"Перспективи розвитку ринку хмарних обчислень в Україні: переваги та ризики". Аналітична записка

Поділитися:

Анотація

 

У записці розглядається поточний стан і перспективи глобального розвитку хмарних технологій та сервісів. У цьому контексті спеціально аналізується особливості та динаміка хмарного ринку в Україні. Особливу увагу приділено недолікам і перевагам використання хмарних технологій на сучасному етапі їх розвитку.

 
ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ РИНКУ ХМАРНИХ ОБЧИСЛЕНЬ В УКРАЇНІ: ПЕРЕВАГИ ТА РИЗИКИ

 

За одностайними прогнозами провідних консалтингових компаній світу, швидке вдосконалення та поширення хмарних технологій (cloud computing) зараз є одним з тих ключових трендів, що в найближчі 5-8 років помітно вплинуть на глобальний розвиток не лише ІТ-індустрії, але й бізнесу, фінансів, державного управління, медицини, освіти і багатьох інших сфер людського життя[1]. В умовах випереджаючого розвитку ІКТ і чергового спаду світової економіки технологія, яка, наприклад, дозволяє організаціям та іншим суб’єктам відмовитись від значних витрат на власну ІТ‑інфраструктуру на користь отримання всіх необхідних ІТ-ресурсів онлайн, розглядається як перспективний та рентабельний модернізаційний вибір, оптимальна інвестиція в майбутнє. Достатньо сказати, що, за підрахунками авторитетної International Data Corporation (IDC), вже у 2015 році до 60 % всіх даних людства зберігатиметься у хмарах[2]. У найрозвиненіших регіонах світу вже прийняті стратегічні рішення та плани дій щодо системного та комплексного розвитку хмарних сервісів, розгорнута відповідна робота.

 

Так, «Федеральна стратегія щодо хмарних обчислень» ("Federal Cloud Computing Strategy") була презентована в США ще у лютому 2011 року, і зараз триває робота з її реалізації[3]. У вересні 2012 року Європейська Комісія виступила зі стратегією «Вивільнення потенціалу хмарних обчислень в Європі» ("Unleashing the potential of cloud computing in Europe"), що спрямована на прискорення імплементації та значне розширення використання хмар в економіці ЄС. Передбачається, що реалізація цих завдань принесе ЄС 2,5 млн робочих місць і 160 млрд євро чистого прибутку щороку. Автори стратегії пропонують достатньо «напружений графік» її реалізації: цілу низку першочергових завдань передбачається виконати вже в поточному, 2013 році[4].

 

У глобальному вимірі ринок хмарних обчислень стає полем чимдалі жорсткішої конкуренції між провідними світовими ІТ-корпораціями (Google, Yahoo, Amazon, Microsoft, Zoho, Cisco, Symantec, Fujitsu і ціла низка інших). Крупні бізнес-гравці, які ще не мають своєї «долі» на цьому ринку, готуються завойовувати її в найближчому майбутньому. Така ситуація додатково інтенсифікує техніко-технологічну гонку, тому нові апаратні рішення, стартапи, програмне забезпечення, розробляються і просуваються у хмарному секторі справді випереджаючими темпами.

 

Ведуться активні роботи з міжнародної стандартизації хмарних обчислень. У двох технічних підкомітетах Об’єднаного технічного комітету №1 «Інформаційні технології» (Joint Technical Committee 1) Міжнародної організації зі стандартизації (International Organization for Standardization – ISO) йде робота над групою стандартів та технічних звітів стосовно хмарних технологій. Її результати передбачається оприлюднити наприкінці 2014 року[5].

 

Вищевикладене виразно свідчить про те, що хмарні технології вже зараз є одним із суттєвих чинників міжнародного розвитку, вплив якого найближчими роками багатократно зросте. Як держава, достатньо глибоко інтегрована в світові інформаційно-комунікаційні процеси, Україна не може залишитися поза цим впливом.

 

16 квітня ц.р. один з провідних українських операторів хмарних сервісів De Novo спільно з компанією GfK Ukraine презентували результати дослідження українського ринку хмарних обчислень[6]. Дослідження було сфокусоване на середніх і великих підприємствах фінансової, телекомунікаційної, роздрібної, логістичної і виробничої галузей, оскільки саме ці галузі є основними споживачами ІТ-послуг в Україні.

 

Згідно із зібраною статистикою споживання, хмарний ринок України, подібно до сусідніх (Російська Федерація, Угорщина, більшість країн СНД) знаходиться на етапі формування попиту і акумулювання первинного досвіду споживання хмарних рішень. Про це говорять мінімальний рівень знання кінцевих користувачів про хмарні обчислення і невисокий рівень проникнення технології. Так, 47 % опитаних ІТ-служб вважають свою обізнаність про хмарні рішення поверхневою, а 88 % опитаних керівників зовсім не знайомі з хмарними сервісами[7].

 

Разом з цим, більше третини опитаних ІТ-служб планують користуватися хмарними рішеннями, а 75 % з них збираються почати використання вже в 2014 році. «Підігрівають» ринок і ІТ-компанії, що активно освоюють технологію та відповідні бізнес-рішення. За результатами дослідження, їх вивчають близько половини опитаних керівників ІТ‑компаній, 15 % вже мають експертизу в цій сфері, а 94 % планують працювати на хмарному ринку України. Швидкому проникненню хмарних обчислень на український ринок в 2014-2016 рр. сприятиме як цей чинник, так і здебільшого позитивний досвід первинного споживання. Користування хмарними сервісами повністю, або майже повністю виправдало очікування 84 % опитаних українських організацій[8].

 

Плани використання хмарних рішень українськими підприємствами, а також інтенсивне освоєння технології ІТ-компаніями створюють потенціал ринку, який «до 2015-2016 рр. демонструватиме експоненціальне зростання, характерне для хмарних ринків розвинених країн»[9].

 

Показово, що практично таких самих оцінок та висновків щодо України дійшли також експерти компанії Parallels, дослідивши наприкінці 2012 року динаміку хмарних ринків у країнах СНД[10].

 

Перспективи бурхливого розвитку хмарних сервісів в Україні спонукають уважніше розглянути досвід їх застосування в умовах більш «зрілих» ринків і визначити основні переваги та ризики цих технологій в місцевих умовах.

 

Є очевидним, що навіть порівняно з грід-системами[11], не кажучи вже про «проводово-апаратні» мережі попереднього покоління, архітектура хмарного сервісу є значно лаконічнішим, продуктивнішим і дешевшим рішенням.

 

По-перше, хмари дозволяють істотно знизити капітальні витрати на побудову центрів обробки даних, закупівлю серверного та мережевого обладнання, апаратних і програмних рішень тощо. «Левова частка» цих видатків поглинаються провайдером хмарних послуг*. Додатково їхній клієнт економить на утриманні ІТ-персоналу, адмініструванні тощо. По-друге, хмарні технології забезпечують можливість надзвичайно оперативно змінювати конфігурацію корпоративної ІТ-інфраструктури в залежності від поточних потреб, споживаючи (і купуючи) рівно стільки ресурсів, скільки потрібно на даний момент. Ресурсів хмари зазвичай цілком вистачає для замовлення віртуального «суперкомп’ютера» або інфраструктури для великої корпорації, і при цьому не виникає проблем з оновленням програмного забезпечення (завжди доступні його останні версії), сумісністю різних операційних систем тощо. По-третє, хмарні сервіси надають можливість в буквальному сенсі носити своє робоче місце з собою – за наявності мобільного термінального пристрою і доступу до Інтернет користувач, незалежно від свого місцезнаходження, завжди має доступ до власного віртуального комп’ютера, корпоративних мереж, баз даних тощо. По-четверте, постійно розширюється спектр послуг, пропонованих виробниками та провайдерами хмарних рішень. Як правило, їх «асортимент» цілком відповідає постійно зростаючим можливостям сучасної комп’ютерної техніки[12].

 

Все це лише найвагоміші технологічні переваги хмарних сервісів, список яких можна продовжити. Понад це, виробникам та провайдерам хмар вдалося сформувати достатньо гнучку та адекватну потребам сучасного ринку систему надання послуг. На даний час у світі склалися чотири основні моделі розгортання хмарних сервісів, які, у свою чергу, відповідають чотирьом стратегіям впровадження: «моє», «наше», «чуже», «моє + чуже»:

 

Приватна хмара (Private cloud). Хмарна інфраструктура, створена задля обслуговування окремої організації. Управління такою інфраструктурою може здійснюватися як власними силами організації (кадри, обладнання, сервіс), так і стороннім провайдером.

 

Спільна хмара (Community cloud). Створюється і використовується декількома організаціями, які дотримуються однакових принципів при розробці ІТ-інфраструктури (наприклад, вимоги до безпеки, регламентні вимоги). Так само може управлятися як самими організаціями, так і третьою стороною. З фінансового погляду більш вигідна модель, оскільки по суті являє собою одну велику приватну хмару, що експлуатується відразу цілою групою корпоративних користувачів.

 

Публічна (громадська) хмара (Public cloud). Публічна хмара є принципово загальнодоступною і створюється для великих груп і різних категорій користувачів. Така інфраструктура створюється і обслуговується тільки стороннім провайдером, що надає відповідний спектр послуг.

 

Гібридна хмара (Hybrid cloud). Інфраструктура, що являє собою ту чи іншу комбінацію трьох попередніх моделей. Основною умовою створення гібридної хмари є взаємосумісність «субхмар», що її складають, перехресну «читабельність» програмного забезпечення, даних тощо (англ. – portability).

 

Загалом, гібридна модель є дуже популярною серед споживачів хмарних послуг. Такі cloud-середовища покликані задовольняти специфічні технологічні та бізнес-потреби: вони дозволяють поєднати прийнятний рівень безпеки та конфіденційності з мінімізацією витрат.

 

Ця гнучкість архітектури хмари, складаючи одну з її найбільших переваг, є одночасно найпоширенішим приводом для критики. Справа в тому, що така конфігурація обумовлює додатковий рівень ризику, оскільки в багатьох випадках критично важливі сервіси надаються сторонньою організацією на умовах ІТ-аутсорсингу (або – за більш традиційною термінологією – угод субпідряду). Через це не завжди вдається забезпечити відповідність законодавчим та технічним вимогам, а відтак – цілісність і конфіденційність даних, їх доступність, стабільність сервісу тощо.

 

Загалом, серед недоліків технології та ризиків її використання для споживачів та організацій, треба виділити три основних моменти:

По-перше, практично абсолютна залежність хмари від підключення до Інтернет, причому – стабільного і, бажано, широкосмугового. Сама суть технології вимагає постійного перебування онлайн. Частково ця проблема може бути вирішена (і вирішується) шляхом кешування даних, поки відсутнє з’єднання або розробкою алгоритму переходу в режим повільного зв’язку задля обміну тільки критично важливими даними. Проте очевидно, що це не може розглядатися як повноцінний альтернативний режим роботи хмарного сервісу.

По-друге, програми можуть працювати не так швидко і стабільно, як на локальному комп’ютері. Причому тут можлива ціла низка причин: крім «повільного» з’єднання, гальмування роботи може бути викликане, приміром, завантаженістю віддалених серверів чи проблемами на маршрутах обміну даними.

По-третє, згадуваний вище недостатній рівень безпеки зберігання та передачі даних (у тому числі – персональних, конфіденційних, критичних), що знову ж таки випливає з самої архітектури хмари*. Утім, якщо організація володіє цінною інформацією, яка не може зберігатися й оброблятися на сторонніх серверах, то в принципі вона може побудувати свою власну приватну хмару[13].

 

Характерно, що, згідно з дослідженнями, основним мотивом відмови клієнтів від хмарних послуг на ринках СНД є саме незадовільний рівень безпеки даних, але цей же мотив є значно менш поширеним на розвинутих ринках (наприклад, США)[14].

 

Резюмуючи міркування експертів, можна виділити низку обов’язкових умов, що необхідні для досягнення прийнятного (хоча й не стовідсоткового) рівня безпеки сучасного хмарного сервісу для користувача. Сьогодні це можливо за наявності таких обов’язкових складових:

  • Апаратна (фізична, хардверна) складова: а) обладнання, на якому реалізована хмарна ІТ-інфраструктура, повинне знаходитися в захищеному приміщенні, з клімат-контролем, безперебійним живленням, ефективним протипожежним захистом; б) має бути забезпечене цілодобове обслуговування усієї інфраструктури; в) необхідним є фізичне розділення ресурсів, наприклад, інфраструктура, в якій обробляються критично важливі і конфіденційні дані, фізично повинна розташовуватися окремо від загальної інфраструктури, посилена безпека якої не передбачається.
  • Адміністративно-нормативна складова: а) пропускний режим в приміщеннях дата-центру (аж до біометричного контролю доступу), максимальна обмеженість, регламентація та облік доступу до інформації, що зберігається в спеціалізованих сховищах і базах даних; б) аутентифікація користувачів за логіном і паролем з обов’язковим шифруванням цього процесу; в) запровадження системи статусів користувачів з відповідною диверсифікацією прав та рівнів доступу до ресурсів інфраструктури; г) чітке дотримання провайдером норм діючого законодавства (в аспекті безпеки українського користувача – насамперед Закону України «Про захист персональних даних»).
  • Програмна (софтверна) складова: а) повномасштабний антивірусний захист, особливо у разі користування такими сервісами як SaaS (програмне забезпечення як послуга) і PaaS (платформа як послуга); б) наявність спеціальних налагоджених мережевих екранів (брандмауерів, файрволів) для віртуальних машин, а також для усіх операційних систем, що задіяні в інфраструктурі; в) захист систем та програм в частині хоча б найпоширеніших уразливостей; г) обов’язкове шифрування принаймні важливої і конфіденційної інформації, розташованої в хмарі.

Щодо останнього пункту, то тут треба зауважити, що в контексті прогнозованого вже на наступний рік «буму» хмарних технологій в Україні питання правового регулювання цієї сфери набувають неабиякої актуальності. Однак чинна редакція вітчизняного закону «Про захист персональних даних» не лише не регулює їх захист у cloud-cередовищі, але у низці положень прямо конфліктує з практиками хмарних сервісів і, по суті, забороняє їх.

 

Наприклад, заява про реєстрацію бази персональних даних, яка, згідно з ч. 3 ст. 9 цього Закону, є обов’язковою, крім спеціально обумовлених випадків, подається володільцем персональних даних до уповноваженого державного органу з питань захисту персональних даних, серед іншого, повинна містити: «інформацію про найменування і місцезнаходження бази персональних даних», «інформацію про третіх осіб, яким передаються персональні дані», «інформацію про транскордонну передачу персональних даних»[15]. Згідно зі статтею 2 цього ж Закону, «третя особа – будь-яка особа, за винятком суб’єкта персональних даних, володільця чи розпорядника персональних даних та уповноваженого державного органу з питань захисту персональних даних, якій володільцем чи розпорядником персональних даних здійснюється передача персональних даних відповідно до закону»[16].

 

Але є очевидним, що при використанні хмарних сервісів (а надто – серверів крупних провайдерів з глобальним охопленням) встановити реальне місцезнаходження бази даних є неможливим в зв’язку з автоматичною міграцією серверів в залежності від завантаження. Так само, неможливо (керуючись їх визначенням в Законі) встановити «третіх осіб», у яких перебувають персональні дані володільця під час їх міграції, чи – тим більше – надати інформацію щодо транскордонної передачі.

 

Навіть на цьому одиничному прикладі видно, що в чинній редакції Закону України «Про захист персональних даних» не враховані деякі нові, але вже актуальні, реалії та ситуації, пов’язані з захистом персональних даних. Зараз триває досить активна робота щодо вдосконалення профільного законодавства: у Верховній Раді України нині зареєстровано сім відповідних законопроектів[17]. У тому числі в одному з них – № 2282-1 від 21.02.2013 р. «Проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих положень системи захисту персональних даних» – запропонована принципово нова редакція статті 9, де замість «реєстрації бази персональних даних» запропонована формула «повідомлення про обробку персональних даних», яка видається значно адекватнішою потребам правового регулювання хмарної індустрії[18].

 

14 травня поточного року Верховною Радою України було прийнято «Проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення системи захисту персональних даних» № 2836 від 17.04.2013 р., яким передбачені суттєва модернізація всієї галузевої нормативно-правової бази. Закон набере чинності після підписання його президентом. Серед іншого, переглянуто саму процедуру реєстрації баз даних. Якщо раніше передбачалась їх безумовна та обов‘язкова реєстрація, то тепер необхідно буде лише попереджати Уповноваженого про факт збору/обробки персональних даних, і лише в тому випадку, якщо вони несуть «особливий ризик для прав і свобод суб’єктів персональних даних» (відповідний перелік встановлюється Уповноваженим)[19].

 

Тут треба зауважити, що нормативно-правова база «відстає» від темпів розвитку ІТ-сфери (і зокрема хмарних обчислень) не лише в Україні, але й в усьому світі. Проте в ЄС уже розпочато інтенсивну роботу з її модернізації (див. вище), причому планується відмінити не лише реєстрацію баз даних, але й будь-які обов’язкові попередження про їх збір та обробку. Для України є безумовно доцільним орієнтуватись на цей досвід, у тому числі з метою гармонізації вітчизняного законодавства з європейським.

 

Ще одною регуляторною проблемою, яка виникає разом з розвитком хмарного ринку в Україні є повна відсутність відповідних національних стандартів, які встановлювали б належні вимоги до якості та надійності хмарних технологій і послуг в Україні. У майбутньому, очевидно, потрібна буде їх гармонізація зі стандартами ІSO та ЄС.

 

Актуальність цих питань обумовлюється і тим фактом, що в Україні вже існують проекти переходу на хмарні технології ІТ-інфраструктур державних органів – наприклад, Національного банку України[20].

 

Висновки та рекомендації.

  • Сучасні хмарні технології (cloud computing) є прогресивним та перспективним рішенням, одним з елементів революційної «третьої ІТ-платформи». Їх швидке поширення зараз є одним з тих ключових трендів, що в найближчі 5-8 років помітно вплинуть на глобальний розвиток. У найрозвиненіших регіонах світу (США, ЄС) вже прийняті стратегічні рішення та плани дій щодо системного та комплексного розвитку хмарних сервісів, розгорнута відповідна робота.
  • Використання хмарних технологій пов’язане не лише з величезним зменшенням витрат та інтенсифікацією, але і зі значущими споживацькими ризиками (передусім – ризики зберігання та передачі даних). З іншого боку, (а) хмарні рішення весь час вдосконалюються, і (б) хмарний провайдер сьогодні може досягти прийнятного рівня безпеки, акуратно дотримуючись низки умов.
  • Український хмарний ринок, на відміну від ринків США чи ЄС, нині знаходиться у «латентній фазі» розвитку – формування попиту і акумулювання первинного досвіду споживання хмарних рішень, – але за одностайними експертними прогнозами вже з наступного року і до 2015‑2016 рр. він демонструватиме експоненціальне зростання, характерне для хмарних ринків розвинених країн. Багаторазове збільшення ринку найближчими роками приведе до виникнення нового специфічного і значущого сектору української економіки та інфраструктури.
  • Такі перспективи розвитку актуалізують необхідність вироблення державою ефективної регуляторної політики. На даному етапі першочерговими завданнями є:
  1. Подальша модернізація відповідної нормативно-правової бази (включаючи врахування перспектив розвитку хмарних технологій в Україні та світі при внесені змін до «Стратегії розвитку інформаційного суспільства в Україні»[21]).
  2. Розробка національних стандартів, які встановлювали б належні вимоги до якості та надійності хмарних технологій і послуг в Україні. У майбутньому, очевидно, потрібна буде їх гармонізація зі стандартами ІSO та ЄС.
  3. Доцільним є проведення на державному рівні комплексного аналізу та оцінки стану, тенденцій та перспектив розвитку ринку хмарних сервісів в Україні, а також можливостей їх використання у державному управлінні (в т.ч. – в рамках впроваджуваної нині Системи електронної взаємодії органів державної влади). Такий аналіз доцільно здійснити зокрема в рамках щорічної «Доповіді про стан інформатизації та розвиток інформаційного суспільства в Україні», (виконавець – Державне агентство з питань науки, інновацій та інформатизації України), а також щорічного «Звіту про роботу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв’язку та інформатизації».

Відділ досліджень інформаційного суспільства

та інформаційних стратегій

(С.Л. Гнатюк)



[1] Докладніше про це див. зокрема: Symantec : Protecting a Cloudier Future. Market Report. November 2012. [Електронний ресурс]. - Режим доступу :  http://www.symantec.com/content/en/us/enterprise/white_papers/esg-prote…; Symantec. Avoiding the Hidden Costs of the Cloud. 15.12.2013. [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.symantec.com/connect/blogs/avoiding-hidden-costs-cloud; IDC Predictions 2013. Competing on the 3rd Platform: Opportunities at the Intersection of Mobile, Cloud, Social, and Big Data [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://clck.ru/8aXZM;

[2] IDC Predictions 2013. Competing on the 3rd Platform: Opportunities at the Intersection of Mobile, Cloud, Social, and Big Data [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://clck.ru/8aXZM 

[3] Federal Cloud Computing Strategy [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.dhs.gov/sites/default/files/publications/digital-strategy/fe…

[4] Unleashing the Potential of Cloud Computing in Europe. European Commission/ Brussels, 27.9.2012COM(2012) 529 final [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://ec.europa.eu/information_society/activities/cloudcomputing/docs/…; Див. також: Гнатюк С. Актуальні питання захисту персональних даних у віртуальному середовищі (на прикладі технологій та сервісів "хмарного" обчислення). Аналітична записка. [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.niss.gov.ua/articles/1090/

[5] Докладніше див.: ДСЗПД України. Міжнародний досвід: Проводиться робота над групою стандартів, що стосуються хмарних обчислень. 19 березня 2013 року. [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zpd.gov.ua/dszpd/uk/publish/article/53913;jsessionid=ABF5CECAF86…; ИСО: Идет работа над группой стандартов, касающихся облачных вычислений [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://rusrim.blogspot.com/2013/03/blog-post_14.html; ISO/IEC CD 27040 Information technology -- Security techniques -- Storage security [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.iso.org/iso/home/store/catalogue_tc/catalogue_detail.htm?csn…

[6] GfK Ukraine. De Novo и GfK Ukraine измерили облачный потенциал Украины. [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.gfk.ua/public_relations/partners_news/materials/010936/index…

[7] Там само.

[8] Там само.

[9] Там само.

[10] Колеров Ю. Облачный рынок в цифрах и фактах: взгляд Parallels. Доклад на CLOUD Computing Summit 2013 (1 марта, Киев) [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.ex.ua/view_storage/271113003934

[11] Порівняльний аналіз ІТ-систем Grid i Cloud Computing див.: Волокита А., Мухін В., Стешин В. Специфіка інформаційних систем на основі технології cloud computing [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://archive.nbuv.gov.ua/portal/natural/vcndtu/2011_53/29.htm

* Наприклад, De Novo, один з найпомітніших українських хмарних провайдерів, гарантує скорочення витрат на ІТ-інфраструктуру до 50% у разі користування їхніми сервісами (Див.: http://www.de-novo.biz/arenda-servernoj-infrastruktury). Це досить типова цифра на ринку.

* Докладніше про це див. зокрема: Гнатюк С. Актуальні питання захисту персональних даних у віртуальному середовищі (на прикладі технологій та сервісів "хмарного" обчислення). Аналітична записка. [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.niss.gov.ua/articles/1090/

[13] Волокита А., Мухін В., Стешин В. Специфіка інформаційних систем на основі технології cloud computing [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://archive.nbuv.gov.ua/portal/natural/vcndtu/2011_53/29.htm

[14] Колеров Ю. Облачный рынок в цифрах и фактах: взгляд Parallels. Доклад на CLOUD Computing Summit 2013 (1 марта, Киев) [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.ex.ua/view_storage/271113003934

[15] Про захист персональних даних. Закон України від 01.06.2010 № 2297-VI [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2297-17

[16] Там само.

[20] De Novo ведет Национальный банк Украины в облака. 13.12.2012. [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.de-novo.biz/o-de-novo/novosti-i-publikacii/4545

[21] Див.: Державне агентство з питань науки, інновацій та інформатизації України. Стратегія розвитку інформаційного суспільства в Україні. (Проект) [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://clck.ru/8dWqj