Анотація
У аналітичній записці визначено системні проблеми функціонування ринку праці прикордонних територій західних областей України. Обґрунтовано заходи, спрямовані на підвищення ефективності регулювання та забезпечення стабільного розвитку регіональних ринків праці на території прикордонних районів західних регіонів України.
ЩОДО ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ РЕГУЛЮВАННЯ РИНКУ ПРАЦІ У ПРИКОРДОННИХ РАЙОНАХ ЗАХІДНИХ РЕГІОНІВ УКРАЇНИ
Державному регулюванню ринку праці у прикордонних районах західних регіонів України не властиві превентивні та проактивні заходи регулювання, спрямовані на запровадження ефективних економічних та організаційно-правових механізмів продуктивної зайнятості населення, створення нових робочих місць, легалізацію «човникової» торгівлі, підвищення конкурентоспроможності робочої сили, запровадження ефективного діалогу щодо підвищення ефективності функціонування ринку праці на прикордонних територіях.
Недоліки механізму регулювання ринку праці проявляються в нераціональності соціального та демографічного розвитку прикордонних територій, недостатній реалізації освітнього потенціалу населення, низькій трудовій, професійній та територіальній мобільності громадян, відсутності передумов забезпечення розширеного відтворення якісної та конкурентоспроможної робочої сили, наявності значного неформального сегменту зайнятості, низькій ефективності політики регулювання трудової міграції в прикордонних районах.
Необхідність підвищення ефективності регулювання ринку праці у прикордонних районах західних регіонів України обумовлена:
1. Деструктивними змінами у кон'юнктурі ринку праці, а саме:
- спадом економічної активності населення, що призвело до випереджаючих темпів скорочення робочої сили порівняно з темпами скорочення кількості постійного населення;
Довідково: Офіційна частка економічно активного населення у віці 15-70 років у 2012 р. у Жовківському, Мостиському, Сокальському та Старосамбірському прикордонних районах Львівської області зменшилася на 1,4 %; Володимир-Волинському, Любешівському та Любомльському районах Волинської області - на 1,8 %; Вижницькому, Сторожинецькому, Глибоцькому, Герцаївському та Новоселицькому районах Чернівецької області - на 2,6 %; Бережанському, Великоберезнянському та Виноградівському районах Закарпатської області - на 1,5 % при скороченні кількості осіб працездатного віку у Львівській, Волинській, Чернівецькій, Івано-Франківській та Закарпатській областях в середньому на 1,2-1,6 %. Поряд з цим відбулося зростання реальної частки економічно активного населення з урахуванням зайнятості в тіньовому секторі на 3,5 % (чисельність економічно неактивного населення працездатного віку не змінюється з 2010 року і перевищує 20 % від чисельності населення працездатного віку, рівень економічної активності населення коливався в середньому від 57,8 до 59,9 %). Природним чинником неефективності ринкової системи, і, як наслідок, проблемою відтворення ринку праці є погіршення демографічної ситуації в країні: у 2011-2012 рр. більшість прикордонних районів західних регіонів України втратили за рахунок депопуляції близько 7,8 тис. осіб (кількість населення зменшилася на 2,5 %, незважаючи на деяке зростання показника народжуваності, що склало 7,8 %); відбулося зростання коефіцієнта смертності населення (в середньому на 1,5 % при зростанні рівня життєвості на 12,5 %)[1].
- нерозвиненістю та деформованістю внутрішнього ринку праці, істотним галузевим і регіональним безробіттям, що супроводжується домінуванням економічних інтересів роботодавців над інтересами найманих працівників та недостатньою кількістю економічно доцільних робочих місць;
Довідково: Протягом 2012 р., незважаючи на зростання показників зайнятості населення, спостерігається суттєве зменшення кількості найманих працівників. Так, хоча за період 2012 р. – на початку 2013 рр. спостерігалося збільшення чисельності зайнятих у Пустомитівському та Сокальському районах Львівської області у середньому на 2,8 %; у Володимир-Волинському районі Волинської області – на 1,3 %; у Путильському, Вижницькому та Сторожинецькому районах Чернівецької області – на 2,1 %, водночас, кількість найманих працівників підприємств, установ, організацій прикордонних районів західних регіонів України скоротилась, у середньому, на 3,0 % і становила близько 41,0‑55 % від загальної кількості усіх зайнятих. Скорочення кількості найманих працівників спостерігалось майже в усіх видах економічної діяльності, що спричинило зростання рівня безробіття у більшості прикордонних регіонів західних регіонів України від 7,5 до 8,7 %.
- загостренням проблем працевлаштування незайнятих громадян, зареєстрованих обласними та районними службами зайнятості, що потребує забезпечення зворотного зв’язку між державними службами і безробітними, зацікавленими в реалізації через неї своїх інтересів.
Довідково: Упродовж І кварталу 2013 р. службою зайнятості у прикордонних районах західних регіонів України працевлаштовано, у середньому – 16,7 % від загальної кількості незайнятих, серед них майже половина жінки, стільки ж
– молодь у віці до 35 років. Найбільша частка безробітних працевлаштована у Старосамбірському районі Львівської області (19,8 %) та Ужгородському районі Закарпатської області - 38 %, значно менша – Кельменецькому (Чернівецької обл.), Ратнівському (Волинської області), Мостиському (Львівської області) районах (10,8-12,4 %). Поряд з тим, рівень зареєстрованого безробіття у Львівській, Волинській, Чернівецькій, Івано-Франківській та Закарпатській областях зменшився в середньому на 0,75 %, рівень зайнятості зріс на 1,2-1,7 %. На кінець І кварталу 2013 р. пропозиція робочої сили у 13 разів перевищувала потребу в ній. Кількість зареєстрованих безробітних становила 1,5-2,1 % населення працездатного віку, з них 40-42 % – міські жителі, решта – мешканці сільської місцевості. Частка безробітних, які отримували допомогу із Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, впродовж 2012 р. склала 68-78 % зареєстрованих незайнятих громадян. Середній розмір виплаченої допомоги становив 940 грн, що дорівнює 82 % законодавчо визначеного розміру мінімальної заробітної плати (1147 грн).
2. Посиленням дисбалансу між попитом і пропозицією робочої сили, структурними змінами на ринку праці сільських територій прикордонних районів, що виявляється у:
- механічному завищенні рівня зайнятості в аграрному секторі та низькому освітньому рівні розвитку трудового потенціалу сільського населення, що знижує середньогалузеву ефективність функціонування ринку праці прикордонних районів;
Довідково: Ризиком ефективного функціонування ринку праці є механічне завищення рівня зайнятості в аграрному секторі прикордонних районів через облік зайнятих в особистих селянських господарствах. Натомість, на практиці, рівень зайнятості у сільській місцевості на прикордонних територіях західних регіонів України традиційно залишається низьким (частка мешканців села серед безробітних складає у середньому 60-65 %). Суттєвими є проблеми формування в аграрному секторі прикордонних районів Закарпатської та Чернівецької областей високоякісного трудового потенціалу: фахівці з неповною та базовою вищою освітою становлять 18,9 % облікової кількості штатних працівників (загалом за видами економічної діяльності – 24,7 %), фахівці з повною вищою освітою – 8,7 і 27,3 % відповідно, що свідчить про невідповідність наявної кількості робочих місць професійно-кваліфікаційному рівню робочої сили на селі.
- зростанні кількості зареєстрованих безробітних серед сільського населення, жителів малих міст прикордонних районів;
Довідково: У аграрних прикордонних районах Чернівецької, Івано-Франківської, Волинської, Львівської та Закарпатської областей у 2012 - І кварталі 2013 р. в сільському секторі налічувалося 56-58 % домогосподарств. Разом з тим, в цих районах переважає і відсоток безробітних у сільській місцевості. Так, у Львівській області на початок 2013 р. частка безробітних громадян, що проживають на селі, склала 58,4 %, при цьому молодь до 35 років складала 28,5 % зареєстрованих безробітних; у Чернівецькій області із загальної чисельності безробітних, які перебували на обліку, 75,1 % становили мешканці сільської місцевості, з них 33,7 % – це молодь віком до 35 років. У Закарпатській безробітних нараховувалося 70,3 % мешканців сільської місцевості, з них 34,7 % сільська молодь; у Кельменецькому районі Чернівецької області серед зазначеної категорії громадян 95,3 % мали офіційний статус безробітних, серед безробітних жінки складали 41,3 %, молодь у віці до 35 років – 34,9 %. Рівень зареєстрованого безробіття на початок 2013 р. становив 3,4 % населення працездатного віку.
- збереженні тенденцій розриву у заробітній платі та формуванні трудодефіцитної кон’юнктури ринку праці на селі та у малих містах прикордонних районів, що виявляється у зайнятості населення на підприємствах без реєстрації, у роботі офіційно працюючих не повний робочий день тощо;
Довідково: Особливо негативним аспектом розвитку ринку праці у малих містах та на сільських територіях прикордонних районів є наявність трудодефіцитної кон’юнктури на регіональних ринках праці, якою часто користуються роботодавці, наймаючи працівників номінально на повну ставку, проте фактично – не на повний робочий день, з неповним або низьким рівнем оплати праці (середньомісячна заробітна плата у малих містах прикордонних районів Івано-Франківської, Волинської та Чернівецької областей значно поступається середньому її показнику як у обласному центрі (від 13,8 % до 47,7 %), так і в районах (від 3,9 % до 41,7 %).
- збільшенні кількості офіційно не зареєстрованої «човникової» торгівлі на прикордонних територіях, що обумовлює швидкі темпи формування тіньових ринків праці, активізацію нелегальної торгівлі;
Довідково: Згідно з даними Львівської регіональної митниці, у прикордонних районах Львівської області у дрібній та більш організованій «човниковій» торгівлі з Польщею зайнято близько 200 тис. осіб, а товарооборот становить понад 10 млн дол. США на рік. Дані обстеження трудових мігрантів у прикордонних районах Чернівецької та Львівської областей засвідчили, що чисельність «човників» та кількість трудових мігрантів співвідносяться як 1:5,7. У 24 прикордонних районах західних регіонів України співвідношення обсягів контингентів необлікованих зайнятих склала 1:4, тоді як чисельність «човників» складає від 350 до 675 тис. осіб. У сільській місцевості майже вдвiчi бiльший вiдcоток людей, які займаютьcя прикордонною торгiвлею, вiком вiд 61 року i бiльше; найбiльший вiдcоток молодi, залученої до прикордонної торгiвлi, спостерігається у великих містах прикордонних районів; понад 70 % зайнятих прикордонною торгівлею мають вищу i неповну вищу оcвiту; доходи вiд прикордонної торгiвлi для оciб з оcновним доходом до 2500 грн є додатковим джерелом надходжень до ciмейного бюджету, а тi, чий оcновний дохiд cтановить понад 2500 грн, це пiдприємці, для яких оcновне джерело доходiв – прикордонна торгiвля, офiцiйно зареєcтрована пiд iншими видами дiяльноcтi[2]. Посилення мотивації до нарощування обсягів прикордонної торгівлі обумовлене тим, що у малих мicтах та сільській місцевості дохiд мешканцiв вiд прикордонної торгiвлi значно вищий вiд оcновного заробiтку.
- обмеженні ролі заробітної плати як регулятора пропозиції на ринку праці, що впливає на посилення мотивації до нарощування обсягів неформальної зайнятості та нерегламентованої трудової діяльності;
Довідково: При позитивній динаміці темпів зростання номінальної заробітної плати у західних областях України за 2011-2012 рр. на 14,8 % у Львівській області, на 14,2 % - у Закарпатській області та 14,7 % - у Чернівецькій областях зберігся низький рівень оплати праці в прикордонних районах, зокрема: відставання від загального показника номінальної заробітної плати у Львівській області у Пустомитівському, Турківському та Мостиському районах коливалося в межах 9,8-19,3 %. Зростання доходів населення за досліджуваний період у 3,2 разу не сприяло зростанню у їх сумі питомої ваги заробітної плати, яка скоротилася на 8,7 %. Механічне підвищення мінімальної заробітної плати впродовж 2011-2012 рр. не розв’язало системних суперечностей в оплаті праці і не спонукало роботодавців до підвищення доходів найманих працівників. Про це, зокрема, свідчить те, що у 2012 р. 5,8 % найманих працівників Путильського району Чернівецької області мали нарахування в розмірі мінімальної заробітної плати. Найбільша частка найманих працівників, які мають заробітну плату нижче мінімальної, спостерігається в рибальстві – 16,9 %, у сільському господарстві – 15,6 %, у сфері надання комунальних послуг та у сфері культури – 8 %.
- поширеності тіньових схем оплати праці, що призводить до дефіциту грошових коштів, деформації ринку праці, розвитку недобросовісної конкуренції та зниження соціальної захищеності працівників;
Довідково: У прикордонних районах поширені тіньові схеми заробітку серед приватних підприємців (виїжджають за кордон декілька разів на місяць і перебувають там кілька днів, закуповують продукцію на суму від 500 до 2000 дол. США та мають середньомісячний дохід від 400 до 600 дол. США. У цю групу потрапляють «професійні» човники); представників торговельних фірм (виїжджають за кордон від кількох разів на місяць до кількох разів на рік на декілька днів переважно для контактів з партнерами і закупівлі продукції, закуповують продукцію на суму від 1000 до 10000 дол. США та мають середньомісячний дохід від 200 до 500 дол. США); представників невеликих виробничих фірм (доволі рідко відвідують Польщу (кілька разів на рік) і проводять там від одного дня до тижня, закуповують продукцію на суму до 200 дол. США (для власного використання) або до 10000 дол. США (для виробничих цілей) та мають середньомісячний дохід від 100 до 500 дол. США); представників сфери послуг (відвідують Польщу кілька разів на місяць, проводять там один-два дні для контактів з діловими партнерами, майже не закуповують продукцію, а якщо купують, то на суму до 1000 дол. США. Середньомісячний дохід становить 200-500 дол. США); службовців (відвідують Польщу кілька разів на рік на період кілька днів, закуповують продукцію на суму до 200 дол. США для власного використання та отримують середньомісячний дохід від 70 до 150 дол. США); безробітних громадян (частота виїзду становить кілька разів на місяць на один-два дні, з метою «човникової торгівлі» (як правило, офіційно не зареєстрованої). Зазначимо, що за опитуваннями, майже 55 % з категорії офіційно безробітних вважає своїм основним доходом «човникову» (нелегальну) торгівлю у прикордонних районах Польщі, при цьому, за оцінками експертів, їх середньомісячний дохід дещо більший, ніж у службовців, і становить від 150 до 300 дол. США)[3].
- відсутністю у населення прикордонних районів єдиного підходу до розуміння поняття «прикордонна торгівля»[4], що значно посилює негативні наслідки від ведення торгівлі та збільшує контингент зайнятих у неформальному секторі ринку праці.
Довідково: Так, 27 % опитаних вважають, що прикордонна торгiвля – це нелегальна торгiвля з метою заробiтку, 23 % – це «човникова» торгiвля, 21 % – закупiвля товарiв на cумiжнiй територiї на cуму у межах дозволеного згiдно iз законодавcтвом, 17 % – зовнiшньоекономiчна дiяльнicть та 13 % – cупутня закупiвля товарiв пiд чаc вiдрядження, cезонних робiт тощо, тоді як у малих містах бiльшicть опитаних вважають прикордонною торгiвлею закупiвлю товарiв за кордоном для влаcного задоволення, влаcних потреб у межах дозволеного або човниковою торгівлею, а у сільській місцевості – нелегальну торгiвлю з метою заробiтку[5].
3. Недосконалістю механізмів державної підтримки приватної ініціативи громадян у сфері малого та середнього бізнесу та створення сприятливого підприємницького середовища, що впливає на:
- зростання безробіття внаслідок закриття підприємств, які не витримують конкурентної боротьби;
Довідково: Частка збиткових малих підприємств у 2012 - І кварталі 2013 рр. на прикордонних територіях західних регіонів України перевищує 35 %. Суттєвою була частка малих збиткових підприємств в торгівлі (34,5 %) у готельному та ресторанному бізнесі (39,9 %), в операціях з нерухомим майном; оренді, інжинірингу та наданні послуг підприємцям (39,4 %), промисловості (37,9 %), на транспорті та зв’язку (36,5 %), у будівництві (34,1 %), у наданні комунальних та індивідуальних послуг; діяльності у сфері культури та спорту (33,2 %), що, в підсумку, вплинуло на негативні тенденції розвитку ринку праці та зростання рівня безробіття. Передбачається, що ситуація погіршиться через велику кількість підприємств, зосереджених у торгівлі, операціях із нерухомим майном, у сільському господарстві.
- зменшення кількості об’єктів роздрібної торгівлі, зокрема ринків, наявність яких сприяє формуванню сегменту додаткових робочих місць у сільській місцевості і виступає чинником зниження рівня бідності серед малозабезпечених верств населення прикордонних районів;
Довідково: Ринки виконують критично важливі соціально-економічні функції, оскільки переважна частина оптової та роздрібної торгівлі в прикордонних районах йде через мережу ринків; вони виступають джерелом постачання недорогих товарів, доступних малозабезпеченим верствам населення, створюють робочі місця (це стосується не тільки людей, які безпосередньо працюють на ринках, але також постачальників послуг, місцевих виробників, для яких ринок є єдиним шляхом продажу своїх послуг і товарів). Пряма зайнятість на обстежених прикордонних вузлових ринках у середньому становить до 6 % від загальної зайнятості в регіонах їх розташування[6].
- поступове зниження рівня ділової активності населення прикордонних районів у сфері малого та середнього бізнесу через труднощі у започаткуванні діяльності та функціонуванні бізнес-структур, неспроможність сплачувати суб’єктами підприємницької діяльності – фізичними особами-підприємцями єдиного соціального внеску.
Довідково: Незважаючи на позитивну динаміку збільшення кількості малих підприємств протягом 2002-2011 рр. в цілому по Україні (в середньому на 4,6 % рік для підприємств-юридичних осіб та 7,8 % на рік для фізичних осіб-підприємців), у більшості прикордонних районів західних областей України у 2012 - І кварталі 2013 рр. їхня кількість зменшилася (в середньому на 12,2 %), у т.ч. відбулось зменшення кількості малих підприємств на 10 тис. населення західних регіонів України на 5,8 %; середньорічна кількість найманих працівників на малих підприємствах прикордонних районів Чернівецької області зменшилася на 5,2 %, Львівської області - на 2,3 %, у т.ч. відбулося зменшення у 2012 р., порівняно з 2011 р. кількості зареєстрованих підприємців фізичних осіб на 8,4 % та відповідно, Закарпатської області - на 1,7 %. Традиційно, високою залишається підприємницька активність населення прикордонних районів у сфері торгівлі (понад 33,4 % від загальної кількості малих підприємств, у сфері будівництва – 55,1 %, готельному та ресторанному бізнесі – 60,1 % від загальної кількості працівників суб’єктів підприємництва – юридичних осіб[7][8][9].
4. Відсутністю передумов збільшення пропозиції трудових ресурсів високого рівня професійно-кваліфікаційної підготовки на ринку праці через неефективні механізми формування та реалізації національної профорієнтаційної та освітньої стратегій, низький рівень зв’язку та невідповідність системи підготовки і підвищення кваліфікації кадрів потребам ринку праці:
- незважаючи на активізацію ринку праці прикордонних територій, не відбулося суттєвих змін в структурі підготовки фахівців за ліцензованими спеціальностями (частка спеціальностей, орієнтованих на обслуговування фінансово-економічного сектору, превалює над спеціальностями виробничого сектору);
Довідково: Для становлення туристичної сфери у гірських районах західних регіонів України необхідні ініціативні спеціалісти вузької спеціалізації, яких в Україні практично не готують. На сьогоднішній день в Україні діють 130 навчальних закладів, у яких готують кадри для туристично-рекреаційної сфери. Разом з тим, у більшості ВНЗ та навчальних закладів середньо-професійної освіти, як правило, відсутні бази практики та стажування для студентів і випускників, а кількість спеціальностей туристичного спрямування – обмежена. Так, в Україні відсутні спеціальності, пов’язані з розвитком «зеленого» туризму, культурного туризму, організаційного та фінансового менеджменту туристично-рекреаційної сфери. У прикордонних регіонах Польщі ВНЗ здійснюють підготовку за переліком спеціальностей, який суттєво відрізняється від спеціальностей українських вищих навчальних закладів, зокрема: «Агротуризм», «Екотуризм», «Готельне господарство і гастрономія», «Туристичне обслуговування», «Оздоровчий туризм», «Оздоровчий туризм і рекреація», «Транскордонний туризм», «Управління туризмом в регіоні», «Економіка та організація туристичного підприємства», «Методика обслуговування туристичного руху», «Туристична географія», «Культурознавство Карпатського краю», «Культура туристичного регіону», «Туристичне господарство та готельна справа», «Культурна спадщина», «Організація вільного часу», «Міжнародний туризм», «Активний туризм», «Обслуговування туристичного руху і рекреація» та ін.[10].
- зменшення попиту на кваліфікованих спеціалістів у прикордонних районах призводить до зростання потреби у низькокваліфікованій праці та дефіциту робочої сили в окремих видах економічної діяльності, зокрема в будівництві, сільському господарстві, сфері послуг серед окремих робітничих професій. За таких умов найвразливішою в сенсі отримання місця праці є молодь: рівень здобутої ними освіти нівелюється в умовах конкуренції, і молоді люди з повною вищою освітою змушені працювати на робочих місцях, які не потребують такої високої кваліфікації;
Довідково: За останні роки у прикордонних районах Львівської області, як і низці інших західних областей України, кваліфіковані кадри тяжіють до міст. Так, чисельність населення у сільській місцевості прикордонних районів Львівської області зменшилася на 1,3 %; у сільській місцевості зосереджені представники найпростіших професій. За 2000-2010 рр. кількість працівників економіки у прикордонних районах області зменшилась у 1,4 разу. Чітко окресленим є тренд демографічного старіння, особливо когорти осіб працездатного віку. Трудоресурсний потенціал зосереджений у містах й систематично поповнюється вихідцями із сіл. Збереглася тенденція збільшення частки самостійно зайнятих та скорочення найманих працівників із спостереженим перерозподілом їх між сферами послуг та виробництвом. Серед самостійно зайнятих основними видами діяльності залишаються сільськогосподарське виробництво, торгівля та будівництво. У 2011 р. у прикордонні на малих підприємствах працювало 13 % усієї кількості працівників малих підприємств регіону[11]. Прикордонні райони найбільше потребують впровадження адекватної політики зайнятості, метою якої мало б стати виявлення й усунення дискримінаційних умов праці у площині нерегламентованої зайнятості. При збереженні подібної тенденції сегмент ринку низькокваліфікованої праці в Україні у майбутньому може бути заповнений робочою силою з країн Азії, Африки, сусідньої Молдови, інших країн СНД.
- відбуваються процеси зростання частки фахівців з повною або незакінченою вищою освітою серед «човникових» торгівців та трудових мігрантів прикордонних районів.
Довідково: Якщо в структурі населення України 13,9 % осіб мають повну вищу освіту, то серед «човникових» торгівців та трудових мігрантів цей показник значно вищий і складає 19,8 % та 18,8 % відповідно. Частка осіб з початковою загальною освітою та осіб, що не мають її, серед населення України становить 4,6 %, серед трудових мігрантів цей показник дорівнює 0,9 %. Відповідно до результатів дослідження становища зовнішніх трудових мігрантів прикордонних районів Чернівецької та Волинської області, 61 % трудових мігрантів з Чернівецької області та 53 % з Волинської області мають повну або незакінчену вищу освіту. За результатами «Обстеження трудової міграції населення Закарпатської області» освітній рівень мігрантів був досить високим – 11,2 року навчання в середньому. Так, розподіл українських трудових мігрантів у Польщі за освітою характеризується переважанням осіб із середньою і середньо-спеціальною (будівництво, добувна промисловість, транспорт), середньою або неповною середньою (торгівля), а також вищою освітою (наука, малий та середній бізнес)[12].
5. Недосконалістю політики регулювання трудової міграції в прикордонних районах західних регіонів України, в т.ч. незавершеністю процесів формування міграційної політики держави у прикордонних районах, що призводить до незворотних процесів погіршення ринку праці:
- збереження негативних тенденцій у співвідношенні між молоддю та особами старшого віку у складі робочої сили через відсутність реалізації цілеспрямованих регіональних програм розвитку ринку праці (у т.ч. стосовно залучення до ринку праці трудових мігрантів, що повертаються до України). Посилюються тенденції виїзду за кордон членів сімей успішних довгострокових мігрантів та підвищується інтенсивність виїзду молоді, що призводить до безповоротних втрат на ринку праці, передусім працівників молодого віку, збільшується кількість іммігрантів з країн ЄС (працівників представництв іноземних кампаній), посилюється сформована у останні роки тенденція щодо возз’єднання сімей трудових мігрантів у країнах-реципієнтах;
- зростання міграційних ризиків внаслідок зміни інтенсивності міграцій та збільшення міграційних потоків населення прикордонних районів за кордон, що прoвoкує зрoстання частки нелегальних мігрантів, які бажають й надалі працювати за кoрдoнoм. Пoсилюється криміналізація суспільства та знижуються рівень і якість життя внаслідoк ширoкoмасштабнoї імміграції у прикордонні регіони;
Довідково: У більшості прикордонних районів західних регіонів України у 2012 р. відбулися зміни інтенсивності міграційних потоків населення, зокрема збільшилися міграційні потоки за кордон; поширилися торгівля людьми та контрабанда мігрантів, що призвело до підвищення кількості постраждалих від торгівлі людьми на 1000 емігрантів (у 3 рази); виникла соціальна напруженість серед економічно активного населення; відбулося зростання нелегальної частки мігрантів за рахунок продовження практики застосування країнами ЄС короткотермінових квот. Водночас виявлено, що коефіцієнт інтенсивності міжрегіональної еміграції населення знизився удвічі; у більшості прикордонних районів відбулося зниження інтенсивності міжрегіональної імміграції населення на 25 %.
- збільшення масштабів міжнародної трудової міграції через низький рівень зайнятості на внутрішніх ринках прикордонних районів.
Довідково: Урядами суміжних прикордонних регіонів та країн ЄС заохочується «приплив» відносно «дешевої» та кваліфікованої робочої сили з прикордонних районів. Так, за останні два роки у країни-члени ЄС виїхало близько 100 тис. осіб, з них 78 % – у Польщу, решта в Угорщину та незначна кількість у Словаччину, Литву та Латвію. Враховуючи різну інтенсивність руху мігрантів, можна підрахувати, що за останні роки, у середньому, громадяни України приблизно 1,4 млн разів на рік виїздять за кордон з трудовими і близько 3 млн разів – з комерційними цілями. Загрозою є те, що внаслідок трудової міграції (а також міграції членів сімей трудових мігрантів), в Україні загострюються проблеми щодо зростання потенційної трудової міграції, що супроводжується втратою для країни молодого покоління, економічно активного населення (довгострокових трудових мігрантів), що не повертаються на Батьківщину. Окрім того, посилюються тенденції виїзду за кордон членів сімей успішних довгострокових мігрантів з метою возз’єднання сімей[13]. У прикордонних районах з великим рівнем еміграції спостерігається таке явище як «соціальне сирітство». Зазначимо, що сприяє процесам трудової міграції з України дефіцит трудових ресурсів у певних секторах європейської економіки. Так, у сучасній Польщі традиційно бракує вчителів, медичного персоналу, спеціалістів із середньою технічною освітою, є дефіцит трудових ресурсів у сфері будівництва та сільського господарства.
Рекомендації
Зважаючи на негативні аспекти та наслідки розвитку ринку праці у прикордонних районах західних регіонів України, існує об’єктивна необхідність підвищення ефективності його державного регулювання за наступними напрямами:
1. Посилення інституціоналізації забезпечення розвитку ринку праці прикордонних районів, зменшення обсягів нерегламентованої діяльності та кількості створених неформальних робочих місць. Для цього необхідно:
- впровадити практику надання спеціальних державних субсидій на заробітну плату працевлаштованим молодим людям, безробітним або особам передпенсійного віку в розмірі 50 % витрат роботодавця на вказані цілі протягом 3-6 місяців, які можуть надаватися безпосередньо громадянам для цілей професійного навчання та організації власної справи; доцільно впровадити європейський досвід квотування робочих місць для неконкурентоспроможних категорій працівників шляхом розробки спільного плану дій з виділення прикордонним районам квоти на працевлаштування їх громадян в межах реалізації програм і проектів транскордонного співробітництва;
- стабілізувати ситуацію на регіональних ринках праці, у т.ч. шляхом впровадження заходів щодо легалізації тіньової зайнятості, детінізації сфери оплати праці (насамперед, йдеться про припинення практики виплат заробітної плати «у конвертах»), чіткого унормування процедури соціального захисту працівників під час найму та звільнення на роботу, сприяння запровадженню інноваційних типів «соціальних контрактів», а також розвитку новітніх форм нетипової зайнятості, що розповсюджена у країнах прикордоння – лізингу робочої сили, роботи за викликом, телероботи, гнучких форм зайнятості, надомної праці тощо;
- Головним управлінням соціального захисту населення райдержадміністрацій проводити моніторинг показників оплати праці на прикордонних територіях: щомісячно – за видами економічної діяльності; щоквартально – у розрізі адміністративно-територіальних одиниць із поданням результатів сторонам соціального діалогу для вжиття заходів з підвищення рівня заробітної плати та забезпечення державних гарантій у оплаті праці;
- Райдержадміністраціям, виконавчим комітетам міських рад міст обласного значення вживати заходи щодо якісного бронювання робочих місць для соціально незахищених верств населення на період 2013-2014 рр. та забезпечити квотування робочих місць для кожної з таких категорій безробітних пропорційно до потреб місцевих прикордонних ринків праці.
2. Диверсифікація економіки сільських територій для забезпечення продуктивної зайнятості, підвищення ефективності праці та доходів населення, організації самозайнятості та впорядкування «човникової» торгівлі прикордонних районів. Цього можна досягнути шляхом:
- сприяння розвитку малого і середнього бізнесу в неаграрній сфері як головного напряму диверсифікації економіки сільських територій. З цією метою доцільно розробити концепцію та реалізувати протягом 2013-2014 рр. мікропроекти «Почни свій бізнес на селі. Позааграрна підприємницька діяльність задля добробуту українських селян (агротуризм)» у прикордонних районах західних областей України, що можуть частково фінансуватися за рахунок коштів Міністерства закордонних справ Республіки Польща в рамках програми «Співпраця для розвитку»;
- активізації розвитку туризму та його інфраструктури, активізації роботи райдержадміністрацій прикордонних районів з долучення до проекту EuroGites та входження у Федерацію всеукраїнської спілки сприяння розвитку сільського зеленого туризму, Українського фонду підтримки підприємництва та Асоціації «Центр Європейської Співпраці» (м. Дзєржонюв, Республіка Польща) з метою створення об’єктів агротуристичного бізнесу;
- впорядкування «човникової» торгівлі, її легалізації через створення у малих містах та на прикордонних територіях спеціалізованих ринків для продажу товарів, агропромислових агломерацій виробництва, заготівлі, переробки та продажу сільськогосподарської та іншої продукції.
3. Запровадження організаційних механізмів покращення підприємницького середовища для підвищення ефективності функціонування мікроринків праці, підвищення ділової активності населення через:
- розвиток інфраструктури підтримки підприємництва в прикордонних районах, створення інституцій з надання інформаційно-консультативних послуг (консалтингових та аудиторських фірм, технопарків, бізнес-центрів, бізнес-інкубаторів, лізингових центрів, небанківських фінансово-кредитних установ, інвестиційних та інноваційних фондів);