"Напрями стимулювання розвитку малого підприємництва на периферійних територіях західних регіонів України". Аналітична записка

В аналітичній записці визначено проблеми розвитку та обґрунтовано заходи щодо активізації підприємницької діяльності у сфері малого бізнесу на периферійних територіях західних регіонів України.

НАПРЯМИ СТИМУЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ МАЛОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА НА ПЕРИФЕРІЙНИХ ТЕРИТОРІЯХ ЗАХІДНИХ РЕГІОНІВ УКРАЇНИ

 

Периферійні території характеризуються нижчим рівнем соціально-економічного розвитку у порівнянні з районними та обласними центрами, містами обласного значення. Це ускладнює реалізацію ефективної регіональної політики, у т.ч. у сфері розвитку підприємництва, якості життя населення, налагодження міжрегіональних зв’язків, стримує культурний розвиток. Таким чином, актуалізується проблема розробки і реалізації дієвих засобів стимулювання розвитку малого підприємства на периферійних територіях західних регіонів України.

 

Розвиток малого підприємництва на периферійних територіях західних регіонів України характеризується такими негативними аспектами:

 

1. Низька ділова активність і мала кількість суб’єктів малого бізнесу у розрахунку на 10 тис. осіб наявного населення, обмеженість підприємницьких ініціатив серед сільських жителів.

 

Довідково. Низька ділова активність населення на периферійних територіях є одним з чинників, що стримують розвиток малого підприємництва держави загалом. На початку 2012 року кількість малих підприємств у розрахунку на 10 тис. осіб наявного населення у периферійних районах західних областей України становила: у Волинській – 42 од. (60,0 % від середньодержавного значення); Закарпатській – 42 од. (62,0 %); Івано-Франківській – 52 од. (74,3 %); Львівській – 59 од. (84,3 %), Рівненській – 38 од. (54,3 %); Тернопільській – 41 од. (58,6 %); Чернівецькій – 38 од. (54,3 %)[1].

 

Спеціалізація малого підприємництва на периферійних територіях Львівської області залишається переважно торговельно-посередницькою. За видами економічної діяльності у 2012 р. найбільшою була частка суб’єктів малого підприємництва, які діяли у сфері торгівлі, ремонту автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку – 56,5 %. При цьому частка суб’єктів малого підприємництва у промисловості становила лише 13,6 %, сфері операцій з нерухомим майном, оренди, інжинірингу та надання послуг підприємцям – 9,1 %, будівництві – 8,0 %, діяльності транспорту і зв’язку – 5,0 %. Це свідчить про недосконалість галузевої структури та низький розвиток сектору малого підприємництва у інноваційних та галузях економіки із значною доданою вартістю.

 

У 2012 р. на периферійних територіях Львівської області 49,8 % суб’єктів малого підприємництва офіційно не здійснювали діяльності[2]. Водночас, поширеними є випадки, коли підприємницька діяльність ведеться без належного оформлення і реєстрації, що формує в суспільстві негативне ставлення до її ведення.

 

Довідково. Істотним рівнем депресивності характеризується Турківський район Львівської області. Так, за 10 місяців 2012 року державну реєстрацію здійснили 81 новий суб’єкт підприємницької діяльності, з них юридичних осіб – 9 од., фізичних осіб-підприємців – 72 од. У порівнянні з відповідним періодом минулого року спостерігається зменшення чисельності зареєстрованих фізичних осіб-підприємців із 110 осіб у 2011 році до 72 осіб у 2012 році; спостерігається тенденція до збільшення чисельності знятих з державної реєстрації фізичних осіб-підприємців[3].

 

2. Малі обсяги та невисока ефективність фінансово-господарської діяльності представників малого підприємництва, обмеженість їх інтелектуально-кадрового, матеріально-технічного та ресурсного забезпечення.

 

Довідково. Фінансовий результат до оподаткування малих підприємств на периферійних територіях західних областей України у 2012 р. характеризувався низькими або від’ємними значеннями. Цей показник становив: - 149,1 млн грн у Волинській області; - 19,3 млн грн у Закарпатській; - 397,9 млн грн у Івано-Франківській; у Львівській – 54,5 млн грн; Рівненській – 83,4 млн грн; Тернопільській – 162,9 млн грн; у Чернівецькій – 77,3 млн грн[4].

 

Обсяг чистого прибутку (збитку) малих підприємств у периферійних районах Львівської області у 2012 р. становив: у Бродівському – 9234,1 тис. грн, у Буському –5914,0 тис. грн, у Дрогобицькому – 613,8 тис.  грн, у Кам’янка-Бузькому – 19100,9 тис. грн, у Мостиському – 49761,0 тис. грн, у Перемишлянському – мінус 10498,3 тис. грн, у Радехівському – 34849,4 тис. грн, у Самбірському – 17902,3 тис. грн, у Сколівському – мінус 27,5 тис. грн, у Старосамбірському – 1170,2 тис. грн, у Турківському – 572,4 тис. грн[5]. У свою чергу, розмір чистого прибутку (збитку) малих підприємств у західних регіонах України у 2012 році налічував: у Волинській обл. – мінус 198,1 млн грн, у Закарпатській обл. – мінус 67,8 млн грн, у Івано-Франківській обл. – мінус 446,0 млн грн, у Львівській обл. – мінус 158,7 млн грн, у Рівненській обл. – 44,4 млн грн, у Тернопільській обл. – 118,5 млн грн, у Чернівецькій обл. – 43,3 млн грн[6].

 

Частка збиткових малих підприємств у Волинській обл. становила 38,0 %, у Закарпатській обл. – 28,1 %, у Івано-Франківській обл. – 27,7 %, у Львівській обл. – 38,9 %, у Рівненській обл. – 39,1 %, у Тернопільській обл. –30,5 %), у Чернівецькій обл. – 39,2 %[7].

 

Негативними тенденціями характеризуються показники зайнятості на малих підприємствах. Так, у 2012 р. порівняно з 2011 р., кількість зайнятих працівників малих підприємств у периферійних районах Львівської області скоротилася на понад 1 тис. осіб[8]. Така сама негативна тенденція спостерігається і у районах шести західних областей України. Так, у Закарпатській обл. зменшення становило 1,3 тис. осіб, Івано-Франківській обл. – 1,2 тис. осіб, Рівненській обл. – 1,8 тис. осіб, Тернопільській обл. – 1,0 тис. осіб, Чернівецькій обл. – 0,6 тис. осіб[9]. Кадрове забезпечення суб’єктів малого підприємництва на периферійних територіях характеризується відпливом економічно найбільш активної частки населення у великі міста та за кордон, а також інерційністю розвитку системи підготовки, перепідготовки та перекваліфікації.

 

3. Обмежена кількість практик формування інтегрованих торговельно-виробничих систем та коопераційних відносин за участі малих підприємств.

 

Ресурсна обмеженість суб’єктів малого підприємництва, що здійснюють діяльність на периферійних територіях західних регіонів України, та складність доступу до матеріально-технічного забезпечення є одними з головних перешкод збільшення обсягів виробничо-господарської діяльності. Тому для представників малого бізнесу важливим напрямом подальшого розвитку та задоволення ділових інтересів є формування та розширення коопераційних відносин, перевагами яких є формування спільної бази матеріально-технічного та інформаційно-аналітичного забезпечення, консолідація ресурсів та зусиль для виробництва і збуту продукції, зниження рівня виробничих і трансакційних витрат, покращення доступності фінансування, підвищення інвестиційної привабливості.

 

Пріоритетним видом економічної діяльності для розвитку кооперації на периферійних територіях західних регіонів України є сільське господарство. Актуалізація ролі кооперативного руху посилюється в умовах необхідності трансформації окремих особистих селянських господарств (далі ОСГ) у товарні форми господарювання, адже згідно приведення вітчизняних умов прийому та заготівлі сільськогосподарської сировини у відповідність вимогам членства України в СОТ у 2015 р. буде заборонено приймати сільськогосподарську продукцію, вироблену в ОСГ.

 

Довідково. На 1 січня 2013 р. на території периферійних районів західних областей України налічувалася така кількість домогосподарств, членам яких відповідно до чинного законодавства надані земельні ділянки з цільовим призначенням «для ведення особистого селянського господарства»: у Волинській обл. – 156,1 тис. од.; Закарпатській обл. – 230,8 тис. од.; Івано-Франківській обл. – 261,0 тис. од.; Львівській обл. – 288,1 тис. од.; Рівненській обл. – 182,8 тис. од.; Тернопільській обл. – 189,4 тис. од.; Чернівецькій обл. – 176,8 тис. од. Особливо відчутною є частка ОСГ у виробництві продукції тваринництва – 66,6 % від загальної чисельності великої рогатої худоби[10].

 

На 1 вересня 2012 р. у периферійних районах західних областей України функціонувала така кількість діючих сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів: у Волинській обл. – 12 од.;, Закарпатській обл. – 4 од.; Івано-Франківській обл. – 60 од.; Львівській обл. – 17 од.; Рівненській обл. – 13 од.; Тернопільській обл. – 3 од.; Чернівецькій обл. – 11 од. Істотна диференціація пояснюється наявністю регіональних особливостей у веденні і організації виробничо-господарської діяльності в сільському господарстві. Членами кооперативів у 2012 р. були понад 21,5 тисяч селян, які за перше півріччя цього ж року надали послуг на суму 35 млн грн. У 2012 р. в державному бюджеті на підтримку розвитку сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів було передбачено 5 млн грн[11].

 

Відтак, існує значний потенціал розвитку локальних інтегрованих систем у АПК периферійних територій західних регіонів України за участі суб’єктів малого підприємництва та започаткування практик перетворення ОСГ у малі та середні підприємства.

 

Довідково. У Львівській області в 2012 р. розроблено близько 60 бізнес-проектів для запровадження малого аграрного підприємництва на селі, напрацьовано програму розвитку сільських територій до 2015 р., розроблено аграрний паспорт області, а також видано науково-практичний посібник зі створення сільськогосподарських кооперативів. На базі Львівського національного аграрного університету створено Міжрегіональний навчально-консультаційний центр з розвитку сільських територій, особлива увага в якому приділяється активізації кооперативного руху серед суб’єктів малого підприємництва на периферійних територіях. За попередніми підрахунками для створення оптимальної кількості кооперативів потрібно приблизно 400 млн грн. У 2012 р. на підтримку розвитку кооперації у Львівській області було виділено 200 тис. грн, але коштами скористалися лише 3 кооперативи[12].

 

Для сільських територій розвиток кооперації забезпечить активізацію підприємницьких ініціатив, розвиток виробничої інфраструктури, організацію нових ринків. Зарубіжний довід формування та розвитку локальних інтегрованих систем за участі представників малого бізнесу наведено в Додатку 1.

 

4. Низький рівень розвитку та ефективності функціонування суб’єктів інституційного забезпечення, відсутність належного дорожньо-транспортного сполучення, достатньої кількості об’єктів ринкової, фінансової, соціальної та інформаційної  інфраструктури.

 

Рівень розвитку інституційного середовища на периферійних територіях західних регіонів України не відповідає сучасним вимогам та об’єктивним потребам суб’єктів господарювання. Якісні послуги щодо підтримки та обслуговування бізнесу, покращення доступу до ресурсів та ринків представники бізнесу можуть отримати лише в обласному та районних центрах, великих містах. На периферійних територіях відсутні бізнес-інкубатори, центри підтримки бізнесу, недостатньо використовується такий інституційний інструмент сприяння розвитку малого підприємництва як агенції регіонального чи місцевого розвитку.

 

Довідково. Наприклад, у Львівській області функціонують 11 агенцій місцевого розвитку. Проте, їхня діяльність здебільшого обмежується організацією та проведенням семінарів-тренінгів, нарад, комунікативних заходів, виготовленням та розповсюдженням тематичних буклетів, розробкою програмних документів. Окремі агенції створювалися виключно під отримання грантів, після виконання яких припиняли активну діяльність. Недостатньою є діяльність агенцій регіонального розвитку стосовно надання інформаційної підтримки, у т.ч. щодо усунення перешкод ведення бізнесу. Мережа агенцій регіонального розвитку є недостатньо розгалуженою, у більшості районів західних областей відсутні їх представництва та філії, на низькому рівні залишається поінформованість суб’єктів малого підприємництва стосовно діяльності агенцій регіонального розвитку, їх проектів та можливості отримання переваг від налагодження співпраці.

 

5. Проблеми формування, розвитку та відтворення людського капіталу.

Погіршення соціально-економічного розвитку периферійних територій стимулює сільське населення, передусім молодь, до міграції у міста, де більш насичений ринок праці, розвинена інфраструктура і кращі умови для проживання. Цим ускладнюється формування та ефективне використання інтелектуально-кадрового потенціалу малого підприємництва.

 

Довідково. Наявне населення на периферійних територіях Львівської області на 1.01.2013 р. становило 994,6 тис. осіб, що складає 39,1 % від загальної кількості населення області. У 2012 р., порівняно з 2011 р., його частка зменшилася на 0,5 в.п. – скорочення населення спостерігалося у всіх периферійних районах Львівської області[13]. У 2012 р. зменшення чисельності наявного населення спостерігалося у сільській місцевості Волинської (темпи зростання становили 99,8 %), Івано-Франківської (99,9 %), Тернопільської (99,4 %), Чернівецької (99,8 %) областей[14].

 

Внаслідок зменшення кількості молодих людей актуалізується проблема «старіння» та «вимирання» сіл, що негативно впливає на самоорганізацію населення та реалізацію підприємницьких проектів і громадських ініціатив, які мають на меті вирішення актуальних господарських, побутових та культурних проблем периферійних територій.

 

Причинами вказаних проблем є:

 

1. Низький рівень дієвості та ефективності регіональних і місцевих стратегій та програм підтримки малого підприємництва, їх орієнтованість на реалізацію невеликої кількості заходів обслуговуючого, а не інвестиційного характеру, причому переважно в обласному центрі.

 

Відсутність цілеспрямованої інформаційної політики популяризації програмних документів, недостатньо розвинена інформаційна інфраструктура на периферійних територіях, відсутність єдиної поетапно реалізованої стратегії розвитку малого підприємництва, слабка політика інформування громадян знижують ефективність державних, регіональних та місцевих програм розвитку малого бізнесу на периферійних територіях.

 

Водночас, низький рівень дієвості програм підтримки малого підприємництва зумовлений їх здебільшого декларативним характером, відсутністю конкретних заходів щодо створення нових підприємств чи збільшення обсягів діяльності діючих, започаткування нових видів економічної діяльності, а також неврахуванням специфіки розвитку конкретної території.

 

2. Несприятливість економіко-правового середовища комерційної господарської діяльності на периферійних територіях (обмеженість попиту, ресурсів, інвестицій, занедбаність інфраструктури, недостатність соціально-побутових умов) та несформованість дієвих економічних стимулів до формування і розвитку інвестиційної діяльності малих підприємств, залучення на інвестиційні цілі коштів населення та зовнішніх трудових мігрантів.

 

На периферійних територіях західних областей України практично не ведеться діяльність з формування і фінансування інвестиційних, інноваційних та інших фондів розвитку малого підприємництва, підтримки функціонування і подальшої розбудови інституційної підприємницької інфраструктури.

 

Довідково. За даними результатів опитування керівників 137 вітчизняних підприємств, які здійснювали діяльність у районах Львівської області та освоювали капітальні інвестиції у 2012 р., 17,2 % респондентів негативно оцінюють умови здійснення інвестиційної діяльності на території області. Обмежувальним чинником інвестиційної діяльності є нестача власних коштів для 63,5 % малих підприємств; нестабільна економічна ситуація в країні – для 50,4 %; високі податкові ставки за кредитами – для 47,4 %; існуюча система оподаткування – для 34,3 %; недосконала нормативно-правова база – для 24,1 %; зменшення попиту на товар і послуги – для 19,0 %; вплив контролюючих органів – для 18,2 %; труднощі з отриманням довгострокових кредитів – для 16,8 %. Лише 2,2 % опитаних підприємців вважають, що обмежень для проведення інвестиційної діяльності в районах Львівської області не існує[15].

 

Недостатніми є економічні та психологічні стимули та механізми залучення грошових коштів трудових мігрантів на периферійних територіях західних регіонів України у розвиток малого бізнесу. Попри істотні обсяги переказів, що перевищують обсяги інвестицій, які надходять у економіку периферійних територій західних регіонів України, вітчизняні заробітчани в основному витрачають зароблені кошти на споживання (купівля нерухомості, автомобілів, предметів довготривалого вжитку) та оплату навчання дітей. Натомість відсутні дієві механізми до започаткування заробітчанами власної справи, що здебільшого зумовлене низьким рівнем довіри до державних та приватних інституцій, недостатнім рівнем захисту прав інвесторів, вищими ризиками ведення бізнесу, високими трансакційними витратами. Для виправлення цієї ситуації доцільно скористатися досвідом Молдови (Додаток 2).

 

3. Відсутність ефективних інституцій та механізмів фінансово-кредитного, інвестиційного та інформаційного забезпечення становлення та розвитку кооперативних відносин між суб’єктами малого бізнесу.

 

Перешкоди на шляху розвитку коопераційних відносин суб’єктів малого підприємництва зумовлені як об’єктивними (наявність інституційних бар’єрів, недостатність фінансово-кредитного та інвестиційного забезпечення), так і суб’єктивними (нерозуміння керівниками малих підприємств доцільності та економічної необхідності здійснення кооперації, недостатність психологічних стимулів до співпраці) чинниками. Стримує розвиток кооперації і недостатня інформаційна підтримка розвитку та популяризації її переваг, небажання підприємців брати на себе додаткові ризики, втрачати частину контролю над бізнес-процесами та необхідністю узгоджувати прийняття управлінських рішень.

 

Розроблена Кабінетом Міністрів України Стратегія соціально-економічного розвитку сільських територій «Рідне село» значною мірою зорієнтована саме на створення сільськогосподарських кооперативів та підтримку державою дрібних і середніх товаровиробників. Кооперативний рух серед дрібних і середніх виробників є одним із дієвих європейських інструментів сталого розвитку. Через систему кооперації дрібний виробник зможе отримати державну підтримку, донорську допомогу та доступ до кредитних ресурсів. Планується, що Україна перейматиме досвід створення кооперативів у США, Канаді, Китаї, Кореї та країнах ЄС. Зокрема це стосується процесу залучення сільськогосподарської продукції дрібних виробників в економічний обіг[16].

 

Видається доцільним запровадження подібної ініціативи в межах стратегій соціально-економічного розвитку західних регіонів нашої держави, а також у регіональних та місцевих програмах підтримки малого і середнього підприємництва.

 

4. Недостатня участь місцевих адміністрацій та органів місцевого самоврядування у формуванні сприятливого економіко-правового середовища комерційної господарської діяльності на периферійних територіях.

 

Слабка ефективність політики регіональних та місцевих органів державної влади і місцевого самоврядування щодо розвитку малого бізнесу значною мірою зумовлена низьким рівнем залучення його представників до вирішення проблем розвитку периферійних територій. Недосконалими залишаються існуючі механізми виділення бюджетних коштів і контролю за їх використанням, а високий рівень бюрократизації призводить до втрат часу і зростання трансакційних витрат суб’єктів малого бізнесу.

 

Недостатнім є рівень залучення коштів програм міжнародної технічної допомоги з метою розвитку малого підприємництва на периферійних територіях. На сьогодні місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування не забезпечують системне стимулювання діяльності в цьому напрямі і тому реалізація розрізнених проектів та заходів у межах регіональних програм підтримки підприємництва за вкрай незначні кошти неспроможна якісно покращити ситуацію стосовно розвитку малого підприємництва.

 

5. Погіршення людського капіталу, брак навичок, необхідних для започаткування і здійснення підприємницької діяльності, низький рівень престижності праці на селі, обмеженість доходів сільського населення, високий рівень безробіття.

 

З огляду на визначені проблеми та перешкоди цільовими орієнтирами державної політики розвитку малого підприємництва на периферійних територіях західних регіонів України мають стати:

­- збільшення кількості діючих суб’єктів малого підприємництва, підвищення рівня ділової активності, стимулювання розвитку та поширення місцевих підприємницьких ініціатив серед сільських жителів;

­- покращення ресурсного та матеріального-технічного забезпечення суб’єктів малого підприємництва та підвищення рівня ефективності їх фінансово-господарської діяльності;

­- активізація практик організації інтеграційних та кооперативних процесів між суб’єктами малого підприємництва та іншими секторами економіки;

­- розвиток інституційного забезпечення суб’єктів малого підприємництва, підвищення рівня інвестиційної привабливості периферійних територій, розбудова соціально-економічної інфраструктури сільських територій;

­- формування та розвиток лідерських ініціатив серед сільського населення, організаційно-професійних навиків щодо ведення комерційної господарської діяльності.

 

З метою створення сприятливого середовища для розвитку малого підприємництва на периферійних територіях західних регіонів України в межах державної регіональної політики доцільно реалізувати такі заходи:

- ініціювати розробку та реалізацію регіональних програм розвитку малого підприємництва на периферійних територіях західних регіонів України з конкретними заходами інвестиційного характеру (створення нових підприємств, започаткування нових напрямів чи видів діяльності, реалізація інвестиційно-інноваційних проектів, підтримка кластерних ініціатив) із активним залученням представників бізнесу, проведенням публічних слухань та висвітленням у регіональних та місцевих засобах масової інформації;

- підвищити ефективність державного планування і програмування розвитку малого бізнесу на регіональному і місцевому рівні шляхом переходу до проектно-грантової форми фінансування заходів та істотного збільшення частки «продуктивних» витрат, спрямованих на формування мережі інституцій та програм фінансово-кредитного сприяння, залучення страхової сфери до зниження ризику та забезпечення фінансування підприємств; створення мережі муніципальних бізнес-інкубаторів і венчурних фондів; покращення інституційно-правового забезпечення розширення можливостей малих підприємств до реалізації інвестиційних проектів і інноваційних програм за рахунок підвищення ефективності функціонування мережі суб’єктів фінансово-інвестиційної підтримки малого бізнесу;

- стимулювати розвиток привабливих для конкретної території видів економічної діяльності з урахуванням сильних та слабких сторін їхнього природно-ресурсного потенціалу, виробничо-ресурсного потенціалу малих підприємств, для чого розробити регіональні паспорти пріоритетних видів економічної діяльності, які враховували б специфіку конкретної сільської території, та ознайомити з ними потенційних інвесторів;

- ініціювати державну підтримку фінансових та лізингових програм розвитку малого підприємництва у малих містах та на території сільських поселень для модернізації матеріально-технічної і техніко-технологічної бази суб’єктів реального сектору економіки з можливістю часткової компенсації вартості придбаного обладнання і устаткування за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів; розбудови мережі аграрно-продовольчих ринків, створення пунктів заготівлі, закупівлі та переробки сільськогосподарської продукції;

- забезпечити формування економічних стимулів для створення локальних інтегрованих виробничих систем, проведення горизонтальної та вертикальної кооперації малих підприємств шляхом формування бази типових бізнес-планів кооперативів у різних видах економічної діяльності; формування консультаційної школи бізнес-тренерів з питань організації та ведення кооперативної діяльності, до складу якої увійшли б представники науково-дослідних установ, дорадчих служб, органів державного управління та члени вже функціонуючих кооперативів; організація та проведення періодичних навчань для керівників малих підприємств (стосовно реєстрації, управління, ведення обліку, оподаткування тощо); популяризація та рекламування кооперативного руху серед сільського населення з метою сприяння входженню особистих селянських господарств у вертикальні виробничо-збутові господарські системи, стимулювання процесу формування аграрних горизонтально та вертикально інтегрованих кластерів;

- реалізувати комплекс організаційно-економічних заходів, спрямованих на покращення інвестиційного клімату на периферійних територіях шляхом гарантування захисту прав та інтересів інвестора, розробки регламентуючих нормативно-правових актів співпраці та відповідальності інвестора і місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування та сільських громад; впровадження практики періодичного складання інвестиційного рейтингу периферійних територій; формування психологічних стимулів та організаційно-економічних механізмів залучення коштів трудових мігрантів у підприємницьку діяльність;

- продовжувати діяльність з підвищення рівня прозорості і ефективності дозвільної системи шляхом удосконалення роботи місцевих дозвільних органів, посилення відповідальності їхніх посадових осіб та підвищення рівня обізнаності підприємців щодо прав і обов’язків дозвільних адміністраторів;

- забезпечити інформаційно-консультаційну підтримку населення щодо започаткування власного бізнесу, покращення соціально-психологічного та організаційно-професійного середовища підприємницької діяльності через існуючу мережу обласних та районних центрів зайнятості, місцевого дорадництва, функціонування агенцій регіонального розвитку, навчання і тренінгів для сільського населення, надання фінансової та організаційної підтримки організаціям, що реалізують навчально-просвітницькі заходи у сфері підприємництва.

 

Регіональний філіал у м. Львові

 (В.І. Волошин, Т.Г. Васильців, Р.Л. Лупак)

Додаток 1

 

Зарубіжний досвід функціонування та розвитку локальних інтегрованих систем за участі представників малого бізнесу[17]

У країнах ЄС найчисленнішою є група кооперативів, що займаються заготівлею, переробкою і збутом сільськогосподарської продукції. Ці види діяльності характерні для кооперативів молочної і м’ясної спеціалізації, виробництва крохмалю, збуту яєць і птиці, реалізації насіння сільськогосподарських культур. Групи фермерських кооперативів у Данії переробляють 90 % товарного молока; у Фінляндії мають найбільшу частку у переробці м’яса – на них припадає 80 % реалізованої на внутрішньому і зовнішньому ринках сільськогосподарської продукції; у Нідерландах кооперативи реалізують майже 90 % вершкового масла, близько 85 % сиру, 80 % молочного порошку, 60 % згущеного молока і 65 % цурку; у Франції – випускають і збувають на міжнародному ринку до 70 % вина, висока їх участь і у випуску спирту та оливкової олії.

 

До другої групи входять кооперативні товариства, головною функцією яких є оптова закупівля засобів виробництва з наступним постачанням їх у господарства своїх членів. Зокрема, у Швеції та Фінляндії вони постачають сільськогосподарським товаровиробникам близько 60 % засобів виробництва; у Франції – забезпечують близько 50 % поставок добрив та кормів, майже 2/3 насіння зернових; у ФРН – 36 % поставок машин та обладнання і 44 % пального.

Один із французьких союзів кооперативів (UCAL) створено чотирма кооперативами і одним товариством колективного інтересу (SICA) та охоплює 3843 суб’єкти господарювання. Члени UCAL щорічно реалізують 260-268 тис. тонн злакових та 34-35 тис. тонн олійно-білкових культур на суму 43-45 млн. євро. Союз постачає своїм членам щорічно 73-75 тис. тонн добрив, 3 тис. тонн насіння, 66-70 тис. тонн кормів.

 

В аграрному секторі Канади функціонує більше 500 кооперативів, членами яких є 2/3 фермерів. З-поміж них виділяють сільськогосподарські збутові (переробно-збутові) кооперативи, які є сучасними організаціями зі своєю експертизою і спільним ринком аграрної продукції, що дає їм можливість конкурувати з великими приватними підприємствами. Сільськогосподарські постачальницькі кооперативи Канади забезпечують своїх членів кормами для тварин на 27 %, добривами і хімікатами на 38 %, насінням на 19 %, зерноочисним обладнанням, сільськогосподарськими машинами, а також паливними та будівельними матеріалами.

---