Анотація
Виходячи з міжнародного та вітчизняного досвіду, визначено що Україна потребує модернізації експортної політики, забезпеченої сучасними формами фінансової підтримки експортної діяльності. Враховуючи специфіку зовнішньоекономічної діяльності, динаміки сальдо торговельного балансу, номенклатури експорту, кращі світові практики, зроблено висновок про необхідність запровадження спеціальних інституційно-фінансових заходів, спрямованих на підтримку національного експорту.
ЩОДО ОКРЕМИХ ПИТАНЬ ДЕРЖАВНОЇ ФІНАНСОВОЇ ПІДТРИМКИ ЕКСПОРТНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ
Виходячи з досвіду індустріальних країн, що практикують державну підтримку експорту протягом останніх десятиліть, слід вказати на пріоритетність використання системних інституційно-фінансових заходів у сфері державної підтримки експортної діяльності. Крім того, саме кредитно-страхові механізми державного стимулювання розвитку експорту стали ефективною заміною прямого субсидування національного товаровиробника, яке визнано неприпустимим в умовах проголошення вільного доступу на ринки в рамках СОТ.
Переважна більшість українських виробників продукції з високою часткою доданої вартості не спроможна самостійно організувати кредитування збуту своєї продукції на світовому ринку.
Проте й у більшості зарубіжних країн такі розстрочки організовано завдяки безпосередній фінансовій підтримці державних установ. Зокрема, це організовано через державні Агенції кредитування експорту (АКЕ) – Export‑import bank, OPIC (США), COFACE (Франція), SACE (Італія), HERMES (ФРН) тощо. Найбільш ефективно система державної підтримки експорту працює у США. В індустріально розвинутих державах діє також розгалужена система фінансування, гарантування й страхування експорту. Навіть для суб’єктів малого й середнього бізнесу відкрито доступ до інформаційних джерел та механізмів фінансової підтримки їхньої експортної діяльності. Освоєння нових експортних ринків збуту є першочерговим державним пріоритетом у подоланні після кризової рецесії.
Таким чином, вирішення проблеми належної фінансової підтримки експортної діяльності є ключовим завданням влади на сучасному етапі. На наш погляд, форми фінансового впливу держави на експорт, які практикуються в Україні, є застарілими й неефективними.
Експортне кредитування в Україні не набуло належного розвитку. Виходячи на зовнішній ринок, експортер повинен, як мінімум, мати доступ до фінансування не гіршого, ніж мають його конкуренти з інших країн. Вітчизняні банки в умовах надзвичайно високих кредитних ризиків та дорогих і коротких пасивів мають гірші конкурентні позиції у порівнянні з банками розвинутих країн. Унаслідок цього обсяги та умови кредитної підтримки експортерів підпорядковані дії тих самих чинників, що визначають умови кредитування, наприклад, короткострокової торговельної операції. Як наслідок вітчизняні банки не зацікавленні у кредитуванні експортного виробництва.
Стабільно у невеликих обсягах експортним кредитуванням займається лише Державний експортно-імпортний банк. Інші комерційні банки надають експортне фінансування вкрай рідко. Зокрема, одним із найбільших проектів у цій галузі було надання з боку «Райффайзен банк Аваль» кредитів на побудову суден на замовлення іноземних компаній Миколаївському суднобудівному заводу імені 61 комунара («DamenShipyardsOcean»).
Хоча в Україні відсутня розвинена системна підтримка експортної діяльності з боку держави, функціонування Державного експортно-імпортного банку (ДЕІБ) вказує на наявність її окремих інституційно-фінансових елементів. ДЕІБ був створений 4 січня 1992 року за Указом Президента України. Спеціалізація банку до сьогоднішнього часу визначена як фінансування зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД), зокрема підтримка експорту. Проте на практиці державні органи, уповноважені контролювати даний банк, використовують його як універсальний комерційний банк.
Важливим кроком у процесі подальшої розбудови інституційної інфраструктури експортної підтримки є програма співробітництва ДЕІБ з МБРР, що розпочалася у 1996 році під назвою «Проект розвитку експорту». Метою проекту є «забезпечення середньо- та довгострокового робочого капіталу та інвестиційного фінансування для приватних підприємств-експортерів» та «розвиток можливостей банківського сектору у цьому секторі» (Second Export Development Project (EDP2) P095203 [IBRD-48360].
За логікою згаданого проекту, Укрексімбанк має поступово відокремити бізнес з експортного фінансування та гарантування ризиків. Цей процес приведе до становлення державної фінансової установи – експортно-кредитного агентства під егідою УЕІБ. Це дасть можливість суттєво покращити асортимент, обсяги та якість продуктів, доступних для фінансових посередників та експортно-орієнтованих компаній. Така установа також потрібна для мінімізації ризиків виникнення конфлікту інтересів та нечесної конкуренції, що витікає з сучасного статусу УЕІБ як універсального комерційного банку.
Для реалізації даної моделі в Україні необхідно створити правові передумови. Відповідно до Національного Плану дій на 2013 р. у червні Кабінет Міністрів України має затвердити Концепцію системи державної підтримки експорту України, передбачивши заходи державної фінансової підтримки експортної діяльності України, а у вересні запропонувати відповідний нормативний акт щодо реалізації Концепції державної підтримки експорту.
Наразі існує ризик того, що заплановані заходи не будуть здійснені відповідно до намічених термінів. Серед причин, зокрема, – розбіжності у підходах щодо формування системи фінансової підтримки експорту у різних відомств та у представників бізнесу, а також брак фінансових ресурсів.
Кабінетом Міністрів України були підготовлені пропозиції до проекту Закону України «Про державну фінансову підтримку експортної діяльності». Відповідно до проекту передбачалося створення Державної фінансової установи (експортно-кредитне агентство – ЕКА), що функціонуватиме у формі публічного акціонерного товариства, але при цьому власником контрольного пакету акцій буде держава.
Позитивним аспектом запропонованого підходу до створення ЕКА є більша гнучкість у залученні іноземних запозичень. Проте необхідність у залученні додаткових бюджетних витрат (щонайменше 25 млн грн, хоча на практиці, скоріш за усе, ця цифра буде значно більшою) є серйозним стримуючим фактором у розбудові системи підтримки експорту. Крім цього, представники бізнесу висловлюють застереження щодо потенційної корупційної складової, оскільки у законопроекті відсутні прозорі критерії отримання доступу до системи експортної підтримки. Водночас позитивний досвід реалізації аналогічних схем підтримки експорту свідчить про необхідність запровадження універсальних, чітких та прозорих критеріїв доступу до експортних позик для представників бізнесу.
Основною діяльністю експортно-кредитного агентства має стати надання страхових і гарантійних послуг українським експортерам і банкам-кредиторам за зовнішньоекономічними контрактами.
Серед основних інструментів підтримки наступні:
- страхування і перестрахування експортних кредитів, наданих банком-резидентом як українському експортерові, так й іноземному покупцеві для гарантування виконання умов зовнішньоекономічного контракту;
- надання гарантій українським банкам-кредиторам за наданими кредитами українським експортерам і зарубіжним імпортерам;
- страхування і перестрахування зовнішньоекономічних контрактів вітчизняних експортерів від комерційних і некомерційних ризиків під час виконання експортного контракту.
Фактично ЕКА страхуватиме майнові права як фінансових інститутів (банків), так і безпосередніх учасників зовнішньоекономічної торговельної діяльності. Рівень страхових виплат варіює залежно від виду ризику: при отриманні збитку в разі комерційного ризику ЕКА відшкодує експортерові до 90% суми зовнішньоекономічного договору, а в разі некомерційного ризику (політичних ризиків) – до 85 %.
Негативним аспектом запропонованої моделі експортного страхування є те, що уряд має намір повністю підпорядкувати ЕКА безпосередньо Кабінету Міністрів. На це вказує те, що статут установи затверджується Кабміном, робить подання на призначення голови агентства особисто прем’єр-міністр (). До того ж Кабмін визначає переліки банків-кредиторів та експортних товарів, які будуть задіяні у програмі фінансової підтримки експортної діяльності. Це стало однією з причин відхилення Закону Президентом України. Також згадані положення не знайшли підтримки серед ділової спільноти.
У травні 2012 року Верховна Рада України прийняла Закон України «Про державну фінансову підтримку експортної діяльності», втім Президент України скористався своїм правом вето та не підписав його. Це було зроблено на підставі цілої низки зауважень, серед яких слід відзначити наступні.
- Закон не запроваджує структурно виважену систему фінансової підтримки експорту, його положення мають надто загальний характер для забезпечення створення ефективного механізму кредитування експортної діяльності. Зокрема, інституційна структура представлена в Законі лише одним елементом – державною фінансовою установою. Практично не врегульовано механізм діяльності інших суб’єктів – отримувачів фінансової підтримки – українських експортерів та банків-кредиторів.
- За проектом Закону порядок відбору контрактів та суб'єктів господарювання для страхування та перестрахування ризиків передбачатиме першочерговість напрямів, які визнані пріоритетними, що може розглядатися як надання субсидій обмеженим колам певних підприємств.
- Проект закону не марі повною мірою відповідає правилам ОЕСР та Європейського Союзу. Оскільки співробітництво з міжнародними донорами в цьому питанні є запорукою успішного розвитку експортного кредитування в Україні, розширення діяльності ЕКА повинно відповідати двом ключовим критеріям:
- вони не повинні надавати субсидії для експортерів, (відповідно до угоди ОЕСР та домовленостей з ЄС);
- вони не повинні витісняти з ринку приватні фінансові установи.
Використання передового іноземного досвіду, своєчасне ухвалення необхідних нормативних документів та створення українського агентства кредитування експорту на базі Укрексімбанку дасть можливість вже у наступному бюджетному році запустити сучасний механізм фінансової підтримки національних експортерів та сподіватися на поступове покращення ситуації з торговим балансом.
ВИСНОВКИ ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ
При розробці Концепції системи державної підтримки експорту України слід передбачити створення Агентства експортного кредитування, виходячи з наступних концептуальних принципів:
- Агентство повинне створюватися як окрема організація публічного права – на основі окремого закону;
- Агентство може бути створено Урядом самостійно – з наступним залученням іноземних інвесторів (перш за все, міжнародних фінансових організацій) або спільно з іноземними інвесторами (а також вітчизняними спеціалізованими установами або діловими об’єднаннями);
- уряд повинен мати на початковій стадії (від 3 до 5 років) контроль над діяльністю ЕКА (100 % акцій або більше 50 % акцій – за умови створення ЕКА спільно з іноземними партнерами), маючи одночасно мандат на його наступну поступову приватизацію;
- основними джерелами фінансування діяльності Агентства повинні бути: а) статутний фонд; б) кошти, залучені на внутрішньому та зовнішньому ринках; в) спеціальні бюджетні субсидії (на погашення зобов’язань щодо страхування окремих політичних ризиків – country risks); г) спеціальні відрахування від зовнішньоторговельних операцій – у першу чергу, імпортних;
- цінні папери, які розміщуватимуть будуть емітуватись та розміщуватись Агентством на ринках, повинні мати статус гарантованих державою, а на внутрішньому ринку – прийматися Національним банком України в якості застави при рефінансуванні комерційних банків;
- діяльність Агентства щодо підтримки українських експортерів повинна поширюватися на всі галузі та підприємства на рівних підставах.
З метою модернізації державної експортної політики щодо створення ефективної системи фінансування експортної діяльності за участі державних установ необхідно здійснити низку заходів.
- Кабінету Міністрів України підготувати нову редакцію Закону України «Про державну фінансову підтримку експортної діяльності», врахувавши викладені вище зауваження й, у першу чергу, передбачити запровадження регулярних п’ятирічних Програм розвитку експорту з наданням фінансування включених до неї заходів, реалізація яких пов’язуватиметься з відповідними змінами у бюджетній, фіскальній, регуляторній та інших сферах економічної політики.
- Міністерству фінансів України внести пропозиції щодо забезпечення фінансування установ та заходів державної підтримки експорту за окремою статтею фінансування в Державному бюджеті України, відповідальними бюджетними розпорядниками. (необхідні заходи можна закріпити в Законі «Про засади зовнішньоекономічної діяльності», розроблення якого доручено розпорядженням Кабінету Міністрів України № 413-р від 27 червня 2012 року).
- Міністерству закордонних справ України, у порядку координації виконання напряму VIII Міжнародна економічна інтеграція Національного плану дій на 2013 рік щодо впровадження Програми економічних реформ на 2010 – 2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава», та в рамках роботи над заходами з реалізації Концепції системи державної підтримки експорту України здійснити інвентаризацію договірно-правової бази та встановити пріоритети з укладання необхідних угод з міжнародними організаціями, використання членства України в них для просування українського експорту товарів і послуг з високим ступенем доданої вартості.
- Міністерству економічного розвитку і торгівлі прискорити підготовку пропозицій щодо внесення змін до Закону України «Про засади зовнішньоекономічної діяльності» (у частині вдосконалення зовнішньоекономічної політики держави).
Відділ зовнішньоекономічної політики
(О.М. Шаров, Б.В. Соболєв)