Анотація
Аналітична записка присвячена проблемі існування корупції в освітній галузі України. Автором здійснено аналіз можливих наслідків для країни у разі подальшого укорінення цього явища і запропоновано ряд заходів з метою покращення ситуації.
КОРУПЦІЯ В ОСВІТНІЙ ГАЛУЗІ: ЗАГРОЗИ СТРАТЕГІЧНОМУ РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА
Проблема корупції в українському суспільстві залишається більш ніж актуальною, незважаючи на ряд вагомих законодавчих кроків, зроблених державою у боротьбі з цим ганебним явищем. Наприкінці 2012 року Департаментом антикорупційного законодавства та законодавства про правосуддя Міністерства юстиції України було оприлюднено наступні дані: станом на грудень 2012 року до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення, внесено 5700 рішень судів першої інстанції щодо притягнення осіб до відповідальності за вчинення корупційних правопорушень[1].
Довідково: Єдиний державний реєстр осіб, які вчинили корупційні правопорушення функціонує з 1 лютого 2012 року. Станом на 1 грудня 2012 року до Міністерства юстиції України надійшло понад 62 тисячі запитів від державних органів, органів місцевого самоврядування з метою проведення спеціальної перевірки відомостей про осіб, які претендують на зайняття посад, пов’язаних із виконанням функцій держави або місцевого самоврядування.
Виклики, які спричиняє корупція, не є унікальними для України. Корупція як явище має місце в усіх країнах, включаючи й країни з міцними демократіями та одними з найрозвинутіших економік світу. Різниця полягає у масштабах та наслідках.
Корупція у будь-якій сфері життя суспільства - асоціальне, аморальне та протиправне явище. В той же час, відповідно до опитувань, більше половини населення України (51,1 % опитаних) ставиться до корупції як до ринкового механізму для вирішення власних проблем, не вбачаючи в цьому нічого поганого, більше 60 % - бере активну участь в корупційних діях, і лише близько 36 % населення України готові протидіяти корупції. Цей досвід формує толерантне ставлення громадян до корупції[2]. «Лідерами» за корупційними діями є медичні та навчальні заклади. Найбільш болісні наслідки має корупція в освіті, бо має довгостроковий вплив, створюючи підґрунтя для подальшого укорінення корупції в суспільстві, спотворюючи аксіологічну парадигму його існування, а також наносить непоправної шкоди, гальмуючи, зокрема, й економічний розвиток країни та негативно впливаючи на можливе інноваційне зростання з огляду на різке зниження рівня якості освіти.
Освічене суспільство – це стратегічний ресурс держави, який робить її конкурентоспроможною на світовому ринку. На думку експертів, ситуацію, що існує сьогодні в українській освітній галузі, можна характеризувати як кризову. Не останню роль у цьому відіграє корупційна складова, починаючи з навчальних закладів дошкільного типу і закінчуючи вищими навчальними закладами (ВНЗ).
Корупційними діями в освітній галузі в Європі та США вважаються не тільки хабарництво, але й фальсифікація, шахрайство, спотворення інформації, різноманітні порушення професійної етики (у тому числі, сексуальні домагання), порушення контрактних умов, невмотивовані витрати, а також, безперечно, широко розповсюджений в українському суспільстві непотизм. Українське законодавство, зокрема чинний Закон України «Про засади запобігання і протидії корупції» № 3206-17 від 12.08.2012 р.[3], містить досить широке визначення поняття корупції та корупційних дій, що значно скорочує можливості притягнення до відповідальності посадових осіб, вищезазначені дії яких можна було б кваліфікувати саме як корупційні. Більш того, одними з пріоритетних напрямків боротьби з корупцією в країнах ЄС та США є плагіат. Яскравим прикладом такої боротьби став корупційний скандал на Правничому факультеті Західно-чеського університету м. Плзень[4]. Масштаби розголосу корупційних дій професорсько-викладацького складу та високо посадовців‑освітян серед європейської спільноти не можуть не впливати на моральну пересторогу для нових корупційних дій.
В Україні протягом 2012 року також були приклади викриття корупційних дій викладачів, але наслідки цих викриттів не набули широкого висвітлення у вітчизняних ЗМІ, тобто виховний чинник було знівельовано. Безперечно показовим є й те, що тільки третина молодих людей оцінює корупцію в сфері освіти як злочин. 33,5 % сприймають корупційні дії як можливість вирішити власні проблеми, а близько 20 % вважають прояви корупції нормою сучасного суспільного життя. Всеукраїнське репрезентативне опитування студентів, проведене фондом «Демократичні ініціативи» спільно з Ukrainian Sociology Service за результатами 2011 року, засвідчило, що 33,2 % опитуваних безпосередньо стикались з корупцією у вищому навчальному закладі, 29,1 % чули про неї від тих, хто відчув її на собі, і тільки 37,7 % не мають такого досвіду.
Слід наголосити, що запровадження з 2008 року механізму зовнішнього незалежного оцінювання, що стало обов’язковим при вступі до ВНЗ для всіх абітурієнтів з 2009 року, значно знизило рівень хабарництва саме при вступі. На жаль, корупційні дії було перенесено безпосередньо на навчальний процес: сьогодні у ВНЗ з корупцією стикались 74,6 % респондентів, при захисті дипломних робіт – 23,3 %, з метою запобігання відрахуванню з ВНЗ – 22,9 %, при вирішенні питань про відтермінування сесії, дострокової її здачі, отриманні дозволу на перескладання предмету – 11,5 % опитаних. Загрозливою є наступна тенденція: кількість студентів, що стикались з корупційними діями з боку викладачів або адміністрації ВНЗ зростає відповідно до року навчання. Особливо вражаючим є той факт, що найбільш розповсюдженою корупція є саме на факультетах, де навчають майбутніх фахівців з права (66,3 % майбутніх юристів приймали участь у корупційних практиках). Враховуючи значні масштаби поширення корупції у правоохоронних органах та органах судової влади в Україні, можемо констатувати, що на сьогоднішній день перспективи знизити рівень корупції у цій сфері майже немає.
На цьому тлі дуже непереконливими та несистемними є кроки Міністерства освіти та науки України, окремі накази якого є лише переліком порушень. Міністерством до цього часу не створено стратегічної програми дій у цій сфері. Найбільш вагомим внеском у боротьбу з корупцією виглядає відкриття телефонних ліній довіри, які мають на меті оперативно реагувати на прояви хабарництва.
Випадки протидії хабарництву в освіті з боку правоохоронних органів зазвичай стосуються нижчого рівня адміністрації навчальних закладів та окремих викладачів, і саме у випадках, коли, на думку студентів, вимагання переходять «розумну межу». Діяльність ректорів, як правило, не знаходиться під прискіпливою увагою, хоча у педагогічних колективах активно обговорюються випадки неприкритого непотизму та нецільового використання бюджетних коштів саме вищим керівництвом ВНЗ.
Швидка інформатизація суспільства робить можливим активне громадське обговорення (зокрема, в соціальних мережах) як окремих випадків хабарництва та використання службового положення з корисливою метою, так і поширення оцінок загального рівня корупції у тих чи інших навчальних закладах, що має деструктивний вплив на формування морально‑ціннісних засад молоді, формуючи толерантне ставлення до корупції як до різновиду неправової соціальної практики.
У переліку механізмів створення підґрунтя для корупційних дій можна зазначити і нарахування додаткових балів майбутнім абітурієнтам за республіканські олімпіади та учнівські роботи, виконані у конкурсі, що проводиться Малою Академією Наук України (МАН). Якщо олімпіади, в переважній більшості, виправдовують своє існування, то всі, хто має відношення до так званих «наукових робіт» МАН, добре знають: якщо робота виконана насправді учнем, у неї немає жодного шансу на перемогу. Перевірка робіт виконаних у рамках республіканського конкурсу МАНу - по-суті «конвейєр» заробітку журі.
Висновки та рекомендації:
На сьогоднішній день в Україні існує нагальна потреба застосування антикорупційних заходів на різних рівнях, оскільки суб’єктами корупційних відносин в країні є абсолютна більшість населення. Відповідно до чинного законодавства, зокрема, Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» та Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення», що набрав чинності 1 липня 2011 року, критично важливо застосовувати антикорупційні заходи на політичному, правовому, інституційному, управлінському, економічному та освітньому рівнях одночасно.
Для антикорупційної практики в освітній галузі актуальним є застосування європейського досвіду. Зокрема, ефективним має стати наступний механізм дії: нормативно-правове забезпечення процесу освіти – підвищення професійного рівня керівництва та інституційного забезпечення управління – прискіплива увага зі сторони суспільства, забезпечення вільного доступу до інформації, що стосується розподілу і використання фінансових та інших матеріальних ресурсів, що отримуються навчальними закладами, незалежно від їх форми власності. Запровадження широкого оприлюднення щорічних звітів з фінансової діяльності навчальних закладів на офіційних сайтах.
Важливим чинником у створенні дієвого механізму боротьби з корупцією в освітній сфері є щорічні звіти Міністерства юстиції України, які мають бути максимально конкретними, мати широку інформаційну підтримку в засобах масової інформації.
Одним з важливих елементів у боротьбі з корупцією стало б законодавче затвердження введення до загального вжитку (особливо для високопосадовців-освітян) розхідної частини при щорічному декларуванні доходів.
Дієвим механізмом для запобігання корупції та оцінювання якості надання освітніх послуг може стати обов’язкова порівняльна звітність навчальних закладів за схемою «середній бал атестата учня - середній бал ЗНО, річний бал із обраного предмета – відповідний предметний бал ЗНО». За результатами перевірок у школах, де будуть разючі відмінності, проводити переатестацію педколективу із залученням ЗМІ.
Відділ глобалістики та безпекових стратегій
(Т.В. Черненко)