"Щодо шляхів підвищення ефективності використання земель сільськогосподарського призначення в Україні". Аналітична записка

Поділитися:

Анотація

 

В записці представлено характеристику земельного фонду України та здійснено аналіз ефективності використання земель сільськогосподарського призначення. Запропоновано першочергові заходи, реалізація яких сприятиме підвищенню ефективності сільськогосподарського землекористування, охороні та раціональному використанню земель сільськогосподарського призначення.

 

ЩОДО ШЛЯХІВ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ЗЕМЕЛЬ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПРИЗНАЧЕННЯ В УКРАЇНІ

 

В умовах зростання чисельності населення світу та зменшення площ, придатних до вирощування сільськогосподарських культур, Україні вкрай важливо максимально повно та ефективно використовувати потенціал землі як однієї з конкурентних переваг вітчизняного сільського господарства. За оцінками експертів, українські землі здатні забезпечити продуктами харчування 140-145 млн осіб[1], тому підвищення ефективності використання земельних ресурсів сприятиме збільшенню обсягів виробництва високоякісної, екологічно чистої продукції і забезпеченню продовольчої безпеки України, а також розширенню експорту сільськогосподарської продукції, збереженню ландшафтного і біологічного різноманіття країни.

 

Загальна територія України станом на 01.01.2012 р. становила 60354,9 тис. га, з яких 41557,6 тис. га або 68,86 % - сільськогосподарські угіддя. Структура земельного фонду України представлена на рис. 1.

 

imageЗбільшити

 

Рис. 1. Земельний фонд України, тис. га; %*

*Джерело: розраховано за даними Державного агентства земельних ресурсів України

 

У структурі сільськогосподарських угідь рілля займає 78,1 % (32,5 млн га), що значно більше, ніж у європейських країнах і США (табл. 1). За часткою природних кормових угідь у загальній площі сільськогосподарських угідь (1 %) Україна значно поступається іншим країнам світу – в більшості європейських країн цей показник коливається в межах 30-40 %, а у Великій Британії і США становить 63,1 і 56,0 % відповідно[2]. Все це є свідченням високого рівня освоєння і навантаження на сільськогосподарський ґрунтовий покрив, що підвищує імовірність виникнення загроз поширення ерозійних процесів та деградації земельного фонду країни.

 

Таблиця 1

Порівняльна структура сільськогосподарських угідь України та інших країн світу*

Країни

Усього с.-г. угідь, млн га

У тому числі

рілля, млн га / % у складі с.-г. угідь

природні кормові угіддя, млн га / % у складі с.-г. угідь

Україна

41,6

32,5 / 78,1

7,9 / 19

Австрія

3,5

1,4 / 40

2,0 / 57,1

Білорусь

9,4

5,6 / 59,6

3,1 / 33

Велика Британія

17,6

5,7 / 32,4

11,1 / 63,1

Іспанія

30,2

13,7 / 45,4

10,3 / 34,1

Канада

73,4

45,7 / 62,3

27,9 / 38

Німеччина

17,1

11,8 / 69

5,2 / 30,4

Польща

18,7

12,6 / 67,4

4,0 / 21,4

Росія

210,2

122,6 / 58,3

78,0 / 37,1

Румунія

14,8

9,4 / 63,5

4,8 / 32,4

США

426,9

173,5 / 40,6

239,2 / 56

Франція

30,3

18,5 / 61,1

11,1 / 36,6

Швейцарія

1,6

0,4 / 25

1,1 / 68,8

*Джерело: Сучасна земельна політика України / Юрченко А.Д., Греков Л.Д., Мірошниченко А.М., Кузьмін А.В. – К.: Інтертехнологія, 2009. – 260 с.

 

Україна характеризується високим рівнем забезпеченості сільськогосподарськими угіддями населення і поступається за цим показником лише Канаді, Росії, Білорусії та США (за рівнем забезпеченості ріллею – лише Канаді та Росії) - рис. 2.

 

imageЗбільшити

 

Рис. 2. Забезпеченість сільськогосподарськими угіддями та ріллі населення України і країн світу, га на 100 осіб*

*Джерело: розраховано за даними Державного агентства земельних ресурсів України

 

Українські землі характеризуються високим рівнем природного ресурсного потенціалу. Дані IX туру агрохімічної паспортизації земель, який проводився у 2006-2010 рр. державним науково-технологічним центром охорони родючості ґрунтів Міністерства аграрної політики та продовольства України «Центрдержродючість», свідчать, що 56 % вітчизняних сільгоспугідь характеризуються вмістом гумусу, вищим за середній (рис. 3).

 

imageЗбільшити

 

Рис. 3. Розподіл сільськогосподарських угідь за вмістом гумусу, %*

*Джерело: розраховано за даними ДУ «Центрдержродючість»

 

Високий рівень придатності для вирощування всіх традиційних для України зернових культур мають 29,5 млн га (93,8 % загальної площі орних земель). Із них землі, придатні для вирощування озимої пшениці, становлять 27,1 млн га, ячменю – 28,1 млн га, кукурудзи – 17,6 млн га, соняшнику – 14,3 млн га, цукрових буряків – 7,0 млн га[3].

 

Сільськогосподарське виробництво в Україні ведеться на особливо цінних землях, загальна площа яких становить 14,9 млн га або 36 % від площі сільськогосподарських угідь, у т.ч. у складі орних земель їх налічується 43,7 %.

 

Довідково. Відповідно до ст. 150 Земельного кодексу України, до особливо цінних земель відносяться: у складі земель сільськогосподарського призначення – чорноземи нееродовані несолонцюваті на лесових породах, лучно-чорноземні незасолені несолонцюваті суглинкові ґрунти, темно-сірі опідзолені ґрунти та чорноземи опідзолені на лесах і глеюваті, бурі гірсько-лісові та дерново-буроземні глибокі і середньо глибокі ґрунти, дерново-підзолисті суглинкові ґрунти, коричневі ґрунти Південного узбережжя Криму, дернові глибокі ґрунти Закарпаття; торфовища з глибиною залягання торфу більше одного метра і осушені незалежно від глибини; землі, надані в постійне користування НВАО «Масандра» та підприємствам, що входять до його складу; землі дослідних полів науково-дослідних установ і навчальних закладів; землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, землі історико-культурного призначення.

 

Спостерігається значна різниця часток особливо цінних земель у загальній площі ріллі за різними областями України – від 2,3 у Луганській області до 79,8 % у Полтавській (табл. 2)[4].

 

Таблиця 2

Площі особливо цінних земель України (станом на 01.01.2011 р.)*

Назва адміністративно-територіальних одиниць

Сільськогосподарські угіддя – всього, тис. га

Особливо цінні землі, тис. га

% у складі

с.-г. угідь

Рілля, тис га

Особливо цінні землі, тис. га

% у складі

ріллі

АР Крим

1797

511

28,4

1268

418

33,0

Вінницька

2017

835

41,4

1728

824

47,7

Волинська

1050

115

11,0

674

81

12,0

Дніпропетровська

2515

916

36,4

2126

891

41,9

Донецька

2044

582

28,5

1655

559

33,8

Житомирська

1516

310

20,4

1085

298

27,5

Закарпатська

452

103

22,8

200

53

26,5

Запорізька

2244

852

38,0

1905

558

29,3

Івано-Франківська

632

148

23,4

384

51

13,3

Київська

1665

750

45,0

1356

725

53,5

Кіровоградська

2039

919

45,1

1762

909

51,6

Луганська

1910

296

15,5

1274

29

2,3

Львівська

1266

155

12,2

796

130

16,3

Миколаївська

2009

662

33,0

1698

640

37,7

Одеська

2593

831

32,0

2072

771

37,2

Полтавська

2170

1442

66,5

1768

1411

79,8

Рівненська

932

159

17,1

658

156

23,7

Сумська

1700

905

53,2

1227

882

71,9

Тернопільська

1049

683

65,1

854

672

78,7

Харківська

2418

1106

45,7

1927

1079

56,0

Херсонська

1971

649

32,9

1777

636

35,8

Хмельницька

1568

696

44,4

1254

679

54,1

Черкаська

1451

886

61,1

1271

872

68,6

Чернівецька

471

82

17,4

333

79

23,7

Чернігівська

2070

559

27,0

1410

529

37,5

Україна

41576

14882

35,8

32476

14189

43,7

*Джерело: розраховано за даними Державного агентства земельних ресурсів України

 

Значна площа сільськогосподарських угідь в Україні є деградованими. Так, за даними Держземагентства України, близько 1,7 млн га (4,1 % загальної площі сільськогосподарських угідь) піддані вітровій ерозії (дефляції) і 13,3 млн га (32 %) – водній ерозії, а понад 2 млн га угідь (4,8 %) піддані сумісній дії водної та вітрової ерозії. У складі еродованих земель обліковується 4,6 млн га середньо- і сильнозмитих, у т. ч. 68 тис. га тих, що повністю втратили гумусовий горизонт. Крім того, 10,7 млн га (25,8 % сільськогосподарських угідь) складають кислі ґрунти, 2,3 млн га (5,4 %) – солонцюваті і 1,7 млн га (4,1 %) – засолені, 1,9 млн га – перезволожені, 1,8 млн га – заболочені і 0,6 млн га – кам’янисті. Понад 20 % території України забруднено різними токсичними сполуками, у т. ч. значні площі забруднені радіоактивними ізотопами. Негативні геологічні явища поширені більш ніж на 50 % території України[5].

 

Економічна ефективність використання сільськогосподарських угідь в Україні характеризується позитивною динамікою (табл. 3). Так, поступово зростають виробництво валової продукції, урожайність сільськогосподарських культур, їхні валові збори. Виключенням є зменшення виробництва молока як на 100 га сільськогосподарських угідь, так і у розрахунку на одну особу.

 

Таблиця 3

Економічна ефективності сільськогосподарського землекористування в Україні*

 

2000

2005

2010

2011

Площа с.-г. угідь, тис. га

41722,2

41722,2

41576,0

41557,6

Вироблено на 100 га с.- г. угідь

М’яса (у живій масі), ц

51,1

62,7

78,6

81,7

Молока всіх видів, ц

314,0

359,6

302,3

298,6

Урожайність сільськогосподарських культур, ц/га 

Зернові культури

19,4

26,0

26,9

37,0

Цукрові буряки (фабричні)

176,7

248,2

279,5

363,3

Соняшник

12,2

12,8

15,0

18,4

Картопля

121,6

128,4

132,5

168,0

Овочі

112,3

157,1

173,6

195,0

Плоди та ягоди

38,4

63,7

78,2

84,9

Валовий збір сільськогосподарських культур, тис. тонн  

Зернові культури

24459,0

38015,5

39270,9

56746,8

Цукрові буряки (фабричні)

13198,8

15467,8

13749,2

18740,5

Соняшник

3457,4

4706,1

6771,5

8670,5

Картопля

19838,1

19462,4

18704,8

24247,7

Овочі

5821,3

7295,0

8122,4

9832,9

Плоди та ягоди

1452,6

1689,9

1746,5

1896,3

Вироблено на 1 особу

Зернових культур, кг

497

807

856

1242

Цукрових буряків, кг

268

328

300

410

Соняшнику, кг

70

100

148

190

Картоплі, кг

403

413

408

531

Овочів, кг

118

155

177

215

Плодів та ягід, кг

30

36

38

41

М’яса, кг

33,8

33,9

44,9

46,9

Молока, кг

257,4

291,1

245,2

242,5

Яєць, штук

179

277

372

409

Валова продукція сільського господарства у постійних цінах 2010 року, млн грн

151022,2

179605,8

194886,5

233696,3

- продукція рослинництва

92838,9

114479,9

124554,1

162436,4

- продукція тваринництва

58183,3

65125,9

70332,4

71259,9

Вироблено сільськогосподарської продукції всіма категоріями господарств

- на одну особу, грн

3071

3813

4249

5113

- на 100 га сільськогосподарських угідь, тис. грн

370,7

471,0

523,7

629,4

*Джерело: розраховано за даними Державної служби статистики України

 

За окремими показниками економічної ефективності використання сільськогосподарських земель Україна поступається провідним країнам світу (табл. 4). Це передусім стосується урожайності сільгоспкультур і виробництва основних видів продукції тваринництва на одну особу (за винятком яєць). Водночас, за виробництвом окремих видів продукції рослинництва на одну особу Україна займає лідируючі позиції, що свідчить про переважне використання земель для потреб рослинництва.

 

Таблиця 4

Урожайність основних сільгоспкультур та виробництво основних видів продукції

рослинництва й тваринництва у деяких країнах світу у 2010 р.*

 

Канада

США

Німеччина

Франція

Польща

Україна

виробництво основних видів продукції рослинництва на одну особу, кг

зернові та зернобобові культури

1473

1291

544

1066

716

856

цукрові буряки

15

92

290

506

256

300

картопля

129

58

124

104

229

408

овочі та баштанні культури

62

113

41

80

136

193

плоди, ягоди та виноград

19

81

27

138

72

47

виробництво основних видів продукції тваринництва на одну особу, кг

м'ясо (у забійній вазі)

130

135

100

92

93

45

молоко

240

279

361

383

321

245

яйця

12

17

8

15

16

21

урожайність основних сільськогосподарських культур, ц/га

Пшениця

27,8

29,9

78,1

74,5

41,7

26,8

Ячмінь

32,6

39,3

65,4

68,4

34,4

19,7

Кукурудза

83,7

103,4

97,5

91,1

62,3

45,1

Соя

25,4

29,6

10,0

25,1

16,6

16,2

Соняшник

16,0

17,4

24,1

23,5

18,1

15,0

Цукрові буряки

603,4

576,1

675,7

937,0

542,6

279,5

Картопля

313,1

462,7

440,6

437,9

198,5

132,5

*Джерело: розраховано за даними Державної служби статистики України

 

Загалом, у європейських країнах, де якість ґрунтів не краща за українські, урожайність основних сільськогосподарських культур у 2-4 рази вища, ніж в Україні та стабільна по роках, що свідчить про належну культуру землеробства, дотримання його технологічних і екологічних вимог. Через це спостерігається висока землемісткість[6] вітчизняного сільського господарства, яка в середньому у 8 разів перевищує аналогічний показник у країнах Євросоюзу[7]. Крім того, за даними Навчально-наукового інституту економіки природних ресурсів та екології землекористування, українські аграрії 79 % прибутків одержують за рахунок природної родючості землі й лише 21 % – як результат впровадження технологій[8].

 

Основними причинами низької ефективності використання сільськогосподарських угідь в Україні є наступні чинники.

 

1. Слабкість фінансово-економічного становища сільськогосподарських підприємств, що унеможливлює удосконалення технологічних операцій вирощування сільгоспкультур, оновлення матеріально-технічної бази, впровадження у виробництво інновацій. У 2011 р. 26,8 % підприємств, що займаються рослинництвом, і 57,3 % підприємств, що займаються тваринництвом, одержали чистий дохід (виручку) від реалізації сільськогосподарської продукції до 1 млн грн[9]. Тоді як середні ціни, за якими було реалізовано нову техніку українським сільгосппідприємствам у 2011 р., становили на комбайни: Дон – 741,6 тис. грн, Case – 1239,1, Claas – 1644,7, John Deer – 1652,1, Massey Fergusson – 1676,4 тис. грн (ціна нового українського комбайна «Скіф-230» становить понад 1,2 млн грн); на трактори потужністю понад 100 кВт: ХТЗ – 377,6 тис. грн, МТЗ – 463,3, Case – 1026,1, Jon Deer – 1384,3, New Holland – 1077,0 тис. грн [10].

 

2. Порушення оптимальної структури посівних площ сільгоспкультур, що приводить до виснаження ґрунтового покриву. Високий рівень рентабельності виробництва окремих сільськогосподарських культур (передусім це стосується насіння соняшнику, рівень рентабельності виробництва якого у 2011 р. становив 57 %), а також спеціалізація крупних сільгосппідприємств на вирощуванні експортоорієнтованих сільськогосподарських культур зернової групи призвели до розширення площ посівів зернових та зернобобових культур у загальній посівній площі сільськогосподарських культур з 45 % у 1990 р. до 56,8 % у 2011 р., технічних – з 11,6 до 26,9 % відповідно та зменшення площ посівів кормових культур з 37 % у 1990 р. до 9 % у 2011 р. Нині у структурі посівних площ основних сільськогосподарських культур посівам соняшнику належить 17,1 % (рис. 4), тоді як науково рекомендована насиченість посівних площ соняшником, наприклад для степової зони країни, не повинна перевищувати 12 %.

 

imageЗбільшити

 

Рис. 4. Структура посівних площ основних сільськогосподарських культур у 2011 р., %*

*Джерело: розраховано за даними Державної служби статистики України

 

3. Недостатній рівень внесення органічних та мінеральних добрив, що призводить до дефіциту поживних речовин в ґрунтах. Так, у 2011 р. на 1 га посівної площі було внесено 0,5 тонни органічних добрив, тоді як для досягнення бездефіцитного балансу гумусу на Поліссі на 1 га ріллі необхідно щорічно вносити 13-14 тонн органічних добрив, в Лісостепу – 11-12, Степу – 8-9, у т.ч. на зрошуваних землях – 11-13 тонн[11]. Крім того, через переважне внесення сільгосппідприємствами азотних добрив відбувається порушення оптимального співвідношення поживних речових у ґрунті, що призводить до його підкислення та погіршення якості виробленої продукції.

 

4. Низький рівень державної підтримки заходів щодо підвищення ефективності використання земельних ресурсів, охорони сільськогосподарських земель, їхнього раціонального використання, консервації деградованих і малопродуктивних земель. Незважаючи на те, що п. 3 прикінцевих положень Закону України «Про охорону земель» було передбачено протягом року з дня набрання його чинності затвердження «Загальнодержавної програми використання та охорони земель» і «Національної програми охорони родючості ґрунтів», донині жоден з варіантів Програм не затверджено.

 

5. Загальна низька культура землеробства та відсутність зацікавленості сільгоспвиробників у впровадженні нових технологій обробітку ґрунту. Так, переважна більшість сільськогосподарських підприємств використовує традиційні технології вирощування культур, які передбачають обов’язковість оранки ґрунтового покриву, що призводить до порушення його структури та втрати вологи, розвитку ерозійних процесів. Натомість більш наукоємна та трудомістка технологія безполицевого обробітку з поєднанням прийомів обробітку ґрунту із сівбою в єдиному технологічному циклі та агрегаті, здебільшого у поєднанні з локальним внесенням добрив (No-tіll система), що виключає оранку ґрунту, забезпечує збереження вологи та структури ґрунтового покриву, не набула широкого розповсюдження в Україні. Така технологія забезпечує підвищення продуктивності праці у землеробстві у 4 рази, економію пально-мастильних матеріалів, металу, амортизаційних витрат машинно-тракторного парку, запасних частин при нинішніх світових цінах і зниження сумарних витрат на 1 га на 50-90 дол. США порівняно з традиційною технологією[12].

 

6. Низький рівень використання сільськогосподарськими землекористувачами технології точного землеробства із застосуванням ГІС технологій – системи менеджменту, яка за допомогою інформаційних технологій дає змогу приймати раціональні рішення з управління агроекологічним потенціалом землі під час організації виробництва у рослинництві. Така технологія дає змогу: здійснювати моніторинг урожайності диференційовано на окремих ділянках поля; виконувати роботи цілодобово; створювати у програмі геоінформаційної системи електронну карту сільськогосподарських угідь для аналізу ґрунтів; диференційовано вносити добрива у системі of-line залежно від забезпеченості ґрунту поживними речовинами та у системі on-line залежно від потреб рослин у даний час[13].

 

Таким чином, Україна не повною мірою використовує конкурентну перевагу природного потенціалу землі у вирощуванні сільськогосподарської продукції, постійно недоодержує ефект від сільськогосподарського землекористування, а також поступово втрачає якість ґрунтового покриву внаслідок нераціонального використання земель. Державна політика щодо використання земель у сільськогосподарському виробництві в подальшому повинна спрямовуватися на підвищення ефективності сільськогосподарського землекористування, раціональне використання земель сільськогосподарського призначення, впровадження у практику нових технологій обробітку ґрунту та інших агротехнічних заходів, спрямованих на збереження та підвищення родючості ґрунтів, боротьбу з ерозійними процесами, оптимізацію сільськогосподарського землекористування шляхом виведення з інтенсивного обробітку малопродуктивних і деградованих земель. З цією метою доцільно здійснити наступне:

 

1. КМУ, Мінагрополітики, Мінекономрозвитку України відповідно до правил і заходів «зеленої скрині» СОТ розширити напрями державного фінансування щодо поліпшення земель, будівництва протиерозійних гідротехнічних споруд, здійснення робіт по рекультивації земель, удосконалення сільськогосподарського землекористування.

 

2. КМУ схвалити розроблені Держземагентством України проекти:

- «Державної цільової програми розвитку земельних відносин в Україні на період до 2020 р.», що дасть змогу створити стабільний ринковий механізм регулювання земельних відносин, забезпечить удосконалення економічних і правових відносин власності на землю, розвиток землеустрою та економічне регулювання землекористування, введення в економічний оборот земельних ділянок та прав на них;

- «Концепції Загальнодержавної прог