"Щодо потенціалу і перспектив розвитку ІТ-аутсордингу в Україні". Аналітична записка

Анотація

 

Досліджено динаміку розвитку ІТ-аутсорингу в Україні, місце України на світовому ринку цих послуг та тенденції його розвитку у середньостроковій перспективі. На основі зроблених аналітичних та прогнозних оцінок визначено пріоритетні напрями політики підтримки експорту комп’ютерних та інформаційних послуг.

 

ЩОДО ПОТЕНЦІАЛУ І ПЕРСПЕКТИВ РОЗВИТКУ  ІТ-АУТСОРСИНГУ В УКРАЇНІ

 

Процеси глобалізації, зростання у світі ролі інтелектуальної праці, пошук нових методів та підходів до організації бізнесу призводять до виникнення попиту на послуги аутсорсингу. Інтеграція України у світовий інформаційний простір та висока якість вітчизняних трудових ресурсів дозволяють посилювати позиції вітчизняних фахівців у галузі інформаційних технологій (ІТ) на світовому ринку офшорного аутсорсингу та фрилансу. В умовах обмеженого попиту на послуги з розробки ІТ продуктів на внутрішньому ринку розвиток ІТ-аутсорсингу в Україні дозволяє забезпечити зайнятість фахівців з ІТ при достатньо високому рівні оплати їх праці.

 

Розвиток ІТ-аутсорсингу в Україні сприяє досягненню низки макроекономічних ефектів, які вже зараз позитивно впливають на її соціально-економічний розвиток. Дія цих ефектів у перспективі може призвести до структурних перетворень, які формуватимуть якісно нові тенденції розвитку вітчизняної економіки. Крім позитивного впливу на структуру ринку праці та динаміку платіжного балансу, опосередковані ефекти розвитку ІТ-аутсорсингу полягають у збільшенні внутрішнього попиту на споживчому ринку, подоланні тенденцій розшарування населення та формуванні середнього класу, створенні сприятливих умов для розширення платоспроможного попиту на послуги охорони здоров’я, зміцненні фінансової безпеки держави. Тому зважена державна політика сприяння розвитку ІТ-аутсорсингу спроможна перетворити цю діяльність на потужну точку зростання національної економіки.

 

Аутсорсинг полягає у делегуванні частини діяльності зовнішньому підряднику[1]. В залежності від країни базування постачальника послуг аутсорсинг поділяється на локальний та офшорний. Локальний аутсорсинг передбачає розміщення замовлень у країни базування компанії-замовника, а офшорний - за її межами. Офшорний аутсорсинг передбачає передачу некритичних для бізнесу процесів компаніям, що фізично знаходяться в іншій країні. В основі офшорного аутсорсингу лежить різниця в обсягах або умовах оплати праці в країнах замовника та виконавця робіт. Варто зазначити, що одна з головних переваг такого розподілу бізнес-процесів полягає у тому, що аутсорсер ознайомлений з місцевою специфікою та володіє необхідними для продуктивної роботи технологіями.

 

Серед найпоширеніших на даний час видів офшорного ІТ-аутсорсингу слід виділити[2] :

•  виведення у іншу країну другорядних служб підтримки інфраструктури (ITO-infrastructure technology outsourcing);

•  виведення у іншу країну некритичних для бізнесу процесів, що вимагають великого обсягу некваліфікованої праці (BPO-business process outsourcing);

•  розробка програмного забезпечення на замовлення (Software R & D, Application Development).

Багатостороння вигода від офшорного ІТ-аутсорсингу, як на макрорівні – для компаній-замовників та виконавців робіт, так і на макрорівні – для країн, резидентами яких є ці суб’єкти господарювання, дозволяє прогнозувати подальше поширення таких форм організації бізнесу у світі.  

 

Поряд з тим, що вигоди для країн, які виступають виконавцями робіт при офшорному ІТ-аутсорсингу, є майже очевидними, його швидке поширення у певний момент викликало стурбованість урядів країн, які виступають замовниками таких послуг. Перш за все стурбованість була викликана побоюванням щодо можливого скорочення пропозиції на ринку праці цих країн. З метою оцінки можливих наслідків офшорного ІТ‑аутсорсингу було здійснено ґрунтовні дослідження «плюсів» та «мінусів» від такої організації бізнесу для країн-замовників[3]. Результати досліджень свідчать, що певні «мінуси», які переважно пов’язані зі зменшенням робочих місць у країнах-замовниках, компенсуються низкою позитивних ефектів. По-перше, такі форми організації бізнесу створюють нові можливості для оптимізації собівартості продукції, а відповідно, підвищення її конкурентоспроможності. По-друге, це дозволяє кваліфікованим працівникам концентруватися на більш важливих завданнях, що сприяє розвитку сфери досліджень та розробок. Крім цього ОЕСР проводились дослідження взаємозв’язку офшорного аутсорсингу та продуктивності[4], в ході якого було виявлено, що використання офшорного аутсорсингу сприяє підвищенню продуктивності, оскільки середня реальна додана вартість в розрахунку на одного працівника у підприємств, які використовують офшорний аутсорсинг, на 50 % більша, ніж на тих, які його не використовують.

 

Українські фахівці ІТ сфери, як правило, виступають виконавцями у проектах офшорного ІТ-аутсорсингу. Нижчий, ніж в країнах-замовниках, рівень оплати праці, з одного боку, та висока кваліфікація вітчизняних фахівців дозволяють їм зміцнювати конкурентні позиції на ринку послуг з розробки програмних продуктів.

 

Наведені на рисунку 1 усереднені показники оплати праці на годину в Сполучених Штатах Америки в цілому, Кремнієвій долині, Індії, Росії та Україні за трьома найбільш чисельними ІТ професіями демонструють значний розбіг рівнів оплати праці у різних країнах. Наведені показники не відображають квартальне преміювання за успішну реалізацію проекту, принципи якого можуть відрізнятися, проте в Україні найпоширенішою є виплата квартальної премії у розмірі місячної заробітної платні. Також у США, Кремнієвій долині та Європейських країнах преміювання здійснюється шляхом пільгового розповсюдження акцій компанії з метою стимулювання зацікавленості працівників у підвищенні її прибутковості.

 

Збільшити

 

Джерело: PayScale, Glassdoor, розрахунки авторів.

Рисунок 1. Рівень оплати праці за годину роботи в ІТ сфері по країнах.

 

За нашими оцінками та інформацією бази даних PayScale[5], а також ресурсу Glassdoor[6] оплата українського працівника галузі ІТ-аутсорсингу майже вдвічі менша, ніж у США та Європейському Союзі, які є основними замовниками таких послуг. Наявність спрощеної системи оподаткування для суб’єктів підприємницької діяльності дозволяє мінімізувати податкові зобов’язання замовників. Відносно невисокі витрати, пов’язані з організацією та підтриманням робочих місць, дозволяють замовникам зменшити накладні витрати.

 

Хоча оплата праці вітчизняних фахівців, які виконують роботи за аутсорсинговими схемами, нижча за аналогічну в країні замовника, її середній рівень перевищує оплату аналогічної праці на внутрішньому ринку, а також її середній рівень по економіці в цілому. За нашими оцінками оплата праці вітчизняного працівника галузі ІТ аутсорсингу складає 1760 дол. США на місяць. Це втричі перевищує середню заробітну плату штатних працівників у галузі інформації та телекомунікації[7] та більш ніж в чотири рази – середню зарплату по економіці в цілому. Залучення фахівців до проектів ІТ-аутсорсингу сприяє зростанню продуктивності праці, покращенню якості послуг, формуванню нової бізнес-культури в Україні. Для реалізації аутсорсингових проектів в Україну залучаються інвестиційні ресурси для купівлі високотехнологічного електронного устаткування, що дозволяє покращувати навички вітчизняних фахівців з експлуатації та обслуговування цього обладнання.

 

Різка позитивна динаміка експорту послуг ІТ сфери, яку вона демонструє впродовж останніх трьох років, заслуговує значної уваги, як з погляду розвитку вітчизняного ринку аутсорсингових послуг, так і з погляду позиціонування України  як потенційного лідера сфери ІТ, що красномовно підтверджують міжнародні рейтинги. За даними звіту «Exploring Ukraine. IT Outsourcing Industry»[8] у 2011 році обсяг послуг ІТ-аутсорсингу та розробки програмного забезпечення, що надаються в Україні, досяг 1,1 млрд дол. США, число ІТ фахівців, що працюють у цій галузі, склало 25 000 осіб, що на 20 % більше, ніж у попередньому році, а в 2012 році обсяг послуг склав 1,6 млрд дол. США. Дослідження, проведені в 2010 році Асоціацією аутсорсингу Центральної та Східної Європи (СЕЕОА) та підсумки «Business outsourcing summit – 2010»[9], визначили, що український ринок аутсорсингу інформаційних технологій (разом з румунським та угорським) очолює трійку лідерів з аутсорсингу в регіоні Центральної та Східної Європи.

 

Ці дані дещо не узгоджуються з даними Держстату щодо обсягів експорту ІТ послуг (рисунок 2). Можливо, неврахування обсягів ІТ аутсорсингу у офіційній статистиці пов’язане з особливостями оформлення договорів такими компаніями.  

 

Збільшити

 

Джерело: дані Держстату та звіту «Exploring Ukraine. IT Outsourcing Industry».

Рисунок 2. Співвідношення експорту, імпорту ІТ послуг та обсягу виконаних робіт з ІТ‑аутсорсингу.

 

Оцінки спілки програмістів України є ще оптимістичнішими. За даними спілки, на початок січня 2013 року чисельність працівників галузі ІТ‑аутсорсингу складає близько 40-60 тисяч працівників, з яких 25 найбільших компаній галузі забезпечили робочими місцями понад 21 тис. працівників. Це свідчить про консолідацію ринку ІТ-аутсорсингу та зосередженість працюючих у найбільших компаніях у таких містах як Київ (близько 10000), Харків (4750), Львів (4000), Дніпропетровськ(1750), Одеса(750). Тобто, прослідковується концентрація представництв компаній навколо основних освітніх центрів з технічних наук.

 

Збільшити

 

Джерела: Євростат, Світова організація торгівлі, ІМF, OECD.

Рисунок 3. Експорт комп’ютерних та інформаційних послуг за 2012 рік (млрд дол США).

 

Перспективи розвитку ІТ-аутсорсингу, який з часом може створити умови для становлення України як потужного самостійного гравця на ринку ІТ послуг, визначаються обсягом світового ринку таких послуг, сегментом, який зараз займає Україна, та потенціалом збільшення цього сегменту у майбутньому. За даними International Trade Centre, світовий експорт комп’ютерних та інформаційних послуг у 2011 році досягнув 215 млрд дол. США[10], збільшившись за останні 5 років на 30 %. Частка України на цьому ринку складає 0,5 %, проте за цей період вона зросла утричі.

 

Для цього ринку характерна спеціалізація країн. Якщо лідер на цьому ринку – Індія – маючи чисельне англомовне населення, зуміла позиціонувати себе, як країна, яка є надзвичайно привабливою для розміщення офшорних кол-центрів, то Україна, маючи значні ресурси сертифікованих програмістів, має шанси позиціонувати себе як країна-розробник якісного програмного забезпечення.

 

Згідно з оцінками Вrainbanch, в 2012 році в Україні нараховувалось близько 24 тисяч сертифікованих ІТ фахівців. Україна, згідно цього рейтингу, поступається лише США (194211), Індії (145517) та Росії (68050). Сертифікація Brainbanch є популярною у всьому світі, вона здійснюється на сайті компанії при успішному проходженні відповідної категорії професійних тестів. Рисунок 4 показує, що Україна входить в трійку лідерів з концентрації сертифікованих ІТ фахівців на одну особу працездатного населення серед основних країн-постачальників аутсорсингових послуг, випередивши Російську Федерацію, Угорщину, Польщу та Індію.

 

Збільшити

 

Рисунок 4. Співвідношення сертифікованих ІТ фахівців до працездатного населення.

 

Продовження тенденції, яка сформувалася у 2008-2013 роках, у наступні 5 років дозволить збільшити обсяги експорту комп’ютерних та інформаційних послуг до 6-7 млрд дол. на рік. Разом з тим, існують певні обмеження, пов’язані з кількістю необхідних трудових ресурсів. Продовження такої тенденції при збереженні існуючих умов оплати праці можливе за умов відповідного збільшення пропозиції на ринку праці до 180 тис. фахівців (якщо виходити із оцінок Держастату, які є песимістичнішими за оцінки професійних асоціацій). Якщо припустити, що окремі команди з часом можуть стати самостійними гравцями на цьому ринку, експорт комп’ютерних та інформаційних послуг може зростати значно швидшими темпами.

 

Реалізація зазначеного потенціалу зростання галузі ІТ-аутсорсингу можлива за умов підвищення якості технічної освіти покращання навичок комунікацій на іноземних мовах, збереження гнучких умов оподаткування на ринку праці та спрощеного режиму оподаткування самозайнятого населення, прозорості та простоти ведення бізнесу в Україні.

 

Нещодавно Міністерство соціальної політики виступило із проектом Закону «Про внесення змін до деяких законів України про видачу дозволу на наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця». Постановою Кабінету Міністрів від 20 травня 2013 року № 359 було затверджено «Порядок видачі дозволу на наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця», набрання чинності якого відбудеться після прийняття вказаного закону. Цими нормативними актами запроваджуються дозволи на наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця. Дія цих нормативних актів поширюватиметься на компанії, які розробляють ІТ продукти за аутсорсинговими схемами.

 

Для отримання цього дозволу, крім установчих документів, компанія повинна надати проект трудового договору, який «містить умови про можливість виконання працівником роботи в іншого роботодавця та виплати працівнику заробітної плати в розмірі не менше ніж розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом, і заробітної плати, яку отримує працівник у іншого підприємця за виконання такої роботи». Для аутсорсингової сфери встановлення таких вимог є неприйнятним, оскільки результатом розробок за ІТ-аутсорсингом, як правило, є ексклюзивний інтелектуальний продукт, що потребує гнучких інструментів мотивації персоналу. Крім того, сутність аутсорсингу полягає у досягненні економічного ефекту та економії витрат на оплату праці через винесення підрозділів у інші країни, а встановлення зазначеної вище вимоги спотворюватиме цей ефект.

 

Даний законопроект, очевидно, було направлено на підвищення соціального захисту працівників, які працюють за договором підряду, проте неврахування у ньому специфіки, за якою працює галузь аутсорсингу України, значно ускладнить розвиток даної сфери. Оскільки аутсорсингова сфера є надзвичайно привабливою та інноваційною для багатьох країн, а конкуренція – дуже жорсткою, бюрократичні перепони для її розвитку в Україні змусять зарубіжних замовників піти з українського аутсорсингового ринку і перейти до країн, законодавство яких заохочує ІТ-аутсорсинг, враховуючи його внесок в економіку країни.

 

Крім того, ймовірним негативним наслідком такого регулювання може стати збільшення рівня тінізації цієї сфери, що також гальмуватиме її розвиток.

 

Таким чином, одним із завдань державної політики у сфері розвитку галузі ІТ має стати підтримання тенденції зростання експорту комп’ютерних та інформаційних послуг, яка почала формуватися в Україні у період після кризи, на основі реалізації потенціалу існуючих в Україні якісних трудових ресурсів. Пріоритетами такої політики повинні стати:

1. Розширення державного замовлення на фахівців ІТ сфери, зокрема в вищих навчальних закладах І-ІІ рівнів акредитації, з орієнтацією на реалізацію потенціалу талановитої молоді в регіонах України. За швидкого поширення якісних освітніх ресурсів у мережі Інтернет такі навчальні заклади спроможні дати поштовх для подальшого професійного розвитку та освіти їхніх випускників. Такі фахівці вже в ранньому віці спроможні пропонувати себе на ринку інтелектуальної праці, інтегруватися у професійне середовище, продовжувати навчання за технологією «learning by doing», а також продовжувати отримувати освіту, маючи можливість постійної практичної апробації отриманих знань.
2. Підвищення вимог до формування навичок комунікацій іноземними мовами у вищих навчальних закладах І-ІІ рівнів акредитації. За даними звіту «Exploring Ukraine. IT Outsourcing Industry» у 2011 році 97 % компаній, які співпрацювали з українськими компаніями в сфері ІТ-аутсорсингу, використовують англійську мову для комунікацій та написання технічної документації, заохочуються також знання німецької та французької мов.
3. Забезпечення дешевого інтернет-зв’язку в регіонах України, що дозволить децентралізувати аутсорсингові структури, сприятиме підвищенню рівня зайнятості в регіонах України, знизить рівень урбанізації населення.
4. Відкладення прийняття Закону «Про внесення змін до деяких законів України про видачу дозволу на наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця» з метою ґрунтовного аналізу його впливу на розвиток галузі ІТ та недопущення погіршення умов на ринку інтелектуальної праці.

Відділ макроекономічного прогнозування

 та досліджень тіньової економіки

(Т.А. Тищук, А.М. Павлова)