18 грудня 2012 р. в Національному інституті стратегічних досліджень відбулась науково-практична конференція «Підвищення енергоефективності як стратегічний пріоритет державної політики економічної безпеки». Її метою було обговорення актуальних для забезпечення енергетичної безпеки України проблем: сучасних підходів до підвищення енергоефективності та зниження енергоємності економіки у світі та Україні; ефективності реалізації державної політики у сфері ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів, стану виконання державних цільових і бюджетних програм фінансування проектів, спрямованих на розроблення та впровадження у промисловості матеріало-, енерго- та ресурсоощадних технологій та устаткування; ефективності енергоспоживання та резервів енергоощадження у промисловості, житлово-комунальному господарстві, побуті громадян тощо.
У конференції взяли участь вчені Національної академії наук України, представники центральних органів виконавчої влади, дослідницьких та аналітичних центрів, громадських організацій, незалежні експерти.
Виступаючи зі вступним словом, перший заступник директора НІСД Я. Жаліло зазначив, що у щорічному Посланні Президента України до Верховної Ради України «Про внутрішнє та зовнішнє становище України в 2012 році» Глава держави зробив наголос на тому, що підвищення енергоефективності є одним із головних завдань структурної перебудови української економіки, водночас важливою передумовою підвищення її конкурентоспроможності та потужним чинником зниження імпортозалежності. Разом з тим, сучасний рівень енергоємності вітчизняної економіки, нераціональне енергоспоживання під час виробничих процесів знижують конкурентоспроможність продукції, створюють навантаження на зовнішньоторговельний баланс і посилюють енергетичну, економічну та політичну залежність України. Результатом цього є посилення ризиків, пов’язаних з підвищенням світових цін на нафту й подальшу трансформацію у зростання ціни на інші енергоносії, у т. ч. природний газ. Це створює загрозу стійкості економічного зростання, оскільки матиме пролонгований вплив на формування цін виробників, передусім основних галузей промисловості – металургійної та хімічної. Саме тому проблеми енергоефективності завжди були одним з основних напрямів досліджень Національного інституту стратегічних досліджень у сфері енергетичної безпеки і дана конференція є продовженням попередньої роботи НІСД Я.Жаліло підкреслив, що конференція має важливе значення ще й тому, що результати обговорення будуть враховані при підготовці відповідної частини проекту щорічного Послання Президента України до Верховної Ради України «Про внутрішнє та зовнішнє становище України в 2013 році», присвяченої саме проблемам енергозабезпечення та енергоефективності.
Завідувач відділу енергетичної та ядерної безпеки А. Сменковський у доповіді «Підвищення енергоефективності як стратегічний пріоритет державної політики економічної безпеки» (презентація Доповіді) зазначив, що після набуття незалежності з метою реалізації державної політики у сфері енергозбереження в Україні було ухвалено низку нормативно-правових актів. Проте, незважаючи на певні позитивні зрушення, їх прийняття загалом не досягло поставленої мети. Фактично енергоємність національної економіки є у 3-4 рази більшою ніж у наших найближчих сусідів у ЄС (Польщі, Чехії, Угорщині) та більшою ніж в країнах СНД (Казахстані, Російській Федерації, та Білорусії), що створює серйозний виклик конкурентоспроможності країни. Парадоксальним чином Україна, яка є чистим імпортером енергоресурсів, поводиться як країна – виробник та постачальник енергоресурсів. Україна продовжує витрачати величезні суспільні ресурси на закупівлю та виробництво енергоресурсів, які у подальшому втрачаються без належної віддачі. Період випереджаючого зростання енергетичної ефективності економіки України, що спостерігався на початку 2000-х років та обумовлювався відновленням промислового виробництва та стабілізації економіки, завершився. Ефект зниження енергоємності національної економіки виявився нестабільним, а відсутність реальних дій у реальному секторі економіки відобразилася навіть у погіршенні енергоефективності у кризовий і післякризовий періоди.
Найбільшим споживачем сировини і паливно-енергетичних ресурсів і, відповідно, найбільшим виробником продукції у промисловості є гірничо-металургійний комплекс, енергоспоживання якого складає 65% відсотків від загального енергоспоживання в промисловості. У той же час витрати енергоресурсів на виробництво продукції українськими металургійними підприємствами суттєво перевищують енерговитрати іноземних виробників. Фактичні питомі витрати паливно-енергетичних ресурсів на виробництво окремих видів продукції залишаються високими та перевищують показники підприємств інших країн. Наприклад, питомі витрати паливно-енергетичних ресурсів на виробництво чавуну на українських металургійних підприємствах майже на 33 % вищі. Більш того, спостерігалось збільшення фактичних питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів на виробництво низки видів продукції. Не краща ситуація відзначається й у паливно-енергетичному комплексі. Питомі витрати умовного палива на виробництво електроенергії на ТЕС та ТЕЦ залишаються високими і сягають 379,4 кг у.п./тис. кВт*г у порівнянні з відповідним показником розвинутих країн у 310-320 кг у.п./тис. кВт*г. Витрати на виробництво теплоенергії складають 179 кг у.п./Гкал при тому, що середньосвітовий показник питомих витрат енергоресурсів на виробництво 1 Гкал теплової енергії складає 140 – 150 кг у.п. Однак найбільш загрозлива ситуація складається у житлово-комунальному господарстві, на яке припадає майже 30% всього енергоспоживання в Україні. Енергоресурси у цій сфері використовуються вкрай неефективно. Серйозною проблемою є незадовільний технічний стан системи централізованого теплопостачання, що спричиняє великі втрати тепла, суттєві економічні збитки внаслідок частих аварій та значних обсягів ремонтних робіт. На кожні 100 кілометрів теплових мереж щороку реєструється понад 70 випадків їх пошкоджень. Втрати теплової енергії в трубопроводах магістральних мереж перевищують 14 відсотків, а сумарні втрати з урахуванням розподільних мереж - 30 відсотків. Заручником цієї ситуації стає населення, оскільки збільшення втрат енергоресурсів на надання комунальних послуг відшкодовується за рахунок тарифів. При цьому існуючі механізми тарифоутворення все ще не стимулюють підвищення енергоефективності технологічних процесів, оскільки існуюча практика відшкодування втрат постачальників енергетичних послуг за рахунок перехресного субсидування населення більш платоспроможними групами споживачів (промисловість) та бюджетного дотування тарифів нівелює вигоду від реалізації енергозберігаючих проектів.
Таким чином, головними причинами низької ефективності енергозберігаючої політики, яка проводилася до останнього часу, експерти вважають: декларативність прийнятих державних програм та незадовільне виконання передбачених у них заходів у сфері енергозбереження; недостатність коштів, які виділяються державою на реалізацію заходів, передбачених діючими програмами, та низький рівень контролю за їх використанням; відсутність дієвих стимулів для основних споживачів ПЕР щодо впровадження енергозберігаючих технологій; недосконалість чинного законодавства у сфері інвестиційної діяльності, що утримує потенційних інвесторів від участі у фінансуванні енергозберігаючих заходів. Також, на думку експертів НІСД, такий стан справ обумовлений відсутністю дієвої координації роботи всіх заінтересованих установ у сфері енергетичної безпеки, а також ефективної системи оперативного реагування на виклики та загрози, що виникають у зазначеній сфері.
Завершуючи свою доповідь, А. Сменковський зазначив, що НІСД зацікавлений у формуванні пакету конкретних пропозицій, які згодом знайдуть відображення у проекті щорічного Послання Президента України до Верховної Ради України "Про внутрішнє та зовнішнє становище України в 2013 році" та рішеннях органів державної влади.
Заступник директора департаменту державного регулювання - начальник відділу програм та моніторингу показників енергоефективності Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України М. Кисимес у своїй доповіді основну увагу зосередив на стані та перспективах підвищення енергоефективності, результатах моніторингу програм та показників енергоефективності в Україні, насамперед стану реалізації Державної цільової економічної програми енергоефективності та розвитку сфери виробництва енергоносіїв з відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива на 2010-2015 роки. Також були окреслені основні проблеми, що існують у сфері енергоефективності та енергозбереження, можливі шляхи їх вирішення та заходи Державного агентства у цьому напрямку. Зокрема, було презентовано проект Національно плану дій з енергоефективності до 2020 року.
Доповідь старшого економіста Дослідницького центру «Бюро економічних та соціальних технологій» 
Б. Додонова було присвячено презентації результатів оцінки енергоефективності регіонів та галузей економіки України шляхом розрахунку рейтингів енергоефективності. За підсумками проведеного дослідження було виявлено наступне: рівень енергоефективності має значні відмінності у різних регіонах України; енергоємні галузі промисловості України також є одними з найменш енергоефективних; нижчі місця у рейтингу зайняли області України, де у структурі економіки домінують неефективні енергоємні галузі та/або неефективний житлово-комунальний сектор; у промисловості та житлово-комунальному секторі України зберігається значний потенціал енергозбереження. Також були визначені чинники неефективного споживання енергоресурсів та надані пропозиції щодо заходів з підвищення енергоефективності і скорочення енергоспоживання.
Директор департаменту статистики торгівлі Державної служби статистики України А. Фризоренко свою доповідь присвятив місцю енергетичного балансу у реалізації державної політики економічної безпеки. Зокрема, було зазначено, що сформований та опублікований Держстатом енергетичний баланс України за 2010 рік та баланс за 2011 рік. який має бути опублікований 20 грудня, дозволяє побачити весь спектр проблем енергетики в країні і дає фахівцям ефективний інструмент, яким, утім, ще потрібно навчитися користуватися. Зокрема, статистична різниця між ресурсною частиною та споживанням у більшості країн становить не більше 1%, а в Україні по таких видах палива як вугілля, бензин та газойлі вона перевищує 7-12%. Це не просто статистична різниця, за нею стоять значні обсяги тіньової економіки. Державна служба статистики робить тільки перші кроки у формуванні енергетичних балансів і тому Держстату необхідна підтримка, допомога та консультації фахівців з енергетики.
У доповіді директора Інституту технічної теплофізики НАН України академіка А. Долинського зроблено наголос на тому, що реалізація регіональних програм комплексної модернізації комунальної теплоенергетики є одним з шляхів до ефективного скорочення споживання природного газу в країні. Зокрема, поінформовано про результати реалізації такої програми у Донецькій області, окреслено існуючі проблеми у нормативно-правовому та фінансовому забезпеченні цього процесу. Насамперед, потребують вирішення питання щодо можливості погашення кредитів, отриманих в цілях впровадження в регіоні енергоефективних технологій за рахунок вартості зекономленого газу, а також організації в регіонах виробництва необхідного обладнання, у тому числі з використанням новітніх розробок та технологій вітчизняних наукових установ.
Розгляд зазначених проблем було продовжено у доповіді завідувача відділу Інституту технічної теплофізики НАН України О. Сігала щодо можливостей зниження енерговитрат в комунальній енергетиці. Зокрема, було наведено результати аналізу втрат енергії у паливному циклі, розрахунок коефіцієнту використання різних видів палива та надані конкретні пропозиції щодо зменшення споживання природного газу в комунальній енергетиці за рахунок технічної модернізації котельного господарства України. Також були надані конкретні пропозиції щодо заходів з енергоефективності, яких необхідно вжити на державному та регіональному рівнях.
Заступник директора департаменту регулювання відносин, інвестиційної політики та технічного розвитку у сфері теплопостачання Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, С. Бевз у своєму виступі зупинився на основних проблемах комунальної енергетики та заходах, що реалізує Нацкомісія з метою їх вирішення. Зокрема він звернув увагу на декларативність прийнятих державних програм та незадовільне виконання передбачених у них заходів у сфері енергозбереження. У зв’язку з цим було внесено пропозицію щодо необхідності залучення НІСД та Апарату РНБОУ до ініціювання підготовки єдиного правового акту прямої дії, який має стати базовим у реалізації державної політики у сфері енергоефективності.
Представник Національного екологічного центру України А. Желєзний у своїй доповіді розглянув досвід cхідноєвропейських країн щодо застосування фінансових механізмів для підтримки енергозбереження та можливість його застосування в умовах нашої держави, зокрема субсидування заходів енергозбереження в житлових будівлях державною програмою «Зелені заощадження» у Чехії та надання «Фондом теплової реконструкції та капітального ремонту» компенсацій для погашення залучених кредитів на заходи енергозбереження та реновації житла у Польщі.
Провідний науковий співробітник відділу секторальних прогнозів і кон’юнктури ДУ «Інститут економіки та прогнозування НАН України» В. Лір у своєму виступі узагальнив досягнення та проблеми у сфері енергоефективності, наведені у попередніх виступах учасників конференції. Разом з тим, він звернув увагу на те, що показник енергоємності ВВП є надто узагальнюючим, з метою більш чіткого визначення існуючих проблем та розробки конкретних пропозицій необхідне проведення більш детального аналізу показників галузевого та регіонального розвитку. Також, з посиланням на іноземний досвід, було зазначено, що масштабне впровадження енергоефективних технологій може призвести до збільшення обсягів споживання енергії.
Після кожної доповіді та виступу відбувалася активна дискусія, до якої залучалося широке коло учасників конференції.
На завершення конференції завідувач відділу енергетичної та ядерної безпеки НІСД А. Сменковський запропонував учасникам науково-практичної конференції за результатами обговорення надіслати свої пропозиції щодо заходів, спрямованих на підвищення енергоефективності як стратегічного пріоритету державної політики економічної безпеки.