"Інноваційні перетворення на транспорті як чинник модернізації транспортно-дорожнього комплексу України". Аналітична записка

Поділитися:

Анотація

 

У записці проаналізовано основні інноваційні перетворення на транспорті в процесі модернізації транспортно-дорожнього комплексу України, наведено чинники, що гальмують інноваційні процеси у транспортній галузі. Визначено пріоритети державної політики у частині активізації залучення інвестицій у реалізацію стратегічно важливих проектів інноваційного характеру у транспортній сфері з метою розширення масштабів надання галузям економіки і населенню високоякісних транспортних послуг.

 

ІННОВАЦІЙНІ ПЕРЕТВОРЕННЯ НА ТРАНСПОРТІ  ЯК ЧИННИК МОДЕРНІЗАЦІЇ ТРАНСПОРТНО-ДОРОЖНЬОГО КОМПЛЕКСУ УКРАЇНИ

 

Сучасний рівень розвитку та глобалізації світової економіки, активізація зовнішньоекономічних торгівельних відносин, популяризація туризму серед населення в усьому світі обумовлюють визначальну роль та місце інновацій у забезпеченні конкурентоспроможності національної транспортної системи України та створенні реальних можливостей її інтеграції до європейської та світової транспортних систем.

 

Засади формування цілісної системи пріоритетних напрямів інноваційної діяльності та їхньої реалізації в Україні визначає Закон України «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні»[1], який при цьому спирається на законодавство щодо пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки та про державні цільові програми. Законом визначено стратегічні пріоритетні напрями інноваційної діяльності на 2012-2021 рр., серед яких у транспортній сфері на найближчі 10 років є освоєння нових технологій високотехнологічного розвитку транспортної системи, авіа- і суднобудування.

 

З метою поетапного забезпечення реалізації визначених Законом стратегічних пріоритетних напрямів інноваційної діяльності на 2012-2016 рр. затверджено середньострокові пріоритетні напрями інноваційної діяльності загальнодержавного (Постанова КМУ № 294 від 12.03.2012 р.[2]) і галузевого (Постанова КМУ від 17.05.2012 р. № 397[3]) рівнів, якими щодо розвитку транспортної системи є наступні:

- створення та розвиток швидкісного та високошвидкісного руху пасажирських поїздів;

- оновлення та розвиток якісних характеристик рухомого складу, розвиток прогресивних технологій ремонту;

- створення нових поколінь техніки і технологій в авіа- та суднобудуванні;

- створення та впровадження інформаційних та навігаційних систем нового покоління;

- розбудова міжнародних транспортних коридорів та модернізація інфраструктури, електрифікація окремих напрямків залізниць України;

- розвиток транспортної логістики.

 

Посилення інноваційної складової у проектах розвитку транспортно-дорожнього комплексу (ТДК) є одним із напрямів «Транспортної стратегії України на період до 2020 р.»[4], реалізація якої дасть змогу: модернізувати транспортну систему та підвищити ефективність її функціонування; збільшити пропускну спроможність транспортної мережі; підвищити рівень безпеки на транспорті; прискорити темпи інтеграції вітчизняної транспортної системи до європейської та світової транспортних систем, максимально використати транзитний потенціал держави.

 

Розробка та впровадження інновацій у транспортно-дорожньому комплексі здійснюється в межах виконання заходів щодо розвитку та реформування транспортних підгалузей: дорожнього господарства, залізничного транспорту, водного та авіаційного видів транспорту, а також шляхом застосування принципово нових технологій у перевізному процесі, що веде до прогресивних міжгалузевих структурних зрушень, ефективних перетворень і модернізації ТДК України.

 

Розробка та впровадження інновацій у дорожньому господарстві України, зокрема, застосування нових технологій у будівництві та реконструкції доріг, дозволить зробити вітчизняні дороги довговічнішими, підвищити рівень безпеки дорожнього руху.

 

Згідно з положеннями Концепції Державної цільової економічної програми розвитку автомобільних доріг загального користування на 2013‑2018 рр.[5], проблему забезпечення ефективного функціонування та розвитку мережі автомобільних доріг загального користування значною мірою передбачається розв’язати шляхом переходу на інноваційний шлях розвитку, технічного переоснащення, запровадження нових технологій будівництва та реконструкції автомобільних доріг, недопущення шкідливого впливу дорожнього будівництва на навколишнє природне середовище.

 

З метою покращення транспортно-експлуатаційного стану і довговічності дорожнього покриття під час підготовки до проведення в Україні Євро-2012 Укравтодором почали активно застосовуватись новітні сучасні матеріали і технології у будівництві, реконструкції та капітальному ремонті автодоріг. Так, під час реконструкції траси Київ-Чоп було застосовано технологію будівництва монолітних залізобетонних мостів, використано геосинтетичні матеріали для армування шарів дорожнього одягу та укріплення земляного полотна, застосовано технологію холодного ресайклінгу для створення основи нового дорожнього покриття. У Донецькій області для посилення на мостах шару гідроізоляції та заповнення тріщин на старому покритті було використано бітумну емульсію[6] та новий гідроізоляційний матеріал «ВУК» на поліуретановій основі, нову полімерну домішку Бутонал NS-198, сучасну полімерну суміш (Сілол) та ін.

 

Для запобігання виникненню аварійно-небезпечних ситуацій на дорогах і максимального поліпшення візуального орієнтування водіїв транспортних засобів, особливо в нічний час доби, на об’єктах Євро-2012 (на трасі Київ-Чоп, на автодорогах Донецької області) вперше почали використовуватися дорожні знаки на основі нової плівки великої інтенсивності світловідображення, а дорожня розмітка була влаштована із застосуванням сучасних довговічних матеріалів стрічки «Stamark-3M» та холодного пластику. На дорогах Донецької області впроваджено технологію виготовлення металевих бар'єрних огороджень з антикорозійним захистом методом холодного цинкування, із нанесенням порошкових фарб, що запікаються. Це в умовах негативного атмосферного середовища Донбасу забезпечує стійкість покриття більше ніж 15 років.

 

На об’єктах Євро-2012 також відбувалося дослідне впровадження низки сучасних матеріалів і технологій. Так, у Волинській області пройшло випробування застосування металевої сітки для армування покриття, в Одеській – збудовано дослідну ділянку автодороги з використанням пінобетону в основі дорожнього одягу. На дорогах України пройшли дослідне застосування сучасні гідроізоляційні матеріали «Техноеластмост» (рулонний матеріал) та «Flexigum» (двокомпонентний, холодного розпилювання), холодна асфальтова суміш «Perma Patch», що використовується для ямкового ремонту[7].

 

На залізничному транспорті основним напрямом інновацій є впровадження швидкісного і високошвидкісного руху, що є характерним для розвитку транспортних систем багатьох країн сучасного світу.

 

Так, в Україні відповідно до Концепції Державної цільової програми впровадження на залізницях швидкісного руху пасажирських поїздів на 2008-2015 рр.[8] у 2010 р. між Південною залізницею та Hyundai Corporation підписано контракт щодо закупівлі 10 міжрегіональних двосистемних електропоїздів виробництва Hyundai Rotem у дев’ятивагонній комплектації[9]; у 2012 р. запроваджено швидкісний рух пасажирських поїздів на маршрутах Київ – Харків, Київ – Львів, Київ – Донецьк. Відповідно до Програми електрифікації залізниць на 2011-2016 рр. в Україні буде електрифіковано 1562 км експлуатаційної довжини залізниць, насамперед, на ділянках, що підлягають переведенню на швидкісний режим експлуатації та тих, що входять до сфери розмежування вантажного й пасажирського руху[10].

 

Для впровадження швидкісного руху при виконанні робіт використовуються нові матеріали і технології, одночасно з електрифікацією дільниць повністю замінюється верхня будова колії, укладаються безстикові суцільні рейки довжиною від станції до станції, для більш комфортного і безпечного руху поїздів вперше на залізницях застосовано новий метод зварювання стрілочних переводів — алюмінотермічний.

 

Актуальним напрямом інноваційної діяльності є оновлення на новій технологічній основі загального парку вантажних і пасажирських вагонів, локомотивів та залізничної інфраструктури. Фізична зношеність основних фондів залізничної галузі становить понад 80 %, у т. ч. тягового рухомого складу – 94,2 %, вантажних вагонів – 88,2 %, колійного господарства – 86 %[11].

 

Програмою оновлення локомотивного парку залізниць України на 2012-2016 рр.[12] передбачено придбання 509 одиниць нових сучасних пасажирських і вантажних локомотивів як односистемних, так і подвійного живлення на суму 28,7 млрд грн. У ході виконання зазначеної Програми плануються повна заміна застарілих вантажних електровозів постійного струму ВЛ8 шляхом придбання нових сучасних електровозів 2ЕЛ4 та ВЛ11/М6, а також розробка пасажирського електровозу подвійного живлення для забезпечення пасажирських перевезень зі швидкістю до 160 км/год. Передбачена Програмою комплексна модернізація тепловозів серії М62, 2М62 та ЧМЕ-3, зокрема із заміною штатних силових установок новими сучасними економічними дизелями виробництва «General motors» та «Caterpillar» дозволить скоротити питомі витрати палива на одиницю перевезеного вантажу на 23 %, підвищити їхню середньодобову продуктивність на 38 %, при цьому економія коштів за життєвий цикл експлуатації тепловозу складе до 4,6 млн грн, термін окупності становитиме 5,2 року.

 

В Укрзалізниці за участю фахівців Науково-впроваджувального центру тягового рухомого складу (НВЦ ТРС) проводяться роботи з укомплектування ремонтних баз сучасним діагностичним і технологічним обладнанням. Упровадження ремонтними бригадами комплексних інноваційних заходів щодо зменшення зношування пари «колесо-рейка», таких, як установок для плазмового зміцнення гребенів колісних пар, дозволило збільшити середнє значення ресурсу бандажу колісної пари із 375 тис. км до 687 тис. км[13].

 

Створюється нова система управління рухом поїздів, що пов’язано з формуванням нової організаційно-правової та економічної моделі управління залізничним транспортом відповідно до Державної цільової програми реформування залізничного транспорту на 2010-2019 рр.[14]. На базі Головного управління перевезень Укрзалізниці функціонуватиме Головний центр управління рухом, що здійснюватиме централізоване управління експлуатаційною роботою та відслідковуватиме рух поїздів на великих відстанях, а на базі служб перевезень залізниць України – шість регіональних центрів, які здійснюватимуть оперативне управління в певних регіонах. Наразі триває створення регіональних центрів управління рухом на Донецькій та Південній залізницях. Зміни технології диспетчерського управління дозволять оптимізувати кількість диспетчерських дільниць та збільшити їхню довжину до 200-300 км (нині існує 135 дільниць, деякі з них протяжністю лише 25-100 км. Перетинаючи стики між залізницями, поїзди передаються від одного диспетчера до іншого, що ускладнює роботу, зменшує швидкість руху поїздів). Після практичної реалізації цих інновацій очікується зменшення кількості стиків та залишення лише двох ланок, що керуватимуть процесом руху.

 

Побудова сучасних центрів управління здійснюватиметься на базі мікропроцесорних систем диспетчерської централізації і диспетчерського контролю. За допомогою новітніх систем, які в режимі реального часу відображують рух, типи поїздів, місце їхнього знаходження, усі затримки та прискорення в графіку тощо, диспетчери оперативно отримуватимуть повну інформацію про стан перевезень і матимуть змогу швидко реагувати для усунення відхилень від графіка руху, що значно підвищить ефективність їхньої роботи. Завершити процес переходу до нової системи управління планується до 2019 р.; він здійснюватиметься поетапно, у міру підвищення рівня технічної оснащеності та інформаційного забезпечення залізниць України.

 

Інноваційні перетворення в авіації здійснюються шляхом розбудови сучасної аеропортової інфраструктури та поточної діяльності, спрямованої на реалізацію положень нової редакції Повітряного кодексу України, що враховує вимоги Міжнародної організації цивільної авіації (ІКАО) та Європейського Союзу і створює правові умови для інтеграції України до «єдиного європейського неба».

 

Інноваційний розвиток інфраструктури міжнародних аеропортів Бориспіль, Донецьк, Львів, Харків та Київ (Жуляни) активізувався у рамках реалізації Державної цільової програми підготовки та проведення в Україні Євро-2012. У кожному із зазначених аеропортів побудовано нові сучасні термінали пропускною здатністю від 500 (Київ (Жуляни) до 3200 (Бориспіль) пасажирів за годину та інші інфраструктурні об’єкти (нові злітно-посадкові смуги, перони, аеродромно-диспетчерські вежі, введено сучасні автоматизовані системи керування повітряним рухом). Як наслідок – пасажиропотік українських аеропортів за підсумками 2012 р. збільшився на 13,2 % порівняно з 2011 р., зокрема, Львівський аеропорт збільшив пасажиропотік на 94 %, аеропорт Київ (Жуляни) – на 83,4 %, Харківський аеропорт – на 60 %, Бориспіль – на 5,6 %.

 

Урядом на засіданні 19.11.2012 р. схвалено «Концепцію Державної цільової програми розвитку аеропортів на період до 2023 р.»[15], спрямовану на подальший розвиток, реконструкцію та розбудову аеропортової інфраструктури. Розробка стратегії розвитку провідних аеропортів України (Бориспіль, Донецьк, Львів, Одеса, Сімферополь) стане вагомим кроком до створення на їхній основі системи «хабів» – інноваційної для України моделі організації і функціонування аеропортів, що передбачає не лише збільшення пасажиро- і вантажопотоку, а й будівництво вантажних логістичних терміналів, що у комплексі із розгалуженою системою залізничних і автомобільних доріг (в окремих обласних центрах – близькістю портів) сприятиме загальноекономічному розвитку регіонів, дозволить збільшити обсяг інвестицій, активно впливати на соціально-економічні процеси в регіонах, створювати нові робочі місця та конкурувати з авіатранспортними вузлами Центральної, Східної та Південно-Східної Європи.

 

Програмою розвитку державної системи використання повітряного простору України на 2010-2014 рр.[16] передбачено оновлення аеронавігаційної системи в Україні на новій техніко-технологічній основі, створення на базі магістральної транспортної телекомунікаційної мережі Державного підприємства обслуговування повітряного руху України аеронавігаційної інтегрованої мережі зв'язку, яка стане основою майбутнього національного сегмента світової мережі авіаційного електрозв'язку[17]. З метою реалізації Програми у грудні 2012 р. було підписано кредитний договір між Украерорухом та ЄБРР щодо залучення довгострокового кредиту на оновлення аеронавігаційної системи України.

 

Наблизитися до європейської системи обслуговування авіакомпаній та пасажирів дозволять підписання і ратифікація Україною у 2011 р. (першою в усій Східній Європі) Меморандуму про взаєморозуміння щодо впровадження проекту Спільного прийняття рішення (CDM-A). Меморандум має на меті впровадити в аеропорті «Бориспіль» систему CDM-A, яка вже діє в аеропортах Брюсселя, Мюнхена, Франкфурта, Парижа, Стокгольма, Гельсінкі, Мілана, Барселони, Лондона, Амстердама та спрямована на підвищення ефективності роботи аеропорту[18]. Партнери мережі CDM можуть обмінюватися точною та своєчасною інформацією згідно з прийнятим стандартом, що використовується у цифрових безпровідних технологіях.

 

Також в Україні впроваджуються нові технології продажу та обробки електронних авіаквитків (BSP - Billing and Settlement Plan), що являють собою систему взаєморозрахунків між авіакомпаніями та агентами-членами Міжнародної асоціації повітряного транспорту (IATA - International Air Traffic Association).

 

У складних конкурентних умовах Україна виборює право називатися провідною державою в галузі авіабудування і створює нові покоління авіаційної техніки, які з успіхом можуть бути включені до парку як вітчизняних, так й іноземних авіакомпаній. Так, розширюються експлуатаційні можливості розробленого у 2007 р. ДП «Антонов» надсучасного реактивного регіонального літака Ан-148: отримано доповнення до сертифікату про підтвердження відповідності судна вимогам точної зональної навігації (RNP-1), літак сертифікований для експлуатації з ґрунтових аеродромів, у 2010 г. МАК сертифікував його для виконання посадки в автоматичному режимі за категорією IIIА ICAO. Одночасно «Антонов» продовжує розробку інших модифікацій сімейства Ан-148: створено літак Ан-158 з подовженим фюзеляжем на 99 пасажирів і кращою на 9 % паливною ефективністю. Серед нових варіантів сімейства – 89-місний Ан-148-200 та бізнес-версія Ан-148-300 (також відома як Ан-168) с дальністю до 7000 км. На базі останньої українські розробники пропонують створити морський патрульний літак Ан-148-300МП. Крім того, «Антонов» просуває транспортну версію – Ан-178, яка позиціонується як заміна застарілих Ан-12. Герметична кабіна Ан-178 дозволить перевозити стандартні контейнери загальною масою до 18 т, а сам літак матиме можливість експлуатуватись, у т.ч., і на ґрунтових злітно-посадкових смугах.

Продовжується робота щодо створення спільно з EASA (Європейським Агентством з безпеки польотів) дієвої системи підтримання льотної придатності повітряних суден. Так, наказом Міністерства інфраструктури України[19] затверджено Технічні вимоги для суб’єктів авіаційної діяльності відповідно до Стандарту EASA Part-M.

 

Відроджується національна система підготовки авіаційних фахівців, оскільки використання інноваційної техніки і технологій вимагає наявності персоналу з відповідним рівнем кваліфікації. Нині Україна не має повного циклу підготовки пілотів цивільної авіації для управління найбільш популярними у світі середньомагістральними літаками, такими як Boeing-737 або А-320, у зв’язку з чим планує у 2013-2014 рр. закупити в американського авіавиробника Boeing тренажери для підготовки пілотів у вищих навчальних закладах. Розпорядженням КМУ[20] передбачено закупити десять одномоторних навчальних літаків, що за своїми технічними характеристиками подібні до літаків типу Cessna Model 172, Cessna Model 185 і Piper РА-28, три двомоторні навчальні літаки, що за своїми технічними характеристиками подібні до літаків типу DA-42, Piper РА-34 і Piper РА-44, два навігаційно-процедурні тренажери другого класу та два пілотажні тренажери навчального літака.

 

У морський галузі інновації пов’язані, насамперед, зі структурною перебудовою та реорганізацією системи управління галуззю відповідно до Закону України «Про морські порти України», який набув чинності у червні 2013 р., а також із реалізацією великих інвестиційних проектів розбудови інфраструктури морських портів.

 

З прийняттям вищезазначеного Закону створено правові умови для модернізації системи управління морською галуззю, розмежування державних і господарських функцій у портах, передачі функцій управління державним майном, яке не увійде до статутних фондів акціонерних товариств, створених у процесі приватизації галузі, місцевим органам виконавчої влади, виведення з-під державного регулювання діяльності з навантажувально-розвантажувальних робіт у портах як конкурентного сектора економіки. На цій інноваційній організаційно-правовій основі відбуватиметься становлення українських портів як сучасних суб’єктів господарювання, здатних конкурувати з портами країн-сусідів: Туреччини, Румунії, Росії.

 

Інноваційна діяльність у галузі спрямована на подолання технологічного і технічного відставання інфраструктури морських портів України. Сьогодні порти розробляють програми розвитку щодо розширення та модернізації портової інфраструктури, зміцнення потужностей залізничних підходів. У провідних морських торговельних портах (насамперед, Одеському, Іллічівському, Южному, Херсонському, Білгород-Дністровському, Маріупольському) здійснюється розбудова інноваційних інфраструктурних об’єктів. Зокрема, в Одесі на засадах державно-приватного партнерства споруджується новий контейнерний термінал на Карантинному молі (площа 19 га, довжина причальної стінки 650 м, потужність 600 TEU, глибини підходу – 15 м) за рахунок штучно створеної території. Порт буде спроможний приймати сучасні судна-контейнеровози, які нині здебільшого заходять до Констанци чи Новоросійська. В МТП «Южний» реалізується інноваційно-інвестиційний проект з розбудови глибоководного порту, який включає інвестиційні проекти з будівництва першого і другого колін та нової частини третього коліна морського підхідного каналу порту (вартість – 856 млн грн), розширення суднохідної частини акваторії порту в районі причалів № 18-20 (вартість – 154 млн грн), реконструкцію морського підхідного каналу та внутрішніх водних підходів до глибоководних причалів порту (вартість – 1,1 млрд грн). Зазначений інноваційно-інвестиційний проект буде завершено до кінця 2015 р. Завдяки його реалізації порт «Южний» стане найбільшим серед глибоководних портів північно-західної частини Чорного моря і зможе приймати судна дедвейтом понад 200 тис. тонн[21].

 

Упроваджуються інноваційні рішення і закуповується принципово нова техніка на підприємствах морської галузі, зокрема на ДП «Дельта-лоцман», що надає послуги із лоцманського проведення суден та регулювання руху суден в акваторіях та на підхідних каналах усіх морських портів та терміналів України, на Бузько-Дніпровсько-лиманському і Херсонському морському каналах, глибоководному судновому ході Дунай-Чорне море.

 

На базі ДП «Дельта-лоцман» функціонує сучасний галузевий тренажерний центр з підготовки та перепідготовки морських лоцманів і лоцманів-операторів служб РРС, обладнаний з використанням останніх технологічних розробок у сфері навігаційних тренажерів (устаткуванням фірми «Транзас»). На замовлення ДП «Дельта-лоцман» з метою оптимізації витрат на здійснення експлуатаційного днопоглиблювання компанією «Damen Shipyards Gorinchem» (м. Галац, Румунія) у 2010-2012 рр. побудовано надсучасне спеціалізоване днопоглиблювальне судно (землесос) проекту DAMEN GHD–750[22]. У 2012 р. відбувся спуск на воду лоцманського катера «Михайло Сніцар» – другого судна проекту ЛК 1500 з трьох, що будуються на вітчизняному підприємстві ПАТ «Приморець» на замовлення ДП «Дельта-лоцман». Судно відповідає діючим міжнародним стандартам, має льодовий клас Л30, що дозволяє виконувати роботи в дрібнобитому льоді до 30 см. Для зручності маневрування катер оснащено носовим підрулюючим пристроєм; для зручності роботи в зимовий період в умовах обледеніння він має обігрів палуби та леєрного огородження (вперше впроваджено на лоцманських суднах українського виробництва). На судні встановлено сучасне радіоелектронне навігаційне обладнання провідних світових виробників.

 

Маріупольським МТП у 2012 р. закуплено два нових буксири льодового класу, які є багатоцільовими та здатні не лише виконувати буксирувальні операції, але й працювати у льодових умовах при товщині льоду до 600 мм зі швидкістю 6-7 вузлів, брати участь у гасінні пожеж на суднах і портових спорудах, а також у рятувальних та ескортних операціях. Буксир «Капітан Маркін» побудовано транснаціональною корпорацією «Damen Shipyards Gorinhem» (Нідерланди) на верфях м. Галац (Румунія). Буксир «Капітан Меркулов» побудований вітчизняним дочірнім підприємством «Краншіп». Нові буксири значно підвищать ефективність льодової проводки суден в акваторії Азовського моря та сприятимуть залученню до Маріупольського порту нових вантажовласників, які традиційно переходили в Чорноморські порти на зимовий період[23].

 

У Міністерстві інфраструктури України створюється єдиний інформаційний простір, що міститиме детальні дані про вантажопотоки, основні засоби портів, фінансові показники діяльності підприємств морської галузі. Відповідну Інформаційно-аналітичну логістичну систему морського і річкового транспорту (ІАЛС МРТ) у 2011 р. розробили та представили фахівці Інформаційно-аналітичного центру морського і річкового транспорту. Впровадження ІАЛС МРТ дозволить отримати оперативну статистичну та аналітичну інформацію, значно спростить документообіг та кількість звітів, що подаються у паперовому вигляді. За допомогою системи Міністерство інфраструктури України та галузеві органи управління матимуть інформаційно-аналітичні ресурси для прийняття стратегічних та оперативних рішень щодо морської і річкової галузі України[24]..

 

Одним з основних напрямів інновацій міжнародного транспортного процесу є удосконалення структури міжнародних транспортно-логістичних систем. Україна готова брати участь у формуванні універсальної, ефективної, єдиної транспортно-логістичної системи, що з’єднає як Азію з Європою, так і країни Балтійського, Чорноморського, Каспійського та Середземноморського регіонів[25].

 

До основних бар'єрів у логістичних системах товароруху належать прикордонні переходи. В умовах «загального» ринку практично скасовується прикордонний контроль, скорочуються витрати за рахунок зменшення штату прикордонних служб, знижуються витрати, зумовлені затримками вантажу у процесі виконання прикордонних процедур. Економія від цих заходів у країнах Західної Європи складає до 15 млрд дол. США на рік[26].

 

Концепцією розвитку Державної прикордонної служби України на період до 2015 р.[27] передбачено вдосконалення прикордонного контролю шляхом упровадження новітніх технічних систем та комплексів, у т.ч. для біометричного контролю, а також запровадження спільного контролю з відповідними органами суміжних держав за переміщенням у пунктах пропуску через державний кордон осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна. Вказані заходи реалізуються, зокрема, завдяки використанню інноваційних технологій та засобів, які визначають умови транспортної діяльності у сфері зовнішньоекономічних операцій, а саме – запровадження електронного документообігу та електронних засобів ідентифікації транспортних засобів та фізичних осіб (у т. ч. для біометричного контролю).

 

Державною митною службою разом з Одеським МТП упроваджується пілотний проект щодо застосування механізму «єдиного вікна» у зоні діяльності Південної митниці та портів Одеської області, що забезпечується організацією системи електронної взаємодії органів виконавчої влади та інших учасників зовнішньоторговельних операцій (транспортних агентів). З 1.02.2013 р. митниця і порт скасували прийняття документів на паперових носіях[28].

 

Світовим транспортним співтовариством впроваджуються інноваційні інформаційно-управляючі технології, побудовані на моделюванні інтегрованих транспортних систем: «персонал-транспортна інфраструктура-транспортні засоби». Інтегровані транспортні системи, у порівнянні зі звичайними, надають послуги з регулювання транспортними потоками на більш високому рівні взаємодії учасників процесу, з вищим рівнем безпеки та передачі повної інформації про стан та положення у просторі об’єктів в режимі реального часу. Вказані системи набули назви «інтелектуальні» (Intelligent Transport System (ІТS), й їхнє впровадження стало невід'ємною частиною TEN-T політики країн Європейського Союзу, а також Японії, Китаю, США, РФ та інших країн, поєднаних глобальною мультимодальною мережею поставки товарів «від дверей до дверей».

 

ІТС розрізняються відповідно до застосовуваних технологій: від простих систем автомобільної навігації, регулювання світлофорів, систем регулювання вантажоперевезень, різних систем сповіщальних знаків (включаючи інформаційні табло), систем розпізнавання автомобільних номерів і систем реєстрації швидкості транспортних засобів, до систем відеоспостереження, систем, що інтегрують інформаційні потоки і потоки зворотного зв'язку з великої кількості різних джерел, наприклад, з систем управління парковками (Parking guidance and information (PGI) systems), метеослужб, систем розведення мостів та інших.

 

В Україні впровадження та використання ІТС забезпечить підвищення ефективності моделювання та прогнозування вантажо- та пасажиропотоків, рівня безпеки та надійності транспортно-логістичного комплексу, сприятиме розвитку його інфраструктури. З цією метою КМУ прийнято розпорядження «Про схвалення Концепції проекту Закону України «Про державне регулювання у сфері супутникової навігації»[29], підготовлене Державним космічним агентством України за участю НАН України, Мінінфраструктури, МВС, СБУ, Міноборони, науково-дослідних, освітніх організацій, підприємств промисловості тощо.

 

У світовій практиці активізується застосування інноваційних технологій у перевізному процесі, зокрема, шляхом розвитку мультимодальних перевезень. На 21-ій зустрічі міністрів транспорту країн-учасниць ОЧЕС, яка відбулась у травні 2013 в м. Одеса, було підтверджено світові тенденції «контрейлеризації» транспорту та розвитку мультимодальних перевезень[30].

Одним із найпоширеніших видів комбінованих (відноситься до мультимодальних) перевезень є контейнерні та контрейлерні потяги, які формуються на території як України («Вікінг» і «Ярослав»), так й інших країн, насамперед, Білорусі («Зубр»). Поїзд комбінованого транспорту «Вікінг» із січня 2012 р. розпочав регулярне (двічі на тиждень) курсування територією України (раніше чітко визначеної періодичності відправлення поїзда не було, що не дозволяло здійснювати перевезення вантажу цим поїздом за графіком, що у свою чергу уповільнювало його проходження українською територією).

 

Розвиток інтермодальних та комбінованих перевезень з одночасним переключенням частини автомобільних потоків на більш екологічний та економічний транспорт – залізничний та водний, також сприяє зменшенню екологічного навантаження на довкілля. Нині в Україні за підтримки Європейського Союзу через виконання програми «Марко Поло» реалізуються заходи зі зменшення завантаженості доріг, поліпшення екологічних показників транспортної системи за допомогою переміщення частини автомобільних перевезень на інші види транспортування.

 

Таким чином, шляхом упровадження інноваційних рішень, нових інформаційних та перевізних технологій на транспорті, а також технічного переоснащення підприємств галузі поступово забезпечуються ефективні перетворення і модернізація транспортно-дорожнього комплексу України, а інноваційні структурні зрушення формують прогресивну організаційно-правову модель функціонування ТДК України. Водночас інноваційні процеси відбуваються переважно на крупних транспортних підприємствах, які або є природними монополістами (Укрзалізниця), або мають певні ознаки монополізму (МТП, аеропорти), й які здатні акумулювати фінансові ресурси для здійснення інноваційної діяльності. Упровадження інновацій на підприємствах транспортної галузі України в цілому ще не стало масовим і системним процесом, не зумовлене цілеспрямованою політикою менеджменту підприємств та не підкріплене відповідною політикою держави.

 

Інноваційний розвиток галузі гальмується наступними чинниками:

 

- нестачею фінансових ресурсів для впровадження інновацій у підприємствах транспортно-дорожнього комплексу, що зумовлено, насамперед: падінням обсягів перевезень; низьким рівнем рентабельності підприємств унаслідок застарілої матеріально-технічної бази, нераціональної структури витрат; низьким рівнем державно регульованих тарифів на перевезення; збитковістю пільгових перевезень. При цьому щорічна потреба у капітальних вкладеннях тільки залізничної галузі становить понад 33,6 млрд грн[31] (фактично освоєний обсяг у 2012 р. становив 12,5 млрд грн). Портовій галузі потрібні інвестиції у гідротехніку, наземну інфраструктуру, створення штучних земельних ділянок у розмірі шонайменше25 млрд грн у середньостроковій перспективі[32], тоді як, за даними Мінінфраструктури, у 2012 р. у морській галузі освоєно капітальних інвестицій на суму 1,78 млрд грн. Слід відмітити, що облік показників інноваційної діяльності підприємств ТДК на постійній основі державні статистичні органи України не ведуть, досліджуються лише окремі показники за трирічний період у рамках спеціального обстеження Держстату за європейською методологією СІS;

 

- відсутністю фундаментальних наукових досліджень, які спрямовані на здійснення якісних змін у системі продуктивних сил, та недостатньою кількістю прикладних наукових досліджень у сфері ТДК. Протягом 2012 р. на замовлення Мінінфраструктури виконано лише дві НДР за бюджетною програмою КПКВК 3101030 «Прикладні наукові та науково-технічні розробки, виконання робіт за державними цільовими програмами і державним замовленням у сфері розвитку національної транспортної мережі та туризму» на загальну суму 445,8 тис. грн; на виконання у 2013 р. прикладних наукових та науково-технічних розробок Законом України «Про Державний бюджет України на 2013 р.» видатки для Мінінфраструктури становлять 306,9 тис. грн;

 

- повільними темпами реалізації структурних реформ у сфері транспортно-дорожнього комплексу, зокрема щодо розмежування господарських і управлінських функцій на залізничному транспорті, реформування системи управління дорожнім господарством та реформування морських торговельних портів України. Так