"Щодо напрямів розвитку органічного виробництва сільськогосподарської продукції в Україні". Аналітична записка

Поділитися:

Анотація

 

У записці представлено тенденції та особливості розвитку органічного виробництва сільськогосподарської продукції в Україні та світі, запропоновано низку заходів державної політики щодо формування інституційного середовища ведення даного виду сільськогосподарської діяльності в Україні.

 

ЩОДО НАПРЯМІВ РОЗВИТКУ ОРГАНІЧНОГО ВИРОБНИЦТВА СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ ПРОДУКЦІЇ В УКРАЇНІ

 

На сучасному глобальному ринку сільськогосподарської продукції та продовольства попит значним чином диференційований: від невибагливого до якісних параметрів продуктів харчування у країнах з низькою платоспроможністю попиту, до встановлення жорстких вимог до процесу виробництва продукції та її якості у країнах з лідируючими економіками та попитом із високою платоспроможністю населення. Підвищення вимог до якості сільськогосподарської продукції виникло у відповідь на посилення процесів урбанізації та забруднення довкілля, зростання застосування синтетичних агрохімікатів у її виробництві, зростання екологічної свідомості населення. У свою чергу це обумовило бажання споживачів, прихильних до ведення здорового способу життя та достатньо фінансово забезпечених, отримувати якісну, безпечну та корисну продукцію, шкода довкіллю від виробництва якої мінімізована. Ринок забезпечив появу сертифікованого процесу виробництва, в якому заборонено використовувати хімічно синтезовані добрива та засоби захисту рослин, гормони та антибіотики, генетично модифіковані організми, синтетичні ароматизатори, консерванти, барвники, тощо, а також відповідним чином маркованої продукції – органічної.

 

Специфікою органічного виробництва сільськогосподарської продукції є економічні, екологічні та соціальні ефекти від здійснення цього виду діяльності, які полягають у наступному:

- економічний – зумовлений готовністю споживачів сплачувати більшу ціну за продукцію органічного виробництва, зниженням вартості матеріальних ресурсів (агрохімікатів та паливно-мастильних матеріалів від 30 до 97 %[1]). Водночас, цей напрям потребує значних інвестицій у виробництво, також зростає собівартість продукції через зниження урожайності у період конверсії[2] та у випадку невисокого рівня родючості ґрунтів, природної продуктивності тварин і насіння;

- соціальний – зумовлений значним обсягом ручної праці, що уможливлює органічне виробництво для дрібних сільськогосподарських виробників з власною працею. Приміром, у Франції, де 4,5 % ферм та 3,6 % сільськогосподарських земель є органічними, в органічних фермах зайнято 2,4 найманих середньорічних працівника, тоді як у традиційних – 1,5[3].

- екологічний – зумовлений поступовим відновленням якості земельних ресурсів, залучених до процесу виробництва, через дотримання сівозмін, застосування зелених добрив та методів біологічної боротьби зі шкідниками, технологій обробітку ґрунту, спрямованих на мінімальне втручання, зниження ущільнення ґрунтів, а також зниженням забруднення водойм і атмосферного повітря через обмеження застосування синтетичних агрохімікатів, збереження локального біорізноманіття через заборону застосовувати генетично модифіковані організми.

 

Характерною особливістю органічного сільськогосподарського виробництва є наявність суворо регламентованих умов та правил процесу виробництва, відповідність яким визначається результатом сертифікації виробництва (може тривати до двох років) та періодичного інспектування (контроль виробництва, переробки та обігу органічної продукції). За умов дотримання стандартів органічного виробництва продукція отримує право позиціонуватись на ринку під маркою «органічна»[4].

 

Система управління органічним виробництвом має дворівневий характер – акредитації органу із сертифікації процесу виробництва (національної або в Міжнародній федерації органічного сільськогосподарського руху – International Federation of Organic Agricultural Movements, IFOAM), та сертифікації ним безпосередньо виробництва та надання права маркування продукції як «органічна».

 

Залежно від суб’єктів, що виконують функції акредитації уповноважених органів сертифікації, а також безпосередньо функцію сертифікації та інспектування органічного виробництва, система управління органічним виробництвом може здійснюватися за наступними моделями: державна (акредитація і сертифікація здійснюються державними інституціями), приватна (наприклад, акредитація сертифікаційних органів в IFOAM та сертифікація приватними підприємницькими суб’єктами), державно-приватна (найпоширеніша, за якої акредитація приватних структур, що надають послуги із сертифікації, здійснюється державними установами).

 

У 2012 р. загальна кількість органів з сертифікації органічного виробництва в світі становила 576 од. [5], найбільша їхня кількість знаходиться у Південній Кореї (76), Японії (61), США (49), Німеччині (32)[6].

 

Сертифікуючий орган будь-якої країни має право розробляти власні стандарти органічного виробництва відповідно до стандартів вищого рівня, складаючи тим самим вертикальну субординовану систему стандартів органічного виробництва[7], яка включає:

- базові стандарти органічного виробництва, на основі яких, як правило, розробляються національні та приватні стандарти, що визначаються Міжнародною Федерацією органічного сільськогосподарського руху. У 2010 р. IFOAM створив систему COROS (Common Objectives and Requirements Of Organic Standards) - загальні цілі та вимоги до органічних стандартів та розробив загальну для групи стандартів COROS глобальну марку органічної продукції[8];

- наднаціональні, наприклад спільний Стандарт Продовольчої та сільськогосподарської організації (Food and Agriculture Organization of the United Nations, FAO) ООН та Всесвітньої організації охорони здоров’я (World Health Organization, WHO) ООН – Кодекс аліментаріус, а також Розпорядження Ради ЄС № 834/2007 від 28.06.2007 р. з органічного виробництва, маркування органічних продуктів;

- національні, наприклад Національна Органічна Програма (National Organic Program, NOP) у США та JAS Стандарти (Japanese Agricultural Standard) у Японії. За даними Дослідного інституту органічного сільського господарства, кількість країн, в яких запроваджено органічні стандарти станом на 2012 р. становила 86, ще 26 країн знаходяться в процесі розробки відповідного законодавства[9], у тому числі РФ, Україна, Боснія-Герцеговина – в Європі; Бангладеш, Гонконг, Киргизстан, Лаос, Непал, Пакистан, Шрі-Ланка, Сирія, В’єтнам – в Азії; Ямайка та Санта Лючія – в Карибському регіоні; Єгипет, Кенія, Сенегал, Південна Африка, Танзанія, Замбія, Зімбабве – в Африці[10];

- приватні, що розробляються окремими організаціями з надання послуг із сертифікації процесу виробництва.

 

Органічне виробництво у світі характеризується динамічним розвитком. Так, за даними дослідження IFOAM та дослідного інституту органічного сільського господарства (Forschungsinstitut für biologischen Landbau, FiBL), до якого включено 162 з 224 країн світу, у 2011 р. площа сільськогосподарських земель, зайнятих під органічним виробництвом (орні землі та багаторічні насадження), становила 37,2 млн га, включаючи землі у конверсії, або 0,9 % загальної площі сільськогосподарських земель світу. При цьому, тільки з 2000 р. площа органічних сільгоспземель зросла на 22,4 млн га (з 14,9 млн га) або у 2,5 разу[11].

 

Кількість виробників органічної продукції у світі у 2000-2011 рр. зросла у 6 разів (з 0,3 до 1,8 млн). Більше трьох чвертей органічних виробників знаходяться в Африці, Азії, Латинській Америці, споживання органічної продукції в яких значно нижче, ніж у країнах Європи та Північної Америки. Лідерами за чисельністю органічних виробників є Індія, Уганда і Мексика.

 

Світовий ринок органічної продукції демонструє позитивну динаміку. Так, за 2000-2011 рр. він збільшився на 44,9 млрд дол. США (з 17,9 до 62,8 млрд дол. США), або у 3,5 разу[12]. При цьому 96 % доходів від реалізації органічної продукції отримано в сукупності у Північній Америці (50 %) та Європі (46 %). На США припадає 44 % роздрібного обороту органічної продукції, на країни ЄС – 41 % (у т.ч. на Німеччину – 14 %, Францію – 8 %, Сполучене Королівство – 4 %, Італію – 3 %), Канаду – 4 %, Швейцарію – 3 %, Японію – 2 %. На всі інші країни світу припадає лише 6 % світових роздрібних продажів органічної продукції[13].

 

Нині у країнах світу сформовано наступні основні шляхи розвитку органічного виробництва:

- достатньо великотоварне інвестиційно забезпечене сільськогосподарське органічне виробництво (США);

- дрібнотоварне сільськогосподарське або інше органічне виробництво з низькою інвестиційною забезпеченістю, експортною орієнтацією та високим соціальним значенням такої діяльності (Африка);

- дрібно-, середньотоварне сільськогосподарське та інше органічне виробництво за умов значної фінансової підтримки виробника з боку державних інституцій (країни Європи, передусім ЄС);

- переважно органічне тваринництво на випасній системі (Океанія та Австралія);

- змішані форми, що визначаються сприятливістю державної підтримки, внутрішнім попитом (в деяких країнах – попитом туристів), експортними можливостями.

 

В Україні органічне виробництво та ринок органічної продукції розвиваються без належного нормативно-правового підґрунтя. У Верховній Раді України зареєстровано проект Закону України «Про виробництво та обіг органічної сільськогосподарської продукції та сировини» (реєстр. № 9707 від 12.12.2012 р.), який має на меті врегулювання правових та економічних основ виробництва та обігу органічної сільськогосподарської продукції та сировини, заходів контролю та нагляду за такою діяльністю. Закон спрямовано на забезпечення справедливої конкуренції та належного функціонування ринку органічної продукції та сировини, покращення показників стану здоров’я населення, збереження навколишнього природного середовища, раціональне використання ґрунтів та відтворення природних ресурсів [14].

 

На сьогодні на законодавчому рівні поняття органічного виробництва не визначене, не розроблено національні стандарти щодо органічного виробництва та органічної продукції. Тому органічна продукція вітчизняного виробництва, представлена на ринку, сертифікується за визнаними на міжнародному ринку стандартами. Так, українська сертифікаційна компанія ТОВ «Органік стандарт» включена до офіційного переліку сертифікаційних органів, визнаних в ЄС та Швейцарії, та здійснює сертифікацію за стандартами «БІОЛан» (приватними українськими стандартами). Стандарти органічного сільськогосподарського виробництва та маркування продукції і продуктів харчування «БІОЛан» було розроблено на основі Базових Стандартів Міжнародної федерації органічного сільського господарства, Постанови Ради (ЕЕС) № 2092/91 стосовно органічного виробництва сільськогосподарських продуктів та Стандартів BIOSWISS Асоціації Швейцарських організацій виробників органічної продукції[15].

 

Відсутність законодавчого поля унеможливлює організацію системи акредитації і унормування діяльності сертифікаційних органів, а також перешкоджає позиціонуванню України як експортера органічної продукції на міжнародному ринку.

 

Незважаючи на законодавчу невизначеність, органічне виробництво в Україні стабільно розвивається. Так, площа сільськогосподарських земель, відведених під органічне виробництво, зросла з 164449 га у 2002 р. до 270320 га у 2011 р. (частка сертифікованих органічних земель у структурі сільськогосподарських угідь України у 2011 р. становила майже 0,7 %), а кількість сертифікованих (за міжнародними стандартами) виробників – з 31 до 155 відповідно (таблиця). Водночас, середня площа одного органічного сертифікованого господарства за цей період зменшилася з 5305 до 1744 га. Це, передусім пов’язано із спеціалізацією господарств і розширенням асортименту продукції, яка ними виробляється (фрукти та овочі), а також залученням до органічного виробництва менших за площею господарств, що поступово може надати органічному виробництву ознак соціального при здійсненні господарської діяльності через забезпечення доходів дрібних та середніх господарств.

 

Таблиця

Динаміка показників, які характеризують розвиток органічного виробництва в Україні *

Показник

Роки

2002

2003

2004

2005

2006

2007

2008

2009

2010

2011

Площа сільгоспземель, відведених під органічне виробництво, га

164449

239542

240000

241980

242034

249872

269984

270193

270226

270320

Господарства, які займаються виробництвом органічної продукції, кількість, од. / середній розмір, га

31 / 5305

69 / 3472

70 / 3429

72 / 3361

80 / 3025

92 / 2716

118 / 2288

121 / 2233

142 / 1903

155 / 1744

*Джерело: за даними [16]

 

Більшість українських органічних господарств розташовані у Вінницькій, Закарпатській, Львівській, Одеській, Полтавській, Тернопільській, Херсонській, Хмельницькій областях.

 

Основними чинниками, що сприяють розвитку органічного виробництва в Україні, є наступні:

- незадоволений попит на органічну продукцію в країнах з розвиненою економікою, що зумовлює їхню зацікавленість щодо розвитку органічного виробництва в Україні. Наприклад, інституційну підтримку національного органічного виробництва в Україні одержано з боку Швейцарії – найбільшого в світі споживача органічної продукції на душу населення. Так, в Україні реалізовано проекти у рамках міжнародної технічної допомоги Швейцарської Конфедерації «Сертифікація в органічному сільському господарстві та розвиток органічного ринку в Україні» (2005-2011 рр.) та «Сталий розвиток аграрного виробництва в Україні» (2003-2010 рр.). У 2012 р. у рамках цієї технічної допомоги розпочато новий проект «Розвиток органічного ринку в Україні»;

- успішний досвід ресурсозберігаючого землеробства в окремих вітчизняних сільгосппідприємствах, що нараховує близько 40 років. Так, у Полтавській області, яка відзначається давніми традиціями екологічно спрямованого сільськогосподарського виробництва, у 2010 р. на базі ПП «Агроекологія» та Полтавської державної аграрної академії створено Центр органічного землеробства, до завдань якого входять наукові дослідження та консультування з даної проблематики, а також безпосередньо виробництво органічної продукції[17];

- наявність значних площ сільськогосподарських угідь, придатних для ведення органічного виробництва. Сільськогосподарські угіддя, на яких впровадження технологій органічного виробництва є екологічно можливим та економічно доцільним, становлять близько 8 млн га. Це, передусім землі Північно-Полтавського, Вінницько-Прикарпатського, Південно-Подільського та Північно-східно-Луганського регіонів[18];

- потенційно значна ємність внутрішнього ринку. Так, за дослідженнями Федерації органічного руху України, внутрішній споживчий ринок органічних продуктів постійно зростає: у 2008 р. він оцінювався у 600 тис. євро, у 2009 р. – 1,2 млн євро, у 2010 р. – 2,4 млн євро, у 2011 р. – 5,1 млн євро, у 2012 р.– 7,9 млн євро[19]. В останні три роки спостерігається тенденція наповнення внутрішнього ринку власною органічною продукцією за рахунок налагодження переробки органічної сировини на вітчизняних підприємствах. Зокрема, це крупи, соки, сиропи, повидло, сухофрукти, мед, м’ясні та молочні вироби[20]. В Україні необхідно формувати внутрішній попит саме на сертифіковану органічну продукцію, основними потенційними споживачами якої є мешканці міст. Оскільки в Україні традиційно «екологічно чистою» вважається продукція, що виробляється у сільській місцевості в господарствах населення (обсяг якої становить близько 50 % у валовому виробництві продукції сільського господарства), платити значні кошти за органічну продукцію, за виключенням дитячого харчування, споживачі часто не готові;

- розвинений громадський екологічний органічний рух. Виробники органічної продукції та їх організації є достатньо активними на ринку та в інформаційному просторі, формуючи попит на марковану продукцію: регулярно проводяться ярмарки органічної продукції, науково-практичні конференції, семінари, круглі столи з проблематики розвитку органічного виробництва, забезпечується участь у виставкових заходах, розміщується інформація у ЗМІ. Такі вітчизняні організації як Міжнародна Громадська Асоціація «БІОЛан Україна», Федерація органічного руху України, ТОВ «Органік стандарт», ТОВ «УКРАГРОФІН» є членами IFOAM, Всеукраїнська громадська організація «Жива планета» є асоційованим членом IFOAM[21].

 

Перспективність налагодження органічного виробництва сільськогосподарської продукції та продовольства в Україні зумовлена тим, що жорстке регламентування процесу виробництва через застосування певних правил та стандартів, зокрема щодо належного утримання тварин, використання речовин та процесів природного походження, крім економічних ефектів, дає змогу досягти цілей збереження та відновлення природних ресурсів, біологічного різноманіття, активізації виробництва продукції дрібними товаровиробниками. Отже, для розвитку органічного виробництва сільськогосподарської продукції в Україні необхідно:

 

1. Прийняти законодавчий акт з питань врегулювання виробництва та обігу сільськогосподарської органічної продукції та сировини.

 

2. Кабінету Міністрів України:

- врегулювати питання акредитації уповноважених органів сертифікації органічного виробництва, а також сертифікації, інспектування процесу органічного виробництва та обігу органічних продуктів відповідними Постановами;

- ініціювати внесення змін до Законів України «Про захист рослин» (від 14.10.1998 р. № 180-XIV) та «Про пестициди і агрохімікати» (від 02.03.1995 р. № 86/95-ВР) щодо врегулювання застосування засобів захисту рослин та добрив в органічному виробництві;

- розробити національні правила органічного виробництва на основі міжнародних вимог та стандартів.

 

3. Міністерству аграрної політики та продовольства України запровадити і забезпечити ведення реєстру національних виробників органічної продукції з його оприлюдненням на веб-сайті Міністерства і в офіційних друкованих виданнях.

 

4. Кабінету Міністрів України, Міністерству аграрної політики та продовольства України забезпечити підготовку фахівців із питань ведення органічного виробництва шляхом запровадження спеціальних програм та курсів у базових програмах з підготовки спеціалістів та менеджерів сільського господарства у профільних ВНЗ України.

 

5. Кабінету Міністрів України, Міністерству аграрної політики та продовольства, Державній службі статистики України доповнити державну статистичну звітність в АПК спеціальними формами для відображення позицій з виробництва та обігу сільськогосподарської органічної продукції та продовольства.

 

Відділ секторальної економіки

 (О. В. Ковальова)



[1] Urs Niggli. Advantages of organic farming: Environment and economical characteristics / ІІ Круглий Стіл країн Східної Європи «Органічне сільське господарство та законодавче забезпечення», 5 лист. 2008, Київ // Режим доступу: http://orgprints.org/15019/08/niggli-2009-advantages-oa.pdf

[2] Період переходу традиційного виробництва до органічного.

[3] Camille Moreau. The French Organic Sector / L'Agence BIO, France // BIOFACH, Nuremberg, February 13th 2013 // Режим доступу: http: orgprints.org/22345/13/moreau-2013_BiofachODN_french_market_AgenceBio.pdf

[4] Кропивко М.Ф. Екологічна диверсифікація використання сільськогосподарських земель в Україні / Кропивко М.Ф., Ковальова О.В. // Економіка України. - № 7. – 2010 – С. 78-85

[5] The World of Organic Agriculture 2013: Key Indicators and Leading Countries / FiBL & IFOAM (2013) // Режим доступу: http://www.organic-world.net/fileadmin/documents/yearbook/2013/web-fibl…

[6] Beate Huber. The World of Organic Agriculture: Regulations and Certification Emerging Trends 2013/ Research Institute of Organic Agriculture // Режим доступу: http:orgprints.org/22324/7/huber-2013-standards.pdf

[7] Organic Standards and Certification / Офіційний сайт International Federation of Organic Agriculture Muvements // Режим доступу: http://www.ifoam.org/about_ifoam/standards/index.html; Стандарти / Офіційний сайт сертифікаційної компанії «Органік-стадарт» // Режим доступу: http: organicstandard.com.ua/ua/services/standards; Правила для виробників сертифікованої органічної продукції // Офіційний сайт Федерації органічного руху України // Режим доступу: http:www.organic.com.ua/uk/homepage/2010-01-26-13-44-34

[8] The World of Organic Agriculture 2013: Key Indicators and Leading Countries / FiBL & IFOAM (2013) // Режим доступу: http://www.organic-world.net/fileadmin/documents/yearbook/2013/web-fibl…

[9] Там само.

[10] Beate Huber. The World of Organic Agriculture: Regulations and Certification Emerging Trends 2013/ Research Institute of Organic Agriculture // Режим доступу: http:orgprints.org/22324/7/huber-2013-standards.pdf;

[11] Helga Willer and Julia Lernoud. Organic Agriculture Worldwide: Key results from the FiBL-IFOAM Survey on Organic Аgriculture Worldwide 2013. Part 1: Global data and survey background / Research Institute of Organic Agriculture (FIBL), Frick, Switzerland, February 2013 // Режим доступу: http://orgprints.org/22349/16/fibl-ifoam-2013-global-data-2011.pdf; Helga Willer and Julia Lernoud. The World of Organic Agriculture The Results of the Latest Survey on Organic Agriculture Worldwide / Research Institute of Organic Agriculture (FiBL), Frick, Switzerland // BioFach Congress 2013, Nürnberg, Session «The World of Organic Agriculture» 13.2.2013 // Режим доступу: http://orgprints.org/22324/1/willer-lernoud-2013-world-of-organic.pdf

[12] Beate Huber. The World of Organic Agriculture: Regulations and Certification Emerging Trends 2013/ Research Institute of Organic Agriculture // Режим доступу: http:orgprints.org/22324/7/huber-2013-standards.pdf

[13] The European Market for Organic Food 2011 Helga Willer, Julia Lernoud, Research Institute of Organic Agriculture (FiBL) Frick, Switzerland and Diana Schaack, Agricultural Information Company (AMI), Bonn, Germany BioFach Congress 2013, Nürnberg, Session «The European Market for Organic Food» , 13.2.2013  http://orgprints.org/22345/19/willer-2013-session-european-market.pdf; Beate Huber. The World of Organic Agriculture: Regulations and Certification Emerging Trends 2013/ Research Institute of Organic Agriculture // Режим доступу: http:orgprints.org/22324/7/huber-2013-standards.pdf

[14] Текст проекту Закону України «Про виробництво та обіг органічної сільськогосподарської продукції та сировини» № 9707, підписаний Головою Верховної Ради України / Офіційний веб-портал Верховної Ради України // Режим доступу: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_2?id=&pf3516=9707&skl=7doc_…

[15]  Сьогодення / Офіційний сайт Міжнародної Громадської Асоціації «БІОЛан Україна» // Режим доступу: http://www.biolan.org.ua/uk/biolan-ukraine/today/

[16] Органік в Україні / Федерація органічного руху в Україні // Режим доступу: http://www.organic.com.ua/uk/homepage/2010-01-26-13-42-29

[17] Центр органічного землеробства «Полтава Органік»: Про нас // Режим доступу  http://poltava-organik.com/

[18] Відтворення родючості ґрунтів у ґрунтозахисному землеробстві. К, Оранта, 1998. - 680 с.

[19] Органік в Україні / Федерація органічного руху в Україні // Режим доступу: http://www.organic.com.ua/uk/homepage/2010-01-26-13-42-29

[20] Там само.

[21] Organic Directory Online Ukraine / Офіційний сайт International Federation of Organic Agriculture Muvements //  Режим доступу: http://www.ifoam.org/organic_world/directory/Countries/Ukraine-Members…