЧАЕС «Обязательные рекомендации по оценке воздействия ионизирующих  излучений на население при общей радиационной аварии на атомных электростанциях и неотложным мерам по защите населения», що визначали порядок проведення йодної профілактики у разі радіаційної аварії, були затверджені Заступником Міністра охорони здоров’я СРСР 28.06.1981 року, мали обмежений режим доступу (для службового користування) і вийшли тиражем всього лише 150 примірників. Крім того на 1986 рік були отримані нові дані щодо дози стабілього йоду для йодної профілактики. Розроблена з врахуванням цих нових даних «Временная инструкция по экстренной профилактике поражений радиоактивным йодом» була затверджена заступником Міністра охорони здоров’я СРСР 7 травня 1986 року і надійшла в Україну урядовою телеграмою лише 9 травня, тобто через 2 тижні після початку викидів радіойоду.

 

Зважаючи на чорнобильський досвід, отриманий такою дорогою ціною,  Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) питанням йодної профілактики приділяє чільну увагу. Цією авторитетною міжнародною організацією в 1989 і в 1999 роках видавались керівництва з йодної профілактики з врахуванням нових наукових даних у цій сфері[1].

Центральні органи державної влади, що визначають державну політику у сфері охорони здоров’я в Республіці Білорусь і Російській Федерації впровадили ці напрацювання у національних інструктивних документах, які переглядаються відповідно до нових отриманих і визнаних міжнародною спільнотою наукових даних.

В Україні такий документ  все ще відсутній. Лише за рекомендацією місії IRRS Міжнародного агентства з атомної енергії і на виконання Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 8 квітня 2011 року «Про підвищення безпеки експлуатації атомних електростанцій України», введеного в дію Указом Президента України № 585 від 12.05.2011 р. було розроблено і введено в дію Наказом Держатомрегулювання № 154 від 08.11.2011 р. Порядок здійснення невідкладних заходів йодної профілактики серед населення України у разі виникнення радіаційної аварії, (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25.11.2011 року № 1353/2009). 

Відповідно до пункту 3 цього документа «Регламенти проведення йодної профілактики встановлюються МОЗ України». Цей наказ Держатомрегулювання погодив Міністр охорони здоров’я України. Міністерство України з надзвичайних ситуацій (нині Державна служба України з надзвичайних ситуацій) неодноразово нагадувало МОЗ України про необхідність розробки такого документа. Зволікання МОЗ України з розробленням Регламентів проведення йодної профілактики не зрозуміле ще й з огляду на це, що Національним науковим центром радіаційної медицини НАМН України розроблено стандарт надання медичної допомоги хворим з патологічними станами щитоподібної залози в умовах дії негативних чинників довкілля, глава 9 якого (Стандарт надання медичної допомоги при виникненні радіаційних інцидентів та аварій, який дозволяє запобігти надходженню ізотопів радіойоду до щитоподібної залози) за змістом і є такими Регламентами. Залишається цю главу 9 стандарту оформити у вигляді Регламентів і затвердити.

Профілактика радіаційних уражень у населення безумовно знаходиться у сфері відповідальності МОЗ України.  

 

Довідково. У підпункті 2 пункту 4 чинного Положення про Державну санітарно-епідеміологічну службу України наголошується, що Держсанепідслужба «реалізовує першочергові заходи щодо … радіаційних уражень людей, запобігання шкідливому впливу на стан здоров'я і життя людини факторів середовища життєдіяльності».

 

Але МОЗ України досі не може з’ясувати, хто ж здійснює регулювання радіаційної безпеки. Чи Держсанепідслужба, чи саме Міністерство через сектор радіаційної безпеки та медичних проблем наслідків аварії на ЧАЕС, що входить до складу Управління спеціалізованої медичної допомоги Департаменту реформ та розвитку медичної допомоги.

Межі виправданості йодної профілактики на рівні 50 мГр для дітей і 200 мГр для дорослих (табл. Д 7.1 НРБУ-97) теж не відповідають рекомендаціям ВООЗ (WHO/SDE/PHE/99.6). Сьогодні загальновизнано, що йодну профілактику новонародженим, дітям і підліткам до 18 років, вагітним і матерям-годувальницям доцільно проводити при очікуваній відверненій дозі на щитоподібну залозу 10 мГр, дорослим до 40 років – 100 мГр і дорослим після 40 років при прогнозованій дозі опромінення цього органа 5000 мГр.

Також невідомо, чому термін зберігання калію йодиду вітчизняного виробництва 4 роки, коли всі тематичні документи ВООЗ, Республіки Білорусь і Російської Федерації вказують на 5 річний термін з можливістю його значного подовження.

 

Проаналізувавши і узагальнивши світовий досвід реагування на аварії з викидом радіоактивного йоду в довкілля, зокрема Уіндскейл (1957, Сполучене Королівство), Три-Майл-Айленд (1979, США) і Чорнобиль (1986, СРСР) міжнародне співтовариство виробило основні вимоги[2] до організації і проведення йодної профілактики, виконання яких забезпечує ефективність цього заходу:

1.  Швидкість дій для забезпечення значної ефективності;

2.  Організація зберігання достатньої кількості таблеток йодиду калію (КІ) у режимі цілодобової доступності;

3.  Організація регулярного оновлення запасу таблеток (гарантований термін придатності не менше 5 років за умови зберігання у сухому, темному місці);

4.  Врахування можливості попереднього розподілу таблеток серед населення навколо АЕС (в зонах аварійного планування згідно з рекомендаціями МАГАТЕ);

5.  Наявність чітких керівних принципів стосовно виконання блокування щитоподібної залози (включаючи обов'язки щодо прийняття рішень), критеріїв, вікового дозування;

6.  Готовність до надання таблеток КІ протягом тривалого періоду (понад одну добу).

 

Слід зазначити, що в Україні не забезпечено на належному рівні виконання цих вимог. Зокрема, згідно з планами реагування територіальних підсистем ЄДС ЦЗ час прийняття рішення про видачу вказівки на здійснення йодної профілактики Ч+45 хв. В ході протиаварійних навчань на українських АЕС не здійснюється перевірка скільки часу потрібно для роздачі населенню таблеток йодиду калію і фактичного початку йодної профілактики. Водночас, при проведенні комплексних протиаварійних навчань на Смоленській АЕС в Російській Федерації було виявлено, що на відстанях більше 25 км від АЕС йодна профілактика могла початися лише через 7-10 год. після приходу хмари радіоактивного йоду. При цьому за сценарієм навчань необхідність проведення йодної профілактики була визначена для території до 100 км у напрямку поширення радіоактивного викиду. Зауважимо, що в Україні питання щодо йодної профілактики населення за межами зони спостереження (30 км) взагалі не вирішене навіть концептуально.

 

Не краще ситуація і з забезпеченням зберігання достатньої кількості таблеток йодиду калію і оновленням його запасів. Зокрема, за даними дослідження, проведеного в 2013 р. Українським науково-практичним центром екстреної медичної допомоги і медицини катастроф, забезпеченість населення йодистим калієм становить:

в Рівненській області в зоні, наближеній до Рівненької АЕС – 53 % від потреби;

в Волинській області в зоні Рівненської АЕС – 11 % від потреби;

в Рівненській області у зоні Хмельницької АЕС – 33,7 % від потреби;

в Хмельницькій області населення міста Нетішина – міста-супутника Хмельницької АЕС, препаратами стабільного йоду не забезпечене взагалі;

в Запорізькій області населення забезпечено на 100 % від потреби, але в наявних запасах (на час проведення дослідження) закінчився термін придатності препаратів;

в Херсонській області в наявних запасах закінчився термін придатності препаратів;

в Дніпропетровській області населення забезпечене препаратами стабільного йоду на 100 %, але у половини наявних запасів термін придатності вийшов ще у 2012 році, а у решти вийшов у 2013 році.

 

Зони аварійного планування, згідно з рекомендаціями МАГАТЕ, навколо українських АЕС не визначені, а ті зони, що визначені – не відповідають рекомендаціям МАГАТЕ. З цього питання продовжуються дискусії фахівців. Слід зазначити, що однією з причин затримки з реагуванням на аварію на АЕС Фукусіма Даічі експерти визначили невідповідність визначених навколо неї зон рекомендаціям МАГАТЕ щодо зон аварійного планування.

 

Ще гірша ситуація з наявністю чітких керівних принципів стосовно виконання блокування щитоподібної залози. Сьогодні в Україні діє кілька нормативно-правових актів, які в тій чи іншій мірі визначають/рекомендують застосування йодиду калію для попередження опромінення щитоподібної залози у разі радіаційної аварії. Зокрема, Зразковий план реагування на радіаційні аварії територіальних підсистем ЄДC ЦЗ, вся територія або частина території яких належить до зони спостереження АЕС, введений наказом МНС України від 06.05.2008 № 339, містить Додаток 14 «Розрахунок кількості препаратів йоду для йодної профілактики населення» та Додаток 24 «Пам'ятка з проведення йодної профілактики» і в розрахунках посилається на Інструкцію з проведення йодопрофілактики населення, затверджену наказом МОЗ УРСР від 5 грудня 1989 р. № 240. На цей же наказ МОЗ посилаються і Методичні рекомендації з виявлення і ліквідації радіоактивних забруднень на території органів і підрозділів внутрішніх справ затверджені наказом МВС України від 26.12.2011 р. № 955, які містять Додаток «Методика проведення йодної профілактики».

 

Водночас, листом МОЗ України від 30.08.1994 № 705/563 поширений для використання документ «Критерии для принятия решений о мерах защиты населения в случае аварии ядерного реактора», що містить додаток «Общие рекомендации по проведению йодной профилактики». Як зазначено в згаданому листі МОЗ, «зазначені рекомендації мають стати ґрунтом для проведення необхідних заходів по підготовці до йодопрофілактики».

 

У (розробленому на виконання Рішення РНБО України) Порядку здійснення невідкладних заходів йодної профілактики серед населення України у разі виникнення радіаційної аварії, затвердженому наказом Держатомрегулювання від 08.11.2011 р. № 154, вводяться лише критерії запровадження йодної профілактики і зазначено, що Регламенти проведення йодної профілактики встановлюються МОЗ України.

 

Слід зазначити, що при підготовці згаданого Порядку науково-дослідними інститутами Національної академії медичних наук України на замовлення Держатомрегулювання були розроблені регламенти проведення йодної профілактики, які мали стати частиною цього Порядку. Але МОЗ України категорично заперечило проти втручання Держатомрегулювання у сферу своєї компетенції і відмовилось погоджувати нормативний документ в такій формі. Розробникам довелось вилучити частину Порядку, яка стосувалася регламенту проведення йодної профілактики і внести запис «Регламенти проведення йодної профілактики встановлюються МОЗ України». Лише в такій формі МОЗ погодив документ. Але до цього часу регламенти проведення йодної профілактики МОЗ України не встановлені. Більше того, представник МОЗ, присутній на засіданні круглого столу «Проблеми аварійної готовності. Чи враховані уроки Чорнобиля і Фукусіми?», що відбувся в Національному інституті стратегічних досліджень 10 липня 2013 р., висловив думку про недоцільність запровадження таких регламентів взагалі, оскільки вся необхідна інформація є у листку-вкладиші до препарату йодиду калію, який затверджений наказом МОЗ України.

 

Для ілюстрації відсутності чіткості керівних принципів у згаданих нами чинних документах МОЗ України і їх невідповідності рекомендаціям ВООЗ щодо здійснення йодної профілактики населення у таблиці наведені дані щодо рекомендованих величин добових доз йодиду калію для прийому різними групами населення.

 

Добова кількість йодиду калію, мг

Вікова група/
група населення

1*

2*

3*

4*

Дорослі і діти старше 5 років

250

 

 

 

Дорослі

 

130

 

 

Дорослі і діти старше 2 років

 

 

125

 

Дорослі і діти після 12 років

 

 

 

130

Діти від 2 до 5 років

125

 

 

 

Діти

 

65

 

 

Діти віком від 3 до 12 років

 

 

 

65

Діти від 3 місяців до 2 років

40

 

 

 

Діти до 2 років

 

 

не призначають

 

Діти віком від 1 місяця до 3 років

 

 

 

32

Діти на грудному годуванні

20

з молоком матері

 

 

Неонатальний період (<1 місяця)

 

 

 

16

Вагітні жінки

протипоказано

 

 

обов’язково

 

* Примітка:

1. Наказ МОЗ УРСР від 5 грудня 1989 р. № 240

2. Лист МОЗ України від 30.08.1994 № 705/563

3. Йодид калію. Листок-вкладиш. Інформація для пацієнта. Наказ МОЗ України від 04.04.07 р. №161

4. Рекомендації ВООЗ. Guidelines for Iodine Prophylaxis following Nuclear Accidents. Update 1999. World Health Organization, Geneva, 1999 (WHO/SDE/PHE/99.6)

Спроба вибудувати систему йодної профілактики без чітких керівних принципів призвела до того, що таблетки калію йодиду зареєстровані в Україні і виробляються ОАО «Монфарм» у дозі 0,25 г при тому, що доза для дорослих і дітям старше 2 років (листок вкладиш в упаковці препарату) на один прийом передбачена 0,125 г. В цей же час ВООЗ пропонує дорослим і дітям старше 12 років – 0,13 г, а дітям віком від 3 до 12 років – 0,065 г, дітям віком від 1 місяця до 3 років – 0,032 г і в неонатальний період (< 1 місяця) – 0,016 г, див. Таблицю. Тобто запропонований МОЗ України «регламент» (листок-вкладиш) йодної профілактики передбачає передозування калію йодиду в два рази для дітей у віці від 12 до 3 років і в 4 рази для дітей у віці від 2 до 3 років. Йодна профілактика чинним «регламентом» для дітей до 2 років взагалі не передбачається.

 

І в цей же час вище згадуваний уже Порядок здійснення невідкладних заходів йодної профілактики серед населення України у разі виникнення радіаційної аварії, введений в дію наказом Держатомрегулювання акцентує увагу на пріоритетності проведення йодної профілактики серед немовлят, дітей та підлітків, новонароджених, матерів годувальниць.

Зазначимо також, що існує певна невизначеність стосовно територій, на яких має здійснюватися йодна профілактика. Ми вже зауважували, що здійснення йодної профілактики за межами зон спостереження АЕС не вирішене навіть концептуально. В той час, як за умов Чорнобильської аварії необхідність у здійсненні заходів йодної профілактики виникла, принаймні, у зоні 500 км навколо ЧАЕС.

 

Крім того, ми звернули увагу на наступну суперечність. У розділі 2. Вихідні положення для планування Плану реагування на радіаційні аварії на Рівненській АЕС та Хмельницькій АЕС територіальної підсистеми Єдиної державної системи цивільного захисту Рівненської області зазначено, що при аварії на блоках 1, 2 з реактором ВВЕР-440 розмір зони проведення йодної профілактики становить 15 км, а при аварії на блоках 3, 4 з реакторами ВВР-1000 – 10 км. Надалі ж у самому плані ніякої різниці між цими випадками не робиться, а лише зазначається, що якщо подію класифіковано як комунальна аварія, то йодна профілактика має здійснюватися всьому населенню 30-км зони, а якщо як промислова аварія – то населенню 10-км зони.

Зауважимо, що при аварії на АЕС Фукусіма Дайічі таблетки йодиду калію були поширені населенню префектури Фукусіма, але, за визнанням японського уряду, їх прийом не здійснювався у відповідності до інструкцій, бо чіткі інструкції були надані із запізненням. Це ще раз підкреслює виняткову важливість чіткості керівних принципів щодо проведення йодної профілактики, яка відсутня у нормативних документах в Україні.

 

Висновки і пропозиції

  • провал йодної профілактики населення України в 1986 році обійшовся тисячами додаткових випадків раку щитоподібної залози і підвищений рівень захворюваності на рак щитоподібної залози, інші захворювання цього органа все ще зберігається;
  • при значній кількості препаратів стабільного йоду, що є на фармацевтичному ринку України, окремі населені пункти зон спостереження вітчизняних АЕС, і навіть міста-супутники АЕС, не забезпечені такими препаратами на випадок радіаційної аварії;
  • регіональні і місцеві органи державної влади і місцевого самоврядування не проявляють належної ініціативи для забезпечення населення відповідних територій препаратами стабільного йоду;
  • відсутні навіть спроби  вирішення проблеми йодної профілактики за межами зон спостереження АЕС;
  • досвід аварійних тренувань на АЕС інших країн свідчить про труднощі своєчасного забезпечення населення препаратами йоду навіть при наявності цих препаратів;
  • основною причиною вищеозначених проблем в Україні є організаційна і інструктивно-методична бездіяльність МОЗ України;
  • висновків з аварії на ЧАЕС і аварії на японській АЕС «Фукусіма Даічі» в частині медичного захисту персоналу і населення в Україні не зроблено і загалом Україна не готова значною мірою до проведення йодної профілактики на випадок радіаційної аварії.

 

З огляду на викладене вважаємо за доцільне:

1.  Раді Національної безпеки і оборони України:

проаналізувати стан виконання своїх рішень в частині, що стосується вирішення проблем аварійної готовності на випадок радіаційної аварії і удосконалення системи регулювання радіаційної безпеки в повсякденних і аварійних умовах і звернути увагу Кабінету Міністрів України на існуючі проблеми у цих сферах.

2.  Міністерству охорони здоров’я України разом з Державною службою України з лікарських засобів і з залученням фармкомпаній:

підготувати, щорічно уточнювати і доводити до відома зацікавлених міністерств і відомств, регіональних та місцевих органів державної влади і місцевого самоврядування списки основних і альтернативних препаратів стабільного йоду з числа препаратів фармринку України.

3.  Міністерству охорони здоров’я України, Національній академії медичних наук України:

з врахуванням напрацювань міжнародних організацій, досвіду інших країн і національної специфіки розробити і затвердити встановленим порядком дієвий інструктивно-методичний документ з проведення йодної профілактики в Україні; червень 2014 р.

4.  Державній службі України з надзвичайних ситуацій:

-      питання медичного захисту враховувати при організації і проведенні аварійних навчань і тренувань, за результатами яких вносити відповідні корективи у об’єктові і територіальні плани реагування на радіаційні аварії;

-      приділяти належну увагу проблемам медичного захисту при здійсненні перевірок територіальних підсистем Єдиної державної системи цивільного захисту.

5.  Обласним державним адміністраціям, обласним радам, території і населені пункти яких є на території зон спостереження АЕС разом з Державною службою України з надзвичайних ситуацій і Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України:

підготувати план і організувати централізовану закупівлю препаратів стабільного йоду для потреб йодної профілактики.

Відділ екологічної та техногенної безпеки

 (О. Насвіт)



[1] Guidelines for iodine prophylaxis following nuclear accidents. World Health Organization. Regional Office for Europe. Copenhagen : FADL, 1989.

Guidelines for Iodine Prophylaxis following Nuclear Accidents. Update 1999. WorldHealth Organization, Geneva, 1999 (WHO/SDE/PHE/99.6)

[2] Generic procedures for medical response during a nuclear or radiological emergency / сosponsored by IAEA and WHO. — Vienna: IAEA, 2005. — 287 p. — (Emergency Preparedness and Response; EPR_MEDICAL, 2005)




читайте також:


"Енергоефективність регіонів України: проблеми оцінки та наявний стан". Аналітична записка
"Щодо змісту ухвалених 19 липня 2017 року Державною Думою Російської Федерації змін до Федеральних законів "Про громадянство Російської Федерації" та "Про правове положення іноземних громадян в Російській Федерації". Аналітична записка
"Роль планування у забезпеченні захисту та стійкості критичної інфраструктури". Аналітична записка
"Пріоритетні напрями зниження ризиків виникнення надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру для об'єктів критичної інфраструктури". Аналітична записка
"Вплив РФ на Західні Балкани". Аналітична записка