"Круїзне судноплавство як чинник розвитку приморських регіонів України". Аналітична записка



Анотація

 

В аналітичній записці надано комплексну характеристику стану та переваг розвитку круїзної індустрії. Проаналізовано стан круїзного судноплавства у Чорноморському регіоні та визначено його вплив на розвиток приморських регіонів України. Виявлені причини та чинники, що стримують розвиток круїзного судноплавства в Україні, представлені рекомендації щодо розвитку круїзної індустрії у приморських регіонах України. 

 

КРУЇЗНЕ СУДНОПЛАВСТВО ЯК ЧИННИК РОЗВИТКУ ПРИМОРСЬКИХ РЕГІОНІВ УКРАЇНИ

 

1. Комплексна характеристика проблеми.

1.1. Сучасний стан розвитку світової круїзної індустрії.

Сучасна круїзна індустрія – це глобально інтегрована до світової економіки галузь, безпосередньо пов’язана практично з усіма базовими галузями (та секторами) світової економіки (від суднобудування до індустрії розваг). У своєму сучасному варіанті круїзна індустрія сформувалася у 50-ті роки XX-го століття з трансатлантичних морських пасажирських перевезень.

 

Протягом останніх 20 років щорічний приріст вартості круїзної індустрії у світі складає, у середньому, 7,4 %. Кількість круїзних туристів щорічно збільшується на 1 млн осіб. Така динаміка збереглася і у кризовому 2009 р. (на тлі скорочення обсягів світового туризму на 4,2 % круїзна індустрія продемонструвала зниження лише на 1,4 %). Проте, враховуючи кількість замовлень на будівництво нових суден, спеціалісти прогнозують певне уповільнення кількісного зростання круїзного туризму: кількість круїзних туристів зросте з 18,1 млн осіб. у 2011 р. до 21,4 млн осіб. у 2016 р., що означає зменшення середньорічного приросту до 3,4 %.

 

Довідково: світовий круїзний флот становить 512 суден. У світі існує 650 круїзних портів, з яких у Середземному морі – 158, у Чорному морі – 16 (з них на території України – 6, не рахуючи портів басейну Азовського моря та гирла річки Дунай).

 

Починаючи з середини 80-х років ХХ-го століття, розпочався процес горизонтальної інтеграції транснаціональних корпорацій у сфері круїзного бізнесу: “Carnival Cruise Line”, “Royal Caribbean International” и “Star Cruises”. “Mediterranean Shipping Company” функціонує за іншою моделлю, не практикуючи злиття, проте за кількістю суден (14) посідає 4-те місце в світі.

 

Глобалізація круїзної індустрії, зростання з кожним роком кількості круїзних портів диктують ринку круїзних операторів (включаючи порти), вимоги щодо об’єднання зусиль у досягненні спільних цілей розвитку. Особливе місце серед таких об’єднань посідає брендинг круїзних напрямів, який, серед іншого, передбачає і об’єднання кількох портів з метою надання певного туристичного продукту, а також спільного досягнення цілей оптимізації законодавства, розвитку туристичної інфраструктури, збільшення пасажирообороту в портах об’єднання. Прикладами найуспішніших брендів у сфері круїзного туризму у світі вважаються “Cruise Baltic”, “Atlantic Alliance” та “Cruise Saint Lawrence”.

 

Довідково: Круїзний ринок можна умовно поділити на два сегменти, що паралельно розвиваються: масовий (мега-лайнери, довжиною понад 300 м і пасажиромісткістю до 2000 осіб і більше) та нішовий (індивідуальний туризм на суднах невеликого розміру, пасажиромісткістю до 500 осіб). Існує також і проміжна категорія, до якої належать судна пасажиромісткістю від 500 до 1000 осіб (колишні великі лайнери), проте їх кількість з кожним роком зменшується через нерентабельність. Для обох сегментів ринку характерна висока диференціація продукту, що надається: для масового сегменту – на борту судна; для нішового сегменту – на березі, під час відвідання круїзних портів.

 

Круїзний туризм є універсальним видом туризму, який поєднує у собі практично всі його форми, а також об’єднує різні види сервісу та організації дозвілля (у т.ч. готельне обслуговування, ресторанний бізнес, екскурсійну діяльність).

 

Як і наземний туризм, круїзний розподіляється на в’їзний та виїзний, кожний з яких передбачає наявність та використання різних об’єктів туристичної, портової та міської інфраструктури.

 

Для розвитку в’їзного масового круїзного туризму необхідні наступні умови:

- наявність розвиненої портової інфраструктури, зокрема, пасажирського терміналу з денною пропускною спроможністю від 4000 осіб і вище; причальної лінії понад 600 м (або причалів, що дозволяють обслуговувати одночасно 2 судна довжиною 300 м); майданчику для висадки пасажирів та паркування автобусів;

- розвинена міська інфраструктура – якісні дороги, місця для паркування екскурсійного автотранспорту, комунальні мережі, інформаційні таблички англійською мовою;

- туристична інфраструктура: пам’ятки архітектури, культурної спадщини, природи тощо, сучасний туристичний автотранспорт, кваліфікований персонал, туристична інформація іноземними мовами.

 

Нішовий сектор передбачає менші кількісні вимоги до означених видів інфраструктури у зв’язку з меншим розміром суден та кількістю пасажирів. Водночас вищі вимоги висуваються до якості сервісу та унікальності пам’яток.

 

Крім того, організація в’їзного круїзного туризму передбачає наявність логістичного ланцюга «порт-готель-аеропорт», оскільки передбачає зміну пасажирів на базі порту.

 

1.2. Економічний ефект круїзного туризму

Розвиток круїзного туризму має синергетичний ефект для розвитку місцевої економіки:

- залучення до обслуговування транзитних заходів круїзних суден портів, агентських компаній, туроператорів, автотранспортних підприємств, підприємств громадського харчування, установ культури. При обслуговуванні базових стоянок судна (зі зміною пасажирів), крім перерахованих підприємств, задіяні також аеропорти та готельний сектор;

- збільшення надходжень до бюджетів всіх рівнів, в першу чергу, місцевого бюджету;

 

Довідково: За оцінками експертів, кожний круїзний турист під час транзитного заходу судна у порт («суднозаходу») в середньому за 10 годин стоянки витрачає в місті перебування від 50 до 100 євро. Під час заходження до порту одного круїзного судна типу Panamax, місто одночасно відвідує від 2000 туристів. Сума, що витрачається одним туристом у базовому порту (у місті та під час екскурсій), досягає 600 євро за 2 - 3 дні.

 

- створення нових робочих місць у сферах, задіяних для обслуговування круїзного судноплавства (у т.ч. у сфері туризму, транспортних перевезень тощо);

- надання стимулу для подальшого розвитку туристичної інфраструктури в місті з метою збільшення економічного ефекту;

- стимулювання розвитку суміжних галузей, включаючи суднобудування та судноремонт;

- рекламування туристичних можливостей регіону (країни в цілому);

- розширення можливостей для міжнародного співробітництва. Так, якщо у сфері перевалки вантажів чорноморські порти різних країн є конкурентами, то у круїзному секторі ці порти є союзниками, оскільки кожне з портових міст має унікальні пам’ятки (історичні, культурні, туристичні), відмінні одна від одної. Тільки об’єднавшись, чорноморські порти можуть надати круїзним туристам унікальний туристичний продукт та високу якість наданих послуг;

- залучення інвестицій у розвиток транспортної та туристичної інфраструктури.

 

2. Круїзне судноплавство в Чорноморському регіоні: проблеми та перспективи

2.1. Конкурентні переваги Чорноморського регіону з позицій розвитку масового круїзного туризму

Чорне море за своїм географічним положенням не є транзитним, отже, для того, щоб виділитися у самостійний напрям для масового круїзного туризму не менше 5 портів повинні мати інфраструктуру, здатну обслуговувати судна довжиною понад 300 м. Сьогодні таку інфраструктуру мають два чорноморські порти – Одеса (Україна) та Констанца (Румунія).

На даний момент здійснюється модернізація потужностей з прийому пасажирів у портах Бургас (Болгарія), Сочі (Росія) та Батумі (Грузія), після завершення якої Чорноморський регіон може заявити про себе як про круїзний напрям для суден масового сегменту.

 

Конкурентні переваги чорноморського регіону у розвитку в’їзного туризму можуть забезпечуватись позиціонуванням портів на міжнародному круїзному ринку у якості нішових. 

 

Для обслуговування суден нішового сектору підходять 16 портів Чорного моря: Одеса, Євпаторія, Ялта, Севастополь, Феодосія, Керч (Україна), Бургас, Несебр, Варна (Болгарія), Констанца (Румунія), Новоросійськ, Сочі (Росія), Батумі (Грузія), Трабзон, Самсун, Синоп (Туреччина). 

 

До конкурентних переваг Чорноморського регіону з позицій круїзного судноплавства належать:

- можливість відвідати протягом одного круїзу декілька країн;

- рівновіддаленість портів, що дозволяє здійснювати комфортабельні нічні переходи;

- розташування пасажирських портів у безпосередній близькості від центра міста у більшості портів Чорного моря;

- наявність на території міст відвідання значної кількості пам’яток архітектури та містобудування (зокрема, на території Одеської області та Автономної Республіки Крим);

- розгалужена транспортна мережа;

- розвинена індустрія розваг та дозвілля;

- наявність облаштованих місць для пляжного відпочинку та рекреації туристів круїзних маршрутів.

 

Стримуючими факторами розвиту в’їзного круїзного туризму в регіоні є наступні:

- географічне розташування, зокрема, «нетранзитність» Чорного моря, що ставить чорноморський круїзний туризм у залежність від круїзного туризму Середземного моря з його чітко визначеною сезонністю: «піками» активності навесні та восени, та майже повною відсутністю потоку туристів у червні та серпні;

- короткий сезон круїзного туризму, який триває 7 місяців (квітень – серпень) внаслідок несприятливих погодних умов в осінньо-зимовий період (штормів, ожеледі);

- існуючі обмеження для проходження суден через пролив Босфор, що дозволяє проходити суднам довжиною не більше 300 м.

 

2.2. Сучасний стан круїзного судноплавства на Чорному морі

На даний момент у Чорному морі розвивається, переважно, в’їзний круїзний туризм, темпи розвитку якого значно поступаються темпам розвитку Середземноморського круїзного напрямку, на якому за 2010-2011 роки обсяг круїзних перевезень збільшився на 17,6 %. Обсяг круїзних перевезень у Чорному морі за підсумками 2010 р. склав лише 1 % від круїзних перевезень у Середземному морі (див. Додаток, Таблицю 1, Таблицю 2). Кількісні дані про розвиток круїзного судноплавства у середземноморських портах (включаючи Стамбул) наведені у Додатку (Таблиця 3, Таблиця 4).

 

Що стосується України, крім в’їзного круїзного туризму як окремий напрямок формується організація круїзів за маршрутом «ріка-море», зокрема, по Дніпру з виходом до Чорного моря. Вже функціонують маршрути Київ-Одеса, Київ-Севастополь-Вілково-Одеса, Київ-Севастополь-Одеса-Тулча (Румунія), Київ-Севастополь-Одеса (які охоплюють і м. Херсон), круїзи по Дунаю.

 

Довідково: за 15 років існування круїзної лінії від Пасау (Німеччина) до української частини дельти Дунаю в порти Ізмаїл та Вілково було здійснено 597 суднозаходів круїзних суден Українського Дунайського пароплавства, іноземних фрахтувальників та судновласників. 76933 туристів взяли участь у берегових та водних екскурсійних програмах, включаючи відвідання Дунайського біосферного заповідника з виходом до Чорного моря та нульового кілометра, піших екскурсіях по Вілкову та автобусних – по Ізмаїлу. За цей період отримано 1 257 380 євро доходів. У 2012 р. заплановано 114 суднозаходів.

 

В часи існування СРСР користувалися попитом круїзи по Кримсько-Кавказській лінії (Одеса-Ялта-Туапсе-Новоросійськ-Сочі-Сухумі-Поті-Батумі-Одеса).

 

На початку незалежності Україна мала потужний пасажирський флот, проте трансформаційна криза 90-х років ХХ ст., відсутність державної політики щодо морських пасажирських перевезень та штучне банкрутство Чорноморського пароплавства призвели до його втрати.

 

Протягом останніх років неодноразово здійснювалися спроби відродження чорноморських круїзів національними операторами (зокрема круїз Одеса-Ялта-Сочі-Стамбул-Одеса, організований СК «Укрферрі»), проте означені спроби не мали розвитку внаслідок наступних обставин:

- відсутність митно-прикордонних нормативних актів про перетинання державних кордонів чорноморських країн круїзними туристами;

- обмеженість туристичного ринку;

- неконкурентоспроможні ціни та сервіс порівняно з іноземними компаніями.

 

Серед позитивних тенденцій розвитку круїзного туризму слід відзначити організацію з 2008 р. кругових круїзів по Чорному та Середземному морям круїзів компанією «MSC» зі зміною пасажирів на базі Одеського морського торговельного порту. В лютому 2012 р. був підписаний протокол про наміри з однією з провідних круїзних компаній  Royal Caribbean International щодо створення в портах Ялта та Севастополь двох круїзних терміналів.

 

Разом з тим, розвиток круїзної індустрії в Чорноморському регіоні, і, зокрема, в приморських регіонах України стримується через низку факторів:

- відсутність державної політики у галузі круїзної індустрії;

- недостатність кооперації між країнами чорноморського регіону, зокрема відсутність єдиних правил щодо пасажирського мореплавства у чорноморському регіоні;

- відсутність співробітництва органів державної  влади та місцевого самоврядування з комерційними структурами у просуванні туристичного продукту регіону;

- недостатня розвиненість портової та туристичної інфраструктури в більшості чорноморських портів, необхідної для прийому великих круїзних суден (у т.ч. недостатня довжина причальної лінії, відсутність місць для паркування туристичних автобусів тощо). Зокрема, для розвитку в’їзного круїзного туризму приморських регіонів, потрібні сучасні міжнародні аеропорти, які б дали можливість портам Одеса та Ялта стати базовими для туристів з країн СНД.

- значна присутність іноземних туроператорських компаній на внутрішньому ринку туроператорів України, що негативно впливає на інтенсивність розвитку вітчизняного туристичного продукту. Політика штучного заниження цін на туристичний продукт, яку проводять глобально інтегровані туристичні компанії, призводить до витіснення з ринку вітчизняних туристичних компаній, у першу чергу, малих підприємств;

- завищені вимоги щодо страхування діяльності (видання страхових полісів) з боку іноземних круїзних компаній, що практично унеможливлює безпосередню співпрацю місцевих туроператорів з операторами круїзних ліній. Стандартна вимога щодо одноразової сплати за страховий випадок складає 1 млн дол. США і може сягати 5 млн дол. США. Українські страхові компанії не можуть забезпечити такого покриття, що змушує туроператорів звертатися по допомогу до іноземних компаній, що потребує розвитку в Україні системи перестрахування ризиків круїзного судноплавства.

- недосконалість системи оподаткування туристичної діяльності. Робота з іноземними туроператорами на території України не відноситься до експорту послуг. Більшість вітчизняних туроператорів є платниками податку на додану вартість, у той час як більшість субпідрядників, таких як автотранспортні підприємства, ресторани, музеї, театри та екскурсоводи – є платниками фіксованого єдиного податку, що збільшує односторонні витрати туроператора щонайменше на 20 %.

 

Висновки

  1. Круїзне судноплавство є перспективною галуззю, яка може позитивно впливати на економічний розвиток приморських регіонів України. Сьогодні круїзний туризм охоплює три приморських регіони України з шести (Одеська та Херсонська області, Автономна Республіка Крим) та м. Севастополь. Для розвитку галузі в якості нішового сегменту світової круїзної індустрії у приморських регіонах існує необхідна транспортна та туристична інфраструктура. Зокрема, з 16 морських портів Чорноморського регіону, що підходять для прийому круїзних суден, 6 належать Україні: Одеса, Євпаторія, Ялта, Севастополь, Феодосія та Керч. Означені міста також володіють унікальними історичними, культурними та туристичними пам’ятками, які можуть бути привабливими для туристів круїзних маршрутів.
  2. Круїзне судноплавство дає можливість протягом семи місяців на рік створити умови для гарантованого поповнення місцевих бюджетів (у т.ч. за рахунок туризму, витрат туристів на сферу розваг тощо). До того ж, це не призводить до суттєвого збільшення навантаження на наземну інфраструктуру приморських регіонів. 
  3. Розвиток круїзного судноплавства сприятиме розвитку суміжних галузей регіональної економіки (готельний бізнес, громадське харчування, транспорт, суднобудування, судноремонт тощо). Це сприяє залученню інвестицій, створює мультиплікативний ефект розвитку регіональної економіки, а отже – сприяє створенню нових робочих місць.
  4. Розвиток круїзного судноплавства у Чорноморському регіоні вимагає проведення узгодженої політики центральних та місцевих органів влади України, органів місцевого самоврядування, керівництва (власників) портів та комерційних структур, які спеціалізуються на круїзному туризмі, щодо посилення координації їхньої діяльності, а також налагодження ефективної співпраці чорноморських країн з метою оновлення круїзного флоту, формування ринку круїзних туристичних послуг, розвитку інфраструктури круїзного туризму.
  5. Стримуючими чинниками круїзного судноплавства є недосконалість податкової системи, високі ставки страхових платежів, політика штучного заниження цін на туристичний продукт, що призводить до витіснення з ринку вітчизняних туроператорів.
  6. Для підтримки розвитку місцевих туроператорів, представників малого бізнесу, держава має сприяти створенню туристичних кластерів, їх участі в міжнародних та місцевих програмах розвитку з метою забезпечення підтримки туристичному сектору національної економіки.

Орієнтири дій

Реалізація круїзного потенціалу приморських регіонів України вимагає здійснення низки наступних кроків.

 

1. Сприяння кооперації між портами Чорноморського регіону з метою розвитку круїзного судноплавства шляхом розробки Україною в ініціативному порядку та винесення для ухвалення країнами Чорноморського регіону Конвенції щодо пасажирського судноплавства на Чорному морі.

 

2. Сприяння формуванню інтегрованих туристичних продуктів в рамках Співдружності незалежних держав, орієнтованих на використання внутрішніх водних шляхів (річок Дніпро, Дон, Волга, Дунай) та комбінованих (ріка-море) круїзних маршрутів, для чого слід:

  • підготувати відповідні пропозиції до проекту єдиної стратегії в рамках СНД;
  • вжити заходи щодо стандартизації орієнтуючої туристичної інформації, впровадження стандартів високої якості обслуговування;
  • скоординувати зусилля щодо представлення туристичних можливостей країн СНД, на міжнародному туристичному ринку;
  • сприяти розвитку міжрегіонального та транскордонного співробітництва приморських регіонів України та Росії.

3. Сприяння відродженню в Україні власного круїзного флоту шляхом запровадження податкових стимулів придбання пасажирських суден українського виробництва, а також звільнення від мита імпорту суден круїзного призначення.

 

4. Створення розвиненої транспортної інфраструктури у круїзних портових містах, для чого необхідно:

  • провести реконструкцію аеропортів Одеси та Сімферополя (у т. ч. з метою створення сприятливих умов для розвитку транзитних пасажирських перевезень);
  • провести реконструкцію причальної лінії порту Севастополь з метою збільшення її довжини та збільшення обсягів пасажиропотоків;
  • розглянути питання щодо побудови круїзного терміналу на території морського торговельного порту Ялта, а у перспективі – щодо переорієнтації порту на прискорений розвиток круїзного туризму;
  • здійснити днопоглиблювальні роботи в районі пасажирського порту Євпаторія.

5. Покращення туристичного обслуговування, надання конкурентних туристичних послуг, розвиток інфраструктури круїзних портових міст, у т.ч.:

  • створення мережі туристичних центрів, інформаційних кіосків щодо надання туристичних послуг тощо;
  • забезпечення достатньої кількості вказівників англійською та іншими іноземними мовами;
  • створення місць для паркування туристичного автотранспорту.

6. Вдосконалення податкової політики з метою підтримки вітчизняних туроператорів, що працюють у сфері круїзного туризму, використання інструменту податкових пільг для туроператорів, які створюють новий туристичний продукт;

 

7. Проведення активної міжнародної рекламної кампанії щодо представлення туристичного потенціалу приморських регіонів України.

 

Регіональний філіал у м. Одесі

(О.В. Тищенко, А.О. Филипенко)

 

Додаток

 

Таблиця 1

 

Кількість круїзних пасажирів (тис. осіб) у чорноморських портах-членах Асоціації  “Medcruise” у 2003 – 2011 рр.


Назва порту

2003

2004

2005

2006

2007

2008

2009

2010

2011

Батумі

 

 

707

1852

1647

1497

4127

3127

2564

Констанца

5034

6164

10780

15935

15896

24207

8516

21286

23878

Одеса

74400

83900

87700

103300

105200

45750

31550

66010

66785

Севастополь

15345

22357

21768

20614

33166

38049

35447

16671

15940

Синоп

445

1650

1097

2279

1320

2632

8436

5266

5768

Сочі

4029

7155

4414

7156

17832

15162

13467

20055

13072

Данні  Асоціації “Medcruise” 2011 рр.

 

Таблиця 2

Кількість заходів круїзних суден в чорноморські порти – члени Асоціації “Medcruise” у 2003-2011 рр.

 

Назва порту

2003

2004

2005

2006

2007

2008

2009

2010

2011

Батумі

 

6

3

6

4

4

10

10

8

Констанца

17

24

33

28

43

56

26

58

43

Одеса

117

150

148

160

157

75

58

132

122

Севастополь

101

97

22

77

70

51

50

42

Д/В

Синоп

1

6

3

9

4

7

15

8

Д/В

Сочі

14

14

16

27

28

35

24

27

29

Данні  Ассоціації “Medcruise” 2011 рр.

 

Таблиця 3

 

Кількість транзитних пасажирів (тис.осіб.) в середземноморських портах – членах Асоціації “Medcruise” у 2003-2011 рр.

 

Назва порту

2003

2004

2005

2006

2007

2008

2009

2010

2011

Барселона

507437

465290

644788

625262

789409

925523

971226

1084670

1157710

Дубровник

382763

455779

508241

600000

678000

880239

887700

916089

985398

Неаполь

509639

647163

716056

862250

1017430

1104509

Д/В

975081

1137023

Пірей

324729

254634

317545

430852

Д/В

Д/В

1612746

1438510

2063087

Стамбул

169461

128619

200142

244955

315453

401896

361373

404216

Д/В

Данні  Асоціації “Medcruise” 2011 рр.

 

Таблиця 4

 

Кількість заходів круїзних суден в середземноморські порти – члени Асоціації «Medcruise”у 2003-2011 рр.

 

Назва порту

2003

2004

2005

2006

2007

2008

2009

2010

2011

Барселона

717

629

689

714

817

887

799

841

881

Дубровник

587

504

553

576

607

918

810

705

681

Неаполь

465

541

580

602

660

 

Д/В

537

527

Пірей

516

500

611

583

Д/В

Д/В

877

799

936

Стамбул

219

184

227

282

340

370

327

351

Д/В

Данні Асоціації “Medcruise” 2011 рр.




читайте також:


"Соціально-економічний розвиток регіонів України: тенденції першої половини 2017 року ". Аналітична записка
"Секторальна децентралізація в Україні: стан реалізації, проблемні питання та шляхи їх вирішення ". Аналітична записка
"Інституційні важелі розвитку об'єднаних територіальних громад в умовах децентралізації управління". Аналітична записка
"Фінансовий ринок України в умовах відкритої господарської системи". Аналітична записка
"Формування об’єднаних територіальних громад: стан, проблемні питання та шляхи їх вирішення". Аналітична записка