У доповіді про сучасний стан виконання країнами-учасниками плану сталого розвитку «Глобальна екологічна перспектива», підготовленій організацією ЮНЕП, констатується, що досягнуті успіхи є помірними, а темпи та масштаби згубних для біосфери процесів зменшити не вдалося, і вони набули «безпрецедентних» обсягів. Відбувається стрімке наростання глобальної екологічної кризи, і, таким чином, безпека життєдіяльності суспільства в цілому та національна безпека окремих країн зазнають щодалі більших загроз. За прогнозами ООН, негативні екологічні фактори можуть стати в наступному десятиріччі причиною зростання на 30-50 % світових цін.
Незважаючи на здійснювані природоохоронні заходи, погіршується стан основних життєзабезпечуючих природних систем: повітря, води і ґрунтів, у зв’язку з чим зростає негативний екологічний вплив на стан здоров’я населення України і знижується ефективність природокористування.
Обсяги промислових і побутових відходів несуть не лише геохімічну небезпеку, але і потребують відчуження все нових територій під сміттєзвалища і полігони відходів.
Особливо несприятлива екологічна ситуація з тенденцією до погіршення і переростанням в окремих випадках у трансграничні проблеми спостерігається у старих гірничо-видобувних районах (Донбас, Кривбас, солерудники і райони видобутку нафти і газу на Західній Україні тощо). Довгостроковий регіональний вплив підтоплення територій південних регіонів України призвів до втрати значних площ сільськогосподарських угідь та зниження родючості ґрунтів з масштабними негативними соціально-економічними наслідками.
За індексом якості довкілля, який щорічно визначається Єльським університетом (США), у 2012 році Україна посіла лише 102 позицію серед 132 країн світу.
Зволікання з вирішенням екологічних проблем веде до зростання конфліктного потенціалу на місцевому і регіональному рівнях.
У тому числі і з цих причин спостерігається насторожене ставлення громадськості до перспектив видобування сланцевого газу і газу ущільнених пісковиків в Україні.
Через зношеність основних фондів промислових і комунальних техногенно-небезпечних об’єктів, недостатньо ефективну державну систему регулювання безпеки, низьку культуру безпеки населення зростають ризики виникнення надзвичайних ситуацій техногенного характеру і рівні виробничого та побутового травматизму. Тільки в 2011 році в Україні від зовнішніх причин загинуло більше 41 тисячі громадян. Тобто, ризик життєдіяльності в Україні 9∙10-4, що в 3-5 разів перевищує аналогічний показник розвинутих країн.
Глобальні зміни клімату підвищують ризики виникнення надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру.
Президент України неодноразово звертав увагу на те, що потенціал відновлювального зростання на основі сировинної моделі, у тому числі у експортній сфері, буде швидко вичерпаний.
Отже, сталий розвиток для України це чи не єдиний вихід із ситуації, що склалася.
Численні спроби розробити Концепцію стратегії сталого розвитку України не увінчались успіхом. Україна одна з небагатьох держав, яка такої концепції не прийняла.
Основні засади (стратегія) державної екологічної політики України на період до 2020 року не можуть замінити Концепцію стратегії сталого розвитку України.
Уже сьогодні є всі ознаки, що мета національної екологічної політики стабілізувати до 2015 року стан навколишнього природного середовища України без реальної інтеграції екологічної політики до соціально-економічного розвитку України не буде досягнута.
Викликає сумнів також можливість досягнення суттєвих зрушень на краще в екологічній сфері через підготовку та реалізацію Плану заходів участі України у виконанні рішень та рекомендацій Конференції Організації Об’єднаних Націй з питань сталого розвитку «Ріо+20».
Разом з тим Закон України «Про основи національної безпеки України» визначає національну безпеку як «захищеність життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, за якої забезпечуються сталий розвиток суспільства…». Поняття сталості в соціальній, економічній і екологічній сферах деталізоване у Програмі економічних реформ на 2010‑2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава» та Стратегії національної безпеки України в редакції Указу Президента України від 8 червня 2012 року № 389/2012.
В умовах такої невизначеності щодо сталого розвитку важливу позитивну роль могли б зіграти індикатори (показники) сталості розвитку України як на загальнодержавному так і регіональному рівнях.
Такий підхід співпадає і з основними положеннями рішення Ради національної безпеки і оборони України від 8 червня 2012 року «Про нову редакцію Стратегії національної безпеки України» в частині удосконалення системи моніторингу стану національної безпеки України шляхом запровадження показників (індикаторів) стану національної безпеки, збору, обробки та аналізу інформації про розвиток ситуації в різних сферах національної безпеки за визначеними показниками (індикаторами) стану національної безпеки, оцінки ситуації, прогнозування її розвитку і можливих негативних наслідків. Показник чи комплекс показників сталості розвитку могли б стати одночасно індикаторами стану національної безпеки.
Мають бути запроваджені комплексні та узагальнені показники, які характеризують стан та динаміку розвитку. Такими показниками є індикатори та індекси сталого розвитку, що повинні відповідати наступним вимогам:
- бути чутливими;
- легко та однозначно інтерпретуватись;
- поєднувати екологічні, соціальні та економічні аспекти;
- бути науково обґрунтованими;
- мати кількісне вираження;
- бути репрезентативними.
Виділяють два підходи до побудови індексів та індикаторів:
1. Система індикаторів, за якими можна оцінювати окремі аспекти розвитку: екологічні, соціальні, економічні, тощо.
2. Інтегральні індекси, за якими можлива комплексна оцінка розвитку країни чи регіону. Зазвичай інтегральні індекси поділяють за наступними групами:
- Соціально-економічні;
- Еколого-економічні;
- Соціально-екологічні;
- Еколого-соціо-економічні.
Проблемою розробки та обґрунтування індексів у таких країнах як Великобританія, Канада, США та ін. займаються спеціальні інститути. На міжнародному рівні даною проблемою займаються численні агентства, організації та комітети, такі як ВООЗ, ООН, ЮНЕСКО, Всесвітній Банк, Комітет екологічного моделювання (ISEM), Європейська комісія, ОЕСР, Науковий комітет з проблем навколишнього середовища (SCOPE) та ін. Для комплексної оцінки сталості розвитку враховують показники за соціальним, економічним та екологічним аспектами, а також часто виділяють окрему групу інституційних показників.
Найбільш відомими індексами розвитку, які використовуються на практиці, є такі :
1. Екологічно адаптована внутрішня продукція (Environmentally adjusted net domestic product, EDP), використовується при екологічній корекції національних рахунків та вираховується за формулою:
EDP = (NDP – DPNA) – DGNA,
де NDP – чиста внутрішня продукція, DPNA – вартісна оцінка виснаження природних ресурсів, DGNA - вартісна оцінка екологічного збитку (розміщення відходів, забруднення повітря та водойм тощо).
2. Показник «дійсних заощаджень» (genuine (domestic) savings) (GS), який запропонований і розрахований Всесвітнім Банком:
GS = (GDS – CFC) + EDE – DPNR – DMGE,
де GDS – валові внутрішні заощадження, CFC - величина знецінення вироблених активів, EDE - величина витрат на освіту, DPNR - величина виснаження природних ресурсів, DMGE - збиток від забруднення навколишнього середовища. Всі показники беруться у відсотках від ВВП.
Проведені на основі даних методик розрахунки показали величезну розбіжність між традиційними економічними показниками і екологічно скоригованими. На тлі економічного зростання часто спостерігався екологічний занепад. Так, наприклад, у Росії при зростанні ВВП на 6,5 % (2005 рік) адаптовані чисті заощадження склали -10,4 %, що пояснюється виснаженням природно-ресурсної бази.
3. Агрегований індекс «живої планети» (Living Planet Index) – показник, розроблений для моніторингу стану біологічного різноманіття планети. Отримана оцінка публікується в рамках щорічної доповіді Всесвітнього Фонду Дикої Природи (World Wild Fund).
4. Показник «екологічний слід» (The Ecological Footprint) вираховується міжнародною організацією Global Footprint Network, він виражає міру тиску людини на навколишнє середовище у вигляді площ територій і акваторій, необхідних для видобутку ресурсів та утилізації відходів.
5. Індекс розвитку людського потенціалу ( ІРЛП ) Human Development Index), який може служити прикладом створення інтегрального показника, що враховує рівень соціально-економічного розвитку суспільства. Даний індекс був розроблений в 1990 році Програмою розвитку ООН (ПРООН) і включає в себе 3 показника: середня очікувана тривалість життя, рівень освіченості населення та рівень економічного розвитку (ВВП на душу населення).
На додаток до ІРЛП Програмою Розвитку ООН (ПРООН) для аналізу розвитку суспільства з 1997 року використовується індекс убогості населення, який відображає масштаби знедоленості та існуючих поневірянь, а з 2010 року в Доповіді про розвиток людини додалися три нові показника: ІРЛП скоригований з урахуванням нерівності, індекс гендерної нерівності (ІГН) і Багатомірний індекс бідності (МІБ).
6. «Всесвітній індекс щастя» (Happy Planet Index), який щорічно, починаючи з 2006 року, складає британський дослідницький центр New Economics Foundation. За допомогою даного індексу демонструється відчуття рівня щасливого життя населенням різних країн світу.
7. Індекс екологічної стійкості, що був визначений в доповіді, підготовленій групою вчених з Єльського і Колумбійського університетів для Всесвітнього економічного форуму в Давосі (2001 Environmental Sustainability Index).
8. Індекс фізичної якості життя (ІФКЖ) (Physical Quality-of-Life Index, PQLI) - це спроба виміряти добробут населення країни (якість життя). Він був створений в середині сімдесятих, але зараз рідко використовується.
9. Дійсний показник прогресу (Genuine Progress Indicator, GPI) - спроба створення альтернативи ВВП, на відміну від якого даний показник враховує екологічно та соціальні аспекти розвитку. Включає в себе наступні складові: злочинність і розпад сімей, зміна кількості вільного часу, домашня і добровільна робота, залежність від зарубіжних капіталів, розподіл доходу, витрати на оборону, термін «життя» предметів тривалого користування, виснаження ресурсів, забруднення, довгостроковий екологічний збиток.
10. «Зелений ВВП» - розробка Державного управління з охорони навколишнього середовища (ГУООС) та Державного статистичного управління (ДСУ) КНР. Ними була опублікована спільна Доповідь про розрахунок «зеленого ВВП» за 2004 р.
Створення інтегральних, агрегованих індексів сталого розвитку є трудомістким і дорогим завданням. Проте витрати в даній області обґрунтовані і необхідні, тому що результатом є зручний інструмент швидкого аналізу напрямку розвитку, а отже, можливість коригування дій в галузі використання природних ресурсів та охорони навколишнього середовища.
На жаль, у зв’язку зі складністю розробки, на сьогодні у світі немає жодного загальноприйнятого показника сталості розвитку. В Україні є поодинокі спроби розробити показник сталості, але далі теоретичних напрацювань справа не зрушилася. Більш того, згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2013 р. № 180 «Про ліквідацію деяких консультативних, дорадчих та інших допоміжних органів, утворених Кабінетом Міністрів України» ліквідовано Національну раду із сталого розвитку України, яка б могла координувати діяльність з розробки такого показника.
Висновки та рекомендації
Не зважаючи на обмежені можливості потенціалу відновлювального зростання на основі сировинної моделі та значні екологічні проблеми в Україні загальновизнана у світі ідея тісної інтеграції економічної, соціальної та екологічної політик досі не знайшла поки що оформлення на державному рівні навіть у форматі Концепції стратегії сталого розвитку.
В умовах такої стратегічної невизначеності щодо сталого розвитку важливу позитивну роль у комплексній оцінці розвитку країни та окремих її регіонів з врахуванням екологічної складової могли б зіграти індикатори (індикатор) сталості розвитку України як на загальнодержавному так і регіональному рівнях.
Є необхідність створення індексу, або компактної та інформативної системи індикаторів (показників), які характеризують стан та динаміку розвитку держави. Такими показниками в інших країнах є індикатори та індекси сталого розвитку.
При розробці індикаторів сталості розвитку слід максимально використовувати можливості і дані вже існуючих загальнодержавних та галузевих систем моніторингу і оцінки стану національної безпеки.
Для розробки системи індикаторів чи інтегрального індикатора сталості розвитку України і методології відповідного моніторингу на національному, регіональному рівнях вважається доцільним створення робочої групи при Раді національної безпеки і оборони України з залученням експертів Національного інституту стратегічних досліджень, Національної академії наук України, Міністерства екології та природних ресурсів України, Міністерства соціальної політики України, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, Міністерства освіти і науки України.
Розглянути можливість створення при Кабінеті Міністрів України спеціального підрозділу з моніторингу і оцінки стану національної безпеки, у тому числі за показниками сталості розвитку, або покласти це завдання на один з уже існуючих підрозділів.
Відділ екологічної та техногенної безпеки
(О.О. Мартюшева)