25 вересня 2013 р. в конференц-залі Національного інституту стратегічних досліджень відбулося засідання робочої групи «Культурний та соціальний виміри євроінтеграційної стратегії України» на тему: «Формування суспільної свідомості щодо збереження та використання культурного надбання нації в умовах глобалізації та цифрових технологій».
Засідання відбулося у рамках проекту «Національний Конвент України щодо ЄС» за підтримки Адміністрації Президента України, Міністерства закордонних справ України та Міністерства економічного розвитку і торгівлі України. Партнерами проекту виступають дослідницький центр Словацької асоціації зовнішньої політики (м. Братислава) і Словацький фонд розвитку (SlovakAid).
На порядку денному засідання розглядалися такі питання:
1. Роль культури у формуванні ідентичності: досвід країн ЄС та України. На чому ґрунтуються культурні коди та в чому полягає сьогодні національна ідентичність?
2. Досвід поколінь: збереження, використання, переосмислення, сучасне трактування.
3. Національне культурне надбання: сучасне розуміння та способи використання.
4. Національне культурне надбання: потенціал взаємодії державного, приватного та громадського секторів.
У засіданні взяли участь: начальник Департаменту реєстрації Університетської бібліотеки у Братиславі (Словаччина) Наталія Чегларікова; керівник відділу освіти та культури Посольства Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії в Україні Мартін Даул; співробітник Головного управління з питань регіональної та кадрової політики Адміністрації Президента України Сергій Анджияк; Генеральний директор Національного заповідника «Софія Київська» Олена Сердюк; Президент Українського національного комітету ICOMOS (Міжнародна рада з питань пам`яток і визначних місць) Микола Яковина; директор Київського археологічного центру Інституту археології НАН України Михайло Сагайдак; заступник директора Українського інституту національної пам’яті з наукових питань Дмитро Вєдєнєєв; заступник директора з наукової роботи Інституту культурології Національної академії мистецтв України Віктор Щербина; Президент компанії PRP Group Наталія Попович; старший консультант компанії PRP Group, керівник проекту «Шлях Гедиміновичів» Геннадій Друзенко, представники державних та громадських організацій.
Відкриваючи засідання, із привітальною промовою до його учасників виступив заступник директора Національного інституту стратегічних досліджень Олександр Литвиненко.
Він зазначив, що України перебуває напередодні вирішального для її майбутнього Вільнюського саміту ЄС, під час якого може бути підписаний договір щодо розширення зони вільної торгівлі Європейського Союзу з Україною. Литвиненко підкреслив, що значення можливого підписання такого договору не слід перебільшувати, оскільки велику кількість подібних договорів Євросоюз заключає з різними країнами світу. Проте завдяки особливостям нашої свідомості і, насамперед, свідомості північно-східної сусідньої держави очікування цієї достатньо важливої для української економіки події – дещо поглибленого порівняно з іншими договору - перетворилося на подію світового масштабу, на символ не лише економічного, політичного, а й культурного та цивілізаційного вибору. Тобто, прагнучи перешкодити підписанню цього договору, наші стратегічні партнери суттєво підвищили його значення. Така ситуація актуалізує багато питань у сфері європейської інтеграції, зокрема й ті, про які часто забувають. Серед них провідним та одним із найважливіших є питання розвитку культури і проведення свідомої культурної політики, яка залишається однією з найбільших проблем нашої держави протягом усіх двадцяти років її незалежного існування. Домінуючі до цього часу вульгаризовані марксистські технократичні підходи виходять із постулату, що економіка (а не культура) має бути першою серед державних пріоритетів. Проте, саме розуміння своєї ідентичності суттєвим чином формує суспільне життя і справляє неабиякий вплив на економічний розвиток держави. Ми живемо у цілком новітню добу в глобалізованому світі, коли завдяки цифровим технологіям понад 40 відсоткам населення України доступний увесь інформаційний простір людства. І це є значним викликом для нашого суспільства у тому сенсі, як функціонує українська ідентичність у нових глобальних умовах, як наша культура знаходить свої відповіді на привабливі пропозиції, що надходять із заходу та сходу. Що ми можемо відповісти на ті ідеї, що вникають у глобальному просторі? Причому відповісти, не намагаючись обмежити вільне спілкування людей, а за умови їх вільного спілкування. Як ми можемо збільшити потенціал не захисту, а розвитку своєї ідентичності, забезпечити її адекватність сучасним умовам? У цьому сенсі неабиякого значення набуває проблема наших відносин з Європою, набуття Україною її справжньої, сучасної європейської ідентичності, якісного культурного розвитку та розвитку українського суспільства в цілому. Ми мусимо сьогодні відповісти на ці питання, наголосив О.Литвиненко, проаналізувати досвід ЄС – позитивний, а не негативний - та можливість його використання в Україні. Нам слід визначити: як нова ситуація відіб’ється на передачі досвіду поколінь; як у нових умовах будуть працювати старі формати передачі знань, звичаїв, нашої сутності; що таке і як функціонує національне культурне надбання в цих умовах; що таке «українське», що таке «сучасне українське» і як воно співвідноситься з «європейським» і «світовим»; яким є потенціал взаємодії держави, приватного і громадянського секторів у цій сфері.
Виходячи із цих завдань, О. Литвиненко висловив упевнення, що розмова на засіданні буде цікавою і корисною не тільки для її учасників, а й для всього широкого загалу, оскільки на засіданні мають бути вироблені рекомендації, адресовані вищим органам державної влади, які водночас будуть у відкритому доступі.
Радник при дирекції НІСД, керівник програми «Національний конвент України щодо ЄС» Володимир Лупацій, вітаючи учасників засідання, зокрема повідомив, що співпраця з європейськими партнерами виявила певну недооцінку, навіть з боку європейських партнерів, значення культурного виміру євроінтеграційної стратегії. Лише на другому етапі проекту «Національний конвент України щодо ЄС» було створено робочу групу «Культурний та соціальний виміри євроінтеграційної стратегії України». Тому передусім зусилля робочої групи направлені на визначення належного місця культури серед державних пріоритетів. Й у цьому сенсі важливе значення матимуть рекомендації даного засідання, що будуть направлені у відповідні органи державної влади.
Співголова робочої групи, заступник директора з наукової роботи Інституту культурології Національної академії мистецтв України Віктор Щербина зазначив, що, розглядаючи процеси, які відбуваються у галузі існування і змін ідентичності масової та індивідуальної свідомості, у руслі теми засідання слід висвітлити з одного боку, вплив глобалізації, що супроводжується процесами дезінтеграції та інтеграції тих конструктів масової свідомості, що існують у нашому суспільстві та обумовлені його історичним розвитком.
Йдеться про процес згортання притаманних нам ідентичностей, який сприймається як певна катастрофа. При цьому виникають нові типи ідентичностей, а також нова площина спілкування щодо ідентичностей, їх проявів та конструювання. З іншого боку, завдяки інформатизації та розвитку соціальних мереж цей процес стає більш індивідуалізованим. І, власне, індивід – окрема особистість – виступає все більшим фактором у процесі конструювання нових типів ідентичностей. Все це є певним викликом, проте й певною можливістю, тобто новим рівнем свободи, адже ті масові ідентичності, які в результаті соціалізації у межах групових утворень, з яких складалося наше суспільство раніше, значною мірою не давали можливості прояву індивідуальних культурних потреб, власної унікальності людини.
В.Щербина також зазначив, що процес дезінтеграції культурного простору як складова процесу глобалізації призвів до того, що проблеми осмислюються у межах певних сегментів культурного життя. Процес створення Концепції гуманітарного розвитку не складається, на його думку, тому, що відсутнє реальне загальне усвідомлення фаховими спільнотами єдиного процесу переходу до нових механізмів створення ідентичності.
Надалі виступаючий охарактеризував три типи культурних укладів – доіндустріальний, індустріальний та постіндустріальний, їх значення для культурного життя суспільства та процесів у масовій свідомості., а також наголосив на важливості визначення ролі України у загальному процесі європейської трансформації.
Директор Британської Ради в Україні, керівник відділу освіти та культури Посольства Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії в Україні Мартін Даул привітав учасників засідання, підкреслив важливість визначеної теми дискусії та розповів про досвід Британії у перетворенні так званих депресивних в економічному та культурному сенсі регіонів у процвітаючі завдяки розвитку креативної економіки. М.Даул запевнив у готовності Британської Ради до обміну досвідом та співробітництва з українськими партнерами у сфері культурного розвитку.
З доповіддю у першій частині («Роль культури у формуванні ідентичності: досвід країн ЄС та України. На чому ґрунтуються культурні коди та в чому полягає сьогодні національна ідентичність?») засідання робочої групи виступила Олена Сердюк, Генеральний директор Національного заповідника «Софія Київська». (фото 4, третя ліворуч)
Вона, зокрема, повідомила про ратифікацію минулого тижня Верховною Радою України Рамкової конвенції Ради Європи про значення культурної спадщини для суспільства й наголосила на значенні цієї події для українського суспільства. Доповідач надалі розповіла про сутність національної культурної спадщини, її складові та окремо зупинилася на культурних об’єктах, що увійшли до Переліку всесвітньої культурної спадщини ЮНЕСКО, адже їх наявність у Переліку свідчить про визнання у світі, зокрема у Європі значущості української культурної спадщини як культурного коду нації та частини світового цивілізаційного процесу.
О.Сердюк також зупинилася на питанні врегулювання захисту культурних пам’яток на законодавчому рівні, на проблемах, що виникають у цій сфері, та можливих шляхах їх розв’язання.
Наступний доповідач - Наталія Чегларікова, начальник Департаменту реєстрації Університетської бібліотеки у Братиславі (Словаччина), розповіла про європейський досвід та, зокрема, досвід Словаччини у питаннях збереження культурної спадщини.
Н.Чегларікова зокрема охарактеризувала, з використанням статистичних даних та наочних матеріалів, успішні державні програми та проекти щодо захисту й збереження культурної спадщини, які діють у Словаччині, відмітила вагому роль Міністерства культури Словаччини, державних, фінансових та громадських організацій у просуванні таких програм і проектів, а також значення міжнародного співробітництва у цій сфері. Доповідач наголосила на важливості використання позабюджетних коштів та різноманітних форм інвестиційного стимулювання з метою вирішення питань щодо захисту й збереження культурної спадщини. Важливим, зазначила Н.Чегларікова, є також підвищення суспільного інтересу до сфери культури, інтенсивна пропаганда й популяризація культурної спадщини, зокрема засобами культурного туризму та в освітній сфері.
Другу частину засідання («Досвід поколінь: збереження, використання, переосмислення, сучасне трактування») відкрив виступ Миколи Яковини, президента Українського національного комітету ICOMOS (Міжнародної ради з питань пам`яток і визначних місць).
Він привернув увагу учасників засідання до проблем недостатнього просування надзвичайно багатої української культурної спадщини у суспільну свідомість на теренах України та практично відсутньої її популяризації в світі. Також М.Яковина навів приклади неналежного ставлення до культурних цінностей в Україні та висловив занепокоєння щодо існування практики існування приватних колекцій археологічних пам’яток, зокрема вивезенню їх за кордон, що суперечить чинному законодавству. Такі факти, зазначив М.Яковина, зводять нанівець велику роботу вітчизняних пам’яткоохоронців, наукових працівників щодо збереження культурної спадщини, незважаючи на функціонування одного з найдосконаліших законодавств та ратифікованих міжнародних актів у цій сфері.
Михайло Сагайдак, директор Київського археологічного центру Інституту археології НАН України, розповів про деякі етапи історичного розвитку міста Києва та Київської Русі.
Він також зупинився на проблемі збереження історичних пам’яток столиці, що пов’язана із сучасною забудовою, на конкретних прикладах розповів про боротьбу пам’яткоохоронців проти нищення історично цінних районів Києва, що триває ще з другої половини минулого століття та особливо загострилася, починаючи з 2000-х років. Вихід із конфліктної ситуації у питанні збереження історичних пам’яток доповідач вбачає а активному використанні цих пам’яток у туристичному бізнесі, що є вигідним для міста, а також у застосуванні досвіду інших країн щодо поєднання інтересів бізнесу та культури, зокрема того, про який розповів на цьому засіданні М.Даул. Зокрема, зазначив М.Сагайдак, перспективним у питанні збереження історичних пам’яток Києва є застосування європейського плану міської археології, що передбачає включення історико-архітектурної спадщини в усі аспекти міського життя - освіту, юридичну справу, самоврядування тощо з особливою увагою до документації.
З приводу останнього, Оксана Мельничук - модератор засідання, радник директора НІСД, керівник робочої групи «Культурний та соціальний виміри євроінтеграційної стратегії України», процитувала ст. 10 «Культурна спадщина та економічна діяльність» нещодавно ратифікованої Верховною Радою України Рамкової конвенції Ради Європи про значення культурної спадщини для суспільства, яка зокрема скеровує державу повною мірою використовувати потенціал культурної спадщини як фактор стійкого економічного розвитку та зобов’язує забезпечувати збереження цілісності культурної спадщини.
Наталія Попович, Президент компанії PRP Group, виступила з питання комунікації культурної спадщини, тобто презентації культурної спадщини України у світовому інформаційному просторі.
Використовуючи цікаві наочні матеріали, доповідач наголосила на важливості розроблення загальної, цілісної системи комунікації культурної спадщини задля досягнення позитивного результату і навела приклад успішно розробленої комунікації культурної спадщини в Польщі на темі Ф.Шопена. Позитивним досвідом для України Н.Попович назвала PR-кампанію перед проведенням «Євро-2012». Різна культурні проекти можуть мати різний результат у залежності від того, як планувалася їх комунікація, зазначила доповідач, згадуючи й аналізуючи діяльність власної та інших компаній щодо проведення виставки творів Й.Пінзеля в Луврі, виставки «Велике й величне» у Мистецькому арсеналі та запланованих на жовтень Днів України у Великобританії.
Про різні аспекти створення цікавих культурних продуктів розповів Геннадій Друзенко, старший консультант компанії PRP Group, керівник проекту «Шлях Гедиміновичів».
Він зазначив, що у процесі євроінтеграції України значну роль має відіграти українська культурна спадщина. Для її успішної презентації у світі, тобто культурної комунікації слід знайти необхідні й правильні інструменти, такі, як «інструмент культурних шляхів у Раду Європи», що має кілька аспектів. Перший із них – визначення спільних з Європою культурних цінностей; другий аспект – пожвавлення економіки, туристичного потоку і третій – капіталізація брендів, адже шлях культури веде до великих інвестицій. Прикладом цьому може слугувати проект «Шлях Якова» у Європі, що із суто релігійного перетворився на успішний культурно-економічний проект.
Надалі Г.Друзенко розповів присутнім про етапи розроблення та втілення проекту «Шлях Гедиміновичів», керівником якого він є. Як висновок, він наголосив на важливості балансу збереження і розвитку, а не тільки охорони культурної спадщини, щоб дати можливість минулому «проростати» у сучасне й майбутнє, а також закликав учасників засідання до співпраці у розробленні цікавих культурних продуктів.
Дмитро Вєдєнєєв, заступник директора Українського інституту національної пам’яті з наукових питань, у своїй доповіді на тему «Глобалізаційні впливи на історичну свідомість української нації» зазначив, що процеси глобалізації та європейської інтеграції потребують реалістичного аналізу того, що являє собою в історико-культурному, інформаційному, духовному сенсі сама Європа, та в якому стані перебуває Україна, що декларує своє прагнення долучитися до інтеграційних процесів.
Під національною пам’яттю, зазначив Д.Вєдєнєєв, розуміється феномен суспільної свідомості, сукупність знань, уявлень, ціннісних оцінок подій минулого, які справили вирішальний вплив на становлення держави, національну самоідентифікацію, державотворчі й цивілізаційні досягнення. Загрозливі прийоми, що застосовуються для руйнації поля національної пам’яті, за рахунок інформаційної інвазії спричиняють такі наслідки, які раніше досягалися за рахунок прямої збройної агресії або державних переворотів. Серед таких прийомів, зокрема, штучна ерозія позитивної національної пам’яті, вилучення або перекодування змістів світоглядних основ, котрі спираються на колективну пам’ять про минуле. У масову свідомість впроваджуються чужорідні політично загострені тлумачення історії, що ведуть до дезінтеграції державної організації й суспільного буття. Відбувається пряма фальсифікація, фабрикація або приховування історико-документального матеріалу, застосування маніпулятивних прийомів інтерпретації фактичного матеріалу. Процеси, що відбуваються у сфері історичної політики, є запорукою цілісності України, зазначив Д.Вєдєнєєв. Слід визначитися, що ми має зробити через формування національної пам’яті як неодмінного атрибуту політичної свідомості громадянської нації. Необхідним є розроблення відповідно до чинного конституційно-правового поля, особливостей етнокультурного та регіонального складу населення України Доктрини консолідуючої політики формування національної пам’яті, яка була б прийнятна для населення України, свідомого щодо своєї громадянської ідентичності. Також необхідна підготовка і втілення в життя ефективної державної програми заходів щодо формування і розвитку національної пам’яті, яка б включала наукові, управлінські, культурно-просвітні й меморіальні сегменти. Потребують активізації наукові дослідження й аналітичні розробки з проблем функціонування національної пам’яті та механізмів впливу на культурно-освітній і державницький розвиток України. Необхідне піклування про розвиток гуманітарної сфери та гуманітарної культури в цілому, забезпечення належного освітньо-культурного рівня населення. Також необхідне налагодження громадянської неконфронтаційної відповідальної історичної освіти на всіх рівнях системи фахової освіти України. Потребує активізації обстоювання історичної складової у заходах щодо захисту інформаційної безпеки України від зовнішніх деструктивних впливів, що несуть загрозу реальному суверенітету і територіальній цілісності України.
У процесі обговорення та дискусії Марк Зобов, Голова Асоціації «Духовно-інтелектуальний вибір», член президії Громадянської ради Харківщини, виступив на тему проблематичності євроінтеграційного вибору України та запропонував розробити глобальний проект, який продемонстрував би самодостатність України і міг бути цікавим для Євросоюзу.
Виступ Стелли Беньямінової, Президента Фундації «СТЕДЛІ-АРТ», стосувався теми меценатства та благодійництва з боку бізнесу у сфері культури.
Євген Бистрицький, виконавчий директор Міжнародного фонду «Відродження», висловив позитивну оцінку організації даного засідання та окремим доповідям. Він торкнувся теми національної ідентичності, її двох типів – культурної й громадянської та необхідності їх поєднання.
Ольга Сусська, викладач НаУКМА, докторант Інституту соціології НАН України, зауважила, що основна стратегія національного відродження і входження в інформаційне суспільство полягає у знаннях та запобіганні ризикам та викликам, які несе нам інформаційно-глобалізаційне суспільство. Одним із найбільших викликів є примітивізація культури, яка з наступом інформаційних технологій вже є наявною. Запобігання примітивізації культури та неповазі до засад національної ідентичності є одним із найважливіших інструментів входження у європейське мультикультурне товариство.
Михайло Ілько, керівник компанії «Стерфор», розповів про діяльність своєї компанії щодо ідентифікації України за її межами та про проект зі створення сучасного українського ділового шрифту, над яким зараз працює компанія.
Наталія Беліцер, член ГЕР Інституту демократії ім. Пилипа Орлика, зауважила про глибокі розбіжності в українському суспільстві щодо сприйняття євроінтеграційного вектору України. На думку Н.Беліцер, слід поєднати зусилля міністерств культури, освіти, академії наук і громадянського суспільства задля вироблення спільних цінностей, спільної історичної пам’яті і зближення поглядів на минуле.
Світлана Пахлова, старший науковий співробітник Українського центру культурних досліджень, зауважила, що у питаннях ідентичності й культурної спадщини дуже важливо розглядати не лише матеріальну культурну спадщину, а лише в комплексі з нематеріальною, оскільки через традиції, вірування, легенди, пісенний фольклор передусім і проявляється ідентичність українців та інших представників мультикультурної нації.
Олег Погорілець, директор Державного історико-культурного заповідника «Меджибіж», підсумував проблематику засідання, принагідно розповівши про діяльність керованого ним заповідника.
Насамкінець Людмила Авескулова, Президент Всеукраїнської громадської організації «Ліга культури», наголосила на першочерговому значенні інформаційної культури у вирішенні питань, що обговорювалися на цьому засіданні.