У аналітичній записці визначені системні проблеми, що перешкоджають ефективному використанню наявного на території гірських районів західних регіонів України туристично-рекреаційного потенціалу. Обґрунтовано заходи, спрямовані на удосконалення стратегічного програмування, покращення рекламно-інформаційного, кадрового, фінансового забезпечення розвитку туристично-рекреаційної сфери гірських районів українських Карпат, запропоновано економічні стимули щодо розвитку туризму та рекреації, активізації державно-приватного партнерства та формування привабливого інвестиційного середовища для реалізації інфраструктурних проектів та інвестиційних проектів у сфері туризму та рекреації гірських районів західних регіонів України.
МЕХАНІЗМИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕФЕКТИВНОГО ВИКОРИСТАННЯ ТУРИСТИЧНО-РЕКРЕАЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ГІРСЬКИХ РАЙОНІВ ЗАХІДНИХ РЕГІОНІВ УКРАЇНИ
Гірські райони України представлені Українськими Карпатами і Кримськими горами. Гірські райони Українських Карпат охоплюють західні регіони України та формують Карпатський регіон, до якого входять Львівська, Чернівецька, Закарпатська та Івано-Франківська області. Більшість населених пунктів гірських районів внаслідок віддаленості від адміністративних та промислових центрів, специфічних кліматичних умов та особливостей географічного розташування мають обмежені перспективи для соціально-економічного зростання і, відповідно, характеризуються ознаками депресивності. При цьому гірські райони Карпатського регіону характеризуються наявністю унікальних туристично-рекреаційних, природних ресурсів та багатою екосистемою, відтак володіють ресурсним потенціалом для розвитку туризму й рекреації, що на сьогодні використовується мало ефективно. Відтак актуалізувалася потреба у реалізації заходів державної політики, спрямованих на формування і ефективне використання туристично-рекреаційного потенціалу гірських районів західних регіонів України, що напряму пов’язано із забезпеченням їх стабільного соціально-економічного розвитку, зростанням ділової активності та підприємницької ініціативи, розвитком туристичного бізнесу, ділової та комунікаційної інфраструктури, збільшенням зайнятості, зростанням надходжень до місцевих бюджетів та підвищенням якості життя населення.
Законом України «Про статус гірських населених пунктів в Україні»[1] (1995 р.). визначено актуальність державної підтримки розвитку туристичної галузі у гірських районах. «…для забезпечення соціально-економічного розвитку населених пунктів, яким надано статус гірських, держава гарантує … фінансування заходів для … розвитку та використання туристичних, рекреаційних і лікувальних можливостей гірського регіону…».
Об’єктивними передумовами визначення розвитку туризму та рекреації як пріоритетного напряму економічної та інвестиційної діяльності у гірських районах Карпатського регіону є:
1. Наявність природно-ресурсної бази. В гірських районах західних регіонів України налічується понад 800 джерел і свердловин лікувальних мінеральних вод всіх відомих типів, більшість з яких унікальні. Їх запаси достатні для щорічного оздоровлення понад 7 млн осіб. Розвідано також значні запаси лікувальних грязей та озокериту.
Довідково: У Львівській області розташоване найбільше в Україні родовище озокериту – Бориславське, де щорічно видобувається близько 700 т медичного озокериту, а запаси родовища при існуючих обсягах видобутку забезпечать потреби лікування протягом 100 років. Ці ресурси у поєднанні зі сприятливими кліматичними умовами є природною базою розвитку санаторно-курортної діяльності.
Одноразова гранична рекреаційна місткість Карпатського регіону може сягати 2 млн осіб. Протягом року без шкоди для природного довкілля регіон можуть відвідати до 8 млн відпочиваючих і туристів, а також ще близько 12 млн екскурсантів і туристів «вихідного дня».
2. Природні умови для диверсифікації туристичних послуг, розвитку різноманітних видів туризму у гірських районах західних регіонів України. Карпати завдяки складному рельєфу мають потужний потенціал для розвитку різних видів активного туризму (гірськолижний туризм, рафтинг, сплав річками, спелеотуризм, альпінізм, гірський пішохідний та спортивний кваліфікаційний туризм, гірський велотуризм, дельтапланеризм, мото- та автотуризм та ін.). Карпати не мають альтернативи в Україні щодо розвитку гірськолижного спорту (потенціал якого відповідає вимогам кращих світових (у т.ч. європейських) стандартів). Активний розвиток зимових видів спорту у Карпатському регіоні актуалізував питання щодо підготовки та впровадження Національного проекту «Олімпійська надія – 2022».
Довідково: Вже декілька років проходять змагання всеукраїнського та європейського рівня у ВК «Буковель» (Івано-Франківська область), НСБ «Тисовець» (с. Сколе, Львівська область), ГЛСК «Красія» (Закарпатська область).
3. Вигідне географічне положення західних регіонів України у центрі Європи та їх транспортна доступність. Територією Львівської області проходять три міжнародних транспортних коридори (далі – МТК) (МТК № 3 Берлін-Дрезден-Вроцлав-Львів-Київ; МТК № 5 Трієст-Любляна-Бухарест-Будапешт-Львів; МТК Європа-Азія). Через територію Закарпатської області проліг МТК № 5 (Критський) за маршрутом Лісабон-Трієст-Любляна-Будапешт-Київ-Волгоград, який сполучає західно- і східно- європейські автодорожні, залізничні та річкові національні мережі у напрямку Європа-Азія.
Вказаний транспортний коридор, зокрема його допоміжні транспортні мережі на території Закарпатської області, перетинаються з відгалуженнями міждержавного транспортного коридору Балтійське море - Чорне море (Гданськ-Одеса) для перевезення пасажирів і вантажів із півночі на південь Європи і у зворотньому напрямі.
Щільна мережа транспортних шляхів, у тому числі й міжнародного значення; міжнародне авіасполучення; державний кордон з п’ятьма країнами – є сприятливими факторами залучення не лише внутрішніх туристів, але й контингенту відпочиваючих із багатьох країн світу, в тому числі країн ЄС.
Довідково: Прикордонні райони Карпатського регіону межують з кількома країнами, у тому числі – країнами-членами ЄС, так:
- Закарпатська область межує з Польщею, Словаччиною, Угорщиною та Румунією (облаштовано 16 пунктів пропуску та митних постів, з яких 9 із статусом міжнародних, 6 – міждержавних та 8 пунктів спрощеного переходу; діє міжнародний повітряний пункт перетину кордону – аеропорт «Ужгород»);
- Львівська область межує з Республікою Польща (облаштовано 8 міжнародних пунктів перетину кордону, з них 4 автомобільні та 4 залізничні пункти перетину кордону; діє міжнародний повітряний пункт перетину кордону – аеропорт «Львів»);
- Івано-Франківська область межує з Румунією (не має облаштованих автомобільних, залізничних чи пішохідних пунктів перетину кордону; діє міжнародний повітряний пункт перетину кордону – аеропорт «Івано-Франківськ»);
- Чернівецька область межує з Румунією та Молдовою (облаштовано 19 пунктів перетину кордону, з яких із статусом міжнародних – 10, міждержавних – 1; діє міжнародний повітряний пункт перетину кордону – аеропорт «Чернівці»)[2].
4. Наявність потужного рекреаційного потенціалу гірських районів західних регіонів України створює реальні можливості щодо розширення пропозиції рекреаційних послуг (як для українських, так і для іноземних споживачів). В Україні, фактично, вже сформувались чотири великі туристичні регіони, умови яких дозволяють задовольняти потреби споживачів у рекреаційних послугах. Це Кримський, Причорноморський, Приазовський та Карпатський. На фоні перевантаження перших трьох і зростаючого попиту на туристично-рекреаційні послуги (у т.ч. зростаючий внутрішній попит), Карпатський регіон має потужні ресурси для стрімкого нарощування пропозиції послуг щодо оздоровлення і відпочинку (без додаткового антропогенного навантаження на навколишнє природне середовище). Поряд з цим, українська частина Карпатського регіону, на відміну від решти туристичних регіонів України, завдяки особливостям рельєфу та багатству екосистеми може задовольняти попит споживачів на відпочинок та рекреацію цілорічно, без виражених ознак сезонності.
Довідково: Частка Карпатського туристичного регіону за кількістю туристів та екскурсантів, що обслуговуються туроператорами та турагентами (28,8 %), майже вдвічі переважає частку Кримського туристичного регіону (14,9 %), а найбільша кількість екскурсантів припадає на Івано-Франківську область Карпатського регіону – 342 тис. осіб[3] (Див. Додаток 1).
Карпатський туристичний регіон володіє достатньою матеріально-технічною базою для розміщення туристів. Так, за кількістю готелів та аналогічних засобів розміщення він випереджає Кримський регіон (799 та 651 відповідно), хоча за кількістю номерів для приїжджих Карпатський та Кримський регіони майже не відрізняються (14925 та 14407 відповідно)[4] (Див. Додаток 2).
Хоча, порівняно з іншими туристичними регіонами, Карпатський регіон має відносно невелику кількість санаторно-курортних закладів, він має значний потенціал неосвоєних природних ресурсів з лікувальними властивостями для відкриття нових закладів, а також можливості введення в експлуатацію низки непрацюючих («законсервованих») санаторно-курортних закладів (створених ще за часів існування СРСР). Так, за кількістю санаторно-курортних та оздоровчих закладів тривалого перебування Карпатський регіон поступається решті основних туристичних регіонів України, зокрема в 4 областях Карпатського регіону функціонують 208 закладів (у Причорноморському регіоні – 632; у Кримському – 543; у Приазовському – 449 санаторно-курортних закладів[5]). (Див. Додаток 3).
5. Гірські райони західних регіонів України мають на своїй території значну кількість пам’яток історії, культури та архітектури. Карпатський регіон належить до найбагатших на Україні територій на пам’ятки історії та культури. У гірських районах західних регіонів збереглась багата духовна культура – етнічні звичаї і обряди, народні промисли (ліжникарство, лозоплетіння, різьба по дереву, ткацтво, плетіння з соломи, традиційне вівчарство, автентична кухня та ін.), цікавим для туристів є місцевий етнічний фольклор, що також є важливим елементом туристичної привабливості та може слугувати фактором залучення інвестиційних коштів.
Довідково: На території чотирьох областей взято під охорону понад 6 тисяч пам’яток архітектури IX-XX ст., серед яких особливе місце займають споруди Львова, Жовкви, Підгірців, Галича, Ужгорода, Мукачева, Хотина, Чернівців та інші. Світову славу здобули місцеві пам’ятки дерев’яної архітектури XIV – XIX ст. В регіоні знаходиться низка археологічних пам'яток міжнародного значення – трипільські поселення на Дністрі, старослов'янські городища у Стільському, Пліснеську, Звенигороді, Василеві, Непоротові, Рухотині; залишки стародавнього Галича у Крилосі, руїни скельних фортець у Спасі, Уричі, Розгірче, Бубнищі.
6. Соціально-економічна специфіка розвитку гірських територій, у т.ч. достатня кількість потенційної робочої сили для сфери послуг. Так, у гірських районах чотирьох західних областей України проживає близько 1,3 млн осіб (тобто близько 20 % населення західних регіонів України, з них третина – на висоті 500 м и вище). Гори створюють специфічні, надзвичайно складні умови для проживання та господарювання (особливо – у сільському господарстві). Тому серед найгостріших проблем розвитку цих територій –проблема зайнятості. Відсутність стабільної роботи обумовлює й низький рівень освіти та матеріального добробуту жителів гірських районів українських Карпат. Саме тому розвиток туризму, з відповідною організацією обслуговування, із розвитком інфраструктури сприятиме зростанню зайнятості місцевого населення. У даному контексті альтернативи розвитку туризму та рекреації (для збільшення кількості робочих місць) у гірських районах українських Карпат на сьогодні не існує.
7. Інституційно-правові передумови розвитку туризму у гірських районах західних регіонів України. Інституційно-правове забезпечення вітчизняної державної політики розвитку туризму в Україні складається з законів України, постанов Кабінету Міністрів України, наказів Президента України, а також інших нормативно-правових документів. Закон України «Про туризм» (15.09.1995 р.) унормував «… туризм одним з пріоритетних напрямів розвитку національної культури та економіки …».
В Україні відзначають пріоритетність туризму та рекреації для активізації регіонального розвитку. У Державній стратегії регіонального розвитку України на період до 2015 року розвиток туристично-рекреаційного комплексу як державний пріоритет визначений для західних регіонів, які формують Карпатський регіон – Закарпатської, Львівської, Івано-Франківської та Чернівецької областей. У західних регіонах України пріоритетність розвитку туризму та рекреації визначена в регіональних програмах та стратегіях розвитку.
Довідково: Документами, які визначають пріоритетність розвитку туризму у Львівській області, є Стратегія розвитку Львівської області до 2015 року, однією з цілей якої визначено: «Львівщина – регіон чистого та привабливого навколишнього середовища, культури, туризму та рекреації», та Програма розвитку туризму та рекреації у Львівській області на 2011-2013 рр.
У Закарпатській області комплексно підійшли до стратегічного планування регіонального розвитку в туристичній сфері. В Регіональній стратегії розвитку Закарпатської області до 2015 року, Стратегії розвитку екологічного туризму та еколого-освітньої діяльності на території Закарпатської області та Програмі розвитку туризму і курортів у Закарпатській області на 2011-2015 рр. визначається не лише пріоритетність розвитку туризму та рекреації, але й необхідність розвитку конкретних видів туризму (зеленого, сільського, санаторно-курортного, оздоровчого, екстремального, розвиток екологічної освіти), які є складовими процесів соціально-економічного розвитку регіону.
В Івано-Франківській області пріоритетність туризму визначена у Стратегії економічного та соціального розвитку територій Івано-Франківської області до 2015 року, у Регіональній Програмі розвитку туризму в Івано-Франківській області на 2011-2015 рр.
В Чернівецькій області пріоритетність туристичного комплексу для розвитку регіону визначена у Стратегії розвитку області на період до 2015 року.
Втім, серед системних недоліків більшості програм і стратегій регіонального розвитку західних регіонів України також слід виокремити відсутність обґрунтування конкретних напрямів (механізмів та інструментів) стимулювання розвитку туризму та рекреаційної діяльності у гірських районах цих територій, визначення внутрішніх джерел їх фінансування.
Для Карпатського регіону туризм та рекреація традиційно залишаються серед найбільш перспективних сфер економіки, що мають для цього необхідні ресурси та сприятливі умов розвитку. Карпатський регіон – це неповторний та унікальний в історичному аспекті край з великою кількістю пам’яток архітектури, історії, культури, що и має сприятливий природно-кліматичний потенціал, рекреаційні заклади, туристичні маршрути, збережені етнічні (місцеві) традиції.
Незважаючи на наявні сприятливі передумови розвитку туризму та рекреації у гірських районах Західних регіонів України, ефективність використання туристично-рекреаційного та природно-ресурсного потенціалу цих територій є низькою. У т.ч. низькі показники оплати праці, високий рівень безробіття, обмежений вибір видів господарської економічної діяльності, брак інвестиційних коштів тощо ускладнюють процес використання існуючих переваг Карпатського регіону.
Головними проблемами та перешкодами підвищення ефективності використання туристично-рекреаційного потенціалу гірських районів західних регіонів України залишаються:
1 Високий рівень моральної і фізичної зношеності об’єктів туристично-рекреаційної інфраструктури, занедбаний стан культурних пам’яток, що становлять туристичний інтерес для потенційних туристів.
Занедбані та напівзруйновані пам’ятки замково-палацової культури, дерев’яної архітектури, часто незадовільний матеріально-технічний стан закладів культури та мистецтва, відсутність сучасних систем охорони та утримування музейних і мистецьких експонатів призводять до втрати окремих цінних експонатів з музеїв, галерей, формують негативний імідж територій та «відштовхують» потенційних туристів від здійснення повторних візитів та рекомендації мандрівок своїм знайомим.
2. Незадовільна якість комунальної, виробничої, фінансової, транспортної, комунікаційно-інформаційної інфраструктури та проблеми транспортної доступності туристично-рекреаційних об’єктів.
Незважаючи на достатню щільність автомобільних доріг у гірських районах західних регіонів України, проходження територіями міжнародних трас та міжнародних транспортних коридорів, якість транспортних сполучень істотно поступається європейській якості дорожнього полотна і, відповідно, створює негативний імідж та стримує розвиток в’їзного автомобільного та автобусного туризму, а також внутрішнього туризму.
Відсутність якісної придорожньої інфраструктури та інфраструктури зв’язку, особливо у гірських районах, стримує потенційних туристів здійснювати подорожі власним транспортом.
Відсутність щільної мережі фінансово-банківських установ та банкоматів, можливостей розрахунку електронними банківськими картками, а також, часто, занедбаний стан комунальної інфраструктури формують негативний туристичний імідж та стримують розвиток в’їзного туризму у гірських районах західних регіонів України.
3. Недостатній рівень забезпечення професійними кадрами західних регіонів України у галузі туризму і рекреації.
Для становлення туристичної сфери у гірських районах західних регіонів України необхідні молоді ініціативні спеціалісти вузької спеціалізації, яких в Україні практично не готують.
На сьогоднішній день в Україні діють 130 навчальних закладів, у яких готують кадри для туристично-рекреаційної сфери. Разом з тим, у більшості ВНЗ та навчальних закладів середньо-професійної освіти, як правило, відсутні бази практики та стажування для студентів і випускників, а кількість спеціальностей туристичного спрямування – обмежена. Так, в Україні відсутні спеціальності, пов’язані з розвитком «зеленого» туризму, культурного туризму, організаційного та фінансового менеджменту туристично-рекреаційної сфери. Підготовку кваліфікованих кадрів для туристичної сфери традиційно здійснюють за спеціальностями: «Туризм», «Готельне господарство», «Міжнародний туризм» та «Організація обслуговування в готелях і туристських комплексах».
Довідково: У прикордонних регіонах Польщі ВНЗ здійснюють підготовку за переліком спеціальностей, який суттєво відрізняється від спеціальностей українських вищих навчальних закладів, зокрема: «Агротуризм», «Екотуризм», «Готельне господарство і гастрономія», «Туристичне обслуговування», «Оздоровчий туризм», «Оздоровчий туризм і рекреація», «Транскордонний туризм», «Управління туризмом в регіоні», «Економіка та організація туристичного підприємства», «Методика обслуговування туристичного руху», «Туристична географія», «Туристичне та рекреаційне господарство», «Регіональне туристичне господарство», «Організація туризму», «Туризм та рекреація», «Культурознавство», «Культурознавство Карпатського краю», «Культура туристичного регіону», «Туристичне господарство та готельна справа», «Культурна спадщина», «Організація вільного часу», «Міжнародний туризм», «Активний туризм», «Обслуговування туристичного руху і рекреація».
Для підготовки фахівців з туризму у районних центрах або великих селищах західних регіонів України необхідно налагодити роботу тренінгових та консультативних центрів на базі вищих та середньо-професійних навчальних закладів за підтримки місцевих органів самоврядування, у т.ч. для навчання і підвищення кваліфікації власників об’єктів сільського, зеленого, агротуризму та ремісничо-митецького туризму.
4. Недостатня кількість економічних, зокрема – податкових та фінансово-кредитних стимулів для розвитку туризму, туристично-рекреаційного бізнесу, залучення інвестицій у туристичну галузь.
Довідково: Мешканці гірських районів користуються системою гарантій соціального захисту населення. Так, на депресивних територіях гірських районів західних регіонів України законодавством України визначені такі гарантії соціального захисту населення[6]:
- доплати на рівні 20 % пенсіонерам та 25 % працівникам бюджетної сфери, що проживають у гірській місцевості;
- доплати до ціни сільськогосподарської продукції, яка вироблена у місцевостях, що віднесені до гірських, та реалізується державі виробниками таких населених пунктів;
- плата за електроенергію громадянами у розмірі, що дорівнює платі за електроенергію у сільській місцевості.
Надання соціальних гарантій населенню гірських районів є нормою для багатьох європейських країн.
Для збалансованого розвитку гірських територій доцільно запровадити дієві заходи державної політики щодо створення спеціальних правових економічних режимів, запровадження податкових пільг, що сприятиме відродженню гірських регіонів, створить сприятливі умови для залучення інвестицій, розвитку підприємництва та зростання показників зайнятості населення. Туристично-рекреаційна діяльність на території гірських районів розглядається як потенційно можливий шлях підвищення добробуту місцевого населення, збільшення зайнятості, розвитку інфраструктури. Інвестування у рекреацію та туризм є видом діяльності з достатньо тривалим терміном окупності. Тому для реалізації як масштабних інфраструктурних проектів, так і проектів у сфері туризму та рекреації (будівництво готелів, санаторно-курортних закладів, бюветів, грязелікарень) необхідно розробити спеціальне законодавство (у т.ч. прийняти на регіональному рівні спеціальні програми) для залучення інвестицій, запровадження спеціального податкового режиму господарювання на території гірських районів (у т.ч. із врахуванням потенціалу різноманітних форм державно-приватного партнерства тощо).
5. Недостатній рівень інформаційно-маркетингового забезпечення просування туристичних та інвестиційних можливостей гірських районів західних територій України. Успішній промоції туристично-рекреаційного потенціалу гірських районів західних територій України бракує застосування таких складових інформаційно-маркетингового забезпечення:
- налагодженої роботи туристичних інформаційних центрів. (ТІЦ). Адже такі структури можуть у мінімально короткі терміни надати практично будь-яку туристичну інформацію (наявність місць в готелях, популярні екскурсії, заклади харчування, розклад руху транспорту і т.д.). Особливістю ТІЦ є переважна частка безоплатних послуг, водночас саме ці організації є «обличчям» регіонального (місцевого) туристичного комплексу, формують позитивний туристичний імідж територій. Для західних регіонів ТІЦ є важливим елементом інфраструктури, оскільки значна частка туристів є неорганізованими і потребують інформації. Проте ТІЦ у західних регіонах розміщені, у переважній більшості, в обласних чи районних центрах. Поряд з цим, діяльність окремих з них не є регулярною, внаслідок відсутності стабільного фінансування. Необхідно відзначити, що складна ситуація з ТІЦ не лише у західних регіонах, але й загалом по Україні. Внаслідок відсутності державної підтримки, науково-обґрунтованої програми розвитку ТІЦ мережі та відповідного фінансування, ТІЦ в Україні створюються хаотично, їх кількість недостатня, а діяльність малоефективна;
- консолідованого представлення туристично-рекреаційних можливостей та підприємств туристичної галузі гірських районів Карпатського регіону на всеукраїнських та міжнародних туристичних та інвестиційних заходах;
- резентації туристичного потенціалу гірських районів Карпатського регіону у календарях туристичних та культурних подій західних регіонів України.
Основними причинами вище вказаних проблем та перешкодами ефективного використання туристично-рекреаційного потенціалу гірських районів західних регіонів України є:
- Фінансово-ресурсна обмеженість місцевих і регіональних бюджетів для фінансування заходів з підтримки і розвитку культурних пам’яток, туристичних об’єктів, модернізації комунальної та транспортної інфраструктури (у т.ч. за рахунок низького рівня використання потенціалу державно-приватного партнерства).
- Низький рівень позиціювання та усвідомлення провідного значення розвитку туристично-рекреаційної галузі регіону в системі інтересів розвитку регіонального економічного комплексу, відсутність цілеспрямованої фінансово-кредитної підтримки туристично-рекреаційної сфери регіону, низький рівень розвитку інвестиційної інфраструктури, орієнтованої на її підтримку.
- Низька активність регіональних та місцевих органів влади з підтримки функціонування і розвитку суб’єктів туристичного бізнесу, популяризації їх послуг та туристично-рекреаційного потенціалу гірських районів, ініціювання та участі у транскордонних туристично-рекреаційних проектах у межах міжнародних та європейських програм партнерства.
- Труднощі бюрократичного характеру (виділення земельних ділянок під будівництво туристичних об’єктів) та відсутність дієвих механізмів державно-приватного партнерства у процесах освоєння природних, туристично-рекреаційних ресурсів гірських районів західних регіонів України (оренда або концесія джерел мінеральних вод, родовищ лікувальних грязей тощо).
Відтак, орієнтирами державної політики розвитку гірських районів західних регіонів України має стати формування науково-обґрунтованої державної та регіональної політики розвитку туризму та рекреації у Карпатському регіоні, складовими якої мають стати:
- довготривале стратегічне програмування розвитку туризму та рекреації, їх маркетинговий супровід;
- рекламно-інформаційне забезпечення туристично-рекреаційної сфери гірських районів у межах країни та за кордоном;
- економічне стимулювання розвитку туризму та рекреації у гірських районах України;
- покращення кадрового забезпечення розвитку туристичної галузі, оптимізація фінансового забезпечення розвитку загальної інфраструктури та інфраструктури туризму, рекреації і культури гірських районів;
- реалізація механізмів державно-приватного партнерства у сфері інфраструктурних та туристичних проектів гірських районів;
- формування привабливого інвестиційного клімату для реалізації проектів у сфері туризму та рекреації гірських районів.
З метою усунення системних перешкод та створення сприятливого інституційно-організаційного середовища для підвищення ефективності використання туристично-рекреаційного потенціалу гірських районів західних регіонів України органам державного управління необхідно:
1. Активізувати роботу щодо розробки та реалізації регіональних і місцевих програм розвитку інвестиційної діяльності на території гірських районів західних регіонів України, спрямованих на заміщення державного бюджетного фінансування проектів розвитку їх економік (у т.ч. з визначенням серед пріоритетних сфер інвестування туристично-рекреаційного комплексу) шляхом створення інвестиційних фондів, кластерів, інших об’єктів інвестиційної інфраструктури, залучення коштів іноземних інвесторів, трудових мігрантів.
В Україні, у тому числі у гірських районах західних регіонів, наявна практика успішного використання кластерних структур як ефективної форми співробітництва. Зокрема у сфері зеленого, екологічного, агротуризму.
Довідково: Так, Швейцарсько-український проект FORZA – проект розвитку лісового господарства на Закарпатті передбачав розвиток туризму на базі лісових екосистем, підтримку у впровадженні кластерного менеджменту в Львівській, Закарпатській, Івано-Франківській, Чернівецькій областях[7]. Кластерна форма розвитку туристичної сфери у гірських районах Карпатського регіону дозволить залучити потенціал всіх зацікавлених у цьому процесі, у т.ч. – туристичні об’єкти та підприємців, навчальні заклади, органи місцевого самоврядування, місцеве населення тощо з метою налагодження ефективного партнерства та співробітництва у цій сфері. У свою чергу, формування на місцевому рівні туристичних комплексів сприятиме (як свідчить довід ЄС) формуванню партнерських груп самонавчання, самоорганізації та самофінансування, що розширить можливості залучення туристів у регіон за рахунок диверсифікації асортименту туристичних послуг, підвищення їх якості. А отже – забезпечить зростання зайнятості і добробуту місцевого населення.
Довідково: Серед успішних прикладів формування та діяльності кластерних утворень у сфері туризму та культури в Україні: кластер сільського туризму «Оберіг», туристичні кластери «Кам’янець», «ЕКОТУР», «Дивосвіт» (Хмельницька обл.; туристичний кластер «Гоголівські місця Полтавщини», екологічні туристичні кластери у Чернігівській області – «Чернігово – Сіверський», «Качанівка – Ніжинський», туристичний кластер «Славутич» (Київська обл.), кластер сільського туризму «Мальовнича Бережанщина» (Тернопільська обл.), кластер народних промислів «Сузір’я» (Івано-Франківська обл.). Цікавим є проект українського мегакластеру у підтримку регіонів – переможців Всеукраїнського конкурсу «Сім чудес України» (ініціатор – Чернівецька область).
2. Серед реальних джерел інвестиційних надходжень до розвитку туристично-рекреаційного потенціалу гірських районів західних регіонів України – кошти українських трудових мігрантів. Значна кількість населення гірських районів західних регіонів України працює у сусідніх країнах ЄС і регулярно надсилає кошти родинам в Україну. За таких обставин доцільно запровадити комплексну політику держави щодо залучення, гарантування, стимулювання інвестування коштів трудових мігрантів у розвиток національної економіки, у т.ч. розвиток туристично-рекреаційної сфери гірських районів західних регіонів України. Зокрема, для досягнення позитивного ефекту, слід передбачити податкові, фінансово-кредитні та інші економічні стимули розвитку туризму та рекреації у гірських районах, унормувавши їх у новій редакції закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні».
У т.ч. для стимулювання залучення інвестицій у туристично-рекреаційну сферу гірських районів західних регіонів необхідно скористатись успішним зарубіжним досвідом. Так, для активізації будівництва готелів та інших закладів колективного розміщення видається доцільним:
- встановити тарифи на електроенергію для існуючих та новозбудованих готелів, санаторно-курортних закладів, закладів громадського харчування (які обслуговують туристичні групи), ідентичні тим, що діють для жителів сільських територій (сільської місцевості);
- звільнити від сплати податку на прибуток новозбудовані та модернізовані підприємства туристично-рекреаційної сфери (санаторно-курортні заклади, інші заклади колективного розміщення, бювети, грязелікарні, відпочинкові комплекси, які надають послуги проживання та харчування для туристичних груп) терміном на 10 років (та внести відповідні зміни до Податкового кодексу України)[8];
- звільнити від обкладення ввізним митом будівельні матеріали та товари для облаштування готелів, інших закладів колективного розміщування, санаторно-курортних та розважальних закладів, а також від сплати ПДВ інвесторів, які втілюють інвестиційні проекти у сфері туризму та рекреації гірських районів західних регіонів України, і за допомогою яких буде додатково створено щонайменше 20 – 50 нових робочих місць;
- звільнити від сплати податку на землю інвесторів, які реалізують проекти освоєння природних ресурсів, будівництва туристичних об’єктів та розбудови інфраструктури (комунальної та дорожньої) на важкодоступних гірських територіях;
- передбачити часткове відшкодування з обласних бюджетів відсотків за користування кредитами, наданими банками для будівництва готелів, санаторно-курортних закладів, бюветів, грязелікарень та реалізації проектів покращання інфраструктури (зокрема, шляхом прийняття відповідної постанови Кабінету Міністрів України).
- сприяти створенню центрів освіти та консультування щодо розвитку туристично-рекреа