ЗАГРОЗИ БЕЗ КОРДОНІВ

ДЕРЖАВА ПОЧИНАЄТЬСЯ З КОРДОНУ

Нові геополітичні реалії і транснаціональні загрози вимагають нових "правил гри" на передових рубежах країни

Ситуація на кордонах будь-якої країни завжди відзеркалює її спроможність протидіяти загрозам із зовні. Сучасний етап розвитку людства характеризується посиленням таких загроз, що взагалі не мають кордонів - злочинності, наркобізнесу, міжнародного тероризму, міграції

Павло ШИШОЛІН,
перший заступник голови Держкомкордону України, начальник штабу Прикордонних військ,
генерал-полковник,
кандидат військових наук

Сергій ДМИТРОВ,
начальник інформаційно-аналітичної служби Держкомкордону, полковник, кандидат військових наук

Розпад СРСР став могутнім поштовхом до докорінних соціально-економічних змін у державах посткомуністичного світу. З ним пов'язана активізація дестабілізуючих факторів як в середині цих держав, так й у сфері відносин між ними. Етнічні, національні, релігійні, територіальні та інші протиріччя, що мають у значній кількості держав Центральної та Східної Європи глибоке історичне коріння, визволилися з-під стримувального впливу біополярної системи міжнародних відносин часів "холодної війни", стали серйозним чинником нестабільності і причиною багатьох збройних конфліктів. Таким чином, питання щодо забезпечення національної безпеки стало одним із найважливіших для України і держав, що її оточують.

Україна будує свої відносини з іншими державами, незалежно від їхнього соціально-політичного устрою та належності до військово-політичних блоків "союзів", на основі Статуту ООН, положень заключного акта Гельсінської наради з питань безпеки і співробітництва в Європі, багатосторонніх і двосторонніх міждержавних договорів та угод, загально-прийнятих норм міжнародного права.

Наша держава підтримує створення принципово нової системи європейської безпеки, яка базується на прагненні переважної більшості держав до звуження можливостей використання військової сили як головного засобу досягнення політичних та інших цілей.

Усе більша перевага віддається політичним, економічним, міжнародно-правовим та іншим шляхам забезпечення своїх національних інтересів.

Невід'ємною функцією кожної держави як суспільного утворення є забезпечення національної безпеки, яка покликана гарантувати сприятливі умови для життя і продуктивної діяльності громадян, державних інститутів, захищати життєво важливі інтереси людини, суспільства, держави від зовнішніх та внутрішніх загроз.

Оцінка загального стану національної безпеки, її складових і перш за все транснаціональних загроз, є основою для вироблення стратегічної державної політики й розробки конкретних заходів з метою втілення її у життя. Це, в свою чергу, вимагає всебічного поглибленого дослідження внутрішньо- і зовнішньополітичних процесів, а також обгрунтування адекватних дій на загальнодержавному, відомчому, міжвідомчому рівні, здатних нейтралізувати негативні ситуації та розв'язати потенційні і реальні конфлікти.

На нинішньому етапі Україна розбудовує систему своєї національної безпеки в порівняно нестабільному міжнародному середовищі за умов співучасті в оборонних союзах і при різноспрямованих та неузгоджених військово-політичних орієнтаціях країн свого найближчого оточення.

Національні інтереси України формуються під впливом реально існуючих для неї воєнних небезпек і транснаціональних загроз, у тому числі й на державному кордоні.

Державний кордон в силу своєї сутності концентрує в собі прояви багатьох видів загроз реальних і можливих, що зобов'язує сприймати їх адекватно рівню національної безпеки, аналізу та прогнозування їх змін для прийняття виваженого рішення щодо протидії.

До основних транснаціональних загроз на державному рівні належать:

у політичній сфері:

- незавершеність договірно-правового оформлення державного кордону України;

- потенційна можливість втручання у внутрішні справи України в прикордонних районах з боку інших держав;

- наявність сепаратистських тенденцій в окремих прикордонних районах;

- відсутність ефективних механізмів забезпечення законності, правопорядку, боротьби зі злочинністю, особливо її організованими формами і тероризмом;

в економічній сфері:

- невирішеність проблеми ресурсної, фінансової і технологічної залежності національної економіки від інших країн;

- неконтрольований відплив за межі України матеріальних і фінансових ресурсів;

- розкрадання національних багатств на державному кордоні України та у виключній (морській) економічній зоні, активізація контрабандної діяльності, неконтрольоване вивезення капіталу і стратегічно важливих сировинних ресурсів і товарів;

у військовій сфері:

- потенційна можливість посягання на державний суверенітет України та її територіальну цілісність;

- нарощування поблизу кордонів України угруповань військ та озброєнь, які порушують співвідношення сил, що склалося;

- воєнно-політична нестабільність та конфлікти в сусідніх країнах;

- створення і функціонування незаконних збройних формувань як в Україні, так і в суміжних державах;

у правоохоронній сфері:

- транскордонна організована злочинність і тероризм;

- нелегальна міграція;

- незаконне накопичення та розповсюдження зброї й наркотичних речовин у прикордонних регіонах;

- криміналізація суспільства;

у соціальній сфері:

- неконтрольовані міграційні процеси в Україні;

- низький рівень життя та соціальної захищеності значних верств населення, наявність в прикордонних районах великої кількості громадян працездатного віку, не зайнятих у суспільно-корисній діяльності, які є потенційною базою пособництва у протиправній діяльності на кордоні;

в економічній сфері:

- неконтрольоване ввезення в Україну екологічно небезпечних для довкілля та людини речовин і матеріалів;

- транскордонні аварії, катастрофи і стихійні лиха;

- можливість поширення з суміжних держав епідемій (епізоотій), небезпечних хвороб людей і тварин.

Останніми роками відбулися істотні зміни військово-політичної обстановки на державному кордоні, які висвітлили вплив транснаціональних загроз на ситуацію на державному кордоні та об'єктивно висунули Прикордонні війська на одне з пріоритетних місць в системі захисту інтересів держави.

Процеси, що відбулися в Центральній Європі, у суміжних з Україною державах Східної Єворпи та країнах СНД, призвели до докорінної зміни геостратегічного балансу сил у Центральній і Східній Європі. Розширення Північноатлантичного блоку за рахунок нових членів призвело до вжиття країнами, суміжними з Україною (Польща, Словаччина, Угорщина) ряду заходів щодо посилення охорони кордону з Україною і візової політики, активізації ведення розвідувальної діяльності. Досить чітко простежується "подвійний стандарт" у підходах східноєвропейських держав до охорони кордону з Україною. Польща та Угорщина, демонструючи цілковиту готовність інтегрувати до Європи, прагнуть залишити Україну в так званій "сірій зоні" (умовна смуга протистояння між НАТО і Росією) та розглядають кордон з нею як "зовнішні кордони" майбутньої Європи. А очікуване введення візового порядку перетинання державного кордону завдасть збитків і так не стабільній економіці України. Запровадження Польщею, Угорщиною, Чехією візового режиму матиме такі негативні наслідки для України:

а) у політичній сфері:

- дискредитація деякою мірою самої ідеї загальноєвропейської інтеграції української держави. Результатом цього може стати коливання громадської думки в Україні на користь інтеграції на Схід в Росію;

- незадоволення численних польської та угорської національних меншин України введенням візового режиму, що може призвести до посилення еміграційних тенденцій в їх середовищі та інших негативних тенденцій;

б) у соціально-економічній сфері:

- зниження життєвого рівня жителів західних прикордонних областей призведе до посилення соціального напруження, зростання безробіття, створення передумов для участі в пособництві злочинним угрупованням у переправленні через кордон нелегальних мігрантів і контрабанди.

Водночасо, внаслідок істотного погіршення соціально-економічної ситуації в деяких країнах регіону і формування дестабілізуючих процесів на території ряду постсоціалістичних держав зросла загроза виникнення локальних конфліктів на соціальному, національному, релігійному та етнічному грунті.

Для прикладу, протягом 11 тижнів війна на Балканах щодоби завдавала лише Українському Дунайському пароплавству збитків на суму більше 313 тис. доларів США.

З поглибленням інтеграції східноєвропейських держав в НАТО відбувається посилення військових та розвідувальних позицій країн-членів Північноатлантичного альянсу, їх наближення безпосередньо до кордонів України.

Продовжує розвиватися тенденція зволікання процесу правового оформлення державного кордону з боку державних структур Росії, Білорусі, Молдови, а на тлі об'єктивних розбіжностей національних інтересів України і Росії договірно-правового оформлення спільної ділянки в Азовському морі залишається проблематичним. Крім того останнім часом на спільному кордоні виникла тенденція, яка при її подальшому розвитку може значно вплинути на відносини між Україною і Росією. Зокрема, йдеться про те, що з боку певних політичних діячів та політизованих організацій Росії активізувалася кампанія щодо поширення ідеї історичної належності Російській Федерації окремих територій України, перегляду деяких ділянок існуючого кордону та висунення до України територіальних домагань. А за умов, коли російською стороною посилюються вимоги до погодженої з Білоруссю прикордонної та імміграційної політики, загострилася проблема ратифікації парламентом Білорусі договору про державний кордон між Україною і Республікою Білорусь.

Аналізуючи результати службово-бойової діяльності Прикордонних військ можна зробити висновок, що на цей час українсько-російська та українсько-білоруська ділянки кордону залишаються найбільш активними напрямами нелегальної міграції. На цих ділянках з початку 1999 року затримано 31% від загальної кількості затриманих порушників і 34% нелегальних мігрантів.

Аналіз результатів фільтрації порушників кордону свідчить, що протягом першого півріччя 1999 року склалася стала тенденція до збільшення кількості спроб порушення державного кордону нелегальними мігрантами, які продовжують залишатися основною категорією порушників державного кордону. Головною причиною цього є велике накопичення їх в Україні. Основна кількість іноземців цієї категорії попадає в нашу країну, як і раніше з Росії, нелегально, через ділянки українсько-російського кордону. Той факт, що протягом першого півріччя 1999 року на зазначеній ділянці державного кордону затримано нелегальних мігрантів на 33% менше ніж в аналогічний період минулого року, свідчить не про зменшення потоку нелегалів на зазначеній ділянці кордону, а про те, що злочинні угруповання, які діють на українсько-російському кордоні, оперативно реагують на заходи, що вживаються з метою протидії, пристосовуються до них, постійно вдосконалюють свою структуру, тактику дій, ведуть пошук нових, безпечних каналів переправлення "живого товару".

Зрозуміло, що з ряду суб'єктивних причин (відсутність коштів, мовний бар'єр, велика кількість порушників, відсутність можливості швидкої перевірки отриманої інформації та ін.) не завжди можна якісно проводити фільтраційно-перевірочні заходи щодо кожного факту порушення кордону, тому в багатьох випадках офіційно не встановлюється точне місце в'їзду порушників на територію України. Але, навіть поверхневий розбір з порушниками кордону - нелегальними мігрантами, затриманими безпосередньо українськими прикордонниками або представниками суміжних держав при спробах порушити кордон на його західних ділянках, свідчить, що основна їх частина на територію України прибула нелегально з Росії, поза пунктами пропуску в супроводі провідників.

Реалії свідчать, що в нас немає жодних підстав сподіватися на поліпшення ситуації найближчим часом. Цей висновок підтверджує й аналіз підсумків діяльності Прикоронних військ за 6 місяців 1999 року: нелегалів затримано 6069 чол., що становить 54% від загальної кількості порушників, затриманих на кордонах України (1998 р. - 44% (4893 чол.).

Як свідчить аналіз, найбільш активною ділянкою контрабандної діяльності на кордоні є російська, де відбулося як збільшення кількості затримань (у 3 рази), так і вартості вилучених товарів (у 2,6 раза). Таким чином відбулося поступове переміщення основних потоків контрабанди з молдовської ділянки кордону на російську. А, враховуючи низьку щільність охорони кордону з Росією, можно зробити висновок про те, що обсяги товарів, які незаконно переміщуються через кордон, є ще більшими.

На українсько-білоруській ділянці кордону після тривалого спаду відбулося зростання рівня контрабандної діяльності, зокрема, вартість вилучених товарів зросла у 1,9 раза. Це пояснюється активними заходами білоруської сторони щодо захисту внутрішнього ринку, а саме жорстке посилення контролю за ввезенням та вивезенням товарів з Білорусі.

Подібна позиція білоруської сторони вплинула на весь хід договірно-правового оформлення кордону, в тому числі на молдовській ділянці кордону. У результаті намагання властей одержати статус придунайської держави, на українсько-молдовському кордоні створилися певні передумови до появи ще одного "спірного району" на кордоні з усіма політичними, економічними, екологічними наслідками, що випливають з цього. Проблеми, що виникли під час вирішення питання делімітації українсько-молдовського кордону (район населених пунктів Паланка, Басарабяска, Джурджулешть), є стратегічно важливими для обох країн, вийшли за межі делімітаційного процесу і вже мають суто політичний характер.

Істотний вплив на зміну обстановки на державному кордоні продовжувала справляти неврегульованість питання про визначення правового статусу Придністровської Молдовської Республіки та проблема виведення звідти російських військ. Останнім часом дещо зросла напруженість ситуації у цьому регіоні внаслідок фактичного вжиття Росією заходів щодо збереження на лівобережжі своєї військової присутності та політичного впливу. Україна змушена все більш активно залучатися до врегулювання придністровської проблеми, лавірувати між Росією та Молдовою тому, що геостратегічні інтереси щодо Придністров'я першої не збігаються з національними інтересами України, але цьому сприяє ще й вкрай несприятлива криміногенна обстановка, яка продовжує загострюватися. На українсько-молдовській ділянці кордону різко проявилася інтеграція національних злочинних груп у міжнародні злочинні синдикати, зростання активності міжнародного тероризму, наркобізнесу, нелегальної міграції. Вони сьогодні є основною загрозою національній безпеці України на кордоні.

Процес розпаду Радянського Союзу, що привів до усунення існуючої до недавнього часу "залізної завіси", недоліки в охороні кордону на деяких ділянках, недосконалість законодавства викликали, і це були змушені констатувати на Заході, небувалий наплив у країни СНД нелегальних мігрантів з південноазіатського, близькосхідного та африканського регіонів, які використовували територію колишніх радянських республік для транзиту в країни "вільного світу". Згідно зі статистикою, за останні дев'ять років міграція азіатів у Європу зросла в 20 разів і вже встигла ввійти в лексикон правоохоронних органів як "жовта небезпека". Очевидно, що поява нового каналу для нелегальних мігрантів, який було прокладено менше ніж за дворічний період по території колишнього СРСР, викликала серйозну занепокоєність керівництва європейських держав, котрі і без цього змушені вирішувати питання дефіциту робочих місць і потрясінь через спалахи етнічної ворожнечі, що періодично виникають.

Ще п'ять років тому в Україні, як і в інших державах - колишніх республіках СРСР, не існувала проблема нелегальної міграції. Прикордонним військам та іншим правоохоронним органам справу доводилося мати, в основному, з політичними емігрантами з Іраку й Ірану. Отже, не існувала і державна програма боротьби з цим явищем. Проте, з розпадом СРСР, зруйнуванням єдиного правового механізму, візового простору та внаслідок інших об'єктивних чинників це питання набуло для України особливої актуальності.

Нелегальна міграція, криміналізація суспільства, контрабандна діяльність мають сталу тенденцію до зростання, є досить небезпечними і відносно тривалими. Нині є підстави стверджувати, що в Україні активізується діяльність організованої злочинності, яка спеціалізується насамперед на створенні транснаціональної високоефективної системи управління нелегальними міграційними потоками. Тільки за 6 місяців 1999 року Прикордонними військами затримано на 10% більше нелегальних мігрантів, ніж за відповідний період минулого року. Збільшення потоку неконтрольованої нелегальної міграції призвело до значного зростання криміналізації суспільства в прикордонних районах. За 6 місяців цього року в 18 разів збільшилась кількість затримання громадян України - жителів прикордонних населених пунктів, які були пособниками, переправниками, помічниками нелегальних мігрантів. Для значної частини населення, особливо на угорській ділянці кордону, пособництво порушникам кордону стало традицією та основним засобом існування.

Наведений аналіз нелегальної міграції в Україні за останні два роки свідчить, що Україна поступово перетворюється з країни транзиту в країну - накопичувача нелегальних мігрантів. Ситуація загострюється ще й тим, що значний потік нелегальних мігрантів через Україну йде з регіонів, охоплених військовими конфліктами, у яких тероризм та кошти наркобізнесу - це основний шлях досягнення політичної влади (Афганістан, Шрі-Ланка, Бангладеш, північні штати Індії, Пакистан). Затримані іноземці нерідко вже мають досвід бойових дій, брали участь у партизанських операціях, збройних нападах. Такі мігранти несуть в Україну бандитський спосіб життя, небезпечні інфекційні захворювання. Вони створили в країнах заходу "колонії" з своїм побутом: сувора дисципліна, право сильного, свій "суд" і система покарань. Подібні "колонії поселення" починають створюватися й у нас. Це підтверджується статистикою МВС: з 19 по 25 квітня цього року органами МВС виявлено й притягнуто до відповідальності понад 6 тис. іноземців - порушників установлених правил перебування в Україні і 780 посадових та приватних фізичних осіб, чиї дії сприяли таким порушенням.

Діяльність транснаціональних злочинних угруповань за умов відсутності стабільного фінансового і матеріально-технічного забезпечення військ, зростання кредиторської заборгованості, морального та фізичного старіння техніки, спеціальних засобів призвели до загострення протирічь між різким зростанням проблем на кордоні та скороченням можливостей їх розв'язання. При цьому протидіяти всьому спектру транснаціональних загроз на кордоні в рамках держави поодинці не в змозі жодний державний орган виконавчої влади. Потрібні об'єднані зусилля всіх державних структур, діяльність яких стосується безпеки державного кордону.

Протиправна діяльність на державному кордоні, зокрема нелегальна міграція, контрабанда, все більше структуризується, ставиться під жорсткий контроль міжнародних злочинних угруповань, трансформувалася у високоприбутковий бізнес і стає реальною загрозою безпеці держави.

У звітний період нелегальні мігранти становили 54% від затриманих Прикордонними військами іноземців - порушників державного кордону, щодня затримується до 100 нелегалів як у прикордонній смузі, так і в прикордонних районах.

Кардинальне розв'язання проблеми нелегальної міграції безумовно лежить в економічній площині, тобто за межами можливостей впливу Прикордонних військ, і тому комплексу заходів, що вживаються згідно з Програмою боротьби з нелегальною міграцією, замало. Сьогодні все гостріше постає питання про створення в Україні правоохоронного органу, одним з основних завдань якого має стати комплексна протидія незаконній міграції, як складової забезпечення національної безпеки держави.

Виходячи з того, що злочинні дії, пов'язані з кримінальною діяльністю на кордоні, виникають і протікають на значній відстані від державного кордону як на території України, так і за кордоном, а державний кордон для злочинців служить лише однією з перешкод, яку їм потрібно подолати, Держкомкордоном разом з МВС та Мінтрансом підписано спільне розпорядження про запобігання перевезенню нелегальних мігрантів залізничним транспортом, а з Державною автомобільною інспекцією - про вжиття спільних заходів з виявлення нелегальних мігрантів, які перевозяться автомобільним транспортом.

Одним з основних каналів прибуття в Україну іноземців - потенційних нелегальних мігрантів - є їх в'їзд в Україну нібито у службових справах. Запрошенням в Україну таких іноземців займаються приватні, малі, спільні, туристичні та інші підприємства, засновані, як правило, іноземцями - вихідцями з країн потенційної міграції. Держкомкордоном на цей час організуються спільні заходи десяти центральних органів виконавчої влади з протидії нелегальній міграції: у Держкомкордоні проведено спільну нараду, опрацьовано проект спільного розпорядження, проведено його попереднє погодження.

Враховуючи обстановку та стан фінансового забезпечення заходів протидії нелегальній міграції через державний кордон, Держкомкордоном спільно з МЗС, МВС, Мін'юстом та Держкомнацміграції досягнуто домовленостей з Міжнародною організацією міграції (МОМ) про опрацювання пілотного проекту "Управління процесом міграції в Харківській області".

Суть пілотного проекту полягає в опрацюванні пропозицій щодо вдосконалення імміграційного контролю та створення належної інфраструктури для його здійснення з урахуванням наявної. У рамках реалізації проекту МОМ подає технічну допомогу Прикордонним військам та МВС України.

Досить актуальним для Держкомкордону є відсутність пунктів розміщення іноземців, які незаконно перебувають в Україні. Так, у середньому на Закарпатті щодня утримуються понад 100 іноземців, які були затримані за спробу порушити державний кордон. Бувають дні, коли кількість одночасного тримання іноземців у наметі, розрахованому на 40 осіб, перевищувала три сотні.

Лише на харчування затриманих в адміністративному порядку іноземців - порушників законодавства про режим державного кордону та прикордонний режим Мукачівським прикордонним загоном у цьому році витрачено понад 45 тис. гривень, які бюджетом призначені на утримання прикордонників.

На цей час будь-яких місць для проживання іноземців під контролем державних органів в Україні, окрім приймальників-розподільників та ізоляторів тимчасового тримання, немає, що разом з відсутністю коштів унеможливлює навіть добровільну репатріацію.

Виходячи з того, що однією з передумов видворення іноземців, які перебувають в Україні незаконно, є укладення необхідних угод з країнами постійного проживання таких іноземців, Держкомкордоном проведено підготовку до проведення консультацій з представниками дипломатичних місій країн походження великої кількості нелегальних мігрантів "Київська ініціатива". Матеріали щодо організації зустрічі зараз розглядаються у МЗС з метою уточнення дати та місця проведення зустрічі.

Іншою серйозною проблемою, з якою щодня стикаються Прикордонні війська, є контрабандна діяльність через кордон. Сьогодні вона набуває все більш організованого та кримінального характеру, про що свідчить збільшення кількості затримань контрабанди у великих розмірах (понад 100 тис. грн.) у 3-4 рази. Результати службово-бойової діяльності Прикордонних військ у І півріччі 1999 року свідчать про те, що контрабандна діяльність на державному кордоні залишається на високому рівні та, незважаючи на вжиті заходи, не має тенденції до зменшення. Так, порівняно з І півріччям 1998 року кількість затримань товарів, що незаконно переміщувалися через кордон, зросла у 1,4 раза. Але вартість затриманих товарів дещо зменшилась (на 15%). Всього Прикордонними військами України у І півріччі затримано при спробах незаконного переміщення через кордон товарів на загальну суму 6,4 млн. грн. (1998 р. - 7,5 млн. грн.). Підвищення рівня контрабандної діяльності відбулося практично на всіх ділянках кордону, за винятком молдовської, польської та морської ділянок кордону.

Зросли й обсяги затриманих товарів, зокрема, пально-мастильних матеріалів у 45 разів, цукру - у 7,5 раза, автотехніки та запчастин - у 3 рази, відео- та аудіотехніки - у 3 рази. Менш ніж у 1998 році затримано тютюнових та горілчаних виробів, сільгосппродуктів.

Значне збільшення обсягів затримань паливно-мастильних матеріалів (з 7 т у 1998 р. до 317 т у 1999 р.) пов'язано із збільшенням акцизу на них, що призвело до підвищення їх вартості майже у 2 рази, а також зменшенням обсягів їх поставок з Росії. Тому практично в кожному другому затриманні на кордоні з Росією вилучаються саме паливно-мастильні матеріали.

Збільшення ціни на цукор призвело до того, що він з товару, якій постійно вивозився з України, став товаром, який стало вигідно ввозити. Цьому також сприяло те, що протягом І кварталу в Росію з Латинської Америки було завезено понад 500 тис. т цукру-сирцю, який після переробки коштує менше ніж в Україні. У більшості випадків цукор намагаються ввезти у Луганську область, де відсутні підприємства з переробки цукру, тому і ціна його вище, ніж в інших регіонах. Разом з автомобільним каналом, для незаконного ввезення цукру активно використовується залізничний канал, зокрема у Харківській області. Так, кожним електропотягом "Бєлгород-Харків" ввозиться без митного оформлення від 150 до 200 мішків цукру.

Зменшення кількості тютюнових та горілчаних виробів, сільгосптоварів пояснюється загальним зменшенням кількості затримань на українсько-молдовській ділянці кордону, оскільки саме з території Молдови ці товари ввозились в Україну.

У цілому під час прикордонного контролю та при спробах переміщення товарів поза пунктами пропуску прикордонними нарядами вилучено і передано співробітникам митниці та податкових органів: 833 тис. пачок цигарок 46,9 тис. л винно-горілчаних виробів; 265 т цукру; 19,8 т м'ясо- та рибопродуктів; 135 т сільгосппродуктів; майже 32 тис. автозапчастин, 316 т паливно-мастильних матеріалів, 26 ікон тощо.

З метою протидії цим негативним явищам Прикордонними військами вживалися різні заходи, у тому числі проведення спільних прикордонних операцій.

Так, на виконання Указу Президента України "Про Комплексну цільову програму боротьби зі злочинністю на 1996-2000 роки" від 19.09.96 № 837/96, розпоряджень Президента України та доручень Кабінету Міністрів України і з метою припинення протиправної діяльності на державному кордоні Прикордонними військами було сплановано та проведено 10 спільних прикордонних операцій.

Всього ж Прикордонними військами спільно з правоохоронними і митними органами під час проведення операцій затримано та вилучено за незаконне переміщення через державний кордон підакцизних товарів і вантажів на загальну суму понад 3,3 млн. грн.

З другого боку, прояв транснаціональних загроз на державному кордоні вимагає від усієї вертикалі управління прикордонними питаннями пошуку принципово нових підходів до формування та реалізації прикордонної політики як складової частини національної безпеки України та приведення у відповідність до прикордонної політики форм і способів охорони державного кордону, протидії транснаціональним загрозам на державному кордоні.

Одним із найбільш важливих напрямів реалізації прикордонної політики України є потреба реформування Прикордонних військ у правоохоронний орган - Державну службу прикордонної охорони та імміграційного контролю, на яку покласти координацію діяльності органів виконавчої влади України з питань прикордонної політики у сфері захисту національних інтересів України на державному кордоні. Суттєвою відмінністю функцій і структури нової Державної служби стане значне зменшення питомої ваги "військового" аспекту її діяльності, передбачається відхід від суто військової організаційно-штатної структури і перехід до правоохоронної (територіальної).

При цьому в повному обсязі враховано збереження існуючого рівня забезпечення національної безпеки на державному кордоні та недопущення зниження існуючих оперативно-службових можливостей Прикордонних військ та органів Держкомкордону, а також забезпечення гармонізації своїх національних інтересів з міжнародними.

Таким чином, проведений аналіз транснаціональних загроз на державному кордоні свідчить, що під їх впливом:

1. Відбулися зміни геостратегічного балансу сил у Європі та системи координації європейської безпеки, що призвело до відносного зменшення військового протистояння на кордоні та ризику широкомасштабної воєнної загрози поблизу нього.

2. Як наслідок змін геостратегічного балансу сил принципово змінилися кількість і характер загроз. Вони переважно концентруються у невійськовій сфері, а саме, в економіці та соціальній сфері, а це значить, що розраховувати тільки на військову систему охорони державного кордону не доводиться. Слід переглянути домінуючу роль військового компонента в реалізації прикордонної політики, здійснити максимально можливо демілітаризацію прикордонної служби.

3. У системі воєнної небезпеки для України перше місце стало належати територіальним проблемам. Наявність територіальних претензій до України з боку сусідніх держав має глибоке історичне коріння і потребує кропіткого вивчення та врахування з огляду на її конфліктогенність. Зняття можливих територіальних претензій до України шляхом договірно-правового оформлення державного кордону гальмується неконструктивною позицією керівництва ряду суміжних країн.

4. Прискорилися практичні дії фактично усіх суміжних з Україною східноєвропейських країн, спрямовані до наближення до європейських стандартів і створення передумов до приєднання до Шенгенської угоди. Триває і буде тривати вдосконалення системи прикордонно-митного контролю, поетапне реформування органів прикордонної охорони, одночасне посилення прикордонного, митного, поліцейського і контррозвідувального режимів. Прискорилось проведення поетапних робіт до введення візового порядку в'їзду громадян України до східноєвропейських країн.

5. Значно погіршилась криміногенна ситуація в Україні, і особливо, в прикордонних районах, посилилась інтеграція злочинних груп в міжнародні злочинні синдикати, що є основною загрозою національній безпеці України на кордоні. Нарощується широкомасштабний, тотальний наступ злочинного світу на інтереси і безпеку України на державному кордоні.

6. З урахуванням обмеженості фінансово-економічних та ресурсних можливостей держави щодо відповідного утримання Прикордонних військ створилося гостре протиріччя між різким зростанням проблем на кордоні та скороченням можливостей їх розв'язання. Це спонукає проведення комплексу заходів щодо формування регіональних зон прикордонної безпеки, створення просторової координації та об'єднання зусиль усіх органів виконавчої влади, що вирішують завдання в прикордонній сфері.